КІЛЬКІСНІ СПОСОБИ ДІЄСЛІВНОЇ ДІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

brief description

НІЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

На правах рукопису

СИДОРЕНКО ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА

УДК 81.161.2’366

КІЛЬКІСНІ СПОСОБИ ДІЄСЛІВНОЇ ДІЇ
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Грищенко Арнольд Панасович,
доктор філологічних наук,
професор

НІЖИН 2005

ЗМІСТ

Вступ 5

Розділ 1. Проблема способів (родів) дієслівної дії
в науковій літературі ....12
1.1. Історія дослідження способів дієслівної дії в
аспектологічних розвідках.12
1.2. Реалізація кількісної семантики на рівні
лексико-граматичних типів способів дієслівної дії ....30
1.3. Польовий підхід як один із принципів
дослідження дієслів кількісних способів дієслівної дії ..36
Висновки до розділу 40

Розділ 2. Структурно-семантична організація макрополя
дієслів кількісних способів дієслівної дії.43
2.1. Загальна характеристика моделі лексико-семантичного
макрополя кількісних способів дієслівної дії ..43
2.2. Особливості лексико-семантичного поля
кількісно-об’ємних способів дієслівної дії ..46
2.2.1. Мікрополе кумулятивного (накопичувального)
способу дієслівної дії ...46
2.2.2. Мікрополе тотально-об’єктного
способу дієслівної дії....55
2.2.3. Мікрополе дистрибутивного способу дієслівної дії ...60
2.2.4. Мікрополе дистрибутивно-сумарного
способу дієслівної дії ...78
2.3. Лексико-семантичне поле
кількісно-інтенсивних способів дієслівної дії .....82
2.3.1. Мікрополе наднормативно-тривалого
способу дієслівної дії ...82
2.3.2. Мікрополе надмірно-довготривалого
способу дієслівної дії ..86
2.3.3. Мікрополе інтенсивно-процесуального
способу дієслівної дії ...88
2.4. Структурно-семантичні характеристики
дієслів однократного способу дієслівної дії 89
2.5. Лексико-семантичне поле термінативно-інтенсивних і
термінативно-тривалих способів дієслівної дії ...98
2.5.1. Мікрополе дієслів гранично-кількісного
способу дієслівної дії ...99
2.5.2. Мікрополе фінально-досяжного
способу дієслівної дії .106
2.5.3. Мікрополе підсилювально-інтенсивного
способу дієслівної дії .112
2.5.4. Мікрополе надмірно-тривалого
способу дієслівної дії .....117
2.5.5. Мікрополе вичерпно-результативного
способу дієслівної дії .120
2.6. Характеристика поля багатократно-дистрибутивної дії ...121
Висновки до розділу ...124

Розділ 3. Співвідношення семантики виду й аспектуальних значень
дієслів кількісних способів дієслівної дії в українській мові.....127
3.1. Теоретичні засади взаємозв’язку аспектуальних категорій
в українській мові ....127
3.1.1. Граматична категорія виду і способи дієслівної дії .127
3.1.2. Категорія граничності / неграничності, вид дієслова
та способи дієслівної дії ....133
3.2. Співвідносність / неспіввідносність кількісних
способів дієслівної дії з граматичною опозицією
доконаного / недоконаного виду 140
3.2.1. Дієслівні одиниці кількісних способів
дієслівної дії з регулярною видовою співвідносністю ...143
3.2.2. Одновидові (perfectiva tantum) дієслова кількісних
способів дієслівної дії 145
3.2.3. Видова неоднорідність дієслів
взаємно-дистрибутивної дії...147
3.2.4. Кількісні способи дієслівної дії з
нерегулярною видовою співвідносністю..149
3.2.4.1.Дієслова підсилювально-інтенсивного
та вичерпно-результативного способів дієслівної дії...150
3.2.4.2.Дієслова термінативно-інтенсивних і
термінативно-тривалих способів дієслівної дії....154
3.2.4.3.Дієслова кількісно-об’ємних і кількісно-інтенсивних способів дієслівної дії..157
3.2.4.4.Мікрополе одновидових дієслів у межах
кількісно-об’ємних, кількісно-інтенсивних,
термінативно-інтенсивних і
термінативно-тривалих способів дії...161
Висновки до розділу ...170

Висновки .171
Список використаної літератури ...180
Список використаних джерел ...204
Покажчик дієслів кількісних способів дієслівної дії ..210

ВСТУП
Проблеми аспектуальності дієслова, якій властиві як спільні, так і відмінні індивідуальні ознаки реалізації у слов’янських мовах, мають тривалу наукову історію, але, як свідчать сучасні лінгвістичні студії українських і зарубіжних мовознавців, залишаються актуальними, знаходять нові аспекти теоретичного й практичного аналізу з урахуванням взаємодії граматичних (видових) і семантичних ознак дієслова.
На матеріалі української мови питання виду як дієслівної граматичної категорії висвітлювалося в роботах О.О.Потебні, В.М.Русанівського, І.Р.Вихованця, А.П.Загнітка. Розглядові питань, пов’язаних з класифікаційним і значеннєвим аналізом способів дієслівної дії (далі СДД), присвячені дослідження В.В.Акуленка, С.О.Соколової, М.І.Калька, В.П.Мусієнко, Н.М.Мединської. У сучасних лінгвістичних розвідках зарубіжних авторів (Ю.С.Маслова, О.В.Ісаченка, О.В.Бондарка, М.О.Кронгауза, М.Гіро-Вебера, Н.С.Авілової, Анна А.Залізняк і О.Д.Шмельова, І.О.Мельчука, Л.І.Ройзензона та ін.) категорія дієслівного виду інтерпретується як граматичне ядро функціонально-семантичного поля аспектуальності, на периферії якого перебувають СДД. Актуальним залишається подальше поглиблене дослідження дієслівного аспектуального явища на широкому лінгвістичному матеріалі з особливою увагою до таких питань, як фактичний склад лексико-семантичних груп дієслів, які реалізують відповідні СДД, та особливості поширення їх залежними компонентами в структурі речення.
Класифікації СДД здійснюються з урахуванням характеру типової для частини дієслів значеннєвої модифікації й абстрагування її від інших часткових значень. Семантичні ознаки аспектуальності виражаються за допомогою лексичних та словотвірних засобів або їх комбінацією. Більшості формантів української мови властива багатозначність, у зв’язку з чим вони беруть безпосередню участь у формуванні різних функціонально-семантичних груп СДД.
На основі систематизації СДД за характером типових інтегральних значеннєвих ознак у семантиці похідних дериватів виділяється значна група дієслів носіїв кількісного значення. Отже, кількість як семантична категорія знаходить своє відображення в системі дієслівних предикатів. У зв’язку з цим на особливу увагу заслуговує аналіз мовних засобів, які репрезентують значеннєвий план кількості на рівні дієслова, співвідносність похідних лексичних одиниць із граматичною категорією виду.
Актуальність дослідження СДД зумовлена необхідністю цілісного аналізу функціонування граматичних категорій і багатоаспектних значеннєвих планів дієслова, які визначають частиномовну природу цього лексико-граматичного класу слів. Відповідно, на особливу увагу заслуговує складна за своєю природою категорія дієслівної аспектуальності, недостатньо досліджена на матеріалі українського дієслова з погляду взаємодії виду як визначальної для нього граматичної категорії та різних типів значеннєвих модифікацій дієслівних лексем, які об’єднуються у складі СДД за спільними для них виявами перебігу дій, станів, процесів тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науковою проблемою кафедри української мови Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Граматичні й семантичні аспекти функціонування лексики та фразеології української мови”.
Мета роботи полягає у з’ясуванні семної структури та словотвірних моделей як реалізаторів кількісного значення в межах СДД; аналізі особливостей сполучуваності дієслів досліджуваних СДД з відповідними функціональними складниками у межах речення; описі специфіки видової кореляції аналізованих дієслів у сучасній українській літературній мові.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі основні завдання:
- визначити значеннєву специфіку категорії кількості, на ґрунті якої формуються відповідні СДД;
- описати семну модель лексико-семантичного макрополя дієслів носіїв аспектуального значення кількості;
- охарактеризувати дієслівні одиниці з кількісним значенням із погляду їх структурно-словотвірних особливостей;
- дослідити вплив недієслівних аспектуальних чинників як супровідних засобів вираження кількості у відповідних контекстуальних оточеннях;
- з’ясувати закономірності видової співвідносності / неспіввідносності дієслів лексико-семантичного макрополя кількісних СДД.
Об’єктом дослідження є лексико-семантичне макрополе дієслів кількісної семантики як складової частини в системі реалізації властивих українському дієслову СДД, у функціонуванні яких взаємодіють загальнодієслівна граматична категорія виду й часткові значеннєві характеристики дієслівних лексем. Предметом аналізу виступають конкретні лінгвістичні засади класифікаційного виділення дієслів кількісних СДД з урахуванням властивих їм значеннєвих, словотвірних, видових, сполучувальних ознак.
Джерельна основа дослідження. Добір фактичного матеріалу дослідження здійснювався шляхом суцільної вибірки дієслів кількісних СДД з фундаментальних лексикографічних праць: Словника української мови” в 11-ти томах, Словаря української мови” в 4-х томах за редакцією Б.Грінченка. Широко використано твори українських письменників ХІХ-ХХст., публіцистичні й науково-популярні тексти зазначеного хронологічного періоду. Проаналізовано 3479 дієслівних лексем із кількісним значенням.
Дієслівні форми, яким властиве категоріальне значення процесуальної ознаки, є засобом вираження різних проявів часу: зовнішнього часу як співвіднесеності процесу з моментом мовлення (категорія темпоральності з граматичним часом), внутрішнього часу як характеру та розподілу процесу в часі (категорія аспектуальності та граматична семантика виду), часової синхронності та послідовності процесів (категорія таксису), пов’язаності процесу з конкретним місцем на часовій осі (категорія часової локалізованості), упорядкованості процесів у часі (категорія часового порядку). Серед названих категорій лише аспектуальність охоплює весь потенціал дієслівної лексики, маркуючи кожну дієслівну форму однією з опозиційних ознак свого граматичного ядра. Категорія аспектуальності є загальним семантико-значеннєвим континуумом, який відображає основні особливості перебігу дії та її розподілу в часі.
У межах зони аспектуальності, ураховуючи значеннєвий план змісту, умовно вирізняється якісна й кількісна аспектуальність.
Якісна аспектуальність в українській мові виражається за допомогою таких семантичних опозицій, як: динаміка статика аналізованих дій; спрямованість дії на досягнення внутрішньої межі / неспрямованість дії на досягнення внутрішньої межі; якісні зміни, пов’язані з досягненням / недосягненням межі дії [136, с.10].
У межах кількісної аспектуальності семантика дієслів імплікує множинність актів дії або містить указівку на множину суб’єктів, які виконують ці дії чи перебувають у відповідному стані. Дія, репрезентована дієсловом, розглядається з погляду представлення її як n-кратних актів (при цьому можлива вказівка на миттєвість), багатократності (повторюваності) з відтінком інтенсивності або як відносно необмеженої тривалості.
За характеристикою крат” виділяються однократні (разові, монотемпоральні”), багатократні (повторювані, політемпоральні”) дії та стани із подальшим розподілом залежно від семантичної опозиції граничності / неграничності, вияву міри інтенсивності (нейтральна, послаблена або посилена) та регулярності / нерегулярності повторень у процесі реалізації дії.
Кількісна аспектуальність охоплює весь діапазон української дієслівної системи і найяскравіше своє вираження знаходить, зокрема, у лексико-граматичних розрядах кількісних СДД, у які об’єднуються дієслівні одиниці на основі відображення властивою їм лексичною семантикою особливостей кількісно-часового вияву дій.
Установити чітку межу між кількісною і якісною аспектуальністю неможливо, оскільки кількісні характеристики часто набувають якісних відтінків, наприклад, характеристика інтенсивності поєднується з указівкою на початкову фазу буття дії в одиницях аугментативного СДД (розбалакатися, розсміятися, розшумітися).
Мета й завдання роботи зумовили необхідність комплексного використання різних методів:
1) описового, реалізації якого сприяли такі методики лінгвістичної інтерпретації фактичного матеріалу, як: а) компонентний аналіз семантики дієслів (характеристика тематичних груп дієслів кількісних СДД; виділення макрополя, полів та мікрополів дієслівних одиниць із кількісним значенням; дослідження особливостей поєднання лексичного значення твірної основи та словотвірного значення аспектуальних формантів; розгляд видової кореляції дієслів кількісних СДД); б) визначення дистрибуції дієслів кількісних СДД у відповідному синтаксичному оточенні;
2) кількісного (установлення кількісної номенклатури дієслів кожного з аналізованих полів та мікрополів кількісних СДД).
Науковий аналіз здійснювався на основі врахування загальних положень про зв’язок мови й мислення, співвідношення форми й змісту мовних одиниць.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше на матеріалі української мови здійснено комплексний аналіз аспектуальної семантики кількості на основі одиниць лексико-семантичного макрополя кількісних СДД; ідентифіковано й описано поля та мікрополя (з поділом на лексико-семантичні групи) розглядуваного макрополя дієслів за семною організацією, формальними засобами вираження кількісного значення, лексико-семантичними варіантами багатозначних дієслів; визначено специфіку структурно-семантичних особливостей дієслівних квантитативів; з’ясовано лексичні показники, що актуалізують значеннєву характеристику кількості в контексті; охарактеризовано закономірності взаємодії граматичної категорії виду й типів лексико-граматичної семантики, що об’єднує дієслова в СДД з указівкою на кількісні характеристики вияву дії.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати аналізу категорії виду й лексико-семантичних чинників, які становлять засади класифікаційного виділення кількісних СДД, сприяють з’ясуванню ряду проблем аспектології як спільнослов’янської категорії на підставі специфічних реалізацій її в українській мові, конкретизують і доповнюють новими фактами взаємодію лексичної, граматичної і словотвірної семантики у вираженні динамічно-процесуальних дієслівних значень.
Практичне значення результатів дослідження визначається можливістю використання їх у фаховій мовознавчій підготовці вчителів і філологів за програмами навчальних закладів, зокрема, у відповідних лекційних курсах, а також у підручниках і посібниках із морфології, синтаксису й лексикології української мови для вищої школи.
Апробація та впровадження результатів роботи. Результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, на звітних наукових конференціях молодих учених у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. Основні положення дисертаційного дослідження виголошувалися на Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту” (Ялта, 2002) та Міжнародній науково-практичній конференції Іван Огієнко і розвиток національної освіти, науки і культури” (Житомир, 2002), Міжнародному семінарі Удосконалення вивчення предметів українознавчого циклу в загальноосвітніх закладах Російської Федерації” (Уфа, 2003), Всеукраїнських наукових конференціях Історія української лінгвістики” (Ніжин, 2001), Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001).
Публікації. Зміст роботи висвітлено в 9 публікаціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
Сучасне мовознавство позначене особливою увагою до вивчення функціональних аспектів мовних явищ. Якщо традиційній граматиці властивий принцип аналізу від форми до семантики, то основним для функціональної граматики є підхід від значення до функції.
Дослідження аспектуальних категорій дієслова має фундаментальне значення для теорії функціональної граматики, оскільки аспектуальна семантика займає центральне місце в структурі висловлювання.
Аспектуальні значення містять у собі яскраво виражений інтерпретаційний компонент, репрезентуючи особливості перебігу дії та розподілу її в часі. На відміну від дієслівної граматичної категорії часу, яка відображає зв’язок дії з моментом мовлення, тобто є зовнішньою її характеристикою, аспектуальність становить внутрішню ознаку процесу, позначуваного відповідним дієсловом.
Різноманітність дієслівних семантичних характеристик поля аспектуальності знаходить відображення в складній ієрархічній системі засобів вираження аспектуальних значень на рівні лексики, морфології, словотворення, синтаксису та імпліцитної граматики. Це дає можливість з’ясувати особливості характеру перебігу дії, позначуваної дієсловом, та роль лексико-категоріальних значень словотворчих афіксів, які, сполучаючись із твірною дієслівною основою, вступають із нею у відношення конкретизації та взаємозумовленості. При цьому дериваційні морфеми (як правило, префікси) виступають виразниками загальних значень, тобто формують структурно-семантичні типи дієслів.
В українській мові головними засобами вираження аспектуальних дієслівних значень є граматична категорія виду та семантико-словотвірна категорія СДД, представлена похідними, які модифікують значення твірної дієслівної основи з погляду часових, кількісно-часових, результативних і кількісно-результативних ознак дії. Безпосередніми засобами вираження змістового плану дієслів виступає значення аспектуальних формантів (афіксів із часовим, результативним і кількісним значенням, конфіксів), закріплених узусом української мови, і значення твірної основи. Виділені за цими ознаками угруповання дієслів являють собою системні утворення.
Парадигматичні відношення у межах значеннєвої системи дієслівної лексики дають підстави для виділення лексико-семантичного макрополя кількісних СДД. Відповідні дієслова виокремлюються на фоні багатьох інших аспектуальних значень за такими опозиційними ознаками, як: співвіднесення з категорією граничності / неграничності, спрямування / неспрямування дії на досягнення результату, інтенсивність дії / неінтенсивність дії, актуалізація кількісної характеристики дії як дискретної / недискретної величини, реалізація дії багатьма суб’єктами / спрямування дії на групу об’єктів.
Для розглядуваного лексико-семантичного макрополя дієслів родовою є категорія кількості. На рівні лексико-граматичного класу дієслівних одиниць аналізована категорія представлена двома семантичними зонами: кількістю як квантифікацією дій (дискретна величина) та кількістю як ступенем вияву реалізації тієї чи іншої ознаки дії з певною характеристикою інтенсивності (недискретна величина). Таким чином, акцентується увага або на кількісній множинності актів дії, або на ступені вияву ознаки порівняно з її вираженням в інших однорідних лексемах, напр.: читати почитати (кілька годин) попочитати начитатися, дочитатися (до неприємних наслідків). Показовою тут є градація інтенсивних характеристик: немаркованість дії інтенсивною ознакою → інтенсивність дії → значна інтенсивність дії.
Семантичній природі дієслівної кількості властива гетерогенна організація, у якій домінантне місце належить субкатегоріям кратності, тривалості, міри й ступеня інтенсивності.
У складі дієслівної лексики української мови важливе місце належить явищу полісемії. Аналіз префіксальних багатозначних дієслів, які позначають розподіл та перебіг дії в часі, показав їхню спроможність виражати, з одного боку, різні аспектуальні характеристики, а з іншого просторові та власне видові значення. Тому розподіл дієслівних дериватів між окремими типами кількісних СДД ґрунтується передусім на врахуванні переваги саме значення кількості над іншими семами. Супровідними тут можуть бути як інші аспектуальні (часові, оцінні), так і просторові ознаки. Отже, у межах одного розряду СДД імплікується один морфемно-семантичний варіант, як його інтегральна значеннєва характеристика.
Кількісне значення властиве дієсловам, що виражають квантитативні процеси дії або стани, які можуть перериватися, поновлюватися, повторюватися з конкретно визначеним ступенем циклічності й інтенсивності, тривати в часі. Ця характеристика експліцитно виражена на словотвірному рівні за допомогою префіксів за-, по-, ви-, на-, об-, пере-, попо-, пона-, конфіксів на- -ся, до- -ся, роз- -ся, за- -ся, у- -ся, пере- -ся, суфіксом -ну- в структурі дієслів, що позначають ступінь тривалості й міру динамічності відповідної дії.
Найуживанішими тематичними групами дієслів, які виявляють формальну та значеннєву сумісність твірних основ і дериваційних афіксів із кількісним, кількісно-часовим значенням є лексичні одиниці на позначення конкретної фізичної дії, безпосередньо спрямованої / неспрямованої на об’єкт (шити, рубати, колоти); дієслова стану, які не передбачають ніяких якісних змін у своєму розвитку (лежати, стояти, сидіти, хворіти); дієслівні одиниці, що актуалізують характеристику емоційного стану, почуттів суб’єкта (плакати, сміятися, нервувати, веселитися); дієслова мовлення (говорити, кричати, шептати); дієслівні лексеми на позначення інтелектуальної діяльності (думати, мислити, читати, писати); дієслова руху та переміщення (ходити, бігати, носити, котити); одиниці на позначення звукових виявів (бахкати, гупати, стукати, клацати) тощо.
Лексико-семантичне макрополе дієслів кількісних СДД полісемічне й виявляє складну багаторівневу організацію. Ядро макрополя становлять дієслова активної дії доконаного / недоконаного виду. На основі семасіологічного аналізу та з урахуванням словотворчих формантів у межах значеннєвої системи дієслівної лексики з аспектуальним значенням кількості ідентифіковано лексико-семантичні поля (із диференціацією на мікрополя): кількісно-об’ємні СДД, які виражають кількісне охоплення дією об’єктів або суб’єктів (кумулятивний (наносити, набігти, накупити); дистрибутивний (переносити, повиходити, поприсідати, перемерти); дистрибутивно-сумарний (обзнайомити, обдивитися, оббігати, обшукати) і тотально-об’єктний (вимордувати, вихлестати, вúлазити, витруїти)); кількісно-інтенсивні СДД, які характеризують той чи інший вияв ступеня інтенсивності, що певним чином позначається на об’єктах або суб’єктах дії (надмірно-довготривалий (заносити, закусати, зачовгати, зачитати); інтенсивно-процесуальний (випросити, виклянчити, вижебрати, витанцювати) та наднормативно-тривалий (переварити, пересушити, пересолити, перетрудитися)); однократний СДД (відповідні дієслова позначають один квант” дії, вираженої твірною основою (стукнути, клацнути, ойкнути, уколоти)); термінативно-інтенсивні й термінативно-тривалі СДД відображають досягнення крайнього ступеня в розвитку дії, що, природно, зумовлює певний (позитивний / негативний залежно від конситуації) наслідок (гранично-кількісний (нарозмовлятися, натерпітися, насидітися, насміятися), фінально-досяжний (долежатися, дофантазуватися, достукатися, доплакатися), підсилювально-інтенсивний (розлютуватися, розхвилюватися, розреготатися), надмірно-тривалий (заспатися, загаятися, задуматися, зачитатися) та вичерпно-результативний (упитися, ухекатися, убігатися)); багатократно-дистрибутивний СДД із характеристикою ітеративної дії, що відбувається між кількома (двома й більше) суб’єктами, кожен із яких у процесі її здійснення може набувати статусу як агенса, так і пацієнса (перекрикуватися, перестукуватися, переморгуватися).
Кожне з визначених лексико-семантичних полів кількісних СДД становить сегмент цілісної системи лексики з кількісним значенням.
Кількісний план змісту, крім словотвірних морфів дієслова, знаходить вираження й у лексичних засобах, які функціонують як обставинні компоненти речення, уточнюючи на рівні контекстуального вживання спосіб перебігу дії в часі з погляду її тривалості, раптовості, повторюваності, регулярності, вияву міри інтенсивності.
У структурі висловлювання експліцитне вираження хронологічних меж дії репрезентоване лексичними аспектуальними показниками: прийменниково-іменниковими конструкціями (від ранку до ночі, не одне літо, на смерть, до втоми, до повного виснаження, по самі вуха, по зав’язку, до чортиків, по саме нікуди, до сліз); іменниками в знахідному відмінку в сполученні з кількісними числівниками, займенниками та прикметниками (три місяці, усенький вечір, цілі роки); прислівниками (часто, довго-довго, одразу, постійно, сповна, цілком, вельми, занадто, добряче, досхочу, вволю).
З’ясування та аналіз особливостей реалізації категоріальних значень у лексемах можливий стосовно тих морфологічних категорій, які найбільш пов’язані з лексикою. Такою категорією є дієслівний вид. Теоретично можна розрізнити видове й лексичне протиставлення. Видова опозиція традиційно базується на ознаках локалізованості / нелокалізованості дії в часі, комплексності / некомплексності, цілісності / нецілісності дії. Окремі граматисти за основу видової кореляції розглядають ознаку досягнення / недосягнення межі дією. Усі інші відмінності між однокореневими дієсловами доконаного / недоконаного виду репрезентують сферу лексичних значеннєвих смислів, куди зараховуються і значення афіксальних дієслів, які виражають той чи інший СДД. Сáме через призму СДД аспектуальні значення тісно переплітаються із семантикою дієслова, формують її категорійну характеристику видову корелятивність.
Своєрідним орієнтиром, який указує на перебіг або розподіл у часі процесу, є відображувана в семантиці дієслова певна об’єктивна межа, наявність чи відсутність якої властива кожній одиниці класу дієслів. Відповідно, основним поняттям, на якому ґрунтується видове протиставлення є поняття граничності дії одне з основних в аспектології. Базуючись на семантичній ознаці внутрішня межа дії (границя)”, категорія граничності / неграничності репрезентує найвищий ступінь абстракції в межах СДД із погляду їх впливу на видову корелятивність. Наявність у лексичній семантиці дієслова компонента границя” зумовлює альтернативність граматичної семантики. Відсутність такого значеннєвого компонента свідчить про абсолютну доконаність чи абсолютну недоконаність дії.
Перевагу має принцип, згідно з яким до граничних належать парновидові дієслова, а до неграничних одновидові perfectiva tantum та imperfectiva tantum. Парновидові дієслова доконаного виду виражають досягнення межі в реалізації дії (передбачений внутрішньою логікою розвитку результат переходу кількісних змін у якісні), а недоконаного виду - указівку на потенційне досягнення дією межі переходу одного якісного стану до іншого, нового. Непарні дієслова як недоконаного виду, так і доконаного виду, що позначають процеси, які актуалізують перебіг у часі вже готового, установленого якісного стану, що може бути кількісно окреслений лише з погляду досягнення процесом якихось зовнішніх, не передбачуваних внутрішньою логікою його часобігу меж, належать до неграничних.
Отже, залежно від комбінації значень аспектуальної семантики всі дієслова можна поділити на такі групи: а) обмежені граничні парновидові дієслова ДВ та необмежені граничні парновидові дієслова НВ (казати сказати, примушувати примусити); б) обмежені неграничні непарновидові дієслова ДВ (насидітися, розбалакатися, повибігати); в) необмежені неграничні непарновидові НВ (говорити, зимувати, температурити).
Неграничні дієслова, ґрунтуючись на значеннєвих компонентах лексико-граматичної семантики кількісних СДД (кумулятивність, інтенсивність, однократність, дистрибутивність, ітеративність), можуть вступати до видової опозиції на другому етапі видотворення, якщо їх значення виражають форми обох видів. Отже, лексична кореляція набуває ознак граматичної.
У межах кількісних СДД (ураховуючи лексико-семантичні варіанти багатозначних дієслів), представлених абсолютними perfectіva tantum, дієсловами з регулярною видовою співвідносністю, велику групу становлять лексеми як із співвідносними, так і неспіввідносними щодо видової опозиції лексемами.
Визначальними чинниками у вияві ступеня входження дієслів кількісних СДД до видової опозиції є: а) з’ясування домінантної характеристики кількості та її потенційних можливостей сполучуваності з іншими семами в структурі дієслівної лексеми; б) співвіднесення з опозицією граничності / неграничності аналізованих дієслів; в) ускладнення плану змісту дієслів експресивно-оцінними нашаруваннями.
У функціонально-семантичному макрополі кількісних СДД виділяється лише мікрополе наднормативно-тривалого СДД, всі дієслова якого практично вступають до корелятивної видової пари. Імперфективним формам наднормативно-тривалої дії властиве вираження ознаки конкретно-процесуального значення недоконаного виду, якому протиставляється конкретно-фактичне значення доконаного виду (переварити переварювати, перекупатися перекупуватися).
Головним семантичним чинником одновидовості дієслів доконаного виду кількісних СДД є актуалізована словотворчими формантами характеристика міри вияву інтенсивності ознаки в процесі перебігу дії або вияву стану. Інтенсивність як абстрактна величина може сприйматися свідомістю безпосередньо на етапі її крайнього ступеня розвитку, після якого дія припинить своє існування або набуде нової сутності. З цього випливає одновидовість дієслів підсилювально-інтенсивної (розкричатися, розходитися) та вичерпно-результативної дії (убігатися, уїздитися).
Показовими у плані одновидовості є дієслова зі значенням інтенсивно-процесуальної (випросити, виклянчити) та тотально-об’єктної дії (витовкти, вибродити), із якими пов’язане загальне значення наслідку охоплення вичерпної кількості об’єктів, на які був спрямований процес, чи повної реалізації засобів, за допомогою яких він здійснювався. Форми недоконаного виду (можливі в окремих випадках) цих лексико-семантичних варіантів дієслів не містять указівки на можливість досягнення бажаного результату.
Окрему групу perfektіva tantum становлять дієслова однократного СДД. Семантика однократності, показником якої є миттєвість, раптовість, різкість у вияві дії, не передбачає творення видової пари. Недоконаний вид у таких випадках семантично зайвий, оскільки однократна дія не співвідносна з вираженням процесу її розгортання (моргнути, агакнути, стукнути).
Інші словотвірні типи, що формують кількісні СДД, не мають яскраво вираженої тенденції до одновидовості.
Неграничні дієслова позначають процеси, природа яких не передбачає досягнення внутрішньої межі, тобто ці одиниці не мають здатності виступати у вигляді граматичної пари. Однак вони також можуть набувати значення досягнення” межі, але такій межі притаманний кількісний характер. Дієслова цієї групи займають проміжне місце між парними дієсловами з повною функціональною парадигмою та непарними дієсловами ДВ, оскільки в таких парах у формах НВ указівка на тривалість у процесі реалізації дії повністю відсутня. Це межа кількісно-часового або кількісно-інтенсивного вияву тієї ж дії. Імперфективним формантам цих дієслів (взаємно-дистрибутивного, термінативно-інтенсивних й термінативно-тривалих, кількісно-об’ємних та кількісно-інтенсивних способів дієслівної дії) властиве обмежене вираження часткових видових значень у корелятивній парі: вони уживаються лише як характеристики кратних, повторюваних дій (переглядатися переглянутися, набалакатися набалакуватися, роздарити роздарювати (усі речі), напливти напливати, переносити переношувати) тощо.
Значній групі дієслів у межах цих мікрополів не властива видова кореляція (наплавати, облазити, натанцюватися, попотішитися).
Отже, граматичний та лексичний рівні мови перебувають у тісному взаємозв’язку, свідченням чого виступають типи лексико-граматичної семантики як критерії об’єднання дієслів у складі СДД.
Модель лексико-семантичного поля дієслів кількісних СДД являє собою результат систематизації лексичних одиниць з урахуванням семантичного і структурного принципів. Виділені групи дієслів не становлять закритих мікросистем. Вони постійно поповнюються з розвитком дієслівної лексики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авилова Н.С. Способ глагольного действия, глагольная семантика и вид глагола // Вопросы синтаксиса и лексики современного русского языка. М.: МГПИ, 1973. С. 3-21.
2. Авилова Н.С. Способ глагольного действия” и возможности видовой соотносительности глагола // Филологические науки. 1975. № 2. С. 13-21.
3. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 328 с.
4. Агрелль С. О способах действия польского глагола // Вопросы глагольного вида. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. С. 35-39.
5. Агамджанова В.И. Актуализирующий контекст лексического значения в свете теории функционально-семантического поля (категории) // Вопросы английской контекстологии. Вып. 3. Л.: Наука, 1990. С. 3-13.
6. Акуленко В.В., Швачко С.А. Категория количества в современных европейских языках. К.: Наук. думка, 1990. 284 с.
7. Андреш Й.Ф. Про співвідношення інтенційної і валентної структур дієслова: на матеріалі української мови // Укр. мовознавство. 1980. Вип.8. С. 62-65.
8. Андреш Й.Ф., Матвієнко Т.І., Неруш Г.І. Граматика чеської мови. К.: Наук. думка, 1992. 374 с.
9. Аникина А.Б. Сочетаемость глаголов совершенного и несовершенного вида с наречиями и другими лексическими единицами, характеризующими способ действия // Филологические науки. 1964. № 3. С. 165-173.
10. Анисимов Г.А. О способах глагольного действия в русском языке // Русский язык в школе. 1974. № 2. С. 88-93.
11. Апресян Ю.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 251 с.
12. Апресян Ю.Д. Глаголы моментального действия и перфомативы в русском языке // Русистика сегодня. Язык. Система и её функционирование. М.: Наука, 1988. С. 57-78.
13. Аристотель. Сочинения: В 4 т. / Ред. З. Н. Микеладзе. М.: Мысль, 1978. Т.2. 686 с.
14. Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1982. 131 с.
15. Аспектуальные и темпоральные значения в славянских языках: Сб.тр. / Отв. ред. Н.Ю. Шведова. М.: Наука, 1983. 113 с.
16. Аспекты семантических исследований: Сб. тр. / Отв. ред. Н.Д.Артюнова, А.А. Уфимцева. М.: Наука, 1980. 356 с.
17. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 212 с.
18. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 335 с.
19. Биренбаум Я.Г., Тураева З.Я. Ещё раз о функционально-семантической категории количества // Коммуникативно и структурно обусловленные модификации единиц языка. Л.: Изд-во Ленингр. пед. ин-та, 1988. С. 110-121.
20. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. 201 с.
21. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. 87 с.
22. Бодуэн де Куртенэ И.А. Количественность в языковом мышлении // Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АНССР, 1963. Т.2. С. 311-323.
23. Бондарко А.В. К проблематике функционально-семантических категорий // Вопросы языкознания. 1967. № 2. С. 18-31.
24. Бондарко А.В. Вид глагола и способы действия в русском языке // Русский язык и литература в школе. 1971. № 2. С. 6-17.
25. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст. Л.: Наука, 1971. 112 с.
26. Бондарко А.В. Глагольный вид в русском языке как морфологическая категория (к характеристике типа коррелятивности) // Вопросы русской аспектологии. Воронеж: Изд-во Воронеж. ин-та, 1975. Т. 146. С. 48-64.
27. Бондарко А.В. О видах русского глагола: Из проблематики соотношения значений вида и способов глагольного действия // Русский язык за рубежом. 1975. № 5. С. 63-65.
28. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 173 с.
29. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 207 с.
30. Бондарко А.В. Теория грамматического значения и аспектологические исследования. Л.: Наука, 1984. 278 с.
31. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 173 с.
32. Бондарко А.В. Аспектуальность // Теория функциональной грамматики. Введение. Аспектуальность. Временная локализованость. Таксис. Л.: Наука, 1987. С. 40-78.
33. Бондарко А.В. О значениях видов русского глагола // Вопросы языкознания. 1990. № 4. С. 5-24.
34. Бондарко А.В. Основы функциональной грамматики: Языковая интерпретация идеи времени. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 260 с.
35. Бондарко А.В., Буланин Л.Л. Русский глагол. Л.: Просвещение, 1967. 192 с.
36. Булыгина Т.В. Грамматические и семантические категории и их связи // Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С. 320-355.
37. Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 7-85.
38. Булыгина Т.В. Классы предикатов и аспектуальная характеристика высказывания // Аспектуальные и темпоральные значения в славянских языках / Материалы заседания комиссии по изучению грамматического строя славянских языков МКС. М.: Наука, 1983. С. 20-39.
39. Быкова Л.А. Несоотносительные глагольные формы несовершенного вида в современном русском языке: Дис. канд. филол. наук. Харьков, 1956. 255 с.
40. Быкова Л.А. Несоотносительные глаголы несовершенного вида в современном русском языке // Учёные записки Харьков. ун-та. 1958. Т.99. Вып. 6. С. 113-133.
41. Ван дер Хейде К. Из введения к работе Глагольный вид в латинском языке. Проблемы и выводы” // Вопросы глагольного вида. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1962. С. 59-65.
42. Вараксин Л.А. Семантический аспект русской глагольной префиксации. - Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1996. 179 с.
43. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. М.: Высш. шк., 1981. 184 с.
44. Васильев Л.М. Типы семантических полей по их структуре и способам репрезентации // Слово в системе и тексте. Новосибирск, 1988. С. 38-46.
45. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высш. шк., 1990. 175 с.
46. Венрейх У. О семантической структуре языка // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.5. 1970. С. 163-249.
47. Вимер Б. Аспектуальные парадигмы и лексическое значение русских и литовских глаголов // Вопросы языкознания. 2001. № 2. С. 26-58.
48. Виноградов В.В. О взаимодействии лексико-семантических уровней с грамматическими в структуре языка // Мысли о современном русском языке М.: Наука, 1969. С. 5-23.
49. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. М.: Высш. шк., 1972. 613 с.
50. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 255 с.
51. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови. К.: Пульсари, 2004. 400 с.
52. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. шк., 1982. 209 с.
53. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
54. Возний Т.М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вид-во ЛДУ, 1981. 187 с.
55. Волохина Г.А., Попова З.Д. Русские глагольные приставки: семантическое устройство, системные отношения. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1993. 196 с.
56. Воротников Ю.Л. Имплицитная мера признака в русском языке // Проблемы функциональной грамматики: Семантическая инвариантность / вариативность. СПб: Наука, 2003. С. 190-205.
57. Воскресенская И.В. Семантическая характеристика многозначных глаголов с неполнотой видовых форм // Учёные записки Моск. обл. пед. ин-та им. Крупской. 1964. Т.148. Вып. 10. С. 78-89.
58. Воскресенская И.В. Взаимодействие лексических и грамматических значений в категории вида современного русского глагола (на материале глаголов с частичной видовой соотносительностью): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1965. 16 с.
59. Гайсина Р.М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном русском языке. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1981. 195 с.
60. Галнайтите Э.А. К типологии одноактных глаголов в русском и литовском языках // Категория вида и её функциональные связи / Вопросы русской аспектологии IV. Вып. 482. Тарту: Изд-во ТГУ, 1979. С. 75-95.
61. Гарипова Н.Д. К характеристике семантической структуры многозначных глаголов // Очерки по семантике русского глагола. Уфа: Изд-во Башк. ун-та, 1971. С. 3-11.
62. Гегель В. Эстетика: В 4 т. М.: Искусство, Т.2. 1969. 326 с.
63. Гиро-Вебер М. Вид и семантика русского глагола // Вопросы языкознания. 1990. № 2. С. 102-112.
64. Глейбман Е.В. Аспекты глагольной семантики. Кишинев: Штиинца, 1983. 164 с.
65. Гловинская М.Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского глагола. М.: Наука, 1982. 155 с.
66. Гловинская М.Я. О соотношении частных видовых значений с главными значениями видов // Аспектуальные и темп