Кіндрацька Любомира Максимівна. Система бухгалтерського обліку в комерційних банках: методологія та практика

brief description

Кіндрацька Любомира Максимівна. Система бухгалтерського обліку в комерційних банках: методологія та практика : Дис... д-ра екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2003. — 457 арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк.: 380-402.

Кіндрацька Л. М. Система бухгалтерського обліку в комерційних банках: методологія та практика. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.04 — Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. — Київський національний економічний університет, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено вдосконаленню теоретично-концептуальних засад бухгалтерського обліку в комерційних банках. Досліджено проблеми функціонування системи обліку у взаємозв’язку її підсистем: фінансового, управлінського обліку та податкових розрахунків. Обґрунтовано нові підходи до методології бухгалтерського обліку в банківських установах, побудованої на засадничих принципах міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності: нарахування доходів (витрат); оцінка активів. Сформовано базові концепції оптимізації інформаційних потоків з урахуванням вимог основних користувачів бухгалтерської інформації.
Розширено склад об’єктів фінансового обліку, запропоновано виокремити ризики банківської діяльності як самостійний обліковий об’єкт. Сформульовано концепцію управлінського (внутрішньобанківського) обліку в банківській діяльності.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання наукової проблеми, яка полягає в удосконаленні методологічних засад системи бухгалтерського обліку в банківських установах України. Це дало змогу сформулювати низку висновків концептуально-теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, які забезпечили вирішення завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети.
1. За умов ринкових перетворень роль і значення бухгалтерського обліку як важливої функції управління комерційним банком суттєво зростає. З позицій вимог до інформаційного забезпечення управлінського процесу у сфері банківської діяльності процедури бухгалтерського обліку мають забезпечувати адекватне відображення фінансового стану та його змін, що зумовлює об’єктивну потребу в реформуванні облікової системи банківських установ України. Програма реформування спрямована на розробку таких методологічних інструментів, які дозволяють визначати реальні результати фінансової діяльності, ураховувати економічні ризики, реально оцінювати дійсну вартість власного капіталу банку, зростання якого - головна мета діяльності господарських суб’єктів.
2. Загальнотеоретичною базою бухгалтерського обліку в комерційних банках є загальна теорія бухгалтерського обліку, яка розглядає методологічні та організаційні принципи його побудови, а також такі фундаментальні для кожної науки поняття, як предмет, метод, інструменти, об’єкти. Загалом визначення цих понять не містять принципових відмінностей у процесі застосування у системі обліку різних господарських суб’єктів, проте їх потрібно розглядати з орієнтацією на конкретний об’єкт дослідження — систему бухгалтерського обліку в комерційних банках. Головні відмінності методологічного характеру стосуються побудови облікового процесу комерційного банку, що здійснюється в системі автоматизації банку. Оскільки банківський бізнес має специфічні ознаки, то особливості діяльності банківських установ необхідно враховувати в дослідженні системи бухгалтерського обліку як важливої складової загального процесу керування комерційним банком.
3. Інтегрована облікова система в сучасному банку органічно поєднує три види обліку: оперативний, статистичний та бухгалтерський. У системі автоматизації комерційного банку вони формують інформаційні потоки трьох рівнів та зумовлюють доцільність активізації механізмів дії інтегрованої облікової системи банку. Ця інформація систематизується, зберігається та передається у вигляді електронних файлів до репозитарію економічної інформації НБУ, де вона поповнює базу даних, що дозволяє проводити об’єктивний, достовірний, оперативний контроль та аналіз діяльності кожного комерційного банку та банківської системи загалом на будь-яку дату.
4. Бухгалтерський облік як складова інтегрованої облікової системи банку з позицій системного підходу набуває чітких ознак складної динамічної системи. Бухгалтерський облік — це система, єдність якої визначають окремі підсистеми: фінансовий і управлінський облік та підсистема податкових розрахунків, взаємозв’язані тісними інформаційними потоками. Взаємодія цих підсистем забезпечується засобами облікової політики, котра створює необхідні економічні засади для реалізації предметної сутності системи бухгалтерського обліку. У цьому зв’язку зазначені підсистеми доцільно розглядати як фінансовий бухгалтерський облік, управлінський бухгалтерський облік та бухгалтерський облік податкових розрахунків. Це означає, що система бухгалтерського обліку — неподільне утворення в межах інтегрованої облікової системи банку, а виокремлення фінансового й управлінського обліку та податкових розрахунків відбувається лише на методологічній основі.
5. Головна особливість бухгалтерського обліку в управлінні банком полягає в його системному характері, що на практиці виявляється у чіткій логічній єдності інформаційної, контрольної й аналітичної функцій. Розглядаючи значення бухгалтерського обліку для контролю за процесом здійснення банківської діяльності, контрольну функцію слід визнати функцією економічною, оскільки всі контрольні процедури спрямовуються на досягнення запланованих показників системи цілепокладання (прибутку, ліквідності, надійності), яка і визначає ефективність економічної діяльності банківської установи. Крім того, контрольна функція за умов внутрішньобанківського розрахунку забезпечує встановлення міри відповідальності керівників усіх структурних підрозділів у виконанні певних економічно обґрунтованих завдань.
Нових ознак набуває також форма вияву регулювальної функції бухгалтерського обліку. Завдяки регулювальній функції запроваджується ефективний методологічний інструмент — метод резервів — та забезпечується формування фінансової звітності за реальною оцінкою стану активів та капіталу банку, що, по-суті, визнано основним завданням виконання програми реформування обліку в банківських установах України.
6. Під час реформування бухгалтерського обліку в банках України відбулися суттєві зміни в методології бухгалтерського обліку як сукупності принципів і облікових інструментів побудови методик обліку конкретних банківських операцій. Найважливішою метою реформування бухгалтерського обліку в банках є створення науково обґрунтованої й ефективної системи обліку і звітності як у межах окремого банку, так і на рівні всієї банківської системи. Об’єктивну необхідність реформування зумовили зміни акцентів у загальному процесі управління, мета якого за умов ринкових відносин полягає в мінімізації негативного впливу ризиків на загальну рентабельність банку. Засоби облікового методологічного інструментарію, що діяли до початку реформування, не забезпечували зазначених потреб управління, а оновлення фінансово-господарських процесів банку значною мірою випереджало розвиток загальної методології бухгалтерського обліку. Цим пояснюються дуже стислі строки переходу до реформованої системи обліку і звітності в банках. У ході реформування збігались у часі процеси оновлення методології бухгалтерського обліку та вдосконалення загальної інтегрованої облікової системи банку з орієнтацією на потреби управління.
7. Запроваджені в процесі реформування нові облікові інструменти та механізми є настільки значущими, що їх об’єднано дефініцією «нова ідеологія обліку». Зміст «нової ідеології обліку» визначають облікові механізми нарахування, резервів та переоцінювання активів, запровадження яких суттєво вплинуло на коригування методик обліку основних банківських операцій і заклало підвалини функціонування підсистеми фінансового обліку в банках.
8. Загальну процедуру фінансового обліку в межах системи бухгалтерського обліку визначає логічно витримана чітка послідовність виконання бухгалтерських дій з реєстрації, групування, нагромадження, опрацювання облікових даних та формування інформаційної бази фінансової звітності й управлінських узагальнень. Концептуальне переопрацювання нормативно-методичної бази обліку і передовсім плану рахунків здійснено з орієнтацією на процедурні потреби фінансового обліку в банках. З огляду на виконання зазначених завдань слід розширити склад об’єктів фінансового обліку за рахунок визнання об’єктами обліку резервів під банківські ризики. Інформація щодо ризиків отримується розрахунково на підставі спостережень за змінами у макроекономічному середовищі та узагальнюється на рахунках резервів за можливими втратами від здійснюваних банками кредитних операцій, операцій з цінними паперами та за дебіторською заборгованістю. Важливими об’єктами треба також уважати нараховані доходи та нараховані витрати. Узагальнена на рахунках інформація за цими об’єктами фінансового обліку може бути використана для аналізу та прогнозування дохідності, а також прибутковості банківської діяльності за окремими напрямами.
9. Міжнародними стандартами не передбачено обов’язковість ведення плану рахунків, проте, з огляду на традиційні підходи до організації облікового процесу цей елемент методу бухгалтерського обліку у вітчизняній практиці збережено. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України побудовано з урахуванням облікових можливостей нового методологічного інструментарію і він повною мірою відповідає відображенню змісту фінансово-господарських операцій банку за методиками, сформованими відповідно до процедур нових методологічних інструментів — нарахування, резервів, переоцінювання. План рахунків є ефективним засобом поточного контролю й оперативного аналізу, він сприяє групуванню інформації стосовно діяльності банку, дозволяючи своєчасно зрозуміти сутність процесу ведення банківського бізнесу і переорієнтувати його в разі виникнення реальної загрози зростання фінансових ризиків. Структура Плану рахунків уможливлює внесення необхідних змін до номенклатури балансових рахунків, рахунків доходів і витрат без порушення загальних принципів виокремлення розділів і груп за відповідними класами. За необхідності банки можуть самостійно опрацьовувати робочі плани рахунків, виокремлюючи в них балансові синтетичні рахунки, аналітичні рахунки та рахунки підсистеми управлінського обліку.
10. Оновлення системи бухгалтерського обліку в банківських установах у процесі її реформування полягає в докорінній трансформації та змінах головних підходів до побудови облікового процесу через фундаментальні методологічні зміни. Це не означає, що розвиток науки про бухгалтерський облік проходить шляхом «накладання» нових принципів обліку на старі, а навпаки — методологія вдосконалюється під впливом змін господарських процесів як безпосередньо в банку, так і в зовнішньому макроекономічному середовищі. Отже, процес удосконалення методології є засобом розв’язання конкретних управлінських проблем.
11. Методологічний інструментарій фінансового обліку тісно взаємодіє з підсистемою управлінського обліку в банку. Це забезпечує дотримання принципу одноразового введення інформації та багаторазового її використання в процесі управління. У системі бухгалтерського обліку підсистема управлінського обліку виконує функції планування, обліку, контролю та аналізу, що дозволяє характеризувати її як своєрідний фільтр для великого обсягу інформації. Підсистема управлінського обліку спрямована на формування тих інформаційних потоків, які забезпечують потреби управління за всіма напрямами банківської діяльності. Сприйняття управління як інформаційного процесу означає визнання закономірності та об’єктивності поглядів на облік як на інформаційну систему, а на управлінський облік — як підсистему загальної інтегрованої облікової системи банку.
12. Управлінський облік — це спосіб надання керівництву фінансової інформації в ключових управлінських сферах: плануванні, контролі, прийнятті рішень. З огляду на це механізми підсистеми управлінського обліку необхідно опрацьовувати в розрізі трьох площин: 1) цінового (економічного) поля; 2) інформаційного поля; 3) поля очікувань. За такого підходу підсистема управлінського обліку за будь-яких організаційних форм її побудови визначається як ефективний елемент загального процесу управління банківською діяльністю.