Колодін Денис Олексійович. Кримінальна відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумах

brief description

Колодін Денис Олексійович. Кримінальна відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумах.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.08, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - О., 2014.- 228 с.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

КОЛОДІН Денис Олексійович

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ФАЛЬСИФІКАЦІЮ ПІДСУМКІВ ГОЛОСУВАННЯ НА ВИБОРАХ ТА РЕФЕРЕНДУМІ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія,
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, доцент
В.М. ПІДГОРОДИНСЬКИЙ

Одеса – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ФАЛЬСИФІКАЦІЮ ПІДСУМКІВ ГОЛОСУВАННЯ НА ВИБОРАХ ТА РЕФЕРЕНДУМІ . . . . . . . . .12
1.1. Соціально-правова обумовленість кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі . . . . . . . . . . . . . . 12
1.2. Історія становлення кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
1.3. Аналіз зарубіжного кримінального законодавства щодо фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

РОЗДІЛ 2. ПІДСТАВИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ФАЛЬСИФІКАЦІЮ ПІДСУМКІВ ГОЛОСУВАННЯ НА ВИБОРАХ ТА РЕФЕРЕНДУМІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .77
2.1. Об’єкт фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі. 77
2.2. Об’єктивна сторона фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
2.3. Суб’єкт фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
2.4. Суб’єктивна сторона фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .149
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .158

РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ПІДСУМКІВ ГОЛОСУВАННЯ НА ВИБОРАХ ТА РЕФЕРЕНДУМІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
3.1. Покарання за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
3.2. Призначення покарань, звільнення від покарань та їх відбування за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі . . . . . . . . . . . . .179
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .190
ДОДАТОК 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .203
ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до статті 5 Конституції України, народ визнається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Із цієї позиції формування демократичної правової держави вимагає дослідження широкого кола проблем, пов’язаних з охороною та захистом функціонування форм безпосередньої демократії. Згідно з чинним законодавством, реалізації правових гарантій виборчих та референдних прав громадян приділяється значна увага.
Одним із механізмів забезпечення зазначених прав є кримінальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності за перешкоджання втіленню в життя таких форм безпосередньої демократії, як вибори та референдум.
Основним способом порушення виборчих прав громадян та впливу на перебіг голосування є саме фальсифікація підсумків голосування на виборах та референдумі. Аналіз статистичних даних Головного слідчого управління МВС України, наданих за 2008–2013 рр., свідчить про існування випадків фальсифікації підсумків голосування.
Дослідження практики Вищого адміністративного суду України про визнання недостовірними результатів чергових виборів народних депутатів України та скасування реєстрації обраних народних депутатів свідчить про те, що доводами прийняття указаних рішень є відкриття кримінальних проваджень за фактами фальсифікації виборчих документів та підсумків голосування за ознаками злочинів, передбачених ст. 158 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Разом із тим, зазначені кримінальні провадження не завершено та не передано до суду.
Вказані фактичні обставини свідчать про те, що засоби кримінального права, які здійснюють охорону передбаченого законом порядку підведення підсумків голосування на виборах та референдумі, не забезпечують належного регулювання зазначених порушень та опосередковано свідчать про недосконалість кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі.
Питання забезпечення кримінально-правового механізму захисту виборчих та референдних прав громадян стало об’єктом дослідження таких вчених, як: П.П. Андрушко, І.В. Берднік, В.П. Бодаєвський, І.Я. Бутяйкін, І.О. Зінченко, В.С. Ковальський, О.В. Кубарєв, С.Я. Лихова, П.І. Люблінський, М.А. Маркуш, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, П.П. Пилипчук, О.О. Семенюк, А.В. Солдатенко, М.І. Ставнійчук, Н.Ю. Турищева, В.П. Тихий, С.С. Тучков, Я.М. Топчій, Чжоу Хен, І.С. Щербина, С.С. Яценко, Н.В. Янюк.
Питанням кримінальної відповідальності за злочини, що посягають на виборчі та референдні права, присвячено такі дисертаційні дослідження, як: Л.П. Медіна «Кримінально-правова характеристика злочинів проти виборчих прав громадян (ст. ст. 157, 158, 159 КК України)» (2004), С.А. Мозоль «Запобігання злочинам проти виборчих прав громадян» (2008), С.В. Красноголовець «Кримінальна відповідальність за порушення виборчих та референдних прав громадян в Україні та державах Центральної Європи (порівняльний аналіз на прикладі Польщі, Словаччини, Угорщини, Чехії)» (2009), І.В. Берднік «Кримінальна відповідальність за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму (частини перша–третя ст. 158 КК України)» (2012).
Незважаючи на важливі наукові висновки, яких було досягнуто зазначеними вище авторами, зміни, що сталися у кримінальному законодавстві України у 2006–2007 рр., вимагають перегляду окремих аспектів кримінальної відповідальності за порушення порядку підведення підсумків голосування на виборах та референдумі, що й обумовило необхідність окремого дослідження цього питання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії «Тенденції та перспективи розвитку кримінального права України» на 2006–2010 рр. як складової плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на тему «Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970), а також наукових досліджень кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» «Механізм кримінально-правового впливу в умовах сталого розвитку» на 2011–2015 рр. як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» на тему «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Проблематика дисертаційної роботи пов’язана з реалізацією положень Резолюції ПАРЄ 1407 (2004) «Про нові концепції оцінки стану демократичного розвитку» (м. Страсбург, 8 жовтня 2004 р.) та Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні, затвердженої Указом Президента України від 8 грудня 2000 р. за № 1322/2000.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексна характеристика кримінального законодавства за фальсифікацію підсумків голосування, аналіз об’єктивно-суб’єктивних ознак злочинів, що посягають на порядок встановлення підсумків голосування, а також удосконалення кримінального законодавства за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі.
Досягнення поставленої мети дослідження зумовило постановку та вирішення таких завдань:
обґрунтувати поняття «підсумки голосування», а також інші поняття, які використовуються у бланкетних диспозиціях кримінально-правових норм, що передбачають підстави відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі;
дослідити питання соціально-політичної та соціально-правової обумовленості кримінально-правової заборони фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі;
узагальнити зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі;
надати конструктивно-змістовну характеристику об’єктивних та суб’єктивних ознак фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі, передбачених положеннями частин четвертої–восьмої ст. 158 та частини третьої ст. 160 КК України;
дослідити проблеми кваліфікації, призначення покарання за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі;
розробити пропозиції та рекомендації щодо подальшого удосконалення вітчизняного законодавства, яке передбачає відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі.
Об’єктом дослідження є кримінальні правовідносини, що забезпечують реалізацію виборчих та референдних прав громадян.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі, її закономірності.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставлених завдань, відповідно до об’єкта та предмета дослідження. Методологія зазначеної роботи ґрунтується на широкому переліку загальнонаукових та спеціальних методів.
Діалектичний метод пізнання дозволив виявити та розв’язати неузгодженості, що існують між складами злочинів, які посягають на порядок встановлення підсумків голосування (п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); історичний метод використано для дослідження становлення кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі (п. п. 1.2); метод контент-аналізу – для дослідження матеріалів судової практики (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); методи аналізу і синтезу – для дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак, а також питань удосконалення кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2.).
Порівняльно-правовий метод використано для дослідження сутності кримінально-правових норм, якими встановлюється кримінальна відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі, та суміжних складів злочинів за законодавством України та зарубіжних держав (п. п. 1.3).
Герменевтичний метод дослідження використано з метою тлумачення змісту окремих термінів вітчизняного і зарубіжного законодавства та їх сутнісних ознак, які аналізувались у контексті дисертаційного дослідження (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Системно-структурний та формально-логічний методи застосовано у процесі аналізу злочинів, передбачених частинами четвертою–восьмою ст. 158 та частиною 3 ст. 160 КК України, у світлі традиційного для вітчизняної науки кримінального права поділу на об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів досліджуваних злочинів (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).
Метод моделювання дозволив запропонувати найбільш досконалу, з позиції автора, редакцію частин четвертої–восьмої ст. 158 та частини третьої ст. 160 КК України щодо удосконалення формулювання підстав кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).
Емпіричну базу дослідження становили 28 матеріалів кримінальних та адміністративних справ, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень (вироки судів, а також постанови щодо відміни постанов про відмову у відкритті кримінального провадження щодо фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі).
У межах дисертаційного дослідження здійснено соціологічне опитування 400 респондентів серед фахівців у галузі права та населення м. Одеси та Одеської області щодо поширеності фальсифікації підсумків голосування, ефективності передбачених діючим кримінальним законодавством України покарань та напрямків удосконалення покарань за злочини, які посягають на виборчі та референдні права.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці кримінального права спеціальним комплексним дослідженням кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі в світлі змін, що відбулися.
Новизна дослідження конкретизується в одержаних наукових результатах, сформульованих у теоретичних та практичних висновках і пропозиціях, зокрема:
вперше:
запропоновано визначити поняття підроблення підсумків голосування як діяння, що посягає на передбачений законодавством порядок установлення результату підсумків голосування, які фіксуються у відповідному протоколі комісії;
запропоновано типологію підходів щодо визначення законодавчих способів конструювання підстав кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування в законодавстві інших держав на: 1) способи конструювання, за яких такий склад злочину не виокремлюється; 2) способи конструювання, за яких фальсифікація підсумків голосування є складовою частиною інших підстав кримінальної відповідальності злочинів проти виборчих та референдних прав; 3) способи конструювання, за яких досліджуваний склад злочину представлено лише однією формою; 4) способи конструювання, за яких такий склад злочину представлено декількома формами;
запропоновано обчислювати строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також позбавлення права обирати та бути обраним, у разі запровадження зазначеного покарання, у «виборчих процесах» замість «років»;
обґрунтовано необхідність виокремлення частин четвертої–восьмої ст. 158 КК України в окрему норму, при цьому положення частини першої ст. 158-1 КК України пропонується об’єднати зі складом злочину, передбаченим у діючій частині четвертій ст. 158 КК України, положення частини другої ст. 158-1 КК України діючої редакції вилучити, а діяння, що підпадають під ознаки зазначеного складу злочину, кваліфікувати як пособництво у вчиненні злочину, передбаченого положеннями частини восьмої ст. 158 КК України;

удосконалено:
розуміння безпосереднього об’єкта злочину фальсифікації підсумків голосування, конструкції об’єктивної сторони частини 5 ст. 158 КК України, форм реалізації кримінальної відповідальності за фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі;
правила кваліфікації дій співучасників у разі умисного надання членом виборчої комісії чи комісії з референдуму можливості проголосувати за іншу особу чи проголосувати більше ніж один раз, або надання виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі особі, яку не включено до списку виборців;
набуло подальшого розвитку:
соціально-правове та соціально-політичне обґрунтування криміналізації дій, пов’язаних із фальсифікацією підсумків голосування на виборах та референдумі;
положення про взаємозв’язок змісту виборчих та референдних правовідносин з механізмом посягання на них та їх відновленням; характеристика правового статусу членів комісій та виборців і особливостей кваліфікації злочинів проти виборчих та референдних прав;
обґрунтування необхідності запровадження такого нового виду покарання, як «позбавлення права обирати та бути обраним», збільшення строку призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у виборчому процесі як основного, так і додаткового покарання.
Практичне значення отриманих результатів. Основні положення і висновки, викладені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:
у сфері законотворчості – при вдосконаленні положень кримінального законодавства, зокрема, положень частин четвертої–восьмої ст. 158 та частини третьої ст. 160 КК України;
у науково-дослідницькій сфері – для подальших наукових розвідок проблем кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі;
у навчально-методичній роботі – при викладанні Особливої частини кримінального права України та спецкурсів із кримінального права зарубіжних держав і порівняльного кримінального права, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників (Акт впровадження в навчальний процес та наукову роботу від 20.09.2013 р., затверджений проректором з наукової роботи та міжнародних зв’язків Міжнародного гуманітарного університету В.Д. Берназом);
у сфері правозастосування – як загальні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності судових та правоохоронних органів (Акт впровадження в практичну діяльність органів прокуратури від 18.09.2013 р., затверджений прокурором м. Одеса Г.О. Фуртатом).
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було апробовано на: Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу, присвяченій 15-річчю НУ «ОЮА» «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 травня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 квітня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Ужгород, 16–17 лютого 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективні напрямки розвитку сучасної юридичної науки» (м. Сімферополь, 16–17 березня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон, 1–2 березня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16–17 травня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії» (м. Херсон, 30–31 березня 2013 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у двадцяти публікаціях, сім з яких – наукові статі, опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, одну статтю опубліковано у зарубіжному виданні.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі отримано такі висновки:
1. Під кримінальною відповідальністю за фальсифікацію підсумків голосування слід розуміти виражене в обвинувальному вироку суду і засноване на кримінальному законі засудження особи, визнаної винуватою у вчиненні фальсифікації підсумків голосування, а також обумовлене скоєнням цією особою злочину обмеження правового статусу особи, що полягає у позбавленні чи обмеженні її прав і свобод, зовнішньою формою прояву якого є один із видів кримінально-правових відносин.
2. Підтримується позиція авторів щодо необхідності застосування такого поняття як «підроблення», замість поняття «фальсифікація». Аналіз положень виборчого законодавства свідчить, що під поняттям «підсумки голосування» необхідно розуміти результат виборів, встановлення якого здійснюється та належить до компетенції/обов’язку відповідної виборчої комісії або комісії з референдуму, документальною формою вираження якого є протокол про встановлення підсумків голосування або елементи протоколів територіальної виборчої комісії, комісії з референдуму або Центральної виборчої комісії, та є кінцевим етапом виборчого процесу. Під підробленням підсумків голосування необхідно розуміти діяння, яке посягає на передбачений законодавством порядок встановлення результатів голосування та має вираження у складанні неправдивих протоколів або внесенні до них завідомо неправдивих відомостей про результати голосування, що створює небезпеку чи призводить до неможливості визначити дійсне волевиявлення виборців або встановити дійсні результати референдуму на виборчій дільниці чи на відповідних виборах (референдумі).
3. Запровадження кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування за діючим кримінальним законодавством України обумовлено такими чинниками: по-перше, така детальна регламентація порядку фальсифікації підсумків голосування пов’язана із соціальними конфліктами, що виникли під час виборів Президента України 2004 р., та наступних виборів до Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування; по-друге, кримінальна відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування існувала і до запровадження указаного поняття у 2006 р., проте була представлена лише у двох формах об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 158 КК України, а саме таких як «…неправомірне використання виборчих бюлетенів, … або неправильний підрахунок голосів …».
4. Дослідження історії становлення законодавства про кримінальну відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування свідчить, що до 1917 р. встановлювалася кримінальна відповідальність за підкуп на виборах та референдумі у різних його формах, відповідальність за участь у виборах у тих випадках, коли особа не мала права брати участь у виборах. Конструкції складів злочинів були загальними та відображались у кримінально-правових нормах за допомогою вказівок на такі способи як «підкуп», змова тощо. Кримінальна відповідальність мала лише декларативний характер, що обумовлювалося становістю виборів. На початковому етапі розвитку кримінального законодавства за порушення порядку проведення виборів особи притягувалися до кримінальної відповідальності як за службові злочини, а позбавлення виборчих прав (пасивного та активного) розглядалось як невід’ємний елемент більшості покарань, а за деякими законодавчими актами – як окремий вид покарання. Після прийняття КК УРСР 1960 р. було запроваджено чітку систему злочинів проти виборчих прав, проте такий вид покарання як позбавлення виборчих прав було виключено із системи покарань.
Злочини було передбачено положеннями ст. ст. 127, 128, 129, 129-1 (із 1993 р.) КК України. Передумовою прийняття ст. 158 КК України в редакції 2001 р., що встановлює відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування, були окрема конструкція складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК УРСР, а також ст. 128 КК УРСР, проте змістовно більшість складів злочинів, які містяться у діючій кримінально-правовій нормі, не було законодавчо закріплено в радянському кримінальному законодавстві. Доведено, що одним із видів покарань, яким може бути доповнено систему покарань за діючим законодавством України, може бути позбавлення виборчих прав.
5. Дослідження кримінального законодавства інших держав щодо відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування в СНД та державах Західної Європи свідчить, що, як у державах СНД, так і в державах Західної Європи, кількість складів злочинів, які встановлюють відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування є набагато меншою, а в деяких – кримінальна відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування взагалі є відсутньою. У тих державах, де вказані склади злочинів існують, при формулюванні їх конструкції рідко використовується такий термін як «фальсифікація підсумків голосування», частіше вказані склади злочинів включено до конструкцій інших складів злочинів проти виборчих прав, таких як перешкоджання здійсненню виборчих прав або фальсифікація виборчої документації.
За особливостями конструкції кримінально-правових норм та стилем законодавчого тексту в законодавстві інших держав набагато менше, використовуються виборча термінологія та поняття з виборчого законодавства. Конструкції злочинів щодо фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі є достатньо близькими до аналогічних за змістом складів злочинів, передбачених положеннями ст. 142-1 КК Російської Федерації. У тих державах, де існує кримінальна відповідальність за фальсифікацію підсумків голосування, як правило, її встановлено єдиним складом злочину «…фальсифікація різними способами результатів голосування….». У зарубіжних державах за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі передбачено такі покарання, як позбавлення волі, штраф, позбавлення права займатися певними видами діяльності, позбавлення пасивного, а в деяких державах – позбавлення активного виборчого права.
Запропоновано типологію підходів до визначення підстав кримінальної відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі: 1) держави, в яких взагалі такий склад злочину відсутній; 2) держави, в яких указаний склад злочину розглядається як одна із форм фальсифікації виборчої документації або інших злочинів, що посягають на виборчі або референдні права; 3) держави, в яких фальсифікацію підсумків голосування представлено лише однією із форм злочину поряд з іншими, які посягають на виборчі та референдні права; 4) держави, в яких досліджуваний злочин представлено декількома формами. Обрання того чи іншого типу, як уявляється, має здійснюватися законодавцем з урахуванням підстав криміналізації (поширеність тих чи інших порушень тощо).
6. Основним безпосереднім об’єктом фальсифікації підсумків голосування необхідно розуміти суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацію громадянами України виборчих та референдних прав під час підведення підсумків голосування та результатів голосування на виборах та референдумі.
Предметом суспільних відносин є передбачений законом порядок та об’єктивний результат волевиявлення громадян. Учасниками суспільних відносин є всі учасники виборчого процесу, а зміст суспільних відносин – це сукупність прав та обов’язків стосовно реалізації права обирати та бути обраним. Спосіб посягання на суспільні відносини, що охороняються положеннями КК України, є таким, як «із середини» у разі, коли злочин вчиняється виборцем, та «ззовні», коли злочин вчиняється спеціальним суб’єктом злочину або особою, яка не є виборцем.
7. Розвиваючи пропозицію І.В. Берднік щодо необхідності диференціації положень ст. 158 КК України на декілька складів злочинів, пропонується ч. ч. 4–8 ст. 158 КК України виділити в окрему статтю. Положення ч. 1 ст. 158-1 КК України «Голосування виборцем, який бере участь у виборах або референдумі на виборчій дільниці більше ніж один раз … » об’єднати із складом злочину, що існує в діючій редакції ч. 4 ст. 158 КК України, а положення ч. 2 ст. 158-1 КК України виключити у зв’язку з тим, що вказане діяння необхідно кваліфікувати за сукупністю як пособництво у вчиненні злочину передбаченого, ч. 8 ст. 158 КК України. У зв’язку з вищевикладеним, ч. ч. 4–8 ст. 158 КК України пропонується викласти в окремій ст. 158-1 КК України у новій редакції (Додаток 1).
8. Дослідження суб’єкта злочину фальсифікації підсумків голосування свідчить, що у більшості випадків суб’єктом злочину, як правило, є спеціальний суб’єкт злочину – виборець (ч. ч. 4, 7, 8 ст. 158, ч. 3 ст. 160 КК України) або член дільничної чи окружної (територіальної) виборчої комісії та лише в деяких складах злочинів (ч. ч. 5–6 ст. 158 КК України) – загальний суб’єкт злочину. Порушення вказаними спеціальними суб’єктами своїх обов’язків, передбачених виборчим законодавством, створює відповідний склад злочину з фальсифікації підсумків голосування. У разі спільної умисної участі загального суб’єкта з членом виборчої комісії або членом комісії з референдуму дії вказаних осіб необхідно кваліфікувати як пособництво у вчиненні відповідного злочину. При цьому конструктивно склад злочину, передбачений ч. 8 ст. 158 КК України, вчинити неможливо без участі пособника в особі виборця або будь-якої іншої особи, якої не внесено до списку виборців на цій дільниці.
9. Спеціального статусу члена комісії вказані суб’єкти набувають з моменту прийняття присяги, а виборці – з моменту настання складного юридичного факту: внесення до списку, явка на виборчу дільницю, отримання бюлетеня для голосування. Колегіальна участь членів комісії у вчиненні фальсифікації підсумків голосування є можливою у таких складах злочинів, що передбачені положеннями ч. ч. 7–8 ст. 158 ч. 3 ст. 160 КК України. У разі колегіального вчинення, кожен із членів виборчої комісії або комісії з референдуму підлягає персональній відповідальності з урахуванням результатів голосування кожного члена відповідної комісії. У разі, якщо голова комісії проголосував проти або утримався, проте підписав і належним чином оформив завідомо неправильний підрахунок голосів, ігнорував незаконну видачу бюлетенів або незаконне оформлення протоколу, його дії слід кваліфікувати як пособництво у вчиненні відповідного злочину.
10. Дослідження суб’єктивної сторони фальсифікації підсумків голосування свідчить, що більшість складів злочинів може бути вчинено тільки з прямим умислом (ч. ч. 4, 5, 8 ст. 158 КК України), а в такому складі злочину, який передбачено положеннями ч. ч. 6–7 ст. 158 КК України, ставлення до наслідків є можливим як у вигляді умислу, так і у вигляді необережності, проте, в цілому, останні склади злочинів є умисними. Що стосується вини у складі злочину, передбаченого ч. 3 ст. 160 КК України, то поняття «завідомість» необхідно тлумачити як умисну форму вини, оскільки склад злочину є формальним. Мотив та мета є не обов’язковими ознаками усіх складів із фальсифікації підсумків голосування на виборах та референдумі, проте у деяких випадках вони мають значення для кваліфікації. Емоції та емоційні стани також не є обов’язковими ознаками та не мають значення для кримінально-правової кваліфікації.
11. Доведено необхідність встановлення збільшених строків позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у виборчому процесі на строк від п’яти до десяти років у разі призначення як додаткового покарання, або на строк від п’яти до п’ятнадцяти років у разі призначення як основного покарання.
12. Доведено необхідність запровадження нового додаткового виду покарання – позбавлення права обирати та бути обраним. Строк відбування указаного покарання може становити від п’яти до п’ятнадцяти років. Строком обчислення покарання у вигляді позбавлення виборчого права, а також позбавлення права займатися певними видами діяльності або обіймати певні посади пропонується визначити через «виборчий процес». У зв’язку із цим, положення ст. 73 КК України також потребують внесення відповідних змін.
Проведено соціологічне опитування, в результаті якого узагальнено громадську думку та зроблено ряд висновків із приводу того, що випадки порушення виборчого законодавства та законодавства про референдум під час проведення виборів шляхом фальсифікації підсумків голосування є дуже поширеними.
Осіб, винуватих у вказаних порушеннях, до кримінальної відповідальності не притягують або притягують, але дуже рідко. Причиною названого стану речей, на думку респондентів, є те, що вказані порушення вчиняються у такій специфічній сфері, – як політика, а також корумпованість правоохоронних органів. Найбільш ефективними заходами кримінально-правового впливу за результатами опитування є ті заходи впливу, що унеможливлюють вчинення подібних злочинів у майбутньому, існуюча ж міра позбавлення права обіймати певні посади або займатися певними видами діяльності у виборчому процесі є неефективною. Більшість респондентів, діяльність яких не пов’язана з юриспруденцією, вважають за доцільне запровадження такого нового виду покарання, як позбавлення виборчих прав.
Для запровадження вищезазначених змін пропонується удосконалити положення проекту закону від 18.02.2005 р. № 6418 щодо внесення змін та доповнень до КК України (Додаток 1).