Колупаєва Алла Анатоліївна. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади

brief description

Колупаєва Алла Анатоліївна. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади : Дис... д-ра наук: 13.00.03 2007

Колупаєва А.А.Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади.Монографія.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.03- корекційна педагогіка. - Інститут спеціальної педагогіки АПН України, Київ,2007.
У дисертаційному дослідженні обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади. Викладено результати аналізу й узагальнення відповідних психологічних і педагогічних досліджень; систематизовано наукові дані з проблем інтеграції дітей з особливостями розвитку загальноосвітній простір; розкрито сучасні наукові підходи до цього процесу та системно проаналізовано міжнародне законодавче, нормативно-правове його забезпечення.
У дослідженні наведено результати вивчення і системного аналізу практики залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загальноосвітніх навчальних закладів у найрозвиненіших країнах світу (країни Західної Європи та Північної Америки), а також розкрито науково-організаційні засади такого залучення у країнах, що виникли на теренах пострадянського простору.
Наводяться матеріали щодо узагальнення наявного в Україні теоретичного і практичного досвіду інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку; аналізується законодавча база забезпечення такого навчання та визначаються наукові засади її розбудови; подано результати причинно-системного аналізу ставлення до інклюзії учасників освітнього процесу на основі експериментальної перевірки запропонованих концептуальних підходів і методичних розробок.
Обґрунтовуються теоретичні основи та організаційно-педагогічні умови залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загальноосвітніх навчальних закладів на основі одержаних експериментальних даних. Як результат, пропонується цілісна модель інклюзивного навчання означеної категорії дітей, яка на сучасному етапі є стрижнем процесу їхньої інтеграції в соціум.

Багатоетапне і різноаспектне вивчення проблеми інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади, системний аналіз і експериментальна перевірка основних науково-теоретичних положень і методичних підходів, а також широке обговорення одержаних результатів дали змогу визначити основні тенденції вирішення означеної проблеми й окреслити коло конкретних питань, пов’язаних із цим процесом.
Відтак, є всі підстави стверджувати, що:

Інтегрування дітей з порушеннями психофізичного розвитку у загальноосвітні заклади це світовий процес, до якого залучені всі високорозвинені країни. В основі концепції інтеграції лежить принцип дотримання прав дитини на здобуття якісної освіти. Водночас, це закономірний етап розвитку системи спеціальної освіти, пов’язаний з переосмисленням суспільством і державою ставлення до неповносправних, з визначенням їхнього права на одержання рівних з іншими можливостей в різних галузях життя, в тому числі й освіті.
Означений педагогічно керований процес набуває специфічних ознак і форм реалізації в окремих спільнотах, країнах і регіонах, маючи при цьому всезагальні гуманітарні витоки і спрямованість. Цей висновок є методологічно важливим для педагогічної компаративістики науки, яка, з одного боку, покликана виявляти найзагальніші тенденції і закономірності педагогічних явищ і процесів, а з другого з’ясовувати особливість їх перебігу в умовах конкретної країни. З такої точки зору, інтеграція, як наукова категорія і як педагогічний процес, що практично розпочався, позначена суттєвим науково-пошуковим змістом і значенням для педагогіки.
Соціально-інтеграційні процеси стосовно дітей з обмеженими можливостями на початкових етапах розвитку суспільства мали стихійний, неформальний характер. Основними етапами еволюції соціального ставлення до процесу інтеграції дітей з обмеженими можливостями є:

перший етап від байдужості та зневаги до соціального визнання дітей з відхиленнями розвитку;
другий етап від соціального визнання до усвідомлення можливості соціальної інтеграції й адаптації дітей з відхиленнями розвитку шляхом освіти;

третій етап від соціальної адаптації шляхом освіти, диференціації та сегрегації до інтеграції дітей з відхиленнями розвитку в загальноосвітній простір через впровадження інклюзивного навчання.;

Цілісна модель інклюзивного навчання, яка ґрунтується на системно-комплексному і особистісно орієнтованому підходах, відображає умови ефективності інтеграції в цілому, структурно-функціональну і соціальну спрямованість освітнього процесу, організацію навчання з урахуванням пізнавальних можливостей, оточуючого середовища і перспектив життєдіяльності інтегрованих учнів, забезпечує усталеність об’єктивних стосунків між людьми.

Структурно-змістовими особливостями сумісного навчання є:
використання адекватних і специфічних форм організації освітньої інтеграції;
забезпечення спільності середовища і дій;
посилення диференціації й індивідуалізації змісту навчання;
спрямування навчання на формування життєвих компетенцій учнів і гармонізацію міжособистісних стосунків в дитячому колективі.
Важливою умовою ефективності освітнього інтегрування є педагогічна робота, спрямована на формування у здорових учнів адекватних уявлень про однолітків з порушеннями психофізичного розвитку, на нівелювання наслідків пізнавальної, соціальної та емоційної депривації.

Інклюзивне навчання, що є закономірним і логічним варіантом трансформації інститутів загальної і спеціальної освіти, виступає одним із основних інститутів соціальної інтеграції. Реалізація технологій освітньої інтеграції дає змогу узгодити протиріччя між рівними правами осіб з обмеженими можливостями у виборі життєвого шляху, форми освіти, освітніх послуг і фактичною нерівністю можливостей різних соціальних груп (здорових людей і людей з відхиленнями розвитку) в реалізації цих прав.

Результати окремих аспектів дослідження питань соціальної інтеграції дітей з обмеженими можливостями дають підстави виділити систему факторів, що безпосередньо впливають на цей процес:
онтогенетичний потенціал особистості;
власна активність індивідуума;
сім’я;
середовище неформального спілкування;
місце проживання, географія регіону;
соціокультурна взаємодія;
соціальне ставлення до інвалідності;
економічний фактор.

Важлива роль у процесі освітньої інтеграції дитини з порушеннями психофізичного розвитку відводиться сім’ї, яка є одним із основних факторів її залучення до системи суспільних відносин. Аналіз результатів спеціально проведеного етапу дослідження засвідчив, що сучасна сім’я дитини з порушеннями психофізичного розвитку досить рідко може виступати в якості дієвого фактора її інтегрування в загальноосвітній простір. Основними причина такої ситуації є:

низький економічний статус багатьох сімей;
відсутність будь-якої дієвої підтримки з боку держави (в тому числі просвітницької);
негативне соціальне ставлення.

Фактори, що ускладнюють реалізацію практик соціальної й освітньої інтеграції, здебільшого, зводяться до недостатнього фінансування системи сучасної загальної освіти, а також негативного або байдужого ставлення до проблем осіб з відхиленнями розвитку. Втім, аналіз економічного підгрунтя сумісного навчання здорових дітей і дітей з порушеннями психофізичного розвитку засвідчує, що значні фінансові асигнування мають, переважно, одноразовий характер і необхідні на початкових етапах становлення такого соціального інституту.

В цілому, для розвитку практик соціальної й освітньої інтеграції дітей з порушеннями психофізичного розвитку важливою є трансформація державної соціальної політики в напрямі беззаперечного визнання їхніх прав і свобод, розвитку різнобічної підтримки і включення у суспільство.

Інтеграційні процеси основуються на дотриманні загальнолюдських прав, зокрема щодо здобуття освіти. Зважаючи на це, можна окреслити коло умов, які є визначальними для їх успішності :

стійка соціальна державна політика, зорієнтована на інтеграцію всіх без винятку членів суспільства;
реалізація практик ранньої інтервенції і проведення корекційно-розвивальних заходів;
соціальна підтримка і допомога сім’ям дітей з обмеженими можливостями;
обмеження практики навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах сегрегації;
розробка законодавчої бази інтегрованого та інклюзивного навчання осіб з порушеннями психофізичного розвитку;
створення і розширення системи освітньої і професійно-трудової підготовки й інтеграції осіб з порушеннями розвитку в державні і недержавні структури;
формування толерантного ставлення до осіб з порушеннями психофізичного розвитку.

Результати дослідження дали змогу визначити нові підходи до змісту освіти в умовах інтеграції:

Особистісно - діяльнісний підхід до навчання;
корекційно-розвивальне навчання, спрямоване на засвоєння змісту освіти;
оптимізація соціальної ситуації розвитку;
орієнтація на антропологічну концепцію освітніх послуг, що надаються.

Інтегроване та інклюзивне навчання передбачає комплексний системний особистісно орієнтований та індивідуалізований характер роботи, що проводиться. Подолання девіацій поведінки, соціалізація учнів, подолання дефіцитарності розвитку потребують вивчення і знання не лише структури наявного порушення розвитку, а й рівня життєвих компетенцій, комунікативно-пізнавальної діяльності кожного учня. У процесі навчальних і корекційно-розвивальних занять мають враховуватися перспективи майбутнього розвитку, соціальної поведінки, індивідуальні уподобання і наміри дітей.
Результати дослідження дають змогу захистити цілісну модель інклюзивного навчання, що відбиває сучасне бачення учбової повсякденності, системну роботу з ампліфікації соціального досвіду учнів, підготовки до незалежного, самостійного способу життя.

Реалізація ідеї інтеграції, як однієї з провідних тенденцій сучасного етапу розвитку національної системи спеціальної освіти, жодною мірою не означає згортання існуючої диференційованої системи спеціальної освіти. Ефективна інтеграція можлива лише в умовах постійного удосконалення систем загальної і спеціальної освіти. В цій галузі принципово важливою є виважена державна політика, яка не допускає крайнощів у вирішенні будь-яких питань.
Вивчення, осмислення та узагальнення теоретичного і практичного світового й вітчизняного досвіду, а також одержаних експериментальних результатів дає змогу визначити коло питань рекомендаційного спрямування щодо оптимізації процесу інтегрування учнів означеної категорії до загальноосвітнього простору:

ефективність інтегрованого та інклюзивного навчання суттєво підвищиться за умови своєчасної та кваліфікованої діагностики психофізичного розвитку дитини, а також при наданні консультативно-інформаційної підтримки педагогам і адміністрації загальноосвітнього закладу, в якому вона навчається, і її батькам;
інтегроване та інклюзивне навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку передбачає відповідний супровід різних фахівців (дефектолог асистент вчителя, психолог, медичний працівник, соціальний працівник, помічник вчителя та ін.);

інтегроване та інклюзивне навчання потребує створення відповідної нормативно-правової бази, що закріплює правові засади здобуття освіти в різних формах особами з порушеннями психофізичного розвитку;
необхідними є розробка і подальше удосконалення спеціальних навчальних планів, програм, підручників і дидактичних засобів з урахуванням вимог особистісно-діяльнісного підходу в освіті дітей з особливостями психофізичного розвитку;
- ефективне інтегроване та інклюзивне навчання можливе лише за умови спеціальної підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів. Спеціальні школи доцільно використовувати в якості навчально-методичних ресурсних центрів.
широке запровадження інтегрованого та інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку має здійснюватися поступово, у міру підготовки кваліфікованих кадрів і зміни ставлення суспільства до дітей означеної категорії.
Подальше вивчення проблеми ми пов’язуємо з дослідженням і уточненням особливостей інтегрованого та інклюзивного навчання на різних вікових етапах, насамперед, в дошкільному і старшому шкільному віці; подальшою розробкою та вдосконаленням корекційно-розвивальних занять в умовах інтеграції та їх навчально-методичного забезпечення.
Континуум підходів, наведених у роботі, може стати основою подальших досліджень за означеною проблемою, а також внеском у розвиток перспективного напряму сучасної вітчизняної педагогіки педагогіки інтегрованого навчання.