Комар Андрій Володимирович. Оментогастропластика як патогенетична корекція експериментальної виразки шлунка (функціонально-морфологічне дослідження)

brief description

Комар Андрій Володимирович. Оментогастропластика як патогенетична корекція експериментальної виразки шлунка (функціонально-морфологічне дослідження): дисертація канд. мед. наук: 14.03.04 / Тернопільська держ. медична академія ім. І.Я.Горбачевського. - Т., 2003

Комар А.В. Оментогастропластика як патогенетична корекція експериментальної виразки шлунка (функціонально-морфологічне дослідження).Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - патологічна фізіологія.- Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, 2003.
В хронічних дослідах на експериментальних тваринах (собаках, щурах) моделювали деструктивні процеси в слизовій оболонці шлунка за Н.М. Єпішиним (1991) та Ф.І. Комаровим (1984). Проведено дослідження ультраструктури слизової оболонки в місці виразкоутворення, та в зоні ризику по малій кривизні тіла шлунка в нормі при комбінованій виразці та після оментогастропластики з метою реваскуляризації, покращення дренажної функції та посилення лінії швів. Встановлено, що оментогастропластика сприяє не тільки відновленню ультраструктури слизової оболонки шлунка, але й нормалізації секреторної функції шлунка. Виявлено, що в ранній післяопераційний період блокатор Н2рецепторів фамотидин, пригнічує шлункову секрецію та проявляє цитопротективний ефект, сприяючи виздоровленню.

1. У дисертації викладено значення для теорії і нове практичне вирішення наукової задачі, пов’язаної з використанням оментогастропластики при комбінованих виразках шлунка. Показано особливості структурної організації слизової оболонки шлунка при гострій комбінованій експериментальній виразці та за умов реваскуляризації стінки шлунка шляхом застосування оментогастропластики, визначена роль Н2-гістамінових рецепторів в післяопераційний період. Отримані дані доводять, що ультраструктурні зміни в слизовій оболонці шлунка при гострій експериментальній виразці пов’язані з розладом репаративно-регенеративних процесів, що приводить до стійких деструктивних змін як в місці моделювання виразки (пілорична печера), так і в тілі шлунка.
2. Дезорганізація субклітинних структур, гіпертрофія комплексу Гольджі та каналів ендоплазматичного ретикулуму з паралельним розпадом мітохондрій, сладж феномен в гемокапілярах, гіперкоагуляція в плазмі крові, мікроворсинчатість ендотелію капілярів, свідчать про порушення кровопостачання, що веде до гіпоксії секреторних клітин слизової оболонки шлунка при виразці.
3. Ульцерогенез супроводжується зростанням інтенсивності секреції соляної кислоти та пепсину, зміною концентрації вмісту іонів К+, Na+, Ca2+та Mg2+; оментогастропластика нормалізує ультраструктуру слизової оболонки та секреторну активність шлункових залоз.
4. Оментогастропластика при комбінованих виразках ускладнених перфорацією стінки пілоричного відділу шлунка є адекватним методом хірургічного лікування експериментальних тварин з точки зору реваскуляризації, посилення дренуючої функції та зміцнення лінії швів в місці оперативного втручання, про що свідчать електронно-мікроскопічні дослідження та зміни секреції шлункових залоз слизової оболонки шлунка.
5. Оментогастропластика здійснює вплив на слизову оболонку шлунка, а фамотидин в ранньому післяопераційному періоді гальмує виділення соляної кислоти та пепсину, збільшує концентрацію натрію в перфузаті та слизовій оболонці шлунка, що лежить в основі механізму цитопротекції і може стати експериментальним підтвердженням терапії та профілактики рецидивів виразкоутворення після оперативних втручань на шлунку.