КОНЦЕПТ «ЧАС» В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕТИЧНІЙ МОВІ

brief description

Тернопільський національний педагогічний університет
імені володимира гнатюка

На правах рукопису

ЗАДОРОЖНА ОЛЕКСАНДРА МИХАЙЛІВНА

УДК 811. 161. 2’373. 4: 82-3

КОНЦЕПТ «ЧАС» В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕТИЧНІЙ МОВІ

10. 02. 01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
СТРУГАНЕЦЬ Любов Василівна

Тернопіль-2008

Зміст

ПЕРЕЛІК умовних скорочень...........................................................4
вступ.................................................................................................................6
розділ1.Теоретичні засади дослідження концепту „час”.................................................................................................................13
1.1. Концептуальна і мовна картини світу в системі загальних уявлень про світ.......................................................................................................................13
1.2.Концепт, вербалізатори концепту: сучасна лінгвістична інтерпретація......................................................................................................23
1.3.Категорія часу в парадигмі наукових знань....34
1.4.Час як об’єкт лінгвістичних студій..........................................................38
Висновки до розділу 1..........................................................................47
РОЗДІЛ2.ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ „ЧАС” У МОВОТВОРЧОСТІ ШІСТДЕСЯТНИКІВ І ДЕВ’ЯНОСТНИКІВ...................................................49
2.1.Система вербалізаторів концепту „час” у дискурсі поетів двох поколінь .............................................................................................................49
2.2.Особливості лексичного вираження астрономічного часу ..................68
2.3.Експлікація біологічного часу засобами художнього слова...............126
2.4.Структурно-семантичні показники вербалізаторів історичного часу....................................................................................................................142
Висновки до розділу 2.........................................................................161
РОЗДІЛ3.ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНІпараметриТЕМПОРАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ В ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЕННІ........................................................................................165
3.1.Характеристика епітетних конструкцій із темпоральною лексикою...........................................................................................................165
3.2.Естетичне осмислення філософської категорії часу в метафоричних комплексах.......................................................................................................176
3.3.Специфіка порівнянь із темпоральною лексикою...............................185
Висновки до розділу 3.........................................................................195
ВИСНОВКИ....................................................................................................197
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................204
ДОДАТОК А ..................................................................................................234
ДОДАТОК В ..................................................................................................246

ВСТУП

У лінгвістиці сформувалося широке розуміння мови як феномену духовності народу. Це детерміновано тим, що мова є невід’ємною частиною людського пізнання і пов’язується з філософським осмисленням дійсності. Мова забезпечує нації безперервність духовного життя, конденсує світоглядну систему, закріплює й зберігає ціннісні уявлення особистості й, у свою чергу, впливає на їх виникнення у свідомості людини. Формування ієрархії моральних орієнтирів індивідуума відбувається з урахуванням часових особливостей дійсності, тому концепт „час” один із визначальних компонентів мовної картини світу людини, соціальної групи, народу.
На початку ХХІ століття активно студіюють специфіку різних концептів на матеріалі художньої творчості (В.Іващенко „кобзар”, М.Скаб „душа”, Т.Вільчинська „пророк”, І.Дишлюк „природа”, О.Цапок „краса” та ін.). У нашій дисертації аналізуємо концепт „час” в сучасній українській поетичній мові.
Засадничими для роботи вважаємо мовознавчі студії українських та зарубіжних учених, у яких схарактеризовано1:
вчення про типи картини світу (В. Морковкін [173], Г. Колшанський [126], М. Кочерган [135; 136; 137], В. Жайворонок [79; 80], В. Маслова [161; 162], В. Русанівський [203; 204; 205], В. Шаклеїн [265], О. Селіванова [209; 210; 211; 212], С. Єрмоленко [76], Л. Лисиченко [155], О. Федик [254], Р. Кісь [119], О. Кардащук [113; 114], І. Голубовська [48; 49], О. Барменкова [11], Г. Межжеріна [168; 169], А. Зеленько [99; 100], Ю. Бєсєдіна [15], Є. Бондаренко [25], Л. Дмитренко [65], О. Лазарович [149], Т. Попова [194], Л. Сваричевська [207], Л. Іванова [102; 103], В. Сімонок [217], М. Скаб [218], Є. Тимченко [247], Н. Желінська [82], Є. Яковлєва [277; 278; 279]та ін.);
______________________________
1 Праці подаємо за хронологією їх виходу
суть поняття „концепт” (В.Карасик [109; 110; 111], Ю. Степанов [229], О. Селіванова [209; 210; 211; 212], М. Мамич [160], О. Городецька [51], Л. Оліфіренко [184], Н. Бігунова [17], О. Кагановська [107], О.Цапок [260], В.Іващенко [104; 105; 106], В.Старко [226], В. Кононенко [127; 128; 129; 130], Л. Лисиченко [154], Г. Огаркова [182], Ю. Бєлозорьова [14], Я. Прихода [197], Н. Мех [170], Т. Вільчинська [39; 40], М. Скаб [218], М.Алефіренко [1], О. Анопіна [3], А. Василенко [29], Н. Венжинович [35], І.Дишлюк [66], І. Євсеєва [71], В. Жайворонок [80], В. Іващенко [105; 106], Р.Кісь [119], З. Кіцак [120], О. Лисицька [152], Т. Попова [194], Л.Сваричевська [207] та ін.);
теоретичні та практичні аспекти семантико-стилістичної параметризації лексики (А. Уфімцева [253], Ю. Караулов [112], Г. Щур [273], Л. Лисиченко [153; 154], Ю. Апресян [5; 6], А. Бурячок [27], Н. Вердієва [36], В. Німчук [181], С. Денисова [59], І. Бабій [9], О. Кардащук [115; 116], С. Єрмоленко [76], Т. Ковальова [124], Л. Мялковська [176; 177], Г. Губарева [55], М. Мамич [160], О.Цапок [260], Н. Бойко [19], А. Василенко [29], С. Кезина [115], Н. Мех [170], Ф. Бацевич [12], І. Грицанова [52], І Холявко [259], Д. Бучко [28], О. Стишов [232], М.Степаненко [231], В. Ващенко [30], А. Зеленько [99; 100], О. Гловацька-Вінтоняк [44], П. Денисов [59], С. Денисова [60], Л. Пустовіт [198], Л. Невідомська [179], Л.Піхтовнікова [190], Л. Струганець [233; 234; 237], А. Шаповал [266], М. Яцимірська [280] тощо);
особливості функціонування слова в художній мові (І. Бабій [9], М. Железняк [81], С. Єрмоленко [74; 75; 76], Л. Мацько [166; 167], Н. Сологуб [229], Н. Желінська [82], С.Форманова [257], Л. Кравець [140; 141], Л. Ставицька [227; 228], М.Голянич [50], Т. Єщенко [77], Г. Сюта [240], О. Тодор [251], С. Богдан [18], М. Зайченкова [98], Р. Стефурак [231; 232], О. Таран [241], І. Дишлюк [66], Н. Мех [170], В. Красавіна [143], Л. Іванова [102; 103], А. Мойсієнко [172], Т. Ткаченко [250], М. Скаб [218], О. Андрейченко [2] та ін.).
Актуальність дослідження.Попри те, що в когнітивній лінгвістиці розроблено теорію мовної та концептуальної картин світу,в українському мовознавстві досі відчувається брак наукових студій, які містили б комплексний аналіз вербалізації концепту „час”, зокрема в мові української поезії. Відсутні також фундаментальні розвідки, що синтезовано відображали б функціонально-стилістичні параметри темпоральної лексики. З огляду на це дослідження засобів мовного вираження концепту „час” видається актуальним. Його перспективність посилює використана в роботі методика аналізу статики і динаміки концепту на матеріалі мовотворчості письменників представників різних поколінь.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами і темами.Дисертація пов’язана з науковою проблемою „Теоретичні та практичні аспекти культури мови і стилістики” кафедри методики викладання української мови і культури мовлення Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тему дисертації затверджено вченою радою Тернопільського національного педагогічного університету імені ВолодимираГнатюка та схвалено Науковою координаційною радою „Українська мова” Інституту української мови НАН України.
Метою роботиє комплексний аналіз концепту „час” в українській поезії другої половини ХХ століття.
Реалізація зазначеної мети передбачає розв’язання таких основних завдань:
з’ясувати зміст поняття „мовна картина світу”;
проаналізувати і систематизувати теоретичні положення щодо статусу концепту та його вербалізаторів;
екстраполювати філософське, психологічне, українознавче трактування часу на лінгвальну та лінгвістичну парадигму;
здійснити класифікацію вербалізаторів концепту „час” в українській мові;
простежити функціонування вербалізаторів концепту „час” у поетичній мові;
схарактеризувати експліцитне та імпліцитне вираження концепту;
розглянути парадигматичні та синтагматичні відношення в системі вербалізаторів концепту „час”;
простежити статику і динаміку аналізованого концепту в мовотворчості поетів різних поколінь;
виявити функціонально-стилістичні характеристики темпоральної лексики в художньо-образній системі поетичної мови;
укласти „Словник сполучуваності ключових темпоральних лексем”;
установити показник частотності вербалізаторів концепту „час”.
Об’єктом вивчення є вербалізатори концепту „час” в українській поезії другої половини ХХ століття.
Предмет дослідження структурно-семантичні й функціонально-стилістичні параметри часоназв у художньо-образній системі поетичної мови.
Джерельною базою слугували твори письменників другої половини ХХ століття: поетів-шістдесятників (Д.Павличка, Б.Олійника, Л.Костенко) та поетів-дев’яностників (В.Махна, О.Соловея, Р.Скиби, А.Дністрового, М.Кіяновської та І.Павлюка). Порівняння якісних і кількісних характеристик вербалізації часових понять у їхній мовотворчості дає змогу простежити статику і динаміку експлікації концепту „час” в українській поетичній мові. Узагальнення зібраного методом суцільної вибірки ілюстративного матеріалу систематизовано в картотеці текстових уживань часоназв (близько 6000лексичних одиниць).
Методидослідження. Для реалізації поставленої мети використано метод контекстного аналізу (для виявлення особливостей функціонування часоназв у поетичній мові та їх естетичної ролі у вираженні художнього змісту), метод компонентного аналізу (для з’ясування специфіки семантичної структури темпоральних лексем, демонстрації їхнього дериваційного потенціалу), описовий метод (для характеристики зібраного фактичного матеріалу), метод кількісних підрахунків (для встановлення частотності вживання темпоральних одиниць у поетичній мові, укладання словника частотності часоназв), зіставний метод (для порівняння функціонально-стилістичних параметрів часолексем у мовотворчості шістдесятників і дев’яностників).
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві виконано цілісний аналіз концепту „час” в українській поезії: стратифіковано типи часу, досліджено лексичні вербалізатори темпоральних інтервалів, представлено специфіку експліцитного та імпліцитного вираження концепту, схарактеризовано парадигматичні та синтагматичні відношення в системі вербалізаторів концепту „час”, проаналізовано функціонально-стилістичні особливості темпоральної лексики в художньо-образній системі поетичних творів шістдесятників і дев’яностників; уперше укладено словники частотності та сполучуваності часоназв.
Теоретичне значення роботи. Основні положення дисертації доповнюють і поглиблюють засади таких галузей мовознавства, як стилістика і лексикологія української мови, когнітивна лінгвістика, зокрема сприяють осмисленню понять „концепт”, „вербалізатори концепту”, „експліцитне й імпліцитне вираження концепту”. Здійснена в роботі систематизація іншодискурсивних знань (філософських, психологічних, українознавчих) забезпечує наукову коректність вибудовування лінгвальної і лінгвістичної парадигми концепту „час”. Матеріали дослідження формують нові знання про структурно-семантичні та функціонально-стилістичні параметри часоназв у поетичних контекстах.
Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в моделюванні системи вербалізаторів концепту в художньому дискурсі. Матеріали наукової роботи є перспективними для української лексикографічної практики (доповнення тлумачних словників української мови, словника епітетів та укладання словників констант культури). Основні положення дисертації можуть бути використані у лінгводидактиці вищої школи (під час викладання основ мовознавства, теоретичної граматики, лексикології, культури мови, стилістики, лінгвістичного аналізу художнього тексту та ін.), а також у навчальному процесі загальноосвітніх шкіл: на уроках розвитку зв’язного мовлення, заняттях із вивчення лексикології та стилістики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорено на звітних наукових конференціях викладачів, на засіданнях кафедри методики викладання української мови і культури мовлення Тернопільського національного педагогічного університету імені ВолодимираГнатюка (2005, 2006, 2007, 2008 рр.), відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України та апробовано у виступах на Міжнародній науковій конференції „Українська література в загальноєвропейському контексті” (Ужгород, 2005), Міжнародному конгресі „Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні та світі” (Київ, 2005), Міжнародній науковій конференції „Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2006, 2008 рр.), Міжнародній науковій конференції „Мова і культура” (Київ, 2006), Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми граматики і лексикології” (Вінниця, 2006), Міжнародній науковій конференції „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2007), Всеукраїнській науковій конференції „Володимир Гнатюк у контексті розвитку сучасної культури України” (Тернопіль, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку”, присвяченій 100-річчю з дня народження проф. С. П. Cамійленка (Запоріжжя, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Іван Ковалик і сучасне мовознавство”, присвяченій 100-річчю з дня народження проф. І.Ковалика (Івано-Франківськ, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми української лінгвостилістики та етностилістики”, присвяченій 70-річчю з дня народження доктора філологічних наук, професора С. Єрмоленко (Київ, 2007), Всеукраїнській науковій конференції „Новітня література і проблеми літературної антропології (Тернопіль, 2008), засіданні філологічної комісії Наукового товариства ім. Т.Шевченка (Тернопіль, 2005, 2008 рр.).
Публікації. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в одинадцяти одноосібних публікаціях, із яких дев’ять статей у наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (291 позиція) і додатків (додаток А „Словник сполучуваності ключових темпоральних лексем”, додаток Б „Показник частотності вербалізаторів концепту „час”). Обсяг основного тексту дисертації 203 сторінки. Повний обсяг роботи 258 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Проблема картин світу є однією із ключових у сучасній науці. У когнітивній лінгвістиці розрізняють реальну, наукову та концептуальну картини світу. Реальна картина світу це своєрідний універсальний предметний код. Наукова картина світу відображає об’єктивну реальність у вигляді сукупності наукових знань, властивих певному етапові розвитку науки. У концептуальну картину світу зібрана система уявлень про світ, знання (результат мисленнєвого відображення дійсності і підсумок чуттєвого пізнання), виражені у формі концептів. Мовну картину світу трактують як вироблене багатовіковим досвідом народу і реалізоване мовними засобами зображення багатоаспектного світу: людини, простору і часу, живої і неживої природи, соціуму. Одиницями реальної картини світу є реалії об’єктивної дійсності, наукової картини світу наукові положення, концептуальної картини світу концепти, а мовної картини світу семантичні характеристики слів.
2. Концепт певний квант знань, що виникає внаслідок взаємодії семантики слова з особистісним і загальнонародним досвідом людини. Концепт як елемент концептуальної картини світу соціуму загалом чи індивіда зокрема виражається лексико-семантичними засобами. Конкретні вербалізатори концепту водночас експлікують і структурують окремий концепт. До системи вербалізаторів концепту належать семи, лексеми, синонімія, антонімія, гіпер-гіпонімічні відношення, конотація, етимологія і фраземне значення.
3. Дійсність, життєвий світ кожного індивідуума мають свої координати, своєрідну часово-просторову сітку. Час невід’ємний складник людського буття. У сучасній парадигмі наукових знань час трактується як основна форма існування матерії; як тривалість існування явищ і предметів; як форма буття, що вимірюється секундами, хвилинами, днями, роками, віками; як відрізок у послідовному перебігу подій; як епоха, період у житті певного народу, країни, людства. Час універсальний і всезагальний, незворотний, одномірний, подільний. Наявні три часові сфери минуле, теперішнє і майбутнє. У побудові людиною часової ієрархії домінантними є три основні типи часу: астрономічний, біологічний, історичний. Такий поділ часової стихії взято за основу у дослідженні концепту „час” в українському поетичному дискурсі.
4. Хронологічні інтервали, з яких складається астрономічний час, поділяються на вимірювані („хвилина”, „година”, „доба”, місяці року, „рік”, пори року за календарем, календарні дати (релігійні та державні свята) і невимірювані („мить”, частини доби, пори року згідно з погодними умовами). Аналіз вербалізації астрономічного часу здійснено за порядком на часовій осі від найменшого („мить”) до найбільшого („рік”).
Біологічний час виокремлено в окремий тип за аналогією з біологічними процесами в житті людини. Період від народження до смерті розбито на такі проміжки: „дитинство”, „молодість”, „зрілість”, „старість”.
В історичному часі поділ на відтинки базується на основі опозиції „точно вимірювані (конкретні) темпоральні інтервали” „неточновимірювальні (абстрактні) темпоральні інтервали”. З одного боку, це проміжки „сто років”, „двадцяте століття”, „тисяча років”, а з іншого „вічність”. Узагальнювальним щодо таких хронологічних відтинків є філософське поняття історія.
5. Матеріали дослідження підтверджують, що у художній мові концепт „час” представлений системою вербалізаторів. Передусім носіями ідентифікаційної темпоральної семантики виступають лексеми сучасної української літературної мови. До вербалізаторів концепту „час” належать слова різної частиномовної належності: іменники (час, мить, зима, дитинство, століття), прикметники (тимчасовий, нічний, старий, вічний), прислівники (увечері, восени, назавжди), дієслова (весніти, старіти). У дисертаційному дослідженні семантичний аналіз лексем здійснювався на основі лексикографічного портретування, оскільки узуальні темпоральні значення кодифіковані в сучасних тлумачних словниках.
6. Слово з часовою семантикою експліцитний маніфестант вимірюваного чи невимірюваного часового проміжку. Ключові вербалізатори концепту „час” відображають ієрархічну структуру трьох типів часу (астрономічного, біологічного, історичного) і фактично є назвами основних темпоральних інтервалів у межах кожного з них. Статус ключових мають такі темпоральні лексеми: час, мить, хвилина, година, доба, ранок, день, вечір, ніч, рік, зима, весна, літо, осінь, життя, дитинство, молодість, старість, історія, тисячоліття, вічність. Установлено, що слово час є універсальним вербалізатором, оскільки його семантична структура об’єднує значення усіх типів часу. Взаємодія астрономічного, біологічного та історичного часів виявляється у дифузії семантичного обсягу темпоральних лексем різних множин.
Як засвідчують спостереження над поетичними текстами шістдесятників і дев’яностників, найчастотнішими експлікантами часової семантики є іменники ніч (312 уживань), день (409), час (351), життя (154), зима (114), мить (125), осінь (110); прислівники вже (590), ще (194). Укладений показник частотності вербалізаторів концепту „час” демонструє функціональні можливості досліджуваної нами групи лексики, а також репрезентує статичні та динамічні особливості кількісної репрезентації концепту.
7. На підставі аналізу поетичної мови другої половини ХХ століття стверджуємо, що певний темпоральний інтервал репрезентується не лише експліцитно, а й імпліцитно без залучення часоназви, за допомогою вербалізації асоціацій із певним відтинком на часовій осі: „початок ранку” схід сонця, розвидняється, „ніч” зорі, місяць, „дитинство” руки матері, мультфільми, ласощі. Тільки описово актуалізовано часопроміжок „зрілість”. Імпліцитність характерна для творчості поетів обох поколінь, проте вона домінує у Л.Костенко.
8. Художня мова пов’язана із перманентним пошуком виразових засобів, зокрема й творенням лексичних інновацій. Поетична рефлексія майстрів слова другої половини ХХ століття відображена у лексичних неологізмах із темпоральним значенням: безчасся (М. Кіяновська), безчасово (А. Дністровий), позачасся (А. Дністровий, М. Кіяновська), часовбивання (А. Дністровий), часоплин (О. Соловей), не кодифікованих у сучасних загальномовних словниках (тлумачних, орфографічних).
Слова з часовою семантикою у творчому дискурсі розширюють значеннєвий обсяг. Це засвідчують неосеманти зими „старість”, „ностальгійні настрої людини, туга”, „негативні почуття”, „байдужість”; березень, квітень, травень зі значенням „юність”.
9. Вербалізація концепту „час” відбувається шляхом активного залучення темпоральної лексики у парадигматичні відношення. Констатовано, що в художній мові другої половини ХХ ст. виразними є синонімія (життя, вік, доля; сторіччя, століття, сто років, вік), антонімія (зима літо, день ніч, мить вічність), гіпер-гіпонімічні відношення (рік зима, весна, літо, осінь; доба ранок, день, вечір, ніч). Повновартісно задіяні контекстуальні синоніми (історія пам’ять, життя дорога). Спільнокореневі слова із темпоральною семантикою типова ознака вербалізації концепту „час”. Виявлено, що найбільш розгорнутими є словотвірні гнізда, до яких входять вербалізатори життя, день, ніч, зима.
10. Комплексний аналіз вербалізаторів концепту „час” свідчить про функціонування в поетичній мові синтагматично впорядкованої системи лексичних засобів, які служать для маніфестації темпоральної семантики. У дослідженні лексична сполучуваність репрезентована через атрибутивні і предикативні відношення темпоральних лексем. Установлено, що константними у поетичному дискурсі є означення, які експлікують узуальні для мовомислення українства характеристики хронологічних проміжків: ніч зоряна, місячна, ясна. У ролі предикатів до темпоральних лексем традиційно залучені дієслова із семою руху: йти, минати, проходити, протікати, проте функціонують і предикати з кольоративним (темніти, синіти), акустичним (затрубити, озватися), флористичним (цвісти) та іншими семантичними компонентами.
Лексична сполучуваність відображає спільність асоціацій у представників шістдесятництва і дев’яностих років: вечір пахне м’ятою (Л.Костенко) духмяна ніч (О.Соловей), віки зійшлися (Л.Костенко) спливуться віки (Р.Скиба). Репрезентовано аналогічні інтенції „зупинити час”, представлено відчуття плинності життя, увиразнено те, що з часом забуваються, зникають певні явища: час тікає (Б.Олійник) час протікає (А.Дністровий), час замітає (Д.Павличко) час стирає (В.Махно). Проте виявлено і диференційні ознаки сприйняття темпоральних інтервалів поетами різних поколінь. Шістдесятники часто актуалізовують етносемантику темпоральних лексем: в добрий час (Л.Костенко), в судну годину (Б.Олійник). У їхньому поетичному дискурсі зафіксовано номінації часових періодів, коли виконуються певні сільськогосподарські роботи (жнива, косовиця, оранка), народні назви релігійних свят (Кузьми, Маковея, Петра Капусника). У творах поетів старшого покоління увиразнена значущість категорії часу. Особливо це помітно в процесі вербалізації історичного типу часу. Дев’яностникам характерне скептичне чи зневажливе ставлення до старості.
У контексті позитивну і негативну ауру слова створює конотація. Стилістичні відтінки накладаються на темпоральне значення і надають синтаксичним конструкціям емоційно-експресивного забарвлення. У досліджуваному поетичному масиві найбільш конотованими є лексеми-репрезентанти частин людського життя і вербалізатори часопроміжку „двадцяте століття”.
11. Епітетні сполучення з номенами часу активно вживаються у поетичній мові другої половини ХХ століття. Темпоральні лексеми в таких конструкціях виступають і означеннями, і дистрибутами. Встановлено, що темпоральні означення частотніші. Семантичне наповнення епітетних конструкцій різнопланове. Виразним є зв’язок часолексем із вербалізаторами концептів „природа”, „людина”, „простір” та ін. Епітетами із часовою семантикою активно послуговуються поети-шістдесятники Д. Павличко та Б.Олійник. Із дев’яностників І. Павлюк та Р. Скиба. Прагнучи до мовного мінімалізму, В. Махно та А. Дністровий рідше використовують епітети із темпоральним значенням.
Констатуємо, що в метафорах темпоральна лексика демонструє багатоплановість значеннєвого змісту, здатність виконувати зображальну й оцінну стилістичну роль, передавати авторське осмислення дійсності, зокрема і складних філософських категорій. У процесі творення метафор письменники надають темпоральним реаліям властивостей, притаманних людям, тваринам, рослинам, природним явищам тощо. Внаслідок образно-смислової транспозиції часолексика у поетичних текстах другої половини ХХ століття набуває потужної експресивності, виразно репрезентує естетику художнього слова.
Темпоральні реалії в порівняльних конструкціях переважно виступають суб’єктами, рідше об’єктами порівняння, іноді засобом часткового вираження зіставної ознаки. Епізодично виконують усі функції водночас. Здебільшого часові поняття порівнюються із почуттями, людьми, тваринами та рослинами, стихіями природи та предметами.
Індивідуально-авторські тропи сформувалися завдяки нестандартній сполучуваності часоназв зі словами інших тематичних груп лексики сучасної української літературної мови. Широкий діапазон функціонально-стилістичних параметрів темпоральної лексики активно використаний в індивідуально-авторському образотворенні поетів двох поколінь шістдесятників і дев’яностників.
12. Текстова реалізація часоназв у поетичній мові другої половини ХХ століття репрезентує їхній семантичний потенціал. Експліцитно й імпліцитно вербалізується суть філософської категорії часу, його лінійність та циклічність, додаткові параметри: зв’язок з простором, життям людини, суспільними процесами. У роботі доведено, що подільність, одномірність, незворотність, безперервність, упорядкованість, ритмічність, темп, наявність трьох сфер (теперішнього, минулого та майбутнього), сталість ⁄ мінливість подій, нескінченність часового потоку константні ознаки часу в художній творчості. Проте виразною є і динаміка концепту „час” у мовомисленні різних поколінь письменників: „культуроморфна” епоха конфліктує з „техноморфною”.
Стійкість концепту забезпечується повторюваністю вербалізаторів у поезії письменників різних поколінь, великою частотністю домінантних експлікантів, узуальною сполучуваністю темпоральних лексем. Динаміка досягається оказіональною сполучуваністю, що виявляється в доборі лексичних засобів, а також імпліцитним вираженням темпоральних інтервалів, активною конотованістю тексту.
13. Отже, комплексне вивчення концепту „час” у поетичній мові шістдесятників і дев’яностників дало змогу представити систему вербалізаторів цього сегмента концептуальної картини світу, встановити функціонально-стилістичні характеристики темпоральної лексики в художніх творах, виявити динаміку мовомислення представників письменства двох поколінь, схарактеризувати постійні і варіативні ознаки концепту. Запропонована модель аналізу сприятиме увиразненню динаміки концептів як лінгвокультурних констант українства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алефиренко Н. Ф. Спорные проблемы семантики / АлефиренкоН.Ф. М. : Гнозис, 2005. 326 с.
2. Андрейченко О. І. Лексико-фразеологічна основа текстів політичних дискусій (на матеріалі української преси кінця ХХ початку ХХІстоліття): дис... канд. філолог. наук : 10.02.01 / Андрейченко Оксана Іванівна. К., 2004. 204 с.
3. Анопина О.В. Концептуальная структура англоязычной рекламы косметики: дис... канд. філолог. наук : 10.02.04 / АнопинаОксанаВладимировна Черкассы, 1997. 160 с.
4. Анохин П. К. Избранные труды. Философские аспекты теории функциональной системы / Анохин П.К. М. : Наука, 1978. 399 с.
5. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика, синонимические средства языка : автореф. дис. на соискание уч. степени докт. филолог. наук : спец. 10.02. 19 „Общее языкознание” / Ю. Д. Апресян. Минск, 1983. 37 с.
6. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика, синонимические средства языка / Апресян Ю. Д. М. : Наука, 1974. 368 с.
7. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Арутюнова Н.Д. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
8. Ахундов М. Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы/Ахундов М. Д. М.: Наука, 1982 222 с.
9. Бабій І. М. Семантика, структура та стилістичні функції кольоративів у сучасній українській прозі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10. 02. 01 „Українська мова” / І. М. Бабій. К., 1997. 21с.
10. Бардонов С. М. Про множинність форм простору і часу / С.М.Бардонов // Філософська і соціологічна думка. 1990. № 4. С. 90 94.
11. Барменкова О. П. Компаративная модель мира в русском языке и ее реализация в произведениях И. Бабеля: дис канд. филол. наук : 10.02.02 / Барменкова Оксана Петровна Черкассы, 2003. 203 с.
12. Бацевич Ф. Основи комунікативної лінгвістики / Бацевич Ф. К. : Видавничий центр „Академія”, 2004. 344 с.
13. Берест Т. М. Семантика художнього слова в поезії 80 90-х років ХХ століття (На матеріалі творів молодих українських авторів) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Т.М. Берест. Харків, 2000. 17с.
14. Бєлозорьова Ю. С. Когнітивно-дискурсивна концептуалізація часу в сучасній німецькій мові: дис... канд. філолог. наук : 10.02.04 / БєлозорьоваЮлія Сергіївна. Запоріжжя, 2004. 186 с.
15. Бєсєдіна Ю. О. Художня реалізація універсальної картини світу в „Повісті врем’яних літ”: дис... канд. філолог. наук : 10.01.01 / БєсєдінаЮліяОлександрівна. К., 2003. 197 с.
16. Бибик С. П., Єрмоленко С. Я., Пустовіт Л. О. Словник епітетів української мови / Бибик С. П., Єрмоленко С. Я., Пустовіт Л. О. К. : Довіра, 1998. 431 с.
17. Бигунова Н. А. Уровневое представление концепта времени в устном нарративном дискурсе (на материале современного английского языка): дис канд филолог. наук : 10.02.04 / Бигунова Наталья Александровна. Одесса, 2003. 225 с.
18. Богдан С. К. А слово мовлене інакше...: (Культура усного мовлення і українське телебачення) / С. К. Богдан // Культура слова. 1992. Вип. 42. С. 25 28.
19. Болдырев Н. Н. Диалектные концепты и категории / Н.Н.Болдырев, В.Г.Куликов // Вопросы языкознания. 2006. № 3. С. 41 50.
20. Бойко Н. І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові / Н. І. Бойко // Мовознавство. 2002. № 2 3. С. 10 21.
21. Бондар О. І. Відображення в лексиці української мови уявлень стародавніх слов’ян про час / О. І. Бондар // Українська мова і література в школі. 1992. № 2. С. 36 40.
22. Бондар О. І. Лінгвістична категорія часу як відображення реального часу / О. І. Бондар // Мовознавство. 1986. № 2. С. 41 45.
23. Бондар О. І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові. Функціонально-ономасіологічний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філолог. наук : спец. 10. 02. 01 „Українська мова” / О. І. Бондар. К, 1998. 33 с.
24. Бондар О. І. Темпоральні відношення в сучасній українській мові / Бондар О. І. Одеса : Астропринт, 1996. 191с.
25. Бондаренко Є. В. Картина світу і дискурс: реалізація дуальної природи людини / Є. В. Бондаренко // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. Харків : Константа, 2005. С. 36 65.
26. Букаренко С. Г. Стереотипная сочетаемость как отражение доминирующих связей языковой картины мира (к постановке проблемы) / С. Г. Букаренко // Русский язык: исторические судьбы и современность : труды и материалы Международного конгресса исследователей русского языка (Москва, 20 23 марта 2007 г.) / Министерство науки и образования, МГУ им. М. В. Ломоносова, филологический факультет : М. : МАКС Пресс, 2007. С. 478.
27. Бурячок А. А. Принципи моделювання семантичних полів лексики / А. А. Бурячок // Мовознавство. 1985. № 4. С. 41 47.
28. Бучко Д. Г. Спільне та відмінне в номінації об’єктів на апелятивному та онімному рівнях / Д. Г. Бучко // матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції [„Семантика мови і тексту”], (Івано-Франківськ, 26-28 вересня 2006 р.) М-во освіти і науки України, Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. С. 35 37.
29. Василенко А. М. Семантико-номінативна організація українських міфоромантичних концептів / А. М. Василенко // Наукові записки Ніжинського державного університету імені М. Гоголя. Серія Філологічні науки. Ніжин, 2004. С. 28 31.
30. Ващенко В. С. Українська семасіологія. Типологія лексичних значень / Ващенко В. С. Дніпропетровськ : Видавництво ДДУ, 1981. 67 с.
31. Вежбицкая А. Язык, культура, познание / Вежбицкая А. М. : Русские словари, 1996. 416 с.
32. Вейнигер О. Последние слова. Пол и характер / Вейнигер О. Минск : Попурри, 1997. 418 с.
33. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел] К. : Ірпінь; ВТФ Перун, 2001. 1427 с.
34. Величко Н. В. Пердназначение, назначение, цель жизни, смысл жизни в языковой картине мира уникального носителя языкового сознания (по материалам Дневников Л. Н. Толстого) / Н. В. Величко // Русский язык: исторические судьбы и современность : труды и материалы Международного конгресса исследователей русского языка (Москва, 20 23 марта 2007 г.) / Министерство науки и образования, МГУ им. М. В. Ломоносова, филологический факультет : М. : МАКС Пресс, 2007. С. 479.
35. Венжинович Н. Ф. Про концептуальний зміст лексичних і фразеологічних одиниць / Н. Ф. Венжинович // Вісник Запорізького національного університету : збірник наукових статей. Філологічні науки. Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2006. С. 43 48.
36. Вердиева Н. Ф. Семантика слов : учебное пособие [для студ. высш. уч. заведений] Махачкала, 1987. 81 с.
37. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / Виноградов В. В. М., 1963. 536 с.
38. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Вихованець І. Р. К. : Наукова думка, 1988. 256 с.
39. Вільчинська Т. П. Конотація у змістовій структурі концепту / Т. П. Вільчинська // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Мовознавство. Тернопіль : ТНПУ, 2007. 1 (16). С. 333 344.
40. Вільчинська Т. П. Концепт „пророк” та його лінгвостилістична об’єктивація у сакральному художньому тексті (на матеріалі поеми І. Франка „Мойсей”) / Т. П. Вільчинська // матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції [„Семантика мови і тексту”], (Івано-Франківськ, 26-28 вересня 2006 р.) М-во освіти і науки України, Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. С. 235 237.
41. Вовк Н. В. Языковая метафора в художественной речи: природа вторичной номинации / Вовк Н. В. К. : Наукова думка, 1986. 142 с.
42. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) / Вокальчук Г. М. Рівне : Науково-видавничий центр „Перспектива”, 2004. 524 с.
43. Всеволодова М. В. Категория именной темпоральности и закономерности ее речевой реализации : автореф. дис. на соискание науч. степени докт. филолог. наук : спец. 10. 02. 00 „Общее языкознание” / М.В.Всеволодова. М., 1982. 24 с.
44. Гловацька-Вінтоняк О. До проблеми актуальності семного аналізу смислів-семем в лексико-семантичних дослідженнях (на матеріалі семем негативної оцінки) / О. Гловацька-Вінтоняк // матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції [„Семантика мови і тексту”], (Івано-Франківськ, 26-28 вересня 2006 р.) М-во освіти і науки України, Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. С. 53 55
45. Головач Н. Функціонально-стилістичний аспект порівняльних зворотів у новелах Ольги Кобилянської / Н. Головач // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. 2004. Випуск 216 217. С. 300 303.
46. Голоюх Л. В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (на матеріалі сучасної історичної прози) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10. 02. 01 „Українська мова” / Л. В. Голоюх. К., 1996. 20 с.
47. Голоюх Л. В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (на матеріалі сучасної історичної прози): дис... канд. філолог. наук : 10. 02. 05 / Голоюх Леся Василівна. Київ, 1996. 225 c.
48. Голубовська І. О. Етноспецифічні константи мовної свідомості: дис... докт. філолог. наук : 10.02.01 / Голубовська Ірина Олександрівна. К., 2003. 607 с.
49. Голубовська І. О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу „Царство тварин” / І. О. Голубовська // Мовознавство. 2003. № 6. С. 61 68.
50. Голянич М. І. Внутрішня форма слова і художній текст / ГоляничМ.І. Коломия : Вік, 1997. 178 с.
51. Городецька О. В. Національно марковані концепти в британській мовній картині світу XX століття: дис... канд. філолог. наук : 10.02.04 / Городецька Олена Василівна. К., 2002. 182 с.
52. Грицанова І. Лексико-семантичне поле „одяг” та його класифікація (на матеріалі української та польської мов) // матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції [„Семантика мови і тексту”], (Івано-Франківськ, 26-28 вересня 2006 р.) М-во освіти і науки України, Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. С. 237 238.
53. Гриценко П. Ю. Ідіолект і текст / П. Ю. Гриценко // Лінгвостилістика: об’єкт стиль, мета оцінка : збірник наукових праць, присвячений 70-річчю від дня народження проф. С. Я. Єрмоленко. К., 2007. С. 16 43.
54. Грицютенко І. Є. Естетична функція художнього слова / ГрицютенкоІ.Є. Львів : Видавництво Львівського університету, 1972. 180с.
55. Губарева Г. А. Семантика та стилістичні функції кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10. 02 01 „Українська мова” / Г. А. Губарева. Харків, 2002. 18 с.
56. Гуревич А. Время как проблема истории культуры / А. Гуревич // Вопросы философии. 1969. № 3. С. 17 21.
57.