КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКИ США ЩОДО АРАБСЬКИХ КРАЇН ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ (1980-2001 рр.)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

ГРЄБЦОВ Владислав Володимирович

УДК 327.001.11(73):(5-15)“1980/2001”(043.5)

КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКИ США ЩОДО АРАБСЬКИХ КРАЇН ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ (1980-2001 рр.)

Спеціальність 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
доктор політичних наук, професор
Коваль І.М.

О д е с а – 2 0 0 2

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………. 3
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Стан наукової розробки проблеми ……….……………………………… 13
1.2. Методологічний базис дослідження …….……………………….……… 28
Розділ 2. КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ
ПОЛІТИКИ США СТОСОВНО АРАБСЬКИХ КРАЇН
ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ В 1980-і РОКИ ……………………………… 31
2.1. Концептуальні наслідки “доктрини Картера” …………………….…….. 32
2.2. Іракський контекст регіональної системи міждержавних відносин ...… 39
2.3. Зовнішньополітична позиція регіональних партнерів США .………..… 52
Розділ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ
ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ США ЩОДО ПРОБЛЕМ РЕГІОНУ
В ХОДІ РЕГІОНАЛЬНОЇ КРИЗИ 1990-91 рр. …...……………….. 70
3.1. Ідеологічний вимір кувейтської кризи …………………………………... 71
3.2. Політичні причини та особливості кризи в Перській затоці …….…….. 76
3.3. Стратегічні наслідки кувейтської кризи ……….………………………... 92
3.4. Країни РСАДПЗ і криза 1990-91 років ………….……………………… 106
Розділ 4. ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО
ОБГРУНТУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ США
ВІДНОСНО КРАЇН ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ В 1990-і РОКИ …….. 113
4.1. “Подвійне стримання” в осмисленні американської політології .….… 113
4.2. Політика аравійських монархій: причини актуалізації проблеми …… 137
4.3. Перська затока в системі міжнародних відносин в оцінках і
прогнозах політичної думки США …….………………………………. 146
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ….……………… 164

ВСТУП

В останні десятиріччя ХХ ст. регіону Перської затоки приділялася особлива увага в політичних, економічних, військових колах багатьох країн світу. Змінювалася політична ситуація на планеті, трансформувалися світові і регіональні центри сили, однак Перська затока незалежно від цього займала почесне місце у зовнішньополітичних розробках великих держав. У чому ж полягає причина подібного інтересу?
Регіон Перської затоки став всесвітньо відомим перш за все завдяки наявності колосальних природних багатств - нафти і природного газу. Достатньо сказати, що Саудівська Аравія має найбільші в світі розвідані запаси “чорного золота”. Нафтогазові ресурси становлять основу економічного розвитку арабських країн Перської затоки. Стратегічна важливість цих родовищ не підлягає сумніву. У сучасних умовах, коли нафта є “кров'ю світової економіки”, контроль над вже відкритими нафтовими джерелами і пошук нових складають невід’ємну частину політики по забезпеченню енергетичної безпеки провідних світових держав. Прагнення оволодіти важелями впливу на процеси ціноутворення на ринку енергоносіїв призводить до появи суперечностей і конфліктів як на державному рівні, так і серед представників світової бізнес-еліти. Потрібно також зазначити, що нафтодолари перетворили аравійські монархії на привабливий ринок збуту, за володіння яким ведеться гостра конкурентна боротьба.
Винятковим даний регіон робить і його географічне положення. Встановлення контролю над районом Перської затоки, який знаходиться на стику Близького і Середнього Сходу, дозволяє чинити вплив на політичні та економічні процеси, що відбуваються на значній за розміром території - від Суеца до кордонів Індії. За часів “холодної війни” цей нестійкий в політичному відношенні район, розташований у безпосередній близькості від південних рубежів СРСР, набував особливої важливості для воєнних планів обох наддержав.
Специфіка Перської затоки також полягає у складній етно-конфесійній структурі регіону. Тут арабський світ стикається і взаємодіє з персидською субцивілізацією. Особливе значення має той факт, що тут проходить грань між двома найбільшими напрямами ісламу - сунізмом і шиїзмом. Ситуація загострюється тим, що в шиїтському на відміну від сусідніх арабських країн Ірані мешкає досить значна арабська діаспора; і хоч у всіх арабських державах затоки влада сконцентрована в руках правлячої сунітської верхівки, велика, а подекуди й переважна частина населення даних країн сповідує іслам шиїтського толку.
Унікальності району Перської затоки додає і те, що на території арабських країн регіону розташовані головні святині ісламу, як загальномусульманського значення (Мекка, Медіна), так і ті, що особливо вшановуються послідовниками шиїзму (Неджеф, Кербела). Саудівська Аравія як колиска ісламу займає особливе місце серед мусульманських держав уже внаслідок самого цього факту.
Драматичні трансформації, що відбулися в глобальній системі міжнародних відносин у кінці 80-х - 90-і рр., відчутно позначилися на районі Перської затоки. Однак закінчення “холодної війни” не принесло регіону бажаного спокою. Сучасний стан регіональної системи міжнародних відносин дозволяє констатувати, що він, як і раніше, залишається осередком напруженості та нестабільності. Доктрина Дж. Буша-молодшого, наполягаючи на існуванні у світі “осі зла”, виділяє три її основні складові - Північну Корею, Ірак і Іран. Незважаючи на дискусійність і навіть деякий примітивізм даної концепції, стає очевидним, що для США регіон затоки знову залишається на передовій лінії глобального протистояння, на цей раз із міжнародним тероризмом і режимами, які його підтримують.
Наукове осмислення сучасних політичних процесів, що відбуваються на Близькому і Середньому Сході, комплексне вивчення американського впливу на ці процеси неможливе без урахування регіону Перської затоки. Цим зумовлена актуальність теми даного дослідження.
Для України події, пов'язані із зоною затоки, мають чимале значення. В останні роки були досягнуті певні успіхи в налагодженні економічних зв'язків між Україною і країнами цього регіону. Однак подальша активізація політики Києва в цьому напрямку могла б призвести до більш вагомих результатів. Ірак, що знаходиться в лещатах санкцій, у разі їх ліквідації становитиме значний ринок збуту; Україна має певні шанси заповнити частину цієї ніші, враховуючи давні зв'язки Іраку з СРСР і порівняно невелику вартість української продукції. Крім того, можливо, це призвело б до розвитку взаємовигідного співробітництва у справі розв'язання проблеми постачання енергоносіїв до України, нехай навіть через посередників (іноземні нафтові компанії).
Важливо і те, що регіон Перської затоки розташований порівняно недалеко від кордонів України. Масштабні політичні потрясіння в цьому районі так чи інакше можуть позначитися на нашій країні. У перспективі проявами негативного впливу може бути поява додаткових труднощів у відносинах України з великими державами (США, іншими провідними країнами НАТО, Росією), ознаки яких, на жаль, вже відчуваються у зв’язку із звинуваченнями України у продажі комплексів “Кольчуга” Іраку. Не слід забувати і про те, що могутня фінансова підтримка деяких арабських країн Перської затоки може серйозним чином вплинути на економічне, політичне і культурне становище мусульман України. Однак на даний момент головна проблема полягає в тому, що світовий нафтовий ринок надто чутливий до політичних катаклізмів, які трапляються в зоні затоки, і в разі загострення там обстановки ціна на нафту може відчутно зрости. Очевидно, що національним інтересам України відповідає підтримка миру і стабільності в Перській затоці.
У даному дисертаційному дослідженні роль і місце арабських країн Перської затоки в глобальній системі міжнародних відносин розкривається за допомогою аналіза особливостей концептуального забезпечення політики США в регіоні. Подібний підхід до дослідження зовнішньої політики Сполучених Штатів з питань безпеки зони затоки, а також оцінки політико-економічної значущості арабських країн регіону дозволяє більш чітко виявити і визначити особливості сприйняття американською політичною елітою пріоритетних напрямів глобальної та регіональної стратегії Вашингтону в новому столітті. Це особливо актуально за сучасних умов, коли вплив США на міжнародній арені сягнув небувалих масштабів, а світова система міжнародних відносин з розпадом Радянського Союзу фактично трансформувалася з “біполярної” в “монополярну”.
Для Сполучених Штатів цей регіон став окремим напрямом їх близькосхідної політики в середині 30-х рр. ХХ ст., коли Перська затока ще вважалася “англійським озером”, яким вона була більшу частину XIX ст. Вже в той період американський капітал активно проникає в країни регіону, готуючи грунт для політичного наступу Вашингтона. У 60-і рр. США поступово замінюють Велику Британію в ролі гегемона Перської затоки, хоч остання не перестає істотним чином впливати на регіональні процеси. Закономірно, що у Великій Британії та Сполучених Штатах вивченню проблем даного регіону традиційно приділялася велика увага, причому саме британська школа мала великий вплив на американських дослідників. Ці обставини зумовили використання в дисертації праць деяких англійських фахівців, чия точка зору відображала домінуючі на той момент погляди серед політологів Великої Британії, або, навпаки, являла собою нетрадиційний підхід до оцінки тієї чи іншої проблеми. Необхідно відмітити і те, що офіційні позиції Лондона і Вашингтона з проблем регіону Перської затоки в період, що розглядається, також були дуже близькими, а нерідко практично співпадали.
Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Поява у складі Одеського національного університету (ОНУ) відділення міжнародних відносин була пов'язана з необхідністю активізації діяльності України на близькосхідному напрямі. Дана дисертаційна робота є внеском у вивчення проблем арабського світу, однієї з найбільш важливих на сьогодні сил на міжнародній арені, значущість якої, як показують сучасні тенденції, в перспективі має зростати. Дисертація продовжує напрям по вивченню американських зовнішньополітичних концепцій, який є одним з пріоритетів науково-дослідницької роботи кафедри міжнародних відносин ОНУ в рамках наукової теми “Україна в системі сучасних міжнародних відносин. Аналіз концепцій зарубіжної політології”.
Метою даної дисертаційної роботи є дослідження і аналіз основних концепцій, підходів, методів американських вчених і політиків, присвячених вивченню проблем регіону Перської затоки в 80-і - 90-і рр. ХХ сторіччя, трансформації американського зовнішньополітичного курсу стосовно даного регіону, осмислення ролі і місця арабських держав Перської затоки в глобальній системі міжнародних відносин провідними політологами США, представниками різних наукових шкіл та ідеологічних напрямів.
Відповідно до поставленої мети були визначені наступні дослідницькі задачі:
1. Простежити еволюцію концептуальних підходів до оцінки проблеми забезпечення національних інтересів США та їхніх союзників (передусім регіональних) в зоні затоки в роботах представників американської політичної науки, систематизувати, ранжувати і типологізувати їхні погляди.
2. Виділити основні напрямки політичної думки США, присвячені аналізу політичних проблем арабських країн Перської затоки, базисних принципів формування зовнішньої політики цих держав, а також їх ролі і місця на міжнародній арені.
3. Визначити місце даного регіону в зовнішньополітичних розробках адміністрацій Р. Рейгана, Дж. Буша, Б. Клінтона, встановити співвідношення декларованих і реальних цілей, намірів, дій США в регіоні Перської затоки в період, що досліджується.
4. Дослідити вплив глобальних змін і найбільших регіональних конфліктів в зоні Перської затоки на сприйняття політичної ситуації в даному регіоні політологами США, еволюцію визначення ними його значущості у світовій системі міжнародних відносин.
5. Показати зв'язок між офіційними концепціями Вашингтона і працями американських вчених, рівень їхнього взаємовпливу і взаємозалежності, виявити схожість і відмінність між ними, вплив на формування громадської думки у Сполучених Штатах, а також їх практичне втілення.
6. Визначити ступінь взаємозв'язку американських адміністрацій з партнерами з числа арабських країн Перської затоки, простежити вплив політичної думки США на інтелектуальну еліту аравійських монархій - правлячі, ділові та наукові кола.
Об'єктом дисертаційного дослідження є політична ситуація в зоні Перської затоки, питання забезпечення безпеки арабських країн даного регіону, трансформація політики Вашингтона в регіоні, що досліджується, а також рівень впливу регіональних процесів на стан більш складних систем міжнародних відносин - близькосхідної та світової.
Предметом дослідження є еволюція концепцій американської політичної думки відносно проблем зони Перської затоки, модифікація доктринального оформлення регіональної політики США протягом 1980 - 2001 рр.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1980 по 2001 рр. Прийняття 1980 року як відправної точки періоду, що розглядається, зумовлено тим, що в цьому році регіон Перської затоки був визнаний найбільшими світовими державами як один з найважливіших у світовій системі міжнародних відносин. Офіційним свідченням цього визнання є американська “доктрина Картера”, яка означала принциповий поворот у концептуальному оформленні регіональної політики США. Хоча з точки зору формальної хронології проголошення цієї доктрини, як і початок ірано-іракської війни, відноситься до останнього року сьомого десятиріччя ХХ ст., для зони затоки вони ознаменували настання нового десятиріччя в історичному часі, бо зумовили політичну ситуацію на всі 80-і рр.
Незважаючи на складну еволюцію американської політики в регіоні протягом 80-х – 90-х рр., в її основі зберігалися фундаментальні постулати “доктрини Картера”. Рішуча модифікація положень цієї доктрини, спрямована на подальше дистанціювання від формально оборонного характеру регіональної політики Сполучених Штатів, відбулася після терактів 11 вересня 2001 р. Ці події знов актуалізували питання визначення союзників і противників США в зоні затоки після короткочасного періоду деякого послаблення уваги до проблем регіону; на наш погляд, є достатньо підстав вважати офіційне проголошення наміру адміністрації Дж. Буша-молодшого вести активну боротьбу проти держав “осі зла” початком нового етапу політичного існування міждержавної системи Перської затоки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в постановці, аналізі і творчому осмисленні таких положень:
1. Вперше в українській політології основна увага в дослідженні приділена аналізу робіт представників американської академічної науки, публікацій оглядачів політично впливових американських друкованих видань, таких як “Ньюсвік”, “Нью-Йорк Таймс”, “Вашингтон Пост”, що стосуються політичної ситуації в зоні Перської затоки, передусім арабських країн цього регіону; позначені основні напрямки зовнішньополітичної думки США, запропонована їх авторська класифікація. Також проаналізовані роботи американських економістів, юристів, військових діячів, співробітників спецслужб, які торкаються питань, пов'язаних з проблемами забезпечення економічної, політичної, військової безпеки даного регіону.
2. У дисертації на концептуальному рівні представлена еволюція офіційної позиції США стосовно проблем безпеки регіону Перської затоки, а також щодо провідних регіональних акторів протягом 1980-2001 років, виявляються мотиви прийняття Вашингтоном тієї чи іншої доктрини, що визначала політику Сполучених Штатів в даному регіоні, причини коректування або скасування цих доктрин, елементи спадкоємності між ними, їх практична реалізація.
3. Особливістю даного дослідження є визначення динаміки оцінок американською політичною наукою політики США відносно арабських країн Перської затоки в період 1980-2001 рр., зроблена спроба об'єктивно показати роль і місце США в регіональних конфліктах в Перській затоці в 1980-90-і рр. на основі різнобічного висвітлення проблеми різними, часом антагоністичними напрямками американської політології.
4. Особлива увага приділена дослідженню позицій американської політології у визначенні впливу іракського чинника на трансформацію концептуального оформлення регіональної політики США (концепції “конструктивного залучення” і “болісного тиску” Дж. Буша, “подвійного стримання” Б. Клінтона).
5. На основі критичного осмислення робіт провідних представників політичної науки США розвивається погляд на політику “подвійного стримання” як на один з найважливіших елементів доктрини Вашингтона про торжество ліберального “нового світового порядку”, якому протистоять окремі “держави-ізгої” (особливу значущість цьому додає та обставина, що перша доктрина США ХХI ст. про існування світової “осі зла” по суті є модифікацією колишньої концепції про “держав-ізгоїв”).
6. Специфікою даного дослідження є аналіз американської політичної думки з питань визначення тієї ролі, яку зіграв регіон Перської затоки в становленні США як єдиної наддержави, у формуванні нової світової системи міжнародних відносин в 1990-і рр., а також еволюції значущості цього регіону в глобальній системі в період, що досліджується.
7. Істотна увага в дисертаційній роботі приділяється оцінкам зовнішньої політики арабських країн Перської затоки і дій Сполучених Штатів Америки в регіоні, які пропонуються арабськими дослідниками, насамперед безпосередньо з цих держав.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в роботі представлені підходи, які існують у сучасній політичній думці США, до формування напряму їх зовнішньої політики стосовно стратегічно важливого і політично нестійкого регіону Перської затоки, дана оцінка ставленню арабських країн цього району до регіональної політики Вашингтона. Результати дослідження можуть бути використані працівниками державних установ, які займаються практичним втіленням зовнішньої політики України для розширення і поглиблення зв'язків нашої країни з державами регіону. Крім того, вони можуть також використовуватися для розробки і викладання учбових курсів “Новітня історія країн Азії та Африки”, “Зовнішня політика країн Близького і Середнього Сходу”, “Зовнішня політика США”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення даної дисертації апробовані автором у доповідях і виступах на наступних наукових конференціях: 3-ті сходознавчі читання Інституту сходознавства ім. А. Кримського (Київ, 1999), 54-та наукова конференція професорсько-викладацького складу ОНУ (Одеса, 1999), 3-тя Всеукраїнська науково-практична конференція “Україна - країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій” (Київ, 2001). Крім того, дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського національного університету.
Публікації. Положення і результати даного дослідження викладено в 4 статтях в українських і російських фахових наукових збірниках, а також 2 матеріалах виступів і тезах доповідей на всеукраїнській і міжнародній наукових конференціях.
Структура роботи обумовлена об'єктом, предметом, метою і задачами дослідження. Дана дисертаційна робота складається зі вступу, оглядово-теоретичного розділу, трьох основних розділів, висновків і списку використаних джерел.
Головним смисловим осередком кожного з аналітичних розділів є найбільш значний міжнародний конфлікт, що мав місце в регіоні в цей період, оскільки, впливаючи вирішальним чином на трансформацію структурних компонентів міждержавної системи Перської затоки і принципів їхньої взаємодії, саме він ставав основним об'єктом вивчення з боку американської політичної науки.
У першому розділі - “Теоретико-методологічні аспекти дослідження” - розглядається стан наукової розробки проблеми радянськими, українськими, російськими дослідниками, а також розкриваються основні методи і методологія дослідження.
У другому розділі - “Ключові чинники впливу на формування політики США стосовно арабських країн Перської затоки в 1980-і роки” - аналізуються роботи американських дослідників, присвячені вивченню проблем безпеки регіону затоки в період між 1980-1990 рр., передусім ірано-іракському конфлікту, розглядається еволюція регіонального курсу Вашингтона в цей період.
Третій розділ - “Трансформація концептуальних підходів політичної думки США щодо проблем регіону в ході регіональної кризи 1990-91 рр.” - присвячений огляду і аналізу поглядів американської політичної науки про причини, підсумки і наслідки кувейтської кризи, досліджується її вплив на регіональну політику США і країн Перської затоки, а також її значення для формування нової глобальної системи міжнародних відносин.
У четвертому розділі - “Трансформація концептуального обгрунтування політичної стратегії США відносно країн Перської затоки в 1990-і роки” - основну увагу приділено аналізу проблеми американо-іракського протистояння дослідниками США в період правління адміністрацій Б. Клінтона, впливу цього протистояння на глобальні політичні процеси, аналізу американської політики “подвійного стримання”, а також висвітленню внутришньорегіональних процесів політичною наукою США.
Зроблено висновки й узагальнення за темою, що досліджується.

bibliography

ВИСНОВКИ

Протягом 1980-х - 1990-х рр. погляди американських дослідників щодо регіону Перської затоки зазнали серйозної еволюції. Оцінюючи американські зовнішньополітичні концепції останніх десятиріч ХХ ст., необхідно виділити такі положення, що характеризують роль і місце самого регіону в системі міжнародних відносин, політику Вашингтона в цьому регіоні, а також позначають деякі основи процесу прийняття політичних рішень у США.
1. Аналіз регіональної політики США показує, що, незважаючи на велику кількість зовнішньополітичних ініціатив, в період, що розглядається, Сполучені Штати фактично спиралися на дві фундаментальні доктрини, які стосувалися регіону Перської затоки - “доктрину Ніксона” і “доктрину Картера”. Інші концепції, що відображали офіційну політику США, були творчою комбінацією положень цих доктрин або ж їх окремим випадком.
2. Між офіційною лінією Вашингтона й американською політичною наукою існував і існує тісний взаємозв'язок. Напрямок у розвитку політологічної думки задавався офіційним курсом США. Але він, у свою чергу, був точкою зору частини політологів на ту чи іншу проблему, що змінила як основа зовнішньої політики свою попередницю. Оскільки будь-яка зовнішньополітична лінія навіть у момент свого торжества мала чимало критиків з числа американських політологів, офіційний Вашингтон майже завжди мав у своєму розпорядженні альтернативні оцінки ситуації в регіоні. Це дозволяло йому у разі необхідності коректувати свою політику. Рівень кореляції між ідеями, які висувалися представниками академічної науки, та їх практичним втіленням у регіональному курсі США зберігався на досить високому рівні протягом усього періоду, що досліджується.
3. У період, що розглядається, модифікація регіональної політики відбувалася неодноразово і торкалася головним чином відношень США та Іраку - свідчення того, що “іракський чинник” після падіння шахського режиму в Ірані був і залишається найважливішим у регіональній системі. Підтвердженням цьому служить і той факт, що в працях дослідників-“глобалістів”, які спеціалізуються на основних міжнародних проблемах, події, пов'язані з політикою Іраку, посідають значне місце, в той час як політика країн РСАДПЗ майже не розглядається.
Аналіз домінуючих переконань серед американських політологів стосовно ролі Іраку в рамках регіональної системи Близького Сходу свідчить про те, що динаміка еволюції політичної думки США аналогічна етапам трансформації офіційних зовнішньополітичних концепцій з даної проблеми. З деякою умовністю можна виділити такі періоди цієї еволюції:
1) 1980 - липень 1990 рр. - період переважання проіракських настроїв в американській політології. У 1980-82 рр. значна частина американських дослідників стала відходити від однобічного сприйняття Іраку тільки як “радикальної держави”, вбачаючи в його новому керівництві прагматичні тенденції до диверсифікації орієнтирів зовнішньої політики. Протягом 1983-87 рр. політична наука США еволюціонує в напрямку створення сприятливого іміджу Іраку в Сполучених Штатах, акцентуючи увагу на взаємній зацікавленості цих країн у справі забезпечення їх національних інтересів у зоні Перської затоки. Починаючи з 1988 р. аж до липня 1990 р. у політологічних колах США спостерігається загострення дискусії про доцільність збереження і розвитку тісних зв'язків з Іраком, викликаної зростаючим усвідомленням несумісництва довгострокових стратегічних цілей, а також ідеологічними суперечностями;
2) серпень 1990 - 1991 рр. - різка трансформація сприйняття ролі і місця Іраку в близькосхідній системі відносин. Домінуючою тенденцією серед дослідників США в цей період є визнання помилковості колишньої політики відносно Багдада, як і колишніх оцінок цієї політики американською політичною наукою. Ірак розглядається як основний противник Сполучених Штатів та їхніх союзників на Близькому Сході, що знайшло своє відображення в торжестві “військового крила” американської політології;
3) 1992 – вересень 2001 рр. - домінування жорсткої антиіракської позиції при поступовому виробленні більш зваженого підходу до аналізу загальнорегіональних процесів. У 1992-95 рр. спостерігається послаблення інтересу до іракського питання, пов'язане з надією на ефективність політики “подвійного стримання”, при аналізі політичної ситуації в Перській затоці виявляється статичність сприйняття регіональної системи. У 1996-98 рр. внаслідок непродуктивності “подвійного стримання” в американській політології простежується тенденція активізації прихильників жорстких дій щодо Іраку. Після невдачі силової акції 1998 р. політична наука США зосереджується на пошуку альтернативних варіантів розв'язання іракської проблеми, визнаючи безрезультатність попередніх зусиль з її вирішення.
Є підстави вважати, що новий період настав після подій 11 вересня 2001 р. На основі досвіду 1990 р. Вашингтон прагне створити багатонаціональну коаліцію, за допомогою якої він зможе вирішити чимало своїх геостратегічних проблем. Ірак знову зайняв одне з головних місць у переліку країн-противників США (“вісь зла”), проти якої може бути спрямована “контртерористична операція”.
4. Стосовно аравійських монархій в період, що розглядається, політична думка США також зазнала певної еволюції, хоч і значно менш радикальної, ніж з іракського питання, причому при аналізі цієї еволюції його вплив на неї простежується досить чітко:
1) 1980 - перша половина 1990 рр. Цей період характеризується еволюціонуванням американської політології від домінування положень “доктрини Картера”, яка проголошувала фактичну узурпацію США функції забезпечення зовнішньої і внутрішньої безпеки цих країн, до поступового послаблення позицій “інтервенціоністського” напрямку в політичній науці США. Враховуючи зміну регіонального і глобального політичного клімату, а також перші інтеграційні успіхи монархій затоки, їхнє небажання задовольнятися роллю американських протекторатів, політологія США доходить висновку про доцільність лімітувати міру патронажу над країнами РСАДПЗ, не обмежуючи їхньої активності на міжнародній арені, коли Вашингтону відводиться роль “допоміжної сили”, що забезпечує безпеку монархій затоки в рамках регіональної міждержавної системи.
2) Серпень 1990 - 1991 рр. Кувейтська криза призвела до небувалого зростання уваги до регіону Перської затоки і, разом з тим, до надзвичайного падіння значущості власне держав РСАДПЗ, виявивши їхню нездатність протистояти зовнішній загрозі і повну залежність від США. Фактично в цей період монархії затоки стали швидше об'єктами, ніж суб'єктами в системі міжнародних відносин, що так чи інакше було відмічено багатьма американськими дослідниками. Твердження їх опонентів про енергію й обачливість, виявлену даними країнами в ході кризи, переслідують, головним чином, мету створення видимості партнерської кооперації між Сполученими Штатами і країнами Ради співробітництва, а не об'єктивного відображення дійсності.
3) 1992 - 2001 рр. У ході третього періоду має місце трансформація оцінки позицій монархій РСАДПЗ в регіональній системі відносин. Значна частина американських дослідників приходять до висновку, що внаслідок комплексного впливу ряду чинників у більшості країн РСАДПЗ, в тому числі на урядовому рівні, відбувається еволюція відносно іракської проблеми, яка призводить до переоцінки колишнього сприйняття Іраку як головної загрози для своєї безпеки. Відстоювання власного бачення ролі іракського чинника політичною елітою аравійських монархій, зростання антиамериканських настроїв серед їхніх підданих дають підставу більшій частині політологів США констатувати, що позиції Вашингтона в цих державах не настільки міцні, як здавалося раніше.
Потрібно особливо зазначити, що в більшості випадків американські дослідники, насамперед “глобалісти”, фактично ототожнювали інтереси Вашингтона і монархій Перської затоки. Треба визнати, що подібне ототожнення досить справедливе, але тільки при оцінці стратегічного напрямку зовнішньої політики даних держав. У тактичному плані між ними спостерігалися значні розходження. Це недивно, якщо згадати, що в рамках самого РСАДПЗ не було єдності думок з багатьох важливих міжнародних питань.
У зв'язку з обвальними падіннями цін на нафту, що мали місце в 80-і та 90-і рр., одним з головних питань для американських оглядачів щодо країн РСАДПЗ була здатність їхньої економіки витримати ці потрясіння. Однак численні прогнози краху, що стали за два десятиріччя традиційними, не виправдалися. Аналітики США наполягали, що тільки економічна лібералізація за західним зразком зробить стійкішою економіку аравійських монархій. Але, на наш погляд, більш обгрунтованою є думка інтелектуальної еліти країн РСАДПЗ, що їх традиційний економічний уклад не повинен зазнавати різкої трансформації, оскільки для даного регіону він все ще становить ефективну, можливо, навіть оптимальну на цьому історичному етапі модель. Слід підкреслити, що, незважаючи на рекомендації значної частини політологів енергійно сприяти перетворенням у даних країнах, офіційний Вашингтон намагався уникнути відвертого втручання у внутрішні справи своїх регіональних партнерів з метою модернізації їхньої економічної та політичної системи, що позитивно позначилось на двосторонніх відносинах.
Аналіз динаміки інтеграційних процесів між аравійськими монархіями в 80-і рр. дозволив деяким американським вченим виділити корінне населення цих країн в окрему етнополітичну спільність, що часто позначається терміном “аравійці”. Враховуючи сучасні тенденції соціально-економічного, політичного і культурного розвитку членів Ради співробітництва, що дозволяють констатувати наявність окремого субрегіона “РСАДПЗ” в рамках регіональної системи міжнародних відносин Перської затоки, є підстави вважати виправданим використання подібного терміну і в довгостроковій перспективі.
5. Оцінюючи район Перської затоки як вкрай нестійкий, американські дослідники приділяли велику увагу визначенню головної загрози стабільності регіону. При цьому одним з ключових критеріїв відбору слугувала, переважно, ступінь ворожості тієї чи іншої країни по відношенню до США, що є характерною рисою американської політології.
Еволюція визначення основної загрози регіону Перської затоки в період, що розглядається, також пройшла декілька етапів, що було пов'язано з трансформацією політичної ситуації як в регіоні, так і в цілому на планеті. Якщо на початку 80-х рр. американська політична наука головну небезпеку для регіону вбачала в комбінації агресивних спрямувань СРСР і внутрішньої експансії “ісламської революції”, то приблизно з 1982-83 рр. переважає думка про те, що зовнішня загроза другорядна; головним джерелом дисбалансу регіональної системи є безпосередньо регіональні актори, в цьому випадку Іран. Події 1990 року призвели до чергового витка еволюції сприйняття регіональних політичних процесів, внаслідок чого функції дестабілізатора ситуації в районі Перської затоки політична думка США відводить Іраку. Потім, після певного “вирівнення” в 1992-96 рр. негативних рейтингів Іраку та Ірану, у зв'язку з новим загостренням американо-іракських відносин у 1997-98 рр. переважною частиною американських аналітиків статус головної загрози безпеки в регіоні знову надається Іраку. Потрібно підкреслити, що в Сполучених Штатах існували й альтернативні переконання, в тому числі і такі, які вбачали основне джерело потрясінь у зоні Перської затоки в діях Вашингтона (Н. Чомськи, Р. Кларк та інші). Однак подібні погляди були винятком з правила.
6. Необхідно зазначити, що в процесі пошуку засобів забезпечення безпеки інтересів США в зоні Перської затоки американські політологи висували різноманітні схеми дій, які надалі були використані на практиці Вашингтоном в інших районах планети. Ірак, таким чином, послужив своєрідним полігоном для відпрацьовування військово-політичних заходів впливу на опонентів США. Після 1991 р. введення Вашингтоном економічних санкцій в односторонньому порядку або з ухвалення ООН як засіб тиску на політику різних держав набуває небувалих масштабів. Операція “Лисиця в пустелі” стала продовженням удосконалення збройними силами США тих прийомів, які оформилися як тактика бойових дій під час “Бурі в пустелі” і які потім будуть застосовані у війні проти Югославії. У ході дискусії, що розгорнулася між прибічниками і противниками “подвійного стримання”, були запропоновані різні варіанти політичних і воєнних планів дій, які використовувалися США при проведенні “антитерористичної операції” на Середньому Сході вже на початку наступного століття. Проти афганського руху Талібан був використаний “військово-повітряний варіант” повалення правлячого режиму, що розроблявся для застосування в Іраку, суть якого складається в забезпеченні американськими ВПС успіху наступу військ опозиції, оснащених США або їхніми союзниками.
7. При оцінці міри відповідності політики США в регіоні Перської затоки їхнім національним інтересам серед американських політологів спостерігаються істотні розбіжності. Більшість з них вважає, що загалом зовнішньополітична лінія Вашингтона відповідала його істинним інтересам у даному районі. Однак і в рамках цього напрямку можна виділити періоди “великих дебатів” з приводу адекватності сприйняття регіональних процесів політиками США (1988-90 рр., 1997-99 рр.). Крім того, в період, що розглядається, нерідко зустрічається таке явище, як відмова від своїх попередніх переконань у правильності американської політики, як правило під впливом докорінних політичних трансформацій у регіональній міждержавній системі. Проте переважна частина американських дослідників дотримувалася думки, що, якщо політика Сполучених Штатів і не завжди відповідала їхнім національним інтересам, то, принаймні, прагнула їм відповідати.
Значно менше тих аналітиків, які вважають загальну спрямованість американської політики в регіоні помилковою. Серед них є як ті, хто вбачає викривлення національних інтересів США при практичному втіленні регіонального курсу як неодмінну характерну рису американської зовнішньої політики, принаймні на близькосхідному напрямку (Н. Чомськи, А. Мазруї), так і ті, хто еволюціонував до неприйняття політики Вашингтона поступово, усвідомивши невідповідність між довгостроковими і короткостроковими інтересами (Р. Кларк, С. Хантінгтон). На наш погляд, ця точка зору є більш аргументованою. Безумовно, протягом двох десятиріч Вашингтон неодноразово досягав у зоні затоки великих успіхів, у тому числі і за рахунок правильного визначення державних пріоритетів. Однак тактичні перемоги не завжди відповідали стратегічній меті - зміцненню позицій Сполучених Штатів. Навпаки, усвідомлення цієї мети в категоріях збільшення військової присутності в регіоні, розповсюдження американських цінностей, створення залежних режимів змушує місцеве населення ставитися до політики США з недовірою, якщо не з ворожістю, сприяє зростанню релігійного екстремізму. Відмова від інтервенціоністської політики дозволила б уповільнити ісламізацію близькосхідних режимів, зменшити антиамериканські настрої. США треба уникати прямого тиску на країни регіону і визнати можливість і навіть необхідність розходження зовнішньополітичної лінії, соціально-економічної системи, культурного розвитку між ними і державами Перської затоки.

Список використаних джерел і літератури

1. Васильев А.М. Персидский залив в эпицентре бури. – М.: Издательство политической литературы, 1983. – 288 с.
2. Медведко Л.И. К востоку и западу от Суэца. - М.: Издательство политической литературы, 1980. - 368 с.
3. Кременюк В.А. Борьба Вашингтона против революции в Иране. - М.: Международные отношения, 1984. – 176 с.
4. Машин В.В., Яковлев А.И. Персидский залив в планах и политике Запада. – М.: Международные отношения, 1985. – 240 с.
5. Осипов А.И. США и арабские страны (70-е – начало 80-х гг.). – М.: Наука, 1983. – 229 с.
6. Тимофеев И.В. Страны Персидского залива в политике империализма. – М.: Знание, 1983. – 64 с.
7. Хворостяный И.М. Политика, нефть, доллары. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 174 с.
8. Крутихин М. Хронология семилетней бойни // Новое время. – 1987. - №38. – С. 22-23.
9. Мишанин А. Ирано-иракская война и обстановка в Персидском заливе // Международная жизнь. – 1987. - №9. – С. 86-89.
10. Демченко П. Нефть, песок и война // Азия и Африка сегодня. – 1988. - №7. – С. 32-36.
11. Коппель О. Іран - Ірак: за кулісами конфлікту // Людина і світ. – 1987. - №3. – С. 48-53.
12. Скороход Ю.С. Ірано-іракський конфлікт у стратегії американського імперіализму // Український історичний журнал. – 1987. - №1. – С. 86-95.
13. Иванов А. Кто заинтересован в кровопролитии? // Красная звезда. – 1986. – 25 мая.
14. Нотин А. Что мешает урегулированию? // Азия и Африка сегодня. – 1987. - №6. – С. 10-14.
15. Рысь Э.В. Персидский залив: горячая точка планеты. – М.: Знание, 1988. – 64 с.
16. Багдасаров С. Печальный баланс бессмысленной войны // Азия и Африка сегодня. – 1988. - №12. – С. 44.
17. Зотов А. Мир без победы // Новое время. – 1988. - №31. – С. 5-7.
18. Медведко Л. Из Эдема в тартарары? // Новое время. – 1989. - №28. – С. 20-21.
19. Ниязматов Ш.А. Ирано-иракский конфликт. – М.: Наука, 1989. – 176 с.
20. Сажин В.И. Ирано-иракская война (1980-88): Автореф. дисс… канд. ист. наук / ИСАА при МГУ им. М.В. Ломоносова. – М., 1990. – 28 с.
21. Георгиев А.Г., Озолинг В.В. Нефтяные монархии Аравии: проблемы развития. – М.: Наука, 1983. – 224 с.
22. Кулямзин А.А. Страны Персидского залива: иммиграция и классовая структура (50-80-е гг.). – М.: Наука, 1990. – 194 с.
23. Родригес А.М. Нефть и эволюция социальных структур аравийских монархий. – М.: Наука, 1989. – 259 с.
24. Яковлев А.И. Рабочий класс и социальная эволюция в нефтяных монархиях Востока. - М.: Наука, 1988. - 198 с.
25. Гошев В.Ю. СССР и страны Персидского залива. – М.: Международные отношения, 1988. – 180 с.
26. Сенченко И.П. Персидский залив: взгляд сквозь столетие. (От “нового курса” Петербурга до политики нового мышления). – М.: Международные отношения, 1991. – 223 с.
27. Маркарян Р.В. Зона Персидского залива: проблемы, перспективы. – М.: Наука, 1986. – 157 с.
28. Шестопалов В.Я. Персидский залив: проблема континентального шельфа. – М.: Наука, 1982. – 327 с.
29. Герасимов О.Г. Ирак. – М.: Мысль, 1984. - 112 с.
30. Князев А.Г. Кувейт. – М.: Знание, 1982. – 64 с.
31. Исаев В.А., Озолинг В.В. Катар. ОАЭ. – М.: Мысль, 1984. – 116 с.
32. Яковлев А.И. Саудовская Аравия и Запад. – М.: Наука, 1982. – 208 с.
33. Валькова Л.В. Саудовская Аравия: нефть, ислам, политика. – М.: Наука, 1987. – 254 с.
34. Мелкумян Е.С. Кувейт в 60-80-е годы: социально-экономические процессы и внешняя политика. – М.: Наука, 1989. – 172 с.
35. Оганесян Н.О. Отношения Иракской Республики со странами Арабского Востока. – Ереван: АН АрмССР, 1985. – 115 с.
36. Агаев Р.Г. Ирак: революция и диктатура. – Баку: Элм, 1991. – 149 с.
37. Згерский Д. Наш путь в Мекку // Новое время. – 1990. - №40. – С. 8-9.
38. Згерский Д. Нефтедоллары и АВАКС // Новое время. – 1981. - №36. – С. 24-26.
39. Згерский Д. Перед кем открыты ворота Омана? // Новое время. – 1982. - №44. – С. 14-15.
40. Михин В. Объединенные Арабские Эмираты // Международная жизнь. – 1981. - №1. – С. 156-158.
41. Михин В. Султанат Оман // Международная жизнь. – 1985. - №11. – С. 156-157.
42. Коппель Е.А. Милитаризация ближневосточной политики США в 80-е годы // Вестник Киевского университета. Сер.: Международные отношения и международное право. – 1988. – Вып. 27. – С. 27-33.
43. Звягельская И.Д. “Конфликтная политика” США на Ближнем и Среднем Востоке (сер. 70-х – вторая половина 80-х гг.). – М.: Наука, 1990. – 189 с.
44. Кожекина М.Т., Федорова И.Е. Политика Великобритании и США на Среднем Востоке в английской и американской историографии. – М.: Наука, 1989. – 176 с.
45. Попова Е.И. Внешняя политика США в американской политологии. – М.: Наука, 1987. – 206 с.
46. Боровой Я., Чудодеев А. Диктатор побежден, но не свергнут: кто может бросить вызов Хусейну // Новое время. – 1991. - №12. – С. 16-17.
47. Васильев Л. На что надеется Саддам Хусейн // Новое время. – 1991. - №6. – С. 14-17.
48. Русаков Е. Сто часов, развеявших миражи // Новое время. – 1991. – №10. – С. 18-21.
49. Примаков Е.М. Война, которой могло не быть // Правда. – 1991. – 27-28 февраля, 1-2 марта.
50. Сафрончук В. Дипломатическая история “Бури в пустыне” // Международная жизнь. – 1996. - №11-12. – С. 123-135.
51. Васильев А. Без двух минут двенадцать // Новое время. – 1990. - №45. – С. 7-9.
52. Медведко Л. Как выйти из тупика // Новое время. – 1991. - №4. – С. 22-24.
53. Васильев А.М. История Саудовской Аравии. – М.: Классика плюс, 1999. – 672 с.
54. Яковлев А.И. Саудовская Аравия: пути эволюции. – М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 1999. – 169 с.
55. Байба О. Ваххабитский ислам и власть: Саудовская Аравия // Азия и Африка сегодня. – 1993. - №11. – С. 32-36.
56. Войнов В. Саудовская Аравия: На перепутье // Азия и Африка сегодня. – 1997. - №2. – С. 51-53.
57. Бондаревский Г. Уроки истории: Кувейт // Азия и Африка сегодня. – 1993. - №11. – С. 20-23.
58. Исаев В. Умение вести дела // Азия и Африка сегодня. – 1997. - №2. – С. 26-30.
59. Филоник А. Залечивая раны // Азия и Африка сегодня. – 1997. - №2. – С. 22-25.
60. Сигов Ю. Спасенные “Бурей в пустыне” // Азия и Африка сегодня. – 1992. - №6. - С. 8-10.
61. Волович А. Государство Кувейт: очерк политической истории // Близькосхідний кур’єр. – 1998. - №2. – С. 19-25.
62. Егорин А.З., Исаев В.А. Объединенные Арабские Эмираты. – М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 1997. – 256 с.
63. Исаев В.А., Филоник А.О. Государство Катар: проблемы развития. – М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 1999. – 149 с.
64. Исаев В.А., Филоник А.О. Султанат Оман. - М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 2001. – 240 с.
65. Руденко Л.Н. Регулирование внешнеэкономической деятельности в странах Персидского залива. – М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 1996. – 120 с.
66. Закария М.Г., Яковлев А.И. Нефтяные монархии Аравии на пороге XXI в. – М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 1998. – 119 с.
67. Коппель Е.А., Дахан А.А. Межарабские интеграционные процессы в 80-е гг. и проблемы арабского единства // Вісник Київського університету. Сер.: Суспільно-політичні науки. – 1991. – Вип. 1. – С. 107-110.
68. Плачинда В. Нові вітри над Аравійською пустелею // Політика і час. – 1993. - №10. – С. 50-55.
69. Нечай Р. Погляд на Аравійський півострів // Час-time. – 1998. - №14.
70. Коппель О.А. Перська затока: проблема безпеки в 80-ті – 90-ті роки. – К.: Школяр, 1998. – 200 с.
71. Иванова И.И., Мелкумян Е.С., Мукимджанова Р.М. Международные отношения в Юго-Западной Азии. Турция, Пакистан, государства Персидского залива. Конец 70-х – начало 90-х гг. – М.: Институт востоковедения РАН, 1994. – 388 с.
72. Егорин А.З., Абдель Хамид Х.А. Война за ближневосточный мир. – М.: Восточная литература, 1998. – 168 с.
73. Боровой Я., Чудодеев А. Предпоследнее покушение // Новое время. – 1992. - №8. – С. 29-31.
74. Згерский Д. Багдад надувал не только хлорвиниловые танки // Новое время. – 1992. - №12. – С. 36-37.
75. Капица М. Обретение здравого смысла? // Азия и Африка сегодня. – 1991. - №6. – С. 1.
76. Волович О. Ірак-США: конфронтація замість порозуміння // Час-time. – 1997. - №46-49.
77. Маначинский А., Рубанец Н. Пиррова победа, или Геополитическое поражение США в Персидском заливе // Киевские новости. - 1999. - №1.
78. Маначинський О., Рубанець М. “Лисиця в пустелі” повоювала, і, здається, без хвоста зосталась // Віче. - 1999. - №2. - С. 142-155.
79. Руденко Л. Ирак: В тисках санкций // Азия и Африка сегодня. – 1997. - №4. – С. 58-63.
80. Шахбазян Г. Санкции ООН и их последствия // Азия и Африка сегодня. – 1996. - №3. – С. 21-25.
81. Занегин Б.Н. США в региональных конфликтах: малые войны и большая политика // США. Канада. Экономика-политика-культура. - 1999. - № - С. 20-29.
82. Медведко Л.И. Россия и Ближний Восток: сто лет в сопряжении войны и мира // Ближний Восток: Проблемы региональной безопасности / Под ред. М.Р. Арунова и Л.Н. Клепацкого. - М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 2000. - С. 163-183.
83. Пырлин Е.Д. Проблема ближневосточного урегулирования в контексте российско-американских отношений // Ближний Восток: Проблемы региональной безопасности. - М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 2000. - С. 194-206.
84. Хазанов А.М. Политика России на Ближнем и Среднем Востоке // Ближний Восток: Проблемы региональной безопасности. - М.: Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 2000. - С. 184-193.
85. Зейналов М.П. Декабрьская агрессия: конец спецкомиссии // Азия и Африка сегодня. - 2001. - №1. - С. 36-41.
86. Камінський Є.Є. Політика США в українському питанні (1917-1990 рр.): Дис… д-ра іст. наук: 07.00.02. - К., 1993. – 320 с.
87. Канцелярук Б.І. Сучасні виміри політики США до України в умовах постбіполярного світу: Автореф. дис… д-ра політ. наук: 23.00.04 / НАН України, Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 1998. – 30 с.
88. Потехин А.В. Дипломатия США в Восточной Европе: 1945-1950 гг. – К.: Наукова думка, 1991. – 138 с.
89. Гончар Ю.Б. Еволюція політики США щодо інтеграційних процесів у Західній Європі (кінець 80-х – 90-і роки): Дис… канд. іст. наук: 07.00.02. – К., 1998. – 224 с.
90. Шергін С.О. Глобальний курс США в оцінках американських політологів // Вісник Київського університету. – 1996. - №23. – С. 17-22.
91. Гончар Б.М. Фактор регіональних конфліктів в процесі формування та реалізації політики США відносно СРСР в 70-80-і роки: Дис… д-ра іст. наук: 07.00.03. - К., 1994. – 470 с.
92. Гончар Б.М. СРСР і США в регіональних конфліктах: уроки кризи в Перській затоці // Материалы научной конференции “Третий мир” в современном мире”. – К., 1992. – С. 39-43.
93. Гончар Б.М. Американська політологія про радянсько-американські відносини в 80-і роки (регіональні аспекти) // Вопросы новой и новейшей истории. – 1987. - №33. – С. 52-60.
94. Аппатов С.И. Школы и направления американской буржуазной историографии послевоенных международных отношений и внешней политики США // История и историки. – М.: Наука, 1980. – С. 104-126.
95. Аппатов С.И., Коваль И.Н. Критический анализ американских буржуазных историографических концепций восточноевропейской политики США. – К.: Вища школа, 1984. – 262 с.
96. Аппатов С.И., Райнов П.Я. Покровители агрессии: ближневосточная политика США в американской буржуазной историографии. – К.: Вища школа, 1986. – 271 с.
97. Коваль І.М. Концептуальне оформлення східноєвропейської політики США на початку процесу глобальних трансформувань: Дис… д-ра політ. наук: 23.00.04. – Одеса, 2000. – 402 с.
98. Аппатов С.И., Глебов В.В., Коваль И.Н., Райнов П.Я. США: Современная внешнеполитическая мысль. – Одесса: Логос, 1992. – 234 с.
99. Брусиловская О.И. Политика США в Восточной Европе после второй мировой войны: анализ концепций современной американской политологии: Дис… канд. полит. наук: 23.00.04. - Одесса, 1996. – 159 с.
100. Войтович А.И. Политика США в отношении Японии в 1980-е – первой половине 90-х годов. Анализ концепций американской политологии: Дис… канд. полит. наук: 23.00.04. – Одесса, 1997. – 166 с.
101. Дубовик В.А. Политика США в отношении независимой Украины (1991-1994 гг.): анализ концепций американской политологии: Дис… канд. полит. наук: 23.00.04. – Одесса, 1996. – 183 с.
102. Historic Documents of 1979. Congressional quarterly inc. – Washington (DC). – 1980. – 1019 p.
103. Khoury N.A. The Pragmatic Trend in Inter-Arab Politics // The Middle East Journal. – Summer 1982. – Vol.36, №3. – P. 374-388.
104. Weekly Compilation of Presidential Documents. – 1980. - January 28. – 257 p.
105. Carter Draws the Line around the Persian Gulf // Newsweek. – 1980. - February 4. – P. 8-10.
106. Levy W. Oil and the Decline of the West // Foreign Affairs. - Summer 1980. – Vol.58, №5. - P. 1007-1019.
107. Ball G.W. Reflections on a heavy year // Foreign Affairs. America and the World 1980. – 1981. – Vol.59, №3. – P. 474-499.
108. Hurewitz J.C. The Middle East: A Year of Turmoil // Foreign Affairs. America and the World 1980. – 1981. – Vol.59, №3. – P. 540-577.
109. Luttwak E.N. The Grand Strategy of the Soviet Union. – New York: St. Martin’s Press, 1983. – 242 p.
110. Hanks R.J. Oil and Security in US Policy towards the Arabian Gulf – Indian Ocean Area // Oil and Security in the Arabian Gulf / Edited by A.M. Farid. – London: Croom Helm, 1981. – P. 36-56.
111. Van Hollen Ch. Don’t Engulf the Gulf // Foreign Affairs. – Summer 1981. – Vol.59, №5. – P. 1064-1078.
112. Churba J. The American Retreat: The Reagan Foreign and Defense Policy. – Chicago: Regnery Gateway, 1984. – 312 p.
113. Huntington S.P. The Renewal of Strategy // The Strategic Imperative / New Policies for American Security / Ed. by S.P. Huntington. Cambridge, Mass.: Ballinger, 1982. – P. 1-52.
114. Davis M.T. Another Decade of Confrontation in the Middle East // The Future of the Conflict in the 1980s / Ed. by W. Taylor. – Lexington, Mass., Toronto: Lexington books, 1982. – P. 237-259.
115. Komer R.W. How to Prepare for Low-Intensity Conflict // The Future of the Conflict in the 1980s / Ed. by W. Taylor. – Lexington, Mass., Toronto: Lexington books, 1982. – P. 19-23.
116. Duignann P., Gann L. The Middle East and North Africa: The Challengers to Western Security. - Stanford, Cal.: Stanford Univ., Hoover Inst. Press, 1981. – 236 р.
117. Newsom D.D. Miracle or Mirage: Reflections on US Diplomacy and the Arabs // The Middle East Journal. – Summer 1981. -Vol.35, №3. – P.299-313.
118. Харб У.А. Аль-істратіджійя аль-амрікійя туджаг аль-халідж аль-арабій: масаліх сабіта ва сійясат мутагейіра // Аль-мустакбаль аль-арабій. - Нісан 1982. - №38. – С. 33-45.
119. Матар Дж. Іадат таквім ас-сійяса аль-арабійя туджага аль-віляйят аль-муттахида: даава лі ль-хивар // Ас-сійяса аль-амрікійя ва ль-араб. – Бейрут: Марказ дірасат аль-вахда аль-арабійя, 1985. – С. 343-353.
120. Baha El-Din A. An Arab View of Superpower “Security” in the Gulf // Oil and Security in the Arabian Gulf / Ed. by A. Farid. – London: Croom Helm, 1981. - P. 96-98.
121. El-Rumaihi M. Oil and Security in the Gulf: An Arab Point of View // Oil and Security in the Arabian Gulf / Ed. by A. Farid. – London: Croom Helm, 1981. – P. 134-137.
122. Макляд І.С. Ас-сійяса аль-харіджійя ас-саудійя // Маджалят дірасат аль-халідж ва ль-джазірат аль-арабійя. – Нісан 1982. - №30.– С. 195-200.
123. Гиляль А. Амріка ва ль-вахда аль-арабійя. - Бейрут: Марказ дірасат аль-вахда аль-арабійя, 1989. – 269 с.
124. Can We Defend the Gulf? // Newsweek. - 1980. – February 4. – P. 11-12.
125. The Carter Doctrine’s Acid Test // Newsweek. – 1980. - February 18. – P. 17-18.
126. Atherton Jr. A.L. The Soviet Role in the Middle East: An American View // The Middle East Journal. – Autumn 1985. –Vol.39, №4. – P. 688-715.
127. Report of the Secretary of Defence C.W. Weinburger to the Congress on the FY 1986 Budget, FY 1987 Authorisation Request and FY 1986-90 Defence Programms. – Washington (DC): GPO, 1985. – 388 p.
128. Hunter S.T. Post-Khomeini Iran // Foreign Affairs. – Winter 1989/90. – Vol.68, №5. – P. 133-149.
129. Goodman M.A., McGiffert Ekedahl C. Gorbachev’s “New Directions” in the Middle East // The Middle East Journal. – Autumn 1988. –Vol.42, №4. – P. 571-586.
130. Jabber P. Forces of Change in the Middle East // The Middle East Journal. – Winter 1988. – Vol.42, №1. – P. 7-15.
131. Mansfield P. The Arabs. – New York: Penguin Books, 1990. – 527 p.
132. Sterner M. The Iran-Iraq War // Foreign Affairs. – Fall 1984. – Vol.63, №1. – P. 128-143.
133. Sick G. All Fall Down: America’s Tragic Encounter with Iran. – New York: Random House, 1985. – 366 p.
134. Lamb D. The Arabs: Journeys Beyond the Mirage. – New York: Random House, 1987. – 333 p.
135. Stoessinger J.G. The Might of Nations: World Politics in Our Time. – New York: Random House, 1986. – 449 p.
136. Grammon S.R. The Iran-Iraq War: Islam Embattled. – New York: The Washington Papers Series, 1982. – 169 p.
137. Marr Ph. The Modern History of Iraq. – Washington, DC: Westview Press – Boulder, CO, 1985. – 285 p.
138. Karsh E. Geopolitical Determinism: The Origins of the Iran-Iraq War // The Middle East Journal. – Spring 1990. –Vol.44, №2. – P. 256-268.
139. Ад-Дабаг Ф. Аль-кийям ан-нафсійя аллеті афразатга аль-харб аль-иракийя - аль-іранійя // Афак арабійя. – Аб 1981. - №12. – С. 20-22.
140. Ісмаиль Дж. Бані садр, баад раджві, юджибу аля суаль кадім: ман бадаа ль-харб? // Ад-дустур. - 1981. - №11. – С. 24-27.
141. Умр М.Дж. Аль-харб загірат іджтімаийя лі агрізійя // Афак арабійя. - Шубат 1982. - №6. – С. 25-35.
142. Аль-Гашимі Р.Дж. Аль-ирак ва ль-халідж аль-арабій ва асбаб аль-вахда аль-хидарійя аль-муштарака // Афак арабійя. – Тішрін ас-саній 1980. - №3/4. – С. 168-172.
143. Рашид Ф. Аль-ирак аль-кадім ва іатідаат аль-мінтака аш-шаркийя аля худудіги // Афак арабійя. – Тішрін ас-саній 1980. - №3/4. – С. 228-231.
144. Абд-аль-Кадир М. Ас-сійяда аль-арабійя лі арабістан ва мухавалят тамс урубатіга // Афак арабійя. – Тішрін ас-саній 1980. - №3/4. – С. 214-221.
145. Ат-Тікріті С.Т. Ас-сійяда аль-арабійя аля ль-халідж аль-арабій мунзу фаджр ат-таріх // Афак арабійя. – Тамуз 1981. - №11. – С. 70-74.
146. Халяф І. Арабістан ва сійяса ат-тафріс // Афак арабійя. – Тішрін ас-саній 1980. - №3/4. – С. 268-280.
147. Аль-Мансур А.М. Аль-кувейт ва алякатуга бі арабістан ва ль-басра. – Аль-Кувейт: Дар зат салясиль, 1980. – 269 с.
148. The Gulf War // Oil and Security in the Arabian Gulf / Ed. by A. Farid. – London: Croom Helm, 1981. – P. 141-152.
149. Аль-Хаким Н. Аль-баад ат-таріхий лі сираа аль-арабій – аль-фарісій // Афак арабійя. – Нісан 1981. - №8. – С. 9-14.
150. Фарх Е. Харб амм дарс // Афак арабійя. – Тішрін ас-саній 1980. - №3/4. – С. 68-73.
151. Хусейн С. Речь президента Саддама Хусейна по случаю дня Армии. 61-я годовщина основания иракской армии. – Багдад: Дар аль-Маамун, 1981. – 48 с.
152. Хусейн С. Тасріх лі шааб аль-иракий // Афак арабійя. – Тішрін ас-саній 1980. - №3/4. – С. 1-2.
153. Hussein S. On current affairs. – Baghdad: Al Thawra s.a., 1980. – 145 p.
154. Рамадан Т.Я. Аль-філястинійюн аль-муайідун лі Іран хавана! // Ад-дустур. – 1981. - №11. – С. 18-21.
155. Ирако-иранские отношения в документах / Перевод с арабского под ред. В.П. Курнавина. – Багдад: Дар аль-Маамун, 1981. – 45 с.
156. Киммат аль-халідж // Аль-хавадес. – 1981. - №1283. – С. 22-25.
157. Sick G. Trial by Error: Reflections on the Iran-Iraq War // The Middle East Journal. – Spring 1989. –Vol.43, №2. – P. 230-244.
158. Batatu H. Iraq’s Underground Shia Movements: Characteristics, Causes and Prospects // The Middle East Journal. – Autumn 1981. – Vol.35, №4. – P. 578-594.
159. McNaugher T.L. Arms and Oil: U.S. Military Strategy and the Persian Gulf. – Washington, DC: Brookings Institution, 1985. – 226 p.
160. Rustow D.A. Realignments in the Middle East // Foreign Affairs. America and the World 1984. – 1985. - Vol.63, №3. – P. 581-601.
161. Peterson J.E. Defending Arabia. – London: Groom Helm; New York: St. Martin’s Press, 1986. – 247 p.
162. Rubin B. Middle East: Search for Peace // Foreign Affairs. America and the World 1985. – 1986. - Vol.64, №3. – P. 583-604.
163. Viorist M. Iraq at War // Foreign Affairs. – Winter 1986/87. - Vol.65, №2. – P. 349-365.
164. Sick G. Iran’s Quest for Superpower Status // Foreign Affairs. – Spring 1987. – Vol.65, №4. – P. 697-715.
165. Ladd E.C. The American Polity: The People and Their Government. – New York; London: W.W. Norton & Co, 1989. – 714 p.
166. Introduction to American Politics: Issues and Challenges of the 1990s / Edited by R.M. Bigler. – Las Vegas: Kendall/Hunt Publishing Co, 1989. – 279 p.
167. Segal D. The Iran-Iraq War: A Military Analysis // Foreign Affairs. – Summer 1988. – Vol.66, №5. – P. 946-963.
168. Hamilton L.H. Challenges for United States Policy in the Middle East // The Middle East Journal. – Winter 1989. – Vol.43, №1. – P. 7-15.
169. Mylroie L.A. After the Guns Fell Silent: Iraq in the Middle East // The Middle East Journal. – Winter 1989. – Vol.43, №1. – P. 51-67.
170. Rubin B. Reshaping the Middle East // Foreign Affairs. – Summer 1990. – Vol.69, №3. – P. 131-146.
171. Ramazani R.K. Revolutionary Iran. – Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1986. – 368 p.
172. Ajami F. Iran: The Impossible Revolution // Foreign Affairs. – Winter 1988/89. – Vol.67, №2. – P. 135-155.
173. Shimoni Y. Political Dictionary of the Arab World. – New York; London: McMillan Publishing Co, 1987. – 520 p.
174. Al-Khalil S. Republic of Fear: The Politics of Modern Iraq. – Berkeley: University of California Press, 1989. – 310 p.
175. Farouk-Sluglett M., Sluglett P. Iraq since 1958: From Revolution to Dictatorship. – London; New York: KPT, 1987. – 332 p.
176. Department of State Bulletin. – 1982. – Vol.82, №2064. – 106 p.
177. Dawisha A. Comprehensive Peace in the Middle East and Comprehension of Arab Politics // The Middle East Journal. – Winter 1983. – Vol.37, №1. – P. 43-53.
178. Rosenfeld S. Testing the Hard-Line // American Foreign Policy / Edited by P.R. Peddleman. – New York: The H.W. Wilson Co, 1983. – P. 34-59.
179. Bundy W.P. The Last Dozen Years: What Might We Learn? // Foreign Affairs. – Summer 1984. – Vol.62, №5. – P. 1210-1238.
180. Gelb L.H., Lake A. Four More Years: Diplomacy Restored? // Foreign Affairs. America and the World 1984. – 1985. - Vol.63, №3. – P. 465-489.
181. Fabian L.L. The Middle East: The War Dangers and Receding Peace Prospects // Foreign Affairs. America and the World 1983. - Vol.62, №3. – P. 632-658.
182. Grunwald H. Foreign Policy under Reagan II // Foreign Affairs. – Winter 1984/85. – Vol.63, №2. – P. 219-239.
183. Podhorets N. The Reagan Road to Detente // Foreign Affairs. America and the World 1984. – 1985. - Vol.63, №3. – P. 447-464.
184. Twinam J.W. Reflections on Gulf Cooperation, with Focus on Bahrain, Qatar and Oman // The Gulf Cooperation Council: Moderation and Stability in an Interdependent World / Ed. by J.A. Sandwick. – Washington, DC: Westview Press – Boulder, Colorado, 1987. – P. 21-45.
185. Brown W.R. The Oil Weapon // The Middle East Journal. – Summer 1982. –Vol.36, №3. – P. 301-318.
186. The squeeze on OPEC // Newsweek. – 1981. - June 1. – P. 32-35.
187. Pauly D. Saudi Arabia Bites Back // Newsweek. – 1985. - October 7. – P. 46.
188. Christie J. History and Development on the Gulf Cooperation Council: A Brief Overview // The Gulf Cooperation Council: Moderation and Stability in an Interdependent World / Ed. by J.A. Sandwick. – Washington, DC: Westview Press – Boulder, Colorado, 1987. – P. 7-20.
189. Braibanti R. The Gulf Cooperation Council: Comparative Note // The Gulf Cooperation Council: Moderation and Stability in an Interdependent World. – Washington, DC: Westview Press – Boulder, Colorado, 1987. – P. 205-216.
190. Peterson J.E. The GCC and Regional Security // The Gulf Cooperation Council: Moderation and Stability in an Interdependent World. – Washington, DC: Westview Press – Boulder, Colorado, 1987. – P. 169-203.
191. Carroll T.G. Islam and Political Community in the Arab World // International Journal of Middle East Studies. – May 1986. - Vol.18, №2. - P. 185-204.
192. Swearingen W.D. Sources of Conflict over Oil in the Persian/Arabian Gulf // The Middle East Journal. – Summer 1981. –Vol.35, №3. – P. 315-330.
193. Kennedy Jr. C.R. Multinational Corporations and Political Risk in the Persian Gulf // International Journal of Middle East Studies. – August 1984. - Vol.16, №3. - P. 391-403.
194. Bligh A. The Saudi Religious Elite (Ulama) as Participant in the Political System of the Kingdom // International Journal of Middle East Studies. – February 1985. - Vol.17, №1. - P. 37-50.
195. Kechichian J.A. The Role of the Ulama in the Politics of an Islamic State: The Case of Saudi Arabia // International Journal of Middle East Studies. – February 1986. - Vol.18, №1. - P. 53-71.
196. Neuman S.G. Arms, Aid and the Superpowers // Foreign Affairs. – Summer 1988. – Vol.66, №5. – P. 1044-1066.
197. Harbinson D.K. The U.S.-Saudi Arabian Joint Commission on Economic Cooperation: A Critical Appraisal // The Middle East Journal. – Spring 1990. – Vol.44, №2. – P. 269-283.
198. Al-Farsy F. Modernity and Tradition: The Saudi Equation. – London; New York: Kegan Paul, 1990. – 337 p.
199. Shively W.P. Power and Choice. – New York: McGraw-Hill, 1991. – 342 p.
200. Ochsenwald W. Saudi Arabia and the Islamic Revival // International Journal of Middle East Studies. – August 1981. - Vol.13, №3. - P. 271-286.
201. Moubarak W.E. The Kuwait Fund in the Context of Arab and Third World Politics // The Middle East Journal. – Autumn 1987. - Vol.41, №4. - P.538-552.
202. Moon C.I. Korean Contractors in Saudi Arabia: Their Rise and Fall // The Middle East Journal. – Autumn 1986. – Vol.40, №4. – P. 614-633.
203. Hunter S.T. The Gulf Economic Crisis and its Social and Political Consequences // The Middle East Journal. – Autumn 1986. – Vol.40, №4. – P. 593-613.
204. Amstutz M.R. International Conflict and Cooperation. – Dubuque, IA etc.: Brown & Benchmark Publishers, 1995. – 485 p.
205. Bush G., Scowcroft B. A World Transformed. – New York: Knopf, 1998. - 590 p.
206. Mandelbaum M. The Bush Foreign Policy // Foreign Affairs. America and the World 1990/91. – 1991. - Vol.70, №1. – P. 5-22.
207. Quandt W.B. American Middle East Policy after the Cold War // Beyond the Cold War: Conflict and Cooperation in the Third World / Edited by G.W. Breslauer, H. Kreisler, B. Ward. – Berkeley: University of California, 1991. - P. 255-268.
208. Berman L., Jentleson B.W. Bush and the Post-Cold War World: New Challenges for American Leadership // The Bush Presidency: First Appraisals / Edited by C. Campbell and B.A. Rockman. - Chatam, New Jersey: Chatam House Publishers, 1991. – P. 93-128.
209. Krauthammer C. The Unipolar Moment // Foreign Affairs. America and the World 1990/91. – 1991. - Vol.70, №1. – P. 23-33.
210. Quandt W.B. The Middle East in 1990 // Foreign Affairs. America and the World 1990/91. – 1991. - Vol.70, №1. – P. 49-69.
211. Ajami F. The Summer of Arab Discontent // Foreign Affairs. – Winter 1990/91. – Vol.69, №5. – P. 1-20.
212. Steinfelds P. Ideas and Trends // The New York Times. – 1990. – October 7. – P. E-6.
213. Elits H.F. The Persian Gulf Crisis: Perspectives and Prospects // The Middle East Journal. – Winter 1991. - Vol.45, №1. – P. 7-22.
214. Morse E.L. The Coming Oil Revolution // Foreign Affairs. – Winter 1990/91. – Vol.69, №5. – P. 36-56.
215. Kuniholm B.R. The End of the Cold War in the Near East: What It Means for Historians and Policy Planners // Diplomatic History. – Winter 1992. – Vol.16, №1. – P. 104-113.
216. Restoring the Balance: U.S. Strategy and the Gulf Crisis. Initial