Конівець Юлія Миколаївна. Особливості змін системної гемодинаміки та нейрогуморальних факторів в процесі лікування хворих на гіпертонічну хворобу з застосуванням лозартану та карведілолу

brief description

Конівець Юлія Миколаївна. Особливості змін системної гемодинаміки та нейрогуморальних факторів в процесі лікування хворих на гіпертонічну хворобу з застосуванням лозартану та карведілолу: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Кримський держ. медичний ун-т ім. С.І.Георгієвського. - Сімферополь, 2004

Конівець Ю.М. Особливості змін системної гемодинаміки та нейрогуморальних факторів в процесі лікування хворих на гіпертонічну хворобу з застосуванням лозартану та карведілолу.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2004.
Дисертація присвячена обгрунтуванню застосування лозартану і карведілолу в комплексній терапії хворих гіпертонічною хворобою. Автором виявлені особливості показників системного кровообігу, характеру змін геометрії міокарду та діастолічної функції лівого шлуночка серця, динаміки артеріального тиску та стану добової екскреції катехоламінів, рівня реніну і альдостерону при першому та другому ступенях гіпертонічної хвороби. На основі аналізу даних добового моніторингу артеріального тиску, показників системної гемодинаміки і структурно-функціонального стану лівого шлуночка, змін ренін-ангіотензин-альдостеронової і симпатико-адреналової систем дана оцінка ефективності та розроблені рекомендації для диференційованого призначення лозартану і карведілолу в комплексній терапії хворих гіпертонічною хворобою.

У дисертаційному дослідженні наведене наукове обґрунтування диференційованого призначення і дана оцінка ефективності використання антагоніста ангіотензинових рецепторів лозартана та бета-адреноблокатора карведілола в лікуванні хворих ГХ на основі вивчення варіабельності АТ, системної гемодинаміки, структурно-функціональних змін міокарду ЛШ і стану нейрогуморальних факторів.

Дослідження ехокардіографічних даних у хворих ГХ показало, що серед пацієнтів з першим ступенем відмічається переважання нормальної геометрії ЛШ (33,3 %) та його ексцентричної гіпертрофії (39,3 %), а при другому ступені переважають концентричні варіанти змін геометрії (концентрична гіпертрофія 33,7 %, концентричне ремоделювання 26,7 %) та спостерігається істотне зростання маси міокарду ЛШ (89,7 %).
Встановлено, що у хворих ГХ вміст альдостерону в сироватці крові зростає з прогресуванням важкості захворювання і достовірно корелює з рівнем середнього гемодинамічного АТ, даними індексу ММ та є характерним для типу ремоделювання ЛШ, що свідчить про істотне значення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи в механізмах формування гіпертрофії ЛШ та особливостей змін його геометрії.
Активація симпатико-адреналової системи у хворих ГХ проявлялась найбільш істотним підвищенням добової екскреції всіх фракцій катехоламінів при ексцентричній гіпертрофії ЛШ (в середньому: адреналіну на 53,4 %, норадреналіну на 56,7 %, дофа на 16,2 %, дофаміну на 31,7 %), що в поєднанні з високим рівнем реніну та альдостерону у даних хворих є важливим фактором її розвитку.
Виявлено, що найбільш високі показники кінцевого діастолічного тиску відмічались в групах пацієнтів з концентричною (49,2 %) та ексцентричною гіпертрофією ЛШ (42,6 %) на тлі збільшення КСМС і КДНС ЛШ, що призводило до розвитку порушень діастолічної релаксації та діастолічного наповнення.
По даним добового моніторингу АТ на фоні лікування хворих лозартаном доведен його істотний антигіпертензивний ефект на протязі доби, про що свідчило достовірне зниження добових показників „навантаження тиском” (в середньому: для систолічного тиску на 20,1 %, для діастолічного на 18,3 %) і його варіабельності ( для систолічного тиску за добу на 18 %, для діастолічного на 17,3 %), і що знижує ризик виникнення уражень органів-мішенів, особливо в ранкові години, та сприяє зворотньому розвитку гіпертрофії ЛШ.
Встановлено, що під впливом терапії лозартаном у хворих ГХ відмічалось більш істотне, в порівнянні з периндоприлом, покращення діастолічної функції ЛШ, зменшення ТМЗС, ТМШП та маси міокарду незалежно від варіанту його геометрії. Дані зміни супроводжувались зниженням рівня альдостерону (на 12,9 %) і збільшенням реніну (на 7,8 %) на відміну від показників при лікуванні периндоприлом (зниження вмісту альдостерону на 21,7 % і підвищення реніну на 8,8 %).
Лікування карведілолом характеризувалось більш вираженим, в порівнянні з атенололом, переважаючим впливом на денні значення динаміки і варіабельності АТ, а також на індекси часу „навантаження тиском”, покращенням систолічної і діастолічної функції ЛШ на тлі достовірного, на відміну від атенололу, зниження показників добової екскреції катехоламінів (в середньому: адреналіну на 26,2 %, норадреналіну на 19,7 %, дофа на 7,7%, дофаміну на 14,0 %) і зменшення вмісту реніну (на 22,2 %) та альдостерону (на 18,2 %).