КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В СИСТЕМІ ВИДІВ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: теоретико-правовий аспект

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ…..……………………………..….
11
1.1. Конституційно-правова відповідальність: питання термінології ….. 11
1.2. Природа конституційно-правової відповідальності. Співвідношення з відповідальністю моральною та політичною ………..
19
1.3. Конституційно-правова відповідальність в системі юридичної відповідальності…………………………………………………………….
29
1.4. Проблема позитивності конституційно-правової відповідальності…………………………………………………………….
43
РОЗДІЛ 2. СУБ′ЄКТИ ТА ОКРЕМІ ПРОЦЕДУРИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ…………...
64
2.1. Суб’єкти конституційно-правової відповідальності…….…………... 64
2.2. Окремі процедури конституційно-правової відповідальності (конституційно-правова відповідальність президента, уряду та міністрів)…………………………………………………………………….

85
РОЗДІЛ 3. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ САНКЦІЇ ТА ПІДСТАВИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ……………………………………………………3.1. Конституційно-правові санкції….…………………………………..
3.2. Фактичні та юридичні підстави конституційно-правової відповідальності. Склад конституційного делікту……………………...
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………….

120
120

154
180
185

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Конституція України проголошує відповідальність держави й органів публічної влади перед суспільством та особистістю: «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність» (частина 2 статті 3 Конституції). Це положення могло б мати безумовну загальносоціальну цінність, але відсутність ефективних механізмів реалізації перетворює його, по суті, на правову фікцію.
Діє правило: правової вимоги немає там, де немає засобів, які забезпечують її виконання. В свою чергу, створення механізмів відповідальності публічної влади неможливе без визнання конституційно-правової відповідальності самостійним видом юридичної відповідальності, розробки її елементів – суб'єктів, підстав, процедур і санкцій, оскільки саме ця відповідальність може бути правовою формою реалізації конституційного принципу відповідальності держави.
Становлення конституційно-правової відповідальності обумовлюють такі об’єктивні чинники, як: розширення сфери конституційно-правового регулювання, визнання провідної ролі Конституції (її норми є нормами прямої дії) в національній правовій системі, наявність численних фактів порушення конституційно-правових норм, до яких неможливо застосувати міри кримінальної, цивільно-правової, адміністративної або дисциплінарної відповідальності. Останнє свідчить про те, що традиційне поділення юридичної відповідальності на види (відповідальність кримінальну, цивільно-правову, адміністративну та дисциплінарну) не є достатнім: система видів юридичної відповідальності має бути доповнена ще одним – конституційно-правовою відповідальністю.
В умовах побудови демократичної соціальної правової держави актуальною стає вимога теоретико-правового обґрунтування конституційно-правової відповідальності як, насамперед, відповідальності вищих державних органів та посадових осіб, тобто тих структур, які повноважні приймати найважливіші політичні рішення. Громадянське суспільство не може існувати там, де відсутня відповідальність носіїв державно-владних повноважень: якщо сила закону охороняється відповідальністю громадян, то ще більшою мірою вона вимагає відповідальності вищих посадових осіб держави. Звідси – виключне політико-правове значення конституційно-правової відповідальності як інституту, що гарантує справедливість, свободу та верховенство права в сфері політичних відносин, а також науково-практичне значення досліджень, присвячених її проблемам .
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає “Основним напрямкам наукових досліджень у сфері держави та права на 1998-2000 роки”, затвердженим загальними зборами Академії правових наук України 19 березня 1998 р., “Тематиці приоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 роки”, затвердженій Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., а також “Головним напрямкам наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 роки”, схваленим Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 р.
Об’єктом дослідження є конституційно-правові відносини, що виникають в сфері реалізації конституційно-правової відповідальності; предмет складають закономірності реалізації юридичної відповідальності і, зокрема, конституційно-правової відповідальності як її самостійного виду, а також елементи конституційно-правової відповідальності (суб’єкти, підстави, санкції, процедури) та їх правове регулювання.
Методологічна основа роботи. Робота ґрунтується на системі загальнонаукових та спеціальних методів. В ході дослідження застосовувалися: діалектичний, формально-логічний, структурно-функціональний, системно-структурний методи, метод моделювання та прогнозування, історико-правовий, порівняльно-правовий та інші методи. Зокрема, порівняльно-правовий метод використовувався при виявленні специфіки конституційно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності; аналіз конституційно-правової відповідальності в системі видів соціальної відповідальності спирається, головним чином, на системно-структурний метод; формально-догматичний метод лежить в основі формулювань дефініцій (“конституційно-правова відповідальність”, “конституційно-правова санкція” і так далі., що даються в роботі.
Теоретичні основи дисертаційного дослідження складають роботи з конституційного (державного) права класичного періоду - О.О. Алексєєва,
О.С. Алексєєва, В.М. Гессена, М.Б. Горенберга, О.Д. Градовського,
М.М. Ковалевського, О.О. Котляревського, М.П. Ретвиха, Буддеуса (Buddeus), Ф. Гауке (Fr. Hauke), Г. Єллінека (Jellinek G.), Б. Констана (Constan B.), Р. Моля (Mohl), Самуелі (Samuely), Л. Штейна (Shteyn), О. Есмена (Esmen) та інших, радянських вчених - С.А. Авакьяна, Н.О. Бобрової, Ю.П. Єременка,
Ф.М. Рудинського та інших, конституціоналістів сучасності - М.В. Баглая,
Т.Д. Зражевської, Н.М. Колосової, М.О. Краснова, В.О. Лучина,
В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.М. Шаповала та інших.
Характеристика конституційно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності спирається на положення загальної теорії права, зокрема такого її розділу як теорія юридичної відповідальності та правопорушення. Ці положення містяться в роботах С.С. Алексєєва,
Б.Т. Базилева, О.С. Іоффе, О.Е. Лейста, І.С. Самощенка, М.С. Строговича,
М.Х. Фарукшина, М.Ф. Шаргородського та інших.
Теоретичною основою даного дослідження є також роботи з конституційного права зарубіжних країн, історії держави та права, історії політико-правових вчень, філософії права, кримінального, цивільного, адміністративного, трудового та міжнародного права, які торкаються, прямо чи опосередковано, проблем конституційно-правової відповідальності, її місця в системі видів юридичної відповідальності.
В дисертації аналізуються норми конституційного права України, конституції та закони зарубіжних країн, як діючі, так і такі, що втратили юридичну силу, але зберігають наукове значення.
Створення загальної теорії конституційно-правової відповідальності розглядається як одна з першочергових задач сучасної науки конституційного права України . Між тим, відношення до конституційно-правової відповідальності як такої, що існує в правознавстві, характеризується непослідовністю. З одного боку, конституційно-правову відповідальність називають “ключовим” інститутом публічного права, при цьому наголошується на її виключному значенні для забезпечення нормального розвитку громадянського суспільства, законності в сфері здійснення політичної влади, реалізації прав і свобод окремої особистості; з іншого, - теоретичне визначення місця конституційно-правової відповідальності в системі юридичної відповідальності, аналіз особливостей її виникнення та механізму дії не можна визнати достатніми. Зокрема зазначимо, що підручники з теорії держави та права здебільшого не згадують про конституційно-правову відповідальність, обмежуючи розгляд юридичної відповідальності її традиційними видами.
Отже, метою даного дослідження є теоретична розробка елементів конституційно-правової відповідальності (суб’єктів, підстав, процедур, санкцій), визначення місця конституційно-правової відповідальності в системі видів юридичної відповідальності, обґрунтування інших положень, котрі можуть бути покладені в основу загальної теорії конституційно-правової відповідальності.
Мета наукового дослідження зумовила постановку таких задач:
• визначити найменування галузевої відповідальності, встановивши співвідношення, що існує між поняттями “конституційне право” та “державне право”; “конституційно-правова”, “державно-правова”, “конституційна” та “публічно-правова відповідальність”;
• розкрити юридичну природу конституційно-правової відповідальності; встановити її місце в системі видів соціальної відповідальності, співвідношення з відповідальністю моральною та політичною;
• виявити специфіку конституційно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності;
• розглянути проблему позитивності конституційно-правової відповідальності, розкрити поняття і зміст позитивного аспекту;
• встановити коло суб’єктів та підстави конституційно-правової відповідальності, дослідити склад конституційного делікту;
• визначити сутність та зміст поняття “конституційно-правова санкція”, провести класифікацію конституційно-правових санкцій;
• проаналізувати окремі процедури конституційно-правової відповідальності (на прикладі відповідальності глави держави, уряду та міністрів).
Наукова новизна дослідження й отриманих результатів. Дисертація є однією з перших вітчизняних робіт з конституційно-правової відповідальності.
В юридичній науці вже мали місце спроби проведення комплексного аналізу даного інституту [85; 127; 133], проте з об’єктивних причин вони не охопили всіх питань конституційно-правової відповідальності. Конституційно-правова відповідальність є для національної правової системи новим інститутом, пов’язані з нею проблеми відносяться до розряду найбільш спірних, теорія конституційно-правової відповідальності проходить початковий етап становлення – все це свідчить про необхідність подальшої теоретичної розробки проблем даного виду юридичної відповідальності.
Попередні роботи з цієї теми є істотним внеском у розвиток теорії держави та права, а також конституційного права, але вони не применшують наукової новизни і практичної значимості даного дослідження та його результатів. В роботі ряд питань розглядається вперше або отримує нову постановку й вирішення; переглядаються деякі з раніше сформульованих теоретичних положень, що характеризують як юридичну відповідальність в цілому, так і конституційно-правову відповідальність зокрема: частина з них (з якими автор згоден) аргументується додатково, інші (з якими автор незгоден) спростовуються.
Наукова новизна дослідження, на думку дисертанта, полягає в наступному:
• збагачено понятійно-категориальний апарат теорії юридичної відповідальності та теорії конституційно-правової відповідальності, зокрема, запропоновано визначення таких понять як: “конституційно-правова відповідальність”, “конституційно-правовий делікт”, “конституційно-правова санкція;”
• обґрунтовано юридичну природу конституційно-правової відповідальності: конституційно-правова відповідальність є відповідальністю юридичною, хоча може спиратися (відповідальність владних суб’єктів) на морально-політичні критерії, які, формалізуючись на рівні конституційного законодавства, набувають характеру правових;
• доповнено існуючу аргументацію щодо визнання конституційно-правової відповідальності самостійним видом юридичної відповідальності; на основі комплексного порівняльно-правового аналізу конституційно-правової відповідальності та інших видів юридичної відповідальності показано її відмінність від кримінальної, цивільно-правової, адміністративної та дисциплінарної відповідальності;
• запропоновано новий концептуальний підхід до вирішення дискусійної проблеми “позитивності” конституційно-правової відповідальності, розкриття сутності й змісту “позитивного” аспекту: “позитивною” може бути лише конституційно-правова відповідальність держави, органів публічної влади та посадових осіб;
• при визначенні кола суб’єктів конституційно-правової відповідальності аргументовано конституційно-правову деліктоздатність держави та фізичних осіб, наведено окремі приклади конституційно-правової відповідальності зазначених учасників правовідносин;
• на відміну від традиційного “негативного” розуміння правової санкції як наслідків протиправної поведінки в роботі запропонований ширший підхід до визначення поняття конституційно-правової санкції: встановлено, що конституційно-правові санкції можуть бути не лише негативними, але й нейтральними та позитивними;
• вперше в науці теорії держави і права, а також конституційного права проведено класифікацію конституційно-правових санкцій.
Елементи наукової новизни також властиві аналізу окремих процедур конституційно-правової відповідальності, що розглядаються на прикладі відповідальності президента, уряду та міністрів.
Значення отриманих результатів. Результати (висновки, положення, пропозиції, узагальнення й таке інше) свідчать про те, що дане дослідження є самостійною науковою роботою, сприяє подальшому розвитку науки теорії держави та права, конституційного права і, зокрема, теорії юридичної відповідальності. Вони можуть мати застосування в таких сферах: науково-дослідницька сфера – подальше вивчення проблем конституційно-правової відповідальності та юридичної відповідальності як такої; правотворча сфера – удосконалення конституційного законодавства України, зокрема, розробка та прийняття єдиного нормативно-правового акту з конституційно-правової відповідальності – Закону “Про конституційно-правову відповідальність”; сфера правозастосування – створення ефективного механізму конституційно-правової відповідальності, перш за все, органів виконавчої влади, що гарантує додержання принципу конституційної законності; навчально-методична сфера – викладання таких дисциплін як теорія та історія держави і права, конституційне право України, конституційне право зарубіжних країн, порівняльне правознавство (читання лекцій та спецкурсів, проведення семінарських занять, розробка навчальних програм та навчально-методичних посібників).
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки та положення дисертації доповідалися та обговорювалися на Науково-практичній конференції ад'юнктів та магістрів Університету внутрішніх справ (квітень 2000 р.,
м. Харків), VII Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях “Практична філософія та правовий порядок” (вересень 2000 р., м. Харків), Науково-практичній конференції молодих учених Національної юридичної академії “Актуальні проблеми правознавства України” (грудень 2000 р.,
м. Харків), на IV міській Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених Харківщини” (січень 2001 р.,
м. Харків), Науково-практичній конференції молодих учених “Сучасні проблеми юридичної науки та правозастосовчої діяльності” (грудень 2001 р.,
м. Харків), Науково-практичній конференції молодих учених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (грудень 2002 р., м. Харків).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено
в 13 публікаціях (наукові статті та тези доповідей), з них 8 - у фахових виданнях з юридичних наук.
Структура дисертаційного дослідження складається із вступу, трьох розділів та висновків. До тексту додається список використаних джерел (221 найменування). Обсяг дисертації – 184 сторінки (202 сторінка зі списком літератури).

bibliography

ВИСНОВКИ
• Конституційне право, його правові норми та приписи забезпечуються не лише мірами кримінальної, цивільно-правової, адміністративної та дисциплінарної відповідальності, але й мають власний засіб правового захисту – галузеву відповідальність. Для її позначення слід використовувати термін “конституційно-правова відповідальність”. Такий висновок випливає зі співвідношення, що існує між поняттями “конституційно-правова”, “державно-правова”, “конституційна” та “публічно-правова відповідальність”. По-перше, ця відповідальність є відповідальністю не тільки державних органів (вищих посадових осіб), але й інших суб'єктів (зокрема, органів місцевого самоврядування, громадських формувань, громадян), отже, її застосування не обмежується “вузько державною” сферою. По-друге, вона можлива лише в конституційній державі; в умовах державного свавілля, тоталітаризму, незахищеності особистості та інших негативних явищ політичної дійсності ця відповідальність неминуче перетворюється на засіб розправ із політичними опонентами, її замінюють політичні репресії. Термін “конституційно-правова відповідальність” повною мірою відображає сферу застосування й демократичну сутність даного інституту.
• Конституційно-правова відповідальність є правовою відповідальністю. Її особливість полягає в тому, що ця відповідальність може спиратися на морально-політичні критерії, які, формалізуючись на рівні конституційного законодавства, стають правовими: Поведінку, негідну з точки зору моралі або політики, норми конституційного права визнають протиправною, неконституційною, тобто такою, що тягне юридичну (конституційно-правову) відповідальність. Отже, порушення вимог моралі або вимог політичної ефективності та доцільності виступає конститутивним елементом складу правопорушення. Звідси - морально-правовий і політико-правовий характер конституційно-правової відповідальності. Зазначимо, що він характерний лише відповідальності владних суб'єктів конституційного права. Конституційно-правова відповідальність може спиратися й на правові критерії у “чистому” вигляді. В цих випадках норми конституційно-правової відповідальності, їхнє правове закріплення майже не відрізняється від формулювань інших видів юридичної відповідальності.
• Конституційно-правова відповідальність – самостійний вид юридичної відповідальності, що має власний механізм реалізації, здійснює спеціальні функції, поширюється на особливе коло суб'єктів, спирається на систему конституційно-правових санкцій. Все це відрізняє конституційно-правову відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (відповідальності кримінальної, цивільно-правової, адміністративної та дисциплінарної), вказує на необхідність її остаточного визнання. Наявність у конституційному праві власної, конституційно-правової, відповідальності зовсім не заперечує той факт, що на захист провідної галузі права спрямована система права в цілому: конституційно-правові норми забезпечуються не лише конституційно-правовими санкціями, але й санкціями інших галузей. Конституційно-правова відповідальність настає за порушення конституційно-правових приписів, але не всяка відповідальність за їх порушення буде конституційно-правовою відповідальністю. Тому слід відрізняти відповідальність за порушення конституційних норм і, власне, конституційно-правову відповідальність.
• Конституційно-правова відповідальність – передбачений конституційно-правовими нормами вид юридичної відповідальності, який полягає в обов’язку суб’єкта конституційно-правових відносин відповідати за юридично значиму поведінку (дію або бездіяльність). В залежності від характеру - правомірності чи неправомірності - поведінки конституційно-правова відповідальність має два прояви: позитивний і негативний, відповідно.
Позитивна конституційно-правова відповідальність – відповідальність за правомірну діяльність; існує до/ незалежно від правопорушення. Позитивною може бути лише конституційно-правова відповідальність держави, органів публічної влади й посадових осіб. Враховуючи особливості законодавчої термінології, специфіку правового статусу державно-владних суб'єктів, “позитивний” аспект конституційно-правової відповідальності може бути визначений як стан відповідальності, що складається з відповідальності за що-небудь та відповідальності перед ким-небудь.
Негативна конституційно-правова відповідальність – відповідальність за правопорушення; виникає внаслідок порушення конституційно-правової норми (скоєння конституційного делікту), полягає у застосуванні до винної особи певних мір правового впливу, покладенні на неї обов’язку зазнати позбавлення матеріального, нематеріального та/або організаційного характеру.
• Суб'єктами конституційно-правової відповідальності виступають держава, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи, громадські об’єднання, фізичні особи (громадяни, особи без громадянства, іноземці). Коло суб’єктів конституційно-правової відповідальності збігається з колом суб’єктів конституційно-правових відносин; виключення складають монарх та народ – юридично безвідповідальні учасники конституційного права.
• Конституційно-правова санкція – структурний елемент конституційно-правової норми, який встановлює наслідки дотримання чи порушення приписів даної норми, а також самі ці наслідки. Залежно від змісту конституційно-правові санкції можуть бути позитивними, нейтральними та негативними.
• Позитивні конституційно-правові санкції – передбачені нормами конституційного права міри схвалення та заохочення, застосування яких тягне для суб’єкта сприятливі наслідки; це – позитивна реакція з боку закону, суспільства та держави на факт правомірної поведінки. До позитивних конституційно-правових санкцій слід віднести: визнання діяльності органа публічної влади (посадової особи) належною, переобрання на другий строк, продовження повноважень державно-владного суб’єкту, нагородження державними нагородами тощо.
• Нейтральні конституційно-правові санкції констатують настання певних юридичних наслідків, не схвалюючи і не засуджуючи поведінки, що їх потягла: поведінка суб’єкта оцінюється не як така, що заслуговує на заохочення чи покарання, а як припустима, прийнятна. Дана група санкцій є досить поширеною в конституційному праві, їх реалізація свідчить про нормальний розвиток конституційно-правових відносин. Нейтральними конституційно-правовими санкціями, зокрема, є різні форми набуття спеціального конституційно-правового статусу (отримання органом публічної влади або посадової особою владних повноважень, легалізація об’єднання громадян, отримання особою громадянства, отримання статусу біженця тощо). Втрата спеціального конституційно-правового статусу, залежно від підстав, також може бути нейтральною конституційно-правовою санкцією. Наприклад, це стосується припинення повноважень посадової особи за її власним бажанням або у випадку смерті й таке інше.
• Негативні конституційно-правові санкції – передбачені нормами конституційного права міри правового примусу, застосування яких тягне для суб’єкта несприятливі наслідки; це - негативна реакція з боку закону, суспільства та держави на факт протиправності. Негативні конституційно-правові санкції – міри відповідальності та правового захисту; за способом законодавчого примусу, цілями та наслідками застосування вони поділяються на правопоновлюючі, санкції припинення та штрафні, каральні санкції.
• Фактичною підставою позитивної відповідальності виступає факт набуття суб'єктом спеціального конституційно-правового статусу (заснування державного органа, вступ на посаду та інше). Юридичною підставою є конституційно-правові акти та норми, які регулюють порядок заснування органа (вступу на посаду), коло повноважень владного суб'єкта, процедури реалізації принципу підконтрольності-підзвітності і так далі.
• Юридична підстава ретроспективної відповідальності – правова норма, що порушується; фактична підстава - протиправні дії (бездіяльність), які порушують цю норму. Юридичною підставою ретроспективної конституційно-правової відповідальності можуть бути не лише конституційно-правові норми, оскільки у ряді випадків протиправні дії, що тягнуть конституційно-правову відповідальність, первісно порушують норми й інших галузей права, зокрема, кримінального. Фактичною підставою ретроспективної конституційно-правової відповідальності є особливий вид правопорушення - конституційний делікт.
• Конституційний делікт - діяння (дія або бездіяльність) суб'єкта конституційно-правових відносин, що не відповідає конституційно-правовій моделі належної поведінки й тягне застосування мір конституційно-правової відповідальності. Такою, що “не відповідає належній” визнається будь-яка поведінка, яка відхиляється від конституційно-правової вимоги, порушує конституційні заборони, виходить за межі дозволеного або суперечить загальним принципам і змісту конституції.
Отже, конституційно-правова відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності; має виключне політико-правове значення як інститут, здатний протистояти державному свавіллю, забезпечити правомірне, доцільне та ефективне здійснення державного управління, отже, - справедливість, свободу та верховенство права в сфері політичних відносин.
Конституційно-правова відповідальність потребує подальшої розробки. Так, наприклад, темою самостійного дослідження можуть бути такі проблеми як: конституційно-правова відповідальність за порушення законодавства про вибори; конституційно-правова відповідальність у сфері законодавчої влади (конституційно-правова відповідальність народних депутатів); конституційно-правова відповідальність політичних партій та громадських організацій; конституційно-правова відповідальність органів місцевого самоврядування; держава як суб’єкт конституційно-правової відповідальності і так далі.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Авакьян С.А. Выступление на конференции “Проблемы конституционно-правовой ответственности”// Вестник Моск. ун-та. Сер. 11 Право. – 2001. - № 3. – С. 124-125.
2. Авакьян С.А. Государственно-правовая ответственность// Советское государство и право. - 1975. - № 10. - С. 16-24.
3. Авакьян С.А. Реализация норм советского государственного права// Советское государство и право. - 1984. - № 1. - С. 15-22.
4. Авакьян С.А. Санкции в советском государственном праве// Советское государство и право. - 1973. - № 11. - С. 29-36.
5. Австрийская Республика: Конституция и законодательные акты: Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1985. - 430с.
6. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів та факультетів/ За ред. Ю. П. Бітяка. - Харків: Право, 2000 - 520с.
7. Алексеев А.А. К учению о парламентаризме// Журнал Министерства юстиции. - 1908. - № 4. - С.71-120.
8. Алексеев А.А. К учению о парламентаризме// Журнал Министерства юстиции. - 1908. - № 5. - С.63-104
9. Алексеев А.С. Министерская власть в конституционном государстве. Ее основы, роль и современное положение. - Харьков: Типография и литография М. Зильберберг и С-вья, 1910. - 305с.
10. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187с.
11. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. - М.: Юрид. лит., 1981. – Т.1. - 361с.
12. Алексеев С.С. Структура советского права. М., 1975.
13. Амеллер М. Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55-ти стран мира: Пер с англ./ Под ред. З.И. Луковникова. – М.: Прогресс, 1967. – 512с.
14. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. - М.: Изд. группа ФОРУМ-ИНФРА-М, 1999. - 488с.
15. Астемиров З.А. Понятие юридической ответственности// Советское государство и право. - 1979. - № 6. - С. 59-67.
16. Аффольтер А. Основные черты общего государственного права: Пер. с нем./ Под ред. В. Ивановского. – Казань, 1895. – 80с.
17. Афанасьева И.А. Импичмент в конституционном механизме США. Автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. юрид. наук. – М., 1982. – 15с.
18. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для юрид. вузов и факультетов. - М.: Изд. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 741с.
19. Баглай М.В., Габричадзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Изд. группа ИНФРА-М-КОДЕКС, 1996. – 509с.
20. Базылев Б.Т. Понятие юридической ответственности //Ученые записки Томского университета, № 66. Томск, 1967, с. 25-30.
21. Базылев Б.Т. Сущность санкций в советском праве// Правоведение. - 1976. - № 5. - С. 138-141.
22. Барабашев Г.В. Ответственность органов управления перед Советами. - Советское государство и право. - 1981. - № 5. - С. 4-12
23. Бахрах Д. Н. Административное право России: Учебник для вузов. - М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 2000. - 640 с.
24. Бачило И.Л. Компетенция и ответственность субъектов управления// Советское государство и право. - 1981. - № 11. - С. 21-28
25. Беджгот В. Государственный строй Англии/ Пер. с англ. Е. Прейс; Под ред. Н. Никольского. – М.: Изд-во Сабашниковых, 1905. – 359с.
26. Бельский К.С. Персональная ответственность и дисциплина в государственном управлении// Советское государство и право. - 1984. - № 3. - С. 65-73.
27. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1984. - 165с.
28. Боброва Н.А. Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты). – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1985. – 155с.
29. Боброва Н.А. Ответственность как средство укрепления законности в государственно-правовых отношениях// Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности в СССР: Тематический межвузовский сборник/ Под ред. проф. В.М. Горшенева. - Ярославль, 1977. - Вып. 4. - С. 54-57.
30. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. /Гл. ред. Л.М. Прохоров. -. 3-е. изд. - М.: Советская Энциклопедия, 1975. - Т. 20. – 632с.
31. Братусь С.Н. Материально-правовые аспекты гражданско-правовой ответственности// Ученые записки Тартуского ун-та. – Тарту, 1987. - Вып. 765. - С. 75-80.
32. Бромхед П. Эволюция британской конституции: Пер. с англ. - М.: Юрид. литература, 1978. - 336с.
33. Васильев С.В. Основы государства и права: Учебное пособие. - Харьков, 1995. - 124с.
34. Вильсон В. Государство. Прошлое и настоящее государственных учреждений: Пер. с англ./ Под ред. А.С. Ященко. – М.: Изд-во Саблина, 1905. – 182с.
35. Виноградов В.А. Конституционная ответственность: вопросы теории и правового регулирования. М., 2000. – 287с.
36. Витрук Н.В. Доклад на конференции “Актуальные проблемы конституционно-правовой ответственности”// Государство и право. – 2002. - № 2. – С.114-121.
37. Гессен В.М. Основы конституционного права. - Петроград: Изд-во Юридического книжного склада "Право", 1918. - 437с.
38. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского/ Под ред. А. Чиркиса - М.: Соцэкгиз, 1936.- 480 с.
39. Горенберг М.Б. Глава государства// Конституционное государство. - М., 1905. – С. 79-85.
40. Горенберг М.Б. Парламентарное управление в Англии// Журнал Министерства юстиции. – 1908. - № 1. – С. 50-101.
41. Горшенев В.И. К вопросу о понятии юридической ответственности// Вопросы теории советского права. – Новосибирск, 1966. –С. 37-43.
42. Государственное право Германии/ Сокр. Пер. нем. 7 т. изд. В 2т. – М.: РАН Инст-т государство и права, 1994. – Т.1. - 320с.
43. Государственное право Германии/ Сокр. пер. нем. 7т. изд. В 2 т. – М.: РАН Инст-т государство и права, 1994. - Т.2. – 312с.
44. Государственное право Российской Федерации: Учебник/ Под ред.
О.Е. Кутафина. – М.: Юрид. лит., 1996. – 584 с.
45. Государственное право СССР: Учебник для юрид. институтов и факультетов/ Под. ред проф. С.С. Кравчука - М.: Юрид. лит., 1967. - 552с.
46. Градовский А.Д. Государственное право важнейших европейских держав: Лекции, читанные в 1885 году/ Под ред. Н.М. Коркунова. - СПб.: Изд. Л.Ф. Пантелеева. - 528с.
47. Градовский А.Д. Государственное право: Учебник. - СПб.: Типография М. Стасюлевича, 1882. - 507с.
48. Гражданский Кодекс Украины (с изм. и доп. по сост. на 15.01.1999г.). – Харьков: ООО «Одиссей», 1999. – 160с.
49. Дайси А.В. Основы государственного права Англии/ Пер. с англ. О.В. Полторацкой; Под ред. проф. П.Г. Виноградова. - М.: Типография Т-ва И.Д. Сытина, 1907. - 320с.
50. Драго Р. Административная наука/ Пер. с фр. В. Л. Энтина; Под ред. Б. М. Лазарева. - М.: Прогресс, 1982. - 246 с.
51. Елеонский В.А. Уголовное наказание и воспитание позитивной ответственности личности. - Рязань, 1979. – 178с.
52. Еллинек Г. Общее учение о государстве: Пер. с нем./ Под ред. В.М. Гессена и Л.В. Шалланда. - СПб.: Изд. Т-ва "Общественная польза", 1903. - 532с.
53. Еременко Ю.П., Рудинский Ф.М. Проблема ответственности в советском государственном праве// Юридическая ответственность в советском обществе: Труды Высшей следственной школы МВД СССР. – Волгоград, 1974. - Вып. 9. - С. 30-41.
54. Жилин А.А. Учебник государственного права: Пособие к лекциям. В 2 ч. – М., 1916. – Часть 1: Общее учение о государстве в связи с основными началами иностранного государственного права. - 325с.
55. Загальна теорія держави та права/ За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком, 1997. - 320с.
56. Загородников Н.И., Стручков Н.А. Направления изучения советского уголовного права// Сов. государство и право. – 1981. - № 7. – С. 25-30.
57. Закон СССР “О гражданстве СССР” от 7.03.1938г.// Ведомости Верховного Совета СССР. – 1938. - № 11. – Ст. 425.
58. Закон СССР “О гражданстве СССР” от 1.12.1978.г.// Ведомости Верховного Совета СССР. – 1978. - № 49. – Ст. 816.
59. Закон України “Про біженців” від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - ***
60. Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 13. - Ст. 65.
61. Закон України “Про державні нагороди України” від ***
62. Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. - Ст. 490.
63. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р.// Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. - Ст. 170.
64. Закон України “Про об’єднання громадян” від ***
65. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5.04.2001р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 23. - Ст. 118.
66. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16.03.2000р.// Офіційний вісник України. – 2000. - № 15. - Ст. 588.
67. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4.02.1994 р.// Відомості Верховної Ради України. - ***
68. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів” від 4.02.1994р.// Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 24. - Ст. 180.
69. Закон України “Про статус народних депутатів України” від 24.09.1992 р.// Відомості Верховної Ради України. - ***.
70. Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных стран: Восточной Европы и Азии: Учебник для вузов. - М.: Зерцало, 1999. - 320с.
71. Зражевская Т.Д. Ответственность по советскому государственному праву. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1980. - 155с.
72. Зражевская Т.Д. Проблемы правовой ответственности государства, его органов и служащих. “Круглый стол” журнала “Государство и право”// Государство и право. - 2000. - № 3. – С. 27-29.
73. Зражевская Т.Д. Реализация конституционного законодательства. Проблемы теории и практики: Автореф. дис. на соискание уч. степ. д-ра юрид. наук. - Саратов, 2000. - 89с.
74. Ивановский В.В. Учебник государственного права. – Казань, 1909. – 509с.
75. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву// Советское государство и право. – 1972. - № 9. - С.31-43.
76. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381с.
77. Италия: Конституция и законодательные акты: Пер. с итал./ Сост. Н.Ю. Попов; Под ред. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1988. – 392с.
78. Кисилева О.М. Поощрение как метод правового регулирования: Автореф. на соискан. уч. степени канд. юрид. наук. - Саратов, 2000. – С.
79. Кобец Н.Г. Социальная ответственность в системе предупреждения правонарушений на предприятии// Советское государство и право. – 1979. - № 3. – С. 86-91.
80. Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве. – Свердловск: Свердловский юрид. ин-т, 1987. – 120с.
81. Ковалевский М.М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. В 2 т. – М.: Типография Т-ва И.Д. Сытина, 1906. - Т.1.- 310с.
82. Ковалевский М.М. Происхождение современной демократии. - М.: Изд. К.Т. Солдатенкова, 1985. - 570с.
83. Кодекс Украины об административных правонарушениях (с изменениями и дополнениями по состоянию на 15 февраля 2003 года). – Харьков: Одиссей, 2003. – 264с.
84. Колосова Н.М. Конституционная ответственность - самостоятельный вид юридической ответственности// Государство и право. - 1997. - № 2. - С. 86-91.
85. Колосова Н.М. Конституционная ответственность в Российской Федерации: ответственность органов государственной власти и иных субъектов права за нарушение конституционного законодательства Российской Федерации. - М.: Городец, 2000. - 192с.
86. Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учебно-метод. пособие. Краткий учебный курс для вузов. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА-ИНФРА М, 2001. – 448 с.
87. Кондаков Н.И. Логический словарь – справочник. – 2-е изд, испр. и доп. – М., 1975. – 720с.
88. Кондрашев А.А. Конституционно-правовая ответственность субъектов федерации: вопросы теории и законодательного регулирования в Российской Федерации. – Красноярск: Сиб. юрид. ин-т МВД России, 1999. – 111с.
89. Констан Б. Об ответственности министров// Юридический вестник. - 1883. - №1.- С.56-88.
90. Конституции буржуазных государств: Учеб. пособие/ Сост. В.В. Маклаков. – М.: Юрид. лит., 1982. – 408с.
91. Конституции государств Европейского Союза/ Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 816с.
92. Конституции государств Центральной и Восточной Европы/ Отв. ред. Н.В. Варламова. - М.: Изд-во БЕК, 1997. – 578с.
93. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. В 4т./ Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Изд-во БЕК, 1995. - Т.1 – 420с.
94. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. В 4 т./ Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Изд-во БЕК, 1993. – Т.2. - 448с
95. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов/ Под ред. проф. М.В. Баглая, проф. Ю.И. Лейбо, проф. Л.М. Энтина. - М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 832с.
96. Конституционное право: Учебник/ Отв. ред. В.В. Лазарев. - М.: Юристъ, 1999. - 592с.
97. Конституция РФ. Комментарии. – М.: Юрид. лит., 1994. – 150с.
98. Конституція України від 28.06.1996р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141.
99. Конституційне право України: Підручник/ За ред. проф.
В.Ф. Погорілка. - Київ: Наук. думка, 1999. – 735 с.
100. Кордун О.О. та інші. Особливості виконавчої влади в пострадянські Україні: Монографія/ О.О. Кордун, К.О. Ващенко,
Р.М. Павленко; За заг. ред. О.О. Кордуна. – К., МАУП, 2000. – 248 с.
101. Котляревский С.А. Власть и право. Проблема правового государства. - М., 1915. – 420 с.
102. Котляревский С.А. Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обзора/ Под ред. Г.Ф. Львовича. - СПб.: Типография Альтшулера, 1907. – 251 с.
103. Коток В.Ф. Содержание конституционного права// Советское государство и право. - 1971. - № 2. - С. 108-113.
104. Кравченко В.В. Конституційне право України. – Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
105. Краснов М.А. Ответственность в системе народного представительства. - М.: Юрид. лит., 1995. – 120 с.
106. Краснов М.А. Юридическая ответственность - целостное правовое явление// Советское государство и право. - 1984. - № 3. - С. 73-77.
107. Кривенко Л. Конституційна відповідальність глави держави// Віче. – 2001. – 10 (115). – С. 3-18.
108. Кримінальний Кодекс України (зі змінами та доповненнями за станом на 15.02.2001р.). – Харків: Одисей, 2001. – 256с.
109. Крылова Н.С. Центральные государственные органы Великобритании. - М.: Юрид. литература, 1965. – 192 с.
110. Кудрявцев В.Н., Лазарев Б.М. Дисциплина и ответственность: пути укрепления. – Советское государство и право. – 1981. - № 6. – С. 62-70.
111. Кучинский В.А. Юридические аспекты ответственности личности// Актуальные проблемы теории социалистического государства и права. – М., 1974. – С. 191-196.
112. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М.: Изд-во Спарк, 1998. – 448 с.
113. Левин Д.Б. Государственный строй Великобритании. - М.: Юрид. лит., 1957. – 63 с.
114. Лейст О.Э. Основные виды юридической ответственности за правонарушение// Правоведение. - 1977. - С. 31-39.
115. Лейст О.Э. Понятие ответственности в теории права// Вестник МГУ. Серия 11. Право. - 1994. - № 1. - С. 31-37.
116. Лейст О. Э. Санкции в советском праве. - М.: Госюриздат, 1962. – 238 с.
117. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по светскому праву (теоретические проблемы). - М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
118. Лейст О. Э. Юридическая ответственность - фундаментальная категория правовой науки// Государство, право, демократия: Сб. науч. тр. - М., 1978. – С. 23-30.
119. Лепешкин А.И. Соотношение государственного права и норм Советской конституции// Советское государство и право. - 1971. - № 2. -
С. 102-107.
120. Лоу С. Государственный строй Англии/ Пер. с англ.
А.С. Ященко. - М., 1910. – 410 с.
121. Лучин В.О. Конституционные деликты// Государство и право. - 2000. - № 1. - С. 12-19.
122. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 687с.
123. Лучин В.О. Теоретические проблемы реализации конституционных норм: Автореф. дис. на соиск. уч. степ. д-ра юрид. наук. - М., 1993. – 84 с.
124. Малеин Н.С. Об институте юридической ответственности// Юридическая ответственность: проблемы и перспективы: Ученые записки Тартуского ун-та. - Тарту, 1989. – Вып. 852. - С. 30-40.
125. Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 304 с.
126. Мелащенко
127. Мельник О.В. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади: Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. - К., 2000. – 18 с.
128. Мишин А.А., Власихин В.А. Конституция США: политико-правовой комментарий. - М.: Международные отношения, 1985. - 336с.
129. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М., 1996.
130. Монтескье Ш. Избранные произведения/ Под ред. М.П. Баскина. - М.: Госполитиздат, 1955. – 800с.
131. Назаров Б.Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности// Советское государство и право. - 1981. - № 10. - С. 29-36.
132. Наливайко Л.Р. Конституційно-правова відповідальність: критерії класифікації та види// Віче. - 1999. - № 10. - С. 25-32.
133. Наливайко Л.Р. Конституційно-правова відповідальність: питання теорії та практики: Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. - К., 2000. – 15 с.
134. Недбайло П.Е. О юридических гарантиях применения правовых норм// Правоведение. - 1971. - № 3. - С. 44-53.
135. Общая теория государства и права. Академический курс. В 2 т./ Под ред. проф. М.Н. Марченко. - М., Изд-во Зерцало, 1998. - Т. 1: Теория права. – 579с.
136. Общая теория государства и права. Академический курс. В 2 т./ Под ред. проф. М.Н. Марченко. - М., Изд-во Зерцало, 1998. - Т. 2: Теория права. – 656 с.
137. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов/ Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 15-е изд. – М.: Русс. яз., 1984. – 816 с.
138. Основин В.С. Нормы советского государственного права. - М.: Госюриздат, 1963. – 110 с.
139. Основы теории государства и права: Учеб. пособие. – М.: Юрид. лит., 1971. – 383 с.
140. Пащенко А. О. Конституційний делікт як підстава конституційної відповідальності// Вісник Університету внутрішніх справ. – 2001. - № 13. С. 125-131.
141. Пащенко А. О. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідальності// Право України. – 2002. - № 5. – С.
142. Пащенко А.О. Держава як суб’єкт конституційно-правової відповідальності// Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези наукових доповідей та повідомлень учасників наукової конференції молодих учених. – Харків, 2002. – С. 26-28
143. Пащенко А.О. Конституційна відповідальність: проблема “позитивного” та “негативного” аспекту (загальнотеоретичні питання)// Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – № 12-1. – С. 93-98.
144. Пащенко А.О. Підстави конституційно-правової відповідальності органів виконавчої влади: проблема конкретизації// Проблеми сучасної науки та правозастосовчої діяльності: Тези наукових доповідей та повідомлень учасників наукової конференції молодих учених. - Харків, 2002. - С.
145. Пеньков Е.М. Социальные нормы – регуляторы поведения личности (некоторые вопросы методологии и теории). – М.: Мысль, 1972. – 196с.
146. Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности в социалистическом обществе. – Омск, 1976. – 120 с.
147. Пискотин М.И. Политическая ответственность работника аппарата государственного управления в социалистических странах // Доклад на Международной научной конференции по теме: "Ответственность сотрудника государственной администрации". - Варшава, 1975.
148. Погорілко В.Ф., Федоренко Л.В. Юридична відповідальність за порушення конституційного законодавства України// Часопис Київського університету права. – 2001. - № 1. – С. 30-38.
149. Политологический словарь. – Харьков: Прапор, 1997. – 199с.
150. Правознавство: Навч. посібник. – К.: МП Леся, 2001. – 309 с.
151. Проблемы конституционно-правовой ответственности (по материалам конференции на юридическом факультете)// Вестник Моск. гос. ун-та. – Серия 11. Право. – 2001. № 3. – С. 124-134.
152. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов/ Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 832 с.
153. Проблемы правовой ответственности государства, его органов и служащих. "Круглый стол" журнала "Государство и право"// Государство и право. - 2000.- № 3. - С.23-30.
154. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. - М., 2001.
155. Радько Т.Н. Юридическая ответственность как общая форма реализации социальных функций права// Юридическая ответственность в советском обществе: Труды Высшей следственной школы МВД СССР. - Волгоград, 1974. - Вып. 9. - С. 16-23.
156. Ребане И.А. Убеждение и принуждение в деле борьбы с посягательствами на советский правопорядок// Ученые записки Тартуского ун-та.– Тарту, 1975. – Вып. 182. - С. 13-28.
157. Ребане И.А. О методологическом и гносеологическом аспектах учения об основаниях юридической ответственности// Юридическая ответственность: проблемы и перспективы: Ученые записки Тартуского
ун-та. - Тарту, 1989. - Вып. 852. - С. 7-29
158. Ретвих Н.П. Законоположения о министерствах в конституционных государствах// Журнал Министерства юстиции. - 1907. -
№ 6. - С.175-191.
159. Ржевский В.А. Особенности советских конституционных норм// Правоведение. - 1977. - № 6. - С. 20-28.
160. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре: Трактаты/ Пер. с фр. и предисл. А.Д. Хаютина; Послесл. А.Ф. Филиппова.- М.: Канон-пресс-Центр: Каучуково поле, 1998. – 415с.
161. Савин В.Н. Ответственность государственной власти перед обществом// Государство и право. – 2000. - № 12. – С. 60-73.
162. Самощенко И.С. К вопросу о причинности в области юридической ответственности// Вопросы общей теории советского права. - М., 1960. –
С. 329-343.
163. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1963. - 286с.
164. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. - 240с.
165. Сахаров Н.А. Институт президента в современном мире. – М.: Юрид. лит., 1994. – 176с.
166. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
167. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1965. –130с.
168. Собчак А.А. О спорных вопросах общей теории правовой ответственности// Правоведение. – 1968. - № 1. – С. 15-21.
169. Советский энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. М. Прохоров. - 3-е изд. - М.: Советская энциклопедия, 1984. - 1600 с.
170. Советское государственное право: Учебник/ Под ред.
С.С. Кравчука. - М.: Юрид. литература, 1975. - 576с
171. Советское государственное право: Учебник/ Под ред.
С.С. Кравчука. - М.: Юрид. литература, 1980. -632с.
172. Советское государственное право: Учебник/ Под ред.
И.Е. Фарбера. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1979. - 326с..
173. Советское конституционное право: Учебник/ Под ред.
С.И. Русиновой и В.А. Рянжина. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1975. –
463 с.
174. Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты: Пер. с англ/ Сост. В.И. Лафитский; Под ред. О.А. Жидкова. – М.: Прогресс, Универс, 1993. – 768 с.
175. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учебник. - М.: Проспект, 1999. – 304 с.
176. Сравнительное конституционное право. - М.: Манускрипт, 1996. – 729 с.
177. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности// Советское государство и право. - 1979. - № 5. - С. 72-78.
178. Тархов В.А. Понятие юридической ответственности// Правоведение. - 1973. - № 2. - С. 33-40.
179. Теория государства и права: Курс лекций/ Под ред.
Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристъ, 1997. - 627с.
180. Теория государства и права: Учебник/ Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. – М., 2000. – 389 с.
181. Теория государства и права: Учебник/ Под ред. В.К. Бабаева. - М., 2002.
182. Теорія держави та права: Навч. посібник/ А.Ю. Олійник,
С.Д. Гусаров, О. Л. Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
183. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 1995. - 496с.
184. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина: Учебное пособие. - Харьков: Фолио, Райдер, 1998. - 292с.
185. Умнова И.А. Конституционные основы современного российского федерализма: Учебно-практическое пособие. - М., 1998. – 120с.
186. Уэйд и Филлипс Конституционное право/ Пер. с англ.
А.С. Никифорова; Под ред. С.Б. Крылова. - М.: Изд-во иностр. лит., 1950. - 587с.
187. Фарбер И.Е., Ржевский В.А. Вопросы теории советского конституционного права. - Саратов: Приволжское книжное изд-во, 1967. -
Вып. 1. - 319с.
188. Федеративная Республика Германии: Конституция и законодательные акты: Пер. с нем/ Сост. Т.Г. Морщакова; Под ред.
Ю.П. Урьяса. – М.: Прогресс, 1991. – 470с.
189. Федосова В.А. Эффективность действия норм советского государственного права. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1984. - 156с.
190. Философский словарь/ Под ред. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1986. – 590с.
191. Французская Республика: Конституция и законодательные акты: Пер. с франц/ Сост. В.В. Маклаков и В.Л. Энтин; Под ред. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1989. – 448с.
192. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
193. Харвей Д., Худ К. Британское государство/ Пер. с англ.
Л.А. Ветвинского и Т. Л. Ветвинской. - М.: Изд-во иностр. лит., 1961. - 384с.
194. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ: Пер с нем. - М.: Юрид. лит., 1981. - 368с.
195. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для вузов/ Под ред. проф. В.Г. Стрекозова. - М., 1999. - 377с.
196. Червяцова А.О. “Позитивний” аспект конституційної відповідальності: визначення змісту// Право України. – 2000. - № 12. –
С. 93-97.
197. Червяцова А.О. Відповідальність міністрів (на прикладі Великобританії)// Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. - № 15. С. 173-178.
198. Червяцова А.О. Конституційна відповідальність – самостійний вид юридичної відповідальності: теоретичне обґрунтування виділення// Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (до 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини і основних свобод): Тези наукових повідомлень учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених. – Харків, 2000. – С. 31-33.
199. Червяцова А.О. Легітимність державної влади: основні критерії// Практична філософія та правовий порядок: Зб. наук. статей. – Харків: Центр освітніх ініціатив, 2000. – С. 142-144.
200. Червяцова А.О. Народний суверенітет: загальна характеристика// Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 76-79.
201. Червяцова А.О. Оптимальні механізми конституційної відповідальності: моделі англійська та американська// Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. - № 1. – С. 60-69.
202. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в современном государстве// Государство и право. – 1994. - № 1. – С. 111-115.
203. Чичерин Б.Н. Курс государственной науки. В 3 ч. - М.:
Типо-литография Высочайше утвержден. Т-ва И.Н. Кушнерев и К, 1898. - Часть 3: Политика. - 556с.
204. Шалланд Л.В. Верховный Суд и конституционные гарантии// Конституционное государство. – М., 1905. – С. 390-430.
205. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. - К.: Програма-Л, 1995. - 136с.
206. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕК, Вища школа, 1997. – 264с.
207. Шаповал В.М. Перспективи розвитку науки конституційного права в Україні// Право України. - 1996. - № 9. - С. 49-53.
208. Шаргородский М.Д. Детерминизм и ответственность// Правоведение. – 1968. - № 1. – С. 11-20.
209. Шаргородский М.Д. Основания уголовной ответственности// Курс советского уголовного права. В 5 т. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. - Т. 1: Часть общая.– 620с.
210. Теория государства и права: Учебник/ Под ред. В.К. Бабаева. - М., 2002.
211. Шепанський Я. Элементарные понятия социологии. - М., 1969.
212. Шон Д.Т. Конституционная ответственность// Государство и право. - 1995. - № 7. - С. 35-43.
213. Штайнбергер Х. Структурные элементы западноевропейской конституционной юрисдикции// Современный немецкий конституционализм. - М.: Юрид. лит., 1994. – С. 33-41.
214. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств. - М.: Юрид. лит., 1995. - 176с.
215. Эсмен А. Общие основания конституционного права/ Под ред.
М.М. Ковалевского. - М.: Изд. К.Т. Солдатенкова, Типо-литография
В. Рихтер, 1898. - 420с.
216. Юрид