КОНСТИТУЦІЙНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

на правах рукопису

Тополянська Тетяна Олександрівна

УДК 342.531.41 (477)

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ

Спеціальність: 12.00.02
конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Кузнєцова Валентина Федорівна
кандидат юридичних наук, доцент,
професор кафедри конституційного
та адміністративного права
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

КИЇВ - 2009

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ
ЯК СКЛАДОВОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ПРОЦЕДУРИ
І ЗАКОНОДАВЧОГО ПРОЦЕСУ
1.1. Поняття законодавчого процесу та класифікація
його стадій 13
1.2. Законодавча процедура та її співвідношення із
законодавчим процесом 31
1.3. Законодавча ініціатива як правовідношення законодавчої ініціативи, стадія законодавчого процесу та парламентська
процедура 42
1.4. Суб’єкти права законодавчої ініціативи 61
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1. 84
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕДУРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА
ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ
2.1. Система форм реалізації права законодавчої
ініціативи за законодавством України 90
2.2. Правові підстави виникнення та припинення
конституційно-процесуального правовідношення
законодавчої ініціативи 110
2.3. Права і обов’язки суб’єктів права законодавчої
ініціативи у конституційно-процесуальному
правовідношенні законодавчої ініціативи 127
2.4. Права і обов’язки суб’єктів законодавчої процедури
та суб’єктів права законодавчої ініціативи на стадії
розгляду, обговорення та прийняття закону 148
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2. 170
ВИСНОВКИ 177
ДОДАТКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204

ВСТУП

Актуальність теми. В Україні питання створення законів і, відповідно, регулювання цього процесу має суттєве значення, зокрема, через докорінну зміну застосування методів правового регулювання суспільних відносин протягом останніх років. Створення законів безпосередньо пов’язане із категоріями законодавча діяльність”, законотворчість”, законодавчий процес”, законодавча процедура”, законодавча ініціатива”. Однією з найбільш важливих стадій законодавчого процесу є стадія реалізації права законодавчої ініціативи. Досконалість і точність нормативного встановлення законодавчих процедур реалізації права законодавчої ініціативи забезпечує високу якість документів законодавчої ініціативи, що вносяться для розгляду Верховною Радою України, гарантує належний розгляд, опрацювання проектів, повну реалізацію повноважень суб’єкта законодавчих повноважень, суб’єктів законодавчої процедури та суб’єктів права законодавчої ініціативи.
У нормативно-правовому полі існування законодавчої ініціативи як явища правової дійсності забезпечується через здійснення правовідношення законодавчої ініціативи. Наявність відношення законодавчої ініціативи не є остаточним і визначальним для належної реалізації права законодавчої ініціативи. Це передумова для розробки норм, що регулюватимуть реалізацію повноважень суб’єкта законодавчих повноважень, суб’єктів законодавчої процедури та суб’єктів права законодавчої ініціативи у конституційно-процесуальному правовідношенні законодавчої ініціативи. Це підстава для створення точних і досконалих процедурних норм законодавчого регулювання.
Реалізація права законодавчої ініціативи є багатоаспектним процесом. При загальному методологічному підході множинність проявів права законодавчої ініціативи обумовлюється декількома факторами:
· загальнотеоретичним розумінням процесів і понять законодавчої діяльності, законодавчих процесів та процедур, існуванням права законодавчої ініціативи у цьому теоретичному базисі;
· конституційно-процесуальними основами реалізації права законодавчої ініціативи. Основами, що забезпечують функціонування явища законодавчої ініціативи у контексті існування парламентських процедур, законодавчих процедур і реалізації права законодавчої ініціативи у конституційно-процесуальному полі як конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи.
Наразі, у науковій літературі відсутні комплексні дослідження права законодавчої ініціативи як конституційно-процесуального явища. Не визначено сутність конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи, склад його суб’єктів, підстави виникнення та припинення, повноваження суб’єктів законодавчих повноважень, суб’єктів права законодавчої ініціативи та суб’єктів законодавчої процедури.
У спеціальній літературі існують розгорнуті теоретичні дослідження законодавчого процесу (О.І. Ющик дисертаційне дослідження Теоретичні проблеми законодавчого процесу”), дослідження спрямовані на визначення конституційного статусу суб’єктів права законодавчої ініціативи, стадій розгляду проекту закону парламентом (О.М. Мудра дисертаційне дослідження на тему Конституційно-правовий статус суб’єктів права законодавчої ініціативи”, Н.Ю. Задирака дисертаційне дослідження на тему Теоретико-правові питання законотворчості”, Ю.М. Перерва Законодавчий процес в Україні”). Проте, увага не приділяється: - системі повноважень суб’єктів права законодавчої ініціативи у правовідношенні законодавчої ініціативи та, окремо, на стадіях розгляду, обговорення, прийняття закону;
- конституційно-правовому статусу суб’єкта законодавчих повноважень, суб’єктів законодавчої процедури.
У зв’язку з цим унеможливлюється цілісне розуміння конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи, процедур реалізації права законодавчої ініціативи. Аналіз законодавчої ініціативи як правової категорії не надає чіткого розуміння явища законодавчої ініціативи у контексті існування законодавчої процедури, законодавчого процесу, поняття законодавства та правовідношення законодавчої ініціативи.
Не проводиться аналіз законодавчої ініціативи як відносно завершеної стадії законодавчого процесу, якій притаманні власні етапи у структурі, яка здійснюється згідно з особливими, специфічними, визначеними законодавцем, законодавчими процедурами.
До проблем реалізації права законодавчої ініціативи науковці звертаються, зокрема, вказуючи на прямий зв’язок суб’єктів права законодавчої ініціативи з парламентом, аналізуючи повноваження комітетів Верховної Ради України (З.О. Погорєлова дисертаційне дослідження на тему Законодавчий процес в Україні: проблеми теорії і практики”). Але, при цьому відсутнє розуміння правового статусу суб’єктів законодавчої процедури, прав та обов’язків законодавчого органу, що кореспондуються суб’єктам права законодавчої ініціативи. Через це втрачається комплексність розуміння змісту конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи, процедур реалізації права законодавчої ініціативи.
Вивченням проблем законодавчого процесу займалися українські науковці: О.М.Бандурка, Ю.М.Бисага, В.І.Борденюк, А.З.Георгіца, М.М.Гнатовський, Г.С.Журавльова, В.С.Журавський, Н.Ю.Задирака, Л.М.Задорожня, А.П.Заєць, О.В.Зайчук, А.М.Колодій, О.Л.Копиленко, Л.Т.Кривенко, О.Г.Кулик, О.М.Мудра, А.Ю.Олійник, В.М.Олуйко, Н.М.Оніщенко, М.І.Панов, В.Ф.Погорілко, З.О.Погорєлова, А.М.Ришелюк, О.Ф.Скакун, М.О.Теплюк, Ю.М.Тодика, О.Ф.Фрицький, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко, П.П.Шляхтун, О.І.Ющик, також, проблемам законодавчої діяльності присвячені праці таких зарубіжних вчених як: Ю.В.Агібалов, С.В.Бошно, О.Н.Булаков, А.Г.Гузнов, А.К.Карданов, Н.Е.Квачева, А.А.Кененов, М.К.Кумишев, Ф.М.Мухамєтшін, Е.Т.Рамазанова, Ю.О.Тіхоміров, Т.В.Цгоєв, З.Л.Шхагапсоєв, Вільям Г. Робінсон, Браун Вільям тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до Державної бюджетної науково-дослідної роботи з теми Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0106U006631).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу українського конституційного законодавства, використовуючи теоретичні доробки вітчизняних та зарубіжних науковців у галузі теорій законодавчого процесу та парламентських процедур, сформулювати концепцію конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи: його структуру, суб’єктів, зміст, підстави виникнення та припинення, дати пропозиції щодо удосконалення конституційних процедур реалізації права законодавчої ініціативи.
Для досягнення зазначеної мети дисертаційного дослідження нами визначені завдання:
· сформулювати дефініцію права законодавчої ініціативи, визначити зміст законодавчої ініціативи як конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи, стадії законодавчого процесу та парламентської процедури;
· визначити суб’єктів правовідношення законодавчої ініціативи;
· визначити систему форм реалізації права законодавчої ініціативи;
· дефініціювати підстави виникнення та припинення правовідношення законодавчої ініціативи;
· проаналізувати зміст конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи: повноваження суб’єктів права законодавчої ініціативи, суб’єкта законодавчих повноважень, суб’єктів законодавчої процедури у правовідношенні законодавчої ініціативи та повноваження суб’єктів права законодавчої ініціативи, суб’єктів законодавчої процедури на інших стадіях законодавчого процесу.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є законодавча ініціатива як комплексне явище правової дійсності.
Предметом дослідження є конституційно-процесуальне правовідношення законодавчої ініціативи..
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання.
За допомогою системно-структурного та логічного методів розглядається сутність явища законодавчої ініціативи, його співвідношення з поняття законодавчого процесу та процедури, визначається місце права законодавчої ініціативи у правовідношенні законодавчої ініціативи, у контексті парламентських процедур, законодавчої процедури, законодавства.
Системно-структурний метод застосовується для виділення та аналізу правового статусу суб’єктів конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи.
Форми реалізації права законодавчої ініціативи розглядаються та систематизуються за допомогою системно-структурного та порівняльно-правового методів.
Конкретно-історичний метод дозволяє прослідкувати динаміку розвитку законодавчого закріплення форм реалізації права законодавчої ініціативи.
Формально догматичний та логічний методи дозволяють дослідити правові підстави виникнення та припинення правовідношення законодавчої ініціативи, права і обов’язки суб’єктів у конституційно-процесуальному правовідношенні законодавчої ініціативи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вперше сформульованих процедурах реалізації конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи, визначенні та обґрунтуванні пропозицій удосконалення встановлених у нормативно-правових актах процедур реалізації права законодавчої ініціативи.
На захист виносяться такі найважливіші науково-теоретичні положення, у яких відображається основний зміст запропонованої концепції конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи.
Вперше визначається:
1. Законодавча ініціатива - явище правової дійсності, що існує як конституційно-процесуальне правовідношення законодавчої ініціативи вольове відношення, що виражається у внесенні проекту документа законодавчої ініціативи уповноваженим суб’єктом права законодавчої ініціативи до законодавчого органу держави, відповідно до нормативно визначеної процедури та обов’язку законодавчого органу прийняти рішення щодо нього.
Правовідношення законодавчої ініціативи у законодавчому процесі виступає як стадія реалізації права законодавчої ініціативи”, що складається з трьох етапів (внесення проекту, попередній розгляд документа законодавчої ініціативи у комітетах Верховної Ради України, внесення проекту до порядку денного сесії) та опосередковується законодавчою процедурою.
2. Правовідношення законодавчої ініціативи має трьохелементну підставу виникнення: подання, реєстрація та надання народним депутатам України документа законодавчої ініціативи.
3. Підставами припинення конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи визначаються: включення проекту закону до порядку денного сесії Верховної Ради або повернення його без розгляду суб’єкту права законодавчої ініціативи, прийняття рішення про можливість розробки проекту закону за наслідками розгляду законодавчої пропозиції, відкликання законопроекту суб’єктом права законодавчої ініціативи.
4. До суб’єктів конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи належать суб’єкти права законодавчої ініціативи, суб’єкти законодавчої процедури та суб’єкт законодавчих повноважень.
5. До прав суб’єктів права законодавчої ініціативи на стадії реалізації права законодавчої ініціативи відносяться: право доповідати зміст проекту закону, роз’яснювати зміст законодавчої пропозиції на засіданнях головного комітету, тимчасової спеціальної комісії; відкликати законопроект, законодавчу пропозицію до включення їх до порядку денного сесії Верховної Ради.
6. Права суб’єктів права законодавчої ініціативи на стадії розгляду, обговорення та прийняття законів Верховною Радою України: для забезпечення первинного змісту власного проекту суб’єкт права законодавчої ініціативи має право доповідати проект закону на засіданнях головного комітету, комітету, тимчасової спеціальної комісії, на пленарному засіданні Верховної Ради України, має право на поправку до законопроекту чи пропозицію до власного законопроекту або як суб’єкт законодавчої процедури може скористатися правом на поправку чи пропозицію до законопроекту іншого суб’єкта права законодавчої ініціативи.
Отримали подальший розвиток:
1. Визначення системи форм реалізації права законодавчої ініціативи як пропозицій законодавчого регулювання, що супроводжуються нормативно встановленою процедурою їх висловлення. Під пропозиціями законодавчого регулювання пропонується розглядати на законодавчому та регламентному рівні проекти законів (законопроекти або проект закону викладений відповідно до вимог нормативно-правових актів структурований текст, що містить сформульовані у вигляді правових норм зміни у законодавчому регулюванні), законодавчі пропозиції як особливу форму законопропонування народних депутатів України (законодавча пропозиція - обґрунтована пропозиція у письмовій формі про необхідність прийняття нового закону, закону про зміну чи доповнення до чинного закону).
2. Формулювання повноважень суб’єктів законодавчої процедури (Голови Верховної Ради України, комітетів Верховної Ради України, Погоджувальної Ради депутатських фракцій) як гарантів реалізації права законодавчої ініціативи. Зокрема, пропонується не надавати Голові Верховної Ради України права приймати рішення про повернення проекту закону суб’єкту права законодавчої ініціативи.
3. Формулювання обов’язків суб’єкта законодавчих повноважень (Верховної Ради України). Питання про включення проекту закону до порядку денного сесії або про повернення його без розгляду суб’єкту права законодавчої ініціативи розглядаються Верховною Радою після ухвалення висновку головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії. Так само, як і питання про прийняття рішення про необхідність розробки проекту закону за наслідками розгляду законодавчої пропозиції і доручення на розробку проекту закону.
Удосконалюються:
1. Нормативне визначення підстав припинення правовідношення законодавчої ініціативи. Виключається із термінології нормативних актів поняття визнання законопроектів відкликаними” та уточнюється зміст зняття законопроекту з розгляду - відкликання законопроекту суб’єктом права законодавчої ініціативи не належить до зняття законопроектів з розгляду.
2. Гарантії реалізації права законодавчої ініціативи Президента України при поверненні на повторний розгляд до парламенту закону з пропозиціями через встановлення обов’язкової процедури доповіді таких пропозицій на пленарному засіданні посадовою особою, визначеною Президентом України.
3. Порядок усунення неузгодженостей та неточностей прийнятого закону визначається обов’язок Голови Верховної Ради внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо усунення таких неточностей чи неузгодженостей.
Практичне значення результатів, одержаних за висновками дисертаційного дослідження полягає у можливості їх використання для:
· уточнення положень законів України та Регламенту Верховної Ради України у сфері нормування законодавчих процедур;
· удосконалення термінологічного апарату законодавця у галузі законодавчого процесу;
· збалансування повноважень суб’єктів права законодавчої ініціативи, суб’єктів законодавчих повноважень та суб’єктів законодавчої процедури у законодавчому процесі;
· навчально-методичних цілей при вивченні курсу Конституційне процесуальне право, Конституційне право України, Конституційне право зарубіжних країн.
Апробація результатів дисертації проводилась на науково-методологічному семінарі аспірантів та пошукувачів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 21 квітня 2008 року.
Впровадження результатів дослідження підтверджено довідкою від Апарату Верховної Ради України.
Положення дисертаційного дослідження були викладені у доповідях на наступних науково-практичних конференціях: Міжвузівська студентська наукова конференція Конституція України і правове забезпечення розбудови ринкової економіки” (м. Київ, 23 березня 2006 року); Міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених” (м. Київ, 19 20 квітня 2007 року); Міжнародна науково-практична конференція Актуальні питання державотворення в Україні” (м. Київ, 24 25 квітня 2008 року); XIII регіональна науково-практична конференція Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 8-9 лютого 2007 р.); III Міжнародна науково-практична конференція Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 23-24 березня 2007р.); Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених” (м. Київ, 23 24 квітня 2009 року).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у шести статтях у наукових фахових виданнях ВАК України та шести матеріалах і тезах конференцій

bibliography

ВИСНОВКИ

Викладений аналіз нормативного та теоретичного матеріалу, зроблені висновки та пропозиції, спрямовано на визначення і удосконалення процедур реалізації права законодавчої ініціативи, формулювання концепції конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи: його структури, форм реалізації права законодавчої ініціативи, суб’єктів та змісту (прав та обов’язків суб’єктів права законодавчої ініціативи, суб’єкта законодавчих повноважень, суб’єктів законодавчої процедури на стадії реалізації права законодавчої ініціативи).
1. Правовим середовищем реалізації права законодавчої ініціативи є законодавчий процес та законодавча процедура. Нами удосконалено поняття законодавчого процесу та законодавчої процедури. Відповідно, законодавчий процес - сукупність послідовних, нормативно упорядкованих, врегульованих нормами законодавства дій уповноважених суб’єктів щодо розробки, обговорення, прийняття та оприлюднення закону у відповідності з регламентно визначеними стадіями, етапами [158, с.162]. Законодавча процедура - визначена нормативно-правовим актами України (Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України) модель (сукупність прав та обов’язків уповноважених суб’єктів і юридично визначених дій у межах певних функцій, порядок та черговість їх здійснення), що встановлює відповідну законодавству регламентацію перетворення проекту закону на закон.
Визначено, що змістом законодавчої процедури є конституційні імперативні норми, регламентні норми законодавчої процедури та загальні регламентні диспозитивні норми.
Реалізація права законодавчої ініціативи це стадія законодавчого процесу. Тобто, це законодавчо закріплений період, що характеризується системою певних процесуальних дій уповноважених суб’єктів у межах відповідної процедури та відносною завершеністю, яка втілюється у юридично передбачений фіксований результат, і складається з етапів. Етапами стадії законодавчого процесу реалізація права законодавчої ініціативи” є внесення документа законодавчої ініціативи до Верховної Ради України, попередній розгляд у комітетах Верховної Ради України, тимчасових спеціальних комісіях, внесення до порядку денного сесії Верховної Ради України питання про розгляд відповідного проекту. Етапи законодавчого процесу є складовими стадій законодавчого процесу.
2. Отримала розвиток концепція законодавчої ініціативи. Встановлюється, що законодавча ініціатива у правовому полі існує у формі конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи.
Конституційно-процесуальне правовідношення законодавчої ініціативи - вольове відношення, що виражається у внесенні проекту документа законодавчої ініціативи уповноваженим суб’єктом права законодавчої ініціативи до законодавчого органу держави, відповідно до нормативно визначеної процедури та обов’язку законодавчого органу прийняти рішення щодо нього.
При цьому, понятійний апарат конституційних та регламентних норм стосується виключно правовідношення щодо створення законів, а не всіх актів Верховної Ради України.
Існує і реалізується правовідношення законодавчої ініціативи відповідно до нормативно визначеної моделі, тобто конкретної окремої парламентської процедури - законодавчої процедури (законодавча процедура - це визначена нормативно-правовим актами України (Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України) модель (сукупність прав та обов’язків уповноважених суб’єктів і юридично визначених дій у межах певних функцій, порядок та черговість їх здійснення), що встановлює відповідну законодавству регламентацію перетворення проекту закону на закон).
Конституційно-процесуальне правовідношення законодавчої ініціативи відображається у законодавчому процесі як стадія реалізації права законодавчої ініціативи [159, с.185-186]. Процедури реалізації права законодавчої ініціативи опосередковуються формами реалізації права законодавчої ініціативи, підставами виникнення та припинення правовідношення законодавчої ініціативи, повноваженнями суб’єктів правовідношення законодавчої ініціативи.
3. Вперше визначено, що до складу суб’єктів конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи потрібно віднести суб’єкта законодавчих повноважень (Верховна Рада України), суб’єктів права законодавчої ініціативи, суб’єктів законодавчої процедури (комітети Верховної Ради України, Погоджувальна Рада депутатських фракцій, Голова Верховної Ради України, Апарат Верховної Ради України).
4. Удосконалено розуміння форми реалізації права законодавчої ініціативи. Форма реалізації права законодавчої ініціативи це нормативно визначений спосіб або порядок оформлення внесення, подання, висловлення пропозицій щодо законодавчого регулювання правовідносин у встановленій нормативно-правовими актами формі [160, с.159-160].
Системою форм реалізації права законодавчої ініціативи є проект закону (законопроект) (- цей термін потрібно вживати виключно щодо проектів законів поняття є тотожними ) та законодавча пропозиція як самостійна форма реалізації права законодавчої ініціативи народним депутатом України.
Проектом закону є викладений відповідно до вимог нормативно-правових актів структурований текст, що містить сформульовані у формі правових норм зміни у законодавчому регулюванні.
Законодавча пропозиція - обґрунтована пропозиція у письмовій формі про необхідність прийняття нового закону, закону про зміну чи доповнення до чинного закону. Питання про прийняття рішення про необхідність розробки проекту закону за наслідками розгляду законодавчої пропозиції і доручення на розробку проекту закону розглядається Верховною Радою України після ухвалення висновку головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії.
5. Підставою виникнення конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи є внесення проекту до Верховної Ради України” - здійснення нормативно визначеної правомочності уповноважених суб’єктів реалізувати можливість пропозиції змін до законодавства у визначених процедурою формах, відповідно до норм закону. Зазначене волевиявлення (здійснення правомочності) залежне від певних законодавчо визначених форм (система форм реалізації права законодавчої ініціативи) і як певна дія обмежується встановленою законом процедурою
Вперше визначено, що підстава виникнення правовідношення законодавчої ініціативи має трьохелементну структуру. Внесення проекту за змістом передбачає його:
· подання;
· реєстрацію (реєстрація, як дія, передбачатиме наявність певних необхідних елементів-передумов формального та змістовного характеру);
· надання народним депутатам України.
Підставами припинення правовідношення законодавчої ініціативи щодо проекту є включення його до порядку денного сесії, повернення без розгляду суб’єкту права законодавчої ініціативи або відкликання суб’єктом права законодавчої ініціативи.
При цьому, ми пропонуємо, по-перше, встановити у Регламенті, що, питання про включення проекту закону до порядку денного сесії або про повернення його без розгляду суб’єкту права законодавчої ініціативи розглядаються Верховною Радою після ухвалення висновку головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії [161, с.14].
По-друге, визначити у Регламенті, що питання про прийняття рішення про необхідність розробки проекту закону за наслідками розгляду законодавчої пропозиції і доручення на розробку проекту закону розглядається Верховною Радою України після ухвалення висновку головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії.
По-третє, розглядати відкликання суб'єктом права законодавчої ініціативи законопроекту як негативну підставу припинення правовідношення законодавчої ініціативи, що є однорівневою з позитивною підставою - включенням до проекту порядку денного і не належить до змісту процедури зняття законопроектів з розгляду. Застосовувати термін вважається знятим з розгляду” до відхиленого законопроекту, але не до відкликаного.
По-четверте, виключити з законодавчої лексики поняття визнання законопроекту відкликаним”, а зв’язок припинення достроково повноважень суб’єкта права законодавчої ініціативи - припинення розгляду проекту розглядати у правовій категорії зняття законопроектів з розгляду” через відсутність воля суб’єкта права законодавчої ініціативи, спрямованої на відкликання законопроекту.
6. Вперше визначені та розмежовані права та обов’язки суб’єктів правовідношення законодавчої ініціативи, що визначаються етапом, стадією законодавчого процесу, на яких перебуває проект.
Відповідно існують права суб’єктів права законодавчої ініціативи на: етапі внесення документа законодавчої ініціативи; етапі попереднього розгляду документа законодавчої ініціативи у комітетах Верховної Ради України; етапі внесення проекту до порядку денного; стадіях розгляду, обговорення, прийняття та підписання закону.
Права суб’єктів права законодавчої ініціативи на стадії реалізації права законодавчої ініціативи (етапи внесення документа законодавчої ініціативи, попереднього розгляду документа законодавчої ініціативи у комітетах Верховної Ради України, внесення проекту до порядку денного) та кореспондуючий обов’язок законодавчого органу Верховної Ради України (суб’єкт законодавчих повноважень) як цілісний нормативний комплекс пропонується виділяти до окремої статті Регламенту Верховної Ради України - Права народних депутатів України, Президента України та Кабінету Міністрів України при реалізації права законодавчої ініціативи”. Відповідно, встановлюються права суб’єкта права законодавчої ініціативи доповідати проект закону при його попередньому розгляді на засіданнях головного комітету, тимчасової спеціальної комісії; роз’яснити зміст законодавчої пропозиції при її попередньому розгляді на засіданнях головного комітету, тимчасової спеціальної комісії; відкликати законопроект, законодавчу пропозицію до включення їх до порядку денного сесії Верховної Ради України.
Реалізація права законодавчої ініціативи Президента України, народних депутатів України та Кабінету Міністрів України гарантується обов’язковим розглядом документу законодавчої ініціативи на засіданні Верховної Ради України, зокрема і тим, що питання про включення проекту закону до порядку денного сесії або про повернення суб’єкту права законодавчої ініціативи без розгляду вирішуються Верховною Радою після ухвалення висновку головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії.
Вперше встановлено комплекс прав суб’єктів права законодавчої ініціативи та суб’єктів законодавчої процедури на стадії розгляду, обговорення та прийняття закону: право на доповідь проекту закону суб’єктом права законодавчої ініціативи або його представником на пленарному засіданні Верховної Ради, право на доповідь проекту закону суб’єктом права законодавчої ініціативи або його представником на засіданні головного комітету, право на поправку до власного законопроекту, право на пропозицію до власного законопроекту, право на поправку до законопроекту іншого суб’єкта права законодавчої ініціативи, право на пропозицію до законопроекту іншого суб’єкта права законодавчої ініціативи.
Відповідні права вводяться до Регламенту статтею Права народних депутатів України, Президента України та Кабінету Міністрів України під час розгляду законопроектів Верховною Радою України” [162, с.8].
У термінологічному аспекті цієї статті поправка - це внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту у письмовій формі, а пропозиція - внесення змін до тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), зміни порядку розміщення, об'єднання розділів, глав, статей, їх частин і пунктів, а також виділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті.
Отже, здійснення права законодавчої ініціативи забезпечується існуванням його як правового явища у формі конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи стадії законодавчого процесу, яка реалізується відповідно до вимог законодавчої процедури.
Конституційно-процесуальне правовідношення законодавчої ініціативи володіє законодавчо встановленим об’єктом (проект закону та законодавча пропозиція народного депутата України) та процедурою його внесення до парламенту, що у сукупності, взаємодії утворюють форму здійснення права законодавчої ініціативи. Підстави виникнення та припинення правовідношення законодавчої ініціативи безпосередньо пов’язані з формами реалізації права законодавчої ініціативи. Змістом конституційно-процесуального правовідношення законодавчої ініціативи є права та обов’язки його суб’єктів (суб’єктів права законодавчої ініціативи, суб’єктів законодавчої процедури та суб’єктів законодавчих повноважень), що реалізуються на етапах здійснення права законодавчої ініціативи як стадії законодавчого процесу.
Окрім того, право законодавчої ініціативи забезпечується додатковими гарантіями на наступних стадіях законодавчого процесу, що відбуваються вже після завершення реалізації права законодавчої ініціативи, зокрема, правом на поправку та пропозицію до законопроекту.
Як первинна реалізація права законодавчої ініціативи у визначених законодавцем формах, так і похідні (допоміжні) від нього законодавчі процедури наступних стадій законодавчого процесу, передбачають обов’язок законодавчого органу їх розглянути та прийняти одне з передбачених нормативно-правовими актами рішень

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Словник іншомовних слів / [за ред. О.С. Мельничука]. - Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії Академії наук УРСР, 1974. 775 с.
2. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории / Валерий Николаевич Протасов. - Москва: Юридическая литература, 1991. 144 с.
3. Сас С. Застосування принципів загальноправової процесуальної теорії при формуванні теоретичних засад парламентської процедури / С. Сас // Право України. - 2004. - №7. - С.35 40.
4. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советском государственном праве / В.О. Лучин. - Москва: Юридическая литература, 1976. 197 с.
5. Алексеев С.С. Структура советского права / С.С. Алексеев. - Москва: Юридическая литература, 1975. - 258 с.
6. Олійник А. Законотворчий процес - його основні риси і особливості / А.Олійник // Право України. 1998. - № 4. -С.81 83.
7. Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика / Тодыка, Юрий Николаевич. - Харьков: Факт, 2001. 325 с.
8. Олуйко В.М. Парламентське право України: проблеми теорії та практики / Олуйко, Віталій / Верховна Рада України. Хмельниц. ін-т регіон. упр. та права. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 215 с.
9. Ющик О.І. Теоретичні основи законодавчого процесу / Ющик, Олексій Іванович - К.: Парламентське видавництво, 2004. - 519 с.
10. Погорєлова З.О. Законодавчий процес в Україні: проблеми теорії і практики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. Теорія та історія держави та права; історія політичних і правових вчень” / З.О. Погорєлова. — Х., 2004. — 19 с.
11. Гузнов А.Г. Современный законодательный процесс: основные институты и понятия / А.Г. Гузнов, А.А. Кененов, Т.Э. Рождественская / Смолен. гуманитар. ун-т. - Смоленск: Траст-Имаком, 1995. 93 с.
12. Тихомиров Ю.А. Теория закона / Тихомиров, Юрий Александрович. - Москва: Издательство «Наука», 1982 . - 257 с.
13. Теплюк М. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі / Михайло Теплюк, Олексій Ющик // Віче. - 1995. - №7. - С.3 10.
14. Конституцинное право: Словарь / [И.А. Алебастрова и др.]; отв. ред. В.В. Маклаков. М. : Юристъ, 2001. 559 с.
15. Квачева Н.Е. Понятие и субъекты законодательного процесса, его значение / Н.Е. Квачева // Законодательный процесс. Понятие. Институты. Стадии: Научно-практическое пособие / [Отв. ред. д.ю.н., проф. Р.Ф. Васильев]. - Москва: Юриспруденция, 2000. - С. 53 63.
16. Агибалов Ю.В. Парламентское право: Учебное пособие / Ю.В. Агибалов. - Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 2002. 312 с.
17. Лебедев В.А. Конституционные основы законодательного процесса в Российской Федерации / В.А. Лебедев // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт: материалы научной конференции (Москва, 21-23 марта 2002 г.) / [под редакцией проф. С.А. Авакъяна]. - Москва: Издательство Московского университета, 2003. С.241 247.
18. Окулич И.П. Субъекты права законодательной инициативы в Российской Федерации / И.П. Окулич // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт: материалы научной конференции (Москва, 21-23 марта 2002 г.) / [под редакцией проф. С.А. Авакъяна]. - Москва: Издательство Московского университета, 2003. С.248 254.
19. Старостина И.А., Фатеев А.Н. Законодательный процесс в субъектах Российской Федерации: общее и особенное / И.А. Старостина, А.Н. Фатеев // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт: материалы научной конференции (Москва, 21-23 марта 2002 г.) / [под редакцией проф. С.А. Авакъяна]. - Москва: Издательство Московского университета, 2003. С.348 355.
20. Лихачев С.А. О понятиях законотворческий процесс”, законодательная процедура”, законодательный процесс” / С.А. Лихачёв // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт: материалы научной конференции (Москва, 21-23 марта 2002 г.) / [под редакцией проф. С.А. Авакъяна]. - Москва: Издательство Московского университета, 2003. С.68 74.
21. Погорєлова З.О. Поняття законодавчого процесу та його відмежування від споріднених понять / З.О. Погорєлова // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 4 (17). - С.63 72.
22. Чехарина В.И. Понятие законодательного процесса и его стадий / В.И. Чехарина // Парламентское право России : [Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция»] / [Автономов А.С., Витушкин В.А., Волкова Н.С. и др.]; под ред. Т.Я.Хабриевой. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — М.: Юристъ, 2003. — С.195 200.
23. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики / А.З. Георгіца / [Чернів. держ. ун-т ім. Ю.Федьковича] — Чернівці: Рута, 1998. — 483 с.
24. Ришелюк А.М. Законотворчий процес в Україні : Навч. посіб. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України / Ришелюк, Андрій Миколайович / - К.: Видавництво НАДУ, 2004. 217 с.
25. Мацюк А.Р. Законотворчий процес: поняття та основні його стадії / А.Р. Мацюк // Концепція розвитку законодавства України : матеріали наук.-практ. конф., (трав. 1996 р., Київ.) / Ін-т законодавства Верхов. Ради України; [редкол.: Опришко В.Ф. (голова) та ін.]. — К., 1996. С.80 83.
26. Кривенко Л.Т. Верховна Рада України / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького; [Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голов. ред.) та ін.] / Л.Т. Кривенко — К.: Ін Юре, 1997. — 44 с. — (Нова Конституція України. Бібліотечка).
27. Шляхтун П.П. Парламентаризм: Словник-довідник / Петро Панасович Шляхтун. - Київ: Парламентське видавництво, 2003. 151 с.
28. Проекти Закону України Про закони і законодавчу діяльність” [Електронний ресурс] // Законотворча діяльність. Режим доступу до бази:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=12103
29. Заєць А.П. Порівняльний аналіз двох законопроектів (Про нормативно-правові акти та Про закони і законодавчу діяльність) / А.П. Заєць // Законотворення основна функція парламенту : Посібник. / [Упоряд. О.Барабаш; Ред. Е.Валентайн; Пер. В.Поліщук та ін.] — К.: Заповіт, 1997. — (Програма сприяння парламентові України) - С. 158 -162.
30. Кривенко Л.Т. Ефективність конституційного законодавства / Л.Т. Кривенко // Законодавство: проблеми ефективності / [Авер’янов В.Б., Бобровник С.В., Головченко В.В. та ін.] / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — Київ: Наук. думка, 1995. С.46 78.
31. Конституційне право України : [Підруч. для студ. вузів] / [Байрачна Л.К., Журавський В.С., Колісник В.П. та ін.]; за ред. Ю.М.Тодики, В.С.Журавського; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. — К.: Вид. дім «Ін Юре», 2002. — 542 с.
32. Философский энциклопедический словарь / [Ред. Е.Ф.Губский и др.] — М.: ИНФРА-М, 2004. — 574, [1] с. — (Библиотека словарей «ИНФРА-М»).
33. Шхагапсоев З.Л. Законотворческий процесс в Российской Федерации / З.Л. Шхагапсоев, А.К. Карданов, М.К. Кумышева. - Краснодар: Краснодарская академия МВД России, 2005. 104 с.
34. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права / Е.Г. Лукъянова - Москва: Издательство «НОРМА», 2003. 233 с.
35. Быков Е.С. Законотворческие вехи парламентаризма России (доклад) / Е.С. Быков. - Москва - Брюссель, 2004. 87 с.
36. Бандурка О.М. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток / О.М. Бандурка, Ю.Д. Древаль. - Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. 276 с.
37. Законодавчий процес в Україні (коротка довідка) // Законотворення основна функція парламенту : Посібник. / [Упоряд. О.Барабаш; Ред. Е.Валентайн; Пер. В.Поліщук та ін.] — К.: Заповіт, 1997. — (Програма сприяння парламентові України) - С. 6-8.
38. Регламент Верховної Ради України в редакціії від 20 квітня 2004 року [Електронний ресурс] // Законодавство України. Режим доступу до бази:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=129%E0%2F94-%E2%F0
39. Проект Закону України Про Регламент Верховної Ради України” №7215 від 06.04.2001 [Електронний ресурс] // Законотворча діяльність. Режим доступу до бази:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=10125
40. Проект Закону України Про Регламент Верховної Ради України” №0944-д від 27.09.2001 [Електронний ресурс] // Законотворча діяльність. Режим доступу до бази:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=8936
41. Проект Закону України Про Регламент Верховної Ради України” №4310 від 20 січня 2000 року [Електронний ресурс] // Законотворча діяльність. Режим доступу до бази:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=7504
42. Проект Закону України Про Регламент Верховної Ради України” №0944 від 12 травня 1998 року [Електронний ресурс] // Законотворча діяльність. Режим доступу до бази:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=2615
43. Проект Закону України Про Регламент Верховної Ради України” №1039-д від 10.07.2003 [Електронний ресурс] // Законотворча діяльність. Режим доступу до бази:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=15522
44. Регламент Верховної Ради України вiд 19.09.2008 № 547-VI. Голос України вiд 26.09.2008 - № 183.
45. Регламентне право України. У двох томах / [Автор-упорядник О.І.Сушинський] — Львів: [Ліга-Прес], 2006. — 456 с. — (Інституційний розвиток України).
Том 1 Регламентне право України: актуальні питання розвитку. 2006.
46. Фатхутдінова О.В. Правова процедура. Ознаки та нормативні вимоги / О.В. Фатхутдінова // Держава і право. - Київ: Видавничий Дім «Юридична книга», 1999 рік. - вип.4: Юридичні та політичні науки. - С.21 30.
47. Протасов В.Н. Юридическая процедура / Валерий Николаевич Протасов. - Москва: Юридическая литература, 1991. 79 с.
48. Авакъян С.А. Парламентские процедуры: конституционно-правовое регулирование и практика Федерации / С.А. Авакъян // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт: материалы научной конференции (Москва, 21-23 марта 2002 г.) / [под редакцией проф. С.А. Авакъяна]. - Москва: Издательство Московского университета, 2003. - С.5 - 13.
49. Самигуллин В.К. О процедурно-процессуальном начале в конституционном праве / В.К. Самигуллин // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт: материалы научной конференции (Москва, 21-23 марта 2002 г.) / [под редакцией проф. С.А. Авакъяна]. - Москва: Издательство Московского университета, 2003. С. 14 21.
50. Саликов М.С. Парламентское процессуальное право - подотрасль конституционного процессуального права / М.С. Саликов // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт: материалы научной конференции (Москва, 21-23 марта 2002 г.) / [под редакцией проф. С.А. Авакъяна]. - Москва: Издательство Московского университета, 2003. С.33 38.
51. Шарнина Л.А. К вопросу об обусловленности парламентских процедур формой правления / Л.А. Шарнина // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт: материалы научной конференции (Москва, 21-23 марта 2002 г.) / [под редакцией проф. С.А. Авакъяна]. - Москва: Издательство Московского университета, 2003. С.52 60.
52. Кленкина О.В. Соотношение функций парламента и содержания парламентской процедуры / О.В. Кленкина // Парламентские процедуры: проблемы России и зарубежный опыт: материалы научной конференции (Москва, 21-23 марта 2002 г.) / [под редакцией проф. С.А. Авакъяна]. - Москва: Издательство Московского университета, 2003. С.79 82.
53. Погорілко В.Ф. Конституційне право України / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко / [за загальною редакцією В.Ф. Погорілка]. Київ: Наукова думка, Прецедент, 2006. 344 с.
54. Совгиря О.В. Конституційне право України: Навчальний посібник / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна /. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 632 с.
55. Конституція України із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004 [Електронний ресурс] // Законодавство України. Режим доступу до бази:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0
56. Полянский В.В. Парламентские процедуры и партийно-публичные интересы / В.В. Полянский /