Контрольне провадження

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1
КОНТРОЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ, ЙОГО ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ...........................................................................

12

1.1. Місце контролю в системі адміністративно-правових форм діяльності ............................................................................

12

1.2. Контрольне провадження як різновид юридичного процесу..........................................................................................

1.3. Контрольні провадження в системі адміністративного процесу ........................................................................................................

1.4. Способи здійснення контрольної діяльності.......................

30

46

64

РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ, ЗМІСТ І СТАДІЇ КОНТРОЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ..........................................................................

79

2.1. Зміст (стадії) контрольно-процесуального провадження...
79

2.2. Система принципів контрольно-процесуальної діяльності.......................................................................................

97

2.3. Гарантії забезпечення контрольного провадження.............
120

2.4. Значення контрольної діяльності в забезпеченні законності......................................................................................

131

ВИСНОВКИ..................................................................................

156

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................

164

ВСТУП

Актуальність теми. Процес побудови в Україні демократичної соціальної правової держави, головним завданням якої є утвердження і забезпечення прав та свобод людини, безпосередньо пов’язаний із необхідністю вдосконалення механізму правового регулювання в певних сферах суспільних відносин, що потребують спеціальних заходів для підтримання нормального життя людей та існування державних інститутів. За таких умов важлива роль відводиться державі, її механізму, від якого вимагається організованість, чіткість діяльності та узгоджена взаємодія всіх його елементів. Функціонування сучасного суспільства неможливо уявити без державного управління, ефективність якого забезпечується різноманітними заходами, серед яких важливе місце займає контроль.
Проблема контролю як об’єктивного суспільного явища завжди існувала і існує в усіх країнах і має різні шляхи вирішення. Держава, керуючись невідкладними завданнями, які вона ставить перед собою у певний період, має контролювати їх здійснення, консолідувати зусилля на подолання перешкод, а також визначати завдання контролю та механізм його здійснення. З іншого боку, важливу роль в забезпеченні режиму законності в державі відіграє громадський контроль за діяльністю органів державної влади, оскільки є більш незалежним та незацікавленим. Сам же державний контроль завжди спрямований на створення таких умов, які б сприяли підвищенню ефективності виконання державних завдань та функціонуванню усіх структур і службовців у межах закону. Важливість державного контролю зумовлена також тією обставиною, що держава не може лише споглядати за розвитком суспільних відносин. Вона покликана слугувати суспільству, надійно гарантувати права і свободи людини і громадянина, відстоювати їх законні інтереси. Адже Конституція України закріпила основи державної політики, спрямованої перш за все, на забезпечення прав і свобод людини. Вона заклала підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, а життя і здоров’я людини, честь і гідність визначила найвищою соціальною цінністю. Через зміст Конституції проводиться головна ідея, яка полягає в тому, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є основним обов’язком держави.
Аналіз чинного законодавства України свідчить про те, що в цілому контрольна діяльність в Україні знайшла своє правове відбиття. Хоча в різні періоди державного будівництва відношення до контролю було неоднозначним - від повного неприйняття його до розуміння необхідності контролювати всі найбільш важливі суспільні процеси. Нині в Україні формується розгалужена система органів контролю та нагляду в межах діяльності органів законодавчої, виконавчої та судової влади усіх рівнів і навіть висловлюється та науково обґрунтовується теза щодо існування поряд з трьома традиційними – четвертої гілки влади – контрольної влади.
Загальні правові засади контрольної діяльності, визначені Конституцією України, знаходять своє подальше закріплення у спеціальних законах та інших нормативно-правових актах. Але, нажаль, процедури контрольної діяльності, як і контрольне провадження в цілому, ще не достатньо врегульовані нормами права, що негативно впливає на ефективність діяльності контролюючих органів, і тому потребують подальшого дослідження з метою їх закріплення у відповідних нормативних актах.
Більшість важливих питань щодо процедурної регламентації діяльності контролюючих органів урегульовані лише підзаконними відомчими актами, які, не зрідка, вступають у колізію із законодавчими. Відсутній єдиний законодавчий акт, який би містив у собі найважливіші процесуальні правила контрольної діяльності.
Для вирішення цієї проблеми нагальним є прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України, який повинен містити поряд з процедурами інших проваджень найважливіші правила контрольного провадження і стати водночас базою для подальшого розвитку законодавства, що регламентує контрольну діяльність в Україні. Одним із головних завдань, яке має бути вирішеним в даному напрямку, є законодавче закріплення видів контрольних проваджень, встановлення універсальних процедур їх здійснення, придатних до застосування незалежно від суб’єкту контрольної діяльності. Спеціальні ж процедури контролю можуть бути закріплені в окремих нормативних актах в залежності від вимог, які зумовлені особливостями окремих суб’єктів чи об’єктів контролю.
Незважаючи на те, що нині в Україні відсутні цілісні дослідження контрольного провадження як складової частини адміністративного процесу, а недостатня теоретична розробленість цієї проблематики негативно впливає як на розвиток законодавчої бази в цій сфері, так і на практику здійснення контролю, окремі питання контрольної діяльності, і особливо державного контролю, достатньо розроблені низкою науковців. Так, свій внесок у розробку теоретичних основ контролю зробили В.М. Горшеньов, Н.Г.Саліщева, М.С. Студенікіна, В.І. Туровцев, І.Б. Шахов та інші. Немало з їх наукових розробок є актуальними й донині. Однак сьогодні слід констатувати, що в умовах побудови принципово нового економічного ладу майже всі прикладні результати тогочасних досліджень частково втратили свою практичну цінність, деякі з теоретичних висновків потребують ґрунтовного переосмислення з огляду на нові реалії. Серед сучасних вчених, що займаються дослідженням контролю, слід відмітити О.Ф. Андрійко, В.М. Гаращука, В.М. Тесленка, М.К. Якимчука та інших.
З огляду на необхідність достатнього і чіткого законодавчого закріплення процесуальних правил контрольної діяльності, визначення системи контрольних проваджень та їх місця в структурі адміністративного процесу, враховуючи відсутність належного наукового обґрунтування зазначених питань, слід визнати актуальність теми дисертаційного дослідження, його теоретичну і практичну значимість.
Необхідність наукового дослідження місця контрольного провадження в системі адміністративно-процесуальних проваджень, його поняття, видів і ролі у забезпеченні законності у державному управлінні, а також розробки рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення контрольно-процесуальних процедур обумовили вибір теми дисертаційної роботи. Значний вплив на вибір теми мали конституційні положення стосовно забезпечення прав та свобод людини і громадянина, а також необхідність пошуку шляхів реалізації інших приписів Основного Закону та нормативно-правових актів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексної програми “Права людини та проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування” №0186.0.070865, яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження охоплює досягнення таких цілей, як-то: визначення системи контрольно-процесуальних проваджень в Україні та їх місця в адміністративному процесі; розробка теоретичної бази, необхідної для вирізнення контрольного провадження, як окремого виду провадження, в структурі адміністративного процесу; напрацювання пропозицій щодо вдосконалення й систематизації чинного законодавства, що регулює контрольну діяльність. Теоретична база дослідження ґрунтується на результатах комплексної наукової розробки таких правових явищ, як адміністративний процес і контрольне провадження. Опрацьовано також сукупність правових актів, що встановлюють і регламентують контрольну діяльність в Україні, проаналізовано практику здійснення контролю в різних сферах управлінської діяльності та різними суб’єктами.
Окреслена мета дослідження визначила низку завдань, розробка й вирішення яких складають основний зміст дисертації. Вони охоплюють:
- визначення поняття, видів і системи контрольного провадження на основі аналізу чинного законодавства України у галузі регулювання контрольно-процесуальної діяльності, вивчення й узагальнення спеціальної правової літератури;
- історичний аналіз розвитку та процедур здійснення контролю в Україні;
- аналіз сучасного стану правового регулювання контрольної діяльності в Україні та огляд спеціальної літератури, що висвітлює контроль;
- виявлення місця контрольного провадження в системі адміністративно-процесуальних проваджень;
- визначення поняття окремих видів контрольних проваджень та їх змісту;
- розробка конкретних рекомендацій стосовно врегулювання контрольної діяльності в Україні на рівні закону та систематизації законодавства, яке її регламентує;
- надання пропозицій державним органам щодо застосування контрольних процедур, опрацьованих на основі узагальнення практики діяльності органів держави та статистичних даних.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійсненні контрольно-процесуального провадження, як складової частини адміністративного процесу.
Предмет дослідження становлять проблеми правового регулювання контрольної діяльності, розробка яких дозволила сформулювати основні положення, що стосуються контрольних проваджень, визначити їх види, форми здійснення, гарантії, принципи, стадії та місце серед адміністративно-процесуальних проваджень.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові теорії про державу і право, розробки у сфері філософії права, державного управління, адміністративного права і процесу, соціології. У роботі використано діалектичний, структурно-функціональний, історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний та інші методи. На основі діалектичного методу пізнання розглянуті особливості формування інституту контрольного процесу в сучасних умовах та принципи його здійснення. При дослідженні виникнення і становлення контрольних проваджень в Україні застосовувався історико-правовий метод. Структурно-функціональний метод використовувався при виявленні характерних ознак контрольних проваджень. При з’ясуванні системи контрольно-процесуальних проваджень, проведенні їх класифікації на види, застосовувався системно-структурний метод. Статистичний, порівняльно-правовий та структурно-логічний методи використовувалися при визначенні поняття контрольного провадження, розробці механізму, напрямків удосконалення теоретико-правових засад і практики його здійснення. У процесі виконання дисертаційного дослідження проведено аналіз наукової літератури та нормативних актів, які відносяться до теми дослідження, що дає можливість говорити про його об’єктивність і обґрунтованість. Використано результати попередніх розробок і публікацій автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед в тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексних наукових досліджень контрольного провадження як складової частини адміністративного процесу, в якому ретельно проаналізовано його види, принципи, гарантії та структура. В результаті проведеного дослідження дисертантом сформульовано такі основні наукові результати, які мають наукову новизну та практичну значимість:
- визначаються особливості контрольної діяльності як окремого виду правової форми діяльності;
- дістало подальшого розвитку положення, що контрольне провадження складається з окремих процесуальних процедур та виступає складовою частиною адміністративного процесу;
- по-новому обґрунтовується система поділу контрольних проваджень за організаційно-прововою формою здійснення контролю, яка, на думку автора, здатна забезпечити можливість законодавчого закріплення вичерпного переліку контрольних проваджень з наступною чіткою регламентацією процесуальних правил їх здійснення;
- вперше визначається місце контрольного провадження у системі адміністративного процесу;
- на основі аналізу діючого законодавства запропоновано новий підхід до визначення системи правових гарантій здійснення контролю в Україні;
- вперше обґрунтовується необхідність законодавчого закріплення нового принципу контрольної діяльності – принципу делікатності, сутність якого полягає в тому, що контролюючий суб’єкт повинен застосовувати всі доступні для нього засоби, щоб не перешкоджати своїми діями нормальному функціонуванню підконтрольного об’єкту;
- на підставі аналізу чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів встановлено, що на даний час процедури контрольних проваджень регламентуються значною кількістю правових норм, які входять до складу адміністративно-процесуального законодавства та знаходять своє закріплення в численних джерелах, які вимагають відповідної систематизації;
- надані пропозиції по удосконаленню чинного законодавства щодо контрольної діяльності та механізму її здійснення.
Практичне значення результатів, одержаних дисертантом полягає у створенні концептуальних основ контрольного провадження. Зроблені при цьому висновки і пропозиції можуть бути використані для подальшої розробки проблем правової регламентації контрольної діяльності в Україні. Висунуті пропозиції можуть використовуватись як основа методичного забезпечення діяльності контролюючих суб’єктів, при викладанні курсів адміністративного права в юридичних закладах, при підготовці відповідної навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження представлені у тезах та наукових повідомленнях на всеукраїнських, національних та науково-практичних конференціях (1999 –2001 рр.): Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод, 2000р., м. Харків); Друга національна науково-теоретична конференція “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (25-27 травня 2000р., м. Суми); Науково-практична конференція “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (4-5 грудня 2001 р., м. Харків). Окремі висновки, пропозиції та рекомендації обговорювались на засіданнях кафедри адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, застосовувались в процесі проведення практичних занять.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дослідження знайшли відображення у п’ятьох статтях, опублікованих дисертантом у наукових фахових виданнях та трьох тезах доповідей і виступів на наукових конференціях.
Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які загалом містять 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 180 сторінок, з них основного тексту - 163 сторінки. Кількість використаних джерел складає 198 найменувань і займає 17 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні сутності контрольного провадження як складової частини адміністративного процесу, виявлена специфіка контрольних проваджень і напрямків вдосконалення контрольних процедур, наданні рекомендацій щодо розробки нормативних актів з контрольного процесу. Проведений науковий аналіз контрольного провадження дозволяє підвести загальні підсумки, які, на наш погляд, будуть корисними як для наукової, так і для практичної діяльності.
Контроль виступає невід’ємним елементом управлінської діяльності, фактором підвищення її ефективності і подальшого вдосконалення. Контроль являє собою форму адміністративно-правової діяльності уповноважених суб’єктів, яка здійснюється в межах їх компетенції, регламентується нормами адміністративного процесу і виражається в здійсненні юридичних дій зі спостереження, перевірки відповідності виконання і дотримання підконтрольними суб'єктами правових актів, припинення правопорушень відповідними організаційно - правовими засобами.
Розвиток найважливіших сфер суспільних відносин неможливо уявити без постійного функціонування ефективної системи контролю, яка здатна оперативно виявляти і коригувати будь-які відхилення від завданого курсу досягнення поставленої мети. З огляду на важливу роль, яку відведено контролю серед засобів забезпечення законності в державі, враховуючи масштабність його повсякденного застосування і вплив, який контроль здійснює на життя сучасного суспільства, подальше його наукове розроблення і вдосконалення правової регламентації вбачається, на нашу думку, перспективним напрямком роботи науковців та законодавця.
Контрольна діяльність, виступаючи обов’язковим елементом будь-якої управлінської діяльності і будучи врегульована адміністративно-процесуальними нормами, здійснюється в межах правової форми, яку можна охарактеризувати як специфічну організаційну форму діяльності органів держави, посадових осіб та інших уповноважених суб'єктів, що: по-перше, виконується на основі найсуворішого дотримання вимог закону та інших нормативних актів; по-друге, її результати завжди тягнуть визначені наслідки, що мають юридичне значення або пов'язані з їх настанням.
Контроль як правову форму діяльності не можна ототожнювати з іншими видами правової діяльності. Всі види правової діяльності різні за цілями і правовою регламентацією, що повинно знаходити відбиття в удосконаленні відповідних правових норм. Це зумовлено тим, що, маючи загальне охоронне призначення, контрольна діяльність, на відміну від правоохоронної діяльності, несе, головним чином, навантаження превентивного характеру, тобто недопущення всякого роду відступів від правил, виключення можливості правопорушення. З огляду на вторинний, похідний характер контрольної діяльності помилково ототожнювати її і з правозастосовчою діяльністю.
Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що контрольна діяльність є відносно самостійним видом правової діяльності, який потребує подальшого вдосконалення і більш докладного закріплення на законодавчому рівні.
Аналіз загальних і родових ознак контрольної діяльності дозволяє зробити висновок про її спільність з юридичним процесом, зокрема таким його видом, як адміністративний процес, а аналіз специфічних ознак (таких як широке коло суб'єктів, уповноважених здійснювати контроль; метод правового регулювання; завдання і цільове призначення контрольної діяльності; обсяг і зміст контролю; вторинний, похідний характер контрольної діяльності і т.і.) доводить автономність контролю серед інших елементів юридичного комплексу: правотворчості і правозастосування.
Слід відмітити, що поряд з іншими адміністративно-процесуальними нормами, контрольно-процесуальні норми як складова частина адміністративного процесу, виконують “обслуговуючу” роль не лише по відношенню до матеріальних норм адміністративного права, але й до матеріальних норм інших галузей права, що зумовлює їх відносну універсальність.
Контрольне провадження визначається як головний елемент контрольного процесу, що представляє собою системне утворення, комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених контрольно-процесуальних дій, які: а) утворюють визначену сукупність контрольно-процесуальних правовідносин, що відрізняються предметною характеристикою і пов'язаністю з відповідними матеріальними правовідносинами; б) викликають потребу встановлення, доведення, а також обґрунтування всіх обставин і фактичних даних розглянутої юридичної справи; в) обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих контрольно-процесуальних результатів у відповідних актах-документах. Контрольне провадження виступає складовою частиною адміністративного процесу і обов’язковою стадією управлінської діяльності, слугує важливим засобом підтримання режиму законності в усіх без винятку сферах суспільного життя, належного виконання приписів, що містяться в законодавчих та інших нормативних актах всіма суб’єктами права.
Виділяючи контрольну діяльність в окремий вид контрольно-процесуального провадження, автор дисертаційного дослідження підкреслює, що розділення юридичного процесу в цілому та його різновиду – адміністративного процесу, на відповідні процесуальні провадження, з одного боку, відбиває об’єктивну потребу суспільного розділу праці та професійної спеціалізації діяльності різного роду уповноважених суб’єктів, а з іншого – пов’язане з необхідністю врегулювання визначених якісно однорідних суспільних відносин, які складаються в адміністративно-процесуальній сфері та набувають, таким чином, характеру процесуальних правовідносин.
Побудова демократичної правової держави має супроводжуватися, на наш погляд, зміцненням контрольної функції у сфері виконавчої влади, яка здійснюється на всіх рівнях і в усіх сферах державного управління. Завдання полягає у чіткій визначеності пріоритетних напрямків контролю, конкретизації суспільних відносин, які потребують постійного контролю з боку держави та суспільства. При цьому слід враховувати, що ступінь контрольованості має відповідати тим завданням політичного, соціального та економічного розвитку суспільства, які розв’язуються на даному етапі. В іншому разі надмірно посилений або, навпаки, безпідставно послаблений контроль приведе лише до зростання дезорганізації.
Виступаючи правовою формою діяльності, контроль потребує чіткого нормативно-правового закріплення процедур його здійснення. Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що сьогодні контрольні процедури встановлюються широким колом державних органів і закріплюються в численних нормативних актах (часто підзаконних), що ускладнює процес їх застосування. Поряд з тим, досить часто спостерігаються випадки, коли визначені контрольні процедури взагалі не мають свого нормативно-правового закріплення. Така ситуація створює, на нашу думку об’єктивну необхідність удосконалення регламентації контрольно-процесуальної діяльності і видання єдиного законодавчого акту в цій галузі (адміністративно-процедурного кодексу), тим більше що розрізненість контрольно-процесуальних норм ускладнює ознайомлення з ними в повному обсязі підконтрольних суб’єктів, що позбавляє їх можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права.
Необхідно також зазначити, що для досягнення найбільшої ефективності від законодавчого закріплення контрольних процедур, для усунення прогалин у правовій регламентації контрольної діяльності, необхідно спочатку визначити вичерпний перелік видів контрольних проваджень. На нашу думку, в основу такого визначення і побудови системи контрольних проваджень доцільно покласти організаційно-правові форми (способи) здійснення контролю, велика кількість яких зумовлена широким колом підконтрольних сфер суспільного життя. Різноманітність напрямків контрольної діяльності (від процесу прийняття нормативних актів до їх виконання всіма суб’єктами, яких вони стосуються), яка покликана забезпечувати законність в політичній, економічній, суспільній та інших сферах державного будівництва, потребує і різноманітних шляхів (способів) її здійснення, які з урахуванням визначених особливостей здатні досягти найвищого рівня ефективності контролю. Тому, як уявляється, саме поділ контрольних проваджень на підставі способу здійснення контролю, і відповідне закріплення процесуальних процедур цих видів у відповідному нормативному акті, покликані вирішити проблему недостатньої урегульованості контрольного процесу в Україні.
Такий підхід дозволить закріпити процесуальні правила контрольних проваджень без їх поділу в залежності від контролюючого суб’єкту (замість того, щоб закріплювати в спеціальних нормативних актах, що визначають повноваження конкретного контролюючого органу процесуальні правила його діяльності, як це робиться зараз) і, відповідно, систематизувати контрольні процедури, заощадивши час та матеріальні ресурси на їх розробку.
Подальший розвиток суспільних відносин, розбудова України як правової, демократичної держави, зумовило виникнення і розвиток теорії щодо необхідності виділення поряд з трьома традиційними (законодавчою, виконавчою та судовою) гілками влади – четвертої (контрольної влади), яка, опираючись на засади незалежності своїх органів, в межах контрольного провадження, покликана здійснювати універсальну контрольну функцію, охоплюючи всі ланки суспільного життя. На думку автора, формування контрольної влади здатне запобігти свавіллю з боку окремих вищих органів держави та посадових осіб, але тільки за умови створення надійних гарантій захисту від зловживань з боку самих контролерів.
Специфічність контрольної діяльності зумовлена її похідним характером, а також можливістю контролюючого органу втручатися в оперативну діяльність підконтрольних суб’єктів. Це вимагає, на нашу думку, необхідність законодавчого закріплення додаткових гарантій додержання їх прав і законних інтересів. Уявляється, що такою додатковою гарантією є встановлення на законодавчому рівні спеціального принципу контрольної діяльності - принципу делікатності. Його сутність полягає в тому, що контролюючий суб’єкт під час проведення контролю повинен застосовувати всі доступні для нього засоби щоб не перешкоджати своїми діями нормальному функціонуванню підконтрольного об’єкту. Адже контроль покликаний забезпечити законність, правильність і ефективність діяльності що контролюється, а не перешкоджати їй. Зрозуміло, що цей принцип не може орієнтувати контролюючі органи на недбале відношення до своїх обов’язків і безініціативність.
Необхідно відзначити, що уточнення спеціальних принципів контролю має важливе значення для розробки його сучасної наукової концепції, а також для забезпечення практичних результатів контрольної діяльності. Наведені у дисертаційному дослідженні групи принципів контролю взаємопов’язані і взаємообумовлені. Їх кількість і зміст не залишається однаковими, а постійно змінюються в залежності від сучасних вимог суспільного життя, рівня правової культури і науки.
Проведене дослідження правової регламентації контрольної діяльності дає підстави зробити висновок про необхідність збільшення ролі законів у визначенні правового статусу контролюючих суб’єктів. Слід виключити можливість будь-якого розширення контрольних повноважень самими контролюючими органами шляхом видання відповідних підзаконних нормативних актів.
Поряд із систематизацією контрольно-процесуальних норм необхідно законодавчо закріпити систему гарантій забезпечення контрольного провадження яка, на нашу думку, має включати в себе: загальні гарантії контрольної діяльності; гарантії контролюючих суб'єктів; гарантії підконтрольних суб'єктів; гарантії третіх осіб.
Чітке і якомога ширше закріплення в чинному законодавстві гарантій контрольно-процесуальної діяльності зумовлено тим, що вони виступають в якості необхідного елементу контрольної діяльності, являють собою систему правових засобів, встановлених законом для забезпечення належного здійснення контролю, захисту прав і свобод його суб’єктів.
Наступним висновком є твердження про те, що незважаючи на деякі схожі риси та тісну взаємодію контролю з іншими засобами забезпечення законності, їх спрямованість на досягнення однієї мети, не можна недооцінювати окрему роль кожного з них. Маючи свої особливості, виступаючи різними методами коригування суспільних відносин, їх приведення у належний стан, всі засоби забезпечення законності лише за умови гармонійного поєднання здатні найбільш ефективно досягнути поставленої перед ними суспільством високої цілі.
Розвиток контролю як одного з найважливіших засобів забезпечення законності в державі ускладнюється, як вже зазначалось, відсутністю єдиного нормативного акту, який би містив у собі універсальні адміністративно-процедурні правила здійснення контрольної діяльності різними контролюючими суб’єктами.
З метою вирішення цієї проблеми пропонується прийняти Адміністративно-процедурний кодекс, який би закріпив, поряд з іншими, загальні правила контрольного провадження і слугував основою для подальшої правотворчої діяльності з удосконалення правової регламентації контрольних процедур.
Комплексний підхід до дослідження проблеми контрольного провадження дає можливість широко розглянути його у взаємозв’язку з іншими видами адміністративно-процесуальних проваджень і визначити можливі напрямки та шляхи їх подальшого розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. №254к/96-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - N 30 (23.07.96). - ст. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984р. №8073-Х //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. - додаток до N 51. - ст. 1122.
3. Про акредитацію органів оцінки відповідності: Закон України від 17 травня 2001р. №2407-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - N 32 (10.08.2001). - ст. 170.
4. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993р. №3659-XII //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N 50 (14.12.93). - ст. 472.
5. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993р. № 3125-XII. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 23. - ст. 243.
6. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. // Голос України.- 1999.- 07 вересня.-№164.
7. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. // Голос України.- 1993.- 02 березня.- №39.
8. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 р. // Голос України.- 1991.- 12 січн.- №8.
9. Про дозвільну систему у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11 січня 2000 р. №1370-XIV// Відомості Верховної Ради України. – 2000. - N 9 (03.03.2000). - ст. 68.
10. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000р. №1775-III //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - N 36 (08.09.2000). - ст. 299.
11. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09 квітня 1999 р. // Голос України. - 1999.- 12 травня. - №84.
12. Про підтвердження відповідності: Закон України від 17 травня 2001р. №2406-III. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №32. - ст. 169.
13. Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини: Закон України від 23 грудня 1997 р. №771/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 19. - ст. 98.
14. Про прибутковий податок з громадян: Декрет КМУ від 26.12.1992 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- 09 березня. - №9.
15. Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет КМУ від 10 травня 1993р. №46-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №27 (06.07.1993). - ст. 289.
16. Про державну експертизу з енергозбереження: Постанова КМУ від 15 липня 1998р. №1094. // Офіційний вісник України. – 1998. - N 28 (30.07.98). - ст. 1060.
17. Про забезпечення проведення експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду у Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві: Постанова КМУ від 13 грудня 2000р. №1828 // Офіційний вісник України. – 2000. - N 50 (29.12.2000). - ст. 2166.
18. Про затвердження положення про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Постанова КМУ від 05.07.1993 р. // Збірник постанов Уряду України.- 1993.- №11.- ст.253.
19. Про затвердження положень з питань державної таємниці та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України: Постанова КМУ від 29 листопада 2001р. №1601 // Офіційний вісник України. – 2001. - N 49 (21.12.2001). - ст. 2190.
20. Про затвердження положення про порядок проведення експертизи в галузі експортного контролю: Постанова КМУ від 15.07.1997 р. // Офіц. Вісник України. - 1997.- число 29.- с.70.
21. Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності: Постанова КМУ від 25 травня 1998р. №740 // Офіційний вісник України. – 1998. - N 21 (11.06.98). - ст. 767.
22. Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи: Постанова КМУ від 11.04.2002р. №483 // Офіційний вісник України. – 2002. - N 15 (26.04.2002). - ст. 800.
23. Про затвердження правил обов’язкової сертифікації машин сільськогосподарських для рослинництва, тваринництва, птахівництва і кормо виробництва: Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 січня 1997р. №24 // Офіційний вісник України. – 1997. - число 6. - с. 214.
24. Про затвердження Тимчасового положення про проведення експерименту зі спрощення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний ліцензійний склад:. Наказ Державної митної служби України від 10 вересня 2001 р. №603 //Таможенная параллель. – 2001. – 10. - 40.
25. Бюлетень Верховного Суду СРСР. – 1978. - № 4. - с. 9.
26. Авер’янов В.Б. Питання правового регулювання адміністративних процедур //Матеріали наук. конф. “Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. 21-22 червня 2001 р., Харків”. Упорядники Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Харків: Право, 2001. – С.275 – 277.
27. Агапов А.Б. Новая информационная технология и право //Советское государство и право. - 1991. - №11. - С. 88-93.
28. Адміністративне право України. За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. с. 520.
29. Адміністративний процесуальний кодекс України (проект): Додаток до № 5 (27) 2001 журналу “Вісник Верховного Суду України”. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2001. –с. 6.
30. Административное право. - М., 1971. - С. 113-115.
31. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. - М., 1961. - С.105.
32. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: Курс лекций. – Свердловск. - вып. 1. – 1963. - С. 72 – 73.
33. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. лит, 1971. – С. 122.
34. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – С. 180.
35. Алексеев С.С. Общая теория права. - т. 2. – М., 1981. - С. 336.
36. Алексеев С.С. Общая теория права. - М., 1982. - С. 330
37. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х томах. - Т.1. - М.: 1981. - С. 21.
38. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: Зерцало Теис, 1996. – 639 с.
39. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. М.: Изд-во «Теис», 1995. - С. 262;
40. Альхасан Мухамед ибн Ибрагим Государственный административный контроль (сравнительно-правовой анализ) на основе опыта СССР, САР, АРЕ, Франции: Дис. … канд. юрид. наук. – Минск, 1990. - С. 144.
41. Андрійко О.Ф. Адміністративна реформа і державний контроль у системі органів виконавчої влади // Правова держава: Щорічник наук. праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 12. – К., 2001. - С. 300 – 308.
42. Андрійко О.Ф. Державний контроль: нові погляди на його сутність і призначення // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий дім “Ін-Юре”, 2002. – С. 427-437.
43. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади. Дис. ... д. юр. н. – К., 1999. – С. 77.
44. Артеменко В.М. Надзор и контроль за соблюдением законодательства о труде: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. - М., 1975. - С. 4.
45. Атоманчук Г.В. Сущность советского государственного управления. - М., 1980. - С. 162-163.
46. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. -М., 1968. - С. 242.
47. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. М.: Политиздат, 1997. – С. 125.
48. Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. - Саратов, 1979. – С. 231-234.
49. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352с.
50. Басков В.И. Прокурорский надзор В СССР. - М., 1991. - С. 7.
51. Бахрах Д.Н. Вопросы законности в государственном управлении // Правоведение. - 1992. - №3. - С. 3.
52. Бахрах Д.Н. Административное право. – М., 1993. - С. 128.
53. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 368 с.
54. Бачило И.Л., Катрич С.В., Сергиенко Л.А. Обеспечение порядка в управлении производством. - М., 1986.- С. 30 -39.
55. Бенедик И.В. Понятие и соотношение логических и функциональных стадий в юридическом процессе // В сб. Процессуальные вопросы повышения эффективности правового регулирования социалистических общественных отношений. - Ярославль, 1981. - С. 28-29.
56. Битяк Ю.П. , Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. 224 с.
57. Бланкенагель А. Теория и практика конституционного контроля в ФРГ // Советское государство и право. – 1989. - №1. - С. 102.
58. Бребан Г. Французское административное право. - М., 1988. - С. 171.
59. Воеводин Л.Д., Златопольский Л.Д. Государственное право зарубежных социалистических стран. – М., 1984. – С. 68.
60. Волович В.К., Кузнєцов Н.І. Народный контроль в Вооруженных Силах СССР. - М., 1973.- С. 9-22.
61. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. Посібник. – Харків: Фоліо, 2002. – 176 с.
62. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.
63. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. - Харьков: Основа, 1994. - С. 121.
64. Голиченков А.К. Экологический контроль: практика правового регулирования: Дисс.… доктора юрид. наук. - М., 1992. - С.116.
65. Государственное управление: проблемы теории, истории, практики, преподавания. - Ростов-на-Дону, 1993. - С. 162-163.
66. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элкинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж, 1978. - С. 57-63.
67. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит., 1987. – 176 с.
68. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. - С. 123-124.
69. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М., 1973. - С. 14-17.
70. Додин Э.В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского государственного управления. - Киев – Одесса, 1976. - С 68.
71. Дюрягин И.Я. Применение норм советсткого права. - Свердловск, 1973. - С. 49.
72. Желтобрюхов С.П. Прокурорский надзор как гарантия законности в российском государстве (проблемы теории и практики): Автореф. дисс. …канд. юрид. наук. – Саратов, 1999. - С. 9.
73. Жуков В.Ф., Ястребов В.Б. Вневедомственный контроль и социалистическая собственность. - М., 1980. - С. 110 – 111.
74. Журнал Контроллинг. – 1991. - №1. - С. 56-65.
75. Иванов И.Н. Общественный контроль в государственных производственных предприятиях: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. - Свердловск, 1965. - С. 14.
76. Иконицкая И.А. Земельный процесс в СССР// В сб.: Общая теория советского земельного права. – М., 1983. - С. 319-320.
77. Казанник А.И. Административно-правовая охрана природы бассейна озера Байкал. – Иркутск, 1977. - С. 67-73.
78. Карташов В.Н. Принципы правоприменительной деятельности / В сб. Процессуальные вопросы повышения эффективности правового регулирования социалистических общественных отношений. - Ярославль, 1981. - С. 51-58.
79. Климов В.А. Социальный контроль в развитом социалистическом обществе. - Саратов, 1984. - С. 14.
80. Климов В.А. Контроль в системе социалистического управления. - Саратов, 1987. - С. 22.
81. Климов В.А., Листвин В.Ф. Научное управление социалистическим обществом и социальный контроль. - Саратов, 1983. - С. 15.
82. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве. – Киев, 1970. - С. 37.
83. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение – Киев, 1979. - 184.
84. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. - Изд-во МГУ, 1967. - С. 92.
85. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
86. Константинов И.З. Народный контроль как функция социалистического управления: Автореф. … дисс. канд. юрид. наук. – Ленинград, 1969. - С.7.
87. Контролирующие органы и организации России: Компетенция и полномочия/ Под ред. А.П. Гуляева. – М.: МАЭП; ИИК «Калита», 2000. – 208 с.
88. Коренев А.П. Кодификация советского административного права. – М.: Юрид. лит., 1970. - С. 67-68.
89. Котлер Ф. Основы маркетинга. - Пер. с англ. – Новосибирск: Наука, 1992. - 595 с.
90. Кочерин Е.А. Основы государственного и управленческого контроля. – М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 2000, - 384 с.
91. Краснянский В.Э. Правовая информация в системе государственного и хозяйственного управления. – Ленинград: ЛГУ, 1985. - С. 71.
92. Крупин В.Г. К вопросу о стадиях избирательного процесса // В сб. Актуальные проблемы юридического процесса в общенародном государстве. - Ярославль, 1979. - С. 75.
93. Крупчан О.Д. Виконавча влада й адміністративна реформа в Україні //Матеріали наук. конф. “Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. 21-22 червня 2001 р., Харків”. Упорядники Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Харків: Право, 2001. – С.286 – 289.
94. Крупчан О.Д.. Лук’янець Д.М. “Презумпція знання закону” у світі забезпечення об’єктивності контролю // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий дім “Ін-Юре”, 2002. – С. 460-467.
95. Кузнецов И.А. Административный процесс: сущность и структура./ В сб.: Проблемы социалистической законности. - Вып. 15. – Харьков, 1985. - С. 152-153.
96. Кудрявцев В.Н. Законность: содержание и современное состояние // Журнал российского права. - 1998. - №1 с. 7 - 12.
97. Кудрявцев П.Н. Законность: содержание и современное состояние. – М, - 1991. - С. 47.
98. Лазарев В.В. Применение советского права. - Казань, 1972. - С. 39.
99. Ленин В.И. Полн. собр. сочинений. - т. 4. - С. 412.
100. Лория В.А. Административный процесс и его кодификация. - Тбилиси: Изд-во Тбилисского университета, 1986. - С. 27-28.
101. Лукашева Е.А. Социалистическое право и личность. - М., 1987. - С. 40.
102. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. - М., 1973. - С. 11.
103. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. – М., 1974. - С. 165.
104. Маклаков В.В. Конституционный контроль в буржуазных и развивающихся странах. - М., 1988. - С.13.
105. Марцеляк О.В. Специфіка контрольно-наглядових органів у державному механізмі України //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999.-Вип. 38.- С. 65-170.
106. Материалы научно-практического совещания в Минфине РФ от 20 февраля 1997 года.
107. Маштакова Е.А. Теоретико-правовые вопросы государственного контроля в Российской Федерации: Дисс. … канд. юрид. наук. - Ростов-на Дону, 2000. - С. 46 – 47.
108. Мельников Ю.И. К вопросу о соотношении «юридического процесса» и «юридической процедуры»//В кн.: Актуальные проблемы юридического процесса в общенародном государстве. - Ярославль: Издательство Ярославского государственного университета, 1979. - вып. 1. - С. 13-15.
109. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. – М.: Юрид. лит., 1962. - С. 127.
110. Мицкевич А.В. Юридическая природа актов правотворчества высших органов государственной власти и управления СССР: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. - М., 1967. - С. 10 – 11.
111. Новий тлумачний словник Української мови: У 4-х т. - К, 1998. - Т. 2. - С.67.
112. Новиков Е.В. Правоприменительные акты в структуре юридического процесса. Автореф. Дис… канд. юр. Наук. – Харьков. 1984. С.6.
113. Ноздрачев А.Ф. Государственное прланирование и правовое регулированиею М., 1982, с. 157.
114. Нудель М.А. Конституционный контроль в капиталистических государствах. - М., 1968. - С. 7.
115. Народный контроль. М., 1970,с. 23-35; Залужный В.И. Народный контроль в современных условиях. М., 1970, с. 45-50.
116. Новий тлумачний словник Української мови: У 4-х т. К, 1998. Т. 2. с.67.
117. Новиков Е.В. Правоприменительные акты в структуре юридического процесса: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Харьков, 1984. - С.6.
118. Ноздрачев А.Ф. Государственное прланирование и правовое регулирование. - М., 1982. - С. 157.
119. Нудель М.А. Конституционный контроль в капиталистических государствах. М., 1968, С. 7.
120. Овсепян Ж.И. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах: Автореф. дисс.... докт. юрид. наук. - М., 1994. - С. 10
121. Овсепян Ж.И. Судебный Конституционный контроль в зарубежных странах. – Ростов-на-Дону, 1992. - С. 22.
122. Овсянко Д.Н. Административное право. - М., 1995. - С. 80.
123. Опришко В.Ф. Адміністративно-правові форми контролю за якістю товарів та додержанням правил торгівлі: Дис. … канд. юрид. наук. - Київ, 1973. - С. 50-51.
124. Основин В.С. Основы науки социального управления. - Воронеж, 1971. - С. 163.
125. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. – Чернівці, 2001. – 316 с.
126. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, социально-правовой и логико-понятийный анализ. – Х., 1998. – 182 с.
127. Погребной И.М. Общетеоретические проблемы производств в юридическом процессе: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Харьков, 1982. С. 8.
128. Полянский Н.Н. Вопросы теории советского уголовного процесса. - М.: Госюриздат, 1956. - С. 262-263.
129. Попович С. Административное право (Общая часть). – М.: Прогресс, 1968. - С. 396.
130. Правовая кибернетика социалистических стран / Под ред. Полевого Н.С. – М.: Юрид. лит., 1987. - С. 23-122.
131. Правовой эксперимент и совершенствование законодательства/ Под ред. В.И. Никитинского, И.С. Самощенко. - М., 1988. - С.25 -26.
132. Правотворчество в СССР/ Под ред. А.В. Мицкевича. – М.: Юрид. лит., 1974. - С. 75-77.
133. Рабинович П.М. Упрочнение законности - закономерность социализма. – Львов, 1975. - С. 68.
134. Ремнев В.И. Социалистическая законность в государственном управлении. - М., 1979. - С. 33.
135. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие. – Рук.авт. кол. Панов Н.И.: - Харьков, 1993. – 165 с.
136. Рябко А.И. Социальный контроль и его правовые формы (вопросы теории): дисс.... канд. юрид. наук. – М., 1995. – С. - 153 – 154.
137. Рябко А.И. Социальный контроль и его правовые формы (вопросы теории). - Ростов-на-Дону, 1999. - С. 90.
138. Сабо И. Основы теории права. – М.: Прогресс, 1974. – С. 96.
139. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид лит., 1964. - С. 13-16.
140. Самойленко А.В. Административные штрафы милиции как средство охраны советского правопорядка: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Киев, 1971. - С. 11.
141. Самощенко И.С. О правовых формах осуществления функций Советского государства // Сов. гос. и право. – 1956. - № 3. - С. – 85-87.
142. Самощенко И.С. Охрана режима законности советским государством. – М.: Госюриздат, 1960. - С.94.
143. Сахаров П.Д. Еще раз о земельном процессе в СССР// сов. Государство и право. - 1971. - № 9. – С. 39-43.
144. Сахаров П.Д. Землеустроительный процесс в СССР. – М., 1968. - С. 24-27.
145. Селивон Н.Ф. Контрольная функция местных Советов народных депутатов. - Киев, 1980. - С. 49.
146. Словарь иностранных слов. – М. – 1987. - С. 111.
147. Советский энциклопедический словарь. - М., 1984. - С. 1057.
148. Советское административное право / Под ред. Павловского Р.С. – Киев, 1986. - С. 206-209.
149. Советское административное право. Часть Общая. – М.: Госюриздат, 1981. - С. 198.
150. Советское государство и право. - 1963. - № 5. - С. 130-131.
151. Советское государственное право. – М.: Госюриздат, 1948. - С.298.
152. Советское гражданское процессуальное право. – М., 1965. - С. 5-10.
153. Советское трудовое право. – М., 1971. - С. 9-10.
154. Соложьев Г.А. Экономический контроль в системе управления. - М., 1986. - С. 65-83.
155. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. – М.: Юрид. лит, 1972. - С. 119-129.
156. Сорокин В.Д. Проблемы административного процесса. – М. 1968. - С. 50-64.
157. Сорокин В.Д. Советское административно-процессуальное право. – Л., 1976. - С. 39.
158. Старосцяк Е. Элементы науки управления. - М., 1965. - С. 199.
159. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. - М.: Наука, 1968. - С. 44-45.
160. Строгович М.С. Основные вопросы советской социалистической законности. - М., 1986. - С. 11.
161. Студенікіна М.С. Государственный контроль в сфере управления. - М., 1974. - С. 7.
162. Студенкина М.С Государственные инспекции в СССР. - М., 1987. - С. 8-15.
163. Студенкина М.С Государственный и общественный контроль в СССР. – М., - С. 166-191.
164. США: организационные проблемы управления / Под. ред. В.З. Мильнера. – М.: Мысль, 1976. - С. 35-37.
165. Тарасов В.А. Охрана прав граждан в пенсионном обеспечении. - М.: Изд-во МГУ, 1978. - С.40-41.
166. Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. Правові засоби охорони Конституції// Вісник Акад.. прав. Наук України. – 1995. - №3. - С. 36.
167. Теория государства и права / Под ред. Корельского Р.М. - М., 1997. - С. 443.
168. Теория государства и права / Под. ред. С.С. Алексеева. - М., 1985. - С. 411.
169. Теория государства и права. - М., 1974. - С.109.
170. Теория юридического процесса/ Отв. Ред. В.М. Горшенев. – Харьков, 1985. - С. 29.
171. Тесленко В.М. Судебный конституцыонный контроль в Украине: Монография. Вступ. статья В.Ф. погорилко. – К.: Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, 2001. – 344 с.
172. Тихомиров Ю.А. Закон, стимулы, экономика. - М., 1989. - С. 34.
173. Тищенко М.М. О законодательном закреплении правового статуса субъектов административного процесса //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999.-Вип. 38.- С. 65-170.
174. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики: Монографія.- Х.: Факт, 2000. - С. 293.
175. Тодика Ю.Н., Супрун Е.В. Конституция Украины: основа стабильности конституционного строя и реформирования общества. – Симферополь: Таврия, 1997. - С. 171.
176. Томин В.Т., Безлепкин Б.Т. Иерархия целей и задач в уголовном процессе. / В кн.: Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности. – Ярославль, 1976. -С. 138-140.
177. Туровцев В.И. Народный контроль. - М.: Знание, 1970.- С. 124-131.
178. Туровцев В.И. Народный контроль в социалистическом обществе. - М., 1974. - С. 70-71.
179. Управление – это наука и искусство: А. Файоль, Г. Эмерсон, Э. Тэйлор, Г. Форд. – М.: Республика, 1992. - С. 83-84.
180. Французская административная юстиция и право. - М., 1993. - С. 44.
181. Халфина Р.О. Право как средство социального управления. – М.: Наука, 1988. - С. 83-87.
182. Цвік М.В. Конституційні проблеми розподілу влад (деякі загально-теоретичні питання) // Вісн. Акад. правових наук України.- 1993.- №1.- С.64-65.
183. Чиркин В.Е. Контрольная власть. // Государство и право. - 1993.-№ 4. - С. 10-18.
184. Чиркин В.Е. Государствоведение. - М., 1999. - С. 358-374.
185. Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР. - М., 1981. - С 181.
186. Шуберт Т.Э. Понятие и становление конституционного контроля в СССР // Актуальные проблемы правовой перестройки. - М., 1990. - С. 29.
187. Шульженко Ю.Л. Конституционный контроль в России. - М., 1995. - С.9.
188. Элькинд П.С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве. – Л., 1976. - С. 57.
189. Юридическая процессуальная форма. Теория и практика/ Под ред. Недбайло П.Е. и Горшенева В.М. – М., 1976. - С. 94.
190. Юридический энциклопедический словарь. – М, 1987. - С. 74.
191. Юсупов В.А. Право и советское гасударственное управление. – Казань, 1976. - С. 146.
192. Юсупов В.А. Правоприменение в Советском государстве. - М., 1985. – С. 12.
193. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит., 1985. - С. 44-45.
194. Юхимчук А. Система фінансового контролю – з глибини історії до наших днів // Трибуна. – 1999. - № 1-2. – С. 29-30.
195. Явич Л.С. Сущность права. – ЛГУ, 1985. - С. 139.
196. Явич Л.С. Научно-техническая революция, право и юридическая наука // Правоведение. - 1973. - №5. - С. 105.
197. Ямпольская Ц.А. Органы советского государственного управления в современный период. – М., 1954. - С. 52-53.
198. Ямпольская Ц.А. Социалистическое государство и законы экономики. – М.: Юрид. лит., 1975. - С.239.