Копаєнко Ганна Іванівна. Роль дисбалансу антиендотоксинового імунітету у патогенезі діабетичної ретинопатії

brief description

Копаєнко Ганна Іванівна. Роль дисбалансу антиендотоксинового імунітету у патогенезі діабетичної ретинопатії : Дис... канд. мед. наук: 14.01.18 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2006. — 168арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 143-168

Копаєнко Ганна Іванівна. Роль дисбалансу антиендотоксинового імунітету у патогенезі діабетичної ретинопатії.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 офтальмологія. Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2006 р.
Дисертаційне дослідження присвячене вирішенню завдання: аналізу взаємозв’язку функціональних показників органа зору і вмісту сироваткових антиендотоксинових антитіл, секреторного антиендотоксинового IgA у сльозі, відносної кількості нейтрофілів, що несуть ЛПС-зв’язувальні рецептори, загальних сироваткових імуноглобулінів, продукції активних форм кисню нейтрофілами у хворих з різними формами діабетичної ретинопатії. Виявлено позитивний вплив ентеросорбенту ентеросгелю та кортикостероїду пролонгованої дії депо-медролу (метилпреднізону) на функціональні показники органа зору та імунний статус хворих на діабетичну ретинопатію.

1. За останні десятиліття захворюваність на ЦД неухильно зростає. ДР, тяжке ускладнення ЦД, у хворих на ЦД коливається від 10 до 97%, залежно від тривалості й особливостей перебігу ЦД. Останнім часом частота ДР збільшується, особливо у людей працездатного віку, що є серйозною медико-соціальною проблемою. У середньому сліпота у хворих на ЦД розвивається у 25 разів частіше, ніж у загальній популяції, а інвалідність через втрату зору досягає 10%. У зв’язку з цим вивчення додаткових ланок патогенезу ДР, а також розроблення нових методів профілактики і лікування діабетичних змін сітківки є надзвичайно актуальною проблемою.
2. У хворих на ДР виявлено дисбаланс антиендотоксинового імунітету. Так, порівняно з хворими на ЦД без ДР і здоровими особами, у пацієнтів з НДР рівні анти-ЛПС-IgA були, відповідно, вищі в 2,7 і 1,4 рази, а у пацієнтів з ППДР у 3,9 і 2 рази. Відмічено зниження вмісту анти-ЛПС-IgM у середньому в 1,7 і 2,3 рази, порівняно з хворими на ЦД без ДР і здоровими особами, відповідно, при всіх формах ДР.
3. У здорових осіб вміст анти-ЛПС-sIgА у сльозовій рідині у середньому становив 0,134 ± 0,028 у. о. Виявлено достовірне підвищення рівня секреторного анти-ЛПС-sIgА в сльозі при НДР, ППДР і ПДР, порівняно з хворими на ЦД без ДР і здоровими особами. Відмічено збільшення вмісту анти-ЛПС-sIgA в міру прогресування ДР.
4. У хворих на НДР і ППДР має місце достовірне збільшення, а у пацієнтів з ПДР достовірне зниження відносної кількості нейтрофілів периферичній крові, що несуть ЛПС-зв’язувальні рецептори. У хворих на ДР відмічено підвищення продукції АФК, що свідчить про порушення у системі неспецифічного захисту.
5. У хворих на ППДР відмічено позитивну кореляцію (r = 0,6) між рівнями в сироватці крові загального IgA і вмістом анти-ЛПС-IgA. Виявлена позитивна кореляція між сироватковим анти-ЛПС-IgA і індексом активації у хворих на НДР і ППДР (r = 0,7 і 0,8). У хворих на ПДР спостерігали негативну кореляцію між сироватковим анти-ЛПС-IgA і анти-ЛПС-sIgA у сльозі (r = 0,7). Наявність цих кореляційних зв’язків вказує на участь ендотоксину в імунопатологічних реакціях у хворих на ДР.
6. Розроблено патогенетично обґрунтований спосіб лікування ДР із застосуванням ентеросорбенту ентеросгелю і кортикостероїду пролонгованої дії депо-медролу, який сприятиме покращенню зорових функцій: ГЗ у хворих на НДР на 0,1±0,02 (р < 0,05), у пацієнтів з ППДР на 0,14±0,03 (р < 0,05), з ПДР на 0,06±0,01 (р > 0,05); ПЗ при НДР на 35±4,7 (р < 0,05), при ППДР на 40±5,6 (р < 0,05), при ПДР на 23±3,9 (р < 0,05); ПКЧ у середньому на 8,9±0,7 % (р < 0,05) та збереженню одержаних результатів на тривалий час.
7. При порівнянні способу лікування, що включає ентеросгель і депо-медрол, із використанням в комплексній терапії ентеросгелю та депо-медролу окремо відмічено позитивний вплив на імунологічні показники, що вивчались, у всіх групах хворих. Однак найефективніший вплив на аутоімунну відповідь має комплексне лікування з використанням ентеросгелю і депо-медролу (рівень анти-ЛПС-IgA зменшився при НДР на 0,197±0,029 у. о. (р<0,01), при ППДР на 0,228±0,035 у. о. (р<0,01); вміст анти-ЛПС-IgМ зріс при НДР на 0,134±0,026 у. о. (р<0,05); при ППДР на 0,113±0,022 у. о. (р<0,05); вміст анти-ЛПС-sIgA зменшився у хворих на ППДР на 0,087±0,018 у. о. (р<0,05); ЗХЛ знизилась у хворих на ППДР на 26,66±2,59 мВ/106(р<0,05)).