Корнєєва Віра Василівна. Обгрунтування шляхів зменшення доз опромінення населення України, зумовлених променевою діагностикою

brief description

Корнєєва Віра Василівна. Обгрунтування шляхів зменшення доз опромінення населення України, зумовлених променевою діагностикою : Дис... канд. наук: 14.02.01 2002

Корнєєва В.В.Обгрунтування шляхів зменшення доз опромінення населення України, зумовлених променевою діагностикою. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.02.01 гігієна. Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, Київ, 2002. Дисертація присвячена оцінці особливостей формування колективних доз опромінення населення різних областей і України в цілому, зумовлених медичними діагностичними дослідженнями, для визначення шляхів зменшення рівнів опромінення. У роботі розраховано ефективні дози опромінення пацієнтів різних вікових групп для найбільш поширених видів рентгенологічних та радіонуклідних діагностичних досліджень, одержано дані про органні та ефективні дози опромінення пацієнтів при дослідженні голови на комп'ютерних томографах, проведено поширений аналіз загальної кількості, частоти та структури рентгенорадіологічних досліджень з урахуванням віку пацієнтів, проаналізовано внесок різних видів досліджень у колективну дозу, визначено середньорічну дозу опромінення населення різних областей, оцінено зумовлений променевою діагностикою теоретичний ризик віддалених радіаційних ефектів, запропоновано підхід до централізованого контролю радіаційного виходу рентгенодіагностичних апаратів.

1. Колективна ефективна доза на населення України (АР Крим, 20 областей і м. Севастополь) при променевих методах діагностики склала 18606 люд.-Зв (18460 люд.-Зв, зумовлені рентгенологічними й 146 люд.-Зв радіонуклідними дослідженнями), що дає середню популяційну дозу 0,48 мЗв за рік. Коливання середньої популяційної дози в різних областях складають від 0,28 мЗв у Рівненській області до 0,78 мЗв у Вінницькій.
2. Основний внесок у колективну ефективну дозу в Україні вносять рентгеноскопія й флюорографія (34,2 і 33,0 %, відповідно). При цьому в структурі рентгенологічних досліджень частка рентгеноскопії становить лише 8 %, але з них 62 % проводяться без підсилювачів рентгенівського зображення (ПРЗ), що збільшує дозу опромінення пацієнта в 34 рази. За умови виконання Директиви 97/43/ЄВРОАТОМ Європейського співтовариства щодо заборони на проведення рентгеноскопічних досліджень без використання ПРЗ, колективна доза населення України від цього виду досліджень зменшилася б на 65 %.
3. Відзначено тенденцію зниження загальної кількості рентгенологічних досліджень в Україні з 948 на 1000 чоловік населення в 1987 р. до 546 в 1994 р. При цьому змінилася також структура рентгенологічних досліджень. В 1994 р. частка флюорографії зросла до 56,4 %. У структурі рентгенографічних досліджень головне місце посідають дослідження органів грудної клітки й дентальна рентгенографія. Частість їх складає, відповідно, 60 і 51,2 дослідження на 1000 чоловік і поступається лише флюорографічним дослідженням ОГК.
4. Рентгенівська комп'ютерна томографія в 1994 р. склала 0,5 % від загальної кількості рентгенологічних досліджень. Водночас, з огляду на тенденцію збільшення кількості КТ-досліджень, що спостерігається останніми роками, і високі, порівняно з іншими видами досліджень, дози опромінення пацієнтів, украй необхідним стає суворий підхід до призначення цих процедур і контроль за дозами опромінення пацієнтів, особливо дитячого віку.
5. Результати контролю радіаційного виходу рентгенодіагностичних апаратів свідчать про незадовільний технічний стан використовуваного діагностичного обладнання. Для підтримки рівнів опромінення пацієнтів на оптимальному рівні необхідно впроваджувати в практику кабінетів рентгенодіагностики програму гарантії якості з обов'язковим контролем радіаційного виходу та його основних характеристик постійності при однакових значеннях напруги на трубці й лінійності при різних значеннях експозиції.
6. Проблема контролю радіаційного виходу рентгенодіагностичних апаратів за умов практично повної відсутності в медичних закладах радіологічного профілю необхідних дозиметричних приладів може бути вирішена шляхом упровадження в практику методу контролю радіаційного виходу, заснованого на використанні термолюмінесцентних дозиметрів, що розсилаються поштою до закладів, де вони опромінюються, і проведенні обробки та аналізу результатів вимірювань у єдиному вимірювальному центрі.
7. Радіаційний ризик для населення України від проведених у 1994 р. рентгенологічних процедур, становить 1086 випадків онкологічних захворювань (фатальних і нефатальних) і 111 випадків спадкових порушень у двох наступних поколіннях. При цьому 2/3 віддалених несприятливих ефектів (близько 800 випадків) обумовлено рентгеноскопією і флюорографією ОГК. Радіаційний ризик, обумовлений радінуклідною діагностикою, проведеною в 1989 р., дорівнює 17 випадкам онкологічних захворювань і 2 випадкам спадкових порушень.
8. Для розвитку процесу оптимізації протирадіаційного захисту пацієнтів при медичному діагностичному опроміненні необхідним є створення системи обліку та контролю доз пацієнтів. Результати роботи можуть бути використані у системі контролю індивідуальних доз при здійсненні державного санітарно-епідеміологічного нагляду в галузі радіаційної гігієни.