Корпачева-Зінич Олеся Вадимівна. Особливості андрогенного забезпечення організму у чоловіків, хворих на цукровий діабет типу 2, в залежності від чутливості до інсуліну

brief description

Корпачева-Зінич Олеся Вадимівна. Особливості андрогенного забезпечення організму у чоловіків, хворих на цукровий діабет типу 2, в залежності від чутливості до інсуліну : дис... канд. мед. наук: 14.01.14 / Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка АМН України. — К., 2007. — 155арк. — Бібліогр.: арк. 121-155.

Корпачева-Зінич О.В.Особливості андрогенного забезпечення організму у чоловіків, хворих на цукровий діабет типу 2, в залежності від чутливості до інсуліну. Рукопис.
Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.14. ендокринологія. Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена дослідженню особливостей андрогенного забезпечення організму у чоловіків, хворих на цукровий діабет типу 2, в залежності від чутливості до інсуліну. Встановлено, що андрогенний баланс чоловіків пов’язаний як з віковими особливостями, так і з чутливістю до інсуліну. Визначено зниження вмісту загального тестостерону в плазмі крові з віком, що найвиразніше продемонстровано у хворих на ЦД-2 з інсулінорезистентністю у віковій підгрупі 66-75 років порівняно з відповідною підгрупою здорових чоловіків. У всіх чоловіків індекс вільного тестостерону знижується з роками; у хворих на ЦД-2 з інсулінодефіцитом, цей показник мав вищі значення, ніж у осіб похилого віку з інсулінорезистентністю і у обстеженого контрольного контингенту. Зміни андрогенного балансу чоловіків зумовлені зростанням рівня тестостерон-естрадіол зв’язуючого глобуліну з віком, але у всього діабетичного загалу вони мали більш низькі значення, ніж у здорових інсуліночутливих осіб відповідних вікових підгруп.
При вивченні особливостей рецепції у чоловіків, хворих на цукровий діабет типу 2, і контрольної групи досліджуваних відмічено підвищення константи дисоціації (Kd) та кількості зв’язуючих місць (Bmax) до тестостерону на мембранах моноядерних лейкоцитів в залежності від функціональної активності -клітин підшлункової залози і чутливості до інсуліну.
Довготривале призначення інсуліносенситайзерів метформіну та розіглітазону хворим на цукровий діабет типу 2 гальмує прогресування захворювання, стабілізуючи порушені показники вуглеводного обміну, що супроводжується зростанням концентрації тестостерон-естрадіол зв’язуючого глобуліну у крові осіб обох статей. При цьому у більшості чоловіків концентрація загального тестостерону
зростала, а індекс вільного тестостерону зменшувався. У жінок спостерігалась тенденція до зниження рівня загального тестостерону та індексу вільного тестостерону.
Отже, при обстеженні чоловіків, хворих на ЦД-2, доцільно проводить аналіз андрогенного статусу з метою визначення гормональних змін, які розвиваються на тлі цього захворювання, а також як прогностичного критерію ефективності терапії.
Експериментальне дослідження на щурах-самцям із стрептозотоциновим діабетом продемонструвало, що дефіцит інсуліну призводить до зниження рівня тестостерону та гальмування утворення 5a-ДГТ у печінці. Призначення інсуліну нормалізує зазначені показники, а введення тестостерон пропіонату поглиблює діабетогенний стан. Після кастрації самців-щурів рівень глюкози крові натще підвищується при незмінній концентрації інсуліну. Введення тестостерон пропіонату поновлює змінені показники глікемії.

У дисертаційній роботі на основі дослідженя вікових змін показників балансу тестостерону та інсулінорезистентності, визначена патогенетична роль зниження чутливості до інсуліну та його концентрації у крові в порушені андрогенного забезпечення організму чоловіків на різних етапах розвитку цукрового діабету типу 2.
Зміни у андрогенному забезпеченні організму чоловіків характеризуються зниженням концентрації загального тестостерону з віком, що особливо виражене у хворих на ЦД-2 з інсулінорезистентністю у віковій підгрупі 66-75 років порівняно з підгрупою 36-45 років та відповідною підгрупою здорових чоловіків.
У всіх чоловіків індекс вільного тестостерону знижується з роками; у хворих на ЦД-2 з інсулінодефіцитом, цей показник мав вищі значення, ніж у осіб похилого віку з інсулінорезистентністю і у обстеженого контрольного контингенту.
Зміни андрогенного балансу чоловіків зумовлені зростанням рівня ТЕЗГ з віком, але у всього діабетичного загалу вони мали більш низькі значення, ніж у здорових інсуліночутливих осіб відповідних вікових підгруп.
У чоловіків, хворих на цукровий діабет типу 2, порівняно з контрольною групою досліджуваних, відмічається підвищення константи дисоціації (Kd) та кількості зв’язуючих місць (Bmax) до тестостерону на мембранах моноядерних лейкоцитів в залежності від функціональної активності -клітин підшлункової залози і чутливості до інсуліну.

Довготривале призначення інсуліносенситайзерів метформіну та розі-глітазону хворим на цукровий діабет типу 2 гальмує прогресування захворювання, стабілізуючи порушені показники вуглеводного обміну, що супроводжується зростанням концентрації тестостерон-естрадіол зв’язуючого глобуліну у крові чоловіків і жінок. При цьому у більшості чоловіків концентрація загального тестостерону зростала, а індекс вільного тестостерону зменшувався.
Дефіцит інсуліну у щурів самців із стрептозотоциновим діабетом призводить до зниження рівня тестостерону та гальмування утворення 5a-ДГТ у печінці. Призначення інсуліну нормалізує зазначені показники, а введення тестостерон пропіонату поглиблює діабетогенний стан. Значне зниження тестостерону після кастрації самців-щурів викликає підвищення рівня глюкози крові натще при незмінній концентрації інсуліну. Введення тестостерон пропіонату відновлює змінені показники глікемії.