Костюшко Юрій Олексійович. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту

brief description

Костюшко Юрій Олексійович. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: дис... канд. пед.: 13.00.04 / Житомирський держ. ун-т ім. Івана Франка. - Житомир, 2005

Костюшко Ю.О. Педагогічні особливості підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2005.
Дисертація присвячена проблемі підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту. Проаналізовано основні напрями та підходи до вивчення проблеми; розроблено модель конструктивної міжособистісної взаємодії у конфліктній педагогічній ситуації; теоретично обґрунтовано педагогічні умови та критерії визначення рівнів готовності студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.
Визначено зміст, форми та методи організації процесу міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.
Обґрунтовано і розроблено модель підготовки студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої технології. Основні результати дослідження впроваджено в практику діяльності вищих навчальних закладів.

На основі вивчення науково-теоретичного підґрунтя проблеми конфліктів доведено, що вона розглядається в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних учених як актуальна педагогічна проблема. Виокремлення провідних наукових підходів до природи конфлікту (мотиваційного, когнітивного, діяльнісного) дало змогу виділити їх загальні характеристики: діалог, діалогічні відносини, кооперація. Водночас виокремлено риси, що призводять до конфліктної взаємодії: монолог, конкуренція, антидіалогічні відносини

Визначено сутність діалогічної взаємодії як нового теоретико-методологічного підходу до побудови гуманістичних взаємин у системі освіти. Особлива увага приділена таким поняттям, як „діалогічний стиль спілкування”, „діалогічна стратегія педагогічної діяльності”, „діалог як одиниця педагогічної взаємодії”, діалог культур”. Суб’єкт-суб’єктні відносини між учителем та учнями визначаються у дослідженні як найбільш характерна ознака діалогічного підходу, що сприяє взаєморозвитку та співтворчості учасників навчально-виховного процесу, а також саморозвитку особистості.
Відзначається значущість ідей педагогіки співробітництва та діалогічної взаємодії, спрямованих на розвиток міжособистісних партнерських рівноправних стосунків, суб’єкт-суб’єктних відносин, співпраці, співдружності, співпереживання, співтворчості вчителя та учнів, які стають можливими за умови реалізації педагогом інтегруючих стратегій взаємодії, що сприяють конструктивному вирішенню педагогічних конфліктів.

У дисертації здійснено аналіз групи споріднених понять: „конфлікт”, „ситуація конфлікту”, „міжособистісна взаємодія”, „підготовка майбутніх учителів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту”. Проаналізовано стратегії поведінки в ситуації конфлікту, а саме: конфронтація, колабораціонізм (пристосування), оборона, контратака, ухилення, переговори, компроміс, конкуренція (змагання), примирення (співробітництво). На основі аналізу базових понять дослідження визначено значущі компоненти ситуації конфлікту (віддалення та інтегрування), а також його структуру: віддалення, конфліктну ситуацію, інцидент (конфліктна взаємодія), завершення конфлікту.

У дослідженні сконструйовані власні визначення базових категорій.Міжособистісний конфліктвизначається як зіткнення несумісних соціальних, психологічних, духовних просторів суб’єктів, яке викликає їх протидію.„Підготовка студентів до міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту”розглядається як спеціально організований процес формування гуманістичної спрямованості та оволодіння студентами відповідними знаннями, вміннями й навичками з метою становлення комплексного новоутворення (системи функцій) в діяльнісній сфері для реалізації конструктивних підходів до педагогічних конфліктів.
3. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури в дослідженні створено модель конструктивної міжособистісної взаємодії у конфліктній педагогічній ситуації, яка включає такі компоненти: діагностування; входження в контакт; встановлення зворотного зв‘язку; створення атмосфери підтримки; аргументація; примирення. Проаналізовано впливові чинники, які визначають характер міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту, та з’ясовано умови переведення ситуації, яка містить суперечність, з протидії у співробітництво.
Розроблено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх педагогів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі; організація діяльнісної підготовки студентів за принципами активного соціально-психологічного навчання; створення сприятливого соціально-психологічного середовища для розвитку активної рефлексії. Визначено також базову педагогічну умову підготовки до міжособистісної взаємодії у вигляді інтегрованого підходу, який охоплює всі відомі форми організації навчально-виховного процесу.
Визначено такі критерії готовності студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: рівень засвоєння знань; рівень сформованості вмінь та навичок; рівень оперування знаннями, вміннями та навичками; здатність до рефлексії. На їх основі виділено рівні готовності міжособистісної взаємодії з дітьми у ситуації конфлікту: високий, достатній, середній, низький.
4. Розроблена авторська технологія підготовки майбутніх учителів до розв’язання конфліктів у міжособистісній взаємодії складається з ряду компонентів, а саме:
а)змістовапідструктура складається з певної послідовності модулів; у межах кожного з них відбувається обговорення теоретичного матеріалу, оцінюється загальна підготовка студентів до заняття за трьома рівнями: знання, пояснення, ілюстрація;
б)діяльніснапідструктура передбачає оволодіння студентами вміннями, навичками, прийомами організації міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту на прикладі педагогічної діяльності; визначається рівень усвідомлення студентом складності педагогічної взаємодії, випробовування власних сил у виконанні тренінгових завдань; оцінка здійснюється на двох рівнях: рівень демонстрації застосування смислу; рівень ілюстрації необхідних умінь та навичок;
в)рефлексивнапідструктура вміщує осмислення студентами власних індивідуальних характеристик міжособистісної взаємодії та підходів до конфлікту; тренування в саморегуляції контролю над власною поведінкою та переживаннями, які її супроводжують; здійснення самоаналізу та самооцінки, отримання та осмислення зворотного зв’язку від викладача та інших членів групи про успішність своїх дій; формування здатності неупереджено та об'єктивно розглядати власну поведінку з позиції професійної доцільності; оволодіння інструментарієм позитивної взаємодії з іншими членами групи та викладачем на рівні аналізу і відносин.
5. Проведена дослідно-експериментальна робота підтверджує достатню ефективність розробленої технології і моделі підготовки майбутніх педагогів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту. Результати порівняльного дослідження свідчать про значні переваги показників експериментальних груп (ЕГ) над контрольними (КГ). Суттєво зросли показники рівнів реалізації всіх функцій, необхідних для встановлення конструктивної міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту на достатньому, високому та середньому рівні. Відбулися позитивні зміни в показниках експериментальної групи в кінці експерименту порівняно з початковим, зокрема, комунікативної, емпатійності й результативної функцій, що підтверджує значне зростання рівня знань, умінь і навичок студентів і показників їх рефлективності.
6. На основі запропонованої технології підготовлено спецкурс „Міжособистісна взаємодія педагога з дітьми в ситуації конфлікту та підготовка до неї”, який складається з системи модулів, що дає змогу цілеспрямовано готувати студентів до розв’язання міжособистісних конфліктів.
Перспективи подальших досліджень з проблеми міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту пов’язані зі створенням єдиної термінологічної бази проблеми; подальшою розробкою продуктивних технологій взаємодії в ситуації конфлікту; дослідженням специфіки конфліктності школярів різних вікових категорій; пошуком інноваційних підходів щодо підготовки майбутніх фахівців до вирішення конфліктів.