Ковальчук Таміла Григорівна. Особливості реалізації інтелектуальної власності в економіці України

brief description

Ковальчук Таміла Григорівна. Особливості реалізації інтелектуальної власності в економіці України: дисертація канд. екон. наук: 08.01.01 / НАН України; Інститут економіки. - К., 2003

Ковальчук Т.Г. Особливості реалізації інтелектуальної власності в економіці України.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія Інститут економіки НАН України, Київ, 2003 р.
У дисертації розкрито зміст інтелектуальної власності як складової системи відносин власності на сучасному етапі економічного розвитку, уточнено особливості реалізації інтелектуальної власності в умовах ринкового середовища. Уточнено принципи ціноутворення на об’єкти інтелектуальної власності і на цій основі критично переосмислено існуючі підходи до вартісної оцінки даних об’єктів. Поглиблено уявлення про інтелектуальну власність як складову конкурентного потенціалу основних структуроутворюючих ланок економіки, здійснено оцінку стану справ з охороною об’єктів інтелектуальної власності в Україні та висунуті пропозиції, спрямовані на забезпечення формування цивілізованих відносин інтелектуальної власності в Україні.

У дисертації на основі комплексного теоретико-методологічного дослідження економічних відносин формування та розвитку інтелектуальної власності в Україні визначено її сутнісні властивості, теоретичні моделі та практичні механізми макроекономічного впливу на динаміку національної економіки. Проведений аналіз дозволив зробити наступні висновки:
1. Серйозним недоліком у дослідженні інтелектуальної власності є відсутність розробок, присвячених з’ясуванню походження цього феномену. Доведено, що вирішення даного питання є основоположним пунктом формування наукового розуміння інтелектуальної власності. Адже саме походження інтелектуальної власності закладає смисл і межі її існування та потенціал, визначає генетичні зв’язки та закономірності розвитку, задає принципову схему дослідження різних її аспектів, тобто у концентрованому вигляді містить усі можливі майбутності даного суспільного явища, логіку їх розкриття в історичній дійсності.
2. Критичне переосмислення існуючих поглядів на природу власності як такої дозволило встановити, що цей феномен породжується необхідністю цілісної реалізації потреб індивіда та суспільства в цілому в умовах уречевленої залежності людей, що передбачає встановлення ієрархії у суспільстві і надає власності характер економічної влади. Виходячи з цього, власність трактується автором дисертації як уречевлене відношення людей, яке встановлює суб’єкта економічної влади. Основним законом власності є процес зростаючої убуваючої значущості економічної влади в організації суспільного життя, а межі існування власності визначаються зняттям уречевленої залежності людей і можливістю використання загальносуспільних способів організації діяльності останніх.
3. Необхідно розрізняти поняття походження” інтелектуальної власності та її чинники”. Перше з них є поняттям субстанціонального рівня. Чинники ж є наслідками розгортання субстанції, можуть змінювати один одного чи діяти одночасно. Вони не вичерпують усього потенціалу природи власності, а визначають певний етап його існування. Маючи власне призначення, чинники передають його зазначеному феномену у тій мірі, в якій це сприяє досягненню закладеного у ньому смислу. При цьому діє механізм добору, селекції, який базується на субстанції інтелектуальної власності.
4. Субстанцію інтелектуальної власності слід шукати у духовному виробництві. Широке” та вузьке” розуміння духовного виробництва дозволяє уникнути таких крайнощів як концепції двох духовних виробництв”, двох наук”, які зустрічаються у літературі, пояснити факт наявності духовної діяльності не лише у власне духовному виробництві, але й у матеріальному, наприклад, як визначальний елемент в інноваційному процесі.
5. Розвиток інтелектуальної сфери в Україні, її включення в ринкові відносини, зростання ролі інтелектуальних продуктів (особливо у виробничо-інноваційних процесах) потребують більш детального аналізу проблеми їх вартісної оцінки. Серед існуючих видів оцінки вартості домінуючою є ринкова, оскільки вона дає можливість виявити справедливу ціну об’єктів інтелектуальної власності у випадку проведення комерційної операції, глибинною основою якої є співставленні витрат до потенційного результату її використання.
6. Для проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності застосовують методи, що об’єднані у три підходи: витратний, ринковий та доходний, кожен з яких має свої переваги та недоліки. Найбільш правильно буде оцінювати вартість ОІВ на основі ринкових методів, оскільки вони спираються на ринкову інформацію. Однак в сучасних умовах останній рідко використовується за таких причин: інформація щодо оцінюваних ОІВ, як правило, конфіденційна і недоступна; на сучасних ринках важко знайти аналоги оцінюваному ОІВ із-за недостатньо розвинених ринків та ін.
Використовують і метод доходного підходу, який дозволяє враховувати ризики і інфляцію. Однак переваги цього методу являються і його недоліками, оскільки висувають жорсткі вимоги, пов’язані з прогнозуванням розвитку конкретних ринків із врахуванням численних ціноутворюючих чинників.
Таким чином, методу витратного підходу віддають перевагу розробники ОІВ, методу ринкового інвестори, метод доходного підходу більш можливий для використання корекції результатів, отриманих на основі методів двох попередніх підходів. Названі підходи можуть застосовуватись як окремо, так і одночасно, залежно від чинників, що впливають на розроблення конкретної методики оцінки вартості кожного об’єкта.
7. Інтелектуальна власність перетворюється на провідний чинник економічного зростання та стає головним фактором у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній і формуванні сталого високого рівня її конкурентоспроможності.
Формування на основі інтелектуальних ресурсів суспільства інтелектуального капіталу прямо залежить від рівня розвитку захисту інтелектуальної власності, значення якого постійно зростає в процесі відтворення. Виходячи з цього в роботі визначені основні напрями, що сприяють зростанню національного потенціалу високотехнологічного розвитку через ефективну охорону інтелектуальної власності.
8. Аналіз стану системи охорони інтелектуальної власності в Україні показує, що зараз триває інтенсивний процес приведення її основних параметрів до міжнародних стандартів шляхом встановлення з боку держави належних умов для творчої і підприємницької діяльності, забезпечення правових і соціально-економічних умов для розвитку вітчизняного виробництва, формування цивілізованого ринку інтелектуальної власності. Значну роль тут відіграють такі заходи, як ліквідація недоліків правової системи в країні, поступове подолання пануючої в суспільстві зневаги до захисту прав інтелектуальної власності та посилення впливу економічних стимулів охорони інтелектуальної власності.
9. Виконання законів щодо охорони інтелектуальної власності в Україні залишається на незадовільному рівні, особливо у сферах аудіо- та відеопродукції і комп’ютерних програм. В умовах обмеженої платоспроможності широких верств населення існує необхідність до придбання і споживання більш дешевої продукції, виготовленої з порушенням прав інтелектуальної власності. Незважаючи на активізацію зусиль правоохоронних органів із захисту прав інтелектуальної власності, загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається ще високим, тому нагальним є завершення формування цілісної та ефективної системи охорони інтелектуальної власності в Україні.