Ковальська Оксана Романівна. Епідеміологічні особливості інфекцій невенеричної природи, що передаються статевим шляхом

brief description

Ковальська Оксана Романівна. Епідеміологічні особливості інфекцій невенеричної природи, що передаються статевим шляхом: дис... канд. мед. наук: 14.02.02 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2005

Ковальська О.Р. Епідеміологічні особливості інфекцій невенеричної природи, що передаються статевим шляхом. Рукопис.
Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.02.02 епідеміологія. - Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського, м. Київ, 2005.
Дисертацію присвячено вивченню особливостей розвитку епідпроцесу інфекцій невенеричної природи, що передаються статевим шляхом, у західноукраїнському регіоні. Встановлено епідособливості поширення хламідіозу, мікоплазмозу і генітального герпесу впродовж 11 років в 7 західних областях. Вперше визначено території, групи та час ризику, тенденції розвитку епідпроцесу на заході України. Показано, що існуюча система обліку інфекцій невенеричної природи, що передаються статевим шляхом, неадекватно відтворює розвиток епідпроцесу через невідповідність організації лабораторної верифікації цих захворювань. Охарактеризовано спектр патології та патогенів у розрізі вікових, статевих і поведінкових груп населення. Обґрунтовано необхідність введення лабораторного обстеження серед осіб груп ризику. Встановлено провідні чинники ризику, що сприяють поширенню зазначених інфекцій. Доведено необхідність профілактичних програм серед суцільного населення.

Епідемічна ситуація щодо інфекцій невенеричної природи, які передаються статевим шляхом, є неблагополучною без ознак стабілізації як в Україні, так і в західноукраїнському регіоні. За інтенсивністю та динамікою епідемічний процес в регіоні є аналогічним до загальнодержавного: інтенсивні показники у 1993-2003 роках коливались від 299,2 до 783,5. За період, що аналізується, спостерігалась тенденція до зростання захворюваності на урогенітальний хламідіоз (у 6,4 рази), мікоплазмоз (у 2,2 рази), герпетичну інфекцію (у 1,4 рази).
У всіх західних областях, як і в Україні, групою ризику щодо інфекцій невенеричної природи, які передаються статевим шляхом, були особи віком 18-29 років. Ризик інфікування хламідіями у даній групі майже в 5 разів перевищував аналогічний показник у групі осіб старше 30 років, у 11,7 рази у підлітків та в 84 рази у дітей. Серед жінок спостерігалася більша інтенсивність епідемічного процесу, ніж серед чоловіків: захворюваність зростала зі швидкістю 42,0 % проти 27,6 % на рік, а ризик інфікування був у 1,3 рази вищим.
Територіями підвищеного ризику на заході країни щодо інфекцій невенеричної природи, які передаються статевим шляхом, виявилися Хмельницька та Чернівецька області. У розрізі західного регіону стан епідемії урогенітального хламідіозу мав місце у Волинській та Хмельницькій; мікоплазмозу у Хмельницькій та Чернівецькій областях.
Комплексне лабораторне обстеження за стандартами ВООЗ хворих із запальними захворюваннями сечостатевої системи та осіб із порушеною фертильністю виявило, що найпоширенішим збудником був Herpes simplex virus, інфікованість яким у 1,88-2,5 рази перевищувала аналогічні показники для Ureaplasma urealyticum, у 3,0-3,2 рази - Chlamydia trachomatis та в 7,5-7,9 рази - Mycoplasma hominis.
Генітальний герпес, урогенітальний хламідіоз, уреаплазмоз і мікоплазмоз як моноінфекцію виявлено в (18,00±1,81) %, (8,44±1,31) %, (3,11±0,82) % та (0,44±0,31) % обстежених відповідно. Найтиповішими асоціаціями мікроорганізмів у хворих були герпетично-уреаплазменні (41,67±3,45) %, хламідійно-герпетичні (20,1±2,81) %, герпетично-мікоплазменні (10,78±2,17) %. У частини хворих виявлено інфікування трьома патогенами одночасно, з яких найчастішим було поєднання хламідій, вірусу простого герпесу і уреаплазм (14,22±2,44) %.
У ряді лабораторій мережі лікувально-профілактичних установ проводяться лише серологічні дослідження на урогенітальний хламідіоз, мікоплазмоз, герпетичну інфекцію, що недостатньо для верифікації діагнозу. Найвищі показники ураженості населення Волинської та Хмельницької областей на урогенітальний хламідіоз є результатом коректного обліку даних реєстрації і обліку випадків захворювань.
Чинниками ризику інфікування збудниками інфекцій невенеричної природи, що передаються статевим шляхом, були часте вживання алкоголю, відсутність постійного статевого партнеру, невикористання бар’єрних засобів захисту при статевих стосунках, низька інформованість щодо ризику інфікування збудниками генітальних інфекцій, ненадання вчасної кваліфікованої медичної допомоги, міграційні процеси. Шанси інфікування чоловіків під час подорожей були вищими при зовнішній міграції до Польщі, Росії та Чехії, а жінок - при внутрішній.
Із метою оптимізації епідеміологічного нагляду в зазначеній групі інфекцій необхідно введення щорічного лабораторного обстеження на урогенітальний хламідіоз, генітальний герпес та мікоплазмоз особам активного репродуктивного віку. Профілактичні програми мають формуватися із врахуванням чинників ризику, притаманних для конкретних територій і груп населення.