Козіброцький Сергій Петрович. Програмно-нормативні основи фізичного виховання студентів (історико- методологічний аналіз)

brief description

Козіброцький Сергій Петрович. Програмно-нормативні основи фізичного виховання студентів (історико- методологічний аналіз) : Дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / Луцький держ. технічний ун-т. — Луцьк, 2002. — 190арк. — Бібліогр.: арк. 160-183.

Козіброцький С.П. Програмно-нормативні основи фізичного виховання студентів (історико-методологічні аспекти). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02. Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення.
В дисертації здійснено дослідження програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів на основі історико-методологічного аналізу навчальних програм фізичного виховання студентів.
Мета дослідження розкрити та узагальнити характерні тенденції розвитку структури, змісту, спрямованості програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів у вищій школі України впродовж XX століття.
Об’єкт дослідження програмно-нормативні засади системи фізичного виховання. Предмет дослідження історико-методологічні аспекти розвитку програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах України.
Наукова новизна полягає в тому, що комплексному історико-методологічному аналізу піддано зміст, структуру, спрямованість програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентської молоді. Виявлено специфіку навчальних програм з фізичного виховання студентів в окремих зарубіжних країнах.

За даними науково-методичної літератури встановлено, що однією із найактуальніших проблем подальшого розвитку системи фізичного виховання в Україні є вдосконалення програмно-нормативних основ. Важливою складовою програмно-нормативних засад є наявність державних програм фізичного виховання, які містять науково обґрунтовані завдання та засоби фізичного виховання, комплекси рухових умінь і навичок для засвоєння щодо конкретного контингенту, переліки відповідних норм та вимог. Сучасний процес фізичного виховання студентської молоді характеризується відсутністю типової (базової) програми. Водночас, в літературі майже недослідженими залишаються питання розвитку вітчизняних програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів в історико-методологічному аспекті, що може слугувати неабияким підґрунтям для оптимізації програмно-методичного забезпечення навчально-вихованого процесу у вищій школі України.

На основі вивчення науково-теоретичних положень встановлено, що програмно-нормативне забезпечення фізичного виховання студентської молоді значною мірою зумовлено правовим полем галузі, ідейними засадами національної системи навчання та освіти; системою організації сфери фізичного виховання та суспільно-політичною ситуацією в державі.

Нормативною базою навчальних програм з фізичного виховання в Україні є Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. В свою чергу навчальні програми з фізичного виховання повинні визначають мінімальний обсяг знань, умінь та навичок, що підлягають засвоєнню за роками навчання і сприяють розвитку особи відповідно до державних вимог у цій галузі, та вирішувати комплекс виховних, оздоровчих, освітніх та розвиваючих завдань.

Результати історико-порівняльного аналізу показали, що зміст, структура, цільова спрямованість навчальних програм з фізичного виховання для студентів вищих навчальних закладів України розвивалися еволюційним шляхом, зберігаючи відносну стабільність у структурі й помітно відрізняючись за змістом програмного матеріалу, метою і завданнями фізичного виховання, кількісними параметрами навчального навантаження.

У процесі дослідження виявлено п’ять періодів розвитку програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентів, зумовлених соціально-історичними, військово-політичними, економічними, загальноосвітніми та культурними умовами відповідного часового відтинку історії. Це, зокрема, такі періоди: 20-х років; 30-х років; 4050-х років; 6080-х років XX століття та сучасний пострадянський періоди. Кожен період мав свої характерні особливості, пов’язані з стратегічними державними завданнями, які ставилися загалом перед галуззю фізичної культури.

Важливим підґрунтям для вдосконалення програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентів в Україні є використання кращого зарубіжного досвіду. Організація фізичного виховання студентів в Польщі, Норвегії та США засвідчує зменшення значення державного компоненту в програмно-нормативному забезпеченні.

Фізичне виховання студентської молоді Польщі та Норвегії тяжіє до європейської моделі фізичного виховання, де студент самостійно вибирає навчальний матеріал для вивчення.
Особливим у фізичному вихованні в Норвегії є відношення до студентів-інвалідів, студентів із відхиленнями у стані здоров’я. Усі такі студенти, подібно як це відбувалося і в загальноосвітній школі, займаються разом в одній групі із здоровими ровесниками.
Для Сполучених Штатів Америки характерним є те, що фізичне виховання не є для студентів обов’язковою навчальною дисципліною. Фізичне виховання у більшості провідних університетів США здійснюється на основі вільного вибору студентом конкретного виду спорту, спортивні заняття відбуваються у вільний від основного навчального навантаження час.

Узагальнення характерних тенденцій формування і укладання навчальних програм з фізичного виховання для студентів дозволило визначити, що навчальні програми з фізичного виховання в умовах сьогодення повинні мати оздоровчу спрямованість; враховувати інтереси та уподобання учасників навчально-виховного процесу; відповідати регіональним традиціям; матеріальним, кліматичними та природним умовам та максимально враховувати майбутню професію студентів.