Кравченко Вікторія Олександрівна. Інституціональні засади зовнішньоекономічної діяльності України в контексті світового та регіонального розвитку

brief description

Кравченко Вікторія Олександрівна. Інституціональні засади зовнішньоекономічної діяльності України в контексті світового та регіонального розвитку: дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2004

Кравченко В.О. «Інституціональні засади зовнішньоекономічної діяльності України в контексті світового та регіонального розвитку». Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Донецький національний університет, Донецьк, 2004.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів зовнішньоекономічної діяльності України. Проаналізовано інституціональні засади зовнішньоекономічної діяльності України в контексті світового та регіонального розвитку, уточнено поняття спеціальної економічної зони, запропоновано нову концепцію оцінки впливу спеціального режиму інвестиційної діяльності на соціально-економічну складову регіону. Обґрунтовано доцільність багатовекторного розвитку зовнішньоекономічного співробітництва України та доведено необхідність визначення пріоритетів участі України у інтеграційних процесах як шлях до економічного зростання та удосконалено організаційноекономічний механізм розвитку інституціональних засад зовнішньоекономічних засад України.

У дисертації вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування і розробки практичних пропозицій щодо удосконалення інституціональних засад зовнішньоекономічної діяльності України в контексті світового та регіонального розвитку. На основі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки:

На основі дослідження теоретичних аспектів розвитку інтеграційних процесів в світовій економіці автором запропоновано уточнений концептуальний підхід щодо етапів розвитку світових інтеграційних процесів, а саме, доведено обов’язкову послідовність формування інтеграційних об’єднань та визначено перспективи формування інтеграційних об’єднань.
Сучасна спеціальна економічна зона, на думку автора, становить частину національного економічного простору, де для підприємців (як резидентів, так і нерезидентів) створюється певний механізм управління і така система пільг і стимулів, яка на основі новітніх технологій дозволяє створювати і розвивати пріоритетні галузі економіки, здатні забезпечити виробництво високоякісної конкурентоспроможної товарної продукції (робіт, послуг, технологій), успішний соціально-економічний розвиток регіонів, а також подолання депресивності і відсталості регіону. При цьому ділове життя зони керується ринковими важелями в сполученні з частковою регулюючою роллю держави.
Світова практика показує, що створення вільних економічних зон є дуже дієвим засобом розвитку економіки окремих територій і регіонів. Створення і розвиток вільних економічних зон орієнтовано на вирішення конкретних пріоритетних економічних і соціальних задач, реалізацію стратегічних програм і проектів, розвиток депресивних регіонів.
Проаналізувавши стан зовнішньоторгівельного обороту України, можна відзначити його зростання з країнами ЄС та СНД. За результатами дослідження виявлено доцільність багатовекторного розвитку зовнішньоекономічного співробітництва України та доведено необхідність визначення пріоритетів участі України у інтеграційних процесах як шлях до економічного зростання.
Пріоритети розвитку зовнішньоекономічної діяльності України та інституціональні засади мають носити різнорівневий характер, що дозволить здійснити інтеграцію до світової економіки на засадах як державного, так і міжнародного та регіонального характеру.
Згідно з результатами аналізу, доцільно надалі розвивати транскордонне співробітництво на західних кордонах та формувати принципово нові мезорегіональні відносини на східних кордонах, що сприятиме більш ефективному розвитку відносин як з країнами Європейського Союзу, так і з Росією та Білорусією;
Подальший розвиток територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності веде до формування нових пропорцій і встановлення певних тенденцій, у тому числі в сфері активізації зовнішньоекономічних зв’язків. Для відстеження їх динаміки і структури необхідно уточнити схеми моніторингу і контролю функціонування СЕЗ, а також систему вимог до статистичної звітності, яка забезпечувала б доступність статистичної інформації з метою найбільш детального аналізу процесів, що відбуваються.
Стимулювання розвитку економіки України за допомогою спеціального режиму інвестиційної діяльності вимагає більш зваженого підходу до використання податкових пільг, серйозного відпрацювання організаційних, виробничих і фінансових механізмів, митного регулювання, надійних методів прогнозування результатів їх функціонування. Тому доцільно при розробці планів і програм функціонування СЕЗ і ТПР у регіоні використовувати запропоновану в дисертації схему розробки програм функціонування територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності та спеціальних економічних зон.
Однією з найбільш гострих проблем у старопромисловому депресивному регіоні є проблема працевлаштування і зайнятості населення. Залучення як внутрішніх, так і іноземних інвестицій позитивно впливає на створення робочих місць у досліджуваних СЕЗ і ТПР, а це, у свою чергу, позначається на досягненні соціальних цілей, що були поставлені при створенні СЕЗ і ТПР у Донецькій області. У цілому щодо запропонованої у дисертації моделі можна відзначити, що створення СЕЗ і ТПР позитивно впливає на економіку старопромислового Донецького регіону, але також є доцільним стимулювання створення нових робочих місць за допомогою різних важелів і механізмів регулювання з боку держави податкових пільг тощо.