КРИМІНАЛІСТИЧНА ПРОФІЛАКТИКА ЯК СТРУКТУРНИЙ ЕЛЕМЕНТ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ 11
1.1. Поняття та наукові основи вчення про криміналістичну
профілактику 11
1.2. Предмет, місце, завдання та методи криміналістичної
профілактики 32
1.3. Соціально-діяльнісна детермінація та інформаційно- гносеологічні основи криміналістичної профілактики 53
Висновки до I розділу 81
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 866
2.1. Сучасні рівні, форми та напрями організації профілактичної діяльності органів внутрішніх справ 86
2.2. Організація профілактичної діяльності органами внутрішніх
справ 100
2.3. Профілактична діяльність слідчого органів внутрішніх
справ 126
Висновки до II розділу 1501
ВИСНОВКИ 1534
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1589
ДОДАТКИ 1767

ВСТУП

Актуальність теми. Боротьба зі злочинністю в Україні на сучасному етапі розбудови правової держави є важливим державним завданням. Одним із напрямків цієї боротьби є профілактика злочинності. У Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України № 1376-2000 від 25 грудня 2000 року, зазначається, що досягненню мети забезпечення активної наступальної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави й громадськості, удосконалення законодавства, організації, засобів сприятимуть заходи, спрямовані на створення атмосфери суспільної нетерпимості злочинності; ослаблення дії криміногенних факторів; припинення зрощування кримінальних структур з органами державної влади тощо. Отже, без успішного вирішення кола питань, що стосуються профілактики злочинності, не можна вирішити цю задачу, побудувати правову державу, сформувати правову та моральну культуру владних інститутів і громадян, оптимально впливати на багатоплановий процес формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості.
Провідну роль у профілактиці злочинів відведено органам внутрішніх справ, які мають для цього відповідні повноваження, сили та засоби. У сучасних умовах, спираючись на науково-обґрунтовану правову теорію в єдності з передовою практикою, вони призвані по-новому вирішувати цю задачу. Тому від науково-методичного забезпечення цієї галузі їхньої діяльності значною мірою залежить вирішення важливої загальнодержавної задачі – профілактики злочинності.
За останні три десятиріччя значний внесок у дослідження цієї проблеми зробили науковці: Г.А. Аванесов, Ю.М. Антонян, О.А. Герцензон, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, В.К. Звірбуль, В.С. Зеленецький, І.І. Карпець, О.М. Литвак, О.Б. Сахаров, А.С. Шляпочников та ін.
Спеціальне освітлення отримали також соціальні аспекти профілактики антисуспільних явищ (О.М. Бандурка, А.Е. Жалінський, К.Є. Ігошев, В.В. Коваленко, О.М. Литвинов, А.Б. Сахаров та ін.).
Разом із тим, у системі профілактики антисуспільних явищ ще недостатньо визначена роль криміналістичної науки. У криміналістичній літературі знайшли вирішення лише окремі сторони даної проблеми, які висвітлювалися у роботах Р.С. Бєлкіна, А.Ф. Волобуєва, В.Ф. Зудіна, Г.Г. Зуйкова, О.Н. Колесніченка, В.П. Колмакова, В.О. Коновалової, В.О. Ледащева, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, Г.М. Міньковського, І.Я. Фрідмана, Б. Холиста, В.М. Шевчука, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та ін.
Роботи зазначених авторів мають суттєве наукове й практичне значення. Але їхні праці торкаються лише окремих аспектів проблеми, і не містять узагальнюючого наукового аналізу криміналістичних проблем профілактики злочинів, зокрема, у структурі методики розслідування злочинів.
У зв'язку із цим, актуальним є комплексне дослідження сучасних проблем криміналістичної профілактики злочинів, вивчення досвіду діяльності правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, пошук та розробка нових наукових напрямків у цій сфері, а також шляхів удосконалення профілактичної діяльності на основі розроблення ієрархічної структури заходів профілактичного характеру.
Перелічені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Постанови Верховної Ради України “Про концепцію судово-правової реформи в Україні” від 28 квітня 1992 р., Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженої Указом Президента України № 83/96 від 17 вересня 1996 р., Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/ 2000 та Указу Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”. Відповідає напрямкам прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995 – 2000 рр. (Рішення Колегії МВС України № 4 КМ/2 від 28 червня 1995 р.). Тему дисертації передбачено планом науково-дослідної роботи Запорізького юридичного інституту МВС України та затверджено Вченою радою, протокол № 9 від 12 листопада 1999 р.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз сучасних загальнотеоретичних і методологічних проблем криміналістичної профілактики злочинів та вдосконалення на цій основі окремих аспектів криміналістичної теорії, засобів і методів профілактичної діяльності органів внутрішніх справ.
Відповідно до поставленої мети, у роботі накреслене вирішення таких основних завдань:
- дослідити, науково обґрунтувати та уточнити окремі аспекти поняття, сутності та наукових основ учення про криміналістичну профілактику злочинів, уточнити її місце, предмет, завдання та методи;
- визначити роль теоретичних положень криміналістичної профілактики злочинів як структурного елементу методики розслідування злочинів;
- дослідити соціально-діяльнісну детермінацію та інформаційно-гносеологічну основу криміналістичної профілактики;
- розглянути сучасні рівні, форми та напрями профілактичної діяльності;
- розкрити організаційно-тактичні аспекти профілактичної діяльності органів внутрішніх справ;
- узагальнити практичний досвід організації та здійснення профілактичної діяльності органами внутрішніх справ, і слідчими підрозділами, зокрема, розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення їхньої діяльності;
- обґрунтувати необхідність внесення змін до кримінально-процесуального законодавства щодо профілактики злочинів, сформулювати відповідні пропозиції.
Об'єктом дослідження є кримінально-процесуальні правовідносини, що виникають у діяльності співробітників органів внутрішніх справ під час їхньої профілактичної діяльності засобами та методами криміналістики.
Предмет дослідження становлять наукові положення криміналістичної профілактики злочинів; норми кримінально-процесуа-льного права, що регулюють профілактичну діяльність слідчого; конкретні напрямки профілактичної діяльності слідчого; слідча й експертна практика щодо профілактики злочинів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є комплексне використання сукупності методів і прийомів сучасної теорії наукового пізнання соціальних і правових явищ, що надає можливість досліджувати проблему в єдності її змісту і юридичної форми, здійснювати системний аналіз профілактичної діяльності органів внутрішніх, у цілому, та слідчих, зокрема.
У роботі використано також окремі методи наукового пізнання. Історико-правовий метод використовувався для розкриття особливостей поняття та наукових основ учення про криміналістичну профілактику, а також події злочину як інформаційно-гносеологічної основи криміналістичної профілактики. Структурно-функціональний метод дозволив визначити закономірності та тенденції розвитку профілактики засобами та методами криміналістики. Застосування системно-структурного методу дало змогу здійснити структурування та класифікацію задач, методів криміналістичної профілактики та визначити сучасні рівні, форми та напрями профілактичної діяльності органів внутрішніх справ. Порівняльно-правовий метод надав можливість провести вивчення законодавства інших країн щодо профілактики злочинів методами криміналістики. За допомогою логіко-семантичного аналізу поглиблено понятійний апарат, уточнено сутність низки неоднозначних понять. Формально-юридичний аналіз норм чинного законодавства щодо профілактики злочинів дозволив виявити властиві їм недоліки та протиріччя, і сформулювати пропозиції з удосконалення правового регулювання в сфері профілактики злочинів. У процесі дослідження, під час вивчення кримінальних справ, проведення опитування працівників правоохоронних органів і суддів, автором широко використовувалися соціологічні, статистичні, економічні, математичні методи.
Дисертаційне дослідження базується на концептуальних положеннях загальної теорії права, загальної теорії кримінології, загальної теорії криміналістики, галузевих юридичних наук. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ із профілактики злочинів.
Інформаційну й емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять результати узагальнення та аналізу: опитування за спеціально розробленими методиками 196 слідчих МВС України; 10 суддів; 26 викладачів кафедр кримінального процесу та криміналістики Національної академії внутрішніх справ України, Запорізького юридичного інституту МВС України, Херсонського юридичного інституту НУВС; вивчення 200 кримінальних справ досудове слідство по яким закінчено в 2001-2003 роках; опублікованих матеріалів слідчої практики; дані статистичних звітів МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійним монографічним дослідженням комплексу взаємопов'язаних проблем теорії соціальної профілактики антисуспільних явищ і криміналістичної профілактики злочинів, за результатами якого висловлено авторське бачення шляхів удосконалення профілактичної діяльності органів внутрішніх справ, уточнено та сформульовано низку нових наукових положень та висновків. Основні з них такі:
- уточнена соціальна природа, і комплексний характер соціальної профілактики антисуспільних явищ;
- дістало подальшого розвитку визначення ролі та місця криміналістичної профілактики в теорії криміналістики;
- сформульовано авторське визначення та уточнено зміст окремих понять, що відносяться до теорії криміналістичної профілактики злочинів, зокрема, предмета криміналістичної профілактики злочинів, що розглядається в трьох аспектах – сфери практичної діяльності правоохоронних органів (органів внутрішніх справ і слідчих), наукового напряму криміналістики (теорії, учення), специфічного об'єкта управлінського впливу;
- розвинені та змістовно вдосконалені системи завдань і методів теорії криміналістичної профілактики злочинів, уточнені шляхи їхньої реалізації, зокрема, наводиться авторське бачення головного завдання криміналістичної профілактики злочинів, яке логічно витікає з основного призначення криміналістики та конкретизується в розробці відповідних наукових рекомендацій із попередження злочинів; подальший розвиток застосування в профілактичній діяльності окремих методів пізнання, методів організаційного впорядкування, методів профілактичного впливу тощо;
- дістало подальшого розвитку структура окремої теорії криміналістичної профілактики злочинів;
- розвинені й удосконалені положення щодо сучасних рівнів, форм і напрямків організації профілактики злочинів у діяльності органів внутрішніх справ;
- сформульовано відповідні конкретні пропозиції щодо уточнення змісту окремих норм кримінально-процесуального законодавства (зокрема, ст. ст. 231, 64 КПК України) щодо діяльності слідчих органів внутрішніх справ із криміналістичної профілактики злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором теоретичні висновки й практичні рекомендації, розвивають наукові засади вчення про криміналістичну профілактику злочинів як відносно самостійної частини криміналістичної науки та можуть бути реалізовані під час оновлення та розробки нових нормативно-правових актів кримінально-процесуального законодавства України, а також враховані в подальшій науково-дослідній роботі, навчальному курсі “Криміналістична профілактика злочинів” для вищих юридичних закладів освіти.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертації обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ 30.03.2000 р.); на міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України” (Херсон 27-28.09.2003 р.); на лекціях дисертанта з теми “Профілактична діяльність слідчих органів внутрішніх справ” перед особовим складом слідчих підрозділів Дніпровського, Суворовського, Комсомольського і СВ ХМУ УМВС України в Херсонській області; на лекціях дисертанта з курсу “Криміналістична профілактика злочинів” перед курсантами та слухачами Херсонського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ.
Дисертація виконана на кафедрі криміналістики Запорізького юридичного інституту МВС України й обговорена на кафедрі криміналістики Національного університету внутрішніх справ.
Результати дослідження використовуються також у навчальному процесі під час вивчення курсу “Криміналістична профілактика злочинів” у Запорізькому юридичному інституті МВС України та Херсонському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відбито в п'яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України та 3 тезах наукових доповідей.
Структура дисертації складається із вступу, двох розділів, поділених на 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє дійти певних висновків теоретичного та практичного характеру.
Ми підтримуємо точку зору більшості криміналістів про те, що попередження злочинів відноситься до предмета криміналістики і є різновидом криміналістичної діяльності. Проблеми криміналістичної профілактики злочинів необхідно розглядати як органічну частину, складову методики розслідування злочинів, окремий, заключний її структурний елемент.
Розгляд і вирішення теоретичних та практичних питань профілактики як складової частини методики розслідування окремих видів злочинів повинно виходити, насамперед, з правильного визначення предмета криміналістичної профілактики, яке, у криміналістичній літературі, є дискусійним. Ми вважаємо, що предметом криміналістичної профілактики злочинів є соціально значуща й ефективна система наукових положень та розроблюваних на їх основі організаційних, правовиховних, процесуально-тактичних, науково-технічних та окремометодичних засобів і прийомів збирання, дослідження, оцінки та використання доказів із виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів і зв'язаних з ними інших антигромадських проявів. Отже, найбільш точним, на нашу думку, є віднесення до засобів криміналістичної профілактики таких прийомів і методів, які базуються на досягненнях науки криміналістики та розробляються в її теорії.
Під час дослідження питань організації профілактичної діяльності органами внутрішніх справ нами виявлені певні негативні тенденції у здійсненні цієї діяльності, зокрема: профілактична діяльність на рівні міськрайлінорганів здійснюється без урахування оперативної обстановки на території, що обслуговується; не забезпечується необхідний профілактичний вплив на осіб, які схильні до зловживання спиртними напоями, а також осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, неповнолітніх, які схильні до вчинення правопорушень і злочинів (зокрема, профілактична функція відділень кримінальної міліції у справах неповнолітніх замінена на суто оперативно-розшукову); профілактична робота в підрозділах ДАІ зводиться лише до певних виховних заходів, а така важлива задача як переконання залишається на останньому плані; під час проведення профілактичних заходів органами внутрішніх справ на місцях майже не залучаються експерти-криміналісти та спеціалісти; можливості здійснення профілактики засобами криміналістики використовуються дуже рідко; взаємодія між службами органів внутрішніх справ з питань профілактики злочинів не ефективна й вагомих результатів не дає.
У діяльності слідчого з виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, яка здійснюється в процесі досудового слідства, тісно переплітаються кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні моменти. Вважаємо, що криміналістичні засоби профілактики повинні спиратися не тільки на дані криміналістичної техніки або тактики, але й на результати кримінологічних досліджень та здійснюватися відповідно до задач, порядку та форм, що встановлені кримінально-процесуальним законом.
Криміналістичні рекомендації методики розслідування окремих видів злочинів, виконуючи свою роль у попередженні злочинів, повинні узагальнювати типові причини й умови, що сприяють вчиненню злочину. Важливе значення для формування цих рекомендацій відіграють також узагальнені дані кримінології щодо структури та динаміки окремих видів злочинності.
Причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, необхідно віднести в законодавчому порядку до обставин, які належать доказуванню у кримінальній справі.
Важливою формою реагування слідчого на виявлення ним причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, є внесення подання до відповідного державного органу, організації, установи або посадовій особі про усунення цих причин і умов. Тому суттєве практичне значення має правильне визначення структури цього подання. Чинним кримінально-процесуальним законом не встановлено, в якій формі повинно бути складено подання. Ми вважаємо, що подання про усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочину повинно складатись із трьох структурних частин: вступної, описово-мотивуючої та резолютивної.
Подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину повинно вноситись, на нашу думку, не з кожної кримінальної справи, а лише з тих, де слідчому вдалося виявити причини і умови, тому, що за нашим переконанням, активізувати профілактичну діяльність слідчого слід не шляхом збільшення подань, а шляхом поліпшення їх змісту. Контроль за виконанням подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину повинен здійснюватись слідчим, прокуратурою та судом. При цьому слід враховувати відміну правового положення цих осіб, а звідси і специфіку форм контролю, що виконується кожним із них.
З огляду на вищезазначене науково-практична реалізація основних положень проведеного дисертаційного дослідження може бути здійснена в наступних основних напрямках:
1) розробка загального та спеціального законодавства з проблем профілактики злочинів [163, с. 127-132];
2) активізація та постійне стимулювання профілактичної діяльності правоохоронних органів, із залученням громадськості, засобами криміналістики;
3) переорієнтування правоохоронних органів з виявлення незначних злочинів на викриття найбільш небезпечних, що зачіпають найбільш важливі сфери життя держави та громадян, де злочинність набула особливо небезпечного поширення й резонансу;
4) визначення конкретних механізмів взаємодії правоохоронних органів з іншими органами та установами, на які законодавством покладено обов’язок оперативного, технічного, інформаційного та іншого забезпечення профілактичної діяльності;
5) визначення, на основі аналізу досвіду функціонування системи профілактики злочинів у колишньому СРСР і за кордоном, нових приоритетних напрямів профілактики;
6) вироблення нових та удосконалення існуючих заходів підвищення морально-правої культури суспільства в цілому та кожного окремого індивіда, зокрема, розробки та запровадження в діяльність правоохоронних органів відповідних методик виявлення, нейтралізації та усунення причин та умов конкретних злочинів;
7) законодавче визначення шляхом внесення доповнень ст. 23 КПК України поняття причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, а також віднесення цих категорій до переліку обставин, які належать доказуванню в кримінальній справі, шляхом доповнення ст. 64 КПК України;
8) законодавче визначення структури подання слідчого про усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів, шляхом внесення доповнення до ст. 231 КПК України наступного змісту: “Подання слідчого про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину складається з трьох структурних частин: вступної, описово-мотивуючої та резолютивної”.
У вступній частині подання повинні міститися такі дані: кому адресоване подання, його найменування, де, коли, ким, в якій кримінальній справі воно винесене.
В описово-мотивуючій частині подання надається опис злочинного діяння (фабула злочину). В цій частині повідомляються відомості про особу, яка вчинила злочин, після цього викладаються конкретні причини й умови, які сприяли вчиненню даного злочину.
У резолютивній частині подання повинні бути відображені такі моменти: рішення слідчого про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, і про ті заходи, які, на його думку, необхідно реалізувати для їх усунення; вказівки конкретним особам, які, на думку слідчого, відповідальні за обставини, що сприяли вчиненню злочину; рішення про строки, за які посадові особи установ або підприємств, а також керівники громадських організацій повинні дати відповідь при прийнятті ними заходів для реалізації подання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Виправно-трудовий кодекс України. – К.: Істина, 2001. – 416 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К., 2004. – 314 с.
4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 року / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.
6. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За загальною редакцією В.Т. Маляренка, В.К. Гончаренка – К., 2003. – 938 с.
7. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – К.: ООО “Одиссей”, 2000. – 1108 с.
8. Закон України “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
9. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”: Офіційне видання. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 19 с.
10. Закон України “Про службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
11. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
12. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 7.
13. Закон України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
14. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
15. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь в кримінальному судочинстві” від 04 лютого 1994р. // Голос України. – 1994. – 2 березня.
16. Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 12. – Ст. 58.
17. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
18. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 6. – Ст. 35.
19. Указ Президента України “Про створення місцевої міліції” № 29/2001 // Міліція України. – 2001. – № 2. – С. 2.
20. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо зміцнення законності і правопорядку в Україні” № 628/1996 // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 149. – С. 6.
21. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку” № 650 від 16.06.1999 р.
22. Указ Президента України “Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України” від 7 жовтня 1992 р. Із змінами та доповненнями станом на 17.10.2000 р.
23. Указ Президента України “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” № 143/2002 від 18.02.2002 р.
24. Указ Президента України № 218/93 “Про Координаційний комітет з питань боротьби зі злочинністю” / Голос України. – 1993. - № 15.
25. Положення про дозвільну систему: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.94 р. // Іменем закону. – 1993. – № 44.
26. Державна програма забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. - № 226. – С. 6.
27. Положення про ДАІ Міністерства внутрішніх справ: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 16.
28. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.02. “Про утвердження Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб” // Збірник урядових нормативних актів України. – 1998. – № 30.
29. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52.
30. Наказ МВС України № 682 від 30.08.99 р. “Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України”. – 39 с.
31. Наказ МВС України № 102 від 14.10.99 р. “Про затвердження Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції”. – 27 с.
32. Наказ МВС України № 1212 від 20.10.03 р. “Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України”. – 31 с.
33. Наказ МВС України № 1600 від 25.12.2003 р. “Про організацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України”. – 78 с.
34. Наказ МВС України № 129 від 21.02.2001р., “Про організацію виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”. – 34 с.
35. Наказ МВС України № 45 від 03.02.1992р. “Про заходи по удосконаленню діяльності дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України”. – 71 с.
36. Наказ МВС України № 404 від 28.08.1994р. “Про затвердження статуту патрульно-постової служби міліції України”. – 36 с.
37. Рішення колегії МВС України “Про затвердження Плану основних організаційно-практичних заходів МВС України щодо реалізації Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” від 16.12.1999 р., № 8/КМ.
38. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 526 с.
39. Аванесов Г.А. Криминология: Учебник. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 500 с.
40. Адміністративна діяльність міліції / За заг. ред. акад. АПрНУ, проф. О.М. Бандурки: Підручник. – Харків: Вид-во Нац. унту внутр. справ, 2004. – 477 с.
41. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть особенная. / Под ред. док. юрид. наук, проф. академика РАЕН А.П. Корнева. – М.: Московская академия МВД России, Центр юридической литературы ”Щит”, 2001. – 526 с.
42. Александров Г. Совершенствование методов расследования – в центре внимания советской криминалистики // Социалистическая законность. – 1948. – № 2. – С. 7-11.
43. Алексеев А.И. Криминология. Курс лекций. – М.: Издательство ”Щит-М”, 1999. - 340 с.
44. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Л. Криминологическая профилактика: Теория, опыт, проблемы. – М.: Изд-во ”НОРМА”, 2001. – 496 с.
45. Андрєєва О.Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Харків, 1999. – 17 с.
46. Антонян Ю.М. О понятии профилактики преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1977. – Вып. 265. – С. 34-37.
47. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. – М., 1975. – 408 с.
48. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. – Харьков: Гос. Спец. Изд-во ”Основа”, 2003. – 368 с.
49. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002). – К., 2002. – 268 с.
50. Бахин В.П., Карпов Н.С., Цимбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение / Акад. налоговой службы Украины; Под ред. П.В. Мельника. – К., 2001. – 123 с.
51. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы Общая и частные теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с.
52. Белкин Р.С. Курс криминалистики.: В 3 т. – Т. 1: Общая теория криминалистики. – М.: Юристъ, 1997. – 408 с.
53. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учебное пособие для вузов. – 3-е изд., дополненное. – М.: ЮНИТИ-Дана, Закон и право, 2001. – 837 с.
54. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: В 3 т. - Т. 2: Частные криминалистические теории. – М.: Акад. МВД СССР, 1978. – 410 с.
55. Белкин Р.С. О понятии расследования преступлений. – М., 1978. – 184 с.
56. Биргеу М.М. Методологічні проблеми теорії профілактики злочинів. // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України – 2003. – № 4. – С. 157–163.
57. Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинуваченого (проблеми комплексного вивчення особи обвинуваченого в стадії попереднього слідства): Монографія. – Київ: Атіка, 1999. – 457 с.
58. Біленчук П.Д., Лисиченко В.К., Клименко Н.І. та ін. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, 2001. – 253 с.
59. Борідько О.А. Актуальні проблеми поняття ”подія злочину” в аспекті попередження злочинності засобами криміналістики (за способом вчинення злочину) // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. - № 1. – С. 58-65.
60. Борідько О.А. Соціальні засади криміналістичної профілактики // Бюлетень з обміну досвідом роботи: Науково-практичне видання. - № 140. – К., 2002. – С. 66-68.
61. Борідько О.А., Гаркуша А.М. Сутність сучасної концепції профілактики злочинів органами внутрішніх справ // Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України: Зб-к наук. статей. – Херсон: Мрія, 2003. – С. 173-175.
62. Борідько О.А., Кумейський А.В. Стан і роль слідчої профілактики злочинів у сучасних умовах // Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України: Зб-к наук. статей. – Херсон: Мрія, 2003. – С. 178-181.
63. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы. – М., 1990. – 234 с.
64. Бурлаков В.Н. Индивидуальная профилактика правонарушений: проблемы и суждения // Вестник Ленинградского университета. Серия: Экономика. Философия. Право. – 1982. - № 23. – С. 103-108.
65. Быргеу М.М. Организация профилактики преступлений органами внутренних дел: концептуальные основы, практика, перспективы совершенствования (опыт Республики Молдова) / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, проф. Бандурки А.М.: Монография. - Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. – 254 с.
66. Васильев А.Н. Введение в курс советской криминалистики. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1962. – 28 с.
67. Васильев А.Н. Следственная тактика и ее место в системе криминалистики // Криминалистика на службе следствия. – М., 1961. – С. 5-47.
68. Васильєв А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 139 с.
69. Великий тлумачний словник сучасної української мови // Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ ”Перун”, 2001. – 1054 с.
70. Винберг А.И Пути развития теории криминалистики // Советское государство и право. – 1971. - № 10. – С. 116-119.
71. Вишневский В.Г. Природа интерсубъективного в свете теории познания диалектического материализма: Автореф. дисс. на соиск. учен. степени канд. философ. наук. – Л., 1980. – 17 с.
72. Владимиров Э.В., Зильберквит Г.А., Каценельсон Ю.Д. Уголовная профилактика. – М.: УРКМ, 1934. – 879 с.
73. Волобуев А.Ф. Предупреждение экономических преступлений следователем // Законность. – 2003. – № 5. – С. 11-16.
74. Волобуєв А.Ф. Профілактична діяльність при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. - № 12-1. – С. 62-69.
75. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва: Навч. посібник / За ред. О.М. Бандурки. – Х.: ”Рубікон”, 2000. – 272 с.
76. Голіна В.В. Попередження злочинності: Лекція. – Харків, 1994. – 40 с.
77. Горский В.Ф. Выявление и изучение причин преступности. – Воронеж: изд-во Воронежского ун-та, 1964. – 93 с.
78. Горский Г.Ф. Деятельность следователя по предупреждению преступлений // Практика применения нового уголовно-процессуального законодательства. – М., 1962. – С. 16-19.
79. Готт В.С., Семенюк Э.П., Урсул А.Д. Категории современной науки (становление и развитие). – М., 1984. – 82 с.
80. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – Спб, 1908.
81. Гуковская Н.И. Деятельность следователя и суда по предупреждению преступлений несовершеннолетних. – М.: ”Юридическая литература”, 1967. – 112 с.
82. Даньшин И.Н. Криминалистические меры предупреждения преступности и отдельных преступлений //Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали між нар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 вересня 2003р. / Ред. кол.: М.І. Панов (голов. ред.), В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Х.: Гриф, 2003. – С. 44-47.
83. Демин М. В. Проблемы теории личности. – М., 1977. – 154 с.
84. Долгова А.И. Организация предупреждения преступности с учетом детерминации // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 47. – М., 1988. – С. 7-15.
85. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминалистическая информация. – Львов: Вища школа, изд-во при Львов. гос. ун-те, 1980. – 211 с.
86. Жордания И.Ш. Структура и правовое значение способа совершения преступления. – Тбилиси, 1977. – 233 с.
87. Жуков А.М. Предупредительная деятельность следователя по уголовному делу. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1990. – 104 с.
88. Зарипов Э.С. Правовой механизм профилактики правонарушений. – Ташкент, 1990. – 123 с.
89. Звирбуль В.К. Деятельность следователя по предупреждению преступлений // Социалистическая законность. – 1961. - № 10. – С. 25-31.
90. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. – Харьков, 1975. – 172 с.
91. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков: Прапор, 1996. – 260 с.
92. Зудин В.Ф. Криминалистическая профилактика: теория и практика: дисс… на соиск. ученой степени д-ра юрид. наук. – К., 1987. - ДСП. – 401 с.
93. Зудин В.Ф. Социальная профилактика преступлений: Криминологические и криминалистические проблемы. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1983. – 187 с.
94. Зуйков Г.Г. Изучение способа совершения преступления // Криминалистика социалистических стран; Под ред. В.Я. Колдина. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 51-59.
95. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления: Автореф. дисс… на соискание учен. степени д-ра юрид. наук: 12.00.09. – М., 1970. – 34 с.
96. Зуйков Г.Г. Понятие способа совершения преступления // Специализированный курс криминалистики (для слушателей вузов МВД СССР, обучающихся на базе сред. спец. юрид. образования): Учебник / Под ред. проф. М.В. Салтевского. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1987. – 316-320 с.
97. Зуйков Г.Г. Предупреждение преступлений средствами криминалистики / Выявление причин преступности и предупреждение преступлений. – М., 1967. – 178 с.
98. Зуйков Г.Г. Способы сокрытия преступления и уклонения от ответственности // Способы сокрытия следов преступлений и криминалистические методы их установления: Сб. трудов. – М., 1984. – С. 3-11.
99. Зуйков Г.Г., Гришанин П.П. Выявление причин преступности и предупреждение преступлений. – М., 1967. – 188 с.
100. Иванов И.И. Криминалистическая превенция (генезис, теоретические и методологические основы, перспективы развития в свете нового уголовно-процессуального законодательства). – СПб, 2003. – 167 с.
101. Иванов И.И. Криминалистическая превенция (комплексное исследование генезиса, состояния, перспектив): Автореферат дисс… д-ра юр. наук. – СПб, 2004. – 34 с.
102. Иванов И.И. Криминалистическая профилактика в системе отечественной криминалистики // История государства и права. 2004. – № 1. – С. 11- 14.
103. Игошев К.Е. Социальный контроль и профилактика преступлений: Учебное пособие. – Горький: Изд-во Горьковская высшая школа МВД СССР, 1976. – 92 с.
104. Игошев К.Е., Устинов В.С. Введение в курс профилактики правонарушений: Учебное пособие. – Горький: Горьк. высш. школа МВД СССР, 1977. – 94 с.
105. Каган М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). – М., Политиздат, 1974. – 187 с.
106. Кальман О.Г. Злочинність у сфері економіки України: Теоретичні та прикладні проблеми попередження: Автореферат дисс... на здобуття наукового ступеня д-ра юрид. наук. – Харків, 2004. – 34 с.
107. Кальман О.Г. Стан та головні напрями попередження злочинності в Україні: Теоретичні і прикладні проблеми. – Харків: Гімназія, 2003. – 352 с.
108. Карпец И.И. Проблема преступности. – М., “Юрид. лит. ”, 1969. – 167 с.
109. Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Злочинна діяльність / Під ред. В.П. Бахіна. – К.: НАВСУ, 2001. – 204 с.
110. Кобец Н.Г. Предупреждение правонарушений в производственном коллективе // Вопросы теории и практики. – М., 1982. – С. 167-176.
111. Коваленко В.В. Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління: монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 420 с.
112. Колдин В.Я. Предмет, методология и система криминалистики // Криминалистика социалистических стран. – М.: ”Юрид. лит.”, 1986. – С. 8-21.
113. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – Харьков, 1967. – 28 с.
114. Колесниченко А.Н., Савченко А.Н. К вопросу о понятии способа совершения преступления в криминалистике // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы. – Душанбе, 1962. – С. 5-11.
115. Колмаков В.П. Некоторые вопросы криминалистической профилактики преступлений // Советское государство и право. – 1961. - № 12. – С. 106-109.
116. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
117. Коршик М.Г., Степичев С.С. Изучение личности обвиняемого на предварительном следствии. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: “Юрид. лит.”, 1969. – 204 с.
118. Костюк Н.Т., Лутай В.С., Белогуб В.Д. и др. Интеграция современного научного знания: методологический анализ. – К., 1984. – 231 с.
119. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М.: “Юрид. лит”, 1971. – 358 с.
120. Криминалистика / Под ред. А.И. Винберга, С.П. Митричева. – М., 1950. – Ч.2. – 312 с.
121. Криминалистика / Под ред. С.П. Митричева, П.И. Тарасова-Родио¬нова. – М., 1953. – Ч.2. – 184 с.
122. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Юристъ, 2000. – 718 с.
123. Криминалистика: Уч-к для юрид. вузов / Под ред. Н.П. Яблокова, В.Я. Колдина. – М.: Изд-во МГУ. 1990. – 464 с.
124. Криминология / Под ред. проф. Н.Ф. Кузнецовой, проф. Г.М. Миньковского. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – 415 с.
125. Криминология. – М.: „Юрид. лит.”, 1979. – 304 с.
126. Криминология: Уч-к / Под общ. ред. проф. А.И. Долговой. – М., 1997. – 784 с.
127. Криміналістика: Підручник / В.М. Глібко, А.Л. Дудніков, В.А. Журавель та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 682 с.
128. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 352 с.
129. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. – М.: ”Форум-Инфра-М”, 1998. – 232 с.
130. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – 244 с.
131. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М: ”Юридическая литература”, 1968. – 175 с.
132. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За заг. ред. В.Г. Гончаренка та Е.М. Моісеєва. – К., 2001. – 368 с.
133. Куриленко О.А. Деякі аспекти методології криміналістичної профілактики злочинів // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. - № 4. – С. 166-173.
134. Куриленко О.А. Перспективні напрями організації профілактичної діяльності органами внутрішніх справ // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 12. – К.: Ун т держави і права ім. Корецького НАН України, 2001. – С. 465-467.
135. Куриленко О.А. Теоретичні основи та актуальні проблеми криміналістичної профілактики в сучасних умовах // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: тези доп. Міжнар. наук.-практ. конференції. Ч. II – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – С. 195-199.
136. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
137. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк, І.М. Мельник та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
138. Курс советской криминологии: предупреждение преступности / Под ред. В.Н. Кудрявцев, И.И. Карпец, Б.В. Коробейников. – М., 1986. – 548 с.
139. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. – М., 1986. – 238 с.
140. Ледащев В.А. О предмете криминалистической профилактики // Известия вузов. Правоведение. – 1984. – № 6. – С. 51-57.
141. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1985. – 304 с.
142. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинності // Право України. – 2001. - № 5. – С. 97-103.
143. Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике. Научно-практическое пособие. – М.: ИКФ ”ЭКМОС”, 2003. – 160 с.
144. Литвинов О.М. До концепції проекту Закону України ”Про профілактику злочинності” // Вісник Університету внутрішніх справ. - № 12-1. – 2000. – С. 127-132.
145. Литвинов О.М. Сучасні проблеми управління профілактикою злочинів в Україні: Монографія. – Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. – 312 с.
146. Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика преступлений: опыт, проблемы, решения. – К., 1980. – 212 с.
147. Лукашевич В.Г. Интеграция современного построения частных криминалистических теорий // Теоретические и практические проблемы обеспечения раскрытия и расследования преступлений криминалистическими методами и средствами. – К., 1992. – С. 7 – 21.
148. Люблинский П.И. Что такое криминалистика / Журнал министерства юстиции. – 1900. - № 9.
149. Макаренко О.М. Щодо з’ясування терміну „профілактика правопорушень” та суміжних з ним понять // Право і безпека. – 2004. - № 3-1. – С. 118-120.
150. Максимов А.А. Концепция структурных уровней материальных систем: становление, сущность и методологические функции: Автореферат дисс… на соиск. учен. степени канд. юр. наук. – Свердловск, 1987. – 18 с.
151. Мариупольский Л.А., Гольст Г.Р. К вопросу о процессуальных функциях следователя // Советское государство и право. – 1963. – № 18. – С. 18-22.
152. Матусовский Г.А. Проблемы развития криминалистической профилактики // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 вересня 2003 р. / Ред. кол.: М.І. Панов (голов. ред.), В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Х.: Гриф, 2003. – С. 38-41.
153. Матусовський Г.А. Криміналістична профілактика злочинів, що вчиняються у сфері підприємницької діяльності, і взаємодія правоохоронних органів // Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності / В.І. Борисов, О.Г. Кальман, В.П. Корж та ін. – Х.: Право, 2001. – С.249-257.
154. Миньковский Г.М., Арзуманян Т.М., Звирбуль В.К. и др. Деятельность органов расследования, прокурора и суда по предупреждению преступлений. – М.: Госюриздат, 1962. – 279 с.
155. Митричев С.П. Предмет советской науки криминалистики и ее место в системе юридических наук // Социалистическая законность. – 1952. - № 3. – С. 19-24.
156. Митричев С.П. Предмет, метод и система советской криминалистики. – М., 1956. – 188 с.
157. Міллер А. Що таке причини та умови злочинів? // Право України. – 2001. - № 5. – С. 89-91.
158. Нижник Н. Роль кадрової політики в реалізації функцій держави // Вісник Академії правових наук. – 2002. - № 3. – С. 21-28.
159. Новиченко А.С. Методологические основы познания преступности. – М., 1991. – 205 с.
160. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навчально-методичний посібник. – К.: ВІАН, 1996. – 352 с.
161. Основы научного управления социально-экономическими процессами / Под ред. Р.А. Белоусова, Л.З. Селезнева. – М.: Мысль, 1984. – 126 с.
162. Панов Н.И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступлений: Учебное пособие. – Харьков, 1984. – 111 с.
163. Пантелеев И.Ф. Теоретические проблемы советской криминалистики. – М., 1980. – 245 с.
164. Петелин Б.Я. О доказывании мотива и цели преступления // Советское государство и право. – 1970. - № 11. – С. 114-117.
165. Попов С. Сознание и социальная среда: пер. с болг. – М.: Прогресс, 1979. – 232 с.
166. Попова Е.И. Криминологическая характеристика и профилактика дорожно-транспортных преступлений. – Орел, 1999. – 215 с.
167. Профілактична діяльность слідчого при розслідуванні злочинів: Лекція для всіх форм навчання / Укл. А.Ф. Волобуєв. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2003. – 23 с.
168. Рощина І. Нове у законодавстві України і перспективи запобігання злочинності // Право України. – 2004. - № 3. – С. 60-63.
169. Садовский В.Н. Методические проблемы исследования объектов, представляющих собой системы // Социология в СССР. – Т.1. – М., 1966. – С. 12-19.
170. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. – Х.: Консум, Основа, 1999. – 416 с.
171. Самончик А.Н. Использование судами материалов судебной экспертизы в целях предупреждения преступлений. – М., 1984. – 187 с.
172. Сахаров А.Б. Криминология и ее значение для профилактической деятельности органов внутренних дел: Лекция. – М., 1985. – 26 с.
173. Сахаров А.Б. О личности преступника и причинах преступности в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 169 с.
174. Сахаров А.Б. Социальная система предупреждения преступлений // Советское государство и право. – 1972. - № 2. – С. 66-72.
175. Скоромников К.С. Существующая система учета преступлений и раскрытия их нуждается в кардинальной реформе // Государство и право. – 2000. - № 1. – С. 17- 24.
176. Советский энциклопедический словарь. – М., 1985. – 1067 с.
177. Сташис В., Бажанов М., Сенчин А. Опыт изучения представлений следователей и прокуроров и частных определений судов // Социалистическая законность. – 1967. – № 9. – С. 8- 12.
178. Степичев С.С. О системе советской криминалистики // Правоведение. – 1968. – № 4. – С. 59-66.
179. Тарасов-Родионов П.И. Настольная книга следователя. – М., 1949.
180. Теоретические основы предупреждения преступности / В.В. Клочков, А.С. Шляпочников, В.Н. Кудрявцев и др.; Отв. ред. В.К. Звирбуль. – М.: “Юрид. лит”, 1977. – 256 с.
181. Терзиев Н.В. Лекции по криминалистике. – М., 1951. – 162 с.
182. Учебно-методическое пособие по криминологии и профилактике преступности / Рук. кол. Филонов В.П. – Донецк, 1996. – 106 с.
183. Филонов В.П. Состояние, причины преступности в Украине и ее предупреждение: Монография. – Донецк: Изд-во “Донеччина”, 1999. – 640 с.
184. Философский энциклопедический словарь. – М.: Инфра-М., 2000. – 1045 с.
185. Фридман И.Я Вопросы профилактики преступлений в советской криминалистике: материалы пятой расширенной научной конференции Киевского отделения УНОСМиК. – К., 1964. – С. 14-17.
186. Фридман И.Я. Вопросы профилактики преступлений в системе криминалистики // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1971. – Вып. 8. – С. 102-109.
187. Фридман И.Я. О взаимодействии экспертных учреждений со следственными органами и судами по реализации профилактических предложений // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвед. науч.-метод. сб. / Киевск. ун-т. Вып. 22. – К.: Вища школа, 1981. – С. 92-101.
188. Фридман И.Я. Об эффективности профилактической работы судебно-экспертных учреждений // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1982. – № 24. – С. 21-27.
189. Фридман И.Я. Экспертная практика и новые методы исследования. – М., 1978. – № 1. – С. 7-11.
190. Холыст Б. Криминалистическая профилактика / Криминалистика социалистических стран / В.Я. Колдин и др.; Под ред. В.Я. Колдина. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 38-46.
191. Чувилев А.А., Чувилев Ан. А. Правоохранительные органы: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 2000.- 176 с.
192. Чурпита В.В. Исследование устойчивости способа преступления и его значение для раскрытия и расследования преступлений: дисс… на соиск. ученой степени канд. юр. наук. - К., 1989. – 204 с.
193. Шевчук В.М. Криміналістична профілактика злочинів та її роль у побудові методики розслідування: дискусійні проблеми // Вісник Академії правових наук України. – 2002. - № 2(29). – С. 175-180.
194. Шевчук В.М. Вопросы криминалистической профилактики преступлений // Роль и значение деятельности Р.С. Белкина в становлении современной криминалистики. Материалы Международной научной конференции (к 80-летию со дня рождения Р.С. Белкина), 2002. – С. 179-186.
195. Шинд В.И. Установление экспертом фактов, имеющих значение для принятия профилактических мер по конкретному делу // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: “Юридическая литература“, 1967. - № 5. – С. 76-95.
196. Шляпочников А.С. К вопросу о классификации мер предупреждения преступности // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1972. - № 17. – С. 3-10.
197. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности: методологические проблемы современной науки. – М.: Наука, 1978. – 391 с.
198. Юридичний словник-довідник: За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.Феміда, 1996. – 547 с.
199. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 1: А-Г. – 883 с.
200. Яблоков Н.П. Разработка приемов и способов профилактической работы в ходе следствия – одна из важных задач криминалистики // Вестник Моск. ун-та. – Сер. II. Право. – 1985. - № 5. – 11-16.
201. Якимов И.Н. Криминалистика: Руководство по уголовной технике и тактике. – М., 1925.