КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

КОЛОТУХА Іван Олексійович

УДК 341.3: 341.215.4

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник :
кандидат юридичних наук, професор Репецький Василь Миколайович

Львів – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА. 13
1.1 Історія становлення інституту кримінальної відповідальності в міжнародному праві. 13
1.2 Поняття та особливості кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права 422
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...50
Розділ 2. ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ ЯК ПІДСТАВА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА 52
2.1. Поняття та ознаки воєнних злочинів 52
2.2. Класифікація воєнних злочинів. 60
2.3. Характеристика основних складів воєнних злочинів. 71
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...86
Розділ 3. ФІЗИЧНА ОСОБА ЯК СУБ’ЄКТ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА 88
3.1 Суб’єкт кримінальної відповідальності за порушення норм міжнародного гуманітарного права 88
3.2 Відповідальність за віддання та виконання незаконного наказу. 95
3.3. Привілеї вищих посадових осіб і їх кримінальне переслідування. 114
Висновки до розділу 3………………………………………………………….120
Розділ 4. ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА 122
4.1 Судові органи, що здійснюють запобігання та притягнення до відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного права. 122
4.1.1 Міжнародний кримінальний суд 122
4.1.2 Міжнародні трибунали ad hoc для колишньої Югославії та Руанди…………………………………………………………………………...132
4.1.3 Змішані та інтернаціоналізовані суди і трибунали. 142
4.2. Органи, що доповнюють судове переслідування 153
Висновки до розділу 4………………………………………………………….161
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 167

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Вступивши у нове, третє тисячоліття, людство не змогло позбавитись старих проблем, які кожен раз нагадують про себе разом з появою чергового збройного конфлікту. Сучасні міжнародні відносини характеризуються зміною характеру конфлікту, появою ряду нових категорій та ситуацій, збільшенням числа жертв серед цивільного населення, все більшою інтернаціоналізацією збройних конфліктів неміжнародного характеру. «За минуле століття мільйони дітей, жінок та чоловіків стали жертвами немислимих злодіянь, які глибоко потрясли совість людства…» – преамбула Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду (далі – МКС).
Положення міжнародного права, що стосуються воєнних злочинів, злочинів проти миру та злочинів проти людяності приймалась та розроблялись в рамках міжнародного гуманітарного права (далі – МГП) – окремої галузі міжнародного права, якій притаманні певні особливості і яка характеризується інтенсивним розвитком та значним зміцненням своїх позицій особливо за останні сімдесят років.
Закріплення тих або інших гуманітарних правил, безумовно, було запізнілою реакцією держав на страхіття війни. Положення гуманітарного права, в яких мова йде про міжнародні злочини та відповідальність за них, не завжди виявлялись достатньо прозорими. Однією з найскладніших була проблема визначення правового характеру міжнародних злочинів, які вчинюються окремими особами, що розглядаються як серйозні порушення положень гуманітарного права.
Основна маса серйозних порушень МГП в цілому зачіпає права людини. В умовах збройного конфлікту, як внутрішньодержавного, так і міжнародного характеру, основні права людини – право на життя, гідне існування, особисту недоторканність, свободу пересування і цілий ряд інших – найгрубішим чином зневажаються, що об’єктивує необхідність їх внутрішньодержавної і міжнародно-правової охорони і захисту за допомогою міжнародного гуманітарного права.
У практиці міждержавних відносин, особливо на початку і в другій половині XX століття, мала місце систематична діяльність держав по регламентації протидії порушенням норм міжнародного гуманітарного права шляхом укладання міжнародних договорів і угод, що становлять в сукупності міжнародно-правовий масив, іменований МГП. Успішним прикладом такої діяльності служить ухвалення чотирьох Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р. і Додаткових протоколів до них 1977 р., складових правової основи сучасного МГП. Проте, значна кількість документів, прийнятих з метою захисту прав людини в умовах збройного конфлікту, регламентує лише окремі питання реалізації такого захисту і правила ведення воєнних дій. Деякі положення МГП носять лише загальний, декларативний характер, оскільки не містять конкретних зобов’язань держав-учасників і механізмів контролю за їх виконанням.
Неможливість примирення з безкарністю організаторів та виконаців міжнародних злочинів в рамках МГП покликало міжнародну спільноту до діяльності, метою якої було притягнути вказаних осіб до відповідальності та судити їх не тільки за законами національного права, але й міжнародного.
Саме ця діяльність і мала результатом появу і розвиток в міжнародному праві концепції індивідуальної кримінальної відповідальності.
Постійне зростання озброєнь, їх технічне вдосконалення, запровадження військової повинності для всіх верств суспільства, призводить до того, що небезпека і руйнація, спричинені війною, поширюються значно швидше, ніж створюються закони, покликані їх стримувати. Однак МГП активно розвивається в цьому напрямку і одним із наслідків цього розвитку була поява в міжнародному праві інституту індивідуальної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини.
Кримінальна відповідальність фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права одержала своє закріплення в міжнародних договорах не шляхом введення конкретних санкцій за злочинні діяння, а через заборону певної поведінки і визнання державами обов’язку переслідувати такі порушення відповідно до національного законодавства. Проте ця схема мала недоліки і не справлялася із завданням притягнення до кримінальної відповідальності воєнних злочинців, що викликало необхідність створення міжнародних воєнних трибуналів та міжнародних кримінальних судів.
В 1998 р. був прийнятий і в 2002 р. набув чинності Римський статут, що заснував постійний судовий орган, для переслідування винних в здійсненні міжнародних злочинів – Міжнародний Кримінальний Суд.
Однак, як вбачається з практики застосування міжнародними судами норм міжнародного гуманітарного права по притягненню до кримінальної відповідальності фізичних осіб, які вчинили воєнні злочини, не можна прийти до остаточного висновку про те, що зроблене все можливе, щоб подолати практику безкарності осіб, які вчинили злочини під час збройних конфліктів. Це зумовлює необхідність проведення дослідження поняття кримінальної відповідальності фізичних осіб в рамках міжнародного гуманітарного права, складів міжнародних злочинів, суб’єктного складу вказаного поняття, механізму запобігання та притягнення до відповідальності осіб, що вчинили порушення міжнародного гуманітарного права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті теми «Міжнародно-правовий захист прав людини: теорія сучасність, перспективи» (реєстраційний № 01050004926).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП.
Досягнення поставленої мети здійснювалося через постановку та вирішення наступних основних завдань:
дослідити історію становлення інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб в міжнародному праві;
визначити поняття та особливості кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права;
розглянути підстави кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права;
визначити поняття та ознаки воєнних злочинів;
проаналізувати основні склади воєнних злочинів та класифікувати їх;
дати загальну характеристику суб’єкту відповідальності за порушення норм міжнародного гуманітарного права;
розглянути питання про відповідальність за дачу незаконного наказу та його виконання;
з’ясувати співвідношення відповідальності індивіда та держави за порушення норм МГП;
охарактеризувати інституційний механізм запобігання та притягнення до відповідальності індивідів за порушення норм міжнародного права;
проаналізувати місце Міжнародного Кримінального Суду, Міжнародних трибуналів ad hoc для колишньої Югославії та Руанди, змішаних та інтернаціоналізованих судів і трибуналів в системі запобіганням порушення норм МГП;
розглянути місце органів, що доповнюють судове переслідування, у системі запобіганням порушення норм МГП.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають у процесі реалізації норм міжнародного права, які передбачають кримінальну відповідальність фізичних осіб за порушення міжнародного гуманітарного права.
Предметом дослідження є норми міжнародного права, що передбачають кримінальну відповідальність фізичних осіб за порушення міжнародного гуманітарного права.
Теоретичною основою дослідження є положення сформульовані у працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених як: А. Х. Абашидзе, В. Ф. Антипенко, В. П. Базов, Ю. Г. Барсегов, В. А. Батирь, І. П. Бліщенко, М. В. Буроменський, В. Г. Буткевич, Н. В. Дрьоміна, Н. А. Зелінська, Д. С. Карєв, О. Г. Кібальник, І. І. Карпець, Ю. М. Колосов, Н. І. Костенко, І. І. Лукашук, А. С. Мацко, Н. Г. Михайлов, А. І. Полторак, М. Ю. Рагінський, С. А. Раджабов, В. М. Репецький, П. С. Ромашкін, В. М. Русинова, І. В. Фісенко та ін.
Також використано праці таких західних вчених, як Е. Давид, Ж. Пікте, М. Ч. Бассіоуні, Я. Броунлі, А. Кассезе та інших представників зарубіжної доктрини МГП.
Джерела дослідження. При написанні дисертації використовувалися відповідні міжнародно-правові акти, рішення та внутрішні документи Міжнародного Суду ООН, Міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc для колишньої Югославії і Руанди та Міжнародного кримінального суду, чинне законодавство України та деяких інших держав; спеціальна наукова література з теорії права, міжнародного права та інших юридичних наук. У процесі дослідження опрацьовано більше 300 рішень та інших документів органів міжнародного кримінального правосуддя, більше 100 міжнародних договорів.
Методи дослідження визначаються предметом, об’єктом, а також метою та завданнями дисертації. Методологічне підґрунтя дисертації склали філософські, загальнонаукові методи пізнання, а також спеціальні методи правової науки. Використання цих методів здебільшого мало комплексний характер відповідно принципу наукового плюралізму. В процесі дослідження широко використовувався діалектичний метод пізнання, що, зокрема, дало змогу розглядати юридичні питання в їх взаємозв’язку з політичними та іншими чинниками. За допомогою конкретно-історичного методу було досліджено ґенезу розвитку інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП. Серед загальнонаукових методів пізнання важливе значення мало використання формально-логічних методів та прийомів обробки інформації: аналізу, синтезу, аналогії, індукції, дедукції, екстраполяції, моделювання та абстрагування. Їх використання в ході теоретичного аналізу положень науки та практики дали змогу встановити особливості інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП. Водночас використання формально-юридичного методу дало змогу зосередити увагу на питанні підстав кримінальної відповідальності. Метод прогнозування дав змогу спрогнозувати можливі варіанти розвитку інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що воно є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП.
У межах здійсненого дослідження одержано результати, які містять наукову новизну.
Уперше:
виявлено історичні закономірності розвитку ідеї кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП, що включає етапи відображення такого розвитку у науці міжнародного права, на рівні конвенційного закріплення норм за порушення яких особи несуть кримінальну відповідальність та через утвердження у статутах військових трибуналів та міжнародних кримінальних судів;
сформульовано поняття кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права, при чому поняття відповідальності розглядається не через призму застосування державою примусу до винної особи, який вона має право застосувати за вчинення суспільно небезпечних діянь, а як визначена нормами міжнародного права специфічна форма реалізації повноважень міжнародного співтовариства у сфері правосуддя;
встановлено, що в міжнародному праві чітко сформувалася норма, згідно якої особа несе відповідальність за дачу та виконання незаконних наказів, що підтверджується аналізом не тільки норм, які містяться в міжнародних договорах, але і положеннями судової практики як Нюрнберзького та Токійських процесів, так і діяльністю міжнародних кримінальних трибуналів по колишній Югославії та Руанді, спеціалізованого суду по Сьєрра-Леоне, спеціальних палат по тяжких злочинах Тимора-Лешті;
визначено та досліджено юридичну природу особливості суб’єкта кримінальної відповідальності в МГП, зокрема через його диференціацію з таким суб’єктом міжнародного права, як держава, а також проаналізовано та порівняно можливості національних та міжнародних судових установ у притягненні вищих посадових осіб держав до кримінальної відповідальності; прослідковано та зроблено висновок про вплив та роль імунітету від кримінального переслідування в цьому контексті;
сформульовано пропозицію щодо імплементації міжнародно-правових норм, що регулюють питання притягнення до кримінальної відповідальності фізичних осіб у МГП, у національне право України, зокрема обґрунтовано доцільність внесення змін до ст. 426 КК України з метою розширення криміналізації діяння, передбаченого вказаною статтею, шляхом передбачення кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину не тільки у формі умислу, але і у формі необережності у вигляді злочинної недбалості;
встановлено, що крім судових органів важливе місце в системі запобігання порушень МГП відіграють органи, що доповнюють судове переслідування, оскільки своєю діяльністю спрямованою на встановлення істини вони надають допомогу при формуванні доказової бази органів національної та міжнародної кримінальної юстиції;
удосконалено:
характеристику дій, що складають воєнні злочини та їх ознак, зокрема встановлено, що Римський статут МКС містить найбільш повний перелік воєнних злочинів, частина з яких криміналізується вперше;
набуло подальшого розвитку:
положення про притягнення до відповідальності командирів за невжиття заходів щодо припинення злочинних дій, які вчинялися їх підлеглими, висвітлене на основі аналізу та узагальнень судових рішень Нюрнберзького воєнного трибуналу, кримінального трибуналу ad hoc по колишній Югославії та ряду національних судів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та теоретичні положення можуть сприяти подальшій науковій розробці проблем, пов’язаних з кримінальною відповідальністю фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права та діяльністю органів міжнародного кримінального правосуддя.
Практична значимість отриманих результатів може проявитися у наступних аспектах:
у науково-освітній сфері (застосування у навчальному процесі при викладанні курсів «Міжнародне право», «Міжнародне гуманітарне право» та «Міжнародне кримінальне право»);
у правотворчій діяльності для розроблення міжнародно-правових документів у сфері міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, а також імплементації їх положень у національне законодавство України;
в інформаційно-аналітичній діяльності (в ході поширення міжнародно-правових знань);
у практичній (у роботі органів зовнішніх зносин України та інших держав у процесі укладення міжнародних угод у сфері міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, а також при співпраці з органами кримінального правосуддя).
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка. Матеріали роботи оприлюднювались у доповідях здобувача: на ІІІ міжнародній конференції аспірантів, студентів та здобувачів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку»
(23-24 березня 2007 р., м. Луцьк); на ХV Міжнародній науковій конференції молодих науковців «Наука і вища освіта» (17-18 травня 2007 р., Запоріжжя); на IV Міжнародній науково практичної конференції Актуальні питання реформування правової системи України (1-2 червня 2007 р., м. Луцьк); звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету міжнародних відносин, що відбувалися у Львівському національному університеті імені Івана Франка у 2005-2007 роках.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 9 наукових працях автора (6 із них у фахових виданнях).
Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (12 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 200 сторінок, з яких список використаних джерел займає 34 сторінки і охоплює 330 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене у цій роботі дослідження дає змогу зробити такі основні висновки:
1. Інститут кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права почав розвиватися досить давно, паралельно із самим МГП та встановленням міжнародного кримінального правосуддя. В той же час він став самостійним лише в другій половині ХХ ст. Можна виділити три етапи еволюції даного інституту:
1) зародження на доктринальному рівні; 2) спроби втілити в життя на національному та міжнародному рівні; 3) остаточне закріплення через діяльність Трибуналів для колишньої Югославії, Руанди та Міжнародного кримінального суду.
2. Відповідальність фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права – це визначена нормами міжнародного права специфічна форма реалізації повноважень міжнародного співтовариства у сфері правосуддя щодо комбатантів та прирівняних до них осіб, які обвинувачуються у порушенні норм гуманітарного права, яка встановлює юридичний обов’язок винних вимушено зазнати осуду, а також передбачених нормами міжнародного права обмежень особистого, майнового або іншого характеру, визначених обвинувальним вироком, які покладаються на винного органами міжнародної кримінальної юстиції чи окремої держави.
3. Що ж стосується особливостей відповідальності за порушення норм гуманітарного права, то можна виділити такі:
 Відповідальність настає в результаті порушення норм міжнародного гуманітарного права;
 Таке порушення може мати місце лише під час збройного конфлікту;
 Суб’єктом злочину завжди виступає комбатант.
1. Підставою цього виду відповідальності є вчинення воєнного злочину. Воєнним злочином вважається міжнародний злочин, що вчиняється комбатантом під час збройного конфлікту і полягає у масовому і серйозному порушенні норм міжнародного гуманітарного права та посягає на підзахисних осіб та їх права.
На сьогоднішній час можна виділити чотири ознаки воєнних злочинів, а саме: вчинення дій, що вважаються серйозними порушеннями норм міжнародного гуманітарного права; об’єктом посягання є підзахисні особи (особи, що знаходяться під захистом), та їх права; такі дії вчиняються комбатантами або особами, які можуть віддавати їм накази; такі дії вчиняються під час збройного конфлікту, і є з ним пов’язаними.
2. На сьогоднішній день можна виділити близько ста складів злочинів, які вважаються воєнними. Найбільший їх перелік міститься у Римському Статуті Міжнародного кримінального суду. Цим документом введено досить велику кількість нових злочинів, в основному шляхом криміналізації окремих видів діянь, вчинених під час збройного конфлікту неміжнародного характеру. В той же час даний перелік не є вичерпним.
3. Статут Міжнародного кримінального суду є першим документом, який чітко передбачив не тільки можливість фізичної особи нести відповідальність за порушення норм гуманітарного права під час неміжнародних збройних конфліктів, але й чітко визначив перелік дій, які вважаються злочинами.
4. Кримінальну відповідальність за порушення норм міжнародного права може нести лише індивід - фізична особа. Інші суб’єкти, як держава чи міжнародна організація не є суб’єктами цього виду відповідальності. Вони можуть нести особливий вид відповідальності – міжнародно-правову. Що ж стосується юридичних осіб, передусім громадських організацій та політичних партій, то вони також не є суб’єктами кримінальної відповідальності. В окремих випадках, коли судом буде визнано злочинний характер такої організації та її причетність до вчинення воєнних злочинів, участь у таких організаціях вважатиметеся злочином. Проте, в цьому випадку, кримінальну відповідальність несе її учасник як окрема фізична особа.
5. Суб’єктом кримінальної відповідальності за порушення норм МГП може бути не будь-яка фізична особа, а лише та, яка відповідає певним умовам. По-перше, така особа має досягти певного віку. Для того, щоб відповідати перед органами міжнародного правосуддя, необхідно, щоб така особа на момент вчинення злочину досягнула 18 років. По-друге, така особа повинна бути комбатантом, тобто відноситися до збройних сил, партизанів, населення що стихійно береться за зброю при наближенні ворога (в окремих випадках працівником міліції та подібних формувань).
6. На сьогоднішній момент в міжнародному праві чітко сформувалася норма, згідно якої особа несе відповідальність за дачу та виконання незаконних наказів.
7. Суттєвою перешкодою в притягнення винних осіб до відповідальності за порушення норм МГП є наявність імунітетів у вищих посадових осіб. Ця обставина робить можливим їх переслідування лише органами міжнародного кримінального правосуддя, в той час як національні суди повною мірою визнають імунітети таких осіб.
8. Інституційний механізм запобігання порушень міжнародного гуманітарного права складають як судові так і несудові органи. Метою перших є покарати винних, в той час як другі більше спрямовані на встановлення істини, примиренні сторін та відшкодування заподіяної шкоди.
9. Судові органи запобігання порушенням МГП за їх юридичною природою слід розділити на три групи: МКС, Міжнародні трибунали ad hoc, та змішані та інтернаціоналізовані суди та трибунали. Кожен із зазначених органів виконує свою роль у системі запобіганні порушенням МГП, однак їх створення не вирішує проблему військових злочинів. Їх метою є не заміна національної системи правосуддя, а її доповнення у випадках коли вона діє менш ефективно.
10. Особливу роль в інституційному механізмі запобігання та притягнення до кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП відіграє Міжнародний кримінальний суд. При його створенні було враховано всю існуючу практику розвитку інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права. Він має ряд ознак, які виділяють його серед інших органів міжнародного кримінального правасуддя, зокрема: він є єдиним постійно діючим органом; він створений на підставі міжнародної угоди; володіє компліментарною юрисдикцією; може судити вищих посадових осіб держав тощо.
11. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc для колишньої Югославії та Руанді спричинили суттєвий вплив на розвиток інституту кримінальної відповідальності осіб за порушення норм МГП. Вони узагальнили усю попередню практику у цій сфері інших судових органів. Фактично їхня практика створила інститут індивідуальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП таким, яким він є зараз, суттєво розвинувши своїми тлумаченнями та розширивши та уточнивши межі відповідальності індивідів. З цією метою Трибунали: чітко дали визначення основних злочинів та встановили їх основні елементи, об’єктивну та суб’єктивну сторони; провели розмежування між основними формами відповідальності розробивши концепцію спільних злочинів (яка була використана при розробці статуту МКС), визначили територіальні та часові межі вчинення воєнних злочинів тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашидзе А. Х. Международное гуманитарное право и защита некоторых категорий лиц / А. Х. Абашидзе // Юрист-международник. – 2007. – № 1. – С. 22-30.
2. Аби Сааб Р. Гуманитарное право и внутренние конфликты: Истоки и эволюция международной регламентации / Розмари Аби Сааб ; пер. с фр. − М. : Междунар. ком. Крас. Креста, 2000. − 215 с.
3. Александров Г. Н. Преступления нацистов не могут быть преданы забвению / Г. Н. Александров // Советское государство и право. – 1968. – № 2 – С. 115-129.
4. Аль-Сурани Р. Международно-правовая ответственность государств и физических лиц за нарушение международного права : дисс. на соискание учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.10 / Аль-Сурани Фахим Рушди. − М., 1999. − 187 с.
5. Антипенко В. Ф. Международное антитеррористическое право в условиях глобального кризиса // Альманах международного права / редкол.: Кивалов С. В. (гл. ред) и др. – О. : Фенікс, 2009. – С. 19-28.
6. Антонович М. Відповідальність держави та особи в міжнародному праві / М. Антонович // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 2 – С. 21-29.
7. Базов В. П. Загальна характеристика чинного законодавства щодо кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни (воєнні злочини) / В. П. Базов // Український часопис міжнародного права. − 2003. − № 4 : Спец. випуск. − С. 100-104.
8. Базов В. П. Історичний нарис кодифікації правових норм щодо кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни (воєнні злочини) / В. П. Базов // Український часопис міжнародного права. − 2005. − № 2 : Спец. випуск. − С. 28-46.
9. Базов В. П. Кримінальна відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права : навч. посіб. / Базов Віктор Петрович. – К. : Істина, 2003. – 136 с.
10. Барсегов Ю. Г. Турецкая доктрина международного права на службе политики геноцида / Барсегов Юрий Георгиевич. – М. : Готика, 2002. − 170 с.
11. Батырь В. А. Международное гуманитарное право : учебник / Батырь Вячеслав Анатольевич. − М. : Междунар. юрид. ин-т при Минюсте России, 2006. − 335 с.
12. Блищенко И. П. Международный уголовный суд / И. П. Блищенко, И. В. Фисенко ; предисл. В. П. Лозбякова. – М. : Закон и право ; Изд. объединение «ЮНИТИ», 1998. – 240 c.
13. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 260 с.
14. Брекман К. Подстрекательство к геноциду / К. Брекман // Военные преступления. Это надо знать всем : справочник. – М. : Текст, 2001. – C. 632.
15. Буроменський М. В. Міжнародне право: навч. посіб. / М. В. Буроменський, І. Б. Кудас, А. А. Маєвська та ін.] ; за заг. ред. : М. В. Буроменський. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 335 c.
16. Буроменський М. В. Міжнародне право: навч. посіб. / М. В. Буроменський, І. Б. Кудас, А. А. Маєвська та ін.] ; за заг. ред. : М. В. Буроменський. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 335 c.
17. Бюлинкс Н. Международные и интернационализированные уголовные трибуналы: синопсис: Международные уголовные трибуналы / Н. Бюлинкс, Р. Гайс // Международный журнал Красного Креста. – 2006. – № 861. – C. 57-79.
18. Верещетин В. С. Международный уголовный суд: новые перспективы? (К рассмотрению вопроса в Комиссии международного права ООН) / В. С. Верещетин // Московский журнал международного права. – 1993. –
№ 2. – C. 9-19.
19. Версальский мирный договор / пер. с фр. – М. : Литиздат НКИД, 1925. – 102 с.
20. Военные преступления : Это надо знать всем / под ред. Р. Гутмена, Д. Риффа ; юрид. ред. К. Андерсон; пер. с англ. О. А. Варшавер [и др.]. − М. : Текст, 2001. − 486 с.
21. Волженкин Б. В. Общественная опасность преступника и основание уголовной ответственности / Б. В. Волженкин // Правоведение. – 1963. – № 3. – С. 91-98.
22. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину : [монографія] / Петро Адамович Воробей. − К. : НАВСУ, 1997. – 183 с.
23. Гарбуза А. Д. Философские категории «возможность» и «действительность» в учении об уголовной ответственности / А. Д. Гарбуза // Труды Высшей следственной школы МВД СССР. –Волгоград, 1974. – Вып. 9. – С. 61-70.
24. Головистикова А. Н. Проблемы теории государства и права : учебник / А. Н. Головистикова, Ю. А. Дмитриев. − М. : Эксмо, 2005. − 599 с.
25. Государства, подписавшие основные международные договоры и соглашения [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.icrc.org/Web/rus/siterus0.nsf/html/party_main_treaties
26. Греппи Э. Личная уголовная ответственность в международном праве : эволюция понятия / Эдуардо Греппи // Международный журнал Красного Креста. – 1999. – № 835. – С. 203-233.
27. Давид Э. Принципы права вооруженных конфликтов : курс лекций юридического факультета Открытого Брюссельского университета / Эрик Давид ; пер. с фр. – М. : МККК, 2000. – 718 с.
28. Додатковий протокол до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію (Відень, 13 жовтня 1995 року) (Додатковий протокол прийнято згідно із Законом N 2998-III від 17.01.2002); Протокол про засліплюючу лазерну зброю (Протокол IV) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_894
29. Доклад Международного трибунала для судебного преследования
лиц, ответственных за серьезные нарушения международного гуманитарного
права, совершенные на территории бывшей Югославии с 1991 года :
Записка Генерального секретаря : A/63/210–S/2008/515 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/63/210&referer=http://www.google.com.ua/search?hl=ru&Lang=R
30. Доклад Международного уголовного трибунала для судебного преследования лиц, ответственных за геноцид и другие серьезные нарушения международного гуманитарного права, совершенные на территории Руанды, и граждан Руанды, ответственных за геноцид и другие подобные нарушения, совершенные на территории соседних государств, в период с 1 января по 31 декабря 1994 года : Записка Генерального секретаря : UN Doc A/63/209 (2008) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N08/448/34/PDF/N0844834.pdf?OpenElement
31. Доклад Подготовительной комиссии для Международного
уголовного суда, Нью-Йорк, 13-31 марта 2000 года, 12-30 июня
2000 года : UN Doc PCNICC/2000/1 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу до документа : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N00/723/19/PDF/N0072319.pdf?OpenElement
32. Дрьоміна Н. В. Юрисдикція міжнародних кримінальних судів та трибуналів : дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.11 / Дрьоміна Наталія Вікторівна. − О., 2006. − 240 с.
33. Дурденевский В. Н. На пути к международному уголовному правосудию / В. Н. Дурденевский // Научные записки Института внешней торговли. – М., 1945. – Вып. 1. – С. 175-183.
34. Женевские Конвенции от 12 августа 1949 года и Дополнительные Протоколы к ним. – М. : Междунар. Ком. Крас. Крест, 2001. – 342 с.
35. Заявление Председателя Совета Безопасности 23 июля 2002 г. : UN Doc. S/PRST/2002/21(2002) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scstat/stat2002/2002_21.htm
36. Зелинская Н. А. Международное преступление как основание международной уголовной ответственности индивидов // Український часопис міжнародного права. − 2003. − № 4 : Спец. випуск. − С. 93-99.
37. Зелинская Н. А. Международное уголовное право в условиях глобализации преступности // Альманах международного права / редкол.: Кивалов С. В. (гл. ред) и др. – О. : Фенікс, 2009. – С. 29-44.
38. Иванова И. М. Международная уголовная юстиция и преступления против человечества : дис. канд. юрид. наук. – М., 1959. – 183 с.
39. Исаев М. М. Международная Ассоциация уголовного права / М. М. Исаев // Бюллетень иностранной информации НИИ уголовной и исправительно-трудовой политики. – 1935. – № 1. – С. 36-51.
40. Калугин В. Ю. Курс международного гуманитарного права / В. Ю. Калугин. − Мн. : Тесей, 2006. − 496 с.
41. Калугин В. Ю. Международное гуманитарное право / В. Ю. Калугин, Л. В. Павлова, И. В. Фисенко. − Мн. : Тесей, 1999. − 399 с.
42. Калугин В. Ю. Пресечение нарушений в механизме имплементации международного гуманитарного права / В. Ю. Калугин, Д. В. Акулов. − Мн. : Тесей, 2004. − 400 с.
43. Кама Л. Предисловие Председателя Международного уголовного трибунала по Руанде / Лаити Кама // Международный журнал Красного Креста. – 1997. – № 19. – С. 92-112.
44. Камаровский Л. А. О международном суде / Л. А. Камаровский. – М. : Типография Т. Малинского, 1881. – 520 с.
45. Карпец И. И. Преступления международного характера / И. И. Карпец. – М. : Юрид. лит., 1979. – 262 с.
46. Карпушин М. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. – М. : Юрид. лит., 1974. – 152 с.
47. Касинюк О. В. Кримінально-процесуальні питання діяльності міжнародних кримінальних судів : дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.11 / Касинюк Оксана Василівна. − Х., 2004. − 202 с.
48. Каюмова А. Р. Смешанные (гибридные) уголовные трибуналы и интернационализированные суды в системе международной уголовной юстиции : учебное пособие / А. Р. Каюмова. – Казань, 2008. – 65 c.
49. Кибальник А. Военные преступления в решениях международных трибуналов по Руанде и бывшей Югославии / А. Кибальник // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 31-34.
50. Кибальник А. Г. Преступления против мира и безопаcности человечества / А. Г. Кибальник, И. Г. Соломоненко ; под науч. ред. докт. юрид. наук, проф. А. В. Наумова. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 385 с.
51. Кибальник А. Г. Преступление и ответственность в международном уголовном праве / А. Г. Кибальник. – Ставрополь : Ставропольсервисшкола, 2002. – 336 с.
52. Ківалов С. В. Міжнародне кримінальне правосуддя: від Нюрнберзького військового трибуналу до міжнародного кримінального суду / С. В. Ківалов // Альманах международного права / редкол.: Кивалов С. В. (гл. ред) и др. – О. : Фенікс, 2009. – С. 5-19.
53. Клименко Б. М. Основные проблемы государственной территории в международном праве : автореф. дисс. на соискание учен. степ. доктора юрид. наук / Б. М. Клименко. − М., 1970. − 34 с.
54. Ковлер А. И. Международная правосубъектность индивида: продолжение дискуссии / А. И. Ковлер // Международное право XXI века, под ред. д.ю.н., проф. В. Г. Буткевича. – К. : Изд. Дом «Промени», 2006. – С. 235-293.
55. Кожевников Ф. И. Великая Отечественная война Советского Союза и некоторые вопросы международного права / Ф. И. Кожевников. – М. :
Изд-во Московск. ун-та, 1954. – 221 c.
56. Конвенция о запрещении военного или любого иного враждебного использования средств воздействия на природную среду [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_258
57. Конвенция о запрещении разработки, производства и накопления запасов бактериологического (биологического) и токсинного оружия и об их уничтожении [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_054
58. Конвенція про заборону розробки, використання та накопичення та передачу протипіхотних мін та їхнє знищення від 18 вересня 1997 року.
(Конвенцію ратифіковано Законом N 2566-IV (2566-15) від 18.05.2005) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_379
59. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 року (Конвенцію ратифіковано Законом N 187-XIV (187-14) від 16.10.98) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_182
60. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Конвенцію ратифіковано із застереженнями Указом Президії ВР N 3484-XI (3484-11) від 26.01.87) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_085
61. Коржанский Н. И. Очерки теории уголовного права / Н. И. Коржанский. – Волгоград : Высш. следств. школа МВД РФ, – 1992. – 89 с.
62. Коржанський М. Й. Кримінальне право України: частина загальна : курс лекцій / М. Й. Коржанський. – К., 1996. – 460 с.
63. Коровин Е. А. Международные договоры и акты нового времени / Коровин Е. А. – М. ; Л. : Госиздат, 1924. – 395 c.
64. Костенко Н. И. Международный уголовный суд / Н. И. Костенко. – М. : ПРИОР, 2002. – 272 с.
65. Курс советского уголовного права : в 6 т. / под ред. А. Пионтковского. – М. : Наука, 1970-1971. – Т. 3 : Часть общая : Наказание / А. А. Пионтковский, Н. А. Стручков, П. С. Ромашкин и др. – М. : Наука, 1970. – 350 с.
66. Курс уголовного права : в 5 т. – М. : Зерцало, 1999-2002. – Т. 2 : Общая часть : Учение о наказании / авт. кол. : Г. Н. Борзенков, В. С. Комиссаров, Н. Е. Крылова и др. ; под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : Зерцало, 2002. – 464 с.
67. Лебедева Н. Как готовился Нюрнбергский процесс / Н. Лебедева // Международная жизнь. – 1996. – № 8. – С. 101-119.
68. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность / Н. С. Лейкина. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 104 с.
69. Лейст О. Э. Понятие ответственности в праве / О. Э. Лейст // Вестник Московск. ун-та. – Серия II «Право». − 1994. − № 1. – С. 145-150.
70. Лейст О. Э. Санкции в советском праве / О. Э. Лейст. – М. : Госюриздат, 1962. – 179 с.
71. Лукашевич В. З. Привлечение к уголовной ответственности в советском уголовном процессе / В. З. Лукашевич // Вестник Ленингр. ун–та. – 1980. – № 23. – С. 54-67.
72. Лукашук И. И. Право международной ответственности / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 432 с.
73. Лукашук И. И. Международное уголовное право : учебник / И. И. Лукашук, А. В. Наумов. − М. : Спарк, 1999. − 458 с.
74. Мацко А. С. Міжнародне право : навч. посіб. / А. С. Мацко. – 2-ге вид., стереотип. – К. : МАУП, 2003. – 216с.
75. Международное право в избранных документах : в 3 т. / сост. : Л. А. Моджорян, В. К. Собакин; отв. ред.: В. Н. Дурденевский. − М. : Изд-во ИМО, 1957. − Т. 3. – М. : Изд-во ИМО, 1957. – 415 с.
76. Международное право. Ведение военных действий : сборник Гаагских конвенций и иных международных документов. – М. : МККК, 2001 – 254 с.
77. Международное уголовное право : учеб. пособие для студентов высших учебных заведений, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / авт. кол. : И. П. Блищенко, Р. А. Каламкарян, И. И. Карпец и др. ; под общ. ред. В. Н. Кудрявцева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Наука, 1999. – 264 с.
78. Международное уголовное правосудие [Електронний ресурс]. –
Режим доступу до документа: http://www.icrc.org/web/rus/siterus0.nsf/htmlall/section_ihl_international_criminal_jurisdiction?OpenDocument
79. Михайлов Н. Г. Международный уголовный трибунал по бывшей Югославии: Компетенция, источники права, основные принципы деятельности : монография / Н. Г. Михайлов. – М. : Изд. дом И. И. Шумиловой, 2006. – 267 с. – (Отечественная юридическая мысль).
80. Міжнародне право: Основи теорії : підручник / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній ; за ред. В. Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2002. – 605 с.
81. Міжнародне право: Основні галузі : підручник / В. Г. Буткевич та ін.; за ред. В. Г. Буткевича – К. : Либідь, 2004. – 433 с.
82. Мотовиловкер Я. О. Уголовно-процессуальная ответственность обвиняемого и уголовно-материальная ответственность виновного / Я. О. Мотовиловкер // Правоведение. – 1977. – № 1. – С. 60-69.
83. Найер А. Военные преступления: Геноцид. Террор. Борьба за правосудие / Арье Найер ; пер. с англ. – М. : Юрист, 2000. – 433 с.
84. Науково-практичний коментар Kримінального кодексу України від 5 квітня 2001 / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Канон, А.С.К., 2001 – 1104 с.
85. Николаев А. Н. Токио: суд народов. По воспоминаниям участника процесса / А. Н. Николаев. – М. : Юрид. лит., 1990. – 416 с.
86. Ной И. С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве / И. С. Ной. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1962. – 220 с.
87. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками. –М. : Госюриздат, 1957-1961. – Т. 1 : Подготовка суда ; Открытие процесса ; Вступительные речи главных обвинителей ; Заговор / сост. Г. Н. Александров и др. ; ред. И. Т. Никитченко, А. И. Полторак ; под общ. ред. Р. А. Руденко. – М. : Госюриздат, 1957. – 800 с.
88. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками. – М. : Госюриздат, 1957-1961. – Т. 2 : Преступления против мира / сост. Г. Н. Александров и др. ; ред. И. Т. Никитченко, А. И. Полторак ; под общ. ред. Р. А. Руденко. – М. : Госюриздат, 1958. – 863 с.
89. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками. – М. : Госюриздат, 1957-1961. – Т. 7 : Заключительные речи главных обвинителей ; Последние слова подсудимых ; Приговор / сост.
Г. Н. Александров и др. ; ред. И. Т. Никитченко, А. И. Полторак ; под общ. ред. Р. А. Руденко. – М. : Госюриздат, 1961. – 760 с.
90. Обычное международное гуманитарное право: / Ж.-М. Хенкертс, Л. Досвальд-Бек, К. Алверман, К. Дерман, Б. Ролл ; пер. с англ. − М. : Межунар. комитет Красного Креста, 2006. − Т. 1 : Нормы. – 818 с.
91. Олсон Л. Механизмы, дополняющие судебное преследование / Лора Олсон // Международный журнал Красного Креста : сборник статей. – 2002. – C. 79-97.
92. Омар аль-Башир, діючий президент Судану. Прокурор МУС будет добиваться ареста президента Судана [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.un.org/russian/news/fullstorynews.asp?newsID=9975
93. Пикте Ж. Развитие и принципы международного гуманитарного права : Курс, прочит. в июле 1982 г. Жаном Пикте в Страсбург. ун-те в рамках информац. сессии, организ. Междунар. ин-том прав человека / Жан Пикте ; пер. с фр. − М. : Междунар. Комитет Красного креста, 2001. − 143 с.
94. Пилипенко В. П. Міжнародний Кримінальний Суд за Римським Договором 1998 року : дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.11 / Пилипенко Володимир Пилипович. – Л., 2005. – 201 с.
95. Полторак А. И. Вооруженные конфликты и международное право: Основные проблемы / А. И. Полторак, Л. И. Савинский. − М. : Наука, 1976. − 416 с.
96. Полторак А. И. К судебным процессам в США над военными преступниками // Советское государство и право – 1975. – № 5 – C. 67-75.
97. Полянский Н. Н. Международное правосудие и преступники войны / Н. Н. Полянский ; отв. ред. М. Строгович. − М. : Изд-во АН СССР, 1945. − 198 с.
98. Полянский Н. Н. Международный военный трибунал / Н. Н. Полянский ; под ред. Н. М. Рычкова. – М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1946. – 46 с.
99. Принципы международного права, признанные Уставом Нюрнбергского трибунала и нашедшие выражение в решении этого трибунала : Приняты в 1950 г. на второй сессии Комиссии международного права ООН // Международное публичное право. Сборник документов : в 2 т. / сост. Бекяшев К. А., Бекяшев Д. К. – М. : БЕК, 1996. – Т. 2. – М. : БЕК, 1996. – С. 101-102.
100. Протокол о запрещении применения на войне удушающих, ядовитых или других подобных газов и бактериологических средств (Женева, 17 июня 1925 года) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_198
101. Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв з поправками, внесеними 3 травня 1996 року (Протокол II з поправками, внесеними 3 травня 1996 року), що додається до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що наносять надмірні пошкодження або мають невибіркову дію (Протокол прийнято Законом N 1084-XIV від 21.09.99) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_310
102. Рабцевич О. И. Интернационализированные уголовные трибуналы – органы международной уголовной юстиции / О. И. Рабцевич // Право и политика. – 2007. – № 12. – C. 56-60.
103. Рагинский М. Ю. Международный процесс главных японских военных преступников / М. Ю. Рагинский, С. Я. Розенблит ; отв. ред. : С. А. Голунский. – М. : Изд-во АН СССР, 1950. – 264 с.
104. Раджабов С. А. «Военные» аспекты Римского статута Международного уголовного суда / С. А. Раджабов // Московский журнал международного права. - 2005. – № 3. – С. 96-108.
105. Резолюция 1315 (2000), принятая Советом Безопасности на его 4186-м заседании, 14 августа 2000 года UN Doc. S/RES/1315 (2000) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res2000/res1315.htm
106. Резолюция 1405 (2002), принятая Cоветом Безопасности на егo 4516-м заседании, 19 апреля 2002 года : UN Doc. S/RES/1405, Annex [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res2002/res1405.htm
107. Резолюция 1422 (2002), принятая Советом Безопасности на его 4572-м заседании 12 июля 2002 года : UN Doc S/RES/1422 (2002) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res2002/res1422.htm
108. Резолюция 1487 (2003), принятая Советом Безопасности на его 4772-м заседании12 июня 2003 года : UN Doc S/RES/1487 (2003) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res2003/res1487.htm
109. Резолюция 1503 (2003), принятая Советом Безопасности на его 4817-м заседании 28 августа 2003 года UN Doc. S/RES/1503 (2003) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res2003/res1503.htm
110. Резолюция 1534 (2004), принятая Советом Безопасности на его 4935-м заседании 26 марта 2004 года UN Doc. S/RES/1534 (2004) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res2004/res1534.htm
111. Резолюция 771 (1992), принятая Советом Безопасности на его 3106-м заседании 13 августа 1992 г. UN Doc. S/RES/771 (1992) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=S/RES/771(1992)
112. Резолюция 780 (1992) от 6 октября 1992 годa : UN Doc. S/RES/780 (1992) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res1992/res780.htm
113. Резолюция 827 (1993) от 25 мая 1993 годa : UN Doc. S/RES/827 (1993) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res1993/res827.htm
114. Резолюция 877 (1993) от 21 октября 1993 годa : UN Doc. S/25704 (1993) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res1993/res877.htm
115. Резолюция 935 (1994), принятая Советом Безопасности на его 3400-м заседании, 1 июля 1994 годa : UN Doc. S/RES/935(1994) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res1994/res935.htm
116. Репецький В. М. Дипломатичне і консульське право : підручник / Василь Миколайович Репецький. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2006. – 372 с.
117. Репецький В. М. Додаткові протоколи 1977 р. – важливий етап розвитку міжнародного гуманітарного права (до 25 річчя підписання) /
В. М. Репецький // Вісник Львівського національного університету. –
Сер. «Міжнародні відносини». – 2002. – Вип. 9. – С. 74-78.
118. Репецький В. М. Міжнародне гуманітарне право : підручник / В. М. Репецький, В. М. Лисик. – К. : Знання, 2007. – 467 с.
119. Римский статут Международного уголовного суда [Tекст Римского статута, распространенного в качестве документа A/CONF.183/9 от 17 июля 1998 года с изменениями на основе протоколов от 10 ноября 1998 года,
12 июля 1999 года, 30 ноября 1999 года, 8 мая 2000 года, 17 января 2001 года и 16 января 2002 года. Статут вступил в силу 1 июля 2002 года] [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://www.un.org/ru/law/icc/rome_statute(r).pdf
120. Ромашкин П. С. Военные преступления империализма / П. С. Р. – М. : Госюриздат, 1953. – 439 c.
121. Русинова В. Н. Нарушения международного гуманитарного права: индивидуальная уголовная ответственность и судебное преследование / В. Н. Русинова. − М. : Юрлитинформ, 2006. − 192 с.
122. Рыбаков Ю. М. Вооруженная агрессия − тягчайшее международное преступление / Ю. М. Рыбаков. − М. : Юрид. лит., 1980. − 216 с.
123. Саймонс В. Б. Основания юрисдикции международного военного трибунала в Нюрнберге / В. Б. Саймонс // Нюрнбергский процесс: право против войны и фашизма. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1995. – С. 43-64.
124. Сборник международных договоров : Универсальные Договоры ООН. – Нью-Йорк ; Женева, Geneva, 1994.
125. Севрский мирный договор и акты, подписанные в Лозанне / пер. с фр. – М., 1927. – 97 с.
126. Словарь международного права / С. Б. Бацанов, Г. К. Ефимов, В. И. Кузнецов и др. − М. : Междунар. отношения, 1986. − 432 с.
127. Советское уголовное право. Часть общая : учебник / под ред. П. И. Гришаева, Б. В. Здравомыслова. – М. : Юрид. лит., 1982. – 431 с.
128. Трайнин А. Н. Защита мира и борьба с преступлениями против человечества / А. Н. Трайнин ; отв. ред. Б.С. Никифоров. – М. : Изд-во
АН СССР, 1956 – 298 c.
129. Трайнин А. Н. Защита мира и уголовный закон / А. Н. Трайнин ; под ред. и с предисл.: А. Я. Вышинский. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1937. – 216 с.
130. Уголовное преследование. Наказание за военные преступления [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.icrc.org/web/rus/siterus0.nsf/htmlall/section_ihl_international_criminal_jurisdiction?OpenDocument
131. Устав Специального суда по Сьерра-Леонe, S/2002/246 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www1.umn.edu/humanrts/russian/instree/Rstatute-sierraleonecourt.html
132. Ушаков А. В. Уголовная ответственность и ее пределы / А. В. Ушаков // Уголовно-правовые и процессуальные гарантии защиты конституционных прав граждан : межвуз. темат. сборник. – Калинин, 1982. – С. 68-83.
133. Фаткуллин Ф. Н. Обвинение и судебный приговор / Ф. Н. Фаткулин. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1965. – 531 с.
134. Фисенко И. В. Борьба с международными преступлениями в международном уголовном праве / И. В. Фисенко. – Мн. : Тесей, 2000. – 336 с.
135. Хлестов О. Вклад в прогресивное развитие МГП / О. Хлестов, М. Собинов // Советское государство и право. – 1978. – № 5 – С. 89-97.
136. Черниченко О. С. Международно-правовые аспекты юрисдикции государств : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 – международное право ; Европейское право / О. С. Черниченко. – М., 2003. – 31 с.
137. Черниченко С. В. Личность и международное право / С. В. Черниченко. – М. : Международные отношения, 1974. – 185 с.
138. Чернишова Н. В. Кримінальне право України : тези лекцій і практ. завдання для курсантів Київ. училища міліції МВС України / Н. В. Чернишова, М. В. Володько, М. А. Хазін. – К. : Наук. думка, 1995. – 435 с.
139. Чугаев А. П. Малозначительное преступление и товарищеский суд / А. П. Чугаев; под ред. : Г. А. Кригер. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1968. − 298 с.
140. Шаргородский М. Д. Основание уголовной ответственности / М. Д. Шаргородский // Курс советского уголовного права : в 5 т. / Отв. ред. Н. А. Беляев (т. 1-5), М. Д. Шаргородский (т. 1-3). – Л. : Изд-во Ленингр.
ун-та, 1968-1981. – Т. 1. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – С. 217-274.
141. Abi-Saab R. Droit humanitaire et conflits internes / Rosemary Abi-Saab ; Institut Henry-Dunant, Genéve et Pédone. – Paris, 1986. – 280 p.
142. Additional Articles relating to the Condition of the Wounded in War. Geneva, 20 October 1868. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.icrc.org/ihl.nsf/FULL/125?OpenDocument
143. Alfonsin R. Never again in Argentina / Raúl Alfonsin // Journal of Democracy. – 1993. – Vol. 4. – P.p.11-32.
144. Ando N. Surrender, Occupation and Private Property in International Law / Nisuke Ando. – Oxford, 1991. – XVI, 208 p.
145. Arrest Warrant of 11 April 2000 (Democratic Republic of the Congo v. Belgium) (International Court of Justice) / Dissenting Opinion of Judge van den Wyngaert [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.icj-cij.org/docket/files/121/8144.pdf?PHPSESSID=83acd807df273325a0904c3f2e8f40bf
146. Arrest Warrant of 11 April 2000 (Democratic Republic of the Congo v. Belgium) (International Court of Justice) / Dissenting Opinion of Judge AlKhasawneh [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.icj-cij.org/docket/files/121/8140.pdf?PHPSESSID=83acd807df273325a0904c3f2e8f40bf
147. Arsanjani M. H. Reflections on the Jurisdiction and Trigger-Mechanism of the International Criminal Court / M. H. Arsanjani // Reflections of the International Criminal Court: Essays in Honour of Adriaan Bos. – Hague, 1999. – P.p. 57-77.
148. Askin K. D. War Crimes Against Women, Prosecution in International Law / Kelly D. Askin. − The Hague, 1997. – 201 р.
149. Asser J. Century of War / J. Asser. − Geneva, 2006. − 254 р.
150. Audema M. Le droit humanitaire international peut-il suivere l´evoiution des conflicts moderness? // Défense national. – 1974. – Vol. 30. – Juil. – Р. 99-112.
151. Bassiouni M. Ch. World War I: «The War to End All Wars» and the Birth of a Handicapped International Criminal Justice System / Mahmoud Cherif Bassiouni // Denver Journal of International Law and Policy. – 2002. – Vol. 30. − №. 3. –
P. 254-268.
152. Bassiouni M. Sh. A Draft Interrnational Criminal Code and a Draft Statute for an International Criminal Court / Mahmoud Cherif Bassiouni. – Dordrecht, 1991. – 194 р.
153. Boraine А. Dealing with the Past: Truth and Reconciliation in South Africa / Alex Boraine. – Washington, 1994. – 268 p.
154. Bothe M. New Rules for Victims of Armed Conflicts, Commentary on the two 1977 Protocols additional to the Geneva Conventions of 1949 / Michael Bothe, Karl Josef Partsch, W. Waldemar A. Solf. – The Hague /Boston/ London : Martinus Nijhoff Publishers, 1982. –746 p.
155. Brownlie I. Principles of Public International Law / Ian Brownlie. – 4th edition. – Oxford : Clarendon Press, 1990. – XLVIII, 735 р.
156. Calogeropoulos-Stratis A. S. Droit humanitaire et droits de l'homme. La protection de la personne en periode de conflit arme / Aristidis S. Calogeropoulos-Stratis ; préface de Denise Bindschedler-Robert. - Genéve : Institut universitaire de hautes études internationales, 1985. –257 p.
157. Cassese A. From Nuremberg to Rome: International Military Tribunals to the International Criminal Court / Antonio Cassese // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York, 2002. – Vol. 1 – Рр. 5-16.
158. Cassese A. International Criminal Law / Antonio Cassese. – Oxford : Oxford University Press, 2003. – 431 р.
159. Cassese A. The International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia and Human Rights / Antonio Cassese // European Human Rights Law Review. – 1997. – Vol. 4. – Pp. 335-347.
160. Cassese A. The statute of the International Criminal Court: Some Preliminary Reflections / Antonio Cassese // European Journal of International Law. – 1999. – № 10. – Pp. 150-167.
161. Children in War. – Geneva, 2008. – 428 p.
162. Ching A. B. Evolution of the Command Responsibility Doctrine in Light of the Celebici Decision of the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia / Ann B. Ching // North Carolina Journal of International Law & Comercial Regulation. – 1999. – Fall. – Pp. 170-192.
163. Commentary on the Additional Protocols of 8 June 1977 to the Geneva Conventions of 12 August 1949 / ICRC. – Geneva / Martinus Nijhoff Publishers, Dordrecht, 1987, XXXV +1.625 p.
164. Commentary on the Rome Statute of the International Criminal Court: Observers' notes, Article by Article / Otto Triffterer (ed.). – Baden-Baden: Nomos Verlagsgesellschaft, 1999. – XXVIII, 1.295 р.
165. Convention (IV) respecting the Laws and Customs of War on Land and its annex: Regulations concerning the Laws and Customs of War on Land. The Hague, 18 October 1907 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.icrc.org/ihl.nsf/FULL/195?OpenDocument
166. Convention for the Amelioration of the Condition of the Wounded and Sick in Armies in the Field. Geneva, 27 July 1929 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.icrc.org/ihl.nsf/FULL/300?OpenDocument
167. Convention relative to the Treatment of Prisoners of War. Geneva, 27 July 1929 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.icrc.org/ihl.nsf/FULL/305?OpenDocument
168. Coursier H. Edites sur la formation du droit humanitaire / Henri Coursier. – Geneve, 1972. – 149 р.
169. Customary International Humanitarian Law : 3 vol. / Henckaerts J., Doswald-Beck L. (eds). − Cambridge, 2005. – Vol. I: Rules. − 788 р.
170. Dadrian V. N. The History of the Armenian Genocide: Ethnic Conflict from the Balkans to Anatolia to the Caucasus / Vahakn N. Dadrian. – Providence : Berghahn Books, 1995. – 452 р.
171. Decision on The Prosecutor’s Request for Deferral and Motion for Order to the Former Yugoslavia Republic of Macedonia (Case No. IT-02-55-MISC),
4 October 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа – http://www.icty.org/x/file/Legal%20Library/jud_supplement/supp37-e/misc.htm
172. Dekker I. F. Criminal Responsibility and the Gulf War of 1980-1988: the crime of Aggression / Ige F. Dekker // The Gulf War of 1980-1988 / Ige F. Dekker and Harry G. Post (eds). – Dordrecht : Martinus Nijhoff, 1992. – P.p. 249-268.
173. Denney R. Civil War Prisons & Escapes: A Day-By-Day Chronicle / Robert E. Denney. – New York, 1995. – 424 p.
174. Dzewedsky P. Wojna a prawo / P. Dzewedsky. – Zakamyche, 1988. – 253 s.
175. Elements of War Crimes under the Rome Statute of the International Criminal Court: Sources and Commentary / Knut Dörmann with contributions by Louise Doswald-Beck and Robert Kolb. – Geneve, 2003. – 322 р.
176. Eustathiades C. La protection des biens culturels en cas de conflit armé et la Convention de la Haye du 14 mai 1954 // Etudes de droit international. − Athenes, 1959. – Vol. III. – Р. 395-524.
177. Final Act of the United Nations Diplomatic Conference of Plenipotentiaries on the Establishment of an International Criminal Court, Annex 1, Res. F, UN Doc. A/CONF.183/10 : Done at Rome, 17 July 1998 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.un.org/icc/iccfnact.htm
178. Flemming M. Miedzynarodowe sadownictwo karne / M. Flemming // Nowe perspektywy. − WPP, 1994. – Nr 2.
179. Frulli M. The Special court for Sierra Leone. Some Preliminary Comments / Micaela Frulli // European Journal of International Law. –2000. – Vol. 11. – P.p. 857-869.
180. Goda N. Black Marks: Hitler's Bribery of His Senior Military Officers during World War II / Norman J. W. Goda // Journal of Modern History. – 2000. – P.p. 413-452.
181. Grabowska G. Rola międzynarodowego prawa publicznego u progu Trzeciego Millennium / Genowefa Grabowska // Wspόłczesne problemy procesu karnego
I wymiaru sprawiedliwości: Księga ku czci Profesora Kazimierza Marszała. – Katowice, 2003. – 458 s.
182. Green L. C. Command Responsibility in International Humanitarian Law / L. C. Green // International Criminal Law. – 1995. – № 5. – Pp. 443-459.
183. Greenspan M. The Modern Law of Land Warf