КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ З ВІДОМОСТЯМИ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОМЕРЦІЙНУ АБО БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ

brief description

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННИХ ДІЙ З ВІДОМОСТЯМИ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОМЕРЦІЙНУ АБО БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ.........................................................................................12
1.1. Історико-правова характеристика комерційної або банківської таємниці в зако-нодавстві України............................................................................................................12
1.2. Соціальна обумовленість кримінально-правової заборони незаконних дій з ві-домостями, що становлять комерційну або банківську таємницю............................31

РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТ І ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ НЕЗАКОННИХ ДІЙ З ВІДОМОСТЯМИ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОМЕРЦІЙНУ АБО БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ ................................................................................................................56
2.1. Об’єкт незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну або банківсь-ку таємницю...............................................................................................56
2.2. Визначення предмета незаконних дій з відомостями, що становлять комерцій-ну або банківську таємницю..................................................…………........................72
2.3.Об’єктивна сторона незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю...............................................................................................95

РОЗДІЛ 3. СУБ’ЄКТ І СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ НЕЗАКОННИХ ДІЙ З ВІДОМОСТЯМИ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОМЕРЦІЙНУ АБО БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ..........................................................................................119
3.1. Суб’єкт незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну або банків-ську таємницю..............................................................................................................119
3.2. Суб’єктивна сторона незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю.............................................................................................134

РОЗДІЛ 4. КВАЛІФІКАЦІЯ І ПОКАРАННЯ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ З ВІДОМОСТЯМИ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОМЕРЦІЙНУ АБО БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ.................................................................................148
4.1. Відмежування незаконного збирання з метою використання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю від суміжних злочинів та інших деліктів...................…………………….......................148
4.2. Покарання за незаконне збирання з метою використання, використання та роз-голошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємни-цю..............................................……...............................................169
Висновки.........................................................................................182
Список використаних джерел......................................................................................188
Додатки.......................................................................................................205

ВСТУП
Актуальність теми. Важливою функцією держави є забезпечення економіч-ної та інформаційної безпеки, і зокрема захист інститутів комерційної і банківської таємниці як одного з напрямів кримінально-правової охорони економічної системи України.
Через високу прибутковість комерційна і банківська таємниця привертають до себе підвищену увагу злочинного світу, маючи на меті вивідати секрети вироб-ництва для заощадження свого часу і грошей на пошуки нових ідей і технічних ін-новацій.
З переходом України до ринкової економіки утворюються нові економічні відносини, інститути і явища. З’являється нагальна потреба врегулювання цих від-носин, оскільки недосконале законодавство тягне за собою деструкцію діяльності будь-якої економічної ланки, порушення інтересів громадян, підприємців, виробни-ків, держави, недобросовісну конкуренцію тощо. І тут з’являються життєво важливі для господарюючих суб’єктів інститути – комерційна і банківська таємниця. Три-валий час ставлення держави до таких видів таємниці було негативним і ґрунтува-лося на уявленні про них як про інструмент приховування частини прибутку від оподаткування. Лише останнім часом комерційна і банківська таємниця знайшли відображення в чинному законодавстві, науковій літературі та засобах масової ін-формації.
Сьогодні існує проблема недостатньої правової захищеності інститутів коме-рційної і банківської таємниці, яка загрожує як підприємствам, установам, банкам, так й економічній та інформаційній безпеці держави. Необхідною передумовою ефективного правового захисту комерційної і банківської таємниці від протиправ-них посягань є виявлення і усунення юридичних недоліків, що вимагає проведення глибокого комплексного дослідження суспільних відносин суб’єктів господарю-вання, а також прийняття відповідних нормативно-правових актів.
Кримінальна відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну таємницю, вперше була встановлена у 1994 р. із введенням до КК Укра-їни 1960 р. ст.ст. 148-6, 148-7. У чинному КК України 2001 р. є ст. 231 “Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять коме-рційну таємницю” і ст. 232 “Незаконне розголошення комерційної таємниці”. У 2004 р. дані норми доповнено терміном “банківська таємниця”. Проте з прийняттям кримінально-правових норм проблему відповідальності за вчинення цих злочинів ще далеко не вирішено. Складність застосування зазначених норм викликана відсу-тністю наукових розробок елементів складу злочинів і науково обґрунтованих ре-комендацій щодо кваліфікації незаконного збирання з метою використання, вико-ристання і розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську та-ємницю, і недосконалістю формулювання досліджуваних кримінально-правових норм.
Аналіз слідчо-судової практики показує, що зазначені злочини мають підви-щену латентність, оскільки підприємства і банківські установи відмовляються по-давати заяви до правоохоронних органів, щоб не знизити свій авторитет і не втра-тити довіру суспільства. За період 2001–2007 рр. порушено лише 18 кримінальних справ за ст. 231 КК України (по дев’яти з них провадження зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК, оскільки злочини вчинено за допомогою комп’ютерних мереж та Інтернету і особу винного встановити не вдалося) і 10 кримінальних справ – за ст. 232 КК.
На сучасному етапі розвитку науки кримінального права вивченню зазначеної проблеми ще не приділяється достатньої уваги. Розробкою проблем злочинів у сфе-рі господарської діяльності займалися такі науковці, як П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, П.А. Воробей, Н.О. Гуторова, В.К. Грищук, В.О. Глушков, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, О.О. Дудоров, О.Ф. Жигалов, М.І. Зубок, Р.Б. Іванченко, Л.Р. Клебанов, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, Н.А. Лопашенко, Ю.М. Ляпунов, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Г.К. Нікіфоров, М.І. Панов, В.М. Попович, О.Е. Радутний, Н.О. Саніахметова, В.В. Сташис, Л.М. Стрельбицька, М.П. Стрель-бицький, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.І. Ярочкін, С.С. Яценко та ін. Проте ці вче-ні, присвячуючи свої праці переважно аналізу злочинів у сфері господарської дія-льності, не розкривають у повному обсязі сутності злочинів, передбачених ст.ст. 231, 232 КК України.
Отже, недостатня наукова розробленість проблеми кримінальної відповіда-льності за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю, визначає актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2008 рр., схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. № 116-р, Комплексної програми профілактики право-порушень на 2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, відповідно до пріоритетних напрямів наукових та ди-сертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблен-ня і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр. (наказ МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), Основних напрямів нау-кових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2010 рр. та п. 7.6 Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення юридичної сутності конфіденційної інформації комерційного або банківського характеру в кримінальному праві, кримінально-правова характеристика складів злочинів, пе-редбачених ст. 231 і ст. 232 КК України, розробка пропозицій щодо удосконалення цих норм.
Для досягнення зазначеної мети перед дисертантом поставлені та вирішува-лись такі завдання:
– комплексно розглянути проблеми кримінально-правового захисту комер-ційної і банківської таємниці;
– проаналізувати правовий досвід охорони комерційної і банківської таємниці у сучасному законодавстві України та зарубіжних країн;
– розкрити соціальну обумовленість незаконних дій з відомостями, що стано-влять комерційну або банківську таємницю;
– акцентувати увагу на проблемі предмета аналізованих злочинів;
– дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів незаконного збирання з метою використання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, визначити момент закінчення цих злочинів;
– відмежувати незаконне збирання з метою використання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, від суміжних злочинів та інших деліктів;
– визначити особливості призначення покарання за незаконне збирання з ме-тою використання, використання та розголошення відомостей, що становлять ко-мерційну або банківську таємницю;
– розробити пропозиції з удосконалення законодавства про кримінальну від-повідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банків-ську таємницю.
Об’єкт дослідження – суспільно небезпечні посягання на суспільні відноси-ни, що забезпечують реалізацію прав суб’єктів господарської діяльності на комер-ційну і банківську таємницю, за які передбачена кримінальна відповідальність.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за незаконні дії з відо-мостями, що становлять комерційну або банківську таємницю.
Методи дослідження обрані зі специфікою теми, мети і завдань дослідження, серед яких:
– історико-правовий метод (використовувався при дослідженні норм вітчиз-няного законодавства про кримінальну відповідальність, які встановлювали відпо-відальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну та банківську таємницю – підрозділи 1.1., 2.3.);
– порівняльно-правовий метод (використовувався при порівнянні й аналізі за-конодавства зарубіжних країн про визначення і охорону комерційної або банківсь-кої таємниці – підрозділи 1.1., 1.2., 4.1., 4.2.);
– статистичний метод (був застосований, зокрема, при вивченні відповідних кримінальних справ – підрозділи 3.1., 4.1., 4.2.);
– логіко-юридичний метод (використовувався при аналізі складів злочинів, передбачених ст.231 і ст.232 КК України – підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2.);
– діалектико-матеріалістичний метод (має місце як загальний метод науково-го пізнання, що відображає взаємозв’язок теорії та практики розділи 2, 3, 4);
– системний метод (для пізнання кількісних характеристик цілісного об’єкта і предмета дослідження – підрозділи 4.1., 4.2.);
Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять статистична інфо-рмація МВС України щодо незаконного збирання з метою використання, викорис-тання і розголошення відомостей, що становлять комерційну і банківську таємни-цю; матеріали 28 кримінальних справ, порушених за ст. ст. 231 і 232 КК України; матеріали про відмову у порушенні кримінальних справ; результати опитування підприємців у Центрі економіко-правових ініціатив.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших в Україні монографічним дослідженням проблеми комерційної і банківської таємниці в кримінальному праві. Вперше проведено історично-правове і порівняльно-правове дослідження вказаної проблеми; сформульовано і обґрунтовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення досліджуваних норм.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у таких основних ре-зультатах:
Вперше:
– комплексно досліджені проблеми кримінально-правового захисту комер-ційної і банківської таємниці. Встановлено спільні і відмінні риси зазначених видів конфіденційної інформації;
– в юридичній літературі наведено історію кримінально-правової охорони комерційної і банківської таємниці. На підставі опитувань респондентів зроблено висновок, що історичний досвід необхідний для покращення якості кримінально-правових заборон в сучасних умовах;
– здійснено відмежування ст.ст. 231 і 232 КК України від ст. 232-1 “Розголо-шення або використання неоприлюдненої інформації про емітента або його ціні па-пери”. Зроблено висновок про те, що інсайдерська інформація може бути одночасно і комерційною або банківською таємницею. Також суміжною визначено і ст. 209-1 КК “Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалі-зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”. Подібність відзнача-ється і зі ст. 328 КК “Розголошення державної таємниці” і ст. 330 КК “Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави”. Розкрито відмінності від злочинів проти власності та адміністративних правопорушень (ст. 164-11 КУпАП “Незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю”, ст. 164-3 КУпАП “Недобросовісна конкуренція”);
– запропоновано посилити покарання щодо спеціального суб’єкта розголо-шення комерційної або банківської таємниці. Особа, якій комерційна або банківсь-ка таємниця відомі у зв’язку зі службовою або професійною діяльністю, розголо-шує зазначені відомості і несе більшу суспільну небезпеку;
– з урахуванням результатів проведеного дослідження визначено шляхи по-дальшого вдосконалення відповідних положень чинного законодавства України. Пропонується об’єднати ст. ст. 231 і 232 КК України в нову редакцію ст. 231 КК України. Розроблено проект закону України “Про комерційну таємницю”.
Удосконалено:
– механізм здійснення юридичного аналізу незаконного збирання з метою використання, використання або розголошення відомостей, що становлять комер-ційну або банківську таємницю:
а) визначено родовий, видовий і безпосередній об’єкти злочинів, передбаче-них ст.ст. 231 і 232 КК, досліджено і вперше науково обґрунтовано необхідність охорони суспільних відносин з приводу захисту комерційної або банківської таєм-ниці. Окреслено особливі моменти у об’єктивній стороні зазначених злочинів: роз-глядається співвідношення понять “використання” і “розголошення”, “збирання” і “отримання”;
б) окреслено ознаки суб’єктів злочинів, де в якості спеціальних ознак виділе-но наявність службових або професійних обов’язків особи, якій відома комерційна або банківська таємниця. Зроблено висновок про те, що психічне ставлення особи до діяння характеризується прямим умислом, а до наслідків – умислом або необ-ережністю;
в) встановлено, що моментом закінчення зазначених злочинів є настання істо-тної шкоди.
Набуло подальшого розвитку:
– положення про інформацію, як предмет злочину. Здійснено аналіз проблеми предмету злочинів, передбачених ст.ст. 231 і 232 КК України. Дисертантом чітко наведено спільні і відмінні риси “ноу-хау” і “комерційної таємниці”. “Ноу-хау” роз-глядається як частина комерційної таємниці, яка має виробничий, технічний харак-тер;
– обґрунтування соціальної обумовленості незаконних дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю. Стійкість банківської системи і науково-технічний прогрес потребують надійної кримінально-правової охорони.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладені в ньому положення і висновки використовуються:
– у правотворчості при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до законодавства України про кримінальну відповідальність з метою його вдоскона-лення (Акт впровадження ВРУ від 22.03.2007 р. № 06-19/15-719);
– у практичній діяльності слідчих, прокурорів, суддів (Акт впровадження МВС України від 5.12.2006 р. №13/2-546);
– у навчальному процесі при викладанні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права, при підготовці підручників, науково-практичних посібників і методичних рекомендацій (Акт впровадження в навчальний процес КНУВС від 20.02.2007 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні результати наукового дослі-дження обговорені на міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (Львів – 2005 р.); на науково-теоретичній конференції “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (Київ – 2005 р.); на міжнародній на-уково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (Львів – 2005 р.) та науково-практичному семінарі “Удосконалення кримінального законодавства України” (Київ – 2006 р.)
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження ви-кладені у семи наукових публікаціях, чотири з яких надруковано у фахових видан-нях України і три – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, які поділяються на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел – 224 на-йменувань та 6 додатків. Загальний обсяг роботи складає 187 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Однією з актуальних проблем теорії і практики кримінального законодавства є проблема охорони комерційної і банківської таємниці, розв’язання якої є необ-хідною умовою вдалого здійснення економічної діяльності в умовах добросовісної конкуренції. Аналіз вітчизняного і зарубіжного законодавства, узагальнення судо-вої і слідчої практики та результатів статистичних даних дозволили зробити пев-ний внесок у розв’язання зазначеної проблеми. У ході дослідження сформульовано такі основні висновки і пропозиції.
1. Інститути комерційної і банківської таємниці пройшли довгий і тернистий шлях до врегулювання їх на законодавчому рівні. Історичний досвід кримінально-правового забезпечення комерційної і банківської таємниці необхідно використову-вати і в наші дні для максимально ефективного встановлення кримінально-правових заборон. Диспозиції розглядуваних статей повинні відповідати розвитку і стану суспільних відносин, а межі санкцій не повинні перевищували ступінь суспі-льної небезпеки цих злочинів. В умовах стрімкого розвитку суспільства у разі мож-ливості виникнення суміжних відносин досліджуваних інститутів необхідно вчасно реагувати шляхом створення або ліквідації кримінально-правових заборон.
У сучасному кримінальному законодавстві передбачені такі суспільно небез-печні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю, за які настає кримінальна відповідальність: незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231 КК) і розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 КК).
2. Перехід України до ринкових відносин об’єктивно зумовлює зовсім інший підхід до традиційних колись методів господарювання. Відбувається процес пере-оцінки цінностей. На зміну популяризації і пропаганди передового досвіду при-йшов протилежний метод – збереження будь-яких відомостей про діяльність під-приємств. Це підготувало підґрунтя для виникнення комерційної таємниці, яка спочатку з’явилася стихійно, а пізніше це поняття знайшло відображення у зако-нодавстві. Але на сьогодні спеціальний закон щодо визначення, використання, по-ширення, збереження та захисту комерційної таємниці відсутній. Запропоновано проект такого закону (додаток Б).
3. Суспільна небезпека даних злочинів зумовлена тим, що, будучи проявом недобросовісної конкуренції, вони спричиняють шкоду правам і законним інтере-сам суб’єктів господарювання як учасникам ринкових відносин, негативно впли-вають на науково-технічний прогрес і стабільність товарного обігу, позбавляють підприємців стимулу до удосконалення форм і методів ведення господарської дія-льності. Ці суспільно-небезпечні діяння насамперед посягають на економічну без-пеку держави. Так, банківська система України справедливо вважається практично єдиним суб’єктом національної економіки, в основу діяльності якого покладені рин-кові механізми господарювання. Забезпечення економічної і інформаційної безпеки України визнається на законодавчому рівні однією з найважливіших функцій дер-жави, справою усього українського народу.
4. Родовим об’єктом злочинів, передбачених ст. 231 і 232 КК України, необ-хідно вважати сукупність певних суспільних відносин, які забезпечують нормальне функціонування економіки країни як цілісного організму, єдиного народногоспо-дарського комплексу.
Видовими об’єктами розглядуваних злочинів є суспільні відносини, які від-повідають конкретним принципам здійснення економічної діяльності, до яких від-носяться: свобода економічної діяльності, здійснення економічної діяльності на за-конних підставах, добросовісна конкуренція, добропорядність суб’єктів економіч-ної діяльності, заборона злочинних форм поведінки в економічній діяльності.
Безпосередній об’єкт злочинів, передбачених ст. 231 і 232 КК України – це суспільні відносини по збереженню комерційної та(або) банківської таємниці, які забезпечують охорону від недобросовісної конкуренції у сфері господарської дія-льності і обмеження монополізму.
5. Предметом злочинів, склади яких передбачені зазначеними статтями, є окремий вид конфіденційної інформації, а саме – комерційна і банківська таємни-ця. Конфіденційна інформація – відомості, які знаходяться у володінні, користу-ванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. До конфіденційної інфор-мації може бути віднесений досить широкий спектр питань в різних сферах життє-діяльності суб’єктів правовідносин. В тексті ст. 231 і 232 законодавець безпосере-дньо вказує, який саме різновид конфіденційної інформації покликані захищати зазначені норми. Таким різновидом конфіденційної інформації є комерційна і бан-ківська таємниця.
“Ноу-хау” – складова комерційної таємниці, яку в літературі деколи уявля-ють як сукупність трьох видів відомостей: 1) комерційна інформація; 2) секрети виробництва (“ноу-хау”); 3) відомості про організаційно-управлінську діяльність підприємства. Комерційна таємниця не може існувати поза підприємством, у цьо-му і полягає її відмінність від “ноу-хау”, яке може існувати окремо. “Ноу-хау” за своєю природою є комерційною таємницею, проте не будь-яка комерційна таєм-ниця може бути “ноу-хау”.
6. Моментом закінчення збирання, використання і розголошення зазначених відомостей є спричинення істотної шкоди суб’єкту господарювання. Питання про наявність або відсутність істотної шкоди (оціночне поняття) вирішується у кожно-му конкретному випадку з урахуванням розміру заподіяних збитків, фінансового становища суб’єкта господарювання, сприйняття ним заподіяної шкоди тощо. Істот-на шкода може бути як матеріальною, так і нематеріальною (наприклад, у виді за-подіяння шкоди діловій репутації підприємця, зниження авторитету фірми, підри-ву її іміджу, звільнення працівників підприємства). Поняття істотної шкоди у ст. 231 і 232 КК охоплює пряму дійсну шкоду та не одержані суб’єктом господарської діяльності доходи.
7. Суб’єктами незаконного збирання, використання і розголошення комер-ційної і банківської таємниці є будь-які осудні особи, що досягли 16-річного віку. Щодо розголошення відомостей, які становлять комерційну або банківську таєм-ницю, то за безпосередньою вказівкою закону кримінальній відповідальності під-лягають тільки такі особи, яким ця таємниця стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю. До таких осіб належать працівники податкових орга-нів, банківських установ, правоохоронних органів, органів виконавчої влади та інші особи, які згідно з чинним законодавством мають право ознайомлюватися з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю, або мають до-ступ до таких відомостей за характером виконуваних ними професійних чи служ-бових обов’язків (адвокати, представники суб’єктів господарювання, які діють від їх імені за довіреністю чи представляють їх інтереси, нотаріуси, аудитори та ін.). Суб’єктами цього злочину є також працівники підприємств, установ, органі-зацій (суб’єктів підприємництва), яким у зв’язку з виконанням професійних обов’язків довіряються чи стають відомі відомості, що становлять комерційну та-ємницю, які вони зобов’язані зберігати в таємниці.
Суб’єктами злочину при розголошенні банківської таємниці визнаються і приватні особи та представники організацій, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали інформацію, що становить банківську таємницю, оскільки на таких осіб закон України “Про банки і банківську діяльність” покладає обов’язок не розголошувати і не використовува-ти на свою користь чи на користь третіх осіб отриману ними зазначену конфіден-ційну інформацію.
8. Суб’єктивна сторона незаконного збирання відомостей, що становлять ко-мерційну або банківську таємницю, характеризується прямим умислом зі спеціа-льною метою – розголошення чи іншого використання. Суб’єктивна сторона неза-конного використання цих відомостей передбачає наявність лише умисної вини. При цьому винна особа усвідомлює, що вона незаконно використовує відомості, що становлять комерційну або банківську таємницю, тобто використовує їх з по-рушенням законодавства, що регламентує використання конфіденційної інформа-ції, чи використовує відомості, здобуті незаконним шляхом. Щодо наслідків неза-конного використання таких відомостей, у виді заподіяння істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, то умисел може бути як прямим, так і непрямим.
Розголошення комерційної і банківської таємниці з суб’єктивної сторони ха-рактеризується прямим умислом, корисливим мотивом та іншими особистими мо-тивами.
9. Відмежування аналізованих складів злочинів від складів злочинів, перед-бачених ст. 2091 (умисне порушення вимог законодавства про запобігання та про-тидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом), ст. 2321 (розголошення або використання неоприлюдненої інформації про емітента або йо-го цінні папери), ст. 185 (крадіжка), ст. 330 (передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави), ст. 328 (розго-лошення державної таємниці) КК необхідно здійснювати за об’єктом і предметом.
Адміністративна відповідальність за ст. 16411 КУпАП “Незаконне розголо-шення або використання інформації, що становить банківську таємницю” та за ч. 3 ст. 1643 “Недобросовісна конкуренція” має місце при незначній суспільній небез-пеці та відсутності істотної шкоди.
При незаконному збиранні з метою використання, використанні або розго-лошенні відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю із вико-ристанням електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку має місце сукупність злочинів – ст. 231 або ст. 232 і відповідна стаття розділу ХVІ КК України “Злочини у сфері елек-тронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку”.
10. У завершальній стадії застосування кримінально-правової норми, соціа-льно-політичної та юридичної оцінки злочину і особи винного суд визначає конк-ретний вид покарання винній особі. Інтереси захисту комерційної та банківської таємниці вимагають посилення санкцій щодо спеціального суб’єкта, оскільки, на нашу думку, особа, яка вчиняє злочин використовуючи свої службові повноважен-ня, має більшу суспільну небезпеку.
11. Запропоновано об’єднати ст. 231 і ст. 232 Кримінального кодексу Украї-ни і внести зміни у чинний кодекс. Нова стаття матиме такий вигляд:
Стаття 231. Незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю.
Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих ві-домостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, –
карається штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її вла-сника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою ді-яльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і спричи-нило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, –
карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль-ністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика. – К.: Юрид. практика, 2003. – 923 с.
3. Бержье Ж. Промышленный шпионаж : Моногр. – К.: НПП “Норматив”, 1993. – 134 с.
4. Зубок М.І. Безпека банківської діяльності : Навч. посіб. – К., 2002. – 190 с.
5. Харламова С.О. Інститути комерційної і банківської таємниці в законодав-стві України і зарубіжних країн // Науковий вісник Дніпропетровського держ. ун-ту внутр. справ. – Дніпропетровськ, 2006. – № 1. – С. 238–246.
6. Дурдинець В. Корупція – загроза безпеці України // Діло. – 1998. – 27 квіт-ня – 4 травня. – С. 194 – 195.
7. Банковское дело : Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 576 с.
8. Плешаков А.М. Банковская тайна: запрет, обязанность и порядок предос-тавленных сведений // Деньги и предмет. – 1997. - №10. – С. 65 – 67.
9. Industrial Espionage: Intelligence Techniques and countermeasures. Botton N.K. – Galati, 1984.
10. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське : Навч. посіб. / За ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 1999. – 400 с.
11. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (про-блеми теорії і практики) : Моногр. – Львів: Вид. центр Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2002. – 396 с.
12. [http://www.dissertations.ru].
13. Шишмарева Е.В. Коммерческая тайна в российском гражданском праве : Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2004. – 220 с.
14. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1845 г. (в ред. 1866 и 1885 гг.). Издание восемнадцатое, пересмотренное и дополненное. Издано А.Н. Таганцевым. – СПб.: Российская типография, 1915. – 1285 с.
15. Новое Уголовное Уложение, высочайше утвержденное 22 марта 1903 г. – М., 1903.
16. Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правитель-ства РСФСР. – 1921. – № 52. – Ст. 301.
17. Собрание уголовного законодательства. – 1923. – № 1. – Ст. 13.
18. Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правитель-ства РСФСР. – 1925. – № 18. – Ст. 115.
19. Собрание законодательства СССР. – 1927. – № 4. – Ст. 426.
20. Собрание постановлений Совета Министров СССР. – 1977. – № 21. – Ст. 131.
21. Харламова С. Історико-правова характеристика інститутів комерційної та банківської таємниці // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 59–62.
22. Северин В.А. Правовая защищенность коммерчески ценной информации // Вестник МГУ. – Сер. 11. Право. – 2001. – № 6. – С. 55–73.
23. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (криміна-льно-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні про-блеми) / НАНУ; І-т держ. і права ім. В.М. Корецького. – Х.: Право, 2001. – 262 с.
24. Про підприємства в Українській РСР : Закон УРСР від 27 березня 1991 р. № 887–ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР – 1991. – № 24. – Ст. 272.
25. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657–ХІІ // Ві-домості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
26. Ведомости Съезда народных депутатов РСФСР и Верховного Совета РСФСР. – 1990. – № 27. – Ст. 57.
27. Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. –1990. – № 52. – Ст. 1155.
28. Кримінальний кодекс України : Затверджений Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
29. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповіда-льності за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять банківську таємницю, та за розголошення банківської таємниці : За-кон України від 16 грудня 2004 р. № 2252–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 5. – Ст. 119.
30. Про захист від недобросовісної конкуренції : Закон України від 7 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
31. Когут Ю. Прогнозируется развитие шпионажа // Деловая Украина. – 1993. – № 60.
32. Соловьев Э. Коммерческая тайна и ее защита. – М.: Главбух, 1995. – 48 с.
33. Васюренко О.В. Банківська система та її роль у забезпеченні економічної системи суспільства // Злочини в сфері кредитно-фінансової та банківської діяльно-сті: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. – Х., 2002. – С. 55 – 66.
34. Кримінальне право України: Особлива частина : Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
35. Кримінальне право України: Особлива частина : Підруч. / Ю.В. Александ-ров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; За ред. В.І. Шакуна. – К.: НАВСУ – Пра-вові джерела, 1999. – 896 с.
36. Кримінальне право України: Загальна частина : Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Ін-тер – Право, 2002. – 415 с.
37. Гетманцев Д.О. Банківська таємниця: особливості її нормативно-правового регулювання в Україні та в законодавстві зарубіжних країн : Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2003. – 25 с.
38. Кротюк В., Іоффе А. Правові аспекти банківської діяльності // Право України. – 1998. – № 12. – С. 62–66.
39. Кибальник А., Соломоненко И. Понятие и виды тайны в уголовном праве // Российская юстиция. – 2001. – № 2. – С. 53–55.
40. Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і викорис-тання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які міс-тять конфіденційну інформацію, що є власністю держави : Постанова Кабінету Мі-ністрів України № 1893 від 27 листопада 1998 р. // Зібрання законодавства Украї-ни. Серія 1. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. – 1999. – № 2. – Ст. 82.
41. Бубнов И.Л., Беляев А.Е. Правовое регулирование банковской тайны // Информационно-аналитические материалы. – М.: Научно-исслед. ин-т ЦБ РФ, 1997. – Вып. 4 (17). – С. 7–11.
42. Про державну таємницю : Закон України від 21 вересня 1999 р. // Відо-мості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. – Ст. 428.
43. Інформаційні технології та захист інформації : Зб. наук. праць. – Запорі-жжя: Юрид. ін-т МВС України, 1998. – Вип. 2. – 128 с.
44. Кучеренко І.М. Комерційна таємниця // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 2001. – Т. 3. – 789 с.
45. Костецька Т.А. Банківська таємниця // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. – Т. 1. – 672 с.
46. Цивільний кодекс України : Офіц. текст, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. – К.: Атіка, 2004. – 416 с.
47. Про банки і банківську діяльність : Закон Української УРСР від 20 бере-зня 1991 р. № 872–ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 281.
48. Про господарські товариства : Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
49. Елютина Е.В. Правовая регламентация сохранения тайны // Государство и право. – 2002. – № 8. – С. 16–23.
50. Петрухин И.Л. Личные тайны (Человек и власть). – М.: Ин-т государства и права РАН, 1998. – 232 с.
51. Лопатин В.Н. Правовая охрана и защита служебной тайны // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 85–91.
52. Финансовые убежища, банковская тайна и отмывание денег // Информа-ционный бюллетень по вопросам предупреждения преступности и уголовного пра-восудия № 34–35. Изд. технич. серии ЮНДКП № 8. – Нью-Йорк: ООН, 1999. – 140с.
53. Банківське право України : Підруч. / За заг. ред. А.О. Селіванова. – К.: Ін Юре, 2000. – 384 с.
54. Глоссарий банковских терминов / Под ред. С.И. Кумок. – М., 1994. – 288 с.
55. Банковский портфель – 2 / Отв.ред. Ю.И. Коробов, Ю.Б. Рубин, В.И. Солдаткин. – М.: СОМИНТЭК, 1994. – 752 с.
56. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Феміна, 1996. – 696 с.
57. Банківська енциклопедія / Під ред. А.М. Мороза. – К.: Б.В., 1993. – 328 с.
58. Карманов Є. Банківська таємниця як об’єкт цивільно-правового регулю-вання // Право України. – 2001. – № 12. – С. 110–113.
59. Господарський кодекс України : Прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18; № 19–20; № 21–22. – Ст. 144.
60. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці : Поста-нова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 // Законодавство Укра-їни: Правова серія “Інфодиск”. – 2006. – № 11.
61. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Прийнятий Вер-ховною Радою УРСР 7 грудня 1984 р. № 8073–Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
62. Клебанов Л.Р. Уголовная ответственность за незаконные получение и разглашение сведений, составляющих коммерческую или банковскую тайну : Ав-тореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ин-т государства и права РАН. – М., 2001. – 202 с.
63. Фефелов П.А. Общественная опасность преступного деяния // Сов. гос. и право. – 1977. – № 5. – С. 135–138.
64. Актуальные правовые вопросы борьбы с преступностью: Сб. статей / Отв.ред. В.Д. Филимонов. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1988. – 204 с.
65. Зубок М.І., Зубок Р.М. Безпека підприємницької діяльності: Нормативно-правові документи комерційного підприємства, банку. – К.: Істина, 2004. – 144 с.
66. Федоров С., Рева Д. Конфиденциальная информация налогоплательщика: проблемы правового регулирования // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 3. – С. 55–57.
67. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопору-шення щодо встановлення відповідальності за порушення банківського законодавст-ва : Закон України від 4 жовтня 2001 р. № 2747–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 33.
68. Андрощук Г., Вороненко Л. Какие сведения могут составлять коммерче-скую тайну // Бизнес Информ. – 1999. – № 9–10. – С. 15–16.
69. Соловьев Э.Я. Коммерческая тайна и ее защита. – М.: Изд-во “Ось-89”, 2001. – 128 с.
70. Про товарну біржу : Закон України від 10 грудня 1991 р. № 1956–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.
71. Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 р. № 1591 (http/www.smida.gov.ua).
72. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємниц-тва : Навч. посіб. – К.: Атіка, 2001. – 606 с.
73. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право : Навч. посіб. – К.: А.С.К., 2003. – 700 с.
74. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави : Затверджена Постановою Кабінету Мініст-рів України від 27 листопада 1998 р. № 1893 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 48. – Ст. 1764.
75. Кримінальне право України: Особлива частина : Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ–Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 494 с.
76. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 29–31.
77. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны в СССР : Автореф. дис. ... док. юрид. наук. – М., 1981. – 35 с.
78. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР. Часть Общая. – М.: Госиз-дат, 1924. – 245 с.
79. Трайнин А.А. Состав преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госиздат, 1951. – 387 с.
80. Тер-Акопов А.А. Ответственность за нарушение специальных правил по-ведения. – М.: Юрид. лит., 1995. – 176 с.
81. Экологические преступления: квалификация и методика расследова-ния / С.Б. Гавриш, В.Г. Грузкова, А.Л. Дудников и др. – Харьков, 1994. – 226 с.
82. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право современных зару-бежных стран (Англия, США, Германия, Франция) : Учеб. пособ. – М.: Зерцало, 1997. – 192 с.
83. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые, криминологические про-блемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 287 с.
84. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Изд-во НОРМА, 1997. – 329 с.
85. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 171 с.
86. Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления: Объект и система.- Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1984. – 231 с.
87. Лопашенко Н.О. Преступления в сфере экономической деятельности: понятие, система, проблемы квалификации и наказания : Моногр. – Саратов: СГАП, 1997. – 256 с.
88. Курс экономики : Учебник / Под ред. Б.А. Райзберга. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 720 с.
89. Словарь иностранных слов. – 11-е изд., стереотип. – М.: Рус. язык, 1984. – 608 с.
90. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. док. филол. наук, проф. Н.Ю. Шведовой. – 14-е изд., стереотип. – М.: Рус. Яз., 1983. – 816 с.
91. Волженкин Б.В. Экономические преступления. – СПб.: Изд-во Юриди-ческий центр Пресс, 1999. – 296 с.
92. Стрельцов Є.Л. Экономическая преступность в Украине : Курс лекций. Предисл. проф. М. Финке (ФРН). – Одесса: АО БАХВА, 1997. – 572 с.
93. Дементьева Е.Е. Проблемы борьбы с экономической преступностью в зарубежных странах : Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1996. – 196 с.
94. Яни П.С. Экономическая и коррупционная преступность // Уголовное право. – 1997. – № 4. – С. 109–111.
95. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, ви-користання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів) : Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 200 с.
96. Головлев Ю.В. Ответственность за хозяйственные преступления в сфере торговли в условиях рыночной экономики : Дис. … канд. юрид. наук / НЮИ МВД РФ. – Н. Новгород, 1993. – 201 с.
97. Уголовное право России. Особенная часть : Учебник / Под общ. ред. Г.Н. Борзенкова и В.С. Комиссарова. – М.: МКД Зерцало – М, 2005. – 456 с.
98. Сташис В.В. Хозяйственные преступления по советскому уголовному праву : Учеб. пособ. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1971. – 58 с.
99. Таций В.Я. Понятие, система и общие виды хозяйственных преступлений : Текст лекций. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1974. – 40 с.
100. Матусевич В.А. Ответственность за выпуск недоброкачественной про-дукции в советском уголовном праве : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 1955. – 17 с.
101. Мосесов М.М. Уголовная ответственность за нарушение правил торгов-ли (по материалам Грузинской ССР) : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Харьков, 1989. – 23 с.
102. Шестаков В.Ю. Уголовно-правовая борьба с изготовлением, хранением и сбытом самогона и других крепких спиртных напитков домашней выработки : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / КВШ МВД СССР. – К., 1990. – 22 с.
103. Киричко В.Н. Уголовная ответственность за получение незаконного воз-награждения от граждан за выполнение работ, связанных с обслуживанием насе-ления : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1986. – 21 с.
104. Воробей П.А. Уголовная ответственность за незаконную торговую дея-тельность : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / УАВД. – К., 1993. – 22 с.
105. Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні право-порушення : Закон України від 28 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради Украї-ни. – 1994. – № 19. – Ст. 111.
106. Міщук М.С. Кримінальна відповідальність за ухилення від подання декла-рації про доходи : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 1993. – 21 с.
107. Тихомиров С.В. Хозяйственное право : Учеб. пособ. – М.: Изд-во МНЭПУ, 1993. – 159 с.
108. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Том 1. Общие положения : Курс лекций. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 312 с.
109. Уголовное право России. Особенная часть : Учебник для юрид. вузов / Под ред. Б.В. Здравомыслова. – М.: ИМПО, 1996. – 476 с.
110. Уголовный кодекс Украины : Комментарий / Под ред. Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова. – Х.: ООО “Одиссей”, 2001. – 960 с.
111. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1102 с.
112. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, ви-користання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2002. – 27 с.
113. Таций В.Я. Совершенствование законодательства об ответственности за хозяйственные преступления // Уголовно-правовая охрана экономической системы СССР : Сб. науч. трудов. – М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопо-рядка, 1987. – С. 25 – 30.
114. Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конку-ренции за рубежом // Сов. гос. и право. – 1991. – № 12. – С.117–125.
115. Про Антимонопольний комітет України : Закон України від 26 листопа-да 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 50. – Ст. 472.
116. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
117. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16 квітня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
118. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права с под-робным изложением начал русского уголовного законодательства: Часть общая. – Киев, 1891. – 1230 с.
119. Кримінальне право України: Загальна частина : Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К.: Юрінком-Інтер, 1997. – 506 с.
120. Наумов А.В. Российское уголовное право. – М., 1996. – 560 с.
121. Михайленко П.П. Уголовное право Украины. Общая часть : Учебник для вузов МВД Украины. – К.: УАВС, 1995. – 249 с.
122. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 208 с.
123. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Вища школа. Изд-во при Харьков. гос. ун-те, 1988. – 196 с.
124. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна : Курс лекцій для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Наукова думка–Укр. видав. група, 1996. – 334 с.
125. Гельфер М.А. Некоторые вопросы общего учения об объекте преступления в советском уголовном праве // Ученые записки ВЮЗИ. – М., 1959. – Вып.7. – С. 39–59.
126. Фесенко Є. Система злочинів проти здоров’я населення та його охорони // Право України. – 2000. – № 10. – С. 43–47.
127. Фесенко Є. Цінності як об’єкт злочину // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75–78.
128. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з йо-го охорони : Моногр. – К.: Атіка, 2004. – 280 с.
129. Лащук Є.В., Смаглюк О.В. Предмет шахрайства // Науковий пошук, розв’язання актуальних проблем юридичної науки – сутність життя вченого і педа-гога. До 90-річчя академіка Академії правових наук України, доктора юридичних наук, професора П.П. Михайленка : Зб. наук. праць / За ред. проф. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: НАВСУ, 2004. – С. 287–294.
130. Харламова С. Проблеми визначення предмета злочинів, пов’язаних із незаконним збиранням, використанням та розголошенням відомостей, що станов-лять комерційну та банківську таємницю // Юридична Україна. – 2006. – № 10. – С. 85–90.
131. Яшков С.А. Некоторые вопросы совершенствования УК РФ, касающиеся понятия “информация” // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 82–85.
132. Преступления в сфере экономики. Постатейные материалы к новому уголовному кодексу Российской Федерации. – М.: “Кросна–Лекс», 1997. – 810 с.
133. Прокоф’єва Д. Інформація як предмет злочину // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні : Науково-техн. зб. – К., 2001. – №2. – С. 11 – 22.
134. Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю : Наказ Служби безпеки України від 12 серпня 2005 р. № 440 // // Законодавство України: Правова серія “Інфодиск”. – 2006. – № 11.
135. Харламова С.О. Конфіденційна інформація як предмет злочину // Нау-ковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – К., 2006. – № 2. – С. 201–206.
136. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4 –те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Сценко. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с.
137. Духов В.Є. Визначення предмета комерційної таємниці фірми // Право і безпека : Наук. журнал. – 2002. – № 3. – С. 112–114.
138. Гуторова Н.О. Преступления в сфере хозяйственной деятельности. – Х.: Одиссей, 2003. – 256 с.
139. Андреев Н.М., Давыдов Б.Д., Зотов П.В., Липатенков В.Б. Новое об эконо-мических преступлениях : Науч.-практ. пособ. – М.: ПРИОР, 2003. – 128 с.
140. Навроцький В.О. Господарські злочини : Лекції для студ. юрид. фак-ту / Львів. держ. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 1997. – 60 с.
141. Гудимов В. Ответственность за разглашение коммерческой тайны // Рос-сийская юстиция. – 1998. – № 2. – С. 20–21.
142. Бегова Т. К вопросу о понятии “ноу-хау” как об объекте права интеллекту-альной собственности // Підприємницьке, господарське право. – 2005. – № 5. – С. 23–26.
143. Штумпф Г. Договор о передаче ноу-хау / Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1976. – 376 с.
144. Вачевський М.В. Соціально-економічні аспекти використання інтелектуа-льної власності в сучасних умовах. – К., 2004. – 375 с.
145. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью. – М., 2003. – 511 с.
146. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18 вересня 1991 р. // Відо-мості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 47. – Ст. 647.
147. Інструкція щодо заповнення державної статистичної звітності за фор-мою № 6-нт (ліцензії) “Звіт про продаж ліцензій на об’єкти інтелектуальної влас-ності” : Затв. наказом Держкомстату України від 14 липня 1998 р. № 252 // Ліга: Еліт 7.7.3. ІАЦ “ЛІГА”, Лігабізнесінформ, 2006.
148. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
149. Харламова С. Проблеми визначення предмета злочинів, пов’язаних із не-законним збиранням, використанням та розголошенням відомостей, що становлять комерційну та банківську таємницю // Юридична Україна. – 2006. – № 10. – С. 85–90.
150. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Феде-рации. – М., 2004. –752 с.
151. Эпштейн М.Я. Существуют ли исключительные права на ноу-хау? // Па-тенты и лицензии. – 2001. – № 5. – С. 11–14.
152. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодифи-кации. – М., 2003. – 415 с.
153. Кузьмин Э.А. Правовая защита коммерческой тайны // Изв. вузов. Правове-дение. – 1992. – № 5. – С. 44–48.
154. Сергєєва О. Питання співвідношення ноу-хау та комерційної таємниці в Україні // Право України. – 2000. – № 11. – С. 85–88.
155. Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах / Відп. ред. П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 495 с.
156. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5–6. – Ст. 30.
157. Щодо публікування у Бюлетені Національного банку України основних по-казників діяльності комерційних банків України за 1999 рік : Лист Національного Бан-ку України ЛФ 15-211/109-1024 від 15 лютого 2000 р. // Офіційний вісник норматив-них актів з фінансів, податків та бухгалтерського обліку. – 2000. – № 9.
158. Про Національний банк України : Закон України від 20 травня 1999 р. № 679–ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.
159. Носік Ю. Інформаційні відносини з приводу банківського кредиту // Бан-ківська діяльність і право : Тези доповідей і наук. повідомлень Третьої щорічної між-вуз. студ. науково-практ. конф. – К., 2000. – С. 34–36.
160. Носік Ю. Правовий режим банківської таємниці в Україні // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні : Наук.-техн. зб. – К., 2001. – Вип. 2. – С. 31–39.
161. Walter I. Secret money. – Lexington, Massachusetts, D.C. Heath., 1985.
162. Сапожников Н. Правовой режим банковской тайны // Законность. – 2001. – № 7. – С. 11–15.
163. Кримінальне право України. Загальна частина. Практикум : Навч. по-сіб. / І.П. Козаченко, О.М. Костенко, В.К. Матвійчук та ін. – К.: КНТ, 2006. – 432 с.
164. Иванченко Р.Б. Уголовно-правовая защита коммерческой, налоговой и банковской тайн : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Акад. упр. МВД РФ. – М., 2003. – 54 с.
165. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – 244 с.
166. Жигалов А.Ф. Коммерческая и банковская тайна в российском уголовном законодательстве : Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Н. Новгород, 2000. – 257 c.
167. Останін В.О. Недосконалість кримінально-правових норм (по ст. 231, 298 КК України) // Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодав-ства України : Тези доповідей міжвуз. науково-практ. конф. – 2007. – С. 84–86.
168. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, ви-користання або розголошення комерційної таємниці // Право України. – 2002. – № 3. – С. 110–113.
169. Уряду України, Президенту України, Верховній раді України, органам центральної та виконавчої влади. Т. 25: Економічні злочини: попередження і боро-тьба з ними: Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників : Міжвідом. наук. зб. / НДІ “Проблем людини”. – К., 2001. – 819 с.
170. Боротьба з господарськими злочинами / Відп. ред. Ф.А. Лопушанський, Ю.Л. Титаренко. – Донецьк: Дон. ін-т вн. справ МВС України, 1997. – 159 с.
171. Крылов В.В. Расследование преступлений в сфере информации. – М.: Изд-во “Городец”, 1998. – 264 с.
172. Научно-практический комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: В 2-х т. / Под ред. П.Н. Панченко. – Н. Новгород: НОМОС, 1996. – Т. 1. – 624 с.
173. Уголовное право: Особенная часть : Учебник / Под ред. И.А. Рарога. – М.: Ин-т междунар. права и экономики, Триада Лтд., 1996. – 480 с.
174. Ярочкин В.И. Коммерческая информация фирмы. Утечка или разглаше-ние конфиденциальной информации? – М.: Ось-89, 1997. – 160 с.
175. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные престу