КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННУ ЕМІСІЮ НЕДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика дослідження проблеми незаконної
емісії недержавних цінних паперів ............................................. 11
1.1. Соціальна обумовленість кримінально-правової заборони
незаконної емісії недержавних цінних паперів........................... 11
1.2. Економіко-правова характеристика фондового
ринку в Україні .............................................................................. 28
1.3 Визначення понять у сфері незаконної емісії
недержавних цінних паперів ........................................................ 47
РОЗДІЛ 2. Головні ознаки, які характеризують незаконну емісію
недержавних цінних паперів ....................................................... 64
2.1 Ознаки, які характеризують зовнішні властивості
незаконної емісії недержавних цінних паперів ........................... 64
2.2 Зміст суб’єктивних ознак незаконної емісії недержавних
цінних паперів ............................................................................... 100
РОЗДІЛ 3. Спеціальні питання кримінальної відповідальності за
незаконну емісію недержавних цінних паперів ..................... 133
3.1 Відмежування незаконної емісії недержавних цінних
паперів від суміжних злочинів та інших деліктів .................... 133
3.2 Попередження незаконної емісії недержавних
цінних паперів .............................................................................. 155

ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 189

ВСТУП

Існування України як самостійної дер¬жави супроводжується не лише складними і суперечли¬вими проблемами державного становлення, але й труднощами, пов’язаними з формуванням нової демократичної правової системи, яка б здійснювала ефективне регулювання та охорону суспільних відносин, і перш за все у сфері економіки, які є базисними для суспільства. Ефективність функціонування економіки держави знаходиться у прямій залежності від досконалості та стабільності законодавства.
Ринок цінних паперів є одним із найважливіших інститутів ринкової економіки. Він дозволяє здійснювати залучення та концентрацію капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, сприяє структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.
Актуальність теми. Через високу прибутковість фондовий ринок протягом всього свого існування привертав до себе підвищену увагу злочинного світу. На початку і всередині 90-х років минулого століття, він був місцем, де за допомогою фінансових інструментів були незаконно нажиті первинні злочинні капітали, які згодом вкладались у купівлю пакетів акцій великих, високоліквідних підприємств.
Значні соціальні потрясіння суспільство зазнало через злочинну діяльність багатьох довірчих товариств, які ошукали мільйони наших співвітчизників. Однак, і на сьогодні залишається актуальною проблема профілактики правопорушень у діяльності товариств, які залучають кошти громадян шляхом емісії цінних паперів.
Крім зазначеної, існує проблема законодавчої незахищеності корпоративних прав акціонерів, кількість яких в Україні сягає сімнадцяти мільйонів чоловік. Різноманітні зловживання керівництва акціонерних товариств, у т.ч. вчинення злочинів, призвели до втрати рядовими акціонерами можливості реалізувати свої матеріальні та нематеріальні права. Особливо поширеними є проведення несанкціонованого акціонерами продаж або передача активів товариства за цінами нижче ринкових, розмивання акціонерних часток шляхом додаткових емісій акцій без забезпечення привілейованого права акціонерів щодо участі у збільшенні статутного фонду підприємства.
Нові форми злочинної діяльності, пов’язані із застосуванням інструментів фондового ринку, змушують створювати ефективні механізми захисту вітчизняного ринку цінних паперів. Саме тому у ст.223 КК України встановлено кримінальну відповідальність за незаконну емісію недержавних цінних паперів.
Недосконале законодавче забезпечення господарської діяльності, прогалини у кримінальному законодавстві унеможливлюють ефективну боротьбу правоохоронних органів зі злочинами на ринку цінних паперів.
Необхідною передумовою ефективного захисту фондового ринку від протиправних посягань є виявлення і усунення зазначених юридичних недоліків, проведення глибокого комплексного дослідження суспільних відносин на ринку цінних паперів, а також нормативно-правових актів, які їх регулюють.
Кримінальна відповідальність за незаконну емісію недержавних цінних паперів є проблемою новою, а тому, звичайно, недостатньо вивченою.
У вітчизняній науці кримінального права ще недостатньо уваги приділяється дослідженню вказаної проблеми. Окремі аспекти боротьби зі злочинністю на фондовому ринку досліджувались Андрушком П.П., Василенком С.Ю., Джужею О.М., Дудоровим О.О., Мельником М.І., Осадчим В.І., Поповичем В.М., Предборським В.А., Ромашком О.Ю., Сабодажем В.Г, Сахаровою О.Б. та інш.
Проте, у переважній більшості, науковці у своїх працях торкаються питань, пов’язаних лише з попередженням та методикою розслідування злочинів, вчинених на ринку цінних паперів, тобто розглядають кримінологічні та криміналістичні аспекти даної проблеми. Однак, зважаючи на важливість та актуальність правоохоронного захисту ринку цінних паперів, ця проблема повинна бути досліджена саме з позицій кримінального права.
Незважаючи на значну кількість наукових праць з теорії кримінального права, юридична сутність злочину, передбаченого ст.223 КК України, всебічно не досліджена, а тому залишається багато дискусійних питань стосовно вживання юридичних термінів, кваліфікації злочинів за цією статтею.
Особливої актуальності дане дослідження набуває у зв’язку з прийняттям нових Цивільного та Господарського кодексів України. Тому завданням науки кримінального права є глибоке вивчення вказаних норм з метою вдосконалення правової регламентації боротьби зі злочинними посяганнями на вітчизняному ринку цінних паперів.
Викладені вище обставини свідчать про актуальність дослідження проблеми кримінальної відповідальності за незаконну емісію недержавних цінних паперів і зумовили вибір теми та основні напрямки дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів (п.4), затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. №649-р., відповідно до п.84 Науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003р.
Робота ґрунтується на п.п.13,32,41 Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р.р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376/2000, яка передбачає розробку заходів щодо запобігання порушенням у діяльності товариств, які залучають кошти громадян; профілактики злочинів у фінансовій сфері; вжиття заходів щодо запобігання та викриття негативних тенденцій у сфері роздержавлення власності та функціонування фондового ринку.
Згідно з п.3 Указу Президента України від 21 березня 2002 р. №280/2002 “Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” де зазначено про необхідність Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - ДКЦПФР), Фонду державного майна України, Антимонопольному комітету України та правоохоронним органам посилити взаємодію з метою запобігання та припинення порушень прав акціонерів.
Необхідність проведення наукових досліджень з актуальних питань фондового ринку передбачена п.п.25,26,62 Заходів щодо реалізації Основних напрямків розвитку фондового ринку на 2001-2005 р.р., затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2001 р. №1046, а також п.1 Заходів щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління в Україні від 24 жовтня 2001 р. №487-р.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є кримінально-правова характеристика злочинів, передбачених ст.223 КК України, вироблення критеріїв кваліфікації незаконної емісії недержавних цінних паперів, а також зважаючи на бланкетний характер даної статті, узгодження термінів, які вживаються у її назві та диспозиції, з відповідними термінами інших галузей законодавства. Досягнення зазначеної мети потребує вирішення ряду завдань:
- дослідити сучасний стан розвитку ринку цінних паперів в Україні, а також правові норми, які регулюють діяльність його суб’єктів;
- дослідити підстави кримінально-правової заборони незаконної емісії недержавних цінних паперів;
- дослідити юридичні терміни господарського та цивільного законодавства, які вживаються у назві та диспозиції статті 223 КК України;
- провести аналіз складів злочинів, передбачених ч.1 і ч.2 ст.223 КК України;
- розробити чіткі критерії розмежування незаконної емісії недержавних цінних паперів від суміжних злочинів та інших деліктів;
- запропонувати обґрунтовану методику визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної інвесторам шляхом вчинення незаконної емісії недержавних цінних паперів;
- виявити недоліки ст.223 КК України та сформулювати пропозицій щодо їх подальшого усунення;
- розробити рекомендації щодо попередження незаконної емісії недержавних цінних паперів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є сфера суспільних відносин, пов’язаних з незаконною емісією недержавних цінних паперів.
Предметом дослідження є кримінально-правові норми, якими передбачено відповідальність за вчинення незаконної емісії недержавних цінних паперів, а також норми інших галузей законодавства, які встановлюють порядок проведення суб’єктами господарської діяльності емісії недержавних цінних паперів.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження. Безпосередньо у роботі застосовувались наступні наукові методи:
- за допомогою діалектичного методу проблема кримінальної відповідальності за незаконну емісію недержавних цінних паперів була розглянута у нерозривному зв’язку з іншими соціальними проблемами, насамперед правового та економічного характеру;
- метод структурного аналізу надав можливість дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених ст.223 КК України, а також структуру ринку цінних паперів в Україні, його безпосередніх учасників;
- за допомогою догматичного методу здійснювався аналіз ст.223 КК України з точки зору додержання правил юридичної техніки конструювання цих норм;
- соціологічний метод використовувався при збиранні та дослідженні емпіричного матеріалу (матеріалів кримінальних справ, установчих документів господарських товариств та ін.);
- історико-правовий метод використовувався при дослідженні норм вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність, які встановлювали відповідальність за злочини, пов’язані з емісією та обігом цінних паперів, починаючи з 1922 р. по теперішній час.
- логіко-юридичний метод використовувався при аналізі складів злочинів, передбачених ст.223 КК України, а також норм цивільного та господарського законодавства, які встановлюють порядок емісії недержавних цінних паперів;
- математичний метод використовувався при розробці методики встановлення шкоди, заподіяної інвесторам шляхом незаконної емісії недержавних цінних паперів.
Емпіричну основу дисертаційної роботи становлять матеріали 52 кримінальних справ, порушених за ст.223 КК України та ч.1 та ч.2 ст.1488 КК України (1960р.), статистична інформація МВС України щодо незаконної емісії недержавних цінних паперів, установчі документи (статути) господарських товариств, рішення господарського суду м.Києва, щорічні звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за період з 2000 по 2003 роки.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за незаконну емісію недержавних цінних паперів. Крім того, цю проблему розглянуто у поєднанні з аналізом норм інших галузей вітчизняного законодавства, які регламентують порядок проведення емісії недержавних цінних паперів суб’єктами господарської діяльності, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення КК України.
Проведене дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати наступні положення:
1. Комплексне дослідження вітчизняного ринку цінних паперів та критеріїв його класифікації дозволяє стверджувати, що злочини, передбачені ст.223 КК України, вчиняються лише на первинному ринку цінних паперів.
2. Розкрита обумовленість кримінально-правової заборони незаконної емісії недержавних цінних паперів, а також головних чинників, які обумовлюють встановлення кримінальної відповідальності за ці злочини.
3. Вказано про недоцільність вживання юридичних термінів “випуск цінних паперів” та “обіг цінних паперів” у назві та диспозиції ст.223 КК України.
4. На підставі проведеного дослідження цінних паперів, які перебувають в обігу на території України, вказані відповідні критерії, які дозволяють визнавати певні цінні папери предметом злочину передбаченого ч.1 ст.223 КК України.
5. В роботі наголошено на існуванні колізії норм, передбачених ч.1 ст.223 КК України та ст.13 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 жовтня 1996 р., які встановлюють відповідальність за одне й те ж діяння. З метою її подолання, висунута пропозиція про віднесення злочину, передбаченого ч.1 ст.223 КК України, до злочинів з так званим матеріальним складом, що дозволить чітко його розмежовувати від вищезазначеного делікту.
6. При визначенні шкоди, заподіяної інвесторам, шляхом незаконної емісії недержавних цінних паперів, враховувати безпосередньо спричинену шкоду, обіцяну емітентом винагороду за використання грошових коштів інвестора (дивіденди), оголошену ним під час підписки на цінні папери, а також інфляційні збитки за той період коли кошти інвестора перебували у фактичному володінні винних осіб. В дисертації вперше розроблена методика, яка дозволить повно та об’єктивно вираховувати розмір шкоди, заподіяної цими злочинами, що, на нашу думку, є профілактичним заходом.
7. У роботі досліджено певні особливості віку, з якого може вчинятись та наставати кримінальна відповідальність за вчинення незаконної емісії недержавних цінних паперів.
8. Розроблені критерії відмежування злочинів, передбачених ст.223 КК України, від інших злочинів та правопорушень.
9. Дисертантом викладені пропозиції, спрямовані на вдосконалення ст.223 КК України, а також норм цивільного та господарського законодавства, які регулюють порядок здійснення емісії недержавних цінних паперів
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення викладені у дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки теоретичних та практичних аспектів боротьби з незаконною емісією недержавних цінних паперів зокрема, а також розробки механізму кримінально-правового захисту вітчизняного фондового ринку взагалі;
- у правотворчості – запропоновані пропозиції щодо внесення змін до назви та диспозиції ст.223 КК України, а також ряду нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері емісії недержавних цінних паперів;
- у правозастосовчій діяльності – при вирішенні проблем кваліфікації незаконної емісії недержавних цінних паперів та її відмежуванні від інших злочинів;
- у навчальному процесі – при викладенні теми з курсу Особливої частини кримінального права “Злочини у сфері господарської діяльності”, у науково-дослідній роботі студентів і курсантів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, що включені до дисертації, обговорені на засіданнях наступних науково-практичних конференцій:
- “Кримінальний кодекс України 2001р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)”, у Львівському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України” (4-5 квітня 2003 р.);
- “Актуальні проблеми права 2003”, у Навчально-науковому інституті управління Національної академії внутрішніх справ України, м.Київ (9 квітня 2003 р.);
- “Право і суспільство: Актуальні проблеми взаємодії”, у Вінницькому інституті Міжрегіональної академії управління персоналом (22-24 травня 2003 р.);
- “Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності”, у Національному університеті внутрішніх справ, м.Харків (30 травня 2003 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються у вищих навчальних закладах України при викладанні кримінального права
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, практичні рекомендації дисертаційного дослідження знайшли відображення у шести наукових публікаціях, чотири з яких надруковано у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація (обсягом 188 сторінок) складається із вступу, трьох розділів, до яких входять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (217 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки дисертаційного дослідження, слід зазначити, що воно дозволяє у стислому вигляді сформувати теоретичні висновки та аргументовані пропозиції з вдосконалення кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за вчинення незаконної емісії недержавних цінних паперів.
Із всієї сукупності чинників кримінально-правової заборони незаконної емісії недержавних цінних паперів автором виділено основні чинники соціальної обумовленості кримінально-правової заборони, а саме: соціально-економічний, нормативний, кримінологічний та історичний, які в своїй сукупності лежать в основі криміналізації незаконної емісії недержавних цінних паперів та існування кримінальної відповідальності за неї.
При розкритті соціально-економічного чинника було показано необхідність існування даної норми для зміцнення і розвитку фондового ринку та його значення для національної економіки в сучасних умовах.
Нормативний чинник свідчить, що ст.223 КК України знаходиться в єдиному блоці з багатьма нормами вітчизняного законодавства, одні з яких регулюють позитивні відносини в сфері проведення емісії цінних паперів суб’єктами господарської діяльності, інші встановлюють різні види юридичної відповідальність за правопорушення в сфері емісії недержавних цінних паперів.
Суспільна небезпека незаконної емісії недержавних цінних паперів визначається всією сукупністю об’єктивних і суб’єктивних ознак злочину.
Діяння, передбачене ст.223 КК України, об’єктивно посягає на встановлений законом порядок здійснення суб’єктами господарювання емісії недержавних цінних паперів, заподіює шкоду інвестору та державі, яка позбавляється можливості здійснювати ефективне регулювання на фондовому ринку. Його суспільна небезпека посилюється і тим, що вказане діяння нерідко прямо чи опосередковано пов’язане з іншими протиправними діями, є поживним середовищем для вчинення інших злочинів: хабарництва, шахрайства, різноманітних зловживань тощо, що в свою чергу сприяє поширенню корупції та “тінізації” економіки .
Суспільна небезпека незаконної емісії недержавних цінних паперів визначається і суб’єктивними ознаками діяння: формою вини, мотивами, якими керувалась особа, і метою її діяльності. Причому, важливе значення має психічне ставлення особи до порушеного нею блага, до заподіяної об’єкту шкоди. Вина виражається в тому, що особа, яка вчинила злочин, усвідомлює, чи повинна усвідомлювати, кому і якому інтересу вона заподіює шкоду своїми діями. При цьому слід зазначити: зовсім не виключено, що в тому чи іншому конкретному випадку злочинець не тільки ігнорує (не поділяє) загальноприйняту оцінку вчиненого ним діяння, але й протиставляє їй іншу, діаметрально протилежну, вироблену ним оцінку, як допустима, доцільна і навіть єдино можлива у даній ситуації.
Історичний аналіз кримінального законодавства України показує, що на тривалому етапі розвитку законодавства України не завжди встановлювалась кримінальна відповідальність за незаконні діяння на фондовому ринку. Це обумовлено, насамперед, тенденціями економічного розвитку держави, оскільки протягом тривалого часу емісійні цінні папери були вилучені з господарського обігу.
Ринок цінних паперів є важливим сегментом національної економіки, без якого вона не може ефективно функціонувати. Реалізація завдань, покладених на нього, неможлива без створення надійного механізму правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з обігом та емісією цінних паперів.
Дослідження емпіричного матеріалу дозволяє стверджувати, що на сьогодні ринок цінних паперів в Україні перебуває на стадії свого зростання, що є своєрідним індикатором лібералізації економіки й успішного проведення ринкових реформ.
Під ринком цінних паперів слід розуміти урегульовану сферу обігу цінних паперів, що мають властивості специфічного товару, за певними правилами і в межах певної території між суб’єктами, які впливають (шляхом продажу, посередництва, регулювання і т.ін.) на їх розміщення, обіг та погашення.
Існує багато критеріїв внутрішньої класифікації ринку цінних паперів. Однак для потреб дослідження складів злочинів, передбачених ст.223 КК України, доцільно використовувати поділ на первинний та вторинний фондовий ринок, який здійснюється за економічними і юридичними відмінностями первісного розміщення і подальшого обігу цінних паперів.
Відносини, що виникають у процесі первинного продажу емітентом і придбання інвестором “нових цінних паперів”, називають первинним ринком цінних паперів.
Рух цінних паперів від одних інвесторів до інших (або від посередника до інвестора) називається їх обігом. Взаємодія суб’єктів ринку в процесі обігу цінних паперів називається вторинним ринком цінних паперів.
Дослідження фондового ринку, його структури дозволяє стверджувати, що злочини, передбачені ст.223 КК України, вчиняються лише на первинному ринку цінних паперів. Диспозиція вказаної статті виключає можливість його вчинення на вторинному ринку цінних паперів.
Розглядаючи учасників ринку цінних паперів, автор приділив особливу увагу інвесторам (як фізичним, так і юридичним особам), оскільки саме їм заподіюється шкода шляхом незаконної емісії недержавних цінних паперів.
Цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила (видала), і власником та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Юридичні терміни “випуск цінних паперів” та “емісія цінних паперів” у назві та диспозиції ст. 223 КК України вживаються синонімічно, що є помилкою, оскільки в чинному цивільному та господарському законодавстві вони мають різну дефініцію.
Під випуском цінних паперів розуміють зареєстровану у встановленому законом порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права.
Під емісією цінних паперів слід розуміти сукупність дій емітента, направлену на передачу цінних паперів першим власникам у порядку, передбаченому чинним законодавством. Цей порядок встановлюється законами та підзаконними нормативно-правовими актами України.
Тому, на нашу думку, термін “випуск” слід вилучити з назви та диспозиції ч.1 ст.223 КК України.
Відповідальність за правопорушення, пов’язані з емісією та обігом цінних паперів, передбачена різними нормативно-правовими актами, тому для позначення діянь, передбачених ст.223 КК України, автор пропонує власний термін – “незаконна емісія цінних паперів”.
Незаконна емісія цінних паперів - це порушення правових норм які регулюють суспільні відносини в сфері емісійної діяльності суб’єктів господарської діяльності, і яка тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ст.223 КК України.
Її сутність полягає в порушенні норм господарського та цивільного законодавства, які встановлюють порядок проведення емісії цінних паперів підприємствами - суб’єктами господарської діяльності.
Об’єктивно незаконна емісія цінних паперів виражається у двох формах, передбачених ст.223 КК України:
- здійснення громадянином або службовою особою суб’єкта господарської діяльності емісії цінних паперів шляхом їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку (ч.1 ст.223 КК України);
- внесення громадянином або службовою особою суб’єкта господарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, якщо ці дії спричинили велику матеріальну шкоду інвесторові (ч.2 ст.223 КК України).
Злочин, передбачений ст.223 КК України, вчиняється лише на первинному ринку цінних паперів, тому з назви ст.223 КК України слід вилучити термін “обіг цінних паперів”.
З урахуванням вище сказаного назву статті 223 КК України слід викласти в такій редакції: “Порушення порядку емісії цінних паперів”. Така назва, на нашу думку, відповідає вимогам розвитку теорії і практики і не буде містити юридичних помилок, буде правильною і відповідатиме законам логіки.
Потрібно внести відповідні зміни до Проекту Закону “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, а також ряду нормативно-правових актів. Зокрема, у четвертому абзаці ст. 1 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” слово “випуск” потрібно замінити на слово “емісія”.
У ряді законодавчих актів, зокрема Законах України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. у ст.1 п.1.6, 1.11.3, 1.13, ст.7 п.7.9.1, 7.9.4, “Про податок на додану вартість” від 29 грудня 1994 р. у ст.3 п.3.2.1 терміни “емісія цінних паперів” та “випуск цінних паперів” вживаються синонімічно, що є помилкою, тому у даному випадку останній термін слід усунути.
Потребують також доопрацювання підзаконні нормативно-правові акти ДКЦПФР, зокрема Рішення від 24 червня 1997 року №13 про затвердження “Правил випуску та обігу фондових деривативів”, оскільки у даному документі термін “випуск” помилково вживається у двох значеннях.
Родовим об’єктом незаконної емісії недержавних цінних паперів є правильна, відповідаюча інтересам держави та суспільства, заснована на законах та інших нормативно-правових актах України, господарська діяльність всіх суб’єктів такої діяльності незалежно від форм власності.
Безпосереднім об’єктом незаконної емісії недержавних цінних паперів є суспільні відносини, що виникають при емісії цінних паперів, емітентами яких є суб’єкти господарської діяльності.
Додатковим безпосереднім об’єктом незаконної емісії цінних паперів є встановлений законодавством порядок оподаткування діяльності юридичних осіб - емітентів цінних паперів - пов’язаної з емісією недержавних цінних паперів, оскільки, розмістивши на ринку незареєстровані цінні папери, підприємство-емітент також ухиляється від сплати державного мита.
При вчиненні незаконної емісії недержавних цінних паперів здійснюється посягання на один чи декілька додаткових факультативних об’єктів, залежно від обставин конкретної справи. Це може бути встановлений порядок проведення приватизації державного майна, порушення порядку ліцензування діяльності на ринку цінних паперів, нормальна службова діяльність підприємств-емітентів цінних паперів, професіоналів фондового ринку та державних органів, які покликані регулювати суспільні відносини на ринку цінних паперів України.
Слід відрізняти об’єкт та предмет цього злочину. Під останнім розуміють цінні папери, які відповідають вимогам, встановленим у диспозиції ст.223 КК України:
по-перше - цінні папери повинні бути емітовані юридичними особами - суб’єктами господарської діяльності;
по-друге - цінні папери повинні підлягати обов’язковій реєстрації у ДКЦПФР;
по-третє - розповсюдження цінних паперів повинно здійснюватись шляхом відкритої підписки (відкритого продажу).
Наведеним критеріям відповідають такі види цінних паперів – акції ВАТ, облігації підприємств, інвестиційні та іпотечні сертифікати, а також похідні цінні папери.
Для визнання зазначених вище цінних паперів предметом злочину, передбаченого ч.1ст.223 КК України, не має значення зовнішня форма їхнього існування, це можуть бути цінні папери, випущені як в документарній (паперовій), так і бездокументарній (електронній) формі.
Предметом злочину, передбаченого ч.2.ст.223 КК України, є документи, які подаються для реєстрації емісії акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів та похідних цінних паперів. Перелік цих документів встановлений законами та підзаконними нормативно-правовими актами, насамперед наказами та рішеннями ДКЦПФР.
З об’єктивної сторони незаконна емісія цінних паперів (ч.1ст.223 КК України) виражається у здійсненні громадянином або службовою особою суб’єкта господарської діяльності емісії цінних паперів шляхом їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку;
Злочин, передбачений ч.1ст.223 КК України, буде закінченим з моменту укладення хоча б однієї цивільно-правової угоди (купівлі-продажу, міни, дарування) щодо передачі інвесторам цінних паперів з незареєстрованого випуску, тобто відноситься до “формальних” злочинів.
Об’єктивною стороною ч.2 ст.223 КК України буде внесення громадянином або службовою особою суб’єкта господарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, за умови якщо ці дії спричинили велику матеріальну шкоду інвесторові. Цей злочин відноситься до категорії “матеріальних”, оскільки він вважається закінченим з моменту заподіяння великої матеріальної шкоди хоча б для одного інвестора.
Суб’єкт незаконної емісії недержавних цінних паперів спеціальний. Ним можуть бути лише громадяни (засновники та учасники АТ) або службові особи суб’єкта господарської діяльності. У співучасті цей злочин може вчинюватись також службовими особами підприємств, які займаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів (торговці цінними паперами, реєстратори, депозитарії), та службовими особами ДКЦПФР. У такому випадку дії винних осіб слід кваліфікувати за відповідними частинами ст.27 та ст.223 КК України.
Згідно закону кримінальна відповідальність за вчинення незаконної емісії недержавних цінних паперів настає з 16 років. Кримі¬нальна відповідальність за незаконну емісію недержавних цінних паперів у віці від 14 до 16 років виключена, проте це не означає, що цей злочин не може вчинятися особами до 16 років. Згідно ст.32 ЦК України засновником юридичної особи може бути особа, яка досягла 14 років Це дає нам можливість стверджувати, що саме з цього віку може вчинюватись злочин, передбачений ст.223 КК України.
Для притягнення громадян до відповідальності за ст.223 КК України потрібно встановити наявність повної або неповної цивільної дієздатності та цивільної правоздатності. Відсутність зазначених ознак тягне за собою відсутність ознак суб’єкта даного злочину, а отже і кримінальної відповідальності за ст.223 КК України.
Проведений аналіз цивільного і господарського законодавства, з метою встановлення компетенції службових осіб суб’єкта господарської діяльності, дозволяє стверджувати, що у Цивільному та Господарському кодексах України стосовно одного й того ж поняття, а саме назви контрольного органу АТ, вживаються різні юридичні терміни “наглядова рада” (ст.160 ЦК України) та “спостережна рада” (ст.89 ГК України). Вважаємо за необхідне усунути даний понятійний дуалізм і вживати лише один із зазначених юридичних термінів.
Проведений аналіз суб’єктивної сторони незаконної емісії цінних паперів дає підстави зробити такі висновки. При вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.223 КК України, вина характеризується прямим умислом.
Інтелектуальний момент виражається в усвідомленні винною особою того, що емісія недержавних цінних паперів підлягає реєстрації у ДКЦПФР, а також в усвідомленні заборони продавати або відчужувати іншим способом незареєстровані цінні папери. Крім того, винна особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння.
Вольовий момент злочину, передбаченого ч.1 ст.223 КК України, виражається в бажанні здійснювати розміщення незареєстрованих цінних паперів серед інвесторів всупереч встановленому законом порядку, до того ж винний переслідує і певну злочинну мету.
Злочин, передбачений ч.2 ст.223 КК України, вчиняється як з прямим, так і з побічним умислом. Зміст інтелектуального моменту умислу полягає в усвідомленні винною особою того, що інформація, яка подається для реєстрації емісії недержавних цінних паперів, є недостовірною. Крім того, винна особа розуміє суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також те, що вона здійснює обман працівників ДКЦПФР та потенційних інвесторів.
Стосовно вольового моменту злочину, передбаченого ч.2 ст.223 КК України, то він характеризується бажанням вчинити зазначене діяння, на що вказує термін “завідомо” щодо наслідків діяння, передбачених диспозицією даної норми – великої матеріальної шкоди, то особа могла бажати її або ж свідомо припускати.
Мотиви вчинення злочину, передбаченого ст.223 КК України, на його кваліфікацію не впливають, проте їх необхідно встановлювати, що зумовлено потребами боротьби з цим злочином, а також вимогою кримінально-процесуального закону (ст.64 КПК України).
При вчиненні незаконної емісії недержавних цінних паперів визначальним є корисливий мотив. Він може стосуватись особи, яка безпосередньо вчиняє даний злочин, а також інших осіб, в інтересах яких діє винна особа.
Вчиняючи злочин, передбачений ч.1 ст.223 КК України, винна особа може переслідувати наступні цілі: прагнення залучити фінансові кошти від інвесторів; шляхом випуску і набуття акцій додаткової емісії зменшити частку в статутному фонді інших засновників і таким чином зменшити їх вплив на діяльність АТ; прагнення здійснити випуск акцій під конкретного інвестора; прагнення уникнути платежів, які є обов’язковими при здійсненні емісії недержавних цінних паперів; інші корисливі мотиви.
При вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.223 КК України, винна особа прагне покращити уявлення потенційних інвесторів про господарський і фінансовий стан емітента, схилити їх до придбання зазначених цінних паперів.
Незаконна емісія недержавних цінних паперів має ознаки подібності із злочинами у сфері господарської діяльності, пов’язаними з емісією та обігом фінансових інструментів на фондовому ринку. Особливо це стосується злочинів, у диспозиції яких застосовуються терміни “цінні папери” та “приватизаційні папери”. Розмежування зазначених злочинів слід здійснювати, перш за все, за їх об’єктом та предметом.
У злочині, передбаченому ст. 199 КК України, безпосереднім об’єктом є встановлений порядок емісії та обігу державних цінних паперів, тому предметом даного злочину є державні цінні папери.
При вчиненні незаконних дій з приватизаційними паперами (ст. 234 КК України) безпосереднім об’єктом є встановлений порядок видачі та обігу приватизаційних паперів, які і є предметом даного злочину.
Об’єктом злочину, передбаченого ст. 224 КК України, є встановлений порядок виготовлення та обігу недержавних цінних паперів. Однак, предметом незаконної емісії недержавних цінних паперів (ч.1 ст.223 КК України) є також недержавні цінні папери, що мають відповідати певним критеріям, які ми наводили вище.
З об’єктивної сторони діяння, передбачене ч.2 ст.223 КК України, містить ознаки інтелектуального підроблення, що виражається в спотворенні істини в документах, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів у ДКЦПФР. Саме за цієї ознакою його слід відрізняти від злочину, передбаченого ч.1ст.224 КК України, де містяться ознаки “матеріального” підроблення, яке виражається у безпосередньому виготовленні бланків підроблених цінних паперів.
Відмежування емісії недержавних цінних паперів від інших злочинів слід здійснювати також за іншими елементами складу злочину.
За ознаками суб’єктивної сторони метою незаконної емісії недержавних цінних паперів відбувається його розмежування від шахрайства з фінансовими ресурсами. У злочині, передбаченому ст.222 КК України, дії винної особи, яка подає завідомо неправдиву інформацію, вчиняються із спеціальною метою, а саме: з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. При вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.223 КК України, метою злочину є здійснення працівниками ДКЦПФР реєстрації емісії недержавних цінних паперів, а також схиляння інвесторів до купівлі цінних паперів.
При відмежуванні незаконної емісії недержавних цінних паперів (ч.2 ст.223 КК України) від корисливих злочинів проти власності, насамперед передбачених ст. 190 та ч.2 ст.191 КК України, визначальним буде наявність таких ознак, як зміст умислу винної особи, яка усвідомлює те, що вона вводить в оману потерпілого або завідомо використовує його довіру з метою заволодіти його майном та спеціальною метою – безоплатно обернути чуже майно на свою користь або користь інших осіб, а також момент виникнення такого умислу і мети, який завжди передує факту обману.
За ознакою суб’єктивної сторони - метою злочину, відбувається розмежування незаконної емісії недержавних цінних паперів (ч.2 ст.223 КК України) зі злочинами, які посягають на встановлений порядок обігу і використання офіційних документів – ст. 358 та ст. 366 КК України. Однак диспозиція зазначених кримінально-правових норм не має спеціальної мети, яка випливає з диспозиції ч.1 ст.223 КК України.
За ознакою суб’єкта злочину відбувається розмежування незаконної емісії недержавних цінних паперів та інших злочинів, оскільки законодавством встановлено спеціальні вимоги до суб’єкта її вчинення.
Відповідно до чинного законодавства емітентами цінних паперів в Україні можуть бути лише юридичні особи, тому в разі, якщо фізична особа, в тому числі й приватний підприємець - суб’єкт підприємницької діяльності, проводить емісію цінних паперів від власного імені то, на нашу думку, такі дії слід кваліфікувати за ст.190 КК України як шахрайство.
Відповідальність за діяння, передбачене ч.1 ст.223 КК України, передбачене також ст.13 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 жовтня 1996 р., яка встановлює відповідальність за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства, що є неприпустимим.
З метою усунення колізії даних норм пропонуємо злочин, передбачений ч.1 ст.223 КК України, віднести до категорії “матеріальних”, а диспозицію статті викласти в такій редакції:
“Емісія громадянином або службовою особою суб’єкта господарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку, якщо ці дії заподіяли велику матеріальну шкоду інвесторові”.
На сьогодні заходи щодо попередження злочинів мають пріоритетне значення перед заходами кримінального покарання, а тому важливо розробити дієві заходи профілактики незаконної емісії недержавних цінних паперів.
Вчиненню незаконної емісії недержавних цінних паперів сприяє цілий комплекс чинників, серед яких слід виділити соціально-економічні, організаційно-управлінські та культурно-виховні.
Усунення зазначених детермінант потрібно здійснювати шляхом впровадження різноманітних політичних, соціальних, виховних та інших заходів, які б базувались на досягненнях економічних та правових наук.
Ефективним заходом попередження незаконної емісії недержавних цінних паперів повинна бути розробка нормативних механізмів, які б робили його вчинення фінансово невигідним. Це означає, що винна особа незалежно від виду та розміру кримінального покарання повинна повністю відшкодувати заподіяну злочином шкоду.
Під шкодою, що заподіюється шляхом незаконної емісії недержавних цінних паперів, слід розуміти кошти, які інвестор безпосередньо сплатив за незареєстровані цінні папери, а також втрачену інвестором вигоду, тобто обіцяну емітентом винагороду за використання грошових коштів інвестора (дивіденди), оголошену ним під час підписки на цінні папери, а також інфляційні збитки.
Для безпосереднього визначення шкоди, заподіяної ст.223 КК України, автором запропонована така методика.
У разі якщо особа, яка заподіяла інвесторам матеріальну шкоду шляхом вчинення незаконної емісії цінних паперів, обіцяла інвесторам фіксований, визначений прибуток, наприклад при емісії привілейованих акцій та процентних облігацій, то розмір шкоди визначається за формулою (3.1).
Якщо певний вид цінного паперу не передбачає фіксованого прибутку у майбутньому, наприклад, при емісії інвестиційних сертифікатів, простих акцій, безпроцентних облігацій, то в даному випадку розмір заподіяної шкоди слід вираховувати в порядку, передбаченому ст.ст.625 Цивільного Кодексу України за формулою (3.2). Розмір інфляційних слід вираховувати за формулою (3.3).
Запропонована методика вирахування майнової шкоди, заподіяної незаконною емісією цінних паперів, на нашу думку, є надзвичайно корисною і перспективною, і може успішно використовуватись при встановленні шкоди, заподіяної іншими злочинами, особливо злочинів у сфері господарської діяльності, які посягають на фінансово-кредитну систему держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Investments / Z. Bodie, A.Kane, A.J.Marcus. – 3rd ed. - 937p.
2. Random House webster’s. Glencoe addition. – Harvard, 1991. – 567 р.
3. Андрушко П.П. Злочини у сфері господарської діяльності за чинним Кримінальним кодексом та проектом КК України: проблеми систематизації, криміналізації та декриміналізації // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - №12. – С. 16-18.
4. Андрушко П.П. Кримінальна відповідальність за порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (продовження) // Юридичний вісник України (додаток). – 2000. - №16. – С. 28-32.
5. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини в праві: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 200с.
6. Безклубий І. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики // Право України. – 2001. - №9. – С. 33-38.
7. Безчасний Л., Онишко С. Тенденції на світовому ринку капіталів та їх вплив на інвестиційну діяльність в Україні // Економіка України. - 2001. – №3. - С. 5-12.
8. Беккария Ч. О преступлениях и наказаниях. Перевод с итальянского Ю.М.Юмашева. – М.: Международные отношения, 2000. – 240 с.
9. Бірюков В. Деякі колізії в законодавстві України про цінні папери \\ Право України. – 2000. - №5. – С.89- 90.
10. Блюмхард О. Органи акціонерного товариства (порівняльно-правове дослідження): Дис....канд.юрид.наук (12.00.04) – К.: Київський Національний університет ім.Т.Шевченка, 2002. – 225с.
11. Богатырев А. Инвестиционное право. – М.: Российское право, 1992. – 271 с.
12. Бойко А.М. Кримінально-правовий обов’язок відшкодування заподіяної злочином шкоди: Автореферат дис.... канд.юрид.наук (12.00.08) – К.: Київський університет ім.Т.Шевченка, 1995. – 24 с.
13. Борщук І.В. Ризик і дохідність при портфельному інвестуванні комерційних банків // Фінанси України. - 2002. - №7. - С. 115-126.
14. Бутузов В.М. Правові та організаційні засади функціонування інститутів спільного інвестування в Україні: Дис....канд.юрид.наук (12.00.07) – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 224 с.
15. Варламова А.Н., Кабатова Е.В. Российский кодекс корпоративного поведения: подготовка, структура, применение // Государство и право. – 2002. - №5. - С. 35-50.
16. Василенко С. Розвиток функції безпеки в регулюванні фондового ринку в Україні // Право України. – 2001. - №11. - С. 44-48.
17. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000. – 416 с.
18. Векленко С. Законодательное определение умышленной вины нуждается в совершенствовании // Уголовное право. – 2003. - №1. - С.15-17.
19. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 264 с.
20. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1965. – 136 с.
21. Воробей П.А. Кримінальна відповідальність за незаконну торгівельну діяльність. – К.: УАВС, 1996. - 116 с.
22. Воробей П.А., КоржанськийМ.Й., ЩупаковскийВ.М. Завдання і дія кримінального закону. – Київ: УАВС, 1997. – 156 с.
23. Воробей П.А.Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія. – К.: НАВСУ, 1997. – 184 с.
24. Господарський кодекс України. Прийнятий 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
25. Гошовський М. Інвестиційні оборудки. // Вісник прокуратури. – 2003. - №5. – С. 35-37.
26. Дедов Д.И. Право и экономическая свобода // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 2002. - №4.- С.62-76.
27. Денисенко М. Можливості активізації інвестування в сучасних умовах // Економіка України. - 2003. - №1. - С.28-32.
28. Джужа О., Голосніченко Д., Чернявський С. Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: кримінологічний аналіз // Право України. - 2000. - №11. – С. 43-45.
29. Довгаль М. Кров на фондовому ринку: Застрелили першого заступника голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку // Поступ. - 2001. - 30-31 жовт. - С.5.
30. Доживемо до дня уряду // Голос України. – 2000. - 4 березня.
31. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навчальний посібник / За ред. М.І. Хавронюка– К.: Атіка, 2001. – 608 с.
32. Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві (основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства). – К.: Атіка, 2001. – 175 с.
33. Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. / Гол. ред. В.Кубійович. Київ: Глобус, -1993, - Т.1. - 400 с.
34. Закон України Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Прийнятий 15 березня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №21. - Ст.103.
35. Закон України Про приватизацію державного житлового фонду: Прийнятий 19 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №36. - Ст.524.
36. Закон України Про аудиторську діяльність: Прийнятий 22 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №23. - Ст.243.
37. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Прийнятий 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №40. - Ст.365.
38. Закон України Про власність: Прийнятий 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
39. Закон України Про внесення змін і доповнень до кримінального кодексу України: Прийнятий 6 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №12. - Ст.57.
40. Закон України Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення: Прийнятий 28 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №19. - Ст.111.
41. Закон України Про господарські товариства: Прийнятий 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - №49. – Ст. 682.
42. Закон України Про громадянство України: Прийнятий 18 січня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №13. - Ст.65.
43. Закон України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Прийнятий 30 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №51. – Ст.292
44. Закон України Про електронний цифровий підпис: Прийнятий 22 травня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - №25. – Ст.1175
45. Закон України Про електронні документи та електронний документообіг: Прийнятий 22 травня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. - №25. – Ст.1174.
46. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність: Прийнятий 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №29. - Ст. 377
47. Закон України Про інвестиційну діяльність: Прийнятий 18 вересня 1991р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - №47. - Ст. 647.
48. Закон України Про іпотеку: Прийнятий 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №38. - Ст.313.
49. Закон України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Прийнятий 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №1. - Ст.1.
50. Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Прийнятий 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №36. - Ст.299.
51. Закон України Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в України: Прийнятий 10 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №15. - Ст.67
52. Закон України Про обіг векселів в Україні: Прийнятий 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №34. - Ст.290.
53. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств: Прийнятий 28 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №4. - Ст.28.
54. Закон України Про підприємництво: Прийнятий 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - №14. – Ст.168
55. Закон України Про податок на додану вартість: Прийнятий 29 грудня 1994р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №21. - Ст.156.
56. Закон України Про приватизаційні папери: Прийнятий 6 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №24. - Ст.352.
57. Закон України Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі: Прийнятий 6 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №34. - Ст.290.
58. Закон України Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі: Прийнятий 6 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №34. - Ст.291.
59. Закон України Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів: Прийнятий 6 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №34. - Ст.292.
60. Закон України Про режим іноземного інвестування: Прийнятий 19 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №19. - Ст.80.
61. Закон України Про страхування: Прийнятий 7 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №18. - Ст.78.
62. Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Прийнятий 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №1. - Ст.1.
63. Закон України Про цінні папери і фондову біржу: Прийнятий 18 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - №38. - Ст.508.
64. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2002 р. – К., 2003. – 103 с.
65. Зелинский А.Ф. Криминология: Учебное пособие. – Х.: Рубикон, 2000. – 240 с.
66. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юридическая литература, 1972. – 264 с.
67. Кальман А.Г. Экономическая преступность как криминологическое понятие // Государство и право. – 2003. - №3. – С. 101-104.
68. Калюжний Р., Андрущенко І. Розвиток законодавства США щодо здійснення регулювання та контролю цінних паперів: досвід семи десятиліть // Підприємництво, господарство, право. – 2002. - №4. – С. 52-55.
69. Карпец И.И. Проблема преступности. – М.: Юрид. Лит., 1969. – 167 с.
70. Кізін С. Проблемні питання емісії акцій під конкретного інвестора // Право України. – 2000. - №10. - С.32-33.
71. Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве. – Свердловск: Уральский университет, 1987. – 208с.
72. Колтынюк Б.А. Ценные бумаги: Учебник. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. - 302 с.
73. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. доктора юридических наук, профессора Ю.И.Скуратова и доктора юридических наук, Председателя Верховного Суда РФ В.М.Лебедева. – 3-е изд., изм. И доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М ), 2001. – 896 с.
74. Конституція України: Прийнята Верховою Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
75. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
76. Коржанський М.Й. Нариси уголовного права. – К.: ТОВ “Генеза”, - 1999. – 208 с.
77. Коржанський М.Й. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій. – К.: Наукова думка, 1996. – 336 с.
78. Корнєв В. Правовий режим функціонування ринку облігацій внутрішньої державної позики // Право України. – 1999. - №11. – С.41-45.
79. Корнєв В.В. Інвестиційна спорідненість приватизації і фондового ринку // Фінанси України. - 2002. - №4. – С. 73-79.
80. Кравченко Я.Ю. Рынок ценных бумаг: Курс лекций. – К.: ВИРА-Р, 2002. – 360 с.
81. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юридичних вузів і факультетів / М.І. Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – Х.: Право, 1997. – 368 с.
82. Кримінальне право України: Загал. частина: Підр. Для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, В.В.Беньківський та ін.; За ред. П.С.Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997 . – 506 с.
83. Кримінальне право України: Загальна частина. Під ред. П.С.Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 506 с.
84. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для юридичних вузів і факультетів / М.І. Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер - Право, 2002. – 416 с.
85. Кримінальне право: Особлива частина. Підручник. / Ю.В. Александров, В.І. Антіпов, М.В. Володько – К.: Правові джерела, 1999. – 896 с.
86. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
87. Кримінальний кодекс України. // Кодекси України. Офіційне видання Верховного Суду України. У 3 кн. / Відп. ред В.Ф.Бойко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн.3. – С. 10-167.
88. Кримінально-процесуальний кодекс України. // Кодекси України: Офіційне Верховного Суду України: У 3 кн. / Відп.ред. В.Ф.