КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ (АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ)

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПИТАНЬ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ 13
1.1. Стан дослідження проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом в теорії кримінального права 13
1.2. Історична зумовленість кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом 19
1.3. Соціальна зумовленість встановлення кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом 32
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ “ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ”
2.1. Об’єкт порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом 59
2.2. Об’єктивна сторона порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом 99
2.3. Суб’єкт порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом . 128
2.4. Суб’єктивна сторона порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. 146
РОЗДІЛ 3. ВІДМЕЖУВАННЯ ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОСТУПКІВ 166
ВИСНОВКИ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення і становлення відповідних суспільних інститутів в Україні тісно пов'язані з ринковими реформами в економіці. Трансформація економічної системи України як незалежної держави визначається, насамперед, зміною системи суспільного виробництва і перерозподілу суспільного продукту. В умовах лібералізованої економіки статус основного джерела суспільного виробництва, а також засобу перерозподілу суспільного продукту набуває підприємництво, як своєрідна форма організації господарювання. Створення умов для належного функціонування такої діяльності і контроль над нею, як одним із підрозділів національної економічної системи, складають одну з функцій держави – функцію регулювання господарського ринку.
Кримінальне законодавство є невід’ємною, обов’язковою складовою охорони врегульованих нормами інших галузей права господарських відносин від суспільно небезпечних посягань, а його застосування – необхідна форма використання державного впливу на функціонування господарського ринку і поведінку осіб, що входять до його суб’єктного складу. Кримінально-правові норми, як частини системи державної регламентації суспільного життя, мають базуватися на нормах інших галузей права, а також доповнювати їх. Вимога узгодженості окремих галузей права при регулюванні схожих відносин, неодноразово поставала в працях як з теорії держави та права, так і в дослідженнях криміналістів.
Особливого значення має норма, яка передбачає відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, набуває в рамках комплексу заходів щодо детінізації національної економіки, оскільки вона може надолужити нестачу відповідної етичної заборони, на брак якої в сучасному суспільстві неодноразово вказували дослідники.
Із набранням чинності КК України відбулися певні зміни у спрямованості й обсязі кримінально-правових заборон у сфері господарської діяльності, що викликає зміну правозастосовчої практики. З’ясування точного змісту цієї заборони не лише потребує текстуального дослідження вимог, які встановлюються нормами інших галузей національного права, а й вимагає порівняння з іноземними правовими джерелами, а також вивчення історії правової регламентації й охорони відповідних відносин.
У науковій літературі проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом висвітлювалися в роботах П.П.Андрушка, Ю.В.Александрова, М.І.Бажанова, Н.О.Гуторової, О.О.Дудорова, М.Й.Коржанського, В.О.Кузнєцова, М.І.Мельника, В.Я.Тація, В.О.Навроцького, М.І.Панова, М.В.Руденка, В.В.Сташиса, Є.Л.Стрельцова, М.І.Хавронюка, С.Д.Шапченка, С.С.Яценка та ін. Незважаючи на достатньо велику кількість таких досліджень, проблему не можна назвати остаточно вирішеною. В опублікованих працях хоча й розглядалися окремі питання кримінально-правової характеристики складу злочину „Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”, проте до цього дослідження комплексного аналізу ознак складу злочину зроблено не було. Та й переважна більшість робіт виконана на підставі кримінального законодавства минулих років, що не задовольняє сьогоденних потреб кримінально-правової охорони суспільних відносин у зазначеній сфері. Усе вищевикладене й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ в межах комплексної теми наукових досліджень „Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності” (Державний реєстраційний номер 0106U003641).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є формулювання положень, спрямованих на розвиток науки кримінального права та вдосконалення чинного законодавства, яке встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, а також практики його застосування. Для її досягнення були поставлені завдання: 1) проаналізувати суспільну небезпечність порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом; 2) здійснити історико-правовий та порівняльно-правовий аналіз проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом; 3) з’ясувати підстави і принципи криміналізації цього діяння; 4) дати аналіз складу злочину, передбаченого ст. 213 КК, виділивши систему ознак, що його характеризують; 5) виявити в цій частині недоліки чинного законодавства і практики його застосування; 6) внести пропозиції щодо їх усунення; 7) визначити співвідношення аналізованого посилання із суміжними злочинами та адміністративними правопорушеннями.
Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.
Предметом дослідження виступає: а) чинне кримінальне законодавство, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, і практика його застосування; б) вітчизняне кримінальне законодавство минулих років; в) законодавство, що регулює господарську діяльність; г) система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань вивчення об’єкта і предмета дослідження. Діалектичний метод використано при розгляді питань кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права; історичний та історико-правовий – при з’ясуванні історичних витоків і генезису цієї кримінально-правової норми й тенденцій її виникнення, змін, передумов походження; порівняльно-правовий – при порівнянні кримінального законодавства України з законодавством інших держав щодо такого діяння, а також при порівнянні підходів до вдосконалення цієї норми; формально-логічний (догматичний) – при аналізі цієї норми з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні та тлумаченні ознак складу злочину, передбаченого ст.213 КК України; метод системно-структурного аналізу – при виявленні місця досліджуваної норми в системі норм та інститутів кримінального права, співвідношення її з іншими кримінально-правовими нормами.
Науково-теоретичним підґрунтям роботи над дисертацією послужили праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і кримінальній відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом та за злочини у сфері господарської діяльності, а також праці з економічної теорії, загальної теорії права, історії держави та права, кримінально-процесуального й цивільного права, юридичної й загальної психології. Досліджено кримінальне законодавство низки зарубіжних країн, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані внаслідок вивчення 84 вироків, а також постанов слідчих ОВС і судів з кримінальних справ за фактами порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом (ст.153-3 КК 1960 року) та порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст.213 КК України).
Нормативною базою роботи стали Конституція України, чинне вітчизняне кримінальне законодавство, нормативні акти інших галузей права, у тому числі адміністративного, господарського, кримінально-процесуального, цивільного.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше на дисертаційному рівні проаналізовано проблеми кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст.213 КК України „Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”. Конкретним внеском дисертанта в розробку наукових результатів є те, що в роботі визначено низку нових положень, що мають вагоме значення для науки і практики:
1. Доведено, що існування кримінально-правової заборони порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом стає необхідним лише в період становлення ринкових відносин в економіці.
2. Уперше досліджується питання відповідності кримінально-правової заборони, передбачені ст.213 КК України підставам та принципам криміналізації і робиться висновок про часткову її невідповідність. Обґрунтовується необхідність приведення диспозиції ст.213 КК України у відповідність до суспільної небезпечності описуваних нею діянь і положень господарського законодавства.
3. Уперше визначається, що основним безпосереднім об’єктом аналізованого злочину, виступають суспільні відносини, пов’язані зі встановленим порядком здійснення операцій з металобрухтом. Учасниками цих відносин виступають: з одного боку – держава, в особі органів державної реєстрації та ліцензування, і, з іншого – суб’єкти економічної діяльності. Предметом відносин виступають заходи, спрямовані на встановлення порядку здійснення державної реєстрації та отримання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення операцій з металобрухтом. Також вперше обґрунтовано, що суспільні відносини, пов’язані з забезпеченням суспільної безпеки в економічний сфері, є тим додатковим об’єктом, якому загрожують такі посягання як організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.
4. Аргументується, що за побудовою склад розглядуваного злочину належить до так званих „формальних”, і обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони виступає суспільно небезпечне діяння, яке може виражатися у вчиненні одного з трьох (а не чотирьох, як вказується в літературі) альтернативних суспільно небезпечних діянь, а саме:
1) здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації – здійснення громадянами, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності; або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством – здійснення зареєстрованими громадянами-підприємцями чи юридичними особами – суб’єктами господарської діяльності без отримання у встановленому порядку ліцензії на їх здійснення або на здійснення таких операцій з металобрухтом за наявності ліцензії на окремі види операцій з брухтом чорних та кольорових металів, які не передбачені ліцензією;
2) надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту – це надання іншим особам права використання будь-яких приміщень для незаконного розміщення у них пунктів прийому металобрухту або для його зберігання;
3) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту (відкриття суб’єктом господарської діяльності, який має ліцензію на здійснення діяльності із збирання та заготівлі брухту чорних та кольорових металів, приймальних пунктів по заготівлі металобрухту за адресами, не внесеними до ліцензії).
5. Вперше обґрунтовується положення, що замість існуючої конструкції складу злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, доцільно використовувати конструкцію на базі терміну „ухилення”, оскільки фактично йдеться про умисне невиконання юридичного обов’язку щодо реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, одержання ліцензії на здійснення ліцензійного виду господарської діяльності чи дотримання умов ліцензування при здійсненні такого виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Саме термін „ухилення” найточніше відбиває сутність посягання, яке полягає в умисній бездіяльності.
6. Набули подальшого розвитку погляди, що суб’єктом злочину, передбаченого ст.213 КК України, є особа, на яку покладено обов’язок виконати необхідні дії щодо здійснення державної реєстрації, одержання спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення діяльності, додержання умов ліцензування.
Суб’єкт здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту з ознаками загального суб’єкта характеризується додатковою ознакою: – це громадянин-підприємець або службова особа підприємства, організації чи установи (за винятком органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, громадських організацій), тобто це спеціальний суб’єкт.
7. Запропоновано нову редакцію ч.1 ст. 213 КК України та обґрунтовано доцільність зміни санкції.
Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.
1. Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації як суб’єкта господарської діяльності чи з ухиленням від одержання спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення такої діяльності, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту -
карається штрафом від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом і за інші злочини у сфері господарської діяльності; у правотворчості – при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства щодо цієї кримінально-правової норми; у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації порушень порядку здійснення операцій з металобрухтом у слідчій і судовій практиці; у навчальному процесі – під час викладання курсів Особливої частини кримінального права, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Результати поданого до захисту наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ, на міжнародних, регіональних і міжвузівських науково-практичних конференціях:
1. Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття” (м. Луцьк, Волинський інститут ім. В. Липинського МАУП, 17-18 квітня 2003 р.);
2. „Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ” (м. Львів, Львівський юридичний інститут МВС України, 30 вересня 2004 р.);
3. „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Юридичний інститут, 22 квітня 2005 р.);
4. „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 21-22 травня 2004 року);
5. ІІ міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 27-28 травня 2005 року);
6. ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття” (м. Луцьк, Волинський інститут ім. В. Липинського МАУП, 17-18 квітня 2003 р.);
7. „Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 2-3 червня 2006 року);
8. „Проблеми державотворення та захист прав людини в контексті конституційної реформи в Україні” (м. Остріг, Національний університет „Острозька академія”, 23 квітня 2004 р.);
9. „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Юридичний інститут, 28 квітня 2006 р.);
10. “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 7-8 квітня 2006 р.)
Вони використовуються при викладанні курсу “Кримінальне право України. Особлива частина” у Волинському інституті імені В’ячеслава Липинського Міжрегіональної Академії управління персоналом.
Публікації. За результатами дослідження дисертантом опубліковано 5 статей у фахових наукових виданнях України, а також тези доповідей на зазначених конференціях.
Література та нормативний матеріал використані станом на 01 лютого 2007 року.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження підтверджує актуальність вибраної теми. Аналіз наявних публікацій показав, що значна частина положень за даний злочин в літературі досліджено недостатньо. Саме цим положенням була присвячена дана робота, а їх висвітлення забезпечить заповнення прогалин в кримінально-правовій теорії.
Проведене дослідження показало, що кримінально-правова норма, яка регламентує відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом пройшла певний шлях. Зважаючи на проблеми застосуванням Закону України “Про металобрухт”, Верховна Рада України Законом України № 2114-ІІІ від 16 листопада 2000 року Кримінальний кодекс України 1960 року доповнила ст.1533 “Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом”, яка встановлювала кримінальну відповідальність за порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом. Норма про відповідальність за порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, стала нормою із адміністративною преюдицією. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності на основі подібної норми було необхідно попередньо накласти на особу за таке ж правопорушення адміністративне стягнення. У КК України 2001 року дана норма перейшла з деякими редакційними змінами відносно попереднього КК, зокрема, виключена адміністративна преюдиція.
Завдяки аналізу підстав кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом обґрунтовано доцільність криміналізації даних посягань і збереження даної норми на сучасному етапі розвитку вітчизняного законодавства.
Аналіз ознак та елементів складу злочину, передбаченого ст.213 КК України, дав можливість сформулювати відповідні кримінально-правові дефініції.
В роботі обґрунтовано думку, що суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст.213 КК України, полягає у порушенні встановленого порядку здійснення операцій з металобрухтом.
Об’єктом такого злочину, як здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту або організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, виступають суспільні відносини, пов’язані з встановленим порядком здійснення операцій з металобрухтом; учасниками цих відносин виступає держава, в особі органів державної реєстрації та ліцензування, і, з іншого боку, суб’єкти економічної діяльності; предметом відносин виступають заходи, спрямовані на встановлення порядку здійснення державної реєстрації та отримання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення операцій з металобрухтом.
Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, а також організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту нами розглядаються як різні суспільно небезпечні діяння, але здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації або без спеціального дозволу є визначальним суспільно небезпечним діянням.
За побудовою склад злочину, передбаченого ст.213 КК України, є формальним, визнається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох дій, які альтернативно складають його об’єктивну сторону.
Господарська діяльність як діяння (в кримінально правовому розумінні) – це певна кількість усвідомлюваних, вольових тілорухів по створенню (придбанню іншим законним способом) товарів (у широкому розумінні – об’єктів власності) чи оплатному відчуженню їх.
Замість існуючої конструкції складу злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, доцільно використовувати конструкцію на базі терміна „ухилення”, оскільки фактично йдеться про умисне невиконання юридичного обов’язку щодо реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, одержання ліцензії на здійснення ліцензійного виду господарської діяльності чи дотримання умов ліцензування при здійсненні того виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. А саме, термін „ухилення” найточніше відбиває таку сутність діяння, як умисна бездіяльність.
Суб’єктом злочину, передбаченого ст.213 КК України, є особа, обов’язки якої виконати необхідні дії щодо державної реєстрації, одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності, додержуватись умов ліцензування. Визначено, що суб’єкт здійснення діяльності з ознаками підприємницької (у тому числі видів фінансової), яка підлягає ліцензуванню, якщо це було пов’язано з отриманням доходу, характеризується сукупністю ознак загального суб’єкта злочину згідно з ч.1 ст.18 КК України.
Суб’єкт здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, поряд з ознаками загального суб’єкта характеризується додатковою ознакою: це – громадянин-підприємець або службова особа підприємства, організації чи установи (за винятком органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, громадських організацій), тобто це спеціальний суб’єкт.
Суб’єктивна сторона порушень порядку здійснення операцій з металобрухтом характеризується єдиною обов’язковою ознакою – виною, яка має бути у вигляді прямого умислу. Мотив і мета злочину є факультативними ознаками в системі складу злочину, передбаченого ст.213 КК України. Вони не впливають на кваліфікацію, проте можуть враховуватися при призначенні покарання.
Усвідомлення протиправності здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, без одержання ліцензії на здійснення такої діяльності не входить до інтелектуального моменту умислу.
В ході дослідження встановлено, що склад злочину порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом має багато спільних ознак із іншими злочинами та адміністративними проступками, що породжує необхідність розмежування. Виявлено злочини та адміністративні проступки, які є суміжними, а саме: ст.202 КК України та ст.16410 КУпАП. Завдяки дослідженню виявлено і охарактеризовано не лише спільні, але й розмежувальні ознаки. Завдяки цьому з’ясовано коло випадків, які охоплюються КК України і КУпАП.
Аналіз наведених положень здійснено під кутом зору оцінки кримінального законодавства та практики його застосування, а також існуючих суспільних потреб. Зроблено висновок про недосконалість чинної редакції даної статті. У роботі сформульовано нову редакцію даної статті.
Оскільки, існуюча кримінально-правова норма, виражена за допомогою ст.213 КК України, спрямована на примушення осіб до реєстрації їх як суб’єктів господарської діяльності, то цілком логічно сформулювати диспозицію цієї статті так, щоб суспільно небезпечне діяння мало форму бездіяльності. В теорії кримінального права за умисним невиконанням обов’язку використовується традиційний термін “ухилення”, який доречно застосувати і в цьому випадку. Крім того, ГК України встановлює, що для набуття статусу суб’єкту господарювання необхідна державна реєстрація підприємцем або реєстрація юридичної особи.
Звертається увага на те, що необхідно ввести в текст КК України розмір доходу (вартісний вияв металобрухту) при наявності якого має наставати кримінальна відповідальність.
З врахуванням викладеного пропонується викласти ч.1 ст.213 КК України у наступній редакції:
Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.
1. Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації як суб’єкта господарської діяльності чи з ухиленням від одержання спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення такої діяльності, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту -”
карається штрафом від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років.
Примітка: кримінальна відповідальність настає, якщо в результаті порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом отриманий дохід становить від 100 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Практичне значення даного дисертаційного дослідження полягатиме в тому, що воно може бути застосовано в процесі законотворчості, у навчальному процесі, а це в свою чергу, надасть можливість правильно застосовувати кримінальну відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом на практиці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні. – К., 2004. – С. 16.
2. Андрушко П.П. Коментар до статті 213 Кримінального кодексу України // Законодавство України. Науково-практичний коментар. 2003. – № 3. – С.3-9
3. Андрушко П.П., М.Є.Короткевич. Відповідальність за заняття забороненими видами підприємницької діяльності та за порушення порядку заняття нею// Вісник Верховного суду України. – 1998 – № 3 (9). – С. 54 – 56.
4. Архів Луцького міськрайонного суду Волинської області. Кримінальна справа № 1 – 140/2002 рік.
5. Архів Луцького міськрайонного суду Волинської області. Кримінальна справа №1 – 940/2004 рік.
6. Архів Луцького районного суду Волинської області. Кримінальна справа №189/2001 рік.
7. Архів Луцького районного суду Волинської області. Кримінальна справа № 1 – 100/2002 рік.
8. Архів Луцького районного суду Волинської області. Кримінальна справа №1–55/2003 рік.
9. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. Часть вторая. – Одесса: Юридична література, 2000. – 412 с.
10. Бадида М. Налог на прибыль: проблемы законодательства // Вестник налоговой службы Украины. – № 17–1999.– С. 11-13
11. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному пра¬ву Украины. — Харьков: Право, 2000. – 124 с.
12. Бандурка І.В. “Цивільно-правові основи приватизації житла в Україні”. 12.00.03., дис. канд. юр.наук, Харків – 1998 – 177 с.
13. Біля І. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика // Право України.– 2002. – №3.– С. 217-226.
14. Богомягков Ю.С. Проблемы невменяемости в советском уголовном праве (понятие вменяемости). – Уфа, 1978. – 37 с.
15. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юрид. лит., 1967. – 240 с.
16. Брич Л.П, Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. – К.: Атіка, 2000. – 288 с.
17. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений, – К.: Политиздат Украины, 1976. – 142 с.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. І голов. Ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
19. Вересов В.Н. “Уголовная ответственность за уклонение от уплаты налогов, сборов, других обязательных платежей” дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Одесса-Симферополь. – 1999.– 199 с.
20. Владимиров В.А., Левицкий Г.А. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М., 1964. – 59 с.
21. Волженкин Б.В. Уголовная ответственность юридических лиц. – СПб, 1998. – 56 с.
22. Волженкин Б.В. Экономические преступления. – Спб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 1999. – 312 с.
23. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступления. Казань, 1968. – 166 с.
24. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. – Изд. Казанского ун-та, 1982. – 135с.
25. Волкова К.А., Казакова Ф.К. Предприятие: положения об отделах и службах, должностные инструкции. – М.: ЗАО “Изд-во “Экономика”, 2000. – 461 с.
26. Воробей П.А. Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 116 с.
27. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставленні в вину: Монографія. – К.: вид-во НАВСУ, 1997. – 184 с.
28. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. – № 11 – 2000 – С. 4
29. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и розвития законодательства. Харьков: Основа, 1994 – 580 с.
30. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ.-метод. материалы к курсу “Общая психология”. – М.: Просвещение, 1986.– 272 с.
31. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Преступления в сфере экономической деятельности. – М., 1998. – 293 с.
32. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за преступления в сфере экономики. – М.:Учебно-консультационный центр “ЮрИнфоР”, 1996. – 304 с.
33. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. – Л.Изд-во ЛГУ, 1978. – 321 с.
34. Господарський кодекс України. Відомості Верховної Ради України.– 2003.– № 18.
35. Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: Раздел Особенной части Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием. – Х.: ООО “Одиссей”, 2003. – 256 с.
36. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. – Харків, 2001. – 384 с.
37. Гуторова Н.О., Романов С.Ю. Проблеми систематизації злочинів в сфері економіки // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – 2001. – № 14. – С. 3-8
38. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве. – Владивосток, 1968. – 112 с.
39. Дагель П.С. Установление уголовной наказуемости с учетом субъективной стороны общественно пасных деяний. – В кн.: Основные направления борьбы с преступностью. – М. 1981.
40. Детенизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. Отв. Ред. В.К. Мамутов. – Донецк. – 2000. – 384 с.
41. Дружинин В.Н. Психология общих способностей – СПб.: Питер, 2000. – 368 с.: (Серия “Мастера психологии”)
42. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика. Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
43. Дудоров О.О., Мельник, М.І., Хавронюк М.І. “Злочини у сфері підприємництва”. Навчальний посібник / за ред. Хавронюка М.І. – К., 2001. – 608 с.
44. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. – М.: Изд-во АН СССР, 1948. – 311 с.
45. Ежов Ю.А. Преступления в сфере предпринимательства: Учебное пособие. – М.: Изательско-книготороговый центр “Маркетинг”, 2001 – 108 с.
46. Емельянов А.А., Кукушкин А.А.; Под. Ред. А.А. Емельянова. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 368 с.
47. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке.// Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7-11
48. Емельянов В.П. Терроризм и преступле¬ния с признаками терроризирования (уголовно-правовое исследование). – М.: NОТА ВЕNЕ, 2000.– 224 с.
49. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України.– № 3 –2002.– С. 118-119.
50. Зелінський А.Ф., Оніка Л.П. Детермінація злочину. Навчальний посібник. – Харків: УкрЮА, 1994. – 52 с.
51. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – 160 с.
52. Землюков С.В. Понятие и содержание мер уголовно-правового характера// Государство и право на рубеже веков (материалы всероссийской конфиренции). Криминология, уголовное право, судебное право. – М., 2001. – С.29-35.
53. Злобин Г.А., Келина С.Г. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний // Проблемы правосудия и уголовного права. – М., 1978. – С. 102-119.
54. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит., 1972. – 264 с.
55. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки / В.П.Тихий – Консп. лекцій. – Харків: Національна юрид. акад. України, 1996. – 69 с.
56. Келина С.Г. Ответственность юридических лиц в проекте нового Уголовного кодекса Российской Федерации// Уголовное право: новые идеи. – М., 1994. – С.50 – 60
57. Кибенко Е.Р. Научно-практический комментарий Закона Украины “О хозяйственных обществах”. – Харків: Фирма “Эспада”, 2000. – 436 с.
58. Кіrzner I. Perception, Opportunity and Profit. – Chicago, 1979. – P.12
59. Коблянська Є. Учет и аудит валовых расходов и валовых доходов // Вестник налоговой службы Украины.– № 17 – 1999. – С. 23-25
60. Ковалев М.И. Правильное построение уголовно-правовой нормы – одно из необходимых условий ее эффективности. // Некоторые вопросы эффективности уголовного законодательства: Сб. учен. трудов. СвЮИ. Вып.29. – Свердловск: СвЮИ. – 1974. – С.11.
61. Конституція України з порівняльним викладом статей, змінених конституційною реформою/ Упорядник Ковальчук Є.О. – Харків: Бурун Книга, 2006. – 72 с.
62. Коржанский М.Й. Кримінальне право України: Частина Особлива. – К.: Ґенеза, 1998. – 592 с.
63. Коржанский Н.И. Квалификация хозяйственных преступлений: Учебное пособие. – Волгоград, 1984. – 52 с.
64. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно правовой охраны. – М.: изд-во Академии МВД СССР, 1980 – 247с.
65. Коржанский Н.И. Предмет преступления (понятие, виды и значение для квалификации) Учебное пособие. – Волгоград, 1976. – 55с.
66. Коробеев А.И. Советская уголовная политика. Владивосток, 1977. –80 с.
67. Коробеев А.И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел): Учебное пособие.- Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1986. – 80 с.
68. Красиков Ю.А. Множественность преступлений (понятие, виды, наказуемость). Учебное пособие / Отв. редактор Б.В.Здравомыслов. – М.: ВЮЗИ, 1988. – 186 с.
69. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть бути суспільні відносини об'єктом злочину? // Вісн. ун-ту внутр. справ.– 1997. – Випуск 2. – С. 70-75.
70. Криминология: приглашение к дискусии: Монография / Авт. кол.: А.В.Баляба, Э.В.Виленская, Э.А.Дидоренко, Б.Г.Розовский – Луганск, РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.
71. Кримінальна справа №11– 987– 01. Матеріали прокуратури м. Луцька Волинської обл. за 2001 рік.
72. Кримінальне право України. Заг.ч.: Підручник для студентів вузів і факультетів / Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, В.В.Бенківський та ін; За ред. П.С.Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 312с.
73. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник/ За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
74. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник для студ. вузів./ Кол. авторів. За ред. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. – Київ-Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 494 с.
75. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В.Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.)/ За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.
76. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. Освіти/ М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В. Сташис, І.О.Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. – 494 с.
77. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид.вузів та факу./ Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, С.Я.Лихова та ін.; За ред. П.С.Матишевського, С.С.Яценка, П.П.Андрушка. – К.: Хрінком Інтер, 1999. – 891 с.
78. Кримінальний Кодекс України. Вiдомостi Верховної Ради України. – 2001, – № 25-26.
79. Кримінальний Кодекс УРСР. Вiдомостi Верховної Ради УРСР. – 1983.– № 4.
80. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, С.Б.Гавриш та ін. За ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 1193 с.
81. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І.М.Даньшин, В.В.Голіна, О.Г.Кальман; За редакцією І.М.Даньшина. – Харків: Право, 1999. – 232 с.
82. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. М.: Юристъ, 2001.− 352 с.
83. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. М.: Госюриздат. – 1960. – 244 с.
84. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. М.: Госюриздат, 1963. – 323 с.
85. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. М.: Госюриздат, 1958. – 220 с.
86. Кузнєцов В. Кримінально-правова характеристика незаконних операцій з металобрухтом// Юридичний вісник України. – 25-31 серпня 2001 р. – № 34
87. Кузнєцов В.О., Гіжевський В.К. Кримінальне право України (повний курс у схемах та таблицях): Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. –459 с.
88. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М., 1984. – 184с.;
89. Курс советского уголовного права: Общая часть . – М.: Наука, 1968. – Т.1. – 649 с.
90. Лантинов Я.А. Унифицировать ответственность за незаконное предпринимательство в УК России и Украины // Российская юстиция. – 2002. – №. 6. – С. 59.
91. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л. Изд-во ЛГУ, 1968. – 129 с.
92. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. – К.: Україна, 1997. – 167 с.
93. Лихова С.Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України): Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – 573 с.
94. Лопашенко Н.А. Преступленгия в сфере экономической деятельности (Комментарий к главе 22 УК РФ). – Ростов-на-Дону, 1999. – 384 с.
95. Ляпунов Ю.И., Мшвениерадзе П.Я. Основы систематизации норм Особенной части уголовного права // Правоведение. – 1985. – №3. – С.25
96. Малахов И.П. Основы уголовного права. Общая часть. Разд.1. Основания уголовной ответственности: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000. – 192 с.
97. Малая советская энциклопедия. – М.,1959. – Т7. – 1259 с.
98. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
99. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. Харків, 1999. – 480 с.
100. Михеев Р.И. Основы учения о вменяемости и невменяемости. – Владивосток, 1980. – 118 с.
101. Михлин А.С. Последствия преступления. М.:“Юрид. лит”, 1969. – 104 с.
102. Монтескье Шарль Луи. Избранные произведения. М.: Гос. изд-во полит. лит., 1955. – 799 с.
103. Навроцький В.О. Кримінальне право. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Знання, 2000. – 771 с.
104. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атака, 1999. – 418 с.
105. Науковий коментар КК України / Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атака, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
106. Науково-практичний коментар до КК України. – 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп.ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2003. – 936 с.
107. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г у 2-х ч.Особлива частина. – К. “Форум”, 2001. – 942 c.
108. Науково-практичний коментар КК України від 05.04.2001 р./ За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
109. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2001. – 1104 с.
110. Наумов А.В. Уголовный закон в условиях перехода к рыночной экономике// Советское государство и право. – 1991. №2. – С.35 - 41
111. Наумов А.В. Предприятие на скамье подсудимых?// Советская юстиция. – 1992. – №17 – 18. – С.3
112. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть. Курс лекций. – М.: изд-во БЕК, 1996. – 560 с.
113. Научные основы советского правотворчества. – М: Наука, 1981.
114. Некипелов П.Т. Понятие и система хозяйственных преступлений по советскому уголовному праву. Ростов-на-Дону, 1963 – 136 c.
115. Никифоров А.С. Об уголовной ответственности юридических лиц // Уголовное право: новые идеи. – М., 1994. – С.43-49;
116. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления// Государство и право. – 2000. – №8. – С.18-27
117. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 230 с.
118. Новий тлумачний словник української мови: Вид.2-ге, випр. / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: „АКОНІТ”, 2004. – Т.2. – 1121 с.
119. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: Издательство Норма, 2001. – 208 с.
120. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко – Том 2. Теория права. – М.: Изд-во “Зерцало”, 1998 – 656 с.
121. Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 260 с.
122. Орлов В.С. Субъект преступления. – М., 1958. – 260 с.
123. Орлов П.І. Право як засіб організації безпеки // Право і безпека. – Харків. – 2002. – №1. – С.11-12
124. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация. / Под ред. В.Н.Кудрявцева и А.М.Яковлева – М.: Наука, 1982. – 304 с.
125. Павлов В.Г. Субъект преступления в уголовном праве (историко-правовое иссдедование). СПб.: Герда, 1998. – С.34
126. Павлов В.Г. Суъект преступления и уголовная ответственность. – СПб, 2000. – 191 с.
127. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харків: Вища школа, 1982. – 162 с.
128. Перепелица А.И. Новое в уголовном законодательстве об ответственности за хозяйственные преступления (Комментарий к действующему законодательству) // Весы Фемиды. – 2000. – № 4. – С. 62-78.
129. Пинаев А.А. Курс лекций по общей части уголовного права. Книга 1 “О преступлении”. – Х.: “Харьков юридический”, 2001 – 284 с.
130. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР: Часть Общая. – М.: Гиз, 1925.
131. Пионтковский А.А. Учение о преступлении. М.: Госюриздат, 1961. –666 с.
132. Пионтковський А.А. Курс советского уголовного права: В 6т. – М., 1970. – т.2. – 516 с.
133. Попович В. Теоретичні та практичні передумови комплексного підходу до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки // Право України.– № 3.– 2002.– С. 63 – 69.
134. Про благодійництво та благодійні організації. Закон України від 16.09.1997р. № 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – ст.292.
135. Про власність. Закон України від 07.02.1991 № 697-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – с.249.
136. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1991. – № 49
137. Про захист споживчого ринку: Закон України від 25.06.1991 № 1255 // Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 40. – ст.527.
138. Про ліцензування певних видів господарської діяльності. Закон України від 01.06.2000 № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – ст. 299.
139. Про металобрухт. Закону України від 5 травня 1999 року № 619-ХІV // www.kiev.rada.ua.
140. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – ст.505.
141. Про оподаткування доходів підприємств і організацій. Закон України від 21 лютого 1992 р. № 2146-ХІІ в редакції від 01 січня 1994 р.// www.kiev.rada.ua.
142. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 № 2402-III// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30.
143. Про підприємництво: Закон України від 07.02.1991 № 698-XII// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – с.168.
144. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991 № 887-XII// Вiдомостi Верховної Ради України 1991. – № 24. – с.272.
145. Про податок з доходів фізичних осіб. Закон України від 27 листопада 2003 року № 37(зі змінами і доповненнями, які набрали чинності з 01 січня 2007 року)// www.kiev.rada.ua
146. Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності: Постанова Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 №3// www.kiev.rada.ua.
147. Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi: Закон України від 15.09.1999 № 1045-XIV// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45.
148. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991 № 987-XII// Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 25. – ст.283.
149. Проблемы советской уголовной политики// Межвузовский тематический сборник. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1984. – С.4
150. Психофизиология. Учебник для вузов / Под. ред. Ю.И. Александрова, – Спб.: Питер, 2001. – 496 с.: ил. – (Серия “Учебник нового века”).
151. Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве / Науч. ред. Б.В.Здравомыслов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 186 с.
152. Ришелюк А. Декілька зауважень щодо проблем пов’язаних зі статею 1556 Кримінального Кодексу України// Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. –№ 10. – с.25
153. Рішення Верховного суду України. Щорічник – 2002. – С.137-138
154. Российское законодательство Х-ХХ веков. Т.1 Законодательство Древней Руси. М. Юрид. Лит., 1984.- 432 с.
155. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии – Спб.: Питер, 2001. –720с.: ил. – (Серия “Мастера психологии”).
156. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. М.,1969 – с.95
157. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. Монографія. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
158. Самуэльсон П. Экономика. В 2-х томах.Т.1. М.: НПО “Алгон” ВНИИСИ, 1992. – 333 с.
159. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наукова думка, 1978. – 245 с.
160. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 285 с.
161. Словарь по уголовному праву / Отв. ред. проф. А.В.Наумов. М.: Издательство БЕК, 1997. – 702 с.
162. Советское уголовное право. Общая часть. М. Юридическая литература/ Под ред. проф. Н.А.Беляева и проф. М.И.Ковалева. – 1977. – 544с.
163. Советское уголовное право: Общая часть/ Под ред. Г.А.Кригера, Б.А.Куринова, Ю.М.Ткачевского. – М., 1981. – 517 с.
164. Спасович В.Д. Избранные труды и речи / Сост. И.В.Постапчук. – Тула: Автограф, 2000. – 496 с.:ил. – (Юридическре наследие).
165. Сташис В.В. Уголовно-правовая охрана социалистического хозяйства (научно-практический комментарий действующего законодательства УССР). Харків: “Вища школа”: изд-во при ХГУ, 1973. – 158 с.
166. Стрельцов Є.Л. Господарські злочини. Глава VI Кримінального кодексу України з науково-практичним коментарем. – Одеса: Астропринт, 1998. – 152 с.
167. Стрельцов Є. Правові проблеми регулювання підприємницької діяльності (кримінально-правовий аспект) // Право України. – 1992. – № 2. – С. 26 – 30.
168. Стрельцов Е.Л. К оценке общественной опасности хозяйственных преступлений // Проблемы социалистической законности. – 1991. – Вып. 26. – С. 68 – 72.
169. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2000. – 476 с.
170. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Курс лекций. В 2-х томах. Т.1. Учение о преступлении. – М.Наука. – 1994. – 380 с.
171. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – К.: Юринком Интер, 1995. – 206 с.
172. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Выща шк. Изд-во при ХГУ, 1988. – 198 с.
173. Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. Объект и система.– Харків.– 1984. – 231 с.
174. Тацій В.Я. Об`єкт і предмет злочину в кримінальному праві України. Навчальний посібник.– Харків, 1994. – 76 с.
175. Теньков С.О. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: Від 16 січня 2003 р. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 720 с.
176. Теория государства и права: Учебник / Под ред. А.М.Васильева. – 2-е изд. – М.: Юрид.лит, 1983. – 416 с.
177. Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. – М.: Юрид.лит., 1980. – 152 с.
178. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов: Изд-во Ростовского университета, 1977. – 216 с.
179. Тихий В.П. Громадська безпека та деякі особливості складів злочинів проти неї // Науково-практичні коментарі. – 2002.– № 4.
180. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления, М.: Госюриздат, 1957. – 362 с.
181. Трайнин А.Н. Уголовное право. Особенная часть. Должностные и хозяйственные преступления. М.,1938.
182. Трайнин А.Н. Уголовное право: общая часть. – М., 1929. – 511 с.
183. Трахтеров В.С. Вменяемость как условие уголовной ответственности // Ученые записки Харьковского юридического института. – Х., 1957. – Вып.9. – С.3-12
184. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления// Право і безпека. – 2002. – №1. – С.80
185. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть. / Под ред. И.Д.Козочкина. – М., 2001. – 576 с.
186. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под редакцией заслуженного деятеля науки и техники Украины, доктора юридических наук, профессора Е.Л.Стрельцова. – Х.: ООО “Одиссей”, 2002. – 672 с.
187. Уголовное право УССР. Общая часть./ Под ред. Профессора В.В.Сташиса и доцента А.Ш.Якупова. К.: головное издательство издателського объединения “Вища школа”. – 1984. – 382 с.
188. Уголовное право. Общая часть. Учебник /Отв. Ред. И.Я.Козаченко й З.А.Незнамова. – М.: ИНФРА-М-НОРМА.– 1997. – 768 с.
189. Уголовный кодекс Украины. Комментарий: Под редакцией Ю.А.Кармазина и Е.Л.Стрельцова. – Х., 2001. – 960 с.
190. Уголовный кодекс Российской федерации. – М.: ТОО “Транспорт”, 1996. – 192 с.
191. Узнадзе Д.Н. Психология установки. – Спб.: Питер, 2001. – 416 с. – (Серия “Психология классика”).
192. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. Харьков: Выща школа. – 1989. – С.11
193. Филимонов В.Д. Криминологические основы уголовного права. – Томск.: Изд-во ТГУ, 1981. – 213 с.
194. Філософія політики. Короткий енцикл. словник / Автор упорядник Андрущенко В.П. та ін. К.: Наукова Думка. – 2002. – 670 с.
195. Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления // Сборник трудов Свердловского юридического института. – 1969. – Выпуск 10. – С.186-187
196. Хозяйственное право. Учебник: Мамутов В.К., Знаменский Г.С., Хахулин К.М. и др. / Под ред. Мамутова В.К.– К.: Юринком Интер, 2002.– 540 с.
197. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України – 2003 – №№ 40-44, ст.356 ).
198. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг.ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юридична література, 2003. – 1080 с.
199. Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004 р. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2004. – 856 с.
200. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія. Курс лекцій. Навчальний посібник. К.: “Наукова думка”. – 2000. – 190 с.
201. Шляпочников А.С. Толкование уголовного закона. М. – 1960. – 243с.
202. Щербина В.С. Господарське право України. Навч. посібник. – К., 1999. – 336 с.
203. Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ): Монография. – Харьков: “Право”, 2003. – 512 с.