КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТВОРЕННЯ З МЕТОЮ ВИКОРИСТАННЯ, РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ ШКІДЛИВИХ ПРОГРАМНИХ ЧИ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ, А ТАКОЖ ЇХ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МІХАЙЛІНА ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА

УДК 343.222:004.49

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТВОРЕННЯ З МЕТОЮ ВИКОРИСТАННЯ, РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ ШКІДЛИВИХ ПРОГРАМНИХ ЧИ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ, А ТАКОЖ ЇХ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Вартилецька Інна Анатоліївна, кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................6

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ, ПРАВОВІ ТА ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ СТВОРЕННЯ З МЕТОЮ ВИКОРИСТАННЯ, РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ, А ТАКОЖ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ ШКІДЛИВИХ ПРОГРАМНИХ ЧИ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ
1.1. Соціально-економічні та правові передумови криміналізації створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів…...................................17
1.2. Історичний розвиток зарубіжного законодавства, що криміналізує створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут……....34
1.3. Досвід боротьби зі злочинами у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку на міжнародному рівні…………………………………................44
Висновки до розділу 1…………………………………………………….....51

РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СТВОРЕННЯ З МЕТОЮ ВИКОРИСТАННЯ, РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ, А ТАКОЖ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ ШКІДЛИВИХ ПРОГРАМНИХ ЧИ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ
2.1. Об’єкт та предмет створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів……………………………………………...................................55
2.2. Об’єктивна сторона створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів………………………………………………...77
Висновки до розділу 2……………………………………………………....87
РОЗДІЛ 3. СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СТВОРЕННЯ З МЕТОЮ ВИКОРИТАННЯ, РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ, А ТАКОЖ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ ШКІДЛИВИХ ПРОГРАМНИХ ЧИ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ
3.1. Суб’єкт створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів………………………………………………………………….....................91
3.2. Суб’єктивна сторона створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів……………………………………………….104
Висновки до розділу 3……………………………………………………..118

РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СТВОРЕННЯ З МЕТОЮ ВИКОРИТАННЯ, РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТУ, А ТАКОЖ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ АБО ЗБУТ ШКІДЛИВИХ ПРОГРАМНИХ ЧИ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ
4.1. Кваліфікуючі ознаки створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів.........................................................................121
4.2. Відмежування створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів від суміжних складів злочинів……………………………......................136
4.3. Значення диференціації відповідальності та індивідуалізації покарання у боротьбі зі створенням з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдженням або збутом шкідливих програмних чи технічних засобів……………………………………………………………….......................140
4.4. Заходи кримінально-правового та виховного впливу, що застосовуються до осіб, які не є суб’єктами кримінальної відповідальності, при вчиненні ними створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів……………………………………………………………….......................162
Висновки до розділу 4…………………………………………………….171

ВИСНОВКИ………………………………………………………..............175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….........188
ДОДАТКИ……………………………………………………..............…...218

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АС – автоматизована система
ЕОМ – електронно-обчислювальна машина
КК – Кримінальний кодекс
НМДГ – неоподатковуваний мінімум доходів громадян
ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку
ПВСУ – Пленум Верховного суду України
ПК – персональний комп’ютер

ВСТУП

Актуальність теми. Інформатизація всіх сфер життєдіяльності людини, проникнення електронно-обчислювальної техніки у процеси виробництва, освіти, медицини, авіації, зв’язку поставили перед суспільством низку проблемних питань. Це пов’язано, насамперед, з тим, що застосування засобів комп’ютерної техніки не лише дозволило опрацьовувати значні інформаційні масиви та полегшило пошук даних і роботу з ними, а й негативно позначилось на криміногенній ситуації, спричинивши виникнення та стрімкий розвиток нового виду злочинності, а саме, злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Перші злочинні посягання такого роду було зафіксовано в 70-х роках у США. З часом їх кількість лише збільшувалась, що на сучасному етапі призвело до набуття ними ознак масового явища на території майже всіх країн світу.
Не оминула така тенденція й Україну. І хоча кількість злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку є відносно низькою порівняно з іншими видами протиправних посягань (наприклад, проти життя, здоров’я, власності), але викликає занепокоєння постійна тенденція до їх збільшення, тоді як злочини інших видів схильні до періодичних коливань у більший чи менший бік. Так, за даними Департаменту інформаційних технологій МВС України у 2001р. виявлено 10 інформаційних злочинів, у 2002р. – 30, у 2003р. – 66, у 2004р. – 52, у 2005р. – 60. У 2006 році на території України було зареєстровано вже 583 злочини у сфері високих технологій, у 2007р. – 656 (що на 12,5% більше), у 2008р. – 691 (динаміка 5,3%), у 2009р. – 707 (динаміка 2,3%). А лише за перше півріччя 2010 року було зареєстровано вже 487 злочинів [64; 65; 66; 67; 68; 69; 70; 71]. Все зазначене у повній мірі стосується і створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, оскільки кількість таких злочинних посягань збільшується пропорційно зростанню загальної кількості злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. А отже виникає нагальна потреба як у попередженні діянь, передбачених ст.361-1 КК України, так і в боротьбі з ними.
Причому проводити такі заходи доцільно системно: на технічному, організаційному та правовому рівні. Останній рівень, в першу чергу, передбачає вдосконалення кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів; диференціацію відповідальності та індивідуалізацію покарання за вчинення досліджуваних дій; проведення комплексу профілактичних заходів. Але основу такої боротьби, безумовно, представляє кримінальне законодавство, оскільки саме необхідний та достатній перелік криміналізованих діянь, чіткість та однозначність диспозицій, адекватність вчиненим правопорушенням видів та мір покарання обумовлює ефективність боротьби з будь-яким видом злочинів. Саме тому в абсолютній більшості розвинених країн сформоване досить деталізоване законодавство, яке охоплює широке коло незаконних проявів у галузі використання комп’ютерної техніки.
Якщо ж звернутися до законодавства України, то стає очевидним, що КК Української СРСР 1960р. взагалі не містив норм, які б криміналізували будь-які діяння, вчинені з використанням засобів комп’ютерної техніки, доки в 1994 році його не було доповнено ст.198-1 „Порушення роботи автоматизованих систем” [2]. КК України від 5 квітня 2001 року вже містив Розділ XVI, що складався з трьох статей (ст.ст.361, 362, 363), і який пізніше (в 2004 році) було доповнено статтями 361-1, 361-2, 363-1 [1]. Причому, слід зазначити, що створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів (ст.361-1 КК України) було виділено із ст.361 КК лише в останній з розглянутих редакцій. А отже, з 2004-го року створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів закріплено в КК України як самостійний склад злочину.
Тим не менше, існують і певні проблеми, які спостерігаються як на законодавчому рівні, так і на рівні реалізації правових приписів, а саме: низький рівень юридичної техніки, що відбивається у формулюванні диспозицій досліджуваних правових норм; неоднозначне тлумачення юридичних термінів та конструкцій; неврахування технологічних особливостей інформаційних процесів при створенні правових норм, що унеможливлює або значно ускладнює їх подальше застосування; невідповідність системи покарань суспільній небезпечності діянь, передбачених в ч.ч. 1, 2 ст.361-1 КК; недостатня індивідуалізація покарань, що суттєво впливає на реалізацію їх превентивної функції.
З’ясування цих та інших питань на сучасному етапі розвитку інформаційних технологій та кримінального законодавства ще не знайшло свого відображення в ґрунтовному, глибокому, комплексному дослідженні. Саме тому, становить теоретичний і практичний інтерес, а дослідження є актуальним для науки кримінального права.
До питань кримінальної відповідальності за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів серед вітчизняних та зарубіжних науковців зверталися А.І.Абов, Д.Айков, А.П.Баранов, Ю.М.Батурін, Є.В.Беспалова, Є.А.Бідашко, П.Д.Біленчук, Н.А.Борчева, С.Д.Бражник, В.В.Бут, В.Б.Вєхов, А.Г.Волеводз, В.Д.Гавловський, В.О.Голубєв, Д.П.Гусенко, М.В.Гуцалюк, М.Ю.Дворецький, А.М.Жодзишський, А.І.Заковряшин, М.А.Зубань, А.Ж.Кабанова, Н.С.Карпов, А.Б.Кацман, В.В.Крилов, В.В.Кузнецов, В.Д.Курушин, В.А.Мазуров, В.Ю.Максимов, М.М.Маликовцев, Д.Г.Малишенко, М.М.Менжега, А.Б.Нехорошев, Д.Л.Орловський, А.Л.Осипенко, І.А.Пантєлєєв, Г.Г.Смирнов, Є.І.Панфілова, А.М.Ришелюк, А.Н.Родіонов, Б.В.Романюк, Н.А.Селіванов, Л.А.Сударєва, А.А.Фатьянов, М.І.Хавронюк, В.Хахановський, В.С.Цимбалюк, С.Н.Шатілович, В.А.Широков та інші.
На рівні монографій та дисертацій проблеми кримінальної відповідальності за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів досліджували: Д.С.Азаров; М.В.Карчевський; С.О.Орлов та Н.А.Розенфельд.
Враховуючи мету дисертаційного дослідження, у ньому використовувалися також роботи вітчизняних і зарубіжних учених, в яких розкриваються загальні питання кримінальної відповідальності, а також характеристики складу злочину в цілому та окремих його елементів. Це, зокрема, роботи Ю.В.Александрова, П.П.Андрушка, В.І.Антипова, Ю.В.Бауліна, В.І.Борисова, Я.М.Брайніна, В.М.Бурдіна, І.А.Вартилецької, Р.В.Вереши, П.С.Дагеля, О.М.Джужи, О.О.Дудорова, П.А.Воробея, Н.С.Карпова, В.А.Клименка, О.Ф. Ковітіді, О.Г.Колба, Ю.Ю. Коломієць, М.Й.Коржанського, О.М.Костенко, В.М.Кудрявцева, Є.В.Лащука, Б.В. Лизогуба, М.С.Магаріна, П.С. Матишевського, М.І.Мельника, А.М.Мельникова, В.О. Меркулової, О.П Михайленка, П.П. Михайленка, С.І.Нежурбіди, О.М.Омельчука, В.І. Осадчого, А.А.Пінаєва, В.С.Плугатира, А.В. Савченка, В.В. Сташиса, Є.Л.Стрєльцова, В.Я.Тація, В.І.Терентьєва, М.І.Хавронюка, В.І.Шакуна, Н.М.Ярмиш та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематиці Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 р.р. (наказ МВС України від 5 липня 2004р. №755), Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 р.р. (постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. №1767) та грунтується на положеннях Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 8 квітня 2008р. №311/2008), Плану заходів щодо реалізації цієї Концепції (розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008р. №115-р), Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України (Указ Президента України від 25 квітня 2008 року). Обраний напрямок дисертаційного дослідження також обумовлений положеннями Концепції взаємодії держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у боротьбі зі злочинністю (погоджена рішенням Ради голів СНД 2 квітня 1999р.); Концепції співробітництва держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у сфері забезпечення інформаційної безпеки на 2008-2010рр. (затверджена Радою міністрів іноземних справ держав-учасниць СНД 28 березня 2008 року).
Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 2 від 28.02.2006 р.), уточнена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 12 від 29.06.2010 р.), передбачена планами проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формулювання науково обґрунтованих висновків щодо ознак, соціально-правової обумовленості, історії виникнення та зарубіжного досвіду криміналізації створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також вироблення рекомендацій з удосконалення вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність за скоєння досліджуваної категорії злочинів та практики його застосування.
Вказана мета зумовлює необхідність вирішення наступних завдань:
– сформулювати основні ознаки створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів;
– з’ясувати соціально-економічну та правову обумовленість даних діянь;
– дослідити історичні етапи становлення і розвитку інституту кримінальної відповідальності за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, як у вітчизняному законодавстві, так і в зарубіжних країнах;
– проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину, передбаченого ст.361-1 КК України;
– здійснити дослідження видів та міри покарань, передбачених вітчизняним кримінальним законодавством за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів;
– розкрити зміст примусових заходів виховного характеру, які можуть застосовуватись до осіб, що вчинили діяння, передбачені ст.361-1 КК України, до настання віку кримінальної відповідальності, а також значення та особливості їх застосування;
– на підставі проведеного аналізу внести пропозиції щодо удосконалення формулювання кримінально-правових норм, а саме ст.361-1 КК України.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу обробки інформації із застосуванням засобів комп’ютерної техніки.
Предметом дослідження виступає кримінальна відповідальність за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів.
Методи дослідження. Дослідження теоретичних та практичних питань криміналізації та кваліфікації створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів відбувалось на основі таких методів: історичний (під час дослідження історичних передумов та основних етапів формування вітчизняного та зарубіжного законодавства, що регламентує кримінальну відповідальність за злочини даного виду, – підрозділ 1.2., 1.3.); порівняльно-правовий (при здійсненні порівняння досліджуваних норм з відповідними нормами зарубіжних країн – підрозділи 1.2., 2.1., 2.2., 3.1., 4.1., 4.2.); системно-структурного аналізу (для визначення системи покарань, що застосовуються за вчинення аналізованих злочинів, а також для відмежуваннія їх від суміжних складів, – підрозділи 2.3., 4.1., 4.2.); формально-юридичного методу (при розробці та аналізі понятійного апарату дисертаційного дослідження – підрозділ 1.1.); дедукції та індукції (для визначення окремих властивостей елементів досліджуваних складів злочинів – розділи 2, 3); опитування (для з’ясування загальних тенденцій розвитку даних злочинних проявів та мотивації правопорушників, які вчиняють створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, – підрозділи 1.1., 2.2., 3.1., 3.2.).
Емпіричною базою дослідження є матеріали офіційної статистичної звітності Верховного суду України, Державного Департаменту України з питань виконання покарань, Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2001-2009 рр., узагальнення матеріалів опублікованої судової практики (18 кримінальних справ). Проведено анкетування 30 науковців, 30 співробітників органів внутрішніх справ та більше 300 користувачів електронно-обчислювальної техніки на предмет виявлення загальних тенденцій та динаміки діянь, пов’язаних із застосуванням засобів комп’ютерної техніки (2007-2010рр.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що ця робота є одним з перших монографічних досліджень створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів у вітчизняній правовій науці після внесення в 2004 році змін у Розділ XVI КК України.
На підставі проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення:
уперше:
– запропоновано обгрунтування соціальних, економічних та правових передумов криміналізації злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку;
– сформульовано предмет злочину, передбаченого ст.361-1 КК, та виділено його ознаки;
– висвітлено особливості у розумінні шкідливості програмних та технічних засобів;
– наведено авторське визначення понять „розповсюдження” та „збут” шкідливих програмних та технічних засобів;
– аргументовано необхідність вважати злочинним лише „незаконне” створення, використання, розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів;
– запропоновано впровадження кримінальної відповідальності за незаконне створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також використання, розповсюдження або збут програмних засобів, які призначені для створення шкідливих програмних засобів;
– обгрунтовано можливість розповсюдження шкідливих програмних засобів з виною у формі необережності;
– розроблено теоретичні підстави для застосування до осіб, що вчинили діяння, передбачене ст.361-1 КК, громадських робіт з урахуванням їх професійної діяльності чи наявності спеціальних знань.
удосконалено:
– поняття основного та додаткового безпосередніх об’єктів діяння, передбаченого ст.361-1 КК України;
– теоретичні основи кваліфікації діянь, що є суміжними по відношенню до злочину, що встановлюється ст.361-1 КК, а також питання їх кваліфікації за сукупністю;
– правові підстави кваліфікації діяння, передбаченого ст.361-1, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у складі організованої групи чи злочинної організації;
– систему покарань, що встановлюються КК України за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів;
– формулювання назви ст.361-1 „Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут”, що пропонується змінити на „Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх використання, розповсюдження або збут”.
дістали подальшого розвитку:
– положення щодо виявлення основних ознак та тенденцій злочинності у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку;
– аргументи на користь необхідності закріплення у статті 361-1, що повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею або статтями 361, 361-2, 362, 363, 363-1 КК України;
– обгрунтування необхідності криміналізувати не лише створення з метою, використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а й їх використання як таке;
– положення щодо необхідності закріплення кваліфікуючої ознаки у вигляді спричинення діянням загибелі людей чи інших тяжких наслідків;
– аргументація щодо зниження віку кримінальної відповідальності за створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних та технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут до 14-ти років.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації використовуються:
– у законотворчості – для вдосконалення положень КК України щодо криміналізації створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів (акт впровадження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України №04-19/10-1032 від 26 травня 2010р.);
– в юридичній практиці – під час розробки інформаційними підрозділами МВС України Інструкції про єдиний облік злочинів (від 25 травня 2010р. №21/135/281/240/499/354/367/159/69) та Інструкції про порядок формування та використання органами внутрішніх справ України інформаційних ресурсів Інтегрованої інформаційно-пошукової системи від 10.03.2010р. №75 (акт впровадження Департаменту інформаційних технологій МВС України від 04 серпня 2010р. №16/НДЦ-3767);
– у навчальному процесі – під час викладання спецкурсів з кримінального права, підготовці підручників та навчальних посібників (акт впровадження Донецького нацонального університету №529101-26/680 від 19 квітня 2010р.).
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки, сформульовані в роботі, оприлюднено на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених „Правова система України у світлі європейського вибору” (м.Київ, 13 червня 2008р.); всеукраїнській науково-практичній конференції „Осінні юридичні читання” (м.Харків, 12-13 листопада 2008р.); міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції „Актуальні питання юридичної науки” (м.Тернопіль, 30 вересня 2008р.); міжнародній науковій конференції „Кримінальна політика: історія, сучасність, перспективи. П’яті юридичні читання” (м.Одеса, 21 листопада 2008р.); міжнародній науково-практичній конференції „Сьомі осінні юридичні читання” (м.Хмельницький, 28-29 листопада 2008р.); міжнародній науково-практичній конференції „Реформування сучасної правової системи” (м.Донецьк, 10-11 квітня 2009р.); міжнародній науково-практичній конференції „Законодавство кримінально-правового напрямку: стратегія, тактика, техніка. Шості юридичні читання” (м.Одеса, 24 квітня 2009р.); международной научно-практической конференции «Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы» (г.Симферополь, 24 апреля 2009г.); всеукраїнській науково-практичній конференції „Закарпатські правові читання” (м.Ужгород, 28-30 квітня 2009р.); щорічній міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (м.Запоріжжя, 15-16 травня 2009р.).
Публікації. За теоретичною проблематикою, що знайшла своє відображення в дисертації, підготовлено й опубліковано 16 наукових праць, у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях України, а також 11 тез доповідей на конференціях.
Структура роботи обумовлена метою й предметом дослідження, складається зі вступу, чотирьох розділів, які разом містять десять підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи) та списку використаних джерел (289 найменувань) і додатків. Загальний обсяг роботи складає 240 сторінок, з них основного тексту 182 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації проведене теоретичне узагальнення й наукове вирішення проблем кримінальної відповідальності за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів. Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, які мають значення, як в теоретичному, так і в практичному плані:
1. Передумови криміналізації злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку (зокрема створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів) в Україні поділяються на: 1) технічні (стрімкий розвиток інформаційних технологій; зростання потужності засобів комп’ютерної техніки; об’єднання окремих комп’ютерів в локальні та глобальні мережі); 2) соціально-економічні (низький рівень правової культури населення; низький рівень життя; традиційно сильна на пострадянському просторі школа точних наук та інше); 3) правові (зростання кількості досліджуваних посягань та шкоди від кожного окремого злочину; недосконалість нормативно-правової бази та реалізації кримінально-правових приписів, що виражається в: низькому рівні юридичної техніки, що відбивається у формулюванні диспозицій відповідних правових норм; неоднозначному тлумаченні значної кількості юридичних термінів та конструкцій; неврахуванні технологічних особливостей інформаційних процесів при створенні правових норм, що унеможливлює або значно ускладнює їх подальше застосування; невідповідності системи покарань суспільній небезпечності окремих злочинних посягань; недостатній індивідуалізації покарань, що суттєво впливає на реалізацію їх превентивної функції).
2. Злочиність у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку на сучасному етапі характеризується наступними ознаками:
– стрімким зростанням з невпинним підвищенням розміру шкоди від одного окремого злочину;
– значним омолодженням даного виду злочинності;
– схильністю до об’єднання у злочинні угруповання (тобто можна говорити про перехід до організованої злочинності);
– появою нових видів протиправних посягань та трансформацією традиційних, внаслідок чого вони набувають ознак комп’ютерних;
– зміною мотивації при вчиненні комп’ютерних правопорушень (хуліганські та дослідницькі мотиви трансформуються у корисливі);
– виникненням специфічної субкультури осіб, що об’єднують свої зусилля для скоєння протиправних посягань; формуванням нових видів кримінальних правопорушень або набуття традиційними злочинами ознак комп’ютерних (наприклад, комп’ютерний тероризм);
– вчинення деяких комп’ютерних злочинів, таких як злам комп’ютерних мереж, спамінг, розповсюдження шкідливих програм, у якості підготовчого етапу для здійснення інших посягань, що мають більший ступінь суспільної небезпечності.
3. На підставі проведеного соціологічного дослідження виявлено надзвичайно високий рівень латентності злочинів досліджуваного виду: причому співробітники органів внутрішніх справ та науковці вказують ймовірну латентність злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку на рівні 75-90%. Що ж стосується спеціалістів у галузі комп’ютерної техніки, вони вказують ймовірний рівень латентності – 95-99%.
4. З розвитком вчення про злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку трансформувалася і практика їх криміналізації, значно розширювався перелік діянь, які міжнародними актами віднесені до злочинів з використанням комп’ютерної техніки. Такий перелік діянь має важливе значення, оскільки покликаний служити орієнтиром для національних законодавств щодо встановлення відповідальності за незаконні дії з програмними та технічними засобами, тому що впровадження загальних організаційних процедур, надання допомоги у розслідуванні злочинів та видачі правопорушників не матимуть належного впливу на ситуацію без уніфікації законодавства різних країн щодо криміналізації діянь даного виду.
5. Родовим об’єктом діянь, передбачених Розділом XVI КК України, виступають інформаційні відносини, предметом яких є комп’ютерна (машинна) інформація.
6. Безпосереднім об’єктом злочину, встановленого ст.361-1 КК України, вважаються окремі суспільні відносини щодо встановленого порядку функціонування ЕОМ, автоматизованих систем чи комп’ютерних мереж, оскільки порушення таких правил завжди спричиняє шкоду інформаційним відносинам. І навпаки, спричинення шкоди суспільним відносинам, предметом яких є машинна інформація, у будь-якому разі тісно пов’язане з порушенням правил роботи ЕОМ, автоматизованих систем чи комп’ютерних мереж, тобто комплексу тих програмно-технічних засобів, за допомогою яких створюється, зберігається, передається чи знищується машинна інформація. Крім того, додатковими об’єктами діяння, передбаченого ст.361-1 КК, можуть виступати життя та здоров’я осіб, власність, громадська безпека.
7. Предметом злочину, передбаченого ст.361-1 КК України, вважаються шкідливі програмні та технічні засоби. Шкідливими програмними засобами є комп’ютерні програми, які за своїм функціональним призначенням та алгоритмічною побудовою здатні безпосередньо впливати на встановлений процес роботи комп’ютерів, автоматизованих систем та комп’ютерних мереж. Причому характерною їх ознакою є те, що зазначений вплив здійснюється без відома законного користувача або всупереч його волі. Дія ж шкідливої програми може бути як керованою ззовні, так і повністю автономною (внаслідок прописаного у ній самій алгоритму). Застосування ж терміну „шкідливі технічні засоби” вбачається не настільки однозначним, тому що комп’ютерна програма, у першу чергу, є результатом інтелектуальної діяльності, тобто шкідливі ознаки (а саме, здатність впливати на роботу ЕОМ) закладено в алгоритм її дії програмістом. По відношенню ж до технічних засобів таке визначення є досить умовним, оскільки це, передусім, прилади, устаткування, які не мають функціонально закладених у них шкідливих властивостей, і їх використання може бути як соціально-крисним або нейтральним, так і шкідливим, залежно від мети використання. Тобто ті ж самі технічні засоби можуть у різних випадках використовуватися як для діагностики та налагодження роботи комп’ютерів, автоматизованих систем чи комп’ютерних мереж, так і для незаконного (несанкціонованого) втручання у встановлений процес їх роботи. А отже, говорити про шкідливість технічних засобів можливо лише в контексті мети їх застосування, яка й буде визначати злочинність діяння або відсутність ознак злочину у діях особи.
8. Створенням з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних засобів є написання алгоритму шкідливої програми для ЕОМ з наступним (обов’язковим) перетворенням його у машинну мову. Створення шкідливих технічних засобів полягає у виготовленні будь-яким способом відповідного пристрою.
9. Розповсюдженням шкідливих програмних засобів вважається передача фізичного носія зі шкідливими програмними засобами виключно в безоплатний спосіб або передача (чи пропозиція) шкідливих програм для ЕОМ через автоматизовані системи чи комп’ютерні мережі в оплатний чи безоплатний спосіб. Розповсюдженням шкідливих технічних засобів пропонується розуміти їх фізичне відчуження виключно в безоплатний спосіб.
10. Збутом вважається форма передачі або реалізації шкідливих програмних засобів, внаслідок якої вони передаються у володіння або розпорядження інших осіб виключно на платній основі. Також, на відміну від розповсюдження, під час збуту відбувається незаконне відчуження шкідливих програмних засобів виключно на фізичному носії.
11. Пропонується криміналізувати використання шкідливих програмних та технічних засобів, під яким розуміти реалізацію шкідливою програмою для ЕОМ або технічним пристроєм будь-яких шкідливих функцій щодо здатності впливати на встановлений процес обробки інформації.
12. Пропонується вважати злочинним лише „незаконне” створення, використання, розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, оскільки такі дії не завжди несуть загрозу для суспільних інтересів, а інколи вони навіть є соціально корисними та економічно обґрунтованими (наприклад, при розробці антивірусних програмних засобів).
13. З метою ефективної боротьби зі злочинами досліджуваного виду, доцільно встановити кримінальну відповідальність за незаконне створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також використання, розповсюдження або збут програмних засобів, які призначені для створення шкідливих програмних засобів, оскільки самі по собі такі програми не є шкідливими, але наявність їх у вільному доступі сприяє створенню шкідливих програм для ЕОМ навіть особами, які досить посередньо знаються на мовах програмування та архітектурі ЕОМ.
14. Пропонується в примітці до ст.361-1 КК встановити, що у статті 361-1 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею або статтями 361, 361-2, 362, 363, 363-1 КК України.
15. Ст.361-1 слід доповнити частиною 3, де встановити кваліфікуючу ознаку у вигляді спричинення діянням загибелі людей чи інших тяжких наслідків, а в примітці до ст.361-1 зазначити, що іншими тяжкими наслідками щодо зазначеного складу злочину розуміються заподіяння діянням тяжких тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження важливих об’єктів інформаційної інфраструктури, пошкодження життєзабезпечуючих комунікацій.
16. Ст.361-1 КК України пропонується доповнити частиною 3, у якій встановити кримінальну відповідальність за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів у складі організованої групи. Створення ж з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, вчинені у складі злочинної організації слід кваліфікувати за сукупністю ст.361-1 та ст.255 КК України.
17. Суб’єкт злочинів, передбачених ст.361-1, є загальним. Але з метою ефективного попередження вчинення діянь даного виду особами, які не досягли 16-тирічного віку, пропонується знизити вікову межу кримінальної відповідальності за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів до 14-ти років, доповнивши перелік складів злочинів, за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з 14-тирічного віку (ст.22 КК України), діянням, передбаченим ст.361-1 КК України.
18. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів може вчинятися виключно з прямим умислом, про що свідчить вказівка на наявність певної мети. Тобто особа усвідомлює здатність створених нею програмних чи технічних засобів негативно впливати на порядок роботи ЕОМ і бажає наділити їх такими властивостями, а також поширити дані засоби серед певної кількості осіб. Причому такий умисел завжди є визначеним, оскільки особа, прописуючи шкідливі функції програми для ЕОМ, тим самим конкретизує і настання індивідуально визначеного результату). З цього витікає, що такий умисел може бути лише заздалегідь обдуманим. Це ж стосується і збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, тобто по відношенню до даного діяння форма вини може бути лише умисною. Що ж стосується її диференціації, то можна констатувати, що збут шкідливих програмних чи технічних засобів особою, яка їх створила, може характеризуватися тільки визначеним, заздалегідь обдуманим умислом. Якщо ж особа вчиняє лише збут, без попереднього створення програми чи пристрою, то в її діях може спостерігатися як визначений умисел, так і невизначений (коли особа усвідомлює шкідливість програми чи пристрою лише в загальних рисах), але у кожному з цих випадків умисел буде заздалегідь обдуманий.
19. Розповсюдження шкідливих технічних засобів завжди вчиняється з виною у формі прямого умислу, при цьому розповсюдження шкідливих програмних засобів може вчинюватися як з виною у формі прямого умислу так і інколи у вигляді необережності (а саме, злочинної самовпевненості). А отже, питання про форму вини щодо розповсюдження шкідливих програм для ЕОМ необхідно вирішувати в кожному конкретному випадку, залежно від місця роботи особи та наявності в неї спеціальних знань.
20. У разі вчинення діянь, передбачених ст.361-1 КК України, за попередньою змовою групою осіб, вони можуть здійснюватися лише у формі умислу (причому умисел у даному випадку спостерігається заздалегідь обдуманий, але він може бути як визначеним, так і ні).
21. У разі, коли розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, заподіяло значну шкоду (ч.2 ст. 361-1), то ставлення особи до таких наслідків може виявлятися як у формі умислу (прямого чи непрямого), так і в формі необережності (злочинної самовпевненості або злочинної недбалості). Оскільки особа, розповсюджуючи шкідливі програмні засоби, може робити це з дослідницьких мотивів і прямо не бажати настання шкідливого результату, але, тим не менше, і не виключати його, залишаючись байдужою до спричинення її діями певної шкоди. Крім того, умисне ушкодження шкідливою програмою однієї ЕОМ може призвести до виникнення епідемії, що не передбачалося порушником. Тобто по відношенню до наслідків у вигляді спричинення діянням значної шкоди умисел може бути як визначеним (коли за допомогою шкідливих програм для ЕОМ здійснюється запланована атака на інформаційну систему певного підприємства або фізичної особи), так і невизначеним. Крім умислу, по відношенню до наслідків розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів нерідко є наявність вини у формі необережності.
22. Відзначено значні трансформації, що відбуваються останнім часом у сфері мотивації до вчинення злочинів з використанням засобів комп’ютерної техніки. Якщо у кінці 80-х – на початку 90-х років переважав дослідницький інтерес та хуліганство, то з середини 90-х років на перший план виходить отримання незаконного прибутку. Це можна пояснити тим, що до певного часу комп’ютери використовувались у більшій мірі вузьким колом професіоналів та зацікавлених осіб. Тому основною мотивацією неправомірного доступу до комп’ютерних систем та мереж (у тому числі із застосуванням шкідливих програмних та технічних засобів) залишались задоволення самолюбства, хибне відчуття переваги над іншими програмістами, професійні амбіції. З проникненням же засобів комп’ютерної техніки у всі сфери життєдіяльності, появою глобальних комп’ютерних мереж (зокрема мережі Інтернет) відкрилися широкі можливості для їх використання у злочинній діяльності. Саме тоді стали переважати корисливі мотиви, тобто зловживання засобами комп’ютерної техніки для отримання доходів.
23. Встановлення штрафу у якості покарання за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів (санкція ч.1 ст.361-1 КК) видається цілком обґрунтованим, враховуючи ступінь та форму вини, мотиви вчинення дослідженого діяння, а також спричинення ними переважно матеріальних збитків. Межі покарання (від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) законодавцем також встановлено правильно, якщо мова йде про повнолітніх осіб. Щодо неповнолітніх призначення штрафу виявляється повністю недоцільним, оскільки штраф, як і обов’язок відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду, у такому віці як покарання взагалі не сприймається, а отже, і не виконує своїх функцій.
24. Наявність покарання у вигляді позбавлення волі в санкції ч.1 ст. 361-1 не відповідає суспільній небезпечності даного діяння та його природі, тому підлягає виключенню. У разі ж скоєння діяння за попередньою змовою групою осіб; повторно, що свідчить про стійкість злочинних намірів; спричинення діянням значної шкоди (ч.2 ст.361-1), а також вчинення діяння у складі організованої групи або спричинення ним тяжких наслідків (ч.3 ст.361-1, що запропонована автором), то в такому разі застосування позбавлення волі за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів є повністю виправданим.
25. Недоцільним представляється наявність в санкції ч.1 ст.361-1 у якості покарання виправних робіт, оскільки вони можуть призначатися тільки за наявності постійного місця роботи, що не надає можливості для їх широкого застосування. Крім того, стосовно діянь, передбачених ст.361-1 КК України, виправні роботи не виконують, ані каральної, ані виправної функції, тому підлягають виключенню.
26. Доцільно у якості додаткового покарання в санкціях ч.ч. 1, 2, 3 ст.361-1 КК передбачити позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, оскільки вчинення даних незаконних посягань дуже часто пов’язано з певним місцем роботи чи певною професією (як то, програміст, системний адміністратор та інші професії, діяльність яких безпосередньо пов’язана не лише з доступом до засобів комп’ютерної техніки, а також з відповідальністю за їх функціонування).
27. Санкції ч.1, 2 ст.361-1 КК доповнити покаранням у вигляді громадських робіт, оскільки громадські роботи як вид покарання мають достатньо високе виховно-профілактичне значення та не сприяють відчуженню особи. Пропонується конкретизувати положення ст.100 КК України в тій частині, що громадські роботи можуть застосовуватись до неповнолітніх осіб у віці від 14-ти до 18-ти років. Гранично допустиму міру покарання та щоденний норматив виконання громадських робіт неповнолітніми пропонується залишити на тому ж рівні, що встановлений в ст.100 КК України. У світлі значного зниження віку осіб, які вчиняють діяння, передбачені ст.361-1 КК України, застосування громадських робіт до даної категорії правопорушників було б абсолютно виправданим і, що головне, виконувало б усі завдання та функції, які покладано на кримінальне покарання.
28. Пропонується застосовувати громадські роботи (в тому числі і за створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів) також з урахуванням професійної діяльності засудженого, що дозволить розширити практику призначення цього покарання. Доцільно запозичити досвід Індії та Канади, які у вигляді громадських робіт призначають співпрацю з поліцією та її спеціальними загонами по протидії злочинності у сфері комп’ютерних технологій, коли засуджені не тільки передають свої знання і навички працівникам таких підрозділів, а й допомагають боротися зі злочинними діяннями у сфері інформаційних технологій.
29. Виявлено необхідність розробки системи не лише спеціально-юридичних, а й виховних заходів, застосовуваних до малолітніх осіб, що вчиняють діяння, які передбачено ст.361-1 КК України, у віці до 14-ти років. Для реалізації цієї мети пропонується запозичити досвід зарубіжних країн з проведення групової психотерапії та тренінгів, оскільки тематичні групові та індивідуальні заняття з професійним психологом чи педагогом здійснюють значно корисніший вплив на психіку підлітка (навіть за наявності у нього антисоціальних установлень), ніж звичайний нагляд або знаходження неповнолітнього у спеціальній навчально-виховній установі. Особливо це стосується останньої міри, оскільки вона пов’язана з ізоляцією підлітка від суспільства, розривом сімейних відносин, знаходженням у середовищі собі подібних, що у результаті призводить не до виправлення, а до посилення антисоціальних настроїв. Відвідування ж обов’язкових занять у малих групах або індивідуально із психологами, де у формі бесід, тренінгів або рольових ігор обговорюються проблеми кожного підлітка, визначається мотивація тих чи інших протиправних дій та шляхи її подолання. Такі заходи були б особливо ефективними щодо неповнолітніх (малолітніх), які вчиняють діяння, передбачені ст.361-1 КК, оскільки їх психологічні якості обумовлюють високу вірогідність виправлення, а досить високий інтелектуальний рівень дозволяє глибоко усвідомлювати скоєне та його причини, що має неабияке значення для корекції поведінки у позитивний бік.
30. Для реалізації зазначених цілей пропонується створити державні центри психологічної підтримки і ресоціалізації підлітків, що вчинили кримінальне правопорушення та характеризуються стійкою антисоціальною поведінкою. Також можливим є варіант налагодження співробітництва між державними органами виконання покарання (зокрема, кримінально-виконавчою інспекцією) та аналогічними громадськими установами й організаціями. В такому разі суд, приймаючи рішення про застосування до особи примусових заходів виховного характеру, встановлював би зобов’язання протягом певного терміну пройти визначену кількість занять у центрі психологічної підтримки підлітків. Причому контроль за виконанням даних заходів виховного характеру пропонується покласти на КВІ.
31. Статтю 361-1 КК України пропонується викласти в наступній редакції:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний кодекс України: від 5 квітня 2001р.; за станом на 16 лютого 2010р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст.131.
2. Кримінальний кодекс України 1960р.: за станом на 20 жовтня 1994 року // ВВР УРСР. – 1961. – №2. – Ст.14; ВВРУ. – 1994. – № 45. – Ст.409.
3. Абов А.И. Преступления в сфере компьютерной информации: неправомерный доступ к компьютерной информации / [А.И. Абов]. – М.: Прима-Пресс, 2002. – 24с.
4. Азаров Д.С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації: автореф. дис. ... канд. юрид наук: 12.00.08 / Азаров Денис Сергійович; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2003. – 16с.
5. Азаров Д.С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Азаров Денис Сергійович; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2002. – 246с.
6. Айсанов Р.М. Зарубежный опыт криминализации неправомерного доступа к компьютерной информации / Р.М.Айсанов // Российское правосудие. – 2006. – №7. – С.66-71.
7. Актуальні проблеми кримінального права: навч. посіб. / [В.М.Попович, П.А.Трачук, А.В.Андрушко, С.В.Логін]. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 256с.
8. Алексеев С.С. Государство и право: Начальный курс / [С.С.Алексеев]. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1994. – 190с.
9. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2001 році (за даними судової статистики) [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
10. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2002 році (за даними судової статистики) [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
11. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2003 році (за даними судової статистики) [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
12. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2004 році (за даними судової статистики) [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
13. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 році (за даними судової статистики) [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
14. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2006 році (за даними судової статистики) [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
15. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2007 році (за даними судової статистики) [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
16. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2008 році (за даними судової статистики) [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
17. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції за перше півріччя 2009р. (за даними судової статистики) [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
18. Арабские хакеры атакуют Израиль [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.crime-research.ru/news/08.01.2009/5133/.
19. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / [М.И.Бажанов]. – Х.: Право, 2000. – 128с.
20. Баранов А.П. Организационно-технические меры борьбы с компьютерной преступностью. Проблемы сертификации и лицензирования / А.П.Баранов, А.А.Фатьянов // Вестник Российского общества информатики и вычислительной техники. – 1997. – №4. – С.32-33.
21. Бачило И.Л. Информационное право: учебник / [И.Л.Бачило, В.Н.Лопатин, М.А.Федотов; под ред. Б.Н.Топорнина]. – М.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2001. – 789с.
22. Біленчук П.Д. Комп’ютерна злочинність: навч. посіб. / [П.Д.Біленчук, Б.В.Романюк, В.С.Цимбалюк та ін.]. – К.: Атіка, 2002. – 204с.
23. Біленчук П.Д. Комп’ютерні злочини: соціально-правові і кримінолого-криміналістичні аспекти: навч. посіб. / [П.Д.Біленчук, М.А.Зубань]. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 72с.
24. Біленчук П.Д. Криміналістика: підручник / [П.Д.Біленчук, В.В.Головач, М.В.Салтевський; за ред. П.Д.Біленчука]. – К.: „Право”, 1997. – 254с.
25. Біленчук П.Д. Криміналістика: підручник / [П.Д.Біленчук, О.П.Дубовий, М.В.Салтевський та ін.; за ред. П.Д. Біленчука]. – К.: Атіка, 1998. – 416с.
26. Білоусов А.С. Криміналістичний аналіз об’єктів комп’ютерних злочинів: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Білоусов Андрій Сергійович; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2008. – 19с.
27. Богатирьов І.Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): автореф. дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.08 / Богатирьов Іван Григорович; Київський національний ун-т внутрішніх справ. – К., 2006. – 32с.
28. Богатирьов І.Г. Нові види покарань в Україні як альтернатива позбавленню волі (проблеми і перспективи) / І.Г.Богатирьов // Держава і право: збірник наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2004. – Вип.23. – С.447-450.
29. Большой хакерский таймлайн // Хакер. – 2005. – №81. – С.81-82.
30. Борчева Н.А. Компьютерные преступления в России (комментарии к Уголовному кодексу РФ) / [Н.А.Борчева]. – М.: Прима-Пресс, 2001. – 24с.
31. Бражник С.Д. Об уголовной ответственности за преступления в сфере компьютерной информации / С.Д.Бражник // Юридическая техника и проблемы дифференциации ответственности в уголовном праве и процессе: сб. науч. статей. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1999. – С.85-91.
32. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение / [Я.М.Брайнин]. – К., 1967. – 240с.
33. Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. / Бугайчук Костянтин Леонідович; Нац. ун-т внутрішніх справ. – Х., 2002. – 243с.
34. Бузало П.М. Кримінологія: навч. посіб. / [П.М.Бузало, С.Ф.Денисов, О.В.Кириченко]. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 192с.
35. Букин Д.С. Хакинг: Психология взлома / [Д.С.Букин, М.С.Букин]. – М.: Новый издательский дом, 2005. – 203с.
36. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: автореф. дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.08 / Бурдін Володимир Миколайович; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 19с.
37. Вартилецька І.А. Кримінальне право України. Альбом схем: навч. посіб. / [І.А.Вартилецька, В.С.Плугатир; за ред. В.Я.Горбачевського]. – К.: Атіка, 2003. – 208с.
38. Велиев С.А. Индивидуализация уголовного наказания: монография / [С.А.Велиев, А.В.Савенков]. – М.: РОХОС, 2005. – 216с.
39. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции / [И.И.Веремеенко]. – М., 1975. – 139с.
40. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України: автореф дис. ... канд. юрид наук: 12.00.08 / Вереша Роман Вікторович; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 18с.
41. Вереша Р.В. Суб’єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності: підручник / [Р.В.Вереша]. – К.: Атіка, 2006. – 740с.
42. Вертузаєв М.С. Проблеми боротьби зі злочинами в сфері комп’ютерної інформації / М.С.Вертузаєв, А.Ф.Попов // Інформаційні технології та захист інформації: збірник наук. праць. – Запоріжжя: Міністерство внутрішніх справ України. Запорізький юридичний інститут. – 1998. – Вип. 1. – С.4-14.
43. Вехов В.Б. Компьютерные преступления: Способы совершения, методики расследования / [В.Б. Вехов; под ред. Б.П. Смагоринского]. – М.: Право и закон, 1996. – 182с.
44. Вирусы и компьютерная преступность скоро выйдут за пределы компьютеров [электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.crime-research.ru/news/15.11.2007/4002/.
45. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: монографія / [П.А.Воробей]. – К.: Видавництво Національної академії внутрішніх справ України, 1997. – С.97-98.
46. Воробьев О.Ю. Наказание в виде общественных и исправительных работ по УК Украины 2001 года / О.Ю.Воробьев // Альтернативні види кримінальних покарань – шляхи для зменшення тюремного населення: збірник наук. праць. – К.: Сфера, 2003. – С.45-53.
47. Восьмой Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями: Резолюція №9. – Гавана, 1990. – 27 августа-7 сентября. – 24с.
48. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / [С.Б.Гавриш]. – К., 2002. – 84с.
49. Голубев В. Компьютерная преступность – проблемы и решения [электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.crime-research.ru/articles/golubev_sept/4.
50. Голубєв В.О. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій / [В.О. Голубєв, В.Д. Гавловський, В.С. Цимбалюк, Р.А. Калюжний]. – Запоріжжя: Просвіта, 2001. – 252с.
51. Голубев В. Противодействие киберпреступности и кибертерроризму в Украине / В.Голубев // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №5. – С.139-143.
52. Гура Р.М. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Гура Руслан Миколайович; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 20с.
53. Дагель П.С. Понятие вины в советском уголовном праве / П.С.Дагель // Материалы XIII научной конференции ДВГУ. Философские и юридические науки. – Владивосток, 1968. – Часть IV. – С.20-29.
54. Дагель П.С. Содержание, форма и сущность вины в советском уголовном праве / П.С.Дагель // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1969. – №1. – 156с.
55. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / [П.С.Дагель, Д.П.Котов]. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. – 244с.
56. Даньшин І.М. Усталені форми злочинності (кримінологічний нарис) / [І.М.Даньшин]. – Х., 2002. – 78с.
57. Дворецкий М. Проблемы квалификации преступлений, сопряженных с созданием, использованием и распространением вредоносных программ / М.Дворецкий, А.Копырюлин // Уголовное право. – 2007. – №4. – С.29-33.
58. Європейські правила щодо загальних санкцій та заходів: Рекомендація Комітету міністрів №R (92) 16 від 19.10.1992 року [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.yur-nfo.org.ua/index.php.
59. Ефимов А.Н. Подходы к оценке информационных массивов / А.Н.Ефимов // Научно-техническая информация. Сер. 1. Организация и методика информационной работы. – 1997. – №9. – С.25-31.
60. Журба А.И. Проблемные аспекты установления вреда ко делам о компьютерных преступлениях / А.И.Журба // Право і безпека. – 2006. – 5’3. – С.46-48.
61. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. / [А.П.Закалюк]. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2007. – Кн.2: Кримінологічна характеристика та запогання вчиненню окремих видів злочинів. – 712с.
62. За полтора года МВД Беларуси выявило 9 международных групп, занимавшихся киберпреступностью [электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.crime-research.ru/news/19.06.2009/6048/.
63. Звіт Міністерства внутрішніх справ України про стан та структуру злочинності в Україні за 2002-2003 рік [електронний ресурс] // Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article.
64. Звіт Міністерства внутрішніх справ України про стан та структуру злочинності в Україні за 2003-2004 рік [електронний ресурс] // Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article.
65. Звіт Міністерства внутрішніх справ України про стан та структуру злочинності в Україні за 2004-2005 рік [електронний ресурс] // Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article.
66. Звіт Міністерства внутрішніх справ України про стан та структуру злочинності в Україні за 2005-2006 рік [електронний ресурс] // Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article.
67. Звіт Міністерства внутрішніх справ України про стан та структуру злочинності в Україні за 2006-2007 рік [електронний ресурс] // Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article.
68. Звіт Міністерства внутрішніх справ України про стан та структуру злочинності в Україні за 2007-2008 рік [електронний ресурс] // Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article.
69. Звіт Міністерства внутрішніх справ України про стан та структуру злочинності в Україні за 9 місяців 2009 року [електронний ресурс] // Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article.
70. Зимовець В.В. Кіберзлочинність в Україні: перспективи протидії / В.В.Зимовець, Д.Е.Чувирін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2006. – №13. – С.99-112.
71. Ибрагимова А.М. Система наказаний несовершеннолетних: проблемы регулирования и практика применения / А.М.Ибрагимова // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2006. – №1. – С.379-386.
72. Іванов Ю.Ф. Кримінальне право України. Загальна частина: Курс лекцій / [Ю.Ф.Іванов, Г.І.Піщенко; за ред. О.П.Литвина]. – К.: Вид. центр „Просвіта”, 2008. – 206с.
73. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения / [К.Е. Игошев]. – Горький, 1974. – 132с.
74. Ільченко С. Проблемний аспект кваліфікації діяння за ознаками складу злочину, передбаченого ст.361-1 Кримінального кодексу України / С.Ільченко // Юридичний радник. – 2006. – №4. – С.109-112.
75. Индийские компании пользуются услугами компьютерных преступников [электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.crime-research.ru/news/07.11.2007/3987/.
76. Кабанова А.Ж. Преступления в сфере компьютерной информации (уголовно-правовой и криминологический аспекты): автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Кабанова Анна Жунусовна; Ростовский гос. ун-т. – Ростов-на-Дону, 2004. – 28с.
77. Карась И.З. Экономический и правовой режим информационных ресурсов / И.З.Карась // В кн.: Право и информатика. – М.: МГУ, 1990. – С.40-59.
78. Карлов В.В. Критерии отбора законодателем квалифицированных составов: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Карлов Владимир Витальевич; Свердловский юрид. ин-т. – Свердловск, 1990. – 16с.
79. Карпов Н. К вопросу о борьбе с компьютерными преступлениями в Украине / Н.Карпов, М.Вертузаев // Закон и жизнь. – 2004. – №7. – С.29-32.
80. Карчевський М.В. Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки: навч. посіб. / [М.В. Карчевський]. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 192с.
81. Карчевский Н.В. Компьютерная информация как объект уголовно-правовой охраны / Н.В. Карчевский // Правові основи захисту комп’ютерної інформації від протиправних посягань: матеріали міжвузівської науково-практ. конф. (22 грудня 2000р.). – Донецьк: Донецький ін-т внутрішніх справ, 2001. – С.54-67.
82. Карчевський М.В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (аналіз складу злочину): автореф дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Карчевський Микола Віталійович; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 19с.
83. Карчевський М.В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (аналіз складу злочину): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Карчевський Микола Віталійович; Луганська академія внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. – 175с.
84. Карчевский Н.В. Уголовное право. Общая часть: Учебн. пособ. / [Н.В.Карчевский]. – Луганск: РИО ЛАВД, 2005. – 278с.
85. Киберпреступность становится более организованной [электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.crime-research.ru/news/17.07.2008/4632/.
86. Климчук О. Юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст.361-1 Кримінального кодексу України „Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут” / О.Климчук // Юридичний радник. – 2006. – №2. – С.102-105.
87. Ковітіді О.Ф. Інститут співучасті у кримінальному праві України: