КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОЇ ПОРУБКИ ЛІСУ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ (НА ПІДСТАВІ МАТЕРІАЛІВ ПРАКТИКИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ)

brief description

ВСТУП……………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОЇ ПОРУБКИ ЛІСУ………………...……………….....................
1.1. Історико-правовий аналіз законодавства про кримінальну відповідальність за незаконну порубку лісу......................................
1.2. Поняття та ознаки незаконної порубки лісу як злочину ……….…
1.3. Обставини, що виключають злочинність незаконної порубки лісу…………………………………………………………………….
Висновки до першого розділу…………………………………………….

РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СКЛАДУ НЕЗАКОННОЇ ПОРУБКИ ЛІСУ…..……………………………………………………………………
2.1. Об’єкт незаконної порубки лісу…………………………………….
2.2. Об’єктивна сторона незаконної порубки лісу……………...………
Висновки до другого розділу…………………………………….………

РОЗДІЛ 3. СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СКЛАДУ НЕЗАКОННОЇ ПОРУБКИ ЛІСУ………………………………………………………………………...
3.1. Суб’єкт незаконної порубки лісу…..……………………………….
3.2. Суб’єктивна сторона незаконної порубки лісу…………………….
Висновки до третього розділу……………………………………………

РОЗДІЛ 4. СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕЗАКОННУ ПОРУБКУ ЛІСУ..……………………………………………………………
4.1. Кваліфікуючі ознаки………………………………………………...
4.2. Розмежування із суміжними складами правопорушень. Звільнення від кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу……………………..……………………………………
4.2.1. Розмежування з адміністративними проступками……………....
4.2.2. Розмежування із суміжними складами злочинів………………...
4.2.3. Звільнення від кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу…….…………………………………………………..
Висновки до четвертого розділу……………………..…………………..

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................

ДОДАТОК…………………………………….……………………………...
ВСТУП

Актуальність теми. Окрім надзвичайно важливого значення лісу як природного ресурсу і його використання для задоволення потреб людини в деревині та іншій лісовій продукції, даний об’єкт природи має не меншу цінність через вплив на клімат, атмосферу, виконання ґрунтозахисних, водоохоронних та інших корисних функцій, а також свою роль в оздоровленні, відпочинку, забезпеченні культурних та естетичних потреб суспільства. Щоб запобігти виснаженню лісових ресурсів України, сучасне право встановлює не тільки вимоги щодо їхнього раціонального використання, але й відповідальність за незаконні посягання на даний природний об’єкт, які можуть спричинити необоротні негативні зміни в довкіллі загалом. От чому дослідження діяння у вигляді незаконної порубки лісу як одного зі злочинних посягань на лісові ресурси є актуальним, особливо на тлі нинішньої екологічній ситуації в Україні, яка характеризується глибокою кризою.
Окремі аспекти обраної теми та суміжні з ними питання розглядалися в працях Н. Г. Баканєвої, С. Б. Гавриша, О. О. Дудорова, В. П. Ємельянова,
Е. М. Жевлакова, О. С. Колбасова, М. І. Коржанського, З. Г. Корчевої,
М. І. Краснова, О. І. Красова, Ю. І. Ляпунова, В. К. Матвійчука, П. В. Мельника,
Н. А. Мирошниченко, П. В. Мірошника, В. Л. Мунтяна, В. О. Навроцького,
П. Т. Некіпєлова, Є. І. Немировського, В. І. Осадчого, В. Д. Пакутіна,
В. В. Петрова, П. Ф. Повеліциної, Г. М. Полянської, Б. Г. Розовського,
О. В. Сасова, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрельцова, В. Я. Тація, Ю. С. Шемшученко,
В. А. Широкова та інших вітчизняних і російських учених. Утім, залишилося коло питань, які потребують подальшої розробки, оскільки опубліковані праці стосуються їх лише фрагментарно. Більшу частину досліджень виконано на базі кримінального законодавства, що діяло раніше.
Зміна редакції норми, що регламентує відповідальність за незаконну порубку лісу, в Кримінальному кодексі України (далі — КК України) 2001 року обґрунтовує необхідність детального наукового аналізу ознак даного складу злочину для усунення труднощів і розробки рекомендацій щодо застосування досліджуваних положень кримінального законодавства на практиці, відмежування незаконної порубки лісу від суміжних складів злочинів і аналогічного адміністративного делікту.
Вищезазначене, поряд з потребою вдосконалення аналізованої кримінально-правової норми, обумовило вибір теми даної дисертації.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації розглядалася і була затверджена вченою радою Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського 24 березня 2004 року згідно з науковим напрямом роботи кафедри кримінального права і кримінології за темою «Кримінально-правові аспекти судово-правової реформи в Україні» (номер державної реєстрації теми — 0104U004158).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є аналіз особливостей ознак складу незаконної порубки лісу, обґрунтування низки теоретичних положень і розробка на підставі одержаних у ході дослідження результатів рекомендацій щодо правильної кваліфікації даного злочину та пропозицій стосовно вдосконалення чинного кримінального законодавства.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
простежити розвиток норм кримінально-правової відповідальності за незаконну порубку лісу в історичному аспекті та виявити факти, що її обумовлюють;
сформулювати поняття незаконної порубки лісу як злочину;
здійснити аналіз об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 246 КК України;
позначити критерії відмежування кримінально караної порубки лісу від суміжних складів злочинів і аналогічного адміністративного делікту;
дослідити наявність обставин, які виключають злочинність незаконної порубки лісу, і можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності за її вчинення;
сформулювати рекомендації щодо вдосконалення кримінально-правової норми, яка регламентує відповідальність за незаконну порубку лісу.
Об’єктом дослідження є явище, пов’язане із кримінально-правовою охороною лісу.
Предметом дослідження виступає незаконна порубка лісу, особливості її кваліфікації, а також слідча, прокурорська та судова практика стосовно даного суспільно небезпечного діяння.
Методи дослідження визначалися метою і завданнями, поставленими в роботі, а також об’єктом і предметом дослідження. Історико-правовий метод застосовувався для аналізу історичного аспекту розвитку в Україні законодавства про кримінальну відповідальність за незаконну порубку лісу. Метод системно-структурного аналізу, формально-логічний та порівняльно-правовий методи дозволили здійснити дослідження ознак складу незаконної порубки лісу, розглянути питання відмежування даного кримінально караного діяння від суміжних складів правопорушень та інші спеціальні питання відповідальності за незаконну порубку лісу, а також розробити пропозиції з удосконалення редакції ст. 246 КК України і рекомендації щодо правильної правової кваліфікації незаконної порубки лісу. За допомогою формально-юридичного методу пояснювалася логіка законодавця, закладена в аналізованій кримінально-правовій нормі. Статистичний метод використовувався під час вивчення слідчої, прокурорської та судової практики з даного складу злочину.
Теоретичною основою роботи стали праці вчених у галузі як кримінального, так і екологічного права. Дисертаційне дослідження також базується на положеннях галузевих юридичних наук — кримінального, адміністративного, цивільного, кримінально-процесуального права та кримінології.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закони України, нормативні акти, що регламентують порядок користування лісами, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну базу дисертації становлять матеріали вивчення понад 70 кримінальних справ про незаконні порубки лісу, вчинені на території АР Крим у період з 1993 року до 2006 року; статистичні дані щодо незаконних порубок лісу УІТ при ГУ МВС України в АР Крим, Республіканського комітету з лісового та мисливського господарства АР Крим; матеріали з предмета дослідження, надані прокуратурою АР Крим, Сімферопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою, Керченською міжрайонною природоохоронною прокуратурою; результати анкетування службових осіб правоохоронних органів, уповноважених проводити досудове розслідування, з розроблених питань (про причини, труднощі виявлення і розслідування, кваліфікації, підстави припинення кримінальної справи тощо) стосовно незаконних порубок лісу.
Наукова новизна одержаних результатів. Це перше в Україні дисертаційне дослідження питань кримінально-правової характеристики та кваліфікації екологічного злочину у вигляді незаконної порубки лісу, здійснене відповідно до регламентації даного діяння в новому КК України 2001 року на підставі матеріалів практики АР Крим.
Обґрунтовано низку нових теоретичних висновків, уточнено зміст окремих понять і термінів, які мають теоретичне та практичне значення. Це відобразилося в наступних положеннях і пропозиціях, які виносяться на захист:
уперше:
сформульовано узагальнене поняття незаконної порубки лісу як злочину за КК України 2001 року;
здійснено дослідження обставин, що виключають злочинність конкретного екологічного діяння у вигляді незаконної порубки лісу;
обґрунтовано пропозицію щодо доповнення доктринальної редакції ст. 246 КК України спеціальним видом звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу;
удосконалено:
поняття об’єкта незаконної порубки лісу з огляду на його триступінчасту класифікацію «по вертикалі» (загальний, родовий, безпосередній) і класифікацію безпосереднього об’єкта «по горизонталі» (основний, додатковий, факультативний);
доктринальну редакцію ст. 246 КК України шляхом виділення кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів даного злочину та доповнення редакції аналізованої норми приміткою задля відображення показників грошового вираження шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу;
знайшли подальший розвиток:
дослідження процесу становлення криміналізації незаконної порубки лісу в Україні та факторів, які вплинули на цей процес;
догматичний аналіз ознак об’єктивної сторони складу незаконної порубки лісу, на підставі якого обґрунтовано і запропоновано авторське тлумачення терміна «порубка лісу» та авторське визначення предмета досліджуваного злочину;
вивчення суб’єктивних ознак досліджуваного складу злочину щодо особливостей визначення форми вини та характеристик суб’єкта незаконної порубки лісу;
наведено додаткові аргументи:
щодо необхідності надання Пленумом Верховного Суду України низки роз’яснень стосовно деяких особливостей складу незаконної порубки лісу;
на користь створення Екологічного кодексу України як єдиного нормативно-правового акту, який регулює екологічні правовідносини;
для обґрунтування критеріїв розмежування кримінально караної порубки лісу з аналогічним адміністративно-правовим деліктом і низкою суміжних складів злочинів.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані в дисертації результати можуть бути використані у:
науково-дослідницькій діяльності — як теоретична основа для подальших наукових розробок у галузі кримінального та адміністративного права України;
законотворчості — через доповнення редакції ст. 246 КК України кваліфікованими і особливо кваліфікованими складами даного злочину, а також спеціальним видом звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу та при розробці роз’яснень у постановах Пленуму Верховного Суду України щодо питань кримінально-правової характеристики та кваліфікації незаконної порубки лісу;
навчальному процесі — для підготовки навчальних і навчально-методичних матеріалів у галузі кримінального права;
правозастосовній діяльності — для підвищення рівня юридичної підготовки та ефективності діяльності працівників судів і правоохоронних органів задля уникнення можливих помилок і неточностей при розв’язанні відповідних питань у слідчій та судовій практиці; для підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів у протидії екологічним злочинам.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися: на II Всекримській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченій 10-річчю Таврійського екологічного інституту «Крым XXI века: культура, наука, политика, экономика, экология» (Сімферополь, 2002); на X Міжнародній історико-правовій конференції «Історико-правові проблеми автономізму та федералізму» (Севастополь, 2003); на XII історико-правовій конференції «Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва» (Бахчисарай, 2004); на VII звітній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ
(Сімферополь, 2005).
Положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданні кафедри кримінального права і кримінології Таврійського національного університету
ім. В. І. Вернадського.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в сімох наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових наукових виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Розвиток лісового законодавства та норм кримінально-правової відповідальності за лісопорушення (зокрема, за незаконну порубку лісу) на теренах України відбувався під впливом низки соціальних та системно-правових чинників, пов’язаних із автономією вітчизняного законодавства та запозиченнями до нього правових конструктів інших держав (Литви, Польщі, Росії); значущості порушень екологічних прав в системі об’єктів кримінально-правової охорони; системної спрямованості делікту порубки лісу на захист прав окремих власників або забезпечення екологічної безпеки держави в цілому.
Під злочином у вигляді незаконної порубки лісу слід розуміти суспільно небезпечне, протиправне, кримінально каране, винне (з умисною або змішаною, за наявності необережності щодо наслідків, формою вини) діяння, яке охоплює формальний (при посяганні на особливо охоронювані ліси) і матеріальний (у разі заподіяння істотної шкоди) склади, здійснене загальним або спеціальним (з використанням службового становища) суб’єктом шляхом активних дій у вигляді порубки сиророслих дерев і чагарників, що стоять на пні та ростуть на території лісового фонду, і тим самим посягає на суспільні відносини, які забезпечують раціональне використання лісів, їхню охорону та відтворення.
До кола обставин, що виключають злочинність незаконної порубки лісу, кримінально-правовою доктриною віднесено: крайню необхідність; виконання наказу або розпорядження; діяння, пов’язане з ризиком (або виправданий екологічний ризик). Не є екологічним злочином у вигляді незаконної порубки лісу заподіяння меншої шкоди довкіллю (зокрема, лісовим ресурсам) унаслідок усунення більшої небезпеки, що загрожує інтересам держави та суспільства, особистості, правам даної особи та інших громадян, якщо така небезпека не могла бути усунута іншими засобами, і шкода шляхом незаконної порубки лісу була заподіяна вчасно, тобто протягом часу існування стану крайньої необхідності. Не є злочином заподіяння шкоди шляхом незаконної порубки лісу при правомірному виконанні особою в межах її професійних функцій законного наказу або розпорядження, що має розпорядницький характер, не суперечить чинному законодавству та віддається відповідною особою і в належному порядку, в межах її повноважень. Виправданим, на нашу думку, слід визнавати ризик, якщо поставлена мета не могла бути досягнута ніякими іншими діями, не пов’язаними з ризиком, відсутня ймовірність настання необоротних наслідків для довкілля, а особа, що допустила ризик, обґрунтовано вважала, що вжила достатніх заходів для запобігання шкоди екологічним інтересам.
Ґрунтуючись на проведеному аналізі, родовий об’єкт незаконної порубки лісу можна визначити як сукупність суспільних відносин, що забезпечують охорону природного середовища навколо людини, його покращення та оздоровлення поряд з раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів. Основним безпосереднім об’єктом незаконної порубки лісу є суспільні відносини, що забезпечують науково обґрунтоване, раціональне використання лісів, їхню охорону та відтворення для теперішніх і майбутніх поколінь; додатковим — відносини з галузі господарської діяльності; факультативним — відносини, що забезпечують збереження здоров’я людей, культурних та духовних цінностей.
Предметом даного злочину є сиророслі дерева і чагарники, які стоять на пні та ростуть на території лісового фонду. Такими можуть розглядатися лише дикорослі деревостани або лісові насадження, які набули властивостей дикорослих лісів. У роз’ясненнях Пленуму Верховного Суду України було б доцільним зафіксувати наступне: «Предметом незаконної порубки лісу визнаються дерева і чагарники, які не втратили своїх природних біологічних функцій, тобто сиророслий ліс».
Далі ми дійшли висновку: потреба в Екологічному кодексі України обумовлена необхідністю врегулювання на законодавчому рівні екологічних відносин, у тому числі через те, що, з огляду на бланкетний характер диспозиції ст. 246 КК України, для її застосування необхідно звертатись до нормативних актів центральних органів виконавчої влади, щоб розв’язати питання стосовно законності або незаконності порубки лісу.
«Порубка лісу», на нашу думку, поряд з його повним знищенням (шляхом утрати природних зв’язків із середовищем виростання) охоплює також випадки пошкодження дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
Суб’єктом незаконної порубки лісу може бути осудна фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, в тому числі службова особа. При цьому ми дійшли висновку, що сьогодні немає ні теоретичного обґрунтування, ні практичної необхідності впровадження інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб за скоєння екологічних злочинів (у тому числі за незаконну порубку лісу), бо тільки фізична особа може бути винною та особисто понести осуд держави через скоєний нею злочин, чим можна досягти цілей покарання.
Щодо визначення форми вини у складі злочину незаконної порубки лісу, регламентованої в ст. 246 КК України в чинній редакції, в роз’ясненнях Пленуму Верховного Суду України доцільно зазначити такі положення:
- суб’єктивна сторона при здійсненні даного злочину у лісах, захисних та інших лісових насадженнях може характеризуватися умислом (прямим або непрямим) або змішаною (подвійною) формою вини (за наявності необережності щодо наслідку, передбаченого в ст. 246 КК України);
- суб’єктивна сторона незаконної порубки лісу у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах може характеризуватися винятково прямим умислом.
Ми вважаємо, що досліджувана кримінально-правова норма має бути доповнена наступними кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками: здійснення незаконної порубки лісу на територіях, узятих під посилену охорону держави, «з використанням службового становища» (охоплює службових осіб органів управління лісами та лісової охорони, службових осіб юридичних осіб-лісокористувачів), «повторно», «групою осіб» та «організованою групою»; із заподіянням «великої» або «особливо великої» шкоди (із зазначенням їхніх різних грошових показників, так само як «істотної» шкоди, в примітці до даної статті).
Розмежування кримінально караної порубки лісу з аналогічним адміністративним деліктом слід проводити за підставою цих видів юридичної відповідальності, за ознаками даних видів правопорушень та за особливостями їхніх складів; а з окресленими суміжними складами злочинів (злочини проти власності з ознаками розкрадання, знищення або пошкодження лісових масивів загальнонебезпечним способом, хуліганство) — за окремими складотворними ознаками. Щоб уникнути труднощів при кваліфікації таких суміжних злочинів, як здійснена за хуліганськими мотивами незаконна порубка лісу і хуліганство, Пленуму Верховного Суду України пропонується дати відповідні роз’яснення: «Дії у вигляді незаконної порубки дерев і чагарників, вчинені за хуліганськими мотивами, але без грубого порушення громадського порядку і явної неповаги до суспільства, мають кваліфікуватися за ст. 246 КК України. Якщо ж особа діє з хуліганських спонукань, тобто грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи цим явну неповагу до суспільства, і шкода, заподіяна даними діями, включає незаконну порубку дерев і чагарників, це діяння буде кваліфікуватися як хуліганство».
Редакцію ст. 246 КК України обґрунтовано можна доповнити спеціальним видом звільнення особи від кримінальної відповідальності за даний злочин у вигляді наступного положення: «Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше здійснила незаконну порубку лісу, при цьому добровільно і в повному обсязі відшкодувала заподіяну даним діянням шкоду або усунула шкідливі наслідки вчиненого посягання». Така позиція держави сприятиме усуненню шкідливих наслідків учиненого екологічного посягання.
Як підсумок наведеної в дисертації аргументації щодо вдосконалення досліджуваної кримінально-правової норми запропоновано нову доктринальну редакцію ст. 246 КК України «Незаконна порубка лісу»:
«Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, — карається...
Ті самі дії, якщо вони вчинені у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, або з використанням службового становища, або повторно, або групою осіб, або такі, що заподіяли велику шкоду, — караються...
Діяння, передбачене частиною першою даної статті, вчинене організованою групою, або таке, що заподіяло особливо велику шкоду, — карається...
Звільняється від кримінальної відповідальності особа, що вперше здійснила незаконну порубку лісу, передбачену частинами першою та другою (тобто за винятком випадків незаконної порубки дерев і чагарників, вчиненої повторно), яка при цьому добровільно і в повному обсязі відшкодувала заподіяну даним діянням шкоду або усунула шкідливі наслідки вчиненого посягання.
Примітка. Дії, передбачені в даній статті, вважаються такими, що заподіяли істотну шкоду лісовому господарству, якщо сума шкоди, обчислена згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України таксами, у сто й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; велику шкоду, якщо її сума в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; особливо велику шкоду, якщо її сума у дві з половиною тисячі й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Титаренко Л. Будущее в твоих руках // Голос Украины. — 2006. —
16 сентября. — № 172 (3922). — С. 1, 8.
2. Лазаренко Я. Розвиток лісового законодавства України // Право України. — 2003. — № 2. — С. 131—135.
3. Бълогрицъ-Котляревский Л. С. Очерки курса русского уголовнаго права. Общая и особенная часть: Лекціи. — К., Х.: Южно-Русское книгоизд-во
Ф. А. Iогансона, 1896. — 671 с.
4. Российское законодательство X—XX веков. В 9 т. / — М.: Юридическая литература, 1984. — Т. 1: Законодательство Древней Руси. — 432 с.
5. Матвійчук В. К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Монографія. — К.: Азимут-Україна, 2005. — 464 с.
6. Памятники Русского права / Под ред. С. В. Юшкова, — М.: Юридическая литература, 1952, — Вып. 1. — 287 с.
7. Конинский Георгий. История Руссов. — К.: Рекламно-издательская фирма «Дзвін», 1991. — 307 с.
8. Романовский Н. Курс русского лесного законодательства. — СПб., 1881.
9. Грозовський І. Охорона природи в Запорозькій Січи // Право України. — 1997. — № 12. — С. 103—105.
10. Логвиненко О. Лісове законодавство в Україні в XVIII сторіччі // Право України. — 2002. — № 12. — С. 140—141.
11. Лагунов П. М. Лес и проект (из истории российского лесоустройства) // Лесное хозяйство. — 1998. — № 2.
12. Инструкция о хранении заповедных лесов // Полное собрание законов Российской империи. — СПб., 1833. — Т. 14.
13. Семена Н. Шумел сурово крымский лес // Зеркало недели [Электронный ресурс]. — 1997, 12—18 июля. — http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/145/12311/
14. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1793 року / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. Упоряд. К. А. Вислобоков. — К.: «Пам’ятники політико-правової культури України», 1997. — 547 с.
15. Таганцев Н. С. Уложение о наказанияхъ уголовныхъ и исправительныхъ 1885. — СПб., 1912. — 1 218 с.
16. Большая Советская Энциклопедия. — 3-е изд. — 1974. — Т. 14. —
624 с.
17. Завгородня В. М. Правове регулювання майнової відповідальності за лісопорушення в законодавстві країн СНД // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 15. — С. 257—263.
18. Таганцев Н. С. Уголовное уложение 22 марта 1903 г. — СПб., 1904. —
1 122 с.
19. История государства и права СССР / Под ред. О. И. Чистякова,
Ю. С. Кукушкина. — М.: Изд-во Московского университета, 1986. — Ч. 2. — 320 с.
20. Жевлаков Э. Н. Экологические преступления и экологическая преступность: Учебное пособие. — М.: Белые мальвы, 1996. — 93 с.
21. Уголовный кодекс УССР (утв. ВУЦИК 23.08.1922 г.). — Х.: Изд-во НКЮ УССР, 1922. — 52 с.
22. Уголовный кодекс УССР. — Х.: Изд-во НКЮ УССР, 1927. — 136 с.
23. Шемшученко Ю. С., Мунтян В. Л., Розовский Б. Г. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. — К.: Наукова думка, 1978. — 280 с.
24. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины: Проблемы теории и развитие законодательства. — Х.: Изд-во при Харьковском госуниверситете «Основа», 1994. — 640 с.
25. Горбовой В. Ф. Лесное право. — Свердловск, 1977. — 48 с.
26. Крассов О. И. Земельное право. — М., 2000. — 624 с.
27. Полянская Г. Н. Понятие лесных отношений в общесоюзном и республиканском лесном законодательстве // Ученые записки ВНИИСЗ — М., 1972. — Вып. 27. — С. 47—52.
28. Лесной кодекс Украины от 21.01.1994 г. с изменениями и дополнениями, внесенными от 08.02.2006 г. // Голос Украины. — 2006, 31 марта. — № 59 (3809). — С. 8—12.
29. Полянская Г. Н. Охрана права государственной собственности на леса. — М.: Госюриздат, 1956. — 252 с.
30. Немировский Е. И. Правовая охрана лесов. — М.: Россельхозиздат, 1977. — 112 с.
31. Бронина А. Б., Крассов О. И. Работникам леса. — М., 1990. — 384 с.
32. Коваль М. П. Роль уголовного права в реализации экологической политики в Украине на современном этапе / Одесский институт внутренних дел. —
О.: Астропринт, 1997. — 96 с.
33. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України: Постанова Кабінету міністрів України від 21 квіт. 1998 р., № 521 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 16. — Ст. 600.
34. Повелицына П. Ф. Уголовно-правовая охрана природы в СССР. —
М.: Юридическая литература, 1981. — 88 с.
35. Ляпунов Ю. И. Уголовно-правовая охрана природы органами внутренних дел. — М.: Академия МВД СССР, 1974. — 151 с.
36. Петров В. В. Экологическое преступление // Экологический энциклопедический словарь. — М.: Издательский дом «Ноосфера», 1999. — 930 с.
37. Дубовик О. Л. Экологические преступления: Комментарий к главе 26 Уголовного кодекса Российской Федерации. — М.: Изд-во «Спарк», 1998. — 352 с.
38. Уголовное право Украины: Общая часть: Учебник / М. И. Бажанов,
Ю. В. Баулин, В. И. Борисов и др. / Под ред. М. И. Бажанова, В. В. Сташиса,
В. Я. Тация. — К.: Юринком Интер, 2003. — 512 с.
39. Першиков Ю. Хвойные — жертвы праздников // Подробности-Украина [Электронный ресурс]. — 2002, 1 января. — http://www.podrobnosti.ua/society/
2002/01/05/11948.htm
40. Конституція України, прийнята 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30.
41. Уголовный кодекс Украины: Комментарий / Под редакцией
Ю. А. Кармазина и Е. Л. Стрельцова. — Х.: ООО «Одиссей», 2001. — 960 с.
42. Сташис В. В. Передача на поруки и некоторые вопросы советского уголовного права // Об усилении роли общественности в укреплении социалистического правопорядка. — Х., 1961. — С. 27—30.
43. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Часть общая. — СПб., 1902. — Т. 1. — XXXV. — 380 с.
44. Слуцкий И. И. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность. — Л., 1956. — 117 с.
45. Владимиров В. А., Ляпунов Ю. И. Обстоятельства, исключающие общественную опасность деяния. — М., 1970.
46. Козак В. Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости. — Саратов, 1981. — 153 с.
47. Диденко В. П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании. — К.: КВШ МВД СССР, 1984. — 72 с.
48. Баулин Ю. В. Право граждан на задержание преступника. — Х., 1986. — 156 с.
49. Побегайло Э. Ф., Ревин В. П. Необходимая оборона и задержание преступника в деятельности органов внутренних дел: Учеб. пособие / Академия МВД СССР, Моск. фил. отд. заоч. обучения. — М.: Академия МВД СССР, 1987. —
53 с.
50. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. — Х.: Изд-во «Основа», 1991. — 360 с.
51. Курс советского уголовного права. Часть общая. — М.: Наука, 1970. — Т. 2. — 516 с.
52. Дячук С. І. Юридична природа виконання наказу; кримінально-правова оцінка діяння особи, що віддала чи виконала протиправний наказ: Дис. ... канд. юрид. наук / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2000. — 248 с.
53. Российское уголовное право. Общая часть: Учебник. — М.: Изд-во «Спарк», 1997. — 454 с.
54. Закон Украины «О природно-заповедном фонде Украины» // Ведомости Верховной Рады Украины. — 1992. — № 34. — Ст. 502.
55. Уголовное дело № 10554160018 (возбуждено Керченской межрайонной природоохранной прокуратурой 25.03.2005 г.) / Архив прокуратуры АР Крым.
56. Постановление Пленума Верховного Суда СССР «О практике применения судами законодательства об охране природы» от 3 июня 1977 г. // Бюллетень Верховного Суда СССР. — 1977. — № 4.
57. Постановление Пленума Верховного Суда СССР «О практике применения судами законодательства об охране природы» от 7 июля 1983 г. (с изменениями и дополнениями) // Бюллетень Верховного Суда СССР. — 1983. —
№ 4; 1986. — № 2; 1986. — № 3.
58. Плешаков А. М. Уголовно-правовая борьба с экологическими преступлениями: (теоретический и прикладной аспект): Дис. … д-ра юрид. наук. —
М., 1994. — 339 с.
59. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. — Х.: Одіссей, 2001. — 462 с.
60. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 р. // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 1. — С. 9—12.
61. Гринберг М. С. Проблемы производственного риска в уголовном праве. — М.: Госюриздат, 1963. — 125 с.
62. Слуцкий И. И. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1956. — 117 с.
63. Шаргородский М. Д. Научный прогресс и уголовное право // Советское государство и право. — 1969. — № 12. — С. 87—95.
64. Ляпунов Ю. Реформа уголовного законодательства и пробелы права // Советская юстиция. — 1989. — № 3. — С. 31—32.

65. Гринберг М. С. Значение производственно-хозяйственного риска по советскому уголовному праву: Дис. … канд. юрид. наук. — Свердловск, 1957. — 282 с.
66. Мельникова В. О профессиональном и хозяйственном риске // Советская юстиция. — 1989. — № 22. — С. 22—23.
67. Келина С. Профессиональный риск как обстоятельство, исключающее преступность деяния // Советская юстиция. — 1988. — № 22. — С. 14—15.
68. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. —
М.: НОРМА, 1998. — 285 с.
69. Ющик О. Кримінально-правове регулювання діяння, пов’язаного з ризиком, за законодавством України: Дис. ... канд. юрид. наук. — Одеса, 2004. —
220 с.
70. Ющик О. Кримінально-правове регулювання діяння, пов’язаного з ризиком, за законодавством України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. —
Одеса, 2004. — 19 с.
71. Петров В. В. Экология и право. — М.: Юридическая литература, 1981. — 224 с.
72. Петров В. В. Экологические преступления: понятие и составы // Государство и право. — 1993. — № 8. — С. 88—99.
73. Самороков В. И. Риск в уголовном праве // Государство и право. — 1993. — № 5. — С. 103—112.
74. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26.06.1991 р. // Ведомости Верховной Рады Украины. — 1991. — № 41. —
Ст. 547.
75. Ожегов С. И. Словарь русского языка. Изд. четвертое. — М.: ГИИНС, 1961. — 900 с.
76. Шарипкулова А. Ф. Экологический обоснованный риск как обстоятельство, исключающее уголовную ответственность // Новое уголовное законодательство и обеспечение безопасности и прав личности: Материалы научно-практической конференции. — Уфа: УЮИ МВД РФ, 1997. — С. 95—99.

77. Кригер Г. А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве // Вестник Московского университета. — 1955. — № 1. —
С. 111—123.
78. Герцезон А. А. Понятие преступления в советском уголовном праве. — М.: Госюриздат, 1955. — 55 с.
79. Утевский Б. С. Общее учение о должностных преступлениях. —
М.: Юриздат, 1948. — 440 с.
80. Никифоров Б. С. Объект преступления. — М., 1960. — 229 с.
81. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая. — К.: Наукова думка, 1985. — 448 с.
82. Стрельцов Е. Л. К вопросу о родовом объекте хозяйственных преступлений // Актуальные проблемы государства и права. — Одесса, 1994.
83. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. —
М.: Изд-во Академии МВД СССР, 1980. — 248 с.
84. Коржанський М. І. Кримінальне право України. Частина загальна: Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. — Київ, 1996. — 333 с.
85. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций. — Днепропетровск, 1992. — 168 с.
86. Трайнин А. Н. Должностные и хозяйственнные преступления. —
М.: Юриздат, 1938. — 135 с.
87. Советское уголовное право. Часть особенная. — М.: Госюриздат, 1951. — 431 с.
88. Глистин В. К. Охрана природы по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Л., 1966. — 17 с.
89. Поліщук Г. Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля // Право України. — 2003. — № 3. — С. 80—84.
90. Ляпунов Ю. И. Основные теоретические проблемы уголовно-правовой охраны природы в СССР: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. — М., 1974. — 33 с.
91. Советское уголовное право. Часть особенная. — М.: МГУ, 1964.
92. Курс советского уголовного права. — М.: Наука, 1971. — Т. 5. — 571 с.
93. Кригер Г. А. Квалификация хищений социалистического имущества. — М., 1971. — 336 с.
94. Советское уголовное право. Часть особенная: Учебник / Под. ред.
В. А. Владимирова, Н. И. Загородникова, Б. В. Здравомыслова. — М.: Юридическая литература, 1979. — 584 с.
95. Некипелов П. Т. Хозяйственные преступления по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. — Киев, 1967. — 35 с.
96. Некипелов П. Т. Уголовно-правовая охрана природы // Советское государство и право. — 1973. — № 1. — С. 79—84.
97. Корчева З. Г. Уголовно-правовая охрана природы в УССР: Учебное пособие. — Х.: Вища школа, 1975. — 83 с.
98. Крастиньш У. Я. Уголовно-правовая охрана природы в Латвийской ССР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — М., 1978. — 23 с.
99. Гавриш С. Б. Уголовная ответственность за незаконную порубку леса: Дис. … канд. юрид. наук. — Х., 1980. — 216 с.
100. Навроцкий В. А. Уголовная ответственность за загрязнение водоемов: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Х., 1982. — 16 с.
101. Вольфман Г. И. Ответственность за преступления в области охраны природы: квалификация и наказание. — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1984. — 80 с.
102. Бушуева Т. А., Дагель П. С. Объект уголовно-правовой охраны природы // Советское государство и право. — 1977. — № 8. — С. 77—83.
103. Пакутин В. Д. Уголовно-правовая охрана внешней природной среды: объект и система преступлений. — Уфа, 1977. — 70 с.
104. Дубовик О. Л., Жалинский А. Э. Причины экологических преступлений. — М.: Наука, 1988. — 239 с.
105. Плешаков А. М. Экологические преступления: концепции и системы понятий // Государство и право. — 1993. — № 8. — С. 81—87.
106. Макаревич Н. С. Социалистическое государство и охрана окружающей среды. — Саратов, 1982. — 79 с.
107. Казанник А. И. Административно-правовая охрана природы бассейна озера Байкал. — Иркутск, 1997. — Ч. 1. — 32 с.
108. Иконицкая И. А., Краснов Н. И. Земельное право и охрана природы // Советское государство и право. — 1979. — № 12. — С. 51—57.
109. Право природопользования в СССР / Под ред. И. А. Иконицкой. —
М.: Наука, 1990. — 196 с.
110. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических заведений. — М.: Юристъ, 1999. — 688 с.
111. Мунтян В. Л. Правовые проблемы рационального природопользования: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. — Х., 1975. — 49 с.
112. Шестерюк А. С. Вопросы кодификации законодательства об охране окружающей среды. — Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1984. — 119 с.
113. Советское уголовное право. Особенная часть. — М.: Госюриздат, 1958. — 455 с.
114. Гавриш С. Б. Об объекте незаконной порубки леса // Проблемы социалистической законности. — Х., 1980. — Вып. 5. — С. 139—142.
115. Гужин А. Т. Природные богатства СССР и проблемы их уголовно-правовой охраны // Правовые аспекты охраны природы: Сб. науч. тр. — Изд-во Ростовского ун-та, 1977. — С. 41—44.
116. Гусев Р. К. Особенности ответственности за нарушение законодательства об охране и рациональном использовании лесов // Научно-технический прогресс и правовая охрана природы (проблемы совершенствования природоохранительного законодательства в условиях научно-технического прогресса): Сб. науч. тр. — МГУ, 1978. — С. 83—108.
117. Пакутин В. Д. Уголовно-правовая охрана внешней среды и природных ресурсов в СССР (квалификация отдельных преступлений). — Уфа, 1976. — 156 с.
118. Михлин А. С. Преступные последствия. — М.: Юридическая литература, 1969. — 104 с.
119. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений: Учебное пособие. — Волгоград, 1976. — 120 с.
120. Фролов Е. А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления // Ученые труды Свердловского юридического института: Сб. науч тр. — Свердловск, 1969. — Вып. 10. — С. 184—225.
121. Кравцов С. Ф. Предмет преступления: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — ЛГУ, 1976. — 19 с.
122. Вернадский В. И. Записки натурфилософа. — М., 1988. — 519 с.
123. Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок: Постанова Кабінету Міністрів України від
16 травня 2007 р. № 733 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 37. — Ст. 1 483.
124. Республиканский доклад о состоянии окружающей природной среды в Крыму, подготовленный в соответствии со ст. 25 ЗУ «Об охране окружающей природной среды» (2002 г.).
125. Маркс К. Дебаты шестого рейнского ландтага (статья третья). Дебаты по поводу закона о краже леса / Маркс К., Энгельс Ф. Соч. — Т. 1. — С. 119—160.
126. Гавриш С. Б. Особенности предмета незаконной порубки леса в уголовном праве // Проблемы социалистической законности. — Х., 1983. —
Вып. 12. — С. 96—103.
127. Морозов Г. Ф. Учение о лесе. — М.-Л.: Гослесбумиздат, 1949. — 456 с.
128. Макевнин С. Г., Вакулин А. А. Охрана природы. — М.: Колос, 1983. — 170 с.
129. Розбудова екомережі України. — К., 1999. — 127 с.
130. Про внесення змін і доповнень у Кримінальний кодекс Української РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 12 січня 1983 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1983. — № 4. — Ст. 50.
131. Большая Советская Энциклопедия. — 3-е изд. — 1972. — Т. 8. — 592 с.
132. Сташис В. В. Уголовно-правовая охрана социалистического хозяйства (научно-практический комментарий действующего законодательства). — Х.: Вища школа, 1973. — 160 с.

133. Галахова А. В. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления: вопросы квалификации. — М., 1987. — 165 с.
134. Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. № 1464 // Зібрання постанов Уряду України. — 1996. — № 20. — Ст. 577.
135. Мельник П. Кримінально-правова відповідальність за незаконну порубку лісу: окремі питання // Право України. — 2001. — № 6. — С. 84—87.
136. Навроцький В. О. Злочини проти природи: Лекції для студентів юридичного факультету / Львівський держ. ун-т ім. І. Франка. — Л., 1997. — 56 с.
137. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /
А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук та ін.; За ред. М. І. Мельника,
М. І. Хавронюка. — 3-є вид., перероб. та доп. — К.: Атака, 2003. — 1 054 с.
138. Уголовное дело № 76609 (возбуждено Симферопольской межрайонной природоохранной прокуратурой 17.07.03 г.) /Архив Симферопольской межрайонной природоохранной прокуратуры, НП.
139. Большая Советская Энциклопедия. — 3-е изд. — 1971. — Т. 4. — 600 с.
140. Уголовное право Украины: Особенная часть: Учебник / М. И. Бажанов, Ю. В. Баулин, В. И. Борисов и др.; Под ред. М. И. Бажанова, В. В. Сташиса,
В. Я. Тация. — К.: Юринком Интер, 2003. — 672 с.
141. Боротьба з екологічними злочинами: Кримінально-правове і кримінальне дослідження / Ф. А. Лопушанський, О. Я. Свєтлов, І. П. Лановенко та ін.; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К.: Наукова думка, 1994. — 148 с.
142. Уголовное дело № 10501230032 (возбуждено прокуратурой г. Алушты 04.06.05 г.) / Архив прокуратуры АР Крым.
143. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления. — М.: Госюриздат, 1957. — 363 с.
144. Наумов А. В. Применение уголовно-правовых норм. — Волгоград, 1973.
145. Курс советского уголовного права. — М.: Наука, 1970. — Т. 1. — 516 с.

146. Беляева Н. В. Некоторые вопросы применения бланкетных диспозиций УК и их квалификация // Вопросы борьбы с преступностью. — М., 1979. — Вып. 13. — С. 74.
147. Соколов В. В. Применение бланкетного способа изложения норм уголовного права // Уголовное право в борьбе с преступностью. — М., 1981.
— С. 88—97.
148. Пикуров Н. И. Применение следователем уголовно-правовых норм с бланкетной диспозицией. — Волгоград, 1985.
149. Дурманов Н. Д. Советский уголовный закон. — М.: Изд-во МГУ, 1967. — 319 с.
150. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. —
Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1986. — 177 с.
151. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). — Л.: ЛГУ, 1979. — 127 с.
152. Миренский Б. А. Теоретические основы совершенствования советского уголовного законодательства. — Ташкент: Узбекистан, 1983. — 120 с.
153. Гаухман Л. Нужен новый УК РФ // Законность. — 1998. — № 7.
— С. 22—25.
154. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. —
3-е изд., исправл. и дополн. / Отв. ред. С. С. Яценко. — К.: А. С. К., 2003. — 1 088 с.
155. Про затвердження Санітарних правил в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555 // Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — Ст. 253.
156. Про затвердження Правил головного користування в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 559 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 1751 від 29.11.2000 р.) // Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 10. — Ст. 255.
157. Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 449 // Екологія і закон: Екологічне законодавство України / Відп. ред. В. І. Андрейцев. — К.: Юрінком Інтер. — Кн. 1. — 1997. — С. 601—607.
158. Про затвердження поліпшення якісного складу лісів: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 724 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 37. — Ст. 1 478.
159. Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 44 (Із остан. змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України
№ 174 від 21.05.2006 р.) // Зібрання постанов Уряду України. — 1997. — № 1. —
Ст. 21.
160. Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. № 1012 (Із остан. змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1426 від 26.10. 2001 р.) // Офіційний вісник України. — 1998. — № 28. — Ст. 997.
161. Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 39. — Ст. 1 550.
162. Про затвердження Інструкції про порядок встановлення лімітів на використання лісових ресурсів державного значення: наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 26 від 31 березня 1993 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 15 квітня 1993 р. за № 25 // Інформаційний бюлетень Українського державного центру інформації. — 1993. — № 4.
163. Про затвердження Інструкції про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів: наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 26 від 31 березня 1993 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 15 квітня 1993 р. за № 25 // Інформаційний бюлетень Українського державного центру інформації. — 1993. — № 4.
164. Офіційний вісник України. — 1999. — № 46. — Ст. 2 285.
165. Про Положення про державний комітет лісового господарства України: Указ Президента України від 14 серпня 2000 року № 962/2000 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 33. — Ст. 1 400.
166. Архив Белогорского районного суда за 1994 год, уголовное дело
№ 1—120.
167. Архив Бахчисарайского районного суда за 2004 год, уголовное дело
№ 622640.
168. Гавриш С. Б. Уголовная ответственность за незаконную порубку леса: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Харьковский юрид. ин-т. — Х., 1980. — 15 с.
169. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /
Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гаврик та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса,
В. Я. Тація. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 1 193 с.
170. Дудоров О. О. Відповідальність за злочини проти довкілля: Науково-практичний коментар розділу VIII Особливої частини нового КК України / Азовський регіон. ін-т упр. при Запорізькому держ. ун-ті. — Бердянськ, 2001.
— 84 с.
171. Кузнецова Н., Микитич И. Значение преступных последствий для уголовной ответственности // Советская юстиция. — 1960. — № 3. — С. 14—19.
172. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. — М.: Госюриздат, 1958. — 220 с.
173. Мальцев В. В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. — 160 с.
174. Кравченко С. Н. Имущественная ответственность за нарушение природоохранительного законодательства. — Л.: Вища школа, 1979. — 184 с.
175. Полянская Г. Н. Система законодательства об охране окружающей среды и проблемы его совершенствования и комплексного применения: Правовая охрана окружающей среды // Советское государство и право. — 1979. — № 9. —
С. 105—107.
176. Бургандинов Н. К. Совершенствование законодательства об ответственности за лесонарушения // Вестник Московского ун-та. Серия «Право». — 1984. — № 5. — С. 20—28.

177. Пакутин В. Ответственность за незаконную порубку леса // Социалистическая законность. — 1978. — № 11. — С. 41—43.
178. Уголовное дело № 10554200017 (возбуждено Керченской межрайонной природоохранной прокуратурой — 25.03.05 г.) / Архив прокуратуры АР Крым.
179. Архив Белогорского районного суда за 2004 год, уголовное дело
№ 1—109/04.
180. Уголовное дело № 10553120003 (возбуждено Симферопольской межрайонной природоохранной прокуратурой 22.04.05 г.) /Архив Симферопольской межрайонной природоохранной прокуратуры.
181. Ковтун О. М. Законодавство України про довкілля: Посібник. —
К.: Прецедент, 2005. — 144 с. — (Матеріали до складання кваліфікаційних іспитів для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; Вип. 14).
182. Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. № 399 (Із остан. змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 398 від 16.03.99 р.) // Зібрання постанов Уряду України. — 1993. — № 20. — Ст. 226.
183. Уголовный кодекс Российской Федерации. — М.: ТК «Велби», 2004.
— 176 с.
184. Уголовное дело № 76603 (возбуждено Симферопольской межрайонной природоохранной прокуратурой 17.06.03 г.) /Архив Симферопольской межрайонной природоохранной прокуратуры, НП.
185. Церетели Т. В. Причинная связь в уголовном праве. —
М.: Государственное изд-во юридической литературы, 1963. — 383 с.
186. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления. — Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1977. — 130 с.
187. Пионтковский А. А. Вопросы общей части уголовного права в практике судебно-прокурорских органов. — М.: Госюриздат, 1954. — 132 с.
188. Виды ответственности за нарушения лесного законодательства. 2. Уголовная ответственность за нарушения лесного законодательства // Проблемы окружающей среды и природных ресурсов: Обзорная информация — М., 2003. —
№ 6. — С. 52—55.
189. Уголовное дело № 10501340031 (возбуждено Первомайским РО
18.10.05 г.).
190. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / Верховна Рада України, Ін-т законодавства. — К., 2002. — 634 с.
191. Белогрицъ-Котляревский Л. С. Учебникъ русского уголовнаго права. Общая и Особенная части. — К., 1903. — 620 с.
192. Лазарев А. М. Субъект преступления: Учебное пособие для студентов ВЮЗИ. — М.: ВЮЗИ, 1981. — 63 с.
193. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. — М.: Госюриздат, 1958. — 260 с.
194. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Г. Атаманюк та ін.;
Під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. — К.: Форум, 2001. — 942 с.
195. Рохлин В. И., Сердюк В. М. Экологические правонарушения. —
СПб., 1998. — 32 с.
196. Наумов А. В. Уголовный закон в условиях перехода к рыночной экономике // Советское государство и право. — 1991. — № 2. — С. 35—36.
197. УК штата Огайо (параграф 2901.23); УК штата Нью-Йорк (параграф 20.20) // Уголовное право буржуазных стран: Общая часть. — Сборник законодательных актов. — М.: Ун-т Дружбы народов, 1990. — С. 159—160, 94—95.
198. Трайнин А. Н. Избранные произведения. Защита мира и уголовный закон / Под общ. ред. Р. А. Руденко. — М.: Наука, 1969. — 454 с.
199. Повелицына П. Ф. Уголовно-правовая охрана природы в СССР:
Дис. … д-ра юрид. наук. — Ашхабад, 1991.
200. Жевлаков Э. Н. Экологические преступления: понятия, виды и проблемы ответственности: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. — М., 1992. — 26 с.
201. Романова Н. Л. Понятие и система экологических преступлений:
Дис. ... канд. юрид. наук. — Иркутск, 2001. — 219 с.
202. Мельник П. В. Правова охорона лісів Карпатського регіону України: Дис. ... канд. юрид. наук / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. — Івано-Франківськ, 2002. — 195 с.
203. Кримінальний кодекс. Проект // Іменем закону. Спеціаль