Кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу

brief description

Зміст

Вступ ....................................................................................................................... 4
Розділ 1. Поняття кримінально-процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі
1.1. Кримінально-процесуальні строки: поняття, значення та зміст..............14
1.2. Строки як гарантії прав та законних інтересів учасників процесу.........31
1.3. Строки як гарантії швидкого провадження процесуальних дій..............66

Розділ 2. Кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу
2.1. Правова суть поняття “заходи процесуального примусу”.......................97
2.2. Прокурорський нагляд за додержанням строків реалізації заходів процесуального примусу..................................................................................103
2.3. Теоретичні та практичні питання щодо строків затримання як тимчасового запобіжного заходу......................................................................118
2.4. Теорія та практика дотримання процесуальних строків тримання під вартою..................................................................................................................142

Висновки.................................................................................................174
Додатки .................................................................................................................180
Список використаних джерел.....................................................................200

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах розбудови правової держави пріоритетним напрямком діяльності правоохоронних органів є захист прав і законних інтересів особи, адже, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Важливими засобами, за допомогою яких можна регулювати процес судочинства в державі, є встановлені у нормативних актах кримінально-процесуальні строки.
Дія права у всіх сферах життєдіяльності нероздільно пов’язана із примусом. Кримінально-процесуальний примус залишається ефективним інструментом боротьби зі злочинністю. Необхідність застосування примусових заходів виникає на різних стадіях процесу, на будь-якому його етапі. Примус також відіграє значну роль у прискоренні провадження у будь-якій кримінальній справі, його своєчасному та якісному завершенню.
Заходи процесуального примусу обмежують передбачені Конституцією України права і свободи людини, а тому підозрюваний, обвинувачений, підсудний та засуджений зацікавлені у тому, щоб обмеження їх прав та свобод заходами процесуального примусу були якнайменш тривалими. Отже, тривалість заходів процесуального примусу відіграє важливу роль в сучасному кримінальному судочинстві. Наявність проблеми врегулювання кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу вимагає наукового узагальнення практики застосування чинного кримінально-процесуального законодавства України, з’ясування можливостей підвищення їх ефективності.
У той же час такі обставини як нечіткість та недостатність врегулювання тривалості кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу в законодавстві України, спричинює створення труднощів у процесі кримінально-процесуальної діяльності, порушення прав, свобод та законних інтересів особи, та зумовлює необхідність подальшого спеціального теоретичного і практичного наукового дослідження даної проблеми.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких відомих вчених як: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, В.І. Бояров, Т.В. Варфоломєєва, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Є.Г. Коваленко, В.С. Ковальський, О.Н. Колесніченко, В.Е. Коновалова, М.В. Костицький, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, П.А. Лупинська, А.О. Ляш, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, Д.П. Письменний, М.А. Погорецький, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, І.Я. Фойницький, В.П. Шибіко, О.Г. Шило, М.Є. Шумило та інші.
У юридичній літературі досить велика кількість праць, автори яких розкривали питання, пов’язані із кримінально-процесуальними строками, однак, виключно даній проблематиці присвячена досить незначна кількість досліджень. Серед них слід назвати публікації Л.М. Васильєва, А.П. Гуляєва, С.О. Заїки, В.Г. Клочкова, Є.Г. Коваленка, Т.Л. Корепанової, О.М. Ларіна, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, В.В. Рожнової, В.Т. Томіна, С.Б. Фоміна, Г.В. Юркової, Р.Х. Якупова та інших.
Вибір теми дисертації визначений низкою обставин, серед яких доцільно зазначити важливу роль кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу і, - насамперед у забезпеченні прав та законних інтересів осіб, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності, а також пов’язаний із необхідністю узагальнення сучасних знань про строки у кримінальному процесі, визначенням основних напрямків удосконалення кримінально-процесуального законодавства в частині встановлення оптимальних строків при реалізації заходів процесуального примусу.
Необхідність подальшого дослідження проблеми правової регламентації та дотримання кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу обумовлюється також і тим, що удосконалення кримінально-процесуальних норм постійно триває, адже, враховуються нові напрацювання, виявляються нові недоліки, вирішуються все нові й нові питання, які періодично постають перед кримінальним судочинством у складних сучасних умовах боротьби зі злочинністю.
Вищевикладені чинники зумовлюють актуальність теми, її наукову і практичну значущість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації має важливе значення у правозастосовчій практиці органів дізнання та досудового слідства, в науці кримінально-процесуального права; узгоджується з Планом заходів щодо реалізації Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, на 2005-2006 рр., затвердженого розпорядженням Кабінету міністрів України від 20.04.2005 р. № 110/р., положеннями проекту програми “Україна – 2010”, затвердженого постановою президії НАН України від 13.01.1999 р. № 1.
Дослідження проведене згідно тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002-2009 роки, затверджена наказами МВС України “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України” від 30 червня 2002 року № 635 та “Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” від 05 липня 2004 року № 755.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 1 від 27 січня 2004 року), схвалена Координаційним бюро з проблем кримінального процесу Академії правових наук України (перелік № 9, поз. 627) та виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри кримінально-процесуальної діяльності Навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції Київського національного університету внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у розробці науково-практичних рекомендацій, спрямованих на встановлення оптимальних строків при реалізації заходів процесуального примусу, вдосконалення їх правової регламентації та практики застосування, що спрямовано на підвищення ефективності кримінального судочинства, забезпечення прав і законних інтересів осіб, які беруть в ньому участь.
Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставилися такі основні завдання:
- проаналізувати й узагальнити різні наукові позиції, висловлені науковцями з приводу поняття кримінально-процесуальних строків;
- розглянути кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу;
- з’ясувати стан дотримання кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу в практичній діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;
- виявити проблеми та інші недоліки правової регламентації кримінально-процесуальних строків при реалізації заходів процесуального примусу, розробити пропозицію щодо їх подолання;
- внести пропозиції щодо вдосконалення у кримінально-процесуальному законодавстві України правового регулювання строків та їх обчислення при застосуванні заходів процесуального примусу, що мають найбільший інтерес у теоретичному і практичному плані, та які б гарантували захист прав та законних інтересів суб’єктів кримінального процесу.
Об’єктом дослідження є комплекс правовідносин, які виникають між суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності у процесі реалізації правових норм, що регламентують строки при застосуванні заходів процесуального примусу в кримінальному судочинстві України.
Предметом дослідження є правова регламентація, практика обчислення та дотримання строків при застосуванні заходів процесуального примусу у кримінальному процесі України.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта та предмета.
Історичний метод використовувався для дослідження “часу” та “строку” як загального поняття, так і в кримінальному процесі України. Метод системного аналізу дав можливість проаналізувати стан сучасного кримінального процесу, законодавчі та нормативні акти, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених щодо обчислення кримінально-процесуальних строків та вдосконалення їх регламентації. До порівняльно-правового методу необхідно було звернутися для порівняльного аналізу окремих положень КПК України та кримінально-процесуального законодавства деяких зарубіжних країн з метою визначення оптимальної тривалості існуючих строків та для аргументації необхідності встановлення нових кримінально-процесуальних строків при реалізації заходів процесуального примусу. Для конкретного аналізу окремих процесуальних і слідчих дій, в тому числі щодо застосування заходів процесуального примусу, пов’язаних з ізоляцією особи, використовувався системно-структурний метод. Крім цього, застосовувалися соціологічні методи (анкетування) – для вивчення поглядів осіб, які провадять дізнання, слідчих, прокурорів, суддів з питань, що досліджувалися, а також статистичні методи – для узагальнення результатів вивчення матеріалів кримінальних справ, та даних анкетування. Перелічені методи використовувались у взаємозв’язку та взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, істинність та репрезентативність отриманих наукових результатів.
Нормативною базою дослідження cтали міжнародні нормативно-правові акти, які стосуються кримінального судочинства; Конституція України; Закони України; постанови Пленуму Верховного Суду України; законодавство інших країн (Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччини, Франції); кримінально-процесуальне законодавство СРСР, а також відомчі нормативні акти МВС України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті вивчення 264 кримінальних справ та 93 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, рішення в яких прийнято співробітниками МВС та прокуратури Львівської, Тернопільської та Київської областей за період 2002-2006 роки; дані, отримані під час опитування за спеціальною розробленою анкетою 602 респондентів, у тому числі: 112 слідчих системи МВС, 98 слідчих органів прокуратури, 105 співробітників органів дізнання, 110 оперативних працівників, 76 працівників приймальників-розподільників, 101 суддя; а також аналітичні та статистичні матеріали МВС України, Верховного Суду України, апеляційних судів різних областей України за 2002-2006 роки, результати узагальнення слідчої та судової практики.
При підготовці дисертації використовувався власний досвід дисертанта на посаді оперуповноваженого та старшого оперуповноваженого Дрогобицького МВ ГУ МВС України у Львівській області.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає у тому, що за характером та змістом розглянутих питань дана дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому комплексно і цілісно розглянуті основні питання кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу. Дослідження проведене в умовах реалізації Концепції судово-правової реформи, розробки нового КПК України та орієнтації національного судочинства на європейські стандарти.
В дисертації на основі використання здобутків вітчизняних та зарубіжних вчених, дослідження кримінальних справ, узагальнення даних проведеного анкетування, та з урахуванням положень чинного кримінально-процесуального законодавства України, сформульовано ряд нових положень та висновків, важливих для теорії та практики кримінального процесу. До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі положення:
вперше:
• пропонується передбачити в розділі 24 КПК України норму під назвою: “Строки судового розгляду”, де обмежити строк розгляду справи судом, в якій підсудний перебуває під вартою – не більше двох місяців з моменту призначення справи для розгляду і до моменту проголошення вироку, а у особливо складних справах – із можливістю продовження головою апеляційного суду відповідною мотивованою постановою до шести місяців”;
• обґрунтовано точку зору щодо зміни п. 6 ч. 1 ст. 227 КПК України з тим, щоб слідчий без погодження з прокурором звертався відразу до суду з клопотанням про проведення обшуку, примусової виїмки із житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку;
• запропоновано доповнити зміни до ч. 2 ст. 165-2 КПК України, в якій встановити розгляд прокурором подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на протязі двохгодинного строку;
удосконалено:
• поняття кримінально-процесуального строку в контексті реалізації прав і законних інтересів учасників процесу;
• зміст ст. 97 КПК України щодо збільшення строків розгляду заяв та повідомлень про злочини;
• порядок подання клопотань органу дізнання, слідчого чи прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до суду для розгляду не пізніше як за 4 години до закінчення 72-годинного строку затримання;
• наукову точку зору відповідно до якої пропонується в ч. 2 ст. 205 КПК України встановити добовий строк подання апеляції на ухвалу суду чи постанову судді про призначення судово-психіатричної експертизи, яка зупинятиме їх виконання.
• зміст ст. 154-1 КПК України, в якій пропонується визначити чіткий строк внесення застави – 3 доби;
набуло подальшого розвитку:
• обґрунтування тези про доповнення ст. 165-2 КПК України щодо негайного звільнення затриманої особи, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення судді (суду) про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
• наукова позиція, в якій обґрунтовано складати протокол про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину згідно ст. ст. 106, 115 КПК України негайно після фактичного затримання, а в разі необхідності встановлення особи – не пізніше трьох години з моменту фактичного затримання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й викладені в роботі висновки і пропозиції є внеском у розвиток теорії та практики кримінально-процесуального права, які можуть бути використані:
• у науково-дослідній сфері – теоретичні положення та висновки, сформульовані у дисертації, можуть стати підґрунтям для подальших наукових розробок і сприятимуть подальшому дослідженню проблем кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу в діяльності органів дізнання, досудового та судового слідства;
• у правотворчій діяльності – для удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України та під час роботи над проектом нового КПК України, інших нормативних та відомчих актів. Основні положення й висновки дисертації були сформульовані в пропозиціях, направлених до Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя (лист № 46/40 ВР від 04 грудня 2006 року);
• у практичній діяльності органів дізнання, досудового слідства та суду – для вдосконалення норм, які регулюють кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України у Львівській області від 04 квітня 2007 року № 1342 та акт впровадження в практичну діяльність Головного слідчого управління МВС України в Київській області від 12 лютого 2008 року № 14/473);
• у навчальному процесі під час вивчення курсу “Кримінальний процес України” з наступних тем: “Обчислення строків та судові витрати”, “Загальні умови досудового слідства”, “Провадження слідчих дій”, “Запобіжні заходи у кримінальному процесі”, “Судовий розгляд” (акт впровадження наукових розробок у Київському національному університеті внутрішніх справ від 16 квітня 2007 року).
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювались на засіданнях кафедри кримінально-процесуальної діяльності Навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції Київського національного університету внутрішніх справ та кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися на науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених, присвяченій п’ятій річниці Навчально-наукового інституту управління НАВСУ “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (квітень 2005 р., м. Київ); на міжнародній курсантсько-студентській наукової конференції “Механізм правового регулювання у правоохоронній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (листопад 2005 р., м. Львів); на науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених, присвяченій створенню Академії управління МВС “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (квітень 2006 р., м. Київ); та на міжнародній науково-практичній конференції «Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве» (22-23 червня 2006 р., м. Київ) .
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у шести статтях у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, а також оприлюднені на чотирьох науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена її метою, завданнями та предметом дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, із яких основного тексту 179 сторінок, додатки вміщено на 20 сторінках, список використаних джерел на 26 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

Виходячи із поставлених в цьому дисертаційному дослідженні завдань, ми прагнули передусім зосередити увагу на розробці науково-практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення правової регламентації кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу, що сприятиме усунення проблемних питань у практичній діяльності органів дізнання і досудового слідства, та підвищення ефективності кримінального судочинства.
Враховуючи стан дотримання на практиці кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу та досвід зарубіжних країн, а також позиції працівників правоохоронних органів, ми запропонували конкретні заходи з вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України, які можуть бути використані як при розробці нового кримінально-процесуального законодавства України, так і в практичній діяльності органів дізнання, слідчих, прокурорів та суддів.
У результаті цього дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осягнення багатьох праць науковців, сформульовано основні результати та пропозиції, які мають теоретичне та практичне значення, й полягають у такому:
1. Шляхом узагальнення й аналітично-критичного осмислення теоретичних положень, висловлених у працях вчених з приводу поняття “кримінально-процесуальні строки”, їх значення, обґрунтовано таке визначення: “кримінально-процесуальний строк” – це, різновид правових засобів, врегульований кримінально-процесуальним законом та відомчими підзаконними нормативними актами або рішенням уповноваженого органу момент або період часу, що становить гарантію реалізації права та виконання обов’язку суб’єкта кримінально-процесуальних відносин, спрямований на забезпечення досягнення в кожній кримінальній справі завдань кримінального судочинства.
2. З метою уникнення тяганини у кримінальній справі, запропоновано внести зміни до п. 6 ч. 1 ст. 227 КПК України з тим, щоб слідчий без погодження з прокурором звертався відразу до суду з клопотанням про проведення обшуку, примусової виїмки із житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку.
3. Обґрунтовано пропонуються зміни до ч. 2 ст. 165-2 КПК України, а саме розгляд прокурором на протязі двохгодинного строку клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
4. Враховуючи невиправдані затягування судових процесів у кримінальних справах, в яких підсудні знаходяться під вартою, запропоновано передбачити в главі 24 КПК України окрему норму під назвою: “Строки судового розгляду” такого змісту: “Справа, в якій підсудний перебуває під вартою, повинна бути розглянута судом на протязі двох місяців з моменту призначення справи для слухання і до моменту проголошення вироку, а у особливо складних справах – із можливістю продовження головою апеляційного суду відповідною мотивованою постановою до шести місяців”.
5. Розвинуто положення, що стосується коригування обчислення строків при затриманні особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, з тим, щоб передбачений Конституцією України 72-годинний строк затримання у всіх випадках відраховувався з моменту фактичного обмеження особистої свободи.
6. Аргументовано необхідність скасування як недоцільний 7-денний строк на оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
7. Для врегулювання строків дії відсторонення обвинуваченого від посади, запропоновано зазначити в кримінально-процесуальному законі, що слідчий, орган дізнання у відповідній постанові повинен вказати про відсторонення обвинуваченого від посади на період досудового розслідування.
8. З метою недопущення порушення прав та свобод особи обґрунтовано встановлення добового строку подання апеляції на постанову судді про призначення судово-психіатричної експертизи, яка зупинятиме виконання постанови судді.
9. Для належного забезпечення реалізації прав обвинуваченого запропоновано доповнити ст. 142 КПК України положення про необхідність роз’яснення обвинуваченому його прав до моменту пред’явлення обвинувачення.
10. Підтримано пропозицію П.В. Коляди про необхідність розроблення механізму юридичної відповідальності з відповідними санкціями за ухилення адвоката та керівника адвокатського об’єднання від виконання ними обов’язків щодо захисту осіб за призначенням слідчого чи суду, створивши відповідну державну юридичну службу та її філіали на місцях при управліннях та відділах юстиції.
11. З метою забезпечення прав та законних інтересів особи у кримінальному судочинстві висунуто пропозицію щодо доповнення ст. 165-2 КПК України про негайне звільнення затриманої особи, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
12. Дисертантом обґрунтовується необхідність доповнення до ст. 154-1 КПК України частину норми, яка б зобов’язувала підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, (відносно яких органами дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом обрано запобіжний захід у вигляді застави), іншими фізичними чи юридичними особами у 3-денний строк вносити на депозит органу досудового розслідування чи суду встановлену суму грошей або передавати інші матеріальні цінності.
13. Для недопущення порушення прав та законних інтересів громадян пропонується складати протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, негайно після фактичного затримання, а в разі необхідності встановлення особи – не пізніше як через три години з моменту фактичного затримання.
14. Обґрунтовано пропозицію про доповнення ч. 2 ст. 165-2 КПК України про подання до суду для розгляду клопотання органу дізнання, слідчого чи прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не пізніше як за 4 години до закінчення 72-годинного строку затримання.
15. Виходячи із конституційних гарантій захисту прав свободи та особистої недоторканості, обґрунтовується доцільність змінити норму ч. 3 ст. 7-3 КПК України таким чином: “При встановленні підстав для ізолювання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, відповідальність за яке передбачена КК України, за поданням слідчого або прокурора суддя за місцем провадження розслідування своєю постановою може помістити неповнолітнього у приймальник-розподільник для неповнолітніх на строк до двох місяців. Суддя розглядає подання, вивчає матеріали кримінальної справи, опитує неповнолітнього, за необхідності вислуховує думку прокурора, в разі присутності законного представника неповнолітнього (батьків або осіб, які їх заміняють). Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого неповнолітнім діяння, щоб запобігти спробам ухилення його від слідства та суду та перешкодити продовженню ним злочинної діяльності, суддя виносить постанову про поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника чи про відмову в цьому”.
16. З метою врегулювання в законодавстві питання щодо порядку одержання рішення суду про огляд затриманої кореспонденції звернуто увагу на необхідність суддею виносити постанову не тільки про накладення арешту на кореспонденцію, а й про згоду на огляд кореспонденції.
17. Внесено пропозицію про доцільність врегулювання в кримінально-процесуальному законодавстві в необхідних випадках призначення судових експертиз до порушення кримінальної справи.
18. Враховуючи проблеми практичної діяльності органів дізнання та досудового слідства, запропоновано змінити ст. 97 КПК України та збільшити строки розгляду заяв, повідомлень про злочини до 5 діб, в разі необхідності перевірки та встановлення приводів та підстав для порушення кримінальної справи – до 15 діб, а у випадках використання спеціальних знань – до 30 діб.
19. З метою забезпечення дотримання строку розгляду заяв, повідомлень про злочини висловлюється пропозиція про доповнення ч. 4 ст. 97 КПК України негайно видавати органам дізнання та досудового слідства необхідні відомості та документи за запитом, а в разі неможливості – протягом 48 годин.
Недосконалість чинного кримінально-процесуального законодавства України ускладнює процес провадження в кримінальних справах, породжує в свою чергу тяганину, внаслідок чого порушуються конституційні права та свободи громадян.
В цілях недопущення порушень закону з охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які берть участь у кримінально-процесуальній діяльності, орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя (суд), які здійснюють кримінально-процесуальне доказування у кримінальних справах повинні мати необхідну наукову базу для використання її в практичній роботі при розкритті та розслідуванні злочинів. Тому, в дисертації при розгляді теоретичних питань щодо кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу, для обґрунтування практичного і теоретичного значення одержаних результатів даного дослідження, наводяться приклади зі слідчої та судової практики, а також використовувався особистий досвід роботи автора як оперативного працівника.
Законодавче закріплення висловлених пропозицій, на нашу думку, стане гарантією забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу, забезпечення здійснення завдань кримінального процесу зробить його більш динамічним та прогнозованим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аббакумов В., Трофименко В. Особливості контролю за дотриманням прав та свобод людини // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №. 8. – С.71
2. Абдрахманов Р. Проблемы уголовно-процессуального задержания // Законность. – 2003. – № 3. – С. 21.
3. Абросимов С. О законности содержания под стражей // Законность. – 1997. – № 2. – С. 42.
4. Акинча Н.А. Привлечение к уголовной ответственности и охрана прав обвиняемого в советском уголовном процессе // Развитие прав граждан СССР и усиление их охраны на современном этапе коммунистического строительства. – Саратов, 1962. – С. 326.
5. Алексеев Н.С., Лукашевич В.З. Ленинские идеи в уголовном судопроизводстве. (Возбуждение уголовного дела и предварительное расследование). – Л.: Изд.-во Ленинград. ун-та, 1970. – 192 с.
6. Аналіз роботи загальних судів України в 1997 році за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 1. – C. 43-48.
7. Аналіз роботи загальних судів України в 1999 році за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 2. – C. 24-31.
8. Аналіз роботи загальних судів України в 2000 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4. – C. 20-29.
9. Аналіз роботи загальних судів України в 2001 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 15-25.
10. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції за 1 півріччя 1998 року за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3 – C. 38-43.
11. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: Монографія. – К.: Вид. дім „КМ Academia”, 2000. – 261 с.
12. Аскин Я.Ф. Проблема времени: Ее философское истолкование. – М.: Мысль, 1966. – 200 с.
13. Асташенков В.Г. Вопросы теории и практики окончания предварительного следствия с направлением дела для предания обвиняемого суду: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – Саратов, 1969. – 18 с.
14. Ахпанов А.Н. Меры процессуального принуждения: социальная ценность, теория и практика применения : Учеб. пособие. – Каргандин. высш. школа; 1989. – 92 с.
15. Багаутдинов Ф. Временное отстранение обвиняемого от должности // Законность. – 2003. – № 4. – С. 14.
16. Бажанов М.И. Свидетели, их права и обязанности по советскому уголовному процессу. – М.: Госюриздат, 1955. – 36 с.
17. Бакаев Д.М., Цымбалистенко И.Ф. Сущность, задачи, формы и методы прокурорского надзора за соблюдением законов органами дознания и досудебного следствия: Учеб. пособие. – Харьков, 1997. – 41 с.
18. Балакшин В. Срок содержания подсудимых под стражей ограничен и для суда // Российская юстиция. – 1996. – № 9. – С. 15.
19. Батюк В.Н. Задержание и заключение под стражу в стадии предварительного расследования. Учеб. пособие. – К., 1990. – 91 с.
20. Бекешко С.П., Матвиенко Е.А. Подозреваемый в советском уголовном процессе. – Минск: Высшая школа, 1969. – 128 с.
21. Беккариа Ч. О преступлении и наказании. – М.: Юридздат, 1939. – 464 с.
22. Белавин А.А. Сроки при задержании лиц, подозреваемых в совершении преступлений // Проблемы предварительного следствия и раскрытия преступлений в деятельности ОВД. – Хабаровск, 1989. – С. 118.
23. Березин Ю.А. Еще раз о соотношении прокурорского надзора и руководства следствием // Предварительное следствие и прокурорский надзор: Сб. науч. тр. – М., 1990. – С. 83.
24. Благодир А. Заходи кримінально-процесуального примусу – гарантія дотримання законності // Актуальні проблеми правознавства. Наук. зб. – Тернопіль, 2001. – Вип. 3. – С. 201-202.
25. Боголюбская Т.В., Коваленко В.В. Понятие и правомерность производства специальных исследований в стадии возбуждения уголовного дела // Формы досудебного производства и их совершенствование. – Волгоград, 1989. – С. 32.
26. Божьев В.П., Жураускас А.И. Пути совершенствования правового регулирования сроков уголовно-процессуального задержания // Правовое принуждение в борьбе с преступностью. – М., 1989. – С. 142-144.
27. Боровский Э. Понятие подозреваемого в советском уголовном процессе // Вестник Московского университета. Серия Х. Право. – М., 1963. – № 1. – С. 34.
28. Бровин Г.И., Романов Е.Я. Проблемы прокурорского надзора за соблюдением законов в изоляторе временного содержания // Уголовно-процессуальные формы борьбы с правонарушителями. – Свердловск, 1983. – С. 104.
29. Бурдейний С.М. Довідка на доручення в.о. Генерального прокурора України від 13.11.1996 року щодо підготовки матеріалу на нараду представників правоохоронних органів / Архів кримінально-судового управління Генеральної прокуратури України. Пропозиції про удосконалення законодавства. – 1996. – С. 3.
30. Бутов В.Н. Уголовный процесс Австрии. – Красноярск; Изд-во Красноярского ун-та, 1988. – 86 с.
31. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К., 1993. – № 4. – 340 с.
32. Варфоломєєва Т.В. Експертиза у судовій практиці / За ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 265 с.
33. Васильев Л.М. Процессуальные сроки в советском уголовном судопроизводстве: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Грозный: Грозненский рабочий, 1972. – 19 с.
34. Відмовний матеріал № 124-3569. Архів Шевченківського районного відділу Львівського міського управління УМВС України за 2005 р.
35. Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3. – c. 6-10.
36. Волынский В.А. Технико-криминалистическое обеспечение раскрытия и расследования преступлений. – М., 1994. – 132 с.
37. Врублевський О. Диференціація повноважень суду та прокуратури при розгляді клопотань про провадження слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 88-90.
38. Врублевський О.С. Примусова виїмка: проблеми провадження та шляхи нормативного вдосконалення // Науковий вісник НАВСУ.– 2002. – Вип. 3. – С. 217.
39. Галаган В.І. Застосування деяких заходів процесуального примусу у світлі додержання конституційних прав і свобод людини // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 60
40. Галкин А., Богатырев Н. Судебный контроль за сроками рассмотрения дел // Российская юстиция. – 2000. – № 7. – С. 41-42.
41. Галкин Б.А., Калашникова Н.Я. Уголовный процесс. – М., 1949. – 228 с.
42. Гель А., Колос С. Строки тримання під вартою на стадії досудового розслідування: проблемні питання // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4. – С. 139-144.
43. Гончаренко В.Г. Використання спеціальних знань у стадії порушення кримінальної справи: Теорія і практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах. (Тези доповідей наук.-практ. конф.). – К., 2002. – Ч.2. – С. 10-11.
44. Горбачов В.П. Щодо подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Зб. наук. статей. – 2001. – № 2. – С. 209.
45. Горбачев В.Г., Райская Е.А. Роль приемников-распределителей для несовершеннолетних в раскрытии преступлений // Проблемы исполнения наказания в воспитательно-трудовых колониях и предупреждение преступности молодежи. – М., 1989. – с. 79.
46. Горобец В. Принятие судового решения о заключении под стражу // Российская юстиция. – 2002. – № 6. – С. 17.
47. Гробов С.М. О классификации уголовно-процессуальных гарантий обвиняемого // Гарантии прав личности в социалистическом уголовном праве и процессе. – Ярославль, 1977. – С. 70-71.
48. Громов Н. Отстранение обвиняемого от должности: комментарий // Советская милиция. – 1989. – № 3. – С. 50.
49. Гуляев А.П. Понятие и виды процессуальных сроков // Труды Всесоюзного НИИ МВД СССР. – М., 1972. – № 23. – С. 78.
50. Гуляев А.П. Процессуальные сроки в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования. – М.: Юридическая литература, 1976. –143 с.
51. Гуляев А.П. Процессуальные сроки на предварительном следствии и дознании в советском уголовном процессе: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1971. – 18 с.
52. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1981. – 192 с.
53. Гуляев А.П., Комаров Б.В., Малиновкин С.М. Комментарий к Положению о порядке кратковременного задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления / Под ред. С.В. Мурашова. – М.: Юридическая литература, 1982. – 55 с.
54. Гуценко К.Ф. Уголовный процесс: Учеб. пособие. – М.: Госюриздат, 1997. – 452с.
55. Давыденко Л.М., Кондратьев А.В. Особенности задержания лица по подозрению в совершении преступления в соответствии с требованиями нового уголовно-процессуального законодавства // Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 28-31.
56. Даль В.И. Толковый словарь живого велико-русского языка: В 4 т. – М., 1989-1991. – Т.4. – 1991. – 683 с.
57. Донченко Ю.В. Застава як запобіжний захід в кримінальному процесі України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 19 с.
58. Дубинский А., Сербулов В. Привлечение в качестве обвиняемого: Учеб. пособие. – К., КВШ СССР, 1989. – 55 с.
59. Дуванський О. Затримання особи та обрання їй запобіжного заходу у вигляді взяття під варту: у чинному КПК України та у його проектах // Право України. – 2005. – № 6. – С. 62.
60. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М., Юридическая литература, 1965. – 367 с.
61. Жуковский В.М. О времени разъяснения обвиняемому его прав // Актуальные проблемы охраны прав личности в советском уголовном судопроизводстве. – Свердловск, 1989. – С. 50-56.
62. Заїка С. Поняття та значення строків у кримінальному процесі // Підприємство, господарство і право. – 2003. – № 7. – С.128.
63. Заїка С.О. Строки досудового розслідування: Теорія і практика застосування кримінального і кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах.(Тези доповідей наук.-практ.конф.). – К., 2002. – Ч.1. – С. 184-185.
64. Заїка С.О. Щодо порядку обчислення строків в кримінальному процесі // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 1 (41). – С. 41-44.
65. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. // Україна. Закон. Основні чинні кодекси та закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – К.: Махаон, 2003. – 976 с.
66. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность. – Казань, 1981. – 136 с.
67. Зубар В. Проблемні питання застосування кримінально-процесуального законодавства // Право України. – 2003. – № 11. – С. 87-88.
68. Иванов В.А. Прокурорский надзор за исполнением законов при предварительном расследовании : Учеб. пособие. – Уфа, 2001. – С. 11.
69. Известия. – 1987. – 23 декабря. – С.2.
70. Изотова И.В. К вопросу об эффективности судового контроля за законностью и обоснованностью ареста и продления его срока // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1996. – №4. – С. 104.
71. Исаенко В. Проблема выполнения следственных действий до возбуждения уголовного дела // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С. 86.
72. Канарский С. Уголовно-процессуальный кодекс. Научно-теоретический и практический комментарий. – 2-е изд., перераб. и доп. Теорет. часть сост. проф. П.И. Люблинским. – К., 1930. – 384 с.
73. Карнеева Л.М. Привлечение в качестве обвиняемого. – М.: Госюриздат, 1962. – 93 с.
74. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захист прав і свобод людини і громадянина в Україні: Доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. – К., 2002. – 412с.
75. Кітура А. Взяття під варту та продовження строків тримання під вартою // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5. – С. 61.
76. Клочков В. Про вдосконалення процедури обчислення строків тримання під вартою // Право України. – 1998. – № 1. – С. 66.
77. Клочков В. Проблема обчислення строків тримання під вартою і додержання конституційного права громадян на свободу та особисту недоторканність // Право України. – 1998. – № 3. – С. 33-34.
78. Клочков В. Прокурорський нагляд за додержанням строків тримання під вартою // Вісник прокуратури. – 2004. – № 8 (38). – С. 57-64.
79. Клочков В. Прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю обрання запобіжного заходу // Вісник прокуратури. – 2004. – № 6. – С. 42.
80. Коваленко Е.Г. Использование экспертных знаний в деятельности органов внутренних дел по предупреждению хищений социалистического имущества: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Джержинського, 1990. – 87 с.
81. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.
82. Коваленко Є.Г. Порядок і строки розгляду в суді кримінальних справ під час апеляційного провадження // Міжнародне право і національне законодавство : Зб. наук. пр. профес.-виклад. складу кафедр правових дисциплін, 2002. – Вип. 2. – С. 164-170.
83. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
84. Коваленко Є.Г., Лисов Н.Н. Про доцільність призначення окремих видів експертиз у стадії порушення кримінальної справи // Радянське право. – 1986. – № 5. – С. 67-72.
85. Коваленко Е.Г., Лукьянчиков Е.Д. Судебные експертизы в практике расследования органами внутренних дел хищений социалистической собстенности: Учеб. пособие. – Киев: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинського, 1988. – 72 с.
86. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
87. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
88. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 200 с.
89. Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1996. – с. 83.
90. Комсомольская правда в Украине. – 2001. – 17 октября. – С.4.
91. Конституція України. – К., 1996. – 80 с.
92. Корепанова Т.Л. Виды процессуальных сроков и особенности их правового регулирования в российском уголовно-процессуальном законодательстве: Лекция. – Домодедово, 2000. – 19 с.
93. Костанов Ю.А., Назаров В.В. Некоторые вопросы регулятивной функции сроков в уголовном судопроизводстве // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1984. – Вып. 40. – С. 67-72.
94. Кримінальна справа № 1-521. Архів Василевського районного суду Запорізької області за 2002 р.
95. Кримінальна справа № 1-241. Архів Дніпропетровського апеляційного суду за 2005 р.
96. Кримінальна справа № 1-166. Архів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за 2004 р.
97. Кримінальна справа № 1-265. Архів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за 2004 р.
98. Кримінальна справа № 1-19. Архів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за 2005 р.
99. Кримінальна справа № 1-26. Архів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за 2005 р.
100. Кримінальна справа № 1-56. Архів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за 2005 р.
101. Кримінальна справа № 1-452. Архів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за 2005 р.
102. Кримінальна справа № 1-115. Архів Житомирського районного суду за 2004 р.
103. Кримінальна справа № 1-78. Архів Жмеринського апеляційного суду за 2004 р.
104. Кримінальна справа № 1-385. Архів Залізничного районного суду м. Львова за 2003 р.
105. Кримінальна справа № 1-328. Архів Залізничного районного суду м. Львова за 2004 р.
106. Кримінальна справа № 1-299. Архів Залізничного районного суду м. Львова за 2004 р.
107. Кримінальна справа № 1-123. Архів Київського районного суду м. Сімферополя за 2005 р.
108. Кримінальна справа № 1-429. Архів Київського районного суду м. Харькова за 2003 р.
109. Кримінальна справа № 1-144. Архів Луганського апеляційного суду за 2003 р.
110. Кримінальна справа № 1-045. Архів Львівського апеляційного суду за 2004 р.
111. Кримінальна справа № 1-402. Архів Львівського апеляційного (обласного) суду за 2004 р.
112. Кримінальна справа № 1-580. Архів Львівського апеляційного суду за 2004 р.
113. Кримінальна справа № 7/99. Архів Московського обласного суду за 2003 р.
114. Кримінальна справа № 1-257. Архів Радивилівського районного суду Рівненської області за 2003 р.
115. Кримінальна справа № 1-56. Архів Самбірського міськрайонного суду Львівської області за 2003 р.
116. Кримінальна справа № 1-213. Архів Самбірського міськрайонного суду Львівської області за 2004 р.
117. Кримінальна справа № 1-258. Архів Сколівського районного суду Львівської області за 2004 р.
118. Кримінальна справа № 1-74. Архів Стрийського міського суду Львівської області за 2006 р.
119. Кримінальна справа № 1-155. Архів Стрийського міського суду Львівської області за 2004 р.
120. Кримінальна справа № 1-343. Архів Трускавецького міського суду Львівської області за 2004 р.
121. Кримінальна справа № 1-23. Архів Трускавецького міського суду Львівської області за 2005 р.
122. Кримінальна справа № 1-54. Архів Трускавецького міського суду Львівської області за 2006 р.
123. Кримінальна справа № 1-67. Архів Ужгородського апеляційного суду за 2001 р.
124. Кримінальна справа № 1-359. Архів Харківського апеляційного (обласного) суду за 2004 р.
125. Кримінальна справа № 1-20. Архів Харківського апеляційного суду за 2005 р.
126. Кримінальна справа № 1-359. Архів Центрального районного суду м. Сімферополя за 2005 р.
127. Кримінальна справа № 1-247. Архів Шевченківського районного суду м. Львова за 2004 р.
128. Кримінальна справа № 1-294. Архів Шумського районного суду Тернопільської області за 2001 р.
129. Кримінальна справа Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, № 155-1122 від 17.09.2005 р.
130. Круглов И.В., Бопхоев Х.В. Фактическое задержание и доставление лица, задержанного по подозрению в совершении преступления // Российский следователь. – 2005. – № 5. – С. 3.
131. Кудин Ф.М. Охрана прав личности и уголовно-процессуальное принуждение // Гарантии прав лиц, участвующих в уголовном судопроизводстве. – Свердловск, 1975. – С. 28-29.
132. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні : Підручник/ За ред. Е.О. Дідоренка. – Луганськ; 2004. – 423 с.
133. Кутоманов Д.Є. Правозахисна функція прокурора у досудовій стадії кримінального процесу // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення : Матер. міжнар. наук.- практ. семінару, 1-2 грудня 2005 р., м. Харків / Редкол.: В.В. Сташис та ін. – Х.: К.: ЦНТ „Гопак”, 2006. – С. 224.
134. Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе, М.: Юридическая литература, 1973. – 199 с.
135. Ларин А. Нельзя ограничивать право судьи немедленно освободить лицо, лишенное свободы незаконно // Российская юстиция. – 1997. – № 1. – С. 15-16.
136. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Юридическая литература, 1965. – 156 с.
137. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. – М.: Юридическая литература, 1986. – 159 с.
138. Летучих В.И. Сроки подачи жалоб в досудебных стадиях советского уголовного процесса // Сибирские юридические записки (проблемы борьбы с преступностью). – Иркутск-Омск, 1973. – Вып. 3. – С. 178-180.
139. Лившиц В.Я. Вопрос о сокращении судебного следствия в уголовном процессе // Советское государство и право. – 1947. – № 2. – С. 58.
140. Лившиц Ю.Д. Меры процессуального принуждения в советском уголовном процессе: Автореф. дисс…канд. юрид. наук. – М., 1958. – 19 с.
141. Лобойко Л.М., Черненко А.П. Поняття кримінально-процесуальної дії // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – Вип. 1 (26). – С. 210-211
142. Лужков Ю.В. Укреплять законность и правопорядок // Законность. – 1991. – № 9. – С. 2.
143. Ляш А.А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса. Учеб. пособие. – К.: Изд. НИИ РИО; КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. – 90 с.
144. Ляш А.О. Кримінальний процесс (загальна частина). Навч. посіб. Для дистанційного навч. – К: Відкритий міжнар. ун-т розвитку людини “Україна”. – 2006. – 224 с.
145. Ляш А.О. Проблеми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами ОВС у сучасних умовах // Використання сучаних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю. – К. – 2000. – С. 126-131.
146. Маляренко В. Кримінально-процесуальне законодавство України: питання становлення і розвитку // Право України. – 2003. – № 9. – С. 10-11.
147. Маляренко В. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства // Право України. – 2001. – № 3. – С. 15-18.
148. Маляренко В. Ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи // Право України. – 2002. – № 4. – С. 48-53.
149. Маляренко В. Щодо строків кримінального процесу // Право України. – 2000. – №1. – С. 17-22.
150. Маляренко В.Г., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: деякі проблеми і шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
151. Марітчак Т.М. Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту місцевими та апеляційними судами // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 6 (34). – С. 39-43.
152. Мацьків Г.Я. Виконання процесуальних строків у судовому провадженні – головне завдання кримінального судочинства з охорони прав та законних інтересів громадян // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 4. – С. 183-190.
153. Мацьків Г. Дотримання процесуальних строків при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваного та обвинуваченого // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 139-143.
154. Мацьків Г. Кримінально-процесуальні строки як гарантія прав та законних інтересів учасників процесу // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 147-150.
155. Мацьків Г. Проблеми обчислення та додержання строків органами дізнання // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 147-150.
156. Мацьків Г.Я. Проблеми продовження строків тримання під вартою // Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (осінні читання). Матеріали науково-практичної конференції. 11 листопада. – Львів. – 2005. – С. 190-191.
157. Мацьків Г.Я. Процесуальні терміни обрання і скасування тимчасового запобіжного заходу щодо підозрюваного у вчиненні злочину // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском простанстве (книга 3): Материалы международной научно-практической конферении в 3-х кн. – К.: Ун-т экономии и права «Крок», 2006. – С. 128-132.
158. Мацьків Г. Строки як гарантії здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законів при реалізації заходів процесуального примусу // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 150-153.
159. Мацьків Г. Теоретичні та практичні питання обчислення процесуальних строків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підсудного // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 163-166.
160. Мельник М.І. Законодавчі пропозиції щодо вдосконалення системи запобіжних заходів у кримінальному судочинстві // Законодавство України. – 2002. – № 6. – С. 10-12.
161. Мельников В.Ю. Процессуальное оформление задержания заподозренного лица и его допрос // Российский следователь. – 2003. – № 9. – С. 26-27.
162. Мизулина Е. Новый порядок ареста и задержания соответствуют Конституции Российской Федерации и международным правовым стандартам // Российская юстиция. – 2002. – № 6. – С. 14-15.
163. Митрохин Н.П. Законность и демократизм предварительного следствия. – Минск, 1979. – 206 с.
164. Михайленко О. Момент як окрема одиниця в часових параметрах кримінального процесу // Вісник прокуратури. – 2000. – № 4. – с. 46-47.
165. Михайловская И.Б. Современный уголовный процесс США: Автореф. дисс… д-ра юрид. наук. – М., 1972. – 48 с.
166. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
167. Михеенко М.М. Уголовно-процесуальное право Англии, США и Франции. (Учеб. пособие). – К., 1969. – Ч.1. – 108 с.
168. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / Відп. ред. В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К., 1997. – 621 с.
169. Мінюков А. Повноваженя прокуратури при забезпеченні додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина на досудовому слідстві // Право України. – 2002. – № 10. – С. 35-36.
170. Міщенко С.М., Солоткий С.А. Взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5 (39). – С. 45-48.
171. Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право : Україна, ФРН, Франція, Англія, США : Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 398 с.
172. Морщакова Т.Г. Процессуальные сроки и организация судопроизводства по уголовным делам // Комментарий судебной практики за 1982 год. М., 1983. – С. 121.
173. Мусиенко А.В., Фаринич П.И. Некоторые вопросы обеспечения прав обвиняемого при предъявлении обвинения // Уголовно-процессуальные проблемы предварительного следствия и пути его совершенствования. Волгоград, 1985. – С. 67-71.
174. Наглядове провадження № 198. Архів прокуратури Залізничного району м. Сімферополя за 2005 р.
175. Наглядова справа № 12. Архів Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області за 2002 р.
176. Наглядова справа № 36. Архів Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області за 2005 р.
177. Нагнойный Я.П. О возможности назначения экспертизы до возбуждения уголовного дела // Криминалистика и судебная экспертиза. К., 1967. – Вып. 4. – С. 36.
178. Назаров В.В. Правове регулювання приводу в Кримінально-процесуальному кодексі України //Науковий вісник НАВСУ. – К., 2004. – Вип.2. – С. 68-72.
179. Наказ Генерального прокурора України № 4/1 від 20.04.2004 року “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які провадять дізнання та досудове слідство”, п. 5.1. – 6.
180. Напреенко А.А. Усиление прокурорского надзора за содержанием лиц, подозреваемых в совершении преступления // Актуальные проблемы судоустройства, судопроизводства и прокурорского надзора. – М., 1986. – С. 91.
181. Настольная книга следователя. – М.: Госюриздат, 1949. – 562 с.
182. Научно-практический комментарий к УПК РСФСР. – М., 1970. – 748 с.
183. Никоненко М. Визначення моменту встановлення особи, яка вчинила злочин // Право України. – 1999. – № 1. – С. 92-94.
184. Никоненко М.Я. Новий погляд на кримінально-процесуальне затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2003. – № 21. – С. 488.
185. Ніколаєв О. Підстави притягнення особи як обвинувачеого і забезпечення її права та законних інтересів // Право України. – 2000. – № 10. – С. 95-96.
186. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Укл. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: “Аконіт”, 1999. – Т.3: – ОБЕ-РОБ. – 928 с.
187. Общая теория советского права /Под ред. С.Н. Братуся и И.С. Самощенка. М., 1966. – 428 с.
188. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Изд. 10-е, стереотип. / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – М.: Сов. энциклопедия, 1973. – 846 с.
189. Палиашвили А.Я. Надзор прокурора за соблюдением законов при проведении экспертизы // Экспертиза при расследовании преступлений (информационные материалы). – Вильнюс, 1969. – Вып. 7. – С. 125-128.
190. Пашин С.А., Букалов П.Ф. Обжалование арестов : Практ. пособие. – Изд. 2. – Донецк; Донецкий Мемориал, 2002. – 40 с.
191. Переверзев М.Н. Властно-направляющий характер полномочий прокурора в стадии предварительного расследования // Гарантии прав лиц, участвующих в уголовном судопроизводстве. – Свердловск. – 1975. – С. 96-98.
192. Петрухин И.Л. Личная жизнь: пределы вмешательства. – М.: Юридическая литература, 1989. – 245 с.
193. Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе / Отв. ред. И.Б.Михайловская. – М.: Юриздат., 1989. – 252 с.
194. Пишньов Д.І. Щодо питання ролі прокурора в кримінальному судочинстві // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків, 1997. – С. 131.
195. Погорецький М.А. Затримання підозрюваного: проблеми обґрунтування рішення // Юридичний радник. – Х., 2007. – № 6 (20). – С. 92-97.
196. Погорецький М.А. Матеріали оперативно-розшукової діяльності як підстави до проведення окремих слідчих дій. Зб. наук. праць Національної академії Служби безпеки України. – К.: Вид-во НА СБ України, 2006. – № 17. – С. 84-88.
197. Пого