КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ БАНДИТИЗМУ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БЕДРИКІВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 343.9.01

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ БАНДИТИЗМУ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Ярмиш Олександр Назарович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрН України

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………………… 3
ВСТУП……………………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА БАНДИТИЗМУ……….. 13
1.1. Історичний розвиток кримінальної відповідальності за бандитизм в Україні……………………………………………………………………………. 13
1.2. Поняття та ознаки бандитизму за кримінальним законодавством України……………………………………………………………………………. 28
Висновки до розділу 1……………………………………………………………. 57
РОЗДІЛ 2 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНДИТИЗМУ…64
2.1. Кількісно-якісні показники злочину, передбаченого статтею 257 КК України…………………………………………………………………………….. 64
2.2. Основні кримінологічні ознаки осіб, які вчинили бандитизм, та жертв бандитського нападу………………………………………….…………………... 79
2.3. Особливості детермінації бандитизму………………………….................... 103
Висновки до розділу 2………………………………………………..…………... 120
РОЗДІЛ 3 ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ БАНДИТИЗМУ…………….…….… 124
3.1. Заходи загально-соціального та спеціального запобігання бандитизму………………………………………………………………….…….. 124
3.2. Віктимологічні заходи запобігання бандитизму……….………….……….. 142
3.3. Використання досвіду зарубіжних правоохоронних органів у запобіганні організованій злочинності…………………………………………………..……. 157
Висновки до розділу 3…………………………………...........................................184
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….….……. 187
ДОДАТКИ………………………………………………………………..………. 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….….. 213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АР Крим – Автономна Республіка Крим
ВРУ – Верховна Рада України
ВСУ – Верховний Суд України
ГПУ – Генеральна прокуратура України
ГУБОЗ – Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю
ДІТ – Департамент інформаційних технологій
ЗМI – засоби масової інформації
КК – Кримінальний кодекс
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ
ОВС – органи внутрішніх справ
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
РНБОУ – Рада національної безпеки і оборони України
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України

ВСТУП

Актуальність теми. Криміногенна ситуація, що склалася в Україні, перетворилася на найбільш небезпечне соціальне зло, яке створює серйозну загрозу становленню та розвитку суверенної держави. Одним з чинників, що її обумовлюють, є наявність такого негативного соціального явища, як організована злочинність в усіх формах її прояву та бандитизму зокрема. Незважаючи на стабільну тенденцію до поступового зменшення кількості злочинів цього виду, бандитизм залишається одним з найбільш небезпечних загальнокримінальних проявів організованої злочинності. Так, упродовж 1992–2008 рр. в Україні зареєстровано 885 фактів бандитизму та виявлено 2346 осіб, які вчинили цей злочин. Зокрема, тільки за період 1996–2008 рр. за вироками, що набули законної сили, засуджено за бандитизм 712 осіб. Водночас зазначені цифри не повною мірою відображають масштаби поширення бандитизму через відносно незначну частку розкриття, обмеженості практичних прийомів і способів відмежування суміжних з бандитизмом складів злочинів. Майже у 60 % порушених за фактом бандитизму кримінальних справ кваліфікація змінена на розбійний напад. Засуджується лише четверта частина осіб, які вчинили злочини цієї категорії.
Така ситуація зумовлена багатьма чинниками, зокрема, високим рівнем суспільної небезпеки бандитизму, його поєднанням з іншими тяжкими та особливо тяжкими злочинами (вбивство, нанесення тілесних ушкоджень, розбійний напад, вимагання, захоплення заручників тощо), різноманітністю злочинних форм і проявів, складністю кваліфікації та доказування різних його аспектів. Усе це зумовлює необхідність проведення кримінально-правового та кримінологічного дослідження проблем бандитизму, розроблення нової системи запобігання цьому виду злочину.
У рамках багатьох теоретико-методологічних досліджень окремі автори вивчали кримінально-правові та кримінологічні аспекти збройних нападів, зокрема, вчинених бандами. Відомими авторами таких наукових праць в Україні є Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, В.Ф. Антипенко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Ф.Г. Бурчак, В.В. Василевич, М.В. Володько, П.А. Воробей, В.В. Голіна, В.К. Грищук, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, В.М. Дрьомін, В.П. Ємельянов, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.М. Джужа, М.В. Корнієнко, Я.Ю. Кондратьєв, Є.К. Марчук, В.В. Петров, М.І. Мельник, В.І. Осадчий, В.О. Навроцький, А.В. Cавченко, В.В. Сташис, В.П. Тихий, В.Я. Тацій, П.Л. Фріс, В.І. Шакун, Н.М. Ярмиш, а серед російський вчених – О.І. Гуров, А.І. Долгова, В.В. Лунєєв, О.С. Никифоров, В.С. Овчинський та інші.
Зазначені наукові дослідження мають вагоме науково-теоретичне та практичне значення, однак значна їх кількість проводилась в якісно інших соціальних, економічних та політичних умовах життя нашого суспільства і ґрунтувалася на кримінальному законодавстві колишнього СРСР. Крім того, питання кримінологічної характеристики бандитизму та заходів запобігання цьому виду злочину розглядались у працях цих науковців у зв’язку з аналізом більш загальних питань – проблем співучасті у злочині, відповідальності за державні злочини та злочини проти громадської безпеки тощо. Винятком є монографічні (дисертаційні) дослідження І.В. Іваненка «Бандитизм: кримінологічне та кримінально-правове дослідження» (2003) та В.В. Голіни «Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження» (2004), І.І. Радіонова «Кримінальна відповідальність за бандитизм» (2004), Р.Л. Чорного «Бандитизм за кримінальним правом України» (2007). Але, незважаючи на суттєву теоретичну та практичну значимість результатів дослідження, викладених у працях цих вчених, проблему сучасного бандитизму можна віднести до недостатньо досліджуваних у вітчизняній кримінології, оскільки щороку й бандитизм як різновид злочинів, й особи, які вчиняють цей злочин, під впливом багатьох чинників (економічних, соціальних, політичних) набувають нових ознак і проявів, змінюється сутність бандитизму і його кількісно-якісні характеристики.
Крім того, залишилось ще чимало дискусійних питань, зокрема, щодо розуміння і співвідношення таких негативних явищ, як бандитизм й організована злочинність, визначення ознак, що характеризують бандитизм і відмежовують його від схожих складів злочинів, розроблення понятійного апарату бандитизму, а також щодо вирішення багатьох проблем запобігання цьому негативному явищу.
Вищезазначене зумовлює необхідність й актуальність проведення подальших кримінологічних і кримінально-правових досліджень бандитизму, за допомогою яких можливо отримати більш повну кримінологічну характеристику сучасного бандитизму в Україні, а також визначити основні напрями запобігання цьому негативному явищу. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність розроблення системи заходів запобігання такого виду злочинів, що забезпечить ефективність її функціонування в нових соціальних, економічних, політичних умовах життєдіяльності країни.
Вищенаведене свідчить про необхідність узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій розвитку сучасного бандитизму, вирішення на цій підставі низки проблем, пов’язаних із внесенням пропозицій щодо їх розв’язання в теорії, законотворчості та практиці правоохоронних і деяких інших органів влади, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр. (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, зокрема, в частині виконання п. 13 Заходів цієї Програми); Стратегії національної безпеки України (затверджено Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007); Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр. (затверджені наказом МВС України від 05 липня 2004 р. № 755); Основних напрямів наукових досліджень КНУВС на 2008–2010 рр. (п. 3.3.4). Тему дисертаційного дослідження розглянуто та схвалено Академією правових наук України (реєстр. № 593, 2009).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих заходів запобігання бандитизму в Україні, на основі комплексного кримінологічного аналізу його стану і тенденцій, причин й умов, що сприяють вчиненню бандитських нападів.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань, що становлять зміст дисертаційного дослідження:
- дослідити історико-правову сутність бандитизму та розвиток кримінальної відповідальності за цей злочин;
- сформулювати поняття сучасного бандитизму та виділити його основні ознаки;
- розкрити зміст основних ознак банди та здійснити їх класифікацію;
- дослідити кримінологічну характеристику бандитизму, включаючи його стан і тенденції, специфіку особи злочинця та жертви злочину, детермінаційних чинників даного виду злочину;
- розробити систему загально-соціальних та спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на удосконалення діяльності правоохоронних органів щодо запобігання бандитизму в Україні;
- запропонувати заходи віктимілогічного запобігання бандитизму з метою зниження рівня віктимності окремих категорій осіб та віктимізації в цілому;
- вивчити зарубіжний досвід запобігання бандитизму та внести пропозиції щодо його впровадження в діяльність правоохоронних органів України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають з приводу вчинення бандитизму.
Предмет дослідження – кримінологічна характеристика та заходи запобігання бандитизму.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставлених у роботі мети й завдань дослідження, його об’єкта та предмета, а саме: історично-правовий метод, що використано в дослідженні сутності бандитизму (підрозділ 1.1); логіко-семантичний метод та метод сходження від абстрактного до конкретного, що сприяв поглибленню понятійного апарату (підрозділи 1.2, 2.3, 3.1, 3.2). Методи групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано при дослідженні детермінаційного комплексу бандитизму, системи запобігання бандитизму (розділи 2, 3). Застосування соціологічного методу дослідження у формі анкетування дало змогу визначити основні кримінологічні ознаки бандитизму (підрозділи 2.2, 2.3). Статистичний метод дослідження надав можливістьдослідити стан, структуру та динаміку бандитизму (підрозділ 2.1). Структурно-логічний та компаративний методи використовувались для розроблення нових, сучасних підходів до питання запобігання цьому виду злочинів (розділ 3).
Емпіричною основою дослідження є результати анкетування 390 осіб, які були засуджені за бандитизм і відбувають покарання в місцях позбавлення волі, та вивчення їх особових справ, результати вивчення кримінальних справ про бандитизм, розглянуті судами Донецької, Івано-Франківської, Львівської, Одеської, Тернопільської та Харківської областей; інформація Департаменту інформаційних технологій МВС України про стан злочинності на території держави. У роботі використано й інші статистичні й аналітичні матеріали щодо стану бандитизму у країні, а також значний особистий практичний досвід проходження служби в ГУБОЗ МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що в межах цілісного наукового дослідження, що ґрунтується на аналізі значного емпіричного та статистичного матеріалу, комплексно вивчено проблеми сучасного бандитизму у країні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:
- запропоновано розглядати кримінальну відповідальність за бандитизм в Україні в межах двох основних історичних блоків (перший – від ХІ ст. і до 20-х років ХХ ст. – становлення кримінального законодавства про бандитизм; другий – від 20-х років ХХ ст. і до прийняття у 2001 р. нового КК України – безпосередня криміналізація бандитизму та вдосконалення кримінальної відповідальності за цей злочин), при цьому встановлено, що в жодному з окреслених періодів не ставилась під сумнів можливість декриміналізації бандитизму;
- сформульовано авторське визначення бандитизму як створення озброєної організованої групи (банди) з метою нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі;
- обґрунтовано необхідність внесення змін та доповнень до ст. 28 КК України щодо визначення поняття та ознак вчинення злочину злочинною організацією; ст. 255 КК України, в якій уточнюється мета створення злочинної організації; ст. 257 КК України, в якій уточнюються складові елементи бандитизму;
удосконалено:
- кримінологічну характеристику бандитизму, зокрема його рівень, структуру, динаміку, елементи кримінологічної характеристики осіб, які вчинили бандитизм, та жертв бандитського нападу;
- зміст функцій ГУБОЗ МВС України щодо покращення їх діяльності з метою запобігання бандитизму, а саме: проведення комплексного аналізу і розроблення запобіжних заходів стосовно таких злочинів, як викрадення людини, незаконне позбавлення волі, вбивства, вчиненого на замовлення, бандитизм, групові розбої та грабежі;
- перелік загальнодержавних заходів із запобігання бандитизму, що спрямовані на створення передумов, які перешкоджатимуть проникненню кримінальних елементів і їх представників до органів законодавчої, виконавчої, судової влади і суттєвому зниженню їх впливу на діяльність соціальних інститутів держави;
дістало подальший розвиток:
- етимологія, семантика та тлумачення терміна «банда», яке хоча і має іноземне походження, однак у межах національного правового поля асоціюється з такими рисами (ознаками): «груповий характер», «схожість з розбоєм», «можливість вчинення інших небезпечних злочинів», «протиправне об’єднання», «озброєність», «спільність вчинення нападів» (умовними синонімами цього слова є такі: велика компанія, натовп, союз, артіль, загін, зграя, шайка, злочинна група тощо);
- пропозиції стосовно реорганізації системи правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з бандитизмом, зокрема стосовно усунення дублювання функцій і повноважень; посилення їх спеціалізації; оптимізації штатної та організаційної структури; впровадження в їх роботу сучасних інформаційних технологій; значного підвищення соціального статусу та поліпшення грошового утримання працівників правоохоронних органів, при одночасному посиленні відповідальності за стан правопорядку і безпеки у країні; інтеграції національних правоохоронних органів у міжнародні антикримінальні організації; оптимізації системи підготовки і навчання кадрів спеціальних підрозділів;
- заходи віктимологічного запобігання бандитизму на спеціально-кримінологічному рівні щодо виготовлення і розповсюдження спеціальних пам’яток; висвітлення в засобах масової інформації повідомлень про факти бандитизму та їх соціальні наслідки; надання практичної допомоги громадянам за місцем проживання у встановленні засобів сигналізації, а також орієнтування їх на підтримання постійного зв’язку з правоохоронними органами; наближення постів і маршрутів нарядів патрулювання до найбільш криміногенних об’єктів і територій; проведення цілеспрямованих бесід, зборів, нарад, тренінгів і занять з особами, які характеризуються підвищеним ступенем віктимності; проведення спільних нарад.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладені в дисертації положення використовуються:
у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін з курсів кримінології, кримінологічної віктимології та профілактики злочинів, у тому числі при підготовці та перепідготовці кадрів на службу в ОВС (акт впровадження в навчальний процес КНУВС від 10 грудня 2009 р.);
у нормотворчості – для удосконалення чинного кримінального законодавства (акт впровадження в діяльність Інституту законодавства Верховної Ради України від 14 грудня 2009 р. № 22/567-1-15);
у науково-аналітичній діяльності – при виконанні робіт по підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів (акт впровадження в діяльність РНБО України від 14 грудня 2009 р.).
Результати дослідження можуть бути використані в науково-дослідній роботі під час подальшого дослідження проблем запобігання організованій злочинності.
Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У монографії «Бандитизм: соціально-правовий і кримінологічний аналіз», підготовленій у співавторстві, автору належить підрозділи присвячені розгляду питань кримінологічного аналізу бандитизму.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, окремі її аспекти, одержані узагальнення і результати обговорено на засіданнях кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ та оприлюднено на наукових і науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема на: IV міжнародній науково-практичній конференції «Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності» (Київ, 2009) та на загальноуніверситетській науково-практичній конференції «Проблеми кримінально-правових наук: історія, сучасність, міжнародний досвід (пам’яті професора П.П. Михайленка)» (Київ, 2009).

Публікації. Основні положення проведеного дослідження відображено у восьми наукових статтях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, дві – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, а також у монографії «Бандитизм: соціально-правовий і кримінологічний аналіз».

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення проблем, що стосуються кримінально-правової та кримінологічної характеристики бандитизму, аналізу його стану та динаміки, детермінант і віктимологічних особливостей, а також розробки основних напрямів і шляхів удосконалення запобіжної діяльності в цій сфері. Найбільш важливими є такі висновки та пропозиції:
1. З історично-правового погляду банди як специфічні форми злочинної діяльності були невід’ємною частиною української державності у всі часи її становлення та розвитку. Під впливом численних історичних, політичних та інших факторів такий склад злочину як бандитизм зазнав багатьох змін. В різні часи в кожний з його елементів законодавцем вкладався по-різному. Також змінювалися й науково-практичні погляди на зазначені елементи. Проте у всі історичні часи цей вид злочину вважався одним із найнебезпечніших. І якщо до 20-х рр. ХХ ст. в Україні злочини, вчинені бандами, являли собою складову загальнокримінальної злочинності та характеризувалися корисливо-насильницькою спрямованістю, то наступні події – захист здобутків Жовтневої революції 1917 р., колективізація сільського господарства, протидія антирадянським виступам – зумовили новий етап розвитку бандитизму, надавши йому політичної забарвленості. На нашу думку, у виділеному нами другому основному історичному блоці розвитку кримінальної відповідальності за бандитизм (від 20-х років ХХ ст. і до прийняття у 2001 р. нового КК України) варто виокремити такі періоди: 1) з 20-х рр. по 50-ті рр. ХХ ст. – політичний бандитизм, якому властива політична спрямованість злочинної діяльності банд; 2) 60–80-ті рр. ХХ ст. – традиційний кримінальний бандитизм, який мав корисливо-насильницьку спрямованість; 3) з 90-х років і дотепер – сучасний бандитизм, що має якісно новий рівень діяльності озброєних організованих злочинних угрупувань
2. У диспозиції ст. 257 «Бандитизм» термін «організація» щодо банди (порівняно з терміном «створення») законодавцем вжито невдало і широко, тому його варто замінити терміном «створення», оскільки: по-перше, саме через створення формується, започатковується чи засновується банда, і саме це властиво первинному (початковому) етапу її існування, тоді як організація – це більш складний і подальший процес розвитку банди, який може бути пов’язаний з її керівництвом, розподілом у ній ролей, розробкою планів тощо; по-друге, саме термін «створення» згадується у диспозиціях інших статей (ст.ст. 255, 258-3, 260 КК України), де йдеться про дії щодо виникнення відповідної злочинної групи або злочинної організації.
3. Незамінною ознакою бандитизму є наявність банди, при цьому законодавче визначення поняття «банда» відсутнє, тоді як у ст. 257 КК України безпосередньо зазначено про її дві обов’язкові та невід’ємні ознаки – озброєність та спеціальна мета створення – напад на підприємства, установи, організації чи окремих осіб. Також виникає питання: чим є банда – організованою групою чи злочинною організацією? На нашу думку, розмежування організованої групи і злочинної організації за ознаками стійкості і зорганізованості, практично неможливе, оскільки це суб’єктивно-оціночні ознаки, що не мають будь-яких чітких критеріїв. Звідси ознаки організованої групи і злочинної організації, що наведені у ч. 3 і ч. 4 ст. 28 КК України, не дозволяють чітко розмежувати ці поняття, однак, враховуючи специфіку законодавчої мови та техніки, вважаємо, що ті ознаки, які визначені законодавцем для організованої групи, найбільше всього характерні для сучасних банд. Ознаками банди, які характеризують її як організовану групу, виступають: множинність учасників (три і більше); об’єднаність єдиним планом з розподілом функцій; наявність лідера; наявність внутрішніх форм поведінки, стійкість; озброєність; спеціальна мета створення – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Щодо поняття «злочинна організація» (ч. 4 ст. 28, ст. 257 КК України), то воно має передбачати у своєму складі наявність стійких структурованих об’єднань двох і більше організованих злочинних груп (при цьому їх метою має бути не «вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину», а «здійснення довготривалої злочинної діяльності»). Поряд з цим надзвичайно важливим фактором є здійснення відповідної типології банд, що має як теоретичне, так і практичне значення.
4. У зв’язку з наведеними вище положеннями пропонуються такі зміни та доповнення до КК України:
а) ч. 4 ст. 28 викласти у такій редакції:
«4. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким структурованим об’єднанням двох і більше організованих злочинних груп, члени якого або структурні частини якого за попередньою
змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою здійснення довготривалої злочинної діяльності учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.»;
б) у ч. 1 ст. 255 слова «з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину» замінити на слова «з метою здійснення довготривалої злочинної діяльності»;
в) диспозицію ст. 257 «Бандитизм» викласти у такій редакції: «Створення озброєної організованої групи (банди) з метою нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі».
5. Враховуючи зміст пропонованих нами законодавчих змін відповідного корегування потребують і положення ППВСУ «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 р. № 13 щодо правильного застосування законодавства про кримінальну відповідальність за бандитизм.
6. Бандитизм переважно реєструється на стадії вчинення бандою посягань і дуже рідко саме на стадії організації банди. При цьому, організація озброєної банди з метою нападу, як форма бандитизму, в судовій практиці фактично не зустрічається. Рідко зустрічається у судовій практиці й така форма бандитизму, як участь особи, що не є членом банди, у бандитських нападах. Відтак, не всі бандитські прояви в силу різних обставин стають відомими правоохоронним органам. Тому можна припустити, що з урахуванням латентності кількісні показники бандитизму в Україні значно вищі за наведені.
7. Аналіз кількісно-якісних показників бандитизму вказує на те, що динаміка зареєстрованого бандитизму має сталу тенденцію до зменшення. У 2002 р. було зареєстровано 67 таких злочинів, а у 2008 р. – 17. Найбільша кількість осіб, які вчинили злочини у складі ОЗУ, була зареєстрована у 1998 р. Починаючи з 1999 р. цей показник поступово зменшувався (виключення – 2004 р.). Особливо значне скорочення цього показника відбулося у 2005 р. та 2006 р. Темп зменшення у 2008 р. становив – 10,5%. За дев’ять місяців 2009 р. було зареєстровано 18 фактів бандитизму, що перевищує показники аналогічного періоду 2008 року на 20% (15). Випадки бандитизму протягом 9 місяців 2009 року зареєстровані переважно у тих саме областях, що й у 2008 році, винятком є лише Івано-Франківська область.
8. Територіальне поширення бандитизму є нерівномірним, як і злочинності взагалі. Найбільш поширений бандитизм в Дніпропетровській, Одеській, Донецькій, Харківській областях та Автономній республіці Крим. Пояснити поширення бандитизму в цих областях, на наш погляд, можна достатньо високим рівнем загальної злочинності й організованої зокрема, але існують області (наприклад, Луганська), в яких рівень загальної злочинності високий, а рівень бандитизму нижчий, ніж у відносно криміногенно-благополучних областях.
9. Аналіз основних ознак та властивих характеристик особи злочинця свідчить про наступне. У сучасний бандитизм втягуються молоді особи чоловічої статті віком від 25 до 40 років (найбільш криміногенно-активними є особи віком 30 років), які вже є сформованими особистостями з чітко вираженою кримінальною спрямованістю. В абсолютній більшості випадків учасники банд є громадянами України. Як правило, учасники банд є особами непрацюючими, а якщо працюють – то швидше за все є робітниками. Злочинні дії учасники банд не вчиняють випадково чи імпульсивно. В третині усіх випадків учасники банд мають хоча б одну судимість. Підвищується освітній рівень членів банди. В переважній більшості випадків член банди має середню освіту. Лідер банди (організатор) – особа віком 30-39 років, освічена, компетентна у злочинному бізнесі, авторитетна у злочинних колах.
10. Аналіз основних ознак та характеристик потерпілих від бандитизму свідчить, що підвищеною віктимністю щодо бандитизму мають такі групи осіб: власники коштовного майна, особи, які займаються підприємницькою діяльністю або працюють у різних комерційних структурах; одержують від цієї діяльності високі доходи; їх близькі родичі (чоловік, дружина, діти); особи, що одержали в борг від кредитора на певний час гроші або товарно-матеріальні цінності для їх реалізації і не повернули у встановлений термін; особи, що займаються будь-яким незаконним проми¬слом і одержують від цього доходи; особи, які мають доступ до матеріальних цінностей або вони їм ввірені для охорони, використання, реалізації та які своєю поведінкою, способом життя провокують злочинця на вчинення злочину; особи, які володіють вогнепальною зброєю. Ризик стати жертвою бандитського нападу в цілому більше у чоловіків, ніж у жінок (приблизно дві третини до однієї). Пік віктимного віку потерпілих – 25-39 років. Ці показники практично не змінюються останніми роками.
11. Вивчення детермінаційних процесів, які стимулюють бандитизм, дозволило визначити такі загальні детермінанти бандитизму: економічна криза, яка викликала низку негативних явищ, зокрема, безробіття, розшарування населення, збільшення заборгованості по виплаті заробітної плати, падіння довіри до банків, яке унеможливлює їх нормальне функціонування, зокрема виробниче та споживче кредитування тощо; криміналізація економіки, що характеризується негативними тенденціями у сфері приватизації державної власності, яка відбувається при суттєвому порушенні інтересів суспільства і громадян, непрозорістю та відсутністю дієвого контролю за фінансово-економічними процесами в країні, потоками грошей та товаро-сировини; політичне протистояння, ескалація владних конфліктів, які призводять до падіння авторитету державних органів, суттєво знижують рівень управління економікою, сприяють порушенням законності, корупційним проявам; диференціація та поляризація населення по доходах; деідеологізація суспільства і деформація правосвідомості населення; недоліки у роботі правоохоронних органів; соціальна дезадаптація осіб, що звільняються з місць позбавлення волі; недоліки чинного законодавства та правозастосовної практики. Наведені детермінанти, що продукують бандитизм, не є вичерпними, що цілком закономірно, бо пізнання, як і власне середовище і його фактори, знахо¬дяться в постійному русі.
12. Систему запобігання банди¬тизму можна визначити як здійснювану державними і недержавними орга¬нами, посадовими та іншими особами діяльність за допо¬могою примусу, виховання, захисту прав і законних інте-ресів особи, надання соціальної і правової допомоги з ме¬тою нейтралізації суспільної небезпеки різних форм бан¬дитизму, усунення відповідних детермінант і можливос¬тей соціального середовища з їхнього відтворення.
13. Однією з особливостей системи запобігання бандитизму є різноманітність її суб’єктів, що відрізняються один від одного характером, масштабами, формами і методами діяльності, повноваженнями. При всьому різноманітті суб’єктів усі вони системно пов’язуються між собою. Їх об’єднує єдина мета – виявлення та усунення або нейтралізація об’єктивних та суб’єктивних детермінант бандитизму, захист прав та законних інтересів підприємств, установ, організацій та окремих громадян, послаблення дисфункції інститутів соціалізації осіб, які відбули покарання. Суб’єктами профілактичної діяльності виступають державні та недержавні органи і установи, які запобігають організованій злочинності, в тому числі й бандитизму.
14. В системі запобігання бандитизму, спираючись на вітчизняний досвід, можна виділити загальні (загально-соціальні) та спеціальні заходи запобігання. Основу загально-соціального запобігання бандитизму складають заходи правового, правоохорон¬ного, економічного, організаційного, політичного, соціа¬льного, культурного, ідеологічного та інформаційного ха¬рактеру. Це заходи, що забезпечують формування позитивних тенденцій і змін в зов¬нішніх і частині внутрішньо-системних факторів, що детермінують бандитизм.
Спеціальне запобігання банди¬тизму впливає на соціальне середовище, що представлене професійними злочинцями та їх об’єднаннями. Це запобігання здійснюється в основному правоохоронними органами і заходами, пов’язаними з примусом.
15. Важливу роль у запобіганні бандитизму відіграє віктимологічне запобігання. Зазначений напрям є специфічною діяльністю соціальних інститу¬тів, направленої на виявлення, усунення або нейтраліза¬цію факторів, обставин, ситуацій, що формують віктимну поведінку і обумовлюють вчинення злочину відносно конкретної особи, виявлення груп ризику і конкретних осіб з підвищеним ступенем віктимності і вплив на них з метою відновлення або активізації їх захисних властиво¬стей, а також розробку або вдосконалення вже наявних спеціальних засобів захисту громадян і конкретних осіб від злочинів і подальшої віктимізації.
16. З огляду на зарубіжний досвід запобігання організованої злочинності вважаємо за доцільне розглянути можливість впровадження в Україні заходів, спрямованих на матеріально-технічне, фінансове, кадрове забезпечення боротьби з організованою злочинністю; організацію системи збору, обробки, зберігання тактичної та стратегічної інформації щодо стану злочинності в цілому, організованої злочинності, а також інформації про діяльність конкретних злочинних угрупувань, їх лідерів, злочинів, що такими угрупуваннями вчиняються чи готуються. Це, на наш погляд, є необхідною передумовою отримання необхідної доказової бази щодо винності злочинних угру¬повань (чи окремих її членів) у вчиненні злочинів; активне здійснення віктимологічного запобігання, заснованого на пріоритетності прав жертв бандитизму, проведення з жертвами злочинів реабілітаційної роботи, відшкодування жертвам бандитизму шкоди, завданої злочином; впровадження заходів ситуаційного запобігання злочинів;залучення до профілактичної роботи широких верств населення, суспі¬льних і політичних діячів тощо;вжиття заходів щодо запобігання корупції у вищих ешелонах влади, судових інстанціях тощо;налагодження координації між суб’єктами запобігання організованої злочинності та бандитизму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулатипов А. М. Проблемы борьбы с бандитизмом : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук спец. 12.00.08 «Уголовное право и кримінологія ; уголовно-исполнительное право» / А. М. Абдулатипов – Ростов н/Дону, 1998. – 27 с.
2. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика / Авансов Г. А. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 526 с.
3. Авненко І. В. Бандитизм як кримінально-правове явище / І. В. Авненко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). − К. : Міжвід. наук.-досл. центр з проблем боротьби з орг. злочинністю (теорія і практика), 2002. − № 5. – С. 46–55.
4. Агапов П. Бандитизм и организация преступного сообщества (преступной организации) : проблемы соотношения / П. Агапов // Законность. – 2002. − № 4. – С. 48–50.
5. Акутаев Р. М. Латентная преступность : актуальность проблемы и понятие / Р. М. Акутаев // Государство и право. – 1997. – № 12. – C. 79–87.
6. Алауханов Е. О. Криминоло¬гические проблемы предупреждения корыстно-насильственных преступлений / Алауханов Е. О. – СПб. : Изд-во «Юридиче¬ский центр Пресс», 2005. − 287 с.
7. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика : теория, опыт, проблемы / Алексеев А. И., Герасимов С. И., Сухарев А. Я. – М. : НОРМА, 2001. – 496 с.
8. Алексеев А. И. Криминология : [курс лекций] / Алексеев А. И. – М. : Изд-во «ЩИТ-М», 1999. − 339 с.
9. Андрєєва О. Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Андрєєва Ольга Борисівна – Х., 1999. – 164 с.
10. Антонян Ю. М. Личность корыстного преступника / Антонин Ю. М. . – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1989. – 160 с.
11. Ачмиз Л. Г. Бандитизм правовые, криминологические и правоприменительные аспекты : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ачмиз А. Г. – Краснодар, 2006. – 234 с.
12. Бабаева Э. У. Проблемы теории и практики преодоления противодействия уголовному преследованию : [монография] / Бабаева Э. У. − М. : «Юрлитинформ», 2006. − 312 с.
13. Бандурка А. М. Преступность в Украине : причины и противодействие : [монография] / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко. – Х. : Основа, 2003. – 368 с.
14. Бандоформирования всех стран мира / авт.-сост. Н. Н. Макарова. –Минск : Литература, 1997. – 638 с.
15. Батиргареєва В. C. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло / Батиргареєва В. C. – Х. : Одісей, 2003. – 256 с.
16. Бедриківський В. В. Бандитизм: соціально-правовий і кримінологічний аналіз : [монографія] / В. В. Бедриківський, О. М. Литвинов / за наук. ред. О. Н. Ярмиша. – Х. : Вид-во ХНУВС, 2009. – 164 с.
17. Белінський П. Є. Етнічне бандоформування : концептуально-теоретичний, практичний аспекти / П. Є. Белінський // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою : міжвід. наук. зб. – К. : НДІ «Проблеми людини», 2001. – Т. 22. – С. 114–121.
18. Березняк В. Сучасні тенденції розвитку та застосування екстрадиції / Березняк В. // Право України. − 2006. − № 11. − С. 149−153.
19. Билаев В. Банда – особый вид организованной вооруженной группы / В. Билаев// Российская юстиция. – 1999. – № 6. – С. 49–51.
20. Быков Б. Как разграничить бандитизм и разбой / Б. Быков // Российская юстиция. – 2001. − № 3. – С. 52–53.
21. Бражников Д. Сплоченность как признак бандитизма / Д. Бражников, В. Бычков // Уголовное право. – 2006. − № 1. – С. 15–18.
22. Бурлаков В. Н. Криминологическая характеристика личности организованного преступника: объект, задачи и методы исследования [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
www.elib.org.ua/internationallaw/ua.
23. Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Бурчак Ф. Г. – К. : Вища шк., 1986. – 208 с.
24. Быков В. М. Криминалистическая характеристика преступных групп / Быков В. М. – Ташкент : Ташкент высш. шк., – 70 с.
25. Бычков В. В. Бандитизм : уголовно-правовые и криминологические аспекты : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бычков Василий Васильевич – Тюмень, 2005. – 200 с.
26. Бышевский Ю. В. Латентная преступность и правосознание / Ю. В. Бышевский, А. А. Конев. – Омск : Омск. высш. шк. МВД СССР, 1986. – 76 с.
27. Ванюшкин С. В. Банда / С. В. Ванюшкин // Российская криминологическая энциклопедия. Преступность и боротьба с ней: в понятиях и комментариях / под ред. А. И. Долговой. – М. : НОРМА – ИНФРА-М, 2000. – С. 42–46.
28. Василевич В. В. Боротьба з озброєними формами організованої зло¬чинності корисливо-насильницького спрямування : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Васильевич – К., 1998. – 18 с.
29. Василевич В. В. Боротьба з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницької спрямованості : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.08 / Василевич Віталій Вацлавович – К., 1998. − 196 с.
30. Васильєв В. Л. Юридическая психология / Васильєв В. Л. − [3-е изд.]. – СПб. : Питер, 2000. – 613 с.
31. Ведерникова О. Н. Теория и практика борьбы с преступностью в Великобританки / Ведерникова О. Н. – М. : Рос. криминол. ассоц., 2001. – 344 с.
32. Веселуха В. Значення віктимологічної профілактики в системі запобігання злочинності / В. Веселуха // Право України. – 1999. – № 10. – С. 67−71.
33. Взаємодія міліції та громадськості в Україні (з використанням досвіду діяльності поліції Великобританії) : [навч. посіб.] / [О. М. Бандурка, О. Н. Ярмиш, О. В. Поволоцький та ін.] : – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 200 с.
34. Всеволодов В. Проблема профілактики злочинності в законодавстві України / В. Всеволодов // Нова політика. – 1998. – № 2 . – С. 58−59.
35. Гамзиков А. Г. Состав и признаки бандитизма / А. Г. Гамзиков // Российский следователь – 2009. – № 14. – С. 13–15.
36. Гаухман Л. Д. Правовые основы предупреждения преступлений / Гаухман Л. Д. – М. : Акад. МВД СССР, 1990. – 41 с.
37. Геворгян Г. Преступные этнические формирования / Г. Геворгян // Законность. – 1999. – № 9. – С. 36–38.
38. Геворкян М. В. Уголовно-правовая характеристика бандитизма : атореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / М. В. Геворкян – СПб., 1997. − 19 с.
39. Геворкян М. В. Уголовно-правовая характеристика бандитизма : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.08 / Геворкян Мартин Вараздатович – СПб., 1997. – 156 с.
40. Голиков Г. А. Криминология в Европе / Г. А. Голиков // Борьба с преступностью за рубежом. − М. : ВИНИТИ, 2006. − С. 36−46.
41. Голіна В. В. Запобігання злочинності : проблеми оптимізації соціальної активності / В. Голіна // Вісник Академії правових наук. – Х., 2006. – № 3. – С. 206–214.
42. Голіна В. В. Злочинності – організовану протидію / Голіна В. В. – Х. : Рубікон, 1998. – 128 с.
43. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження : [монографія] / Голіна В. В. – Х. : Регіон-інформ, 2004. – 212 с.
44. Голіна В. В. Запобігання злочинності : [конспект лекцій] / Голіна В. В. – Х. : Укр. юрид. акад., 1994. – 40 с.
45. Голіна В. Організатор банди : основні кримінологічні особи злочинця / Голіна В. // Вісник Академії правових наук – Х. : 2003. – № 2 (33). – С. 656–669.
46. Голина В. В. Понятие банды и основные криминологические черты бандитизма в Украине / В. В. Голина // Новий кримінальний кодекс України : питання застосування і вивчення. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 213–217.
47. Голина В. В. Специально-криминологическое предупреждение преступлений (теория и практика) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Голина Владимир Васильевич – Х., 1994. – 569 с.
48. Головкін Б. Дослідження смислової сфери особистості корисливо-насильницького злочинця / Б. Головкін // Вісник прокуратури. – 2007. – № 7. – С. 77–85.
49. Гришаев П. И. Соучастие по уголовному праву / П. И. Гришаев, Г. А. Кригер. – М. : Госюриздат, 1959. – 254 с.
50. Грохольський В. Л. Організаційно-правові засади управління спеціальними підрозділами МВС України по боротьбі з організованою злочинністю : [монографія] / Грохольський В. Л. – Х. : Вид-во НУВС, 2003. – 312 с.
51. Гуторова Н. О. Проблеми протидії бандитизму в АР Крим / Н. О. Гуторова, І. І. Радіонов // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь : Еліно, 2005. – Вип. 8. – С. 6–11.
52. Даль В. Толковый словарь Живого Великорусского языка. / Даль В. – М. : Рус. яз., 1989. – Т.1. – 1989 – 700 с.
53. Даньшин І. Про міжнародну співпрацю в розробці проблем боротьби з організованою злочинністю / І. Даньшин, В. Зайда // Вісник Академії правоих наук. − Х., 2001. − № 2. − С. 259−261.
54. Даньшин И. Н. Преступность : понятие и общая характеристика, причины и условия : [учеб. пособие] / Даньшин И. Н. – К. : УМКВО, 1988. – 88 с.
55. Данилюк С. Е. Правовые меры борьбы с бандитизмом в Беларуси / С. Е. Данилюк / Проблеми вдосконалення законодавства та практика його застосування з урахуванням прогнозу злочинності // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ України. Спец. вип. – Луганськ, 1999. – Ч. 3. – С. 3–9.
56. Денисова Т. Особливості розробки та реалізація програм боротьби зі злочинністю за кордоном / Т. Денисова // Вісник Запорізького юридичного інституту. − 1998. − № 2. − С. 111−117.
57. Дереза В. Надання міжнародно-правової допомоги та екстрадиції / В. Дереза // Вісник прокуратури. − 2007. − № 11. − С. 34−39.
58. Джужа О. М. Аналіз загальнодержавних комплексних заходів запобігання злочинам в Україні / О. М. Джужа, Ю. Ю. Орлов // Правове забезпечення діяльності міліції/поліції : історія, сучасні проблеми та міжнародний досвід : тез. доп. наук.-теор. конф., присвяченої 85-річчю Київ. нац. ун-ту внутр. справ, (22 черв. 2006 р., Київ). – К., 2007. – С. 78−93.
59. Джужа О. М. Кримінологія : Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини) : [навч. посіб.] / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, В. В. Василевич. – К. : Атіка, 2001. – 368 с.
60. Джужа О. М. Організація міліцією віктимологічної профілактики злочинів / О. М. Джужа, Ю. Ф. Іванов // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – К., 2005. – № 4. – С. 132–139.
61. Дремин В. Н. Банда и преступная организация : проблемы разграничения / В. Н. Дремин // Новий кримінальний кодекс України : питання застосування і вивчення. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 180–182.
62. Ємельянов А. С. Криминологическая характеристика бандитизма : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. С. Емельянов – М., 1989. − 20 с.
63. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; [редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін.] – К. : Наук. думка, 1982. − 520 с.
64. Жалинский А. Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР. (Вопросы теории) / Жалинский А. Э. – Львов : Вища шк., 1976. – 194 с.
65. Жердев В. А. Расследование серийных корыстно-насильственных преступлений, совершаемых организованными группами, на первоначальном этапе / В. А. Жердев, В. И. Комиссаров. – М. : Юрлитинформ, 2002. – 140 с.
66. Ширяев А. С. О стечении нескольких преступников при одном и том же преступлении / Ширяев А. С. – Дерпт, 1850. − 160 с.
67. Заборгованість із виплати заробітної плати у 2009 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.ukrstat.gov.ua
68. Задорожный В. И. Виктимологическая профилактика преступлений : организационно-управленческий и правовые аспекты : монография / В. И. Задорожный – М. : Экспресс полиграф Сервис, 2005. – 279 с.
69. Задорожный В. И. Проблемы совершенствования организационного и правового обеспечения виктимологической профилактики преступлений / Задорожный В. И. // Российский следователь. – 2006. – № 3. – С. 34–38.
70. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології : теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. – К. : Вид. дім Ін Юре, 2007 –
Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 2007. – 424 с.
71. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. –
Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання окремих видів злочину. − 2007. − 712 с.
72. Закон України «Про міліцію» : за станом на 25 лип. 2003 р. // Верховна Рада України. − Офіц. вид. − К. : Парлам. вид-во, 2003. − 30 с.
73. Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність». «Про розвідувальні органи» : за станом на 11 листоп. 2008 р. / Верховна Рада України. − Офіц. вид. − К. : Парлам. вид-во, 2008. − 32 с.
74. Закон України «Про прокуратуру» : за станом на 10 трав. 2005 р. // Верховна Рада України. − Офіц. вид. − К. : Парлам. вид-во, 2005. − 31 с.
75. Зброя: придбання, зберігання, використання : збірка нормативних актів / [уклад. : А. С. Мацко, І. В. Бойко]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 299 с.
76. Зелинский А. Ф. Криминология : [курс лекций] / Зелинский А. Ф. – Х. : Прапор, 1996. – 260 с.
77. Зелинский А. Ф. Криминология : [курс лекций] / Зелинский А. Ф. – Х. : Рубикон, 2000. – 240 с.
78. Зелінський А. Про деякі нетрадиційні судження щодо причин насильницької злочинності / А. Зелінський // Радянське право. – 1990. – С. 52–54.
79. Зінченко І. Д. Деякі питання кримінальної відповідальності за бандитизм / І. Д.Зінченко // Проблеми законності. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2006. – Вип. 79. – С. 116–121.
80. Зиядова Д. З. Социальный контроль и профилактика преступлений / Д. З. Зиядова // Российский следователь. – 2008. – № 5.– С. 28–31.
81. Зубкова В. И. Виктимологические меры предупреждения преступлений / В. И. Зубкова // Вестн. Московского университета. Сер. 11, Право. – 1990. – № 3 . – С. 53–60.
82. Зудин В. Ф. Социальная профилактика преступлений : криминологические и криминалистические / Зудин В. Ф. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – 188 с.
83. Іваненко І. В. Актуальні питання кримінально-правової характеристики бандитизму / І. В. Іваненко // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. – 2001. – № 4. – С. 116–121.
84. Іваненко І. В. Аналіз національного законодавства про боротьбу з бандитизмом / І. В. Иваненко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 6. – С. 45–48.
85. Іваненко І. В. Бандитизм : кримінологічне та кримінально-правове дослідження : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Іваненко Ігор Володимирович. – Одеса, 2003. – 234 с.
86. Іваненко І. В. Бандитизм: кримінологічне та кримінально-правове дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. В. Іваненко – Одеса, 2003. – 19 с.
87. Іваненко І. В. Особливості кримінально-правової кваліфікації бандитизму / Іваненко І. В. // Теорія та практика застосування чинного кримінального-процесуального законодавства у сучасних умовах : тез. доп. наук.-практ. конф. (Київ, 25 квіт. 2002 р.). – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2002. – Ч. 1. – С. 94–96.
88. Іванов Н. Г. Вопросы квалификации бандитизма как группового преступления / Н. Г. Иванов, Р. Г. Калуцкий // Следователь. – 1998. – № 7. – С. 8–9.
89. Игошев К. Е. Социальные аспекты предупреждения правонарушений / К. Е. Игошев, И. В. Шмаров. – М. : Юрид. лит., 1980 – 176 с.
90. Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки України : теоретичні та прикладні проблеми попередження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Г. Кальман – Х., 2004. – 20 с.
91. Кальман О. Сучасні тенденції злочинності в Україні і проблеми запобігання їй / О. Кальман // Вісник прокуратури – 2008. – № 2. – С. 113–119.
92. Квашис В. Е. Зарубежное законодательство и практика защиты жертв преступлений / В. Е. Квашис, Л. В. Вавилова – М. : ВНИИИ МВД России, 1996. – 119 с.
93. Квашис В. Е. Основы виктимологии. Проблемы защиты прав потерпевших от преступлений / Квашис В. Е. – М. : Изд. дом МОТА ВЕКЕ, 1999. – 124 с.
94. Кистяковский А. Ф. Общее уголовное право съ подробнымъ изложением началъ русскаго уголовнаго законодательства. Часть общая / Кистяковский А. Ф. – К. : Типография С. В. Шульженко, Ново-Елисаветинская ул. соб. д., (б/г.). – 850 с.
95. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення (1917–1921 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Е. М. Кісілюк. – К., 2003. – 20 с.
96. Клюєв М. М. Вихідні засади програмування протидії злочинності / М. М. Клюєв // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – Луганськ, 2006. – Вип. 2. – С. 169–178.
97. Кобець П. Н. Личность рецидивиста и особенности ее формирования / П. Н. Кобец // Закон и право. – 2001. – № 11. − С. 38–44.
98. Коваленко В. В. Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління : [монографія] / Коваленко В. В. – Х. : Вид-во Нац. ун-та внутр. справ, 2004. – 389 с.
99. Ковалкин А. А. Латентная преступность и ее выявление органами внутренних дел : [учеб. пособие] / Ковалкин А. А. – К. : КВШ МВД СССР, 1985. – 96 с.
100. Ковальська В. В. Правова регламентація взаємодії міліції із засобами масової інформації / В. В. Ковальська // Вісник Університету внутрішніх справ. − Х., 2008. − Вип. 41. − С. 206−213.
101. Комиссаров В. С. Некоторые вопросы совершения законодательства об ответственности за бандитизм / В. С. Комиссаров // Вестник Московского университета, Сер. 11, Право. – 1987. – № 3. – С. 43–50.
102. Комиссаров В. С. Понятие бандитизма в уголовном праве / В. С. Комиссаров // Вестник Московского университета. Сер. 11, Право. – 1994. – № 4. – С. 43–51.
103. Комиссаров В. С. Уголовная ответственность за бандитизм : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминолгия; уголовно-исполнительное право» / В. С. Комиссаров. – М., 1983. – 23 с.
104. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007–2009 роки : затв. Пост. Кабінету Міністрів України від 20 груд. 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 51. – Ст. 3418.
105. Кондратьев Я. Ю. Про узагальнення результатів анализу процесів подо дій організованих бандитских формувань / Я. Ю. Кондратьев, В. В. Петров // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теория і практика). – К. : Міжвід наук.-досл. центр боротьби з орг. злочинністю, 2000. – Вип. 1. – С. 7–13.
106. Конев А. А. Основные криминологические характеристики латентной преступности / А. А. Конев // Проблемы борьбы с преступностью. – Омск : Омск. высш. шк. МВД СССР, 1980. – C. 3–12.
107. Кононенко В. Деякі питання судової практики у справах про бандитизм / В. Кононенко // Право України. – 1996. – № 4. – С. 25–28.
108. Конопльов В. В. Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ : сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття : [монографія] / Конопльов В. В. – Сімферополь : Вид-во Крим. юрид. ін-ту ХНУВС, ВДМВ «Таврія», 2006. – С. 312–315.
109. Корецкий Д. А. Современный бандитизм : Криминологическая характеристика и меры предупреждения / Корецкий Д. А., Пособина Т. А. − СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. − 241 с.
110. Косенко С. Віктимологічна профілактика в системі запобігання злочинів / С. Косенко // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 48–52.
111. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч.] / [Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [5-те вид., переробл. та допов.] – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
112. Кримінальне право України. Особлива частина : [підруч.] / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін.] ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-є вид., перероб. і допов.] – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 624 с.
113. Кримінальне право України. Особлива частина : [підруч.] / [Александров Ю. В., Дудоров О. О., Клименко В. А. та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [3-тє вид., переробл. та допов.]. – К. : Атіка, 2009. – 744 с.
114. Кримінальне право України: Особлива частина : [підруч.] / за заг. ред. Є. Л. Стрельцова. – Х. : Одісей, 2009. – 496 с.
115. Кримінальний кодекс України : за станом на 20 груд. 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу :
http://zakon1.rada.gov.ua.
116. Кримінальний кодекс УРСР від 23 серпня 1922 року. – Х. : Юрид. вид-во Наркомюсту УРСР, 1924. – 265 с.
117. Кримінальний кодекс УРСР від 28 грудня 1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2001-05.
118. Кримінальний кодекс УРСР від 8 червня 1927 року. – Х. : Юрид. вид-во Наркомюсту УРСР, 1927. – 320 с.
119. Кримінологічна віктимологія : [навч. посіб.[] / [Моісеєв Є. М., Джужа О. М., Василевич В. В. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Атіка, 2006. – 352 с.
120. Криминология : [учебник] / под. ред. Б. В. Коробейникова, Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Юрид. лит., 1988. – 384 с.
121. Криминология / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1994. – 416 с.
122. Криминология : [учебник] / под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. – [2-е изд.] – М. : Юристь, 1995. – 512 c.
123. Криминология : [курс лекцій] / под ред. В. Н. Бурлакова и др. − СПБ. : Санкт–петерб. высш. шк. МВД РФ, 1995. – 590 с.
124. Криминология : [учеб. пособие] / под общ. ред. В. Е. Эминова. –М. : НОРМА – ИНФРА•М, 1997. – 158 с.
125. Криминология : Схемы и комментарии. – М. : Юриспруденция, 2001. – 208 с.
126. Криминология : [учебник] / под общ. ред. А. И. Долговой. – [2-е изд., перераб. и доп.] – М. : НОРМА – ИНФРА•М, 2002. – 848 с.
127. Криминология : [учебник] / под ред. В. Н. Бурлакова, Н. М. Корпачева. – СПб. : Изд-во Санкт–петерб.. ун-та, 2002. – 432 с.
128. Криминология : Избранные лекции. – М. : «Логос», 2004. – 700 с.
129. Кримінологія і профілактика злочинів : Загальна частина : [курс лекцій] / Ю. В. Александров, А. П. Гаврилишин, О. М. Джужа та ін. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1996. – 133 с.
130. Криминология и профилактика преступлений : [учебник] / [под ред. А. И. Алексеева]. – М. : Моск. Высш. шк. милиции МВД СССР, 1989. – 432 с.
131. Криминология и профилактика преступлений / [Г. Н. Горшенков, Е. А. Костыря, О. В. Лукичев и др.]. – СПб. : Фонд «Ун-т», 2001. – 220 с.
132. Криминология и профилактика преступлений : [учеб. пособие] / под ред. В. П. Сальникова. – М., 2002. − 333 с.
133. Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов / Крысин Л. П. –М. : Рус. яз., 1998. – 848 с.
134. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования / Кудрявцев В. Н. – М. : ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998. – 215 с.
135. Кудрявцев В. Н. Механизм преступного поведения / Кудрявцев В. Н. – М. : Наука, 1981. – 248 с.
136. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии (о структуре индивидуального преступного поведения) / Кудрявцев В. Н. – М. : Юрид. лит., 1968. – 176 с.
137. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / Кудрявцев В. Н. – М. : Наука, 1976. – 286 с.
138. Кузнєцов В. О. Кримінальне право України (