Кристопчук Тетяна Євгенівна. Тенденції розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу

brief description

Кристопчук Тетяна Євгенівна. Тенденції розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу.- Дисертація д-ра пед. наук: 13.00.04, Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. - Київ, 2014.- 559 с.

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Кристопчук Тетяна Євгенівна

УДК 371.132(4)(075)

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Сисоєва Світлана Олександрівна,
доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент НАПН України

Київ – 2014

ЗМІСТ
ВСТУП 8
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
1.1. Пріоритетні цілі створення єдиного європейського освітнього простору в ХХІ столітті 29
1.2. Проблема розвитку освітніх систем у країнах ЄС у педагогічній теорії 50
1.3. Концепція та науковий тезаурус дослідження розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу 70
1.4. Педагогічна освіта у країнах Європейського Союзу в контексті формальної, неформальної та інформальної освіти 92
1.5. Обґрунтування класифікації країн ЄС за подібністю розвитку педагогічної освіти та критерії порівняння 107
Висновки до розділу 1 134
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ
2.1. Педагогічна освіта у Австрійській Республіці та у Федеративній Республіці Німеччина 137
2.2. Педагогічна освіта у країнах БЕНІЛЮКС: у Королівстві Бельгія, у Королівстві Нідерланди, у Великому Герцогстві Люксембург 155
2.3. Педагогічна освіта у Французькій Республіці 168
2.4. Педагогічна освіта у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, Республіці Ірландія 179
2.5. Педагогічна освіта в країнах Скандинавії: Королівстві Данія, Фінляндській Республіці, Королівстві Швеція 199
2.6. Тенденції розвитку педагогічної освіти у країнах Західної Європи 215
Висновки до розділу 2 226
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ У ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ
3.1. Педагогічна освіта в Республіці Польща 230
3.2. Педагогічна освіта у Республіці Болгарія та Румунії 241
3.3. Педагогічна освіта в Республіці Словаччина та у Республіці Словенія 250
3.4. Педагогічна освіта у Республіці Угорщина та у Чеській Республіці 259
3.5. Тенденції розвитку педагогічної освіти у Центрально-Східноєвропейських країнах 274
Висновки до розділу 3 281
РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ У КРАЇНАХХ БАЛТІЇ ТА КРАЇНАХ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я

4.1. Педагогічна освіта у країнах Балтії: у Республіці Естонія, у Латвійській Республіці та у Литовській Республіці 284
4.2. Тенденції розвитку педагогічної освіти у країнах Балтії 303
4.3. Педагогічна освіта у країнах Середземномор'я
4.3.1. Педагогічна освіта у Королівстві Іспанія 313
4.3.2. Педагогічна освіта у Португальській Республіці 321
4.3.3. Педагогічна освіта в Італійській Республіці 327
4.3.4. Педагогічна освіта у Грецькій Республіці 334
4.3.5. Педагогічна освіта у Республіці Мальта та Республіці Кіпр 341
4.4. Тенденції розвитку педагогічної освіти у країнах Середземномор’я 350
Висновки до розділу 4 355
РОЗДІЛ 5. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄС ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ
5.1. Порівняльний аналіз тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу 358
5.2. Спільне та відмінне в розвитку педагогічної освіти у країнах ЄС 371
5.3. Модернізація педагогічної освіти в Україні у контексті європейської інтеграції 390
5.4. Використання досвіду країн ЄС у системі педагогічної освіти України 402
Висновки до розділу 5 414
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 416
ДОДАТКИ 426
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 483

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВНШ – вищі нормальні школи (неуніверситетський сектор освіти) у Франції.
ЄС – Європейський Союз.
ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології.
НПК – Національні професійні кваліфікації.
НСКО – Національна стандартна класифікація освіти.
ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку.
ОПП – освітньо-професійна програма.
BA (Bachelor of Arts) – бакалавр гуманітарних наук в Англії.
BD (Bachelor Degree)– ступінь бакалавра.
BEd (Bachelor of Education) – бакалавр освіти в Англії.
BFUG (Bologna Follow-up Group) – Болонська група супроводу.
BSc (Bachelor of Science) – бакалавр наук (природничих) в Англії.
CEDEFOP (European Centre for the Development of Vocational Training) – Європейський центр з розвитку професійної підготовки.
CERI (Centre for Educational Research and Innovation) – Центр освітніх досліджень та інновацій.
CGFS (Curriculum Guidance for the Foundation Stage) – НКДО (Національний курікулум дошкільної освіти в Англії та Уельсі).
CHEA (Council for Higher Education Accreditation) – Рада з акредитації вищої освіти.
COMETT (Community Action Programme for Education and Training for Technology in the European Community) – Програма спільних дій Європейського співтовариства щодо освіти та професійної підготовки у галузі технічних та прикладних наук
DAAD (Deutcher Akademischer Austaushdienst – Німецька служба академічних обмінів.
DS (Diploma Supplement) – Додаток до диплома.
ECTS (European Credit Transfer and Accumulation System) – Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС).
EHEA (European Higher Education Area) – ЄПВО (Європейський простір вищої освіти).
ENIC (European Network of National Іnformation Centres on academic recognition and mobility) – Європейська мережа національних інформаційних центрів з академічного визнання і мобільності.
ENQA (European Association for Quality Assurance in Higher Education) – Європейська асоціація забезпечення якості вищої освіти.
ERASMUS (European Community Action Scheme for the Mobility of University Students) – програма університетських обмінів.
ERASMUS MUNDUS – Міжнародна освітня програма, спрямована на розвиток взаєморозуміння і взаємовигідної співпраці в галузі вищої освіти між країнами Європейського Союзу та їх географічними партнерами програма освітніх обмінів для країн не членів ЄС.
ESG (Standards and Guidelines for Quality Assurance in the EHEA) – Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості у Європейському просторі вищої освіти.
ETUCE (European Trade Union Committee for Education) – Європейський профспілковий комітет з освіти.
EU (European Union) – Європейський Союз.
EU (Language Policy) – мовна політика ЄС.
EUDISED (European Documentation and Information System for Education (Council of Europe) – Європейська система з документації та інформації для освіти.
EURASHE (European Association of Institutions in Higher Education) – Європейська асоціація закладів вищої освіти.
EUROSTAT (Statistical Office of the European Communities) – Статистична агенція Єврокомісії.
EURYDICE (The Educational Information Network in the European Community) – Інформаційна мережа з питань освіти Європейського Союзу.
GATE (Global Alliance for Transnational Education) – Світовий альянс транснаціональної освіти.
IAU (International Association of Universities) – Міжнародна асоціація університетів.
INQAAHE (International Network for Quality Assurance Agencies in Higher Education) – Міжнародна мережа агенцій гарантії якості вищої освіти.
ISCED (International Standard Classification of Education) – МСКО (Міжнародна стандартна класифікація освіти)
JUFM (Instituts Universitaires de Formation des Maitres) – (УІПВ) Університетські інститути підготовки вчителів у Франції.
LEONARDO DA VINCI (Леонардо да Вінчі) – програма, спрямована на стимулювання розвитку нових методів навчання.
MSc (Master of Sciences in Education) – магістр наук в освіті в Англії.
NFA (Nordic Folk Academy) – Північна Народна Академія
NFA (Nordic Folk Academy) – Північна народна академія – об’єднаний інститут для всіх країн Скандинавії.
PGCE (Postgraduate Certificate in Education) – сертифікат аспіранта в освіті.
PhD – диплом доктора філософії.
TEMPUS (Trans-Mobility Programme for University Students) – програма ТЕМПУС – освітня програма ЄС, що підтримує модернізацію системи вищої освіти та створює простір для співпраці між державами-членами ЄС та країнами-партнерами із Східної Європи, Центральної Азії, Західних Балкан і Середземномор’я (Південна Африка та Близький Схід).
UNESCO (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) –ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури).
UNICEF (United Nations International Children's Emergency Fund) – ЮНІСЕФ (Надзвичайний фонд допомоги дітям при Організації Об'єднаних Націй).
АТЕЕ (Association of Teacher Education in Europe (ATEE) – Асоціація педагогічної освіти в Європі.
РLP (ВПЛ) – викладач професійного ліцею у Франції.
САР (Сertificat d'aptitude professionnelle) – Сертифікат професійної придатності у Франції.

ВСТУП
Актуальність дослідження. Педагогічна освіта посідає особливе місце в освітній системі кожної країни. Якісна підготовка вчителя є запорукою ефективної підготовки конкурентоспроможного людського капіталу країни, самореалізації кожної особистості, забезпечення ринку праці та держави висококваліфікованими фахівцями. Модернізація педагогічної освіти в Україні відбувається в контексті підписання положень Болонської конвенції, розвитку міжнародного співробітництва, інтеграції у світовий та європейський освітній простір, тенденцій глобалізації, інтеграції та інформатизації суспільства, прийняття нового Закону України "Про вищу освіту".
Міжнародне співробітництво в галузі вищої педагогічної освіти стає важливим інструментом виконання нових вимог та викликів, а також сприяє взаємозбагаченню та взаємодоповненню педагогічної освіти у різних країнах. Діяльність країн-членів Європейського Союзу спрямована на підвищення якості освіти, збереження і розвиток європейських цінностей.
Скасування кордонів в Європейському Союзі, створення єдиного ринку праці і вільне пересування людей, взаємне визнання дипломів країнами-членами ЄС спричиняє прогресивні зміни у системі педагогічної освіти країн Європейського Союзу. Саме тому дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу набуває значущості для модернізації педагогічної освіти в Україні та її інтеграції в європейське освітнє співтовариство.
Вихідні концептуальні положення щодо модернізації системи освіти в Україні відображено в законодавчо-нормативній базі, зокрема, у таких документах, як: Закон України "Про освіту" (1991), Закон України "Про вищу освіту" (2014).
Проблеми розвитку та підвищення якості освіти відображені в Указах Президента України: "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" (2005), "Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні" (2008), "Про забезпечення подальшого розвитку вищої освіти в Україні" (2008), "Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року" (2013); у Розпорядженні Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року" (2010).
Основні положення щодо інтеграції науки та освіти України в європейське співтовариство закладено в рішеннях Колегії Міністерства освіти і науки України: "Підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника розвитку та інтеграції в європейське співтовариство" (2004), "Про поглиблення інтеграції науки та освіти в сучасних умовах" (2006), "Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи" (2008).
Створення європейського простору вищої освіти визначається такими міжнародними нормативно-правовими документами, як "Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти" (Сорбоннська декларація, м. Париж, 1998 р.); "Зона європейської вищої освіти" (Болонська декларація, спільна заява європейських міністрів освіти, м. Болонья, 1999 р.); "Формування майбутнього" (Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, м. Саламанка, 2001 р.); "До європейського простору вищої освіти" (Комюніке зустрічі європейських міністрів, які відповідають за вищу освіту, м. Прага, 2001 р.); "Створення загальноєвропейського простору вищої освіти" (Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту, м. Берлін, 2003 р.); "Загальноєвропейський простір освіти – досягнення мети" (Комюніке конференції європейських міністрів освіти, м. Берген, 2005 р.); "На шляху до європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації" (Комюніке конференції Міністрів європейських країн, відповідальних за вищу освіту, м. Лондон, 2007 р.); "Болонський процес 2020 – Європейський простір вищої освіти у новому десятиріччі" (Комюніке конференції європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту, м. Льовен, м. Лувен-ла-Ньов, 2009 р.); Будапештсько-Віденська Декларація про європейський простір вищої освіти (м. Будапешт – Відень, 2010 р.); "Використання потенціалу з найбільшою користю: консолідація європейського простору вищої освіти" (Комюніке міжурядової конференції європейського простору вищої освіти (м. Бухарест, 2012 р.).
Вимоги до розвитку педагогічної освіти в Україні та її інтеграції у єдиний європейський освітній простір визначено у наказах Міністерства освіти і науки України: "Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір" (2004), "Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року" (2007), "Про затвердження Плану дій щодо реформування системи педагогічної і післядипломної освіти педагогічних працівників на 2009-2012 роки (2009)", "Про затвердження галузевої Концепції розвитку неперервної педагогічної освіти" (2013), Державній програмі "Вчитель" (2002).
Педагогічна освіта є вагомими складником вищої освіти України. Проблемам вищої освіти та забезпеченню її якості приділяється належна увага у працях вітчизняних дослідників, зокрема, таким її аспектам, як сучасна філософія освіти (В. П. Андрущенко, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, В. О. Огнев’юк), теоретико-методологічні засади неперервної професійної освіти (С. У. Гончаренко, В. В. Олійник, С. О. Сисоєва), зокрема, вищої педагогічної освіти (В. І. Бондар, О. А. Дубасенюк, В. І. Луговий, В. А. Семиченко), теорія і практика післядипломної педагогічної освіти (А. І. Кузмінський, Н. Г. Протасова, Т. Г. Сущенко); педагогічні основи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах (А. М. Алексюк, М. Б. Євтух), застосування сучасних педагогічних технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців (В. Ю. Биков, П. М. Воловик, Р. С. Гуревич, П. В. Стефаненко), професійна підготовка майбутніх вчителів (О. М. Семеног, І. В. Соколова, Г. С. Тарасенко).
Важливими для дослідження є праці вітчизняних вчених з методології порівняльної педагогіки (О. І. Локшина, Л. П. Пуховська, А. А. Сбруєва, О. В. Сухомлинська).
Тенденції розвитку освіти, освітніх систем у країнах Європейського Союзу висвітлено у працях вітчизняних науковців, а саме: тенденції розвитку освіти і науки у Європейському Союзі (К. В. Балабанов); тенденції розвитку неперервної освіти в країнах Східної Європи (Т. М. Десятов); тенденції реформування вищої освіти в країнах Західної Європи (П. В. Кряжев, Г. Г. Поберезська); тенденції реформування середньої освіти англомовних країн (А. А. Сбруєва); у Німеччині (Т. А. Хоменко); тенденції розвитку змісту шкільної освіти в країнах Європейського Союзу (О. І. Локшина); тенденції розвитку освіти дорослих у Скандинавських країнах (О. І. Огієнко), в Англії (С. М. Коваленко). Проблеми розвитку та модернізації системи освіти у різних країнах ЄС розглядали: О. А. Бочарова (вища освіта у Франції), А. Л. Саргсян (у Великобританії); Н. О. Постригач (вища педагогічна освіта в Іспанії), С. В. Сапожніков (у країнах Чорноморського регіону); Т. В. Зданюк (університетська освіта у Німеччині), Т. П. Кучай (у Великій Британії), А. П. Максименко, Л. В. Шаповалова (у Франції), В. С. Майборода (у Польщі); Н. В. Абашкіна (професійна освіта у Німеччині), Н. М. Авшенюк (в Англії та Уельсі), Л. М. Ляшенко (у Фінляндії).
Увагу дослідників привертають проблеми професійної підготовки вчителів у країнах Європейського Союзу, зокрема, у таких країнах, як Австрія (М. Є. М’ясковський, О.Р.Павлішак), Англія та Уельс (Ю. В. Кіщенко, А.В.Соколова), Велика Британія (В. М. Базуріна, І. П. Задорожна, О.П.Пічкар), Греція (Ю.М.Короткова), країни Західної Європи (Л. П. Пуховська), Німеччина (Н. В. Козак, Н. В. Махиня, О.Ю.Пришляк), Польща (А. В. Василюк, І. М. Ковчина, С. Я. Когут, О. Й. Литвак), Франція (О.І.Авксентьєва, В. П. Лащихіна, Г.В.Лещук, О.В.Романенко), Швеція (Н.М.Карпенко, Л.Г.Мовчан). Дослідження системи підвищення кваліфікації вчителів представлені у працях таких науковців, як Т. І. Вакуленко (Німеччина); системи післядипломної педагогічної освіти – С. І. Синенко (країни Західної Європи), О. Б. Проценко (Греція).
Проблема професійної підготовки викладачів за кордоном стала предметом дослідження таких науковців, як А. І. Турчин – підготовка викладачів для закладів професійної освіти у Німеччині; Н. С. Журавська – підготовка викладачів аграрних дисциплін для вищих навчальних закладів у Великобританії; Т. Барський (T. Barskiy) – викладачів технічних дисциплін у Польщі; Е. Нероба (E. Neroba) – інженерів-педагогів для вищих технічних навчальних закладах у Польщі.
Різним аспектам розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу присвячено праці таких зарубіжних англомовних науковців: Х. Джадж (H. Judge) – міжнародні перспективи педагогічної освіти; Г. Нив (G. Neave) – тенденції педагогічної освіти в Європейському Союзі; Дж. Лє Метайс (J. Le Metais) – початкова педагогічна освіта в Європейському Союзі; Ф. Бухбергер (F. Buchberger), А. Грівз (A. Greaves), Д. Калос (D. Kallos), П. Лейдеріен (P. Laderriere), Т. Сандер (T. Sander) – перспективи педагогічної освіти у Європі та країнах Європейського Союзу; Г. Вайнер (G. Weiner) – гендерні питання у галузі педагогічної освіти у країнах Європи.
Значна увага приділяється дослідженню педагогічної освіти у працях таких польських науковців: О. Коляновська (E. Kolanowska), Я. Конопницький (J. Konopnicki), Ш. Купішевич (Cz. Kupisiewicz), Й. Кужма (J. Kuźma), Е. Ляска (E. Laska), Т.Левовицький (T. Lewowicki), Р. Лепперт (R. Leppert), С. Мешальський (S. Michalski), В. Оконь (W. Okoń), З. Ясинський (Z. Jasiński).
Професійна підготовка вчителів стала предметом дослідження німецьких науковців, зокрема, Р. Арнольд (R. Arnold), М. Баєр (M. Bayer), Ф. Бонзак (F. Bohnsack), Д. Варнеке (D. Warneke), К. Гомец Тутор (C. Gomez Tutor), Г.-Г. Крюґер (H.-Н. Krüger), П. Лунгрен (P. Lundgreen), А. Немет (А. Németh), А. Ортенбургер (A. Ortenburger), С. Пітч (S. Pietsch), Є.-М. Пост (E.-M. Post), Т. Раушенбах (Т. Rauschenbach), Р. Шнайдер (R. Schneider).
Підготовка педагогічних кадрів розглядається в дослідженнях таких угорських дослідників, як Й. Варга (J. Varga), І. Фалуш (I. Falus). У публікаціях чеських науковців Авізера Такера (Aviezer Tucker), Габора Халаша (Gabor Halasz) досліджуються проблеми освітньої політики у Чеській Республіці.
Вагомий доробок накопичено російськими ученими щодо розвитку педагогічної освіти, зокрема, у таких напрямах, як концептуальні ідеї цілісного педагогічного процесу (В. В. Краєвський, B. C. Ільїн, М. К. Сергєєв); дослідження з порівняльної педагогіки щодо проблем вищої освіти у країнах Європи (Є. І. Бражник, М. І. Давидов, С. А. Головко, Т. Л. Крємнєва, Т. В. Мельник, Е. Я. Орєхова, Л. Н. Полунина, В. Г. Хандорин); тенденції розвитку професійної педагогічної освіти (О. Б. Лисова, Д. Р. Сабірова); теоретичні концепції реформування освіти в світі та окремих країнах (Б. Л. Вульфсон, А. М. Джуринський, З. А. Малькова). Професійна підготовка вчителів у країнах Європи стала предметом дослідження таких російських науковців, як О. А. Карабутова, О. М. Прохорова, С. П. Тітович, Т. В. Фуряева.
Водночас вивчення сучасних наукових джерел показує, що дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу ще не стало предметом окремого цілісного системного аналізу. Зокрема, поза увагою дослідників залишилися такі важливі аспекти цієї проблеми, як розвиток формальної, неформальної та інформальної педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу; загальні, особливі та специфічні тенденції розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу. Разом з тим, вивчення тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу сприятиме подоланню суперечностей розвитку педагогічної освіти в Україні, забезпечить підґрунтя ефективного приєднання до європейського простору вищої освіти. Актуальність такого дослідження підсилюється необхідністю подолання існуючих суперечностей у сучасній системі педагогічної освіти України, а саме між:
– європейським вибором розвитку України в усіх її суспільних сферах і недостатнім цілісним вивченням досвіду розвитку освіти у країнах ЄС як засобу суспільного розвитку;
– намірами України щодо євроінтеграції, приєднання до єдиного освітнього простору та недостатньою обізнаністю вчених і практиків освітньої галузі із здобутками, особливостями і тенденціями розвитку педагогічної освіти у країнах ЄС;
– розумінням соціальної значущості розвитку вітчизняної системи педагогічної освіти, необхідністю модернізації освіти України в контексті сучасних європейських тенденцій її розвитку та відсутністю цілісного аналізу європейського прогресивного досвіду в розбудові національної системи вищої педагогічної освіти;
– значенням педагогічної освіти для формування освіченої особистості як головної рушійної сили пізнання і творчості в умовах становлення суспільства знань та відсутністю чітко визначених напрямів розвитку педагогічної освіти в Україні з урахуванням європейських тенденцій.
Ураховуючи наміри України щодо приєднання до європейського простору вищої освіти, соціальну значущість забезпечення якості та ефективності вітчизняної системи педагогічної освіти, відсутність цілісного системного дослідження та практичного впровадження позитивного досвіду розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу темою дисертаційної роботи було обрано: "Тенденції розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу".
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (до 20.02.07 – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України) за темою: "Інноваційні педагогічні технології підготовки педагога вищої школи" (РК №0108 U000440); відповідно до наукової теми Київського університету імені Бориса Грінченка "Філософські, освітологічні та методичні засади компетентнісної особистісно-професійної багатопрофільної університетської освіти" (реєстраційний номер №0110U006274).
Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (протокол № 4 від 27 квітня 2009 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол №5 від 16.06.2009 р.).
Об’єкт дослідження: педагогічна освіта в країнах Європейського Союзу.
Предмет дослідження: тенденції розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу (90-ті роки ХХ – початок ХХІ століття).
Мета дослідження: на основі цілісного наукового аналізу освіти в країнах Європейського Союзу визначити тенденції розвитку педагогічної освіти в країнах ЄС (загальні, особливі, специфічні).
Відповідно до об’єкта, предмета та мети визначені основні завдання дослідження:
1. Вивчити стан дослідження проблеми у вітчизняній педагогічній теорії та за кордоном.
2. Проаналізувати сутність базових понять дослідження та здійснити порівняння їхнього змісту у європейському і вітчизняному науковому просторі.
3. Сформувати концепцію дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу.
4. Обґрунтувати класифікацію країн ЄС за подібністю розвитку педагогічної освіти.
5. Визначити критерії розвитку педагогічної освіти в країнах ЄС.
6. Дослідити тенденції (загальні, особливі та специфічні) розвитку педагогічної освіти у кожній групі країн ЄС.
7. Здійснити порівняльний аналіз тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу.
8. Виокремити напрями використання досвіду розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу в Україні.
Хронологічні межі дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу охоплюють період 90-тих років ХХ – початок ХХІ століття. Нижня хронологічна межа (90-ті роки ХХ ст.) обумовлена підписанням європейськими країнами у 1999 році Болонської декларації. Враховуючи те, що Болонський процес мав свою передісторію, яка полягає в розробленні та підписанні представниками країн Європи Лісабонської конвенції (1997 р.) про визнання кваліфікацій для системи вищої освіти європейського регіону та Сорбоннської декларації (1998 р.) про узгодження структури системи вищої освіти в Європі, у роботі здійснювався аналіз тенденцій розвитку педагогічної освіти на основі вивчення матеріалів, опублікованих з 90-років ХХ століття. Верхня хронологічна межа (початок ХХІ століття) визначається сучасними досягненнями у розвитку педагогічної освіти ЄС, що спонукають Україну до подальшого удосконалення та інтеграції у єдиний освітній європейський простір.
Концепція дослідження. Дослідження обраної проблеми базувалось на науково обґрунтованому положенні про те, що педагогічна освіта в країнах Європейського Союзу розглядається як важливий соціально-економічний ресурс відтворення людського капіталу, ефективного соціального, економічного, духовного та політичного розвитку держави. За таких умов дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу спрямоване на виявлення спільних рис та національного різноманіття у розвитку педагогічної освіти в окремих країнах Європейського Союзу. Методологічною умовою проведення дослідження є положення про важливість врахування історичних, політичних, економічних та культурних особливостей кожної країни Європейського Союзу, їх впливу на розвиток педагогічної освіти і освіти в цілому. Провідною концептуальною ідеєю дослідження обраної проблеми є пріоритетність монографічного (окремого) дослідження педагогічної освіти у кожній країні Європейського Союзу, що дає можливість здійснення верифікованого порівняльного аналізу тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах ЄС.
Дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу здійснювалося за визначеними етапами. Перший етап – обґрунтування і визначення критеріїв: класифікації країн ЄС за подібністю розвитку педагогічної освіти; розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу. Відповідно до виділених критеріїв за подібністю розвитку педагогічної освіти було сформовано групи країн для дослідження розвитку педагогічної освіти: країни Західної Європи, Центрально-Східноєвропейські країни, країни Балтії, країни Середземномор’я. Другий етап – визначення тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу. У контексті дослідження поняття "тенденція" тлумачиться як пріоритетний напрям, в якому здійснюється розвиток педагогічної освіти. У кожній групі країн виділено загальні, особливі, специфічні тенденції. Третій етап – порівняння тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу. Четвертий етап – визначення наскрізних тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу. Після аналізу розвитку педагогічної освіти у кожній групі країн визначено наскрізні тенденції, які характерні для всіх без винятку країн Європейського Союзу. Виокремлення наскрізних тенденцій, характерних для всіх груп країн Європейського Союзу, є важливим аспектом аналізу об’єкта дослідження (педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу), який постійно перебуває у стані розвитку.
Сформована концепція дослідження реалізувалася на засадах порівняльного, системного, цілісного, синергетичного, культурологічного підходів.
Порівняльний підхід дозволив здійснити аналіз системи підготовки педагогічних кадрів у країнах Європейського Союзу загалом, і у кожній країні зокрема, з'ясування спільних та відмінних рис у становленні та розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу, їх зіставлення та порівняння з вітчизняною педагогічною освітою з метою виокремлення напрямів використання досвіду країн Європейського Союзу у системі педагогічної освіти України. Порівняльний аналіз здійснювався для визначення та обґрунтування критеріїв порівняння розвитку педагогічної освіти у країнах Західної Європи, Центрально-Східноєвропейських країнах, країнах Балтії та країнах Середземномор’я з метою виокремлення загальних, особливих та специфічних тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах ЄС; для обґрунтування класифікації країн ЄС за подібністю розвитку педагогічної освіти.
Системний підхід було застосовано для розгляду розвитку систем педагогічної освіти країн Європейського Союзу, їхніх особливостей та чинників, що впливають на цей розвиток; для виявлення спільних та відмінних рис у розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу, зокрема, змісту педагогічної системи, мети, зовнішніх та внутрішніх зв’язків у системі вищої педагогічної освіти, а також для визначення напрямів використання досвіду країн ЄС у системі педагогічної освіти України. Як методологічний напрям вивчення складних явищ у педагогічній галузі наукового пізнання системний підхід слугував визначенню педагогічної освіти в країнах ЄС як цілісної системи, що характеризується певними взаємопов’язаними елементами, забезпечує відкритість та зворотний зв'язок відповідно до конкретної мети розвитку системи.
Цілісний підхід у дослідженні обраної проблеми було реалізовано для вивчення педагогічної освіти як об’єкта дослідження з позиції складного цілого, а не ізольовано від інших, пов’язаних з ним об’єктів; визначення головних елементів педагогічної освіти як цілісної системи, специфіки цих елементів, їх особливостей; установлення взаємозалежності елементів, внутрішніх зв’язків, які виконують різні функції і відбивають різні форми взаємозалежності; вивчення суттєвих зв’язків, які впливають на явище та розвиток педагогічного процесу; виявлення тих елементів, які дозволяють впливати на цілісну систему.
Синергетичний підхід у дослідженні розглядається як метод дослідження складних відкритих педагогічних систем. У педагогіці поняття синергетичного підходу розглядається в рамках системних педагогічних досліджень щодо удосконалення та підвищення рівня якості підготовки педагогічних кадрів. Синергетичний підхід дає змогу "розглянути сучасну сферу освіти як взаємодію складних підсистем, здатних до самоорганізації, саморозвитку й самоуправління, а також, і як засіб, що забезпечує інтеграцію різних способів пізнання людиною навколишнього світу, підвищує її творчий потенціал для вільних і осмислених дій, відкритого сприйняття та цілісного усвідомлення світу" (В. О. Огнев’юк). Сутність підходу до розуміння розвитку освітньої системи, в тому числі і педагогічної системи освіти, полягає в тому, що "початком є не сама система освіти як цілісність в її статичному стані, а людина з її неповторністю як постійне джерело стихійності, невпорядкованості (хаосу) і водночас розвитку" (С. О. Сисоєва). Дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти з урахуванням вимог синергетичного підходу потребує усвідомлення того, що переважна кількість систем, що функціонують, належать саме до систем відкритого типу.
Культурологічний підхід у дослідженні тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу використано для аналізу проблеми розвитку педагогічної освіти з точки зору консолідації і збагачення європейської ідентичності з урахуванням культурної та мовної різноманітності держав-членів Європейського Союзу і збереженням освітніх особливостей та традицій окремих країн та регіонів; визначення перспективних цілей освітніх систем, враховуючи національне різноманіття культур. Зважаючи на те, що різноманітність традицій, особливостей кожної європейської країни відображається у сфері освіти, у культурологічному контексті педагогічна освіта розглядається як така, що стимулює розвиток національних культур кожної держави та європейської культури в цілому.
Методологічна основа дослідження. На філософському рівні – положення про нерозривний зв'язок культури і освіти; загальнотеоретичні і методологічні положення філософії щодо розвитку єдності теорії і практики. На рівні загальнонаукової методології – положення про гуманізацію і гуманітаризацію педагогічної освіти; принципи толерантності, культуродоцільності, системності. На рівні конкретно наукової методології – концептуальні ідеї порівняльної педагогіки з метою аналізу педагогічного досвіду країн Європейського Союзу щодо проблеми розвитку педагогічної освіти. На технологічному рівні – методика проведення дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах ЄС із залученням широкого кола джерельної бази.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення та висновки: філософії сучасної освіти (В. П. Андрущенко, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, В. О. Огнев’юк); концептуальні положення методології порівняльної педагогіки (М. П. Лещенко, О. В. Матвієнко, А. А. Сбруєва, О. В. Сухомлинська, В. Блажеєвський (W. Błażejewski), Й. Фронтчак (J. Frątczak), З. Ясинський (Z. Jasiński), Е. Карч (E. Karcz), Р. Пахоцінський (R. Pachociński), Я. Пруха (J. Prucha); неперервної професійної освіти (С. У. Гончаренко, Т. М. Десятов, С. О. Сисоєва), зокрема, педагогічної освіти (М .Б. Євтух, В. І. Луговий, В. К. Майборода); теорії освітніх систем та їхнього розвитку (Т. І. Дмитрієнко, О. В. Олійник); теоретико-методологічних основ підготовки педагога у вищих навчальних закладах (А. М. Алексюк, О. А. Дубасенюк, В. І. Лозова); педагогічної підготовки вчителів (Н. С. Журавська, В. А. Семиченко); фундаментальних досліджень вітчизняних учених з проблем розвитку освітніх систем у країнах-членах Європейського Союзу (Н. В. Абашкіна, Т. М. Десятов, А. П. Максименко, О. І. Огієнко, Б. І. Шуневич), зокрема, змісту шкільної освіти (О. П. Лещинський, О. І. Локшина); а також досліджень зарубіжних вчених тенденцій розвитку освіти у країнах ЄС (Г. Дьоберт (H. Döbert), Д. Джевуляк (D. Dziewulak), Т. Пільх (T. Pilch), М. Грондас (M. Grondas), Д. Хопкінс (D. Hopkins), Г. Кірк (G. Kirk), Б. Кравець (B. Krawiec) та ін.), зокрема, педагогічної освіти (Т. Левовицький (T. Lewowicki), О. Коляновська (E. Kolanowska), Я. Конопницький (J. Konopnicki), З. Ясинський (Z. Jasiński), Ш. Купішевич (Cz. Kupisiewicz), Й. Кужма (J. Kuźma), Е. Ляска (E. Laska), Р. Лепперт (R. Leppert), В. Оконь (W. Okoń), К. Гомец-Тутор (C. Gomez-Tutor).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань були використані такі взаємопов’язані методи дослідження: теоретичні – структурний аналіз з метою розгляду структури педагогічної освіти; теоретичний аналіз з метою визначення основних напрямів дослідження проблем розвитку педагогічної освіти; системно-структурний та системно-функціональний аналіз для виділення основних структурних компонентів системи освіти у країнах Європейського Союзу, виявлення та обґрунтування тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах ЄС; порівняльний аналіз для зіставлення змісту понять, що функціонують у європейському та вітчизняному науковому просторі; аналіз та узагальнення для вивчення монографічних досліджень експертів з теорії та практики освіти, вітчизняної і зарубіжної педагогічної, філософської, соціологічної, культурологічної літератури з проблем глобалізації, інтеграції, реформування освіти та ін.; абстрагування, конкретизація та узагальнення теоретичних положень з метою визначення поняттєвого апарату дослідження; емпіричні: порівняння за однією ознакою, за декількома ознаками та порівняння різних етапів у розвитку педагогічного явища; метод дослідної бесіди; переклад аутентичної літератури (переклад термінів з врахуванням різного специфічного тлумачення з метою адаптації понятійного апарату європейських освітніх систем в українському науковому просторі); опис фактичної інформації з метою аналітичної інтерпретації та вивчення конкретних фактів і явищ; хронологічний метод з метою синхронного порівняння тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах ЄС в єдиних хронологічних межах (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.); кількісної обробки результатів дослідження: групування; таблиці, рисунки з метою реєстрації результатів дослідження.
Джерельну базу дослідження становлять:
– європейські офіційні документи та матеріали: доповіді, рекомендації, резолюції, електронні банки даних, підготовлені інституціями Ради Європи, ЮНЕСКО, Асоціацією педагогічної освіти в Європі, Євростатом, Організацією економічного співробітництва та розвитку та ін.;
– офіційні документи, статистичні дані та матеріали з питань педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу, наприклад, "The Bruges Communiqué on enhanced European Cooperation in Vocational Education and Training for the period 2011-2020" ("Про розширення європейського співробітництва в галузі професійної освіти і підготовки кадрів на період 2011-2020 років"), "Edukacja i szkolenia 2020" ("Освіта та навчання 2020"), "Systemy edukacj

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Науковий аналіз стану дослідження проблеми розвитку педагогічної освіти у країнах ЄС показав, що у педагогічній теорії значна увага приділяється вивченню методологічних, теоретичних, методичних аспектів професійної підготовки вчителя. У вітчизняній педагогічній теорії проблема розвитку педагогічної освіти у країнах ЄС досліджується за такими напрямами: професійна підготовка вчителів, підвищення кваліфікації вчителів, післядипломна педагогічна освіта; професійна підготовка викладачів у окремих країнах Європейського Союзу. З педагогічних дослідженнях вітчизняних авторів підготовка педагогічних кадрів розглядається на прикладі Франції, Англії та Шотландії, а також німецькомовних країн Європи; вчителів початкової школи – Великої Британії, Польщі; вчителів іноземної мови – Польщі, Німеччини, Австрії; професійна підготовка вчителів для закладів професійної освіти – Німеччини; майбутніх вчителів в університетах – Великої Британії, Німеччини; соціальних педагогів – Австрії, Німеччини, Польщі. Система післядипломної педагогічної освіти у науково-педагогічних джерелах представлена такими країнами як Велика Британія, Греція, Німеччина. Серед аспектів дослідження розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу у працях зарубіжних англомовних науковців виділено: міжнародні перспективи педагогічної освіти, перспективи педагогічної освіти у Європі та країнах ЄС, початкова педагогічна освіта у Європейському Союзі, гендерні питання у галузі педагогічної освіти у країнах Європи. Предметом дослідження польських науковців є: актуальні проблеми професійної підготовки і педагогічної діяльності вчителів у окремих країнах Європейського Союзу, загальні концепції та підходи до формування стандартів професійної підготовки вчителів. У педагогічних дослідженнях польських авторів (захищених українською мовою) висвітлюються проблеми дидактики професійно-технічної освіти, педагогічної освіти вчителів, музично-педагогічної освіти в Польщі. Незважаючи на європейський та вітчизняний науковий доробок, проблема дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу не набула цілісного системного висвітлення.
2. Теоретичний аналіз базових понять дослідження дозволив класифікувати їх у три групи, а саме: поняття, які розкривають теоретичні засади дослідження розвитку педагогічної освіти в країнах ЄС; поняття, які висвітлюють структуру освітніх систем країн Європейського Союзу; поняття, які визначають структуру та зміст педагогічної освіти в країнах ЄС. Порівняння змісту цих понять у європейському та вітчизняному науковому просторі дозволило зробити висновок про різне тлумачення педагогічних понять. Зокрема, поняття "освіта" у вітчизняному науковому просторі трансформувалося і сьогодні розглядається як система різноманітних навчальних закладів і освітніх установ; особливий процес; різнорівневий результат; соціокультурний феномен; соціальний інститут, що впливає на стан свідомості суспільства (В. О. Огнев’юк, С. О. Сисоєва). Педагогічна освіта тлумачиться вітчизняними науковцями як спеціалізована підсистема освітньої сфери, що передбачає підготовку педагогічних працівників та забезпечує у такий спосіб ефективність освітньої сфери (В. І. Луговий). Поняття "тенденція" у енциклопедичних джерелах та наукових дослідженнях трактується як напрям, в якому здійснюється розвиток будь-якого явища або процесу; напрям розвитку явища, ідеї; спрямований розвиток будь-якого явища або процесу. У дисертації поняття "тенденції розвитку" розглядається як пріоритетний напрям, в якому здійснюється розвиток педагогічної освіти, що відбувається у контексті освітніх, наукових, соціальних, культурних змін у швидкозмінному суспільстві. У англомовній науковій літературі та документах ЮНЕСКО поняття "education" – як поняття виховання, так і поняття освіта – нерозрізнювані (невіддиференційовані) одне від одного, тлумачиться як навчально-виховна діяльність; як процес, під час якого суспільство цілеспрямовано передає накопичені знання, розуміння, світосприйняття, цінності, навички, компетенції і моделі поведінки з покоління в покоління (МСКО). Поняття "teacher education" – педагогічна освіта – трактується, як: наука викладання і навчання та її застосування до виховання людей; будь-які офіційні програми (formal programs), що були створені для підготовки вчителів (на рівні вищої освіти) для початкових (elementary) та середніх (secondary) шкіл (Т. Вільям (T. William)). У польських дослідженнях найбільш близьким до змісту "педагогічна освіта" (kształcenia nauczycieli) у вітчизняному просторі є таке поняття: сукупність всіх програм вищої освіти, після завершення навчання за якими випускники мають право працювати вчителями (Т. Пільх (T. Pilch)). Поняття "tendency" – тенденції – розглядається як значний шанс, щось, що буде відбуватися у конкретному напрямі; ситуація, що є початком розвитку у конкретному напрямі; "development" – розвиток – як процес розробки, стан зростання, новий і передовий продукт або ідея, подія, яка визначає новий етап в мінливій ситуації; якісні зміни на краще, які відбуваються у часі.
3. Концепція дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу ґрунтується на пріоритетності монографічного дослідження: дослідження розвитку педагогічної освіти окремо в кожній країні, що входить до певної групи країн Європейського Союзу. Визначено основні етапи проведення дослідження: 1-й етап – обґрунтування і визначення критеріїв класифікації країн ЄС за подібністю розвитку педагогічної освіти та критеріїв розвитку педагогічної освіти у країнах ЄС; формування груп країн для дослідження розвитку педагогічної освіти, а саме: країни Західної Європи, Центрально-Східноєвропейські країни, країни Балтії, країни Середземномор’я; здійснення монографічного дослідження педагогічної освіти у кожній країні Європейського Союзу; 2-й етап – визначення тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах ЄС; виділення загальних, особливих, специфічних тенденції; 3-й етап – порівняння тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах ЄС; 4-й етап – визначення наскрізних тенденцій розвитку педагогічної освіти у кожній групі країн ЄС. Дослідження тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу здійснювалося на засадах порівняльного, системного, цілісного, синергетичного, культурологічного підходів. Порівняльний підхід дозволив здійснити аналіз системи підготовки педагогічних кадрів у країнах Європейського Союзу загалом, і у кожній країні зокрема, з'ясування спільних та відмінних рис у становленні та розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу, їх зіставлення та порівняння з вітчизняною педагогічною освітою з метою виокремлення напрямів використання досвіду країн Європейського Союзу у системі педагогічної освіти України. Системний підхід було застосовано для розгляду розвитку систем педагогічної освіти країн Європейського Союзу, їхніх особливостей та чинників, що впливають на цей розвиток; для виявлення спільних та відмінних рис у розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу, зокрема, змісту педагогічної системи, мети, зовнішніх та внутрішніх зв’язків у системі вищої педагогічної освіти, а також для визначення напрямів використання досвіду країн ЄС у системі педагогічної освіти України. Цілісний підхід у дослідженні обраної проблеми було реалізовано для вивчення педагогічної освіти як об’єкта дослідження з позиції складного цілого, а не ізольовано від інших, пов’язаних з ним об’єктів; визначення головних елементів педагогічної освіти як цілісної системи, специфіки цих елементів, їхніх особливостей; установлення взаємозалежності елементів, внутрішніх зв’язків, які виконують різні функції і відбивають різні форми взаємозалежності; вивчення суттєвих зв’язків, які впливають на явище та розвиток педагогічного процесу; виявлення тих елементів, які дозволяють впливати на цілісну систему. Синергетичний підхід у дослідженні розглядається як метод дослідження складних відкритих педагогічних систем. Культурологічний підхід у дослідженні тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу використано для аналізу проблеми розвитку педагогічної освіти з точки зору консолідації і збагачення європейської ідентичності з урахуванням культурної та мовної різноманітності держав-членів Європейського Союзу і збереженням освітніх особливостей та традицій окремих країн та регіонів; визначення перспективних цілей освітніх систем, враховуючи національне різноманіття культур.
4. Визначено критерії класифікації країн Європейського Союзу за подібністю розвитку педагогічної освіти: територіальна ознака, галузева специфіка, освітні реформи (корекційні, модернізаторські, структурні, системні). Корекційні реформи освіти – реформи, спрямовані на коригування й виправлення перегинів у розвитку освітніх систем, що передбачають децентралізацію та лібералізацію освітніх структур, деідеологізацію змісту освіти, впровадження нових принципів шкільної політики; модернізаторські реформи – спрямовані на наближення освітніх систем до західних стандартів, здійснюються на рівні навчальних програм, написання підручників і навчальних посібників, освітніх технологій, методів навчання; структурні реформи передбачали реорганізацію освітніх структур, наприклад, структури шкільної освіти за рахунок збільшення або скорочення термінів навчання в початковій або неповній середній школі, перебудову системи управління освітою, системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; системні реформи спрямовані на зміну освітньої парадигми й освітньої політики, охоплюють не тільки шкільне законодавство, шкільні програми і підручники, але й передбачають зміну внутрішньої логіки освіти та її співвідношення з іншими соціальними сферами, стосуються ключових елементів будь-якої освітньої системи: якість освіти й контроль за нею, національний освітній стандарт, співвідношення освіти і ринку, системи фінансування та управління сфери освіти.
Відповідно до визначених критеріїв виділено чотири групи країн. Перша група – це країни Західної Європи, серед яких: країни БЕНІЛЮКС (Королівство Бельгія, Велике Герцогство Люксембург, Королівство Нідерландів); країни Скандинавії (Королівство Данія, Королівство Швеція, Фінляндська Республіка); Австрійська Республіка та Федеративна Республіка Німеччина; Французька Республіка; Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Республіка Ірландія. Друга група – Центрально-Східноєвропейські країни: Республіка Польща, Республіка Болгарія та Румунія, Республіка Словаччина та Республіка Словенія, Республіка Угорщина та Чеська Республіка. Третя – країни Балтії: Республіка Естонія, Латвійська Республіка, Литовська Республіка. Четверта – країни Середземномор'я: Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Грецька Республіка, Республіка Кіпр, Португальська Республіка, Республіка Мальта.
5. Визначено критерії розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу: інституціональний; управлінський; соціальний. Визначено показники, що розкривають зміст кожного критерію. До показників інституціонального критерію віднесено: мережу вищих навчальних закладів, що провадять освітню діяльність щодо підготовки вчителів; моделі педагогічної підготовки вчителів; кількість ступенів професійної підготовки майбутніх вчителів; типи кваліфікацій педагогічних кадрів; зміст професійної підготовки фахівця педагогічного профілю; заклади та форми підвищення кваліфікації вчителів. До показників управлінського критерію віднесено: тип управління освітою; управління відбором кандидатів на посаду вчителя; фінансування системи освіти: оплата праці вчителів. До показників соціального критерію віднесено: гендерну рівність; незалежність від етнічного походження, віросповідання; академічну мобільність (внутрішню та зовнішню).
6. До тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Західної Європи, Центрально-Східноєвропейських країн, країнах Балтії, країнах Середземномор’я віднесено загальні, особливі та специфічні. До загальних тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Західної Європи відносимо такі, як: глобалізація, інформатизація, інтеграція, інтернаціоналізація; варіативність навчальних програм педагогічної підготовки вчителів; безперервність освіти; входження коледжів у структуру університетів; формування готовності вчителя до педагогічних інновацій. До загальних тенденцій розвитку педагогічної освіти у Центрально-Східноєвропейських країнах відносимо такі, як: глобалізація, інформатизація, інтеграція, інтернаціоналізація, гуманізація; упровадження системи якості освіти для забезпечення її конкурентоспроможності; стандартизація професійно-педагогічної підготовки; удосконалення нормативно-правового забезпечення підтримки молодих учителів; розширення доступу до здобуття педагогічної професії випускникам бакалаврських програм. До особливих тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Західної Європи належать: підготовка педагогічних кадрів у педагогічних академіях (Австрія, Німеччина); "університетизація" педагогічної освіти (Люксембург, Фінляндія); поширення транснаціональної освіти (Велика Британія, Франція, Німеччина); бінарність системи педагогічної освіти (Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Нідерланди, Німеччина, Франція); пріоритетність унітарності в системі педагогічної освіти (Австрія, Фінляндія, Швеція). До особливих тенденцій розвитку педагогічної освіти у Центрально-Східноєвропейських країнах належать: децентралізація управління педагогічною освітою (Болгарія, Угорщина, Румунія, Чехія); впровадження медіаосвіти вчителів (Угорщина, Словаччина, Чехія); організація постдипломної освіти вчителів на базі закладів освіти дорослих (Угорщина, Чехія). Серед специфічних тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Західної Європи виділяємо такі, як: диверсифікація програм підготовки вчителів (Німеччина); професійне спрямування педагогічної підготовки з першого року навчання (Франція). У Центрально-Східноєвропейських країнах – двоциклова структура педагогічної освіти (фундаментальний та мультицикл); перетворення педагогічних училищ на коледжі (Угорщина); запровадження для майбутніх вчителів професійно-орієнтованого відбору до та після завершення магістерських програм (Угорщина); підготовка вчителів за двома спеціальностями (Угорщина); зростання доступності вищої педагогічної освіти для малозабезпечених верств населення (Словенія); впровадження в університетах західноєвропейських і американських навчальних програм (Болгарія).
До загальних тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Балтії відносимо: глобалізацію, інформатизацію, інтеграцію, інтернаціоналізацію; диверсифікацію педагогічної освіти; перехід від національної системи кредитів до системи кредитів ECTS; децентралізацію управління освітою. До загальних тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Середземномор'я відносимо: глобалізацію, інформатизацію, інтеграцію, інтернаціоналізацію; застосування моніторингу якості вищої педагогічної освіти і зовнішньої оцінки роботи вчителя; посилену увагу до підвищення кваліфікації вчителів. До особливих тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Балтії та у країнах Середземномор’я належать: зростання мобільності студентів, академічного персоналу вищих навчальних педагогічних закладів (Естонія, Латвія); впровадження диверсифікованої системи вертикальної та горизонтальної інтеграції освітніх підсистем (Литва, Естонія); формування системи неуніверситетських коледжів (Естонія, Латвія); пріоритет університетського рівня педагогічно освіти (Італія, Іспанія); забезпечення постдипломної освіти вчителів підвищення кваліфікації на базі професійних об'єднань вчителів (Іспанія, Італія, Португалія). Серед специфічних тенденцій розвитку педагогічної освіти у країнах Балтії та у країнах Середземномор’я виділяємо такі, як: збільшення кількості вищих педагогічних навчальних закладів, зокрема, за рахунок приватних (Латвія); укрупнення навчальних курсів на педагогічних факультетах (Литва); здійснення педагогічної освіти в інтегрованих університетах (Іспанія); формалізація нормативно-правової бази професійного удосконалення вчителів (Португалія); обов’язковість педагогічної інтернатури (Республіка Кіпр); багатопрофільність підготовки вчителів (Мальта).
7. Здійснено порівняльний аналіз тенденцій розвитку педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу, що дав виокремити спільні наскрізні тенденції розвитку педагогічної освіти, притаманні всім країнам Європейського Союзу: глобалізації, інформатизації, інтеграції, інтернаціоналізації. Визначено, що спільним у розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу є: підготовка вчителів середніх шкіл за двома моделями – паралельною та послідовною; пріоритетність паралельної моделі у підготовці вчителів дошкільних закладів і початкової школи; поєднання у структурі змісту педагогічної освіти предметного та професійного блоків; підготовка вчителів на рівнях бакалавр – магістр; переважання ступеня бакалавра для вчителів дошкільних закладів та початкових шкіл; здійснення підготовки вчителів у різних типах вищих навчальних закладів. Відмінності стосуються: значної різниці в тривалості підготовки вчителів як для початкової, так і для середньої школи; обов’язковості магістерського рівня (Фінляндія, Португалія); фахової підготовки вчителів: багатопредметна спеціалізація (Данія, Іспанія), підготовка за двома спеціальностями (Велика Британія, Італія, Угорщина), підготовка за однією спеціальністю (Нідерланди, Франція); структури вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку вчителів; диверсифікації післядипломної педагогічної освіти.
8. Виокремлено напрями використання досвіду розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу у системі педагогічної освіти України. До таких напрямів віднесено: стандартизацію педагогічної підготовки за європейською кредитною трансферно-накопичувальною системою на всіх рівнях вищої освіти; визнання у суспільстві та на вітчизняному ринку праці освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр"; впровадження нової системи забезпечення якості вищої педагогічної освіти; забезпечення моніторингу якості педагогічної освіти; модернізацію здійснення педагогічного контролю; сприяння участі студентів та викладачів вищих навчальних педагогічних закладів у комплексних програмах і проектах міжвузівської міжнародної співпраці; створення умов для зростання академічної мобільності студентів і викладачів; створення програм безперервного навчання; організацію міжнародних наукових досліджень; децентралізацію управління системою педагогічної освіти; гуманізацію педагогічної освіти.
Однак проведене дослідження не вичерпує всієї повноти проблеми розвитку педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу. Подальшого дослідження потребують такі важливі проблеми: тенденції розвитку дошкільної та початкової освіти у країнах ЄС; розвиток європейської університетської педагогічної освіти; особливості системи післядипломної педагогічної освіти у країнах Європейського Союзу в контексті неперервної професійної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абашкіна Н. В. Розвиток професійної освіти в Німеччині (кінець ХІХ – ХХ ст.) : дис. … доктора пед. наук : 13.00.04 / Абашкіна Неллі Володимирівна. – К., 1998. – 375 с.
2. Абрамова Н. Т. Целостность и управление / Н. Т. Абрамова. – М. : Наука, 1974. – 248 с.
3. Авизер Т. Некомпетентность на потоке: постановка высшего образования в Чехии / Т. Авизер / Пер. з англ. А.Алюшина – Reproducing Incompetence: The Constitution of Czech Higher Education by Aviezer Tucker // EECR. – Summer 2000. – Vol. 9. – № 3.
4. Авксентьєва О. І. Професійно-лінгвістична підготовка іноземних фахівців у Франції : автореф. дис.. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Авксентьєва Олена Іванівна. – К., 2006. – 20 с.
5. Авшенюк Н. М. Стандартизація професійної підготовки вчителів у Англії й Уельсі (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.04 / Авшенюк Наталія Миколаївна. – К., 2005. – 166 с.
6. Аналитический обзор № 7 состояния и международных тенденций развития систем образования (январь – март 2004 г.). – Мн. : Центр проблем развития образования БГУ, 2004. – 65 с.
7. Андрушкевич Ф. Компаративний аналіз особливостей освітніх інновацій в освітніх системах України і Польщі / Ф. Андрушкевич // Вісник НТУУ КПІ. Філософія. Психологія. Педагогіка. – Вип. 1. – К., 2011. – С. 7–11.
8. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти відповідно до викликів ХХІ століття [Електронний ресурс] / В. Андрущенко, В. Бондар. – Режим доступу : httpts://docs.google.com/viewer?a=v&q=cache:9F8rbmrmmQMJ:www.nbuv.gov.ua/ porta. – Назва з екрана.
9. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процессу / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 5–9.
10. Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть (Спроба прогностичного аналізу) / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2001. – №1. – С. 11–17.
11. Афанасьев В. Г. Проблема целостности в философии и биологии / В. Г. Афанасьев. – М. : Мысль, 1964. – 416 с.
12. Афанасьев В. Г. Системность и общество / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1980. – 386 с.
13. Бабин І. І. Вища освіта України і Болонський процес: стан, проблеми, перспективи / І. І. Бабин // Матеріали регіонального науково-практичного семінару "Шляхи модернізації вищої освіти в контексті євроінтеграції", 20-21 травня 2008 р., м. Тернопіль / за заг. ред. Г. В. Терещука. – Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. – С. 16–19.
14. Базуріна В. М. Професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.01 / Базуріна Валентина Михайлівна. – Житомир, 2009. – 190 с.
15. Балабанов К. В. Основні тенденції розвитку освіти і науки в Європейському Союзі [Електронний ресурс] / К. В. Балабанов. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/Prvs/2009_3/1047.pdf. – Назва з екрана.
16. Балл Г. О. Особистість як індивідуальний модус культури і як інтегративна якість особи / Г. О. Балл, В. О. Мєдінцев // Горизонт освіти. – 2011. – № 3. – С.7– 14.
17. Балясникова Л. А. Качество высшего образования: экономические и культурные императивы в контексте Болонского процесса (размышления по итогам международной конференции) [Электронный ресурс] / Л. А. Балясникова, Е. И. Бражник, Н. Ф. Золотухина // Вестник Герценовского университета. – 2007. – № 8. – Режим доступа : http://cyberleninka.ru/article/n/kachestvo-vysshego-obrazovaniya-ekonomicheskie-i-kulturnye-imperativy-v-kontekste-bolonskogo-protsessa-razmyshleniya-po-itogam. – Загл. с экрана.
18. Барський Т. Дидактичні основи технології підготовки викладачів технічних дисциплін (за матеріалами технічної освіти у Польщі) : автореф. дис. …. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : 13.00.04 / Барський Т. – К., 1999. – 42 с.
19. Беганська І. Адаптація вищої освіти Польщі до умов Болонського процесу / І. Беганська, Н. Садовська // Схід. – 2009. – № 2 (93). – С. 114–117.
20. Біницька К. М. Розвиток вищих педагогічних шкіл у Республіці Польща (70-90 роки ХХ ст.): ретроспективний аналіз / К. М. Біницька // За рубежем : наукові записки. Сер. педагогіка. – 2010 – № 1. – С. 180–183.
21. Блауберг И. В. Системный подход / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин // Философский энциклопедический словарь. – М. : Советская энциклопедия, 1983. – С. 612-614.
22. Блауберг И.В. Понятие целостности и его роль в научном познании / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Знание, 1972. – 48 с.
23. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1973. – 270 с.
24. Бондарчук Н. О. Державна освітня політика Чехії періоду суспільних змін: стан, тенденції, проблеми [Електронний ресурс] / Н. О. Бондарчук. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej5/txts/07bnostp.htm. – Назва з екрана.
25. Бочарова О. А. Модернізація вищої школи у сучасній Франції : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.01 / Бочарова Олена Анатоліївна. – Горлівка, 2006. – 176 с.
26. Бражник Е. И. Методологические подходы к исследованию образования в сравнительной педагогике / Е. И. Бражник // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. – 2002. – Т. 2. – №3. – С. 71-79.
27. Бражник Е. И. Особенности методологи сравнительных педагогических исследований [Электронный ресурс] / Евгения Ивановна Бражник // Письма в Еmissia. offline : Эл. науч.-пед. журнал. – 2005. – январь-июнь. – Режим доступа : http://www.emissia.org/offline/2005/975.htm – Загл. с экрана.
28. Бражник Е.И. Становление и развитие интеграционных процессов в современном европейском образовании : дис. … доктора пед. наук : 13.00.01 / Е.И. Бражник. – СПб, 2002. – 354 с.
29. Братиця Г. Моделі підготовки магістрів освіти у Німеччині (на прикладі університету м. Біліфельд) / Г.Братиця // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – 2008. – Вип. 24. С.232-237
30. Буданов В.Г. Синергетическая методология / В. Г. Буданов // Вопросы философии. – 2006. – № 5. – С.79-94.
31. Бунаков О. О. Кластерний підхід до позиціонування в туризмі / О. О. Бунакова // РМАТ. – 2011.
32. Вайнола Р. Х. Педагогічні засади особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки : автореф. дис. ... доктора пед. наук : 13.00.04 / Вайнола Р. Х. – К., 2009. – 44 с.
33. Вайчене А. Профессиональная подготовка учителя музыки и его компетенция [Электронный ресурс] / А. Вайчене. – Режим доступа : http://academicon.ru/publ/pedagogika_iskusstvo/vajchene_a_professionalnaja_podgotovka_uchitelja_ muzyki_i_ego_kompetencija/9-1-0-285. – Загл. с экрана.
34. Вакуленко Т. І. Становлення та розвиток системи підвищення кваліфікації вчителів Німеччини : автореф. дис. … канд.. пед. наук : 13.00.01 / Вакуленко Т. І. – К., 1995. – 19 с.
35. Василюк А. В. Професійно-педагогічна підготовка вчителів у Польщі (1989-1997) : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.04 / Василюк Алла Володимирівна. – К., 1998. – 160 с.
36. Вембер В.П. Інформатизація освіти та проблеми впровадження педагогічних програмних засобів в навчальний процес / В.П. Вембер // Електронне наукове фахове видання "Інформаційні технології і засоби навчання". – Випуск 3. – 2007. – С.153-159.
37. Вершловский С. Г. Непрерывное образование как фактор социализации [Электронный ресурс] / С. Г. Вершловский. – Режим доступу : http://www.znanie.org/jornal/n1_01/nepreriv_obraz.html/. – Название с экрана.
38. Вишневська Н. Ю. Реформування шкільної освіти в Норвегії у 80-90-х роках XX століття : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Н. Ю. Вишневська– К., 2000. – 20 с.
39. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи // Вища школа. – 2008. – № 5. – С. 88–110.
40. Вища освіта України: методологічні та соціально-виховні проблеми модернізації : монографія / за заг. ред. В. П. Андрущенка, М .І. Михальченка, В. Г. Кременя. – К. : ДЦССМ ; Запоріжжя : ЗДУ, 2002. – 440 с.
41. Відділ акредитації освіти Педагогічного інституту Кіпру [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pi.ac.cy/pi/index.php?option=com_content &view=article&id=321&Itemid=269&lang=el. – Назва з екрана.
42. Відділ освітніх технологій Педагогічного інституту Кіпру [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pi.ac.cy/pi/index.php?option=com_content &view=article&id=58&Itemid=270&lang=el. – Назва з екрана.
43. Відділ підвищення кваліфікації Педагогічного інституту Кіпру [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pi.ac.cy/pi/index.php? option=com_content&view=article&id=50&Itemid=268&lang=el. – Назва з екрана.
44. Вікторов В. Г. Міжнародні моделі освітніх індикаторів якості освіти [Електронний ресурс] / В. Г. Вікторов // Мультиверсум : філософський альманах. – К. : Центр духовної культури. – 2005. – № 49. – Режим доступу : http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_49/Viktorov.htm. – Назва з екрана.
45. Вільчковська А. Е. Розвиток теорії і практики музичного виховання учнів основних шкіл Польщі (1980 - 2000 рр.) : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / А.Е. Вільчковська– К., 2004. – 20 с.
46. Вільчковський Е. С. Підготовка педагогів для дошкільних закладів у польських внз у контексті Болонського процесу [Електронний ресурс] / Е. С. Вільчковський, А. Е. Вільчковська, В. Р. Пасічник. – Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/263/84/. – Назва з екрана.
47. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи : метод. посіб. для студ. магістратури / С. С. Вітвицька. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.
48. Воєвутко Н. Ю. Педагогічна інтернатура як складова професійної підготовки фахівців у Республіці Кіпр [Електронний ресурс] / Н. Ю. Воєвутко. – Режим доступу : http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:xsU3mj UaF7cJ:www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum. – Назва з екрана.
49. Воєвутко Н. Ю. Періодизація розвитку системи професійної підготовки вчителів у Республіці Кіпр у ХХ столітті / Н. Ю. Воєвутко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2012. – № 6 (24). – С. 150–158.
50. Воєвутко Н. Ю. Професійний супровід вчителя: досвід педагогічного інституту Кіпру / Н. Ю. Воєвутко // Вища школа. Гуманізація навчально-виховного процесу. – Вип. LVI. – Слов'янськ, 2011. – С. 37–44.
51. Вульфсон Б. Л. Сравнительная педагогика : История и современные пролемы / Б. Л. Вульфсон. – М. : Изд-во УРАО, 2003. – 232 с.
52. Галузева концепція розвитку неперервної педагогічної освіти (наказ Міністерства освіти і науки України № 1176 від 14 серпня 2013 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/36816/. – Назва з екрана.
53. Гаманюк В. А. Мовна пропозиція в школах Німеччини в умовах інтеграції [Електронний ресурс] / В. А. Гаманюк. – Режим доступу : http://www.nbu.gov.ua/portal/Soc_Gum/pfto/2010_11. – Назва з екрана.
54. Гендерно-правова експертиза та державна реєстрація нормативно-правових актів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/8075. – Назва з екрана.
55. Глобальна програма навчання і освіти дорослих [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.iiz-dvv.de/files/curriculum_globale_ru_fin.pdf). – Назва з екрана.
56. Голік О. Б. Інтегративно-культурологічний підхід до формування ціннісної культури педагогічної діяльності [Електронний песурс] / О. Б. Голік. – Режим доступу : http://www.bdpu.org/scientific.published/conf 2008/articles/Section 4/Golik.doc. – Назва з екрана.
57. Гончаренко С. У. Зміст підготовки викладачів-аграрників освіти у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу [Електронний ресурс] / С. У. Гончаренко. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_ biol/nvnau/2009_143/09gsu.pdf. – Назва з екрана.
58. Грачева В. Г. Развитие высшего педагогического образования в Западной Европе на современном этапе : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.01 / Грачева Валерия Геннадьевна. – Волгоград, 2007. – 186 с.
59. Гриневич Л. М. Тенденції децентралізації управління базовою освітою в сучасній Польщі : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Гриневич Л. М. – К., 2005. – 20 с.
60. Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти) : дис. … доктора пед. наук : 13.00.04 / Гриньова В. М. – К., 2001. – 416 с.
61. Гриценчук О. О. Стратегічні орієнтири розвитку інформаційних освітніх мереж ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ в європейському контексті [Електронний ресурс] / О. О. Гриценюк. – Режим доступу : http://194.44.242.244/e-journals/ITZN/ em1/content/06goonec.html. – Назва з екрана.
62. Громкова М. Т. Андрагогика: теория и практика образования взрослых : учеб. пособ. / М. Т. Громкова. – М. : Юнити-Дана, 2005. – 495 с.
63. Гущин В. Высшая школа Латвии: состояние и тенденции развития / В. Гущин // Балтийский мир. – 2008. – №6. – С. 68-73.
64. Давидова В. Д. Неформальна освіта дорослих у навчальних гуртках Швеції : дис... кандидата наук: 13.00.01 / Давидова Валентина Дмитрівна. – К., 2008. – 211с.
65. Давыдов Н.И. Зарубежные системы образования / Н.И. Давыдов. – М.: Изд-во МГОПУ. – 1996. – 168 с.
66. Департамент статистики Министерства образования и науки Латвии [Электронный ресурс] / Режим доступа : izm.izm.gov.lv/58.htm. – Загл. с экрана.
67. Деркач Ю. Неформальна освіта як умова неперервного навчання молоді / Ю. Деркач // Вісник Львівського університету. Сер. педагогічна. – Л., 2008. –Вип. 23. – С.17–22.
68. Десятов Т. М.Тенденції розвитку неперервної освіти в країнах Східної Європи (друга половина ХХ століття) : дис. …доктора пед. наук: 13.00.01 / Десятов Тимофій Михайлович. – К., 2006. – 431 с.
69. Джемилева Н. Н. Сравнительный анализ повышения квалификации учителей за рубежом / Н. Н. Джемилева // Ярославский педагогический вестник. – 2011. – № 1, том 2 : Психолого-педагогические науки. – С. 210–214.
70. Джуринский А. Н. Зарубежная школа: современное состояние и тенденции развития / А. Н. Джуринский. – М. : Владос, 1993. – 356 с.
71. Джусенбаев Ш. Д. Научные основы развития высшего образования в современном мире : дис.... д-ра. пед. наук : 13.00.01 / Ш. Д. Джусенбаев. –Бишкек, 1997. – 333 с.
72. Дрепіна О. М. Система освіти в Польщі та досвід її реформування / О. М. Дрепіна // Школа – центр активності громади: узагальнення адаптованого польського досвіду збереження освітніх послуг у сільській місцевості : матеріали Всеукр. наук.-практ. семінару, 26-27 березня 2011 р., м. Луганськ / ред. кол. : О. М. Дрєпіна, О. В. Переходченко, В. В. Щербаченко. – Луганськ : СПД Рєзников В. С., 2011. – С. 19–24.
73. Другов О. Проблеми та напрями модернізації вищої освіти в Україні / О. Другов // Болонський процес : вісник КНТЕУ. – 2010. – Вип. 5. – С. 127–135.
74. Дубинина В. Л. Педагогическая готовность учителя-исследователя к диагностико-технологической деятельности в условиях диверсификации образования (в системе "вуз – интернатура") : автореф. дис. … доктора пед. наук: 13.00.01 / Дубинина В. Л. – Казань, 2010. – 46 с.
75. Європейські програми Болгарії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.paideiafoundation.org. – Назва з екрана.
76. Жерноклєєв І. В. Підготовка майбутніх учителів технологій в освітніх системах Скандинавських країн / І. В. Жерноклєєв // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Сер. 5, Педагогічні науки: реалії та перспективи. – К., 2011. –Вип. 27. – С. 81–88.
77. Жижко Т. Академічна мобільність – об’єктивна умова розвитку університетської освіти [Електронний ресурс] / Т.Жижко Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/VIrd/2010_10/1.pdf. – Назва з екрана.
78. Журавська Н. С. Підготовка викладачів аграрних дисциплін у вищих навчальних закладах країн початкового етапу західноєвропейської інтеграції і Великобританії : автореф. дис. … доктора пед. наук : 13.00.04 / Н. С. Журавська– К., 2010. – 36 с.
79. Забезпечення якості вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільствае / М. Б. Євтух, І. С. Волощук // Педагогіка і психологія : Науково-теоретичнй та інформаційний журнал Академії педагогічних наук України. – 2008. – № 1. – С. 70– 74.
80. Загорулько Л. П. Особливості змісту освіти вчителів основної школи Австрії в умовах профільного навчання [Електронний ресурс] / Л. П. Загорулько. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2006_11_1/doc_ pdf/Zagorul'ko_st.pdf. – Назва з екрана.
81. Задорожна І. П. Особливості методичної підготовки вчителів англійської мови у Великій Британії : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / І. П. Задорожна– Т., 2002. – 20 с.
82. Зайцев В. В. Пути развития отечественного педагогического образования в условиях Болонского процесса / В. В. Зайцев // Педагогическое образование и наука. – 2005. – № 1. – С. 39–43.
83. Закаулова Ю. В. Особливості підготовки педагогічних працівників у системі вищої професійної і академічної освіти Бельгії [Електронний ресурс] / Ю. В. Закаулова // SWorld, 2-12 October 2012 // http://www.sworld.com.ua/index. php/ru/conference/the-content-of-conferences/archives-of-individual-conferences/oct-2012. – Назва з екрана.
84. Закон України "Про підготовку та державну атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації". [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://knk.nas.gov.ua/pages/koncepc/docs/dod03_pro_pidgotovku.doc. – Назва з екрана.
85. Закон України "Про вищу освіту" (2014р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45512. – Назва з екрана.
86. Закон України "Про Національну систему кваліфікацій". [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF6QE00I.html. – Назва з екрана.
87. Згуровський М. З. Болонський процес – структурна реформа вищої освіти на європейському просторі [Електронний ресурс] / М. З. Згуровський. – Режим доступу : http://kpi.ua/bologna. – Назва з екрана.
88. Зданюк Т. В. Двофазова підготовка вчителів у ФРН / Т. В. Зданюк // Вісник Житомирського державного ун-ту ім.Івана Франка. – Житомир, ЖДУ, 2008. – № 41. – С. 94–98.
89. Зданюк Т. В. Реформування університетської освіти у Німеччині другої половини ХХ століття : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Т. В. Зданюк– Х., 2011.– 210 с.
90. Зеер Э. Ф. Профессионально-образовательное пространство: синергетический подход / Э. Ф. Зеер // Образование и наука : Изв. Урал. отд. РАО. – 2003. – № 5. – С.79-90.
91. Зязюн І. А. Педагогічне наукове дослідження у контексті цілісного підходу / І. А.Зязюн // Порівняльна професійна педагогіка. – 2011. – №1. – С.19-30.
92. Иванова Т. В. Культурологическая подоготвка будущого учителя : монография / Т. В.Иванова. – К. : ЦВП, 2005. – 282 с.
93. Игнатова В. А. Педагогические аспекты синергетики / В. А. Игнатова // Педагогика. – 2001. – № 8. – С.26-31.
94. Ильин В. В. Философия и история науки / В. В. Ильин. – М. : Изд-во МГУ, 2005. – 432 с.
95. Ильин В. В. Филосо