Кривицька Наталія Юріївна. Механізм управління інноваційною діяльністю освітніх організацій

brief description

Кривицька Наталія Юріївна. Механізм управління інноваційною діяльністю освітніх організацій : Дис... канд. наук: 08.06.01 2007

Кривицька Н.Ю. Механізм управління інноваційною діяльністю освітніх організацій. - Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Національний авіаційний університет, Київ, 2006.
Дисертацію присвячено розробці структури і функціонального механізму управління інноваційною діяльністю ВЗО. Визначено концептуальний підхід до діяльності вищого закладу освіти як інноваційного центру, що інтегрує випереджаючі наукові дослідження, їх дифузію та трансфер у виробництво з проінноваційною освітньою підготовкою фахівців з метою підвищення інтелектуального потенціалу економіки країни.
Розроблено модель проінноваційної освіти, орієнтованої на запити ринку інтелектуальної власності та інтелектуальної праці, що дозволить підприємствам і організаціям не тільки формувати та реалізовувати інноваційні програми оновлення продукції та виробничої бази, але й забезпечувати ці програми відповідними інтелектуальними ресурсами — новаціями та фахівцями-новаторами.
В результаті проведеного дослідження розроблено структуру і функціональний механізм управління інноваційною діяльністю ВЗО, який на основі хвильової теорії циклів НТП синхронізує своєчасну розробку наукової продукції з відповідною підготовкою фахівців для її впровадження у виробництво.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування й вирішення актуального науково-практичного завдання щодо створення механізму управління вищим навчальним закладом як інноваційним центром, що інтегрує випереджаючі наукові розробки, дослідно-експериментальне виробництво та проінноваційну освітню діяльність, що має істотне значення в формуванні інноваційного потенціалу України.
Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати низку висновків і пропозицій теоретичного, науково-методичного і практичного характеру. Основні з них зводяться до такого:

Сучасне економічне зростання країни характеризується провідним значенням науково-технічного прогресу та інтелектуалізацією основних факторів виробництва за рахунок нових знань, втілюваних у технологіях, організації виробництва, підвищення кваліфікації кадрів, створення принципово нової високоякісної продукції для задоволення зростаючих потреб суспільства.
Хвильові цикли розвитку НТП та економічної сфери пред’являють жорсткі вимоги до темпів зміни структури та змісту інноваційної підготовки й перепідготовки персоналу. Виникає постійна потреба в придбанні нових знань і навичок, їх використання в процесі постійного удосконалення виробництва та забезпечення конкурентних переваг підприємств та їх продукції.
Інноваційна основа розвитку та успіху економіки країни, галузі та окремих підприємств вимагає принципово нового підходу до систематизації та інтеграції різних напрямків і аспектів інтелектуальної діяльності як на стадіях освітньої підготовки фахівців і розробки інновацій, так і безпосередньо на виробництві. В свою чергу, такий підхід дозволяє по-іншому уявити діяльність вищих навчальних закладів як інноваційних центрів, які можуть стати координаторами та ініціаторами об’єднання освіти, науки та виробництва.
Порівняльний ситуаційний аналіз провідних університетів України підтвердив їх орієнтацію на інноваційний розвиток, який на сьогодні здійснюється у вигляді окремих локальних проектів і програм. Найбільш наближеною до функціонування ВЗО як інноваційного центру виявилась діяльність технопарків на базі «Львівської політехніки» та «Київської політехніки». Але ця діяльність, на жаль, ще не набула достатнього розвитку та не має необхідної систематичності та державної підтримки.
Типовим завданням ВЗО як інноваційного центру є інтеграція навчання з науковою та виробничою діяльністю, а також трансфер і дифузія інновацій, створених в результаті такої інтеграції на рівні випереджаючих час науково-дослідних розробок за допомогою випереджальної підготовки та перепідготовки фахівців.
Управління комплексною інноваційною діяльністю ВЗО потребує створення спеціалізованого механізму реалізації головних інноваційних цілей за допомогою функціональної підсистеми управління пошуком та створенням новацій, фандрайзингом інвестиційного забезпечення, проінноваційною освітою та перепідготовкою фахівців, програмами організаційно-економічних та технологічних змін у всіх ланках інтегрованого об’єднання.
Формою найбільш ефективного об’єднання освітніх, наукових та виробничих проблем може бути рекомендована Комплексна цільова інноваційна програма, сформована за єдиною метою з використанням спільного ресурсного забезпечення реалізації системи локальних проектів в єдиному графіку та в заплановані терміни.
Моделювання інтегрованих інноваційних процесів стає основною функцією вищого навчального закладу, починаючи з маркетингових досліджень ринку та формування ефективних каналів збуту продукції, бенчмаркингового пошуку в сфері новацій, підготовки творчих, кваліфікованих кадрів необхідної спеціалізації та авторського супроводу інноваційних проектів на всіх етапах реалізації.
Структурна перебудова ВЗО з метою його трансформації в інноваційний центр передбачає створення спеціалізованих підрозділів, покликаних здійснювати додаткові функції комерціалізації та трансферу інновацій, маркетинг та менеджмент-консалитнгу та ін.
Ефективність діяльності ВЗО як інноваційного центру оцінюється шляхом визначення ступеня виконання кожного локального проекту та його відповідності головній меті Комплексних цільових інноваційних програм з урахуванням можливих погроз та індикаторів ризиків.

Результати дослідження, теоретичні узагальнення та методичні розробки стосовно орієнтації діяльності вищих закладів освіти на інтеграцію науки, освіти та виробництва можуть бути використані в практичній реалізації науково-технічних програм економічного розвитку країни, окремих галузей економіки та підприємств. Концептуальні підходи до прогнозування зв’язків між напрямками і темпами науково-технічного прогресу та відповідною освітньою підготовкою фахівців дозволяють розробити науково обґрунтовану систему визначення потреби в фахівцях за спеціалізаціями та змістом навчання.