Кривокульська Наталія Михайлівна. Організація управління і регулювання природоохоронної діяльності

brief description

Кривокульська Наталія Михайлівна. Організація управління і регулювання природоохоронної діяльності : дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Тернопільський держ. економічний ун-т. — Т., 2006. — 251арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 205-224

Кривокульська Н.М. Організація управління і регулювання природоохоронної діяльності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 Організація управління, планування і регулювання економікою. Національний університет „Львівська політехніка”, Львів, 2006.
Дисертація присвячена проблемі організації управління і регулювання природоохоронної діяльності в умовах розвитку ринкової економіки. У роботі обґрунтовано теоретико-методологічні засади організації управління і регулювання природоохорони. Визначено тенденції та чинники функціонування і розвитку системи регулювання природоохоронної діяльності. Удосконалено структуру організаційно-економічного механізму управління природоохороною. Запропоновано шляхи трансформації економічного механізму регулювання природоохорони. Удосконалено методичні та організаційні засади інформаційного забезпечення регулювання природоохорони. Розроблено структурну модель регіональної цільової програми розвитку екологічного підприємництва.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблем організації управління і регулювання природоохоронної діяльності, що дозволяє зробити наступні висновки.
1. Еколого-економічна політика як найважливіший засіб зосередження зусиль суспільства в напрямку гармонізації відносин з природою потребує удосконалення підходів до її змістового наповнення. Доповнене у дисертації трактування дефініції „еколого-економічна політика” дозволить розвинути теоретико-методологічні засади організації управління і регулювання природоохорони та повністю врахувати сучасні тенденції в зміні характеру еколого-економічної політики.
2. Природоохоронна діяльність є складовою еколого-економічної політики. Розвинене у роботі трактування категорії „природоохоронна діяльність” та визначений об’єктний склад природоохорони сприятимуть окресленню концептуальних засад природоохоронної діяльності та забезпечать цілеспрямований вплив з боку суб’єктів управління на окремі складові об’єктного складу з метою збереження та покращення якості навколишнього природного середовища.
3. Для поєднання необхідності забезпечення організації складових елементів системи регулювання природоохоронної діяльності, що зазнає розвитку, та управління природоохоронними процесами, що у ній відбуваються в результаті внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, у роботі подано авторське визначення поняття „організаційно-економічний механізм управління природоохоронною діяльністю”. З метою формування організаційно-економічним механізмом управління цілеспрямованих важелів забезпечення активізації природоохоронних процесів, удосконалено його функціонально-цільову структуру.
4. Виявлення тенденцій та проблем для регулювання вимагає проведення системного аналізу реалізації природоохоронної діяльності. Здійснений у роботі розрахунок низки діючих екологічних індикаторів дозволив виявити проблеми, характерні системі цих індикаторів: втрата частини інформації в процесі збору первинних даних у результаті централізованого опрацювання інформації на регіональному рівні; низький рівень контролю за джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферу у районах області; нечітка систематизація управлінських дій, направлених на послаблення негативного впливу суб’єктів ринку на довкілля.
5. Дослідження аналітико-інформаційного забезпечення регулювання природоохорони свідчить про відставання вітчизняних методичних засад аналітико-інформаційного забезпечення регулювання від сучасних методичних положень інформаційного забезпечення такого регулювання у країнах з розвиненою ринковою економікою. Запропонований у роботі для доповнення низки діючих екологічних індикаторів ряд додаткових показників, дозволить отримати органам статистики максимально наближений до реальності опис характеру процесу змін у довкіллі і створить основу для розробки екологічних індексів.
6. Екологічна криза в Україні зумовлює необхідність акумулювання інформації природоохоронного характеру та удосконалення поводження з такою інформацією. Пропонована функціональна структура банку екологічної ін формації забезпечить акумулювання інформації про стан природоохоронних витрат підприємств-забруднювачів за двома напрямками: прямим і непрямим. Виявлю-ні в процесі аналізу інформаційного забезпечення природоохорони проблеми підтверджують обґрунтованість авторського підходу, який відстоює необхідність створення мережі банків екологічної інформації на регіональному і локальному рівнях. Її формування виключить суперечність та втрату інформаційних даних екологічного характеру, забезпечить органи екологічного управління та інших користувачів оперативною і співставною інформацією.
7. Реалізація природоохоронних функцій вимагає формування багатоцільової системи регулювання природоохоронної діяльності, яка б забезпечила високий рівень екологізації суспільства. Негативними рисами чинної системи регулювання природоохорони є нерозвиненість підсистем інституціонального регулювання з боку інституцій ринкової інфраструктури (забезпечує потребу суб’єктів ринку у екологічних послугах) та громадського регулювання (сприяє відходу від домінування бюрократичних форм регулювання, що на сьогодні відображаються у діях державних і регіональних органів управління природоохоронною). У роботі запропоновано структуризувати систему регулювання природоохоронної діяльності на рівні; диференціювати її з врахуванням специфіки регіонів; забезпечити комплексність і взаємодоповнення елементів регулювання.
8. Дослідження вітчизняної та світової практики використання адміністративних інструментів регулювання природоохорони вказує на необхідність адаптування використовуваних в Україні інструментів регулювання до реалій екологічної ситуації (підвищити розмір штрафів у природоохоронній сфері, посилити регулятивну дію екологічної експертизи у врегулюванні відносин із споживачами природних благ і суміжними споживачами, розширити практику застосування екологічного менеджменту, екологічного аудиту та екологічного страхування) і застосування нових інструментів регулювання природоохоронної діяльності (комплексних лімітів).
9. Незадовільність функціонування економічного механізму регулювання природоохорони зумовлена: неефективним методичним забезпеченням збору за забруднення навколишнього природного середовища; не повною, а лише частковою компенсацією збитків, спричинених еколого-економічною діяльністю суб’єктів ринку в результаті реалізації механізму збору за забруднення довкілля; низьким рівнем оподаткування; неефективним механізмом ціноутворення. Першочерговими шляхами подолання цих недоліків повинні стати удосконалені методика розрахунку збору за викиди в атмосферне повітря та механізм збору за забруднення навколишнього природного середовища, які забезпечать виключення подвійного обліку екологічних факторів та зменшать ризик зниження ефективності економічного механізму регулювання в аспекті реалізації процедур збору за забруднення довкілля з боку його платників.
10. Регіональні програми як елемент організаційно-економічного механізму слід розглядати як інструмент концентрації зусиль і ресурсів для досягнення тих цілей, які не досягаються через використання ринкових механізмів. Запропонована в роботі структурна модель регіональної цільової програми розвитку екологічного підприємництва та механізм її реалізації забезпечать: створення на рівні регіону соціально-економічних, організаційних, фінансових, матеріальних умов для забезпечення формування і розвитку екологічного підприємництва в системі регулювання природоохоронної діяльності; орієнтування діяльності екологічного підприємництва на вирішення екологічних та соціально-економічних проблем регіону; налагодження механізму економічної, організаційної, господарської взаємодії суб’єктів екологічного управління в напрямку створення сприятливих умов для становлення, функціонування і розвитку екологічного підприємництва в регіоні.
11. На підставі результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати:
- Міністерству освіти і науки України сприяти використанню матеріалів дисертації для підготовки фахівців за спеціальністю „Менеджмент державних установ і організацій”;
- територіальним органам екологічного управління використовувати у своїй діяльності розроблені підходи щодо удосконалення організаційних засад інформаційного забезпечення управління природоохоронною діяльністю;
- органам статистики використовувати запропоновані у дисертації методичні рекомендації щодо удосконалення аналітико-інформаційного забезпечення регулювання природоохоронної діяльності.