Кривошеєва Анастасія Олександрівна. Управління втратами залізорудної сировини як чинник підвищення економічної ефективності гірничо-збагачувального виробництва

brief description

Кривошеєва Анастасія Олександрівна. Управління втратами залізорудної сировини як чинник підвищення економічної ефективності гірничо-збагачувального виробництва: Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Національна гірнича академія України. - Д., 2002. - 166арк. - Бібліогр.: арк. 148-158

Кривошеєва А.О. Управління втратами залізорудної сировини як чинник підвищення економічної ефективності гірничо-збагачувального виробництва.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01- Економіка підприємства і організація виробництва”.
Національна гірнича академія України, Дніпропетровськ, 2002.
Досліджені методи економічного обгрунтування стратегії підприємства з використання наявних запасів родовища, нормування витрат руди на виробництво концентрату та цілеспрямованого стимулювання економії сировини. Для цього собівартість концентрату визначена в залежності від втрат якості й кількості рудної сировини в процесах видобутку і переробки. Встановлені рівняння регресії для нормування витрат руди на виробництво концентрату. Економічна ефективність стратегії оцінюється співвідношенням приведених вартостей майбутнього прибутку від реалізації продукції і майбутніх витрат на її виробництво. Розроблена методика оцінки доцільності інвестування проектів зі зниження втрат руди, яка враховує динаміку інвестиційних вкладень в період їх освоєння й окупності. Вдосконалена погодинно-преміальна система оплати праці в напряму преміювання за економію рудної сировини. Внесок працівника в зниження втрат сировини і її собівартості оцінюється коефіцієнтом
творчої участі. Результати досліджень використовуються на ІнГЗКу.

У дисертації, яка є завершеною науковою роботою, отримані нові ре-
зультати, що полягають у вдосконаленні методів нормування витрат і ціле-спрямованого стимулювання економії рудної сировини, оцінки економічної ефективності стратегії гірничовидобувного підприємства з використання наявних запасів родовища і є суттєвими для розвитку теорії та збагачення практики функціонування економічного механізму гірничо-збагачувальних комбінатів Кривбасу. Основні результати дослідження полягають у наступному:
1. На криворізьких ГЗКах низький (в діапазоні 5575%) витяг загального заліза з руди, що істотно знижує економічну ефективність гірничо-збагачу-вального виробництва і є наслідком значних (на рівні 3040% за металом) втрат якості й кількості рудної сировини в процесах її видобутку і збагачення. Методом інженерної експертизи, яка проведена на Інгулецькому ГЗКі, визначені шляхи зниження втрат рудної сировини. Ритмічність обсягів видобутку руди та її переробки, якість і втрати сировини, які визначають собівартість виробництва концентрату, треба стимулювати при погодинній формі оплати праці (56,7 61,7% числа опитаних).
2. Управління втратами рудної сировини у гірничо-збагачувальному виробництві можливе на основі економічного обгрунтування стратегії підприємства з використання запасів родовища, нормування витрат руди на виробництво концентрату та цілеспрямованого матеріального стимулювання економії сировини відповідно при перспективному і поточному плануванні та оперативному управлінні виробництвом.
3. Внаслідок втрат якості і кількості рудної сировини в процесах видобутку і переробки собівартість концентрату збільшується прямо пропорційно їх відношенню до видобутих запасів сировини. Кількісні втрати в порівнянні з якісними впливають на собівартість значно менше, що зумовлює необхідність перегляду нормативів плати за надра.
4. Нормування витрат і цілеспрямоване стимулювання економії рудної сировини можливі на основі встановлених взаємозв’язків між показниками якості рудопотоку і технологічними параметрами процесу збагачення. Завдяки організації процесів видобутку й переробки руди з мінімальними втратами її якості й кількості на фабриках № 1 і 2 ІнГЗКу витрати сировини можуть бути
зменшені на 2530 тис.т на місяць, внаслідок чого місячні витрати коштів будуть знижені на 750900 тис. грн.
5. В результаті розубоження собівартість видобутку рудної сировини зменшується на величину, яка пропорційна відношенню вмісту заліза в рудному непорушеному масиві до його вмісту в рудопотоці, що направляється на збагачення. Мінімально допустимий вміст загального заліза в бідній руді, при якому втрати металу у відходах збагачення компенсуються його витягненням з бідної руди, для умов родовища кар'єру ІнГЗКу дорівнює 25,4%. Він дозволить оконтурити родовище з урахуванням приросту запасів бідних руд.
6. Економічна ефективність стратегії підприємства з використання запасів рудної сировини оцінюється відношенням приведених вартостей майбутнього прибутку від реалізації продукції до майбутніх витрат на її виробництво. Стосовно до умов кар'єру ІнГЗКу визначені чотири стратегії, відмінні між собою за режимом формування якості руди в процесі видобутку. Найбільш раціональною є стратегія, при якій запаси руди видобуваються в режимі зі зниженням її якості. Однак ця стратегія викликає найбільші втрати наявних запасів рудної сировини (економічна ефективність - 25,3%, втрати запасів виділеного етапу кар'єру - до 30%).
7. Оцінку доцільності інвестування проектів зі зниження втрат рудної сировини необхідно здійснювати із урахуванням динаміки інвестиційних вкладень в період їх освоєння й окупності.
8. Цілеспрямоване стимулювання економії рудної сировини можливе за погодинно-преміальною системою оплати праці. Внесок працівника в зниження втрат сировини і собівартості процесів її видобутку й переробки необхідно оцінювати за допомогою коефіцієнта творчої участі. Цей коефіцієнт визначається відношенням працівника до трудового процесу, внаслідок якого він приймає раціональні професійні рішення, котрі не передбачені посадовою інструкцією і поліпшують показники використання рудної сировини.
9. Результати досліджень доцільно використовувати у роботі планово-економічних служб гірничо-збагачувальних комбінатів та проектних інститутів.