Кривошей Анжела Анатоліївна. Ураження нервової системи при системному червоному вовчаку (діагностика, патогенез, лікування)

brief description

Кривошей Анжела Анатоліївна. Ураження нервової системи при системному червоному вовчаку (діагностика, патогенез, лікування) : Дис... канд. мед. наук: 14.01.15 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2006. — 134арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 108-134.

Кривошей А.А. Ураження нервової системи при системному червоному вовчаку (діагностика, патогенез, лікування). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 нервові хвороби. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2006.
Дисертацію присвячено удосконаленню діагностики та лікування уражень центральної, периферичної і вегетативної нервової системи у хворих з системним червоним вовчаком (СЧВ). Встановлено особливості перебігу нейролюпусу, параметри електроенцефалографії, реоенцефалографії, ультразвукової доплерографії екстракраніального та інтракраніального відділів брахіоцефальніх артерій, комп’ютерної й магнітно-резонансної томографії головного мозку у хворих з різним перебігом СЧВ. Визначено роль імунних порушень, змін цитокінової мережі, системи метаболізму оксиду азоту і фізико-хімічних властивостей крові в патогенезі уражень нервової системи, встановлено чинники, що впливають на ефективність лікування неврологічної патології. Розроблено критерії, які дозволяють прогнозувати перебіг уражень центральної й периферичної нервової системи у хворих на СЧВ та ефективність лікувальних заходів. Доведено доцільність використання в терапії нейролюпусу стимуляторів синтезу оксиду азоту.

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення й одержало подальший розвиток рішення наукової задачі по вдосконаленню діагностики уражень центральної, периферичної й вегетативної нервової системи у хворих на СЧВ на підставі клінічного, лабораторного й інструменального дослідження. Установлено патоморфологічні ознаки й окремі ланки патогенезу нейролюпусу, розроблено критерії прогнозування його перебігу й найбільш оптимальні методи лікування.
2. Органічні ураження нервової системи виявлені в 81,9% хворих на СЧВ (в 44,8% спостережень центральної нервової системи, в 4,8 % периферичної і в 32,4% сукупне ураження). Тяжкість проявів ураження центральної та периферичної системи корелює між собою, з іншими вісцеральними й невісцеральними ознаками захворювання, ступенем активності патологічного процесу, параметрами периферичного судинного опору.
3. Вегетативні розлади відзначалися в переважної більшості хворих та проявлялися мігренозним (61% випадків), м'язового напруження (13,3%), ліквородинамічним (4,8 %), невралгічним (3,8%) і змішаним (17,1%) болем голови, «панічними атаками» (19,1%).
4. При УЗДГ судин зменшувались лінійна й об'ємна швидкості кровотоку, індекс мозкової ауторегуляції. Тяжкість ураження ЦНС прямо співвідносилася з показниками індексу РЕГ. Тим самим підтверджується роль судинного фактору у патогенезі уражень нервової системи при СЧВ.
5. Зміни ЕЕГ у хворих з нейролюпусом в 88,4% випадків мали дифузійний характер. Спонтанна епілептична активність виявлялася тільки в 9,3% хворих, що клінічно виявлялося епілептичними нападами. При МРТ і КТ виявлялися вогнища демієлінізації в білій речовині головного мозку, розширення субарахноїдальних просторів (в 76% спостережень), кісти й осередкове збільшення субарахноїдальних просторів (48%), розширення шлуночків (24%). Тим самим підтверджується багатовогнищевість ураження нервової системи при СЧВ.
6. При патоморфологічному дослідженні головного мозку у хворих на СЧВ виявляються розширення шлуночків, мікрокісти, клітинна інфільтрація м'яких мозкових оболонок і периваскулярних просторів, фібриноїдний некроз судин, дистрофія й некроз нейронів, зміни глії, набряк м'яких мозкових оболонок, перицелюлярний набряк, крововиливи в мозок і м'які мозкові оболонки, а також субдуральні гематоми, що перебуває у взаємозалежності з тяжкістю вісцеритів, порушенням функції нирок і гемодинамічними параметрами.
7. У патогенезі ураження нервової системи у хворих на СЧВ бере участь дисбаланс рівня імуноцитів у крові й цитокінової мережі, що характеризується при ЦНС-люпусі підвищенням числа CD22, гіперпродукцією IgG, IL1b, IL6, TNFб і gCSF, а при периферичному CD4, CD22, CD38, CD95, IgМ, ЦІК, IL4, IL6 і TNFб, показники яких корелюють з тяжкістю неврологічної патології.
8. Ураження центральної нервової системи при СЧВ супроводжується посиленням екскреції з сечею нітритів, а периферичної зрослим синтезом цих сполук, що є стійкими кінцевими продуктами метаболізму NO, на тлі гіпопродукції попередника NO аргініну й незмінених параметрів вторинного месенджера NO цГМФ, показники яких корелюють з тяжкістю нейролюпусу і рівнем артеріального тиску, визначають судинні зміни з боку головного мозку й мають прогностичну значущість в оцінці тяжкості нейролюпусу.
9. Зміни метаболізму NO у хворих з нейролюпусом обумовлюють поверхнево-активні, в’язкоеластичні й релаксаційні властивості крові, які при ураженні ЦНС виявляються збільшенням у100, л і е на тлі зменшення у, а при ураженні ПНС супроводжуються зменшенням динамічної міжфазної активності в зонах коротких часів існування поверхні, причому параметри тензіореограм корелюють з тяжкістю перебігу церебрального нейролюпусу.
10. У хворих на СЧВ залучення до процесу центральної і периферичної нервової системи негативно впливає на загальну ефективність терапії захворювання. Ефективність підвищується за рахунок додаткового включення в комплекс лікувальних заходів стимуляторів синтезу NO, котрі чинять позитивну дію на неврологічні розлади. При центральному й периферичному нейролюпусі результати лікування залежать від тривалості захворювання, характеру гемодинамічних розладів і наявності ниркової недостатності, вихідних фізико-хімічних параметрів крові, стану метаболізму NO та імунного статусу.