Крокос Алла Альфредівна. Використання інтерференц-струмів як стрес-протектора у комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію

brief description

Крокос Алла Альфредівна. Використання інтерференц-струмів як стрес-протектора у комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію: дисертація канд. мед. наук: 14.01.33 / Український науково-дослідний ін-т медичної реабілітації та курортології. - О., 2003

Крокос А.А. Використання інтерференц - струмів як стрес-протектора у комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 Курортологія та фізіотерапія. Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології. Одеса, 2003.
Дисертацію присвячено вивченню можливості підвищення ефективності комплексного лікування хворих на стабільну стенокардію ІІ-ІІІ функціонального класу через використання стреспротекторних можливостей інтерференцтерапії.
Виділено групу з високим потенційним ризиком розвитку стресогенних ушкоджень.
Хворим вказаної категорії поряд з базисним медикаментозним лікуванням було призначено курс інтерференцтерапії у різних варіантах локалізації чинника на надпечінкову ділянку, трансцеребрально, та за комбінованим варіантом.
Доведено значну перевагу лікувального комплексу із застосуванням комбінованого варіанту призначення інтерференцтерапії, про що свідчить достовірне зростання толерантності до фізичного навантаження, зменшення кількості і тривалості безбольової ішемії міокарда та дози антиішемічної терапії на тлі підвищення активності досліджуваних елементів стрес-лімітуючої системи, обмеження надмірної адренергічної та прооксидантної активності крові, нормалізації співвідношення рівню перекисного окислення ліпідів та потенціалу загальної антиоксидантної активності, показників ліпідограми, зменшення прокоагулянтного потенціалу крові та ступеню аутоімунних реакцій.

1) В 70 % хворих з хронічною ішемічною хворобою серця, а саме стабільною стенокардією ІІ-ІІІ функціональних класів при амбулаторному обстеженні виявлено надмірну активність реакцій збоку стрес-реалізуючих систем на тлі достовірної недостатності рівня інтегрального показника антиоксидантного захисту та серотоніну, що супроводжувалося більш суттєвим порушенням ліпідного обміну, підвищенням прокоагуляційного потенціалу крові та більш високим ступенем аутосенсибілізації тканин міокарду, аорти, мозку, печінки у порівнянні з рештою обстежених (30 %), де не виявлено вищевказаних порушень збоку стрес-реалізуючих та стрес-лімітуючих систем.
2) Встановлено, що хворі з порушенням у співвідношенні між потенціалом стрес-реалізучих та стрес-лімітуючих систем, надмірно активними реакціями збоку стрес-реалізучих та недостатністю збоку реакцій стрес-лімітуючих систем навідміну від категорії пацієнтів з відсутністю вказаних зрушень мають більш тяжкий клінічний перебіг захворювання, більшу кількість та тривалість безбольової ішемії міокарду, достовірно нижчу толерантність до фізичного навантаження.
3) Інтерференційні струми, що їх ми залучали до комплексного лікування хворих на стабільну стенокардію, справляють стрес-протекторні впливи, які прослідковуються перш за все у реакції показників гомеостазу, що віддзеркалюють характер стрес-реакції (підвищення рівню загальної антиоксидантної активності, серотоніну, зменшення рівню перекисного окислення ліпідів та активності адренергічних реакцій, нормалізація ліпідограми, аутокоагулограми та зменшенні ступеня аутоімунних реакцій); та відповідним чином відтворюються у динаміці клініко-функціональних показників (зростання толерантності до фізичного навантаження, зменшення епізодів безбольової ішемії міокарду, зменшення нападів стенокардії, зникнення екстрасистолії та кількості вживаного нітрогліцерину).
4) Доведено, що ступінь виявлення інтерференційними струмами стрес-обмежуючих ефектів залежить від локалізації дії чинника. Найбільш значного клінічного ефекту (загальна ефективність лікування 89,3 %) було досягнуто за умов комбінованого застосування інтерференц-терапії (трансцеребрально та на надпечінкову ділянку), що свідчить про перевагу багаторівневого впливу чинника.
5) Виявлені стрес-протекторні можливості інтерференц-терапії доводять доцільність використання вказаного чинника як задля підвищення терапевтичної ефективності через обмеження стресогенних впливів та їхніх клінічних наслідків на всіх етапах реабілітації у хворих на ішемічну хворобу серця, так і як патогенетично обгрунтований засіб вторинної профілактики коронарної хвороби.
6) Беручи до уваги велике медико-соціальне значення ішемічної хвороби серця, рівень інвалідізації та смертності, вважаємо за доцільне пропонувати залучення до комплексу амбулаторного обстеження хворих на хронічну коронарну хворобу дослідження стану стрес-реалізуючих та стрес-лімітуючих систем задля своєчасної оптимізації лікування, підвищення ефективності терапевтичних заходів та відпрацьовування ризик-стратифікації.