Крючкова Ірина Володимирівна. Макроструктурні чинники трансформації економіки України

brief description

Крючкова Ірина Володимирівна. Макроструктурні чинники трансформації економіки України : дис... д-ра екон. наук: 08.02.03 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. — К., 2005. — 500арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 483-499

Крючкова І.В. Макроструктурні чинники трансформації економіки України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування та регулювання економікою. Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2005.
У дисертації досліджено вплив структурних чинників на економічний розвиток, виявлено, що структурування економіки на різних рівня підпорядковується універсальному Закону структурування - Закону золотого перерізу, дія якого оптимізує використання ресурсів у відповідних системах. Розкрита природа економічних циклів, яку визначають різнорівневі структурні „матриці”, що гармонізують взаємодію ансамблю факторів (учасників) розвитку і породжують, або обмежують енергію дії (граничну ефективність) кожного з них на різних етапах циклу. Обґрунтовано критерії оптимізації макроструктур, які запропоновано у якості структурних орієнтирів політики уряду. Завдяки винаходу фрактальної залежності в структуруванні підприємств України запропонована метод визначення обсягу випуску підприємствами в цілому за наявності інформації щодо частки (фрактальна група підприємств) і навпаки, а також методика визначення тіньового сегменту економіки.Досліджено та систематизовано етапи, чинники та наслідки трансформаційних структурних зрушень в економіці України,обґрунтовано критерії завершеності трансформації в Україні.Визначені позитивні та негативні результати розширення прямого іноземного інвестування в трансформаційних економіках. Досліджено фундаментальні чинники укріплення національної валюти, а також змодельовано реверс паритетного та обмінного курсу гривні в довгостроковій перспективі. Запропоновано метод визначення діапазону обґрунтованого зміцнення національної валюти. Розроблено комплекс моделей для прогнозування ВВП та його розгорнутих структурних характеристик. Обґрунтовано рекомендації щодо макроструктурної політики уряду, включаючи пропозиції до програми детінізації економіки та концепцію Програми підвищення конкурентоспроможності економіки України.

У дисертації обґрунтовано критерії гармонізації структурних чинників розвитку економіки України та основні засади державної структурної політики. Розкриття закономірностей структурування економіки на різних її рівнях, зв’язку структурних чинників із циклічністю економічного розвитку, а також визначення структурних особливостей економічної трансформації в Україні дозволило удосконалити методологію прогнозування макропоказників та обґрунтувати на цій основі передумови підвищення конкурентоспроможності розвитку економіки України.
Отримані в проведеному дисертаційному досліджені нові науково обґрунтовані результати дали можливість розв’язати важливу наукову проблему для розвитку економічної науки.Головні наукові результати проведеного дисертаційного дослідження дають можливість сформулювати наступні висновки.
1. Структурні процеси в економіці підпорядковуються дії універсального закону Закону золотого перерізу (ЗЗП), що гармонізує розгортання усього спектру структуроформуючих факторів у межах своєрідних структурних матриць” та оптимізує економічний розвиток. Кожна з різнорівневих матриць структурує окремих учасників цілого: розподіл країн за рівнем ВВП на одну особу населення; розподіл валових наявних доходів між інституційними секторами економіки окремої країни, розподіл підприємств за обсягами виробництва, розподіл населення за рівнем доходів, а також циклічний характер нарощення ВВП тощо. Це означає, що в природу економічних систем закладено нерівність, що посилює їх адаптивність до шоків та оптимізує розвиток;
2. Серед чинників, що порушують, або гармонізують, різнорівневі структурні матриці” можна виділити інституційні та інноваційні. Якщо взаємовідносини між населенням, державою та корпораціями знаходяться у жорстких межах адміністративного диктату, це порушує здатність економіки до самоорганізації та структурування відповідно до ЗЗП, тому рано чи пізно виникає конфлікт, вирішення якого відбувається через трансформацію зі створенням нових умов гармонізації інтересів між основними інституціями. Інституційний розвиток супроводжується створенням інституційних противаг, які обмежують можливість деформувати систему з боку якогось одного учасника ринку, що гармонізує структурні матриці і тим забезпечує розблокування та оптимізацію розвитку. Нові відкриття та винаходи, в свою чергу і в залежності від вагомості, порушують існуючу структуру на мікро- та макрорівнях, тому економічний розвиток супроводжується чередуванням етапів деформацій та відновлення структур усіх рівнів, але вже на іншому якісному рівні та в новому масштабі, відповідно до великого чи малого циклу. Проміжний період (після відновлення структури, але до початку наступної деформації) є етапом нейтрального розвитку” в межах відносно гармонізованих структур, що продовжується, доки існує простір для розвитку окремих факторів та новими імпульсами ще не започатковано наступний цикл. Звідси система, де внутрішня інноваційна чи інституційна складові заблоковані, неминуче приречена на злам та трансформацію. Гармонізована за ЗЗП система відтворює сама себе, оскільки завжди містить у собі зародок змін та відновлення і легше адаптується до постійних змін.
3. Методологія аналізу та прогнозування чинників економічного розвитку має враховувати той факт, що в посттрансформаційний період оновлена композиція різнорівневих структурних матриць розширює канали розгортання дії окремих факторів нерівномірно відповідно до їх ролі на початковому етапі нового циклу розвитку. Найбільш зрілий фактор має обмежений простір для розгортання і відповідний вплив на економічний розвиток. І навпаки у менш зрілого фактора є більший простір (канал) розширення його дії та сильніший потенціал його впливу на динаміку системи в цілому. Чим більш вичерпаним є потенціал розгортання окремих чинників розвитку, тим більш важливим є поява нового інноваційного фракталу розвитку і започаткування нового циклічного витка.
4. Ринкова система в інституційно розвинених країнах найбільш сприятлива для структуроутворення економічної архітектоніки як на макро-, так і на мікрорівні, що дозволяє економіці, не дивлячись на постійні шоки (включаючи інноваційні), швидко відновлювати гармонізовані структурні матриці та рівновагу, а отже - ефективне її функціонування. І навпаки - централізована система управління із сильним державним втручанням у структурні процеси із створенням значних відхилень від параметрів гармонійних матриць блокували потенціал розвитку і знижували його ефективність, що посилювало внутрішній системний конфлікт і мало, чи пізно мало призвести до трансформації.
5. Початок трансформації в Україні проходив і проходить в умовах слабкості інституційного середовища. Недорозвинені інституції не були здатні активно впливати на економічну політику, яка мала численні вади (дефіцит бюджету, гіперінфляція, посилення податкового тиску, неефективне витрачання бюджетних коштів, протекціонізм тощо), що призвело до структурних деформацій в розподілені валового наявного доходу між інституційними секторами економіки, і мало наслідком формування протекціоністської дезінвестиційної моделі занепаду із сильними відхиленнями фактичних макроструктур від гармонізованих, що призвело до ресурсних втрат та економічного падіння.
6. Модельними розрахунками підтверджено теоретичні висновки щодо впливу макроструктурної гармонізації (дисгарморнізації) на економічну динаміку і доведено наявність значного впливу на динаміку ВВП абсолютних відхилень фактичних рівнів (до ВВП) валових наявних доходів домогосподарств, нефінансових корпорацій та сектору загального державного управління від теоретично обґрунтованих. Для періоду трансформації в Україні, коли нерозвинені фінансові ринки блокують процес капіталізації заощаджень домогосподарств, а кошти підприємств є найбільш вагомими джерелом інвестицій в основний капітал рівень наявного доходу нефінансових корпорацій має бути більшим за золоту норму (9%) і становити не менше 14%. Моделювання прогнозного ВВП на 2005р. підтвердило переважно внутрішній структурний характер падіння темпів ВВП у 2005р. Так, за однакових для усіх варіантів параметрах зовнішніх чинників, закладених у модель, три варіанти структурних відхилень показують суттєві зміни в темпах приросту, а саме: при збереженні у 2005р. структурних відхилень на рівні 2004р. темп приросту ВВП міг становити - у 2005р. більше 11%; в умовах фактично оцінених відхилень біля 3%, за умови нульових відхилень 14%. Відповідно - імітаційні розрахунки щодо зменшення відхилень у 2006р. показують на реальну можливість відновлення більш високих темпів приросту ВВП. Модель з високою вірогідністю підтвердила теоретичні висновки щодо важливості гармонізації макропропорцій відповідно до ЗЗП, але із урахуванням особливостей даного етапу циклічного розвитку.
Головні практичні результати проведеного дисертаційного дослідження дають можливість сформулювати наступні висновки.
7. Подальша динаміка економічного розвитку України значною мірою залежить як від швидкості асиміляції ринкових перетворень, так і від формування внутрішнього інноваційного ядра із двох джерел: притоку нових технологій із ПІІ та активізацією впровадженням власних розробок. В Україні вже майже вичерпано потенціал відновлювального зростання, попереду входження у новий цикл розвитку. Для цього є значні резерви в межах нової структурної матриці” як інституційних, так і інноваційних факторів зростання. Звідси - необхідно максимально задіяти інституційний чинник розвитку шляхом створення привабливого інвестиційного середовища, підвищення конкурентоспроможного рейтингу країни, що стимулюватиме залучення ПІІ та формування інвестиційної хвилі впродовж найближчих 78 років, а також розвиватися через інноваційні та еко-інноваційні кластери, що поєднуватимуть науку і бізнес.
8. Макроструктурними параметрами, що мають підлягати державному контролю та створювати передумовами формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, є: у наступні 6-7 років циклічного підйому підтримка у секторі підприємств рівня валового наявного доходу не нижче 14% від ВНД. За такої умови підприємства підтримають свою кредитоспроможність та отримують достатньо власних ресурсів для активізації інвестиційної діяльності. В подальшому, в залежності від динаміки розширення каналу надходження до країни ПІІ, та підвищення рівня капіталізації заощаджень домогосподарств цей рівень може бути знижено до 9%. Підтримка наявних доходів державного сектору на рівні 23%, забезпечить здійснення індивідуальних та колективних послуг та капітальних вкладень на рівні 5-6% від ВВП, витрат на R&D на рівні 1% ВВП. Водночас підтримка валових наявних доходів домогосподарств спочатку на рівні 60% із подальшим доведенням до 62% буде достатньою для здійснення споживчих витрат і поступового підвищення рівня заощаджень населення. Зазначене, а також підвищення рівня капіталізації національних заощаджень та залучення ПІІ мають вплинути на підвищення рівня нагромадження основного капіталу до 24-25% ВВП.
9. Трансформацію не можна вважати завершеною поки існує великий тіньовий сегмент економіки та слабко захищені права міноритарних власників, оскільки широко використовуються кластерні схеми не для виробництва конкурентоспроможних продуктів, а для викачування та відмивання доходів.
10. Залежність між різними чинниками та економічною динамікою носить нелінійний характер, тому макроекономічні факторні моделі, мають включати відхилення структурних параметрів від гармонізованих різнорівневих структурних матриць та враховувати особливість їх впливу на різних етапах циклу.
11. Фундаментальні фактори підвищення ефективності виробництва спрацьовують на поступове заміщення цінової конкурентоспроможності на нецінову із ефектом укріплення національної валюти та відповідно реверсу між її паритетним та обмінним курсом. Саме ступінь скорочення розриву між рівнем паритетного душевого ВВП в Україні та ЄС стає підгрунттям для наближення внутрішніх цін України до цін в ЄС.
12. Використання отриманих наукових, методичних та практичних результатів при підготовці програм економічного і соціального розвитку, програми підвищення конкурентоспроможності економіки України, та інших нормативно-законодавчих актів, вищими органами виконавчої та законодавчої влади дасть можливість більш ґрунтовно проводити стратегічне планування, регулювання макроструктурних пропорцій та прогнозування розвитку економіки України.