Кулик Андрій Михайлович. Державне регулювання економічного розвитку приватних агроформувань в Україні

brief description

Кулик Андрій Михайлович. Державне регулювання економічного розвитку приватних агроформувань в Україні: дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Львівський національний ун- т ім. Івана Франка. - Л., 2005

Кулик А.М.Державне регулювання економічного розвитку приватних агроформувань в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 Організація управління, планування та регулювання економікою Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2005.
Проаналізовано особливості економіко-правового регулювання, процеси земельного та аграр-ного реформування в Україні, основні тенденції та перспективи розвитку приватних агроформувань, становлення агроринку та його інфраструктури в пореформенний період. Узагальнено комплексну систему управління та підтримки сільгосппідприємств з урахуванням сезонності й ризиковості їх діяльності, необхідності покращення фінансово-кредитного обслуговування, гнучкішого оподатку-вання, матеріально-технічного забезпечення.
Розглянуто основні типи економіко-математичних моделей та проблеми інформаційного забезпечення діяльності приватних агроформувань. На основі запропонованої в роботі оптиміза-ційної моделі одержано практичні результати стосовно вибору ефективних ринкових стратегій діяльності середньостатистичного приватного агропідприємства.
Досліджено сучасний стан нормативно-правового забезпечення реформ, розглянуто категорії власності, право власності на землю та майно, проблеми оренди, лізингу. Проаналізовані основні методи та засоби реалізації нормативно-правових засад на практиці, акцентовано увагу на типових порушеннях чинного законодавства при проведенні реформ і вказано способи їх запобігання та усунення. Запропоновано впроваджувати в практику діяльності приватних агропідприємств передові науково-технічні досягнення, покращити підготовку та перепідготовку сільськогосподарських фахівців. Рекомендовано інформатизувати діяльність, розвинути інфраструктуру обслуговування агропідприємств.

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та розв’язано актуальну наукову проблему дер-жавного регулювання економічного розвитку приватних агропідприємств, яка полягає у виробленні теоретичних положень, обґрунтуванні системи засобів і інструментів державного регулювання АПК, розробці основних напрямів і організаційно-методичних засад його впровадження на практиці, а також оптимізації стратегій видів діяльності приватних агропідприємств із використанням розв’язків задачі математичного програмування.
Виконане дослідження дає змогу сформулювати наступні висновки та пропозиції:

У дисертації обгрунтовано роль державного регулювання, яка полягає в усуненні протиріч у системі нормативно-правових, економічних, організаційних і інших документів, заходів і практичних дій органів влади (державного управління) на всіх рівнях, підвищенні ступеню їхньої компетентності, дієвості та оперативності керівництва реформуванням аграрного сектору економіки, в запобіганні порушенням законодавства та зловживанням.
Для своєчасного й ефективного регулювання процесу становлення нових форм господа-рювання, заснованих на приватній власності на землю та засоби її обробітку, міністерствам і іншим органам центральної влади запропоновано організувати його соціально-економічний моніторинг, прогнозувати розвиток агропідприємств і запобігати негативним явищам, скоротити пряме державне втручання в механізм суспільного відтворення, здійснити адміністративну реформу з метою посилення ролі Міністерства аграрної політики та усунення дублюючих функцій в управлінні економічними процесами.
Новоутворені організаційно-правові форми господарювання (товариства, кооперативи, особливо приватні підприємства чи агрофірми й фермерські господарства) доцільно об’єднувати з переробними та торгівельними підприємствами, з фінансово-кредитними установами. Це дасть мож-ливість відстежувати кон’юктуру попиту та пропозиції, ринків збуту, виробляти єдині правила гри” для всіх учасників технологічного ланцюга, забезпечити реальну фінансову підтримку великих і дрібних власників на селі.
Для прискорення розвитку фермерства в Україні слід вдосконалити фінансово-кредитну підтримку та страхування ризиків їх діяльності, підвищити рівень механізації й сервісного обслуго-вування фермерства, розвивати кооперацію праці, об’єднувати й спільно використовувати землі та інші засоби виробництва, що перебувають у приватній власності. Спільне використання приватної власності може стати основним напрямком удосконалення організаційно-правових структур сільськогосподарського виробництва.
У зв’язку зі списанням частини бюджетних боргів потрібно повернути до майнового паю підприємств-наступників та додатково перерозподілити ту частину подільного колективного майна, що пішла на погашення боргових зобов’язань колгоспів чи КСП перед державою.
Необхідно розширювати повноваження та функції кредитних спілок з наданням їм права залучення коштів фізичних і юридичних осіб, здійснення фінансово-кредитних операцій, активізувати за участю НБУ та комерційних банків формування агро-промислово-фінансових груп, які об’єднували б у єдину господарську систему фінансові установи, СГП, підприємства-переробники та структури зі зберігання й реалізації готової продукції.
Потрібно продовжити роботу центральних та місцевих органів влади щодо розвитку та вдосконалення ринкової сільськогосподарської інфраструктури, усунення монополізму, недобросовіс-ної конкуренції в підприємницькій діяльності, створення конкурентного середовища при закупівлі ресурсів і реалізації сільськогосподарської продукції, запобігання втручанню органів виконавчої влади в господарську діяльність підприємств, спрощення порядку митних процедур при переміщенні через митний кордон України сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів.
На основі запропонованої економіко-математичної моделі діяльності приватного агропідприємства методами математичного програмування в роботі визначено оптимальні стратегії діяльності для середньостатистичного сільськогосподарського підприємства Львівщини, згідно з якими найдоцільнішими видами діяльності є виробництво яєць, молока, вирощування зернових і розвиток свинарства. Навіть незначне підвищення ефективності праці в цих видах діяльності вивільняє певні обсяги ресурсів, які можуть бути перерозподілені між іншими видами діяльності.
Рекомендується покращити комп’ютерно-технічну підготовку молодих спеціалістів, які скеровуються на роботу в агропідприємства, налагодити перепідготовку керівних працівників і фахівців сільського господарства на місцях, у тому числі з основ використання комп’ютерної та оргтехніки, за рахунок формування цільових урядових і регіональних програм, створення спеціальних фондів тощо.