Кулікова Лілія Борисівна. Класична греко-римська міфологія та культура в системі шкільної історичної освіти

brief description

Кулікова Лілія Борисівна. Класична греко-римська міфологія та культура в системі шкільної історичної освіти : дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Інститут педагогіки АПН України. - К., 2006

Кулікова Л. Б.Класична греко-римська міфологія та культура в системі шкільної історичної освіти.— Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки.— Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2006.
Дисертаційна праця є теоретичним, історико-педагогічним дослідженням з проблеми класичної греко-римської міфології та культури в системі шкільної історичної освіти. У роботі вперше представлено, систематизовано та проаналізовано перекладну зарубіжну й вітчизняну навчальну літературу зі стародавньої світової історії, античної міфології та культури, що використовувалася в системі вітчизняної класичної освіти у ХVІІІ ХХ століттях. У дисертації розглянуто питання історії створення й вдосконалення навчальної літератури з античної історії та міфології для гімназій, виданої у ХVІІІ ХХ століттях. Подано результати навчання авторського курсу Класична греко-римська міфологія”, які підтвердили правильність висунутих положень концепції та гіпотези про те, що антична міфологія — це сучасний предмет, що має поліфункціональне значення в історичній та педагогічній реальності, якісно доповнює зміст шкільної історичної освіти, забезпечуючи загальнокультурні потреби реальної практики.

На підставі результатів проведеного дослідження зроблено такі висновки:
1. Класична греко-римська міфологія та культура є фундаментом загальнолюдської освіченості й культури, тому її вивчення як спеціального предмета в системі шкільної історичної освіти важливе й доцільне.
Класичну греко-римську міфологію в системі класичної гімназійної освіти як спеціальний предмет вивчали з ХVІІІ століття в межах дисципліни класичні старожитності” до початку ХХ століття. Як шкільна історична дисципліна класична греко-римська міфологія має свої давні традиції і її вивчають у всьому світі і нині. Проаналізувавши генезу цього історико-педагогічного й методичного феномену, ми виділили такі періоди його розвитку.
І (ХVІІІ — перша половина ХІХ ст.) — становлення системи шкільної історичної та класичної освіти;
ІІ (друга половина ХІХ ст. — 1916 р.) — період найінтенсивнішого розвитку у вивченні антикознавства і разом з цим і шкільної історичної освіти;
ІІІ (1917 р. 20-ті рр. ХХ ст.) ліквідація класичної освіти і розбудова нової, радянської;
ІV (30-ті — перша половина 80-х рр. ХХ ст.) — відновлення викладання всесвітньої та вітчизняної історії в школах, розроблення нових навчальних програм і підручників на принципах марксизму-ленінізму. Класичну греко-римську міфологію та культуру спеціально не вивчали;
V (90-ті рр. — початок ХХІ ст.) — період докорінних змін у роки перебудови системи шкільної історичної освіти і розроблення нової концепції розвитку історичної освіти в Українській незалежній державі.
2. Основними дефініціями, пов’язаними з досліджуваним питанням, є історико-міфологічні поняття, визначення. Концептуальні засади, що розкривають специфіку вивчення феномена класичної греко-римської міфології та культури в педагогічній науці, такі:
— античний міф — це слово, розповідь про реальні доісторичні, стародавні події й природні явища, які дуже часто мали фантастичну форму в уявленні стародавньої людини;
— міф — справжня, стародавня історія в уявленнях людей античної й сучасної епох;
— сучасна світова наука про порівняльну міфологію та міфологію взагалі налічує декілька сотень визначень міфа;
— міфологія — це один з основних засобів світорозуміння та світовідчуття, який допомагає виразити розуміння історичної епохи;
— міфологія — це наука про найдавніші, ще донаукові уявлення людей про розвиток релігії, філософії, культури, побуту, мистецтва тощо;
— міфотворчість найважливіше явище в історії й культурі кожного народу і людства загалом;
— антична міфологія дає повний опис моделі світу, розповідає й пояснює причини виникнення найважливіших його складових — природних і культурних об’єктів, а також розповідає про богів та героїв;
— сучасний світ є наслідком подій стародавніх часів та справ міфічних героїв, пращурів, богів, відображених десятки тисяч років тому в найдавніших міфах;
— міфічний час — це час першопочатку”, прачас”, праісторія”;
— найважливіша функція міфу, міфічного часу — відтворення моделей світу, суспільства, прикладу, взірця;
— класична греко-римська міфологія та культура це конкретно-історичне явище, історико-педагогічний феномен, система знань, цінностей, відображає світогляд давньогрецького народу, його погляди на освіту, виховання, формування особистості і підготовку її до життя;
— класична греко-римська міфологія та культура формують цілісне уявлення про феномен давньогрецького дива”: неперевершені й досі дослідження стародавніх греків в науці, освіті, вихованні, мистецтві та культурі.
3. Класична греко-римська міфологія, починаючи з ХVІІІ століття і до початку ХХ ст., була складовою історичної освіти в системі освіти класичної.
У ХVІІІ столітті цей предмет вивчався як самостійна дисципліна, а з ХІХ століття у структурі дисципліни Класичні старожитності” двічі: в молодших класах на початковому рівні та в старших більш поглиблено.
Класичні старожитності” в сучасному розумінні предмет історія стародавнього світу”. В деяких гімназіях і ліцеях у ХІХ столітті окремо вивчали спеціальні курси з античної міфології та історії античної культури і мистецтва.
Увесь досліджуваний період класичну греко-римську міфологію та культуру також вивчали за навчальними текстами мовою оригіналу в курсі таких предметів, як давньогрецька та латинська мови.
Результатом такої освіти було вільне володіння 4-5 іноземними мовами — стародавніми та новими; глибокі пізнання в європейській, світовій та вітчизняній історії, філософії, літературі, культурі, мистецтві, що максимально наближало особистість до ідеалу всебічно розвинутої й дійової людини —Homo universale,якою в ХIX столітті вважали людину античної доби, що розвивала свої здібності за законами калокагатії й досягла в тому й досі неперевершених результатів.
4. Передумови вивчення класичної греко-римської міфології та культури можемо простежити з VІ століття до н. е., в час, коли вперше міфи почали систематизувати, описувати й вивчати логографи.
Найважливішими джерелами в системі вивчення класичної греко-римської міфології та культури як навчальної історичної дисципліни є епічні твори Гомера, морально-дидактичні Гесіода, історико-міфологічні твори Акусілая, Гелланіка, всесвітньо відома міфологічна бібліотека Аполлодора, трагелії Есхіла, Софокла, Еврипіда, комедії Аристофана, байки Езопа, твори Сократа, Платона, Ксенофонта та багатьох інших; матеріали археологічних експедицій, наукові праці Г. Шлімана, А. Еванса, О. Штакельберга, праці відомих науковців у світовому антикознавстві.
5. Теперішнє відродження класичної освіти на всьому пострадянському просторі і передусім в Україні створює умови для оновлення і вдосконалення змісту сучасної шкільної історичної освіти.
Великий масив історичної, історико-філологічної, культурологічної наукової й навчально-методичної літератури зі стародавньої античної історії, міфології та культури, створеної у ХVІІІ—ХІХ століттях, і нині не втратив своєї наукової, теоретичної, практичної та історико-педагогічної цінності й може бути використаний у шкільній історичній і гуманітарній освіті, тому що ця література містить в собі яскраві і науково важливі факти, події, свідчення, інформацію про різні сфери життя античної цивілізації, ще й досі не використані, не досліджені сучасними педагогами-методистами, дидактами.
6. Класичні дисципліни — стародавня історія, антична міфологія та культура на різних етапах розвитку суспільства мали велике значення.
У ХVІІІ—ХІХ століттях у вітчизняних навчальних закладах, гімназіях, ліцеях та університетах активно утверджувалися й розвивалися традиції античної системи освіченості. Це був час глибокого й усебічного вивчення класичної античної літератури, міфології і культури в середніх і вищих вітчизняних навчальних закладах загалом.
У результаті повної відмови від системи класичної освіти після 1917 року в шкільній історичній освіті сталися докорінні зміни, що призвели до вилучення історичних дисциплін взагалі зі структури шкільних навчальних планів, новостворені педагогічні організації країни у 2040-х роках ХХ століття були змушені повністю відмовитися від віками накопиченого унікального за своїм змістом педагогічного досвіду вивчення й викладання історичних, класичних дисциплін. Через це національній історичній, педагогічній і методичній наукам було завдано колосальної, непоправної шкоди. Виросли покоління радянських громадян, серед них і наші сучасники, яким належить жити й творити у ХХІ столітті, які позбавлені освітнього фундаменту загальнолюдської культури — знань про античність, що формують світогляд, демократичне мислення, представляють цілісну картину світу, удосконалюють систему загальнолюдських моральних цінностей і понять, виховують людину-гуманіста.
7. Персоналізоване вивчення життєдіяльності й науково-педагогічної спадщини професорів та академіків С. Волконського, Ф. Зелінського, М. Кареєва, Ф. Лосєва, П. Мілюкова, М. Ростовцева та багатьох інших науковців дало можливість розкрити їхню роль у розвитку вітчизняного антикознавства, заснуванні власних наукових шкіл та напрямів у педагогічній діяльності, створенні навчальної літератури з антикознавства, стародавньої історії та культури.
Кожен з учених у своїх підручниках та наукових працях подав особисте бачення проблеми і тлумачення доцільності й важливості класичної освіти. Своїми науковими працями вони заклали фундамент вітчизняної наукової першості. Їхні імена і праці — це наша наукова гордість забута”, розстріляна”, знищена або просто не відома, але затребувана Європою і цілим світом. Подальший розшук, дослідження, публікація й використання їхніх праць та підручників, які в Європі визнані класичними в сучасній шкільній історичній освіті, могли б стати найкращою пам’яткою нашим всесвітньо відомим співвітчизникам.
8. Сучасний стан і перспективи розвитку історичної науки дають підстави для висновоку про певні досягнення в галузі дослідження проблем антикознавства та потребу трансформації цих досягнень у систему шкільної історичної освіти України. Все це створює умови для вивчення класичної греко-римської міфології та культури системно як окремої дисципліни. Її можна викладати у початковій школі в межах шкільного компонента як предмета, який знайомить молодших школярів з усесвітньо відомими античними міфами про життя й подвиги Геракла, Персея, Тесея, похід аргонавтів за золотим руном, про походження світу і справи дивовижних олімпійських богів; у старших класах з цими самими темами тільки більш поглиблено, як спецдисципліну класична греко-римська міфологія” профільної школи, а також як спецдисципліна на історичних, філологічних, мистецтвознавчих факультетах вищої школи за спеціально розробленими навчальними програмами та комплектом навчальних посібників.
9. Досвід викладання розробленої дисципліни Класична греко-римська міфологія”, набутий автором протягом майже 15 років в молодших і старших класах середньої школи, ліцею та на гуманітарних факультетах Херсонського державного університету, свідчить, що сучасне знання класичної греко-римської міфології, культури та мистецтва античного світу в учнів, які не вивчали цей предмет, безсистемні. Навпаки, в учнів, які системно вивчали цей предмет, формується стійкий інтерес до подальшого вивчення дисципліни, поглиблюються наукові уявлення про цілісну картину світу, виробляється наукове бачення історичного й культурного минулого людства. Учні демонструють свою здатність розуміти та аналізувати складні, історичні, філософські питання, які розв’язуються в античних міфах; самі міфи також мають глибокий і багатий за змістом аналітичний історичний матеріал. Це дає змогу зробити висновок про отримання учнями і студентами важливих історико-міфологічних знань і досягнення високого рівня загальної культури, широкої можливості скористатися здобутими знаннями в повсякденному житті — вживати в активній мові крилаті вислови, приказки та прислів’я, брати за приклад життя античних героїв, які можуть бути взірцем для памолоді (в німецьких школах у ХІХ столітті висіло гасло Виховуй з себе грека”), здобуті знання в шкільних театральних виставах, у вивченні інших гуманітарних дисциплін.
Усе це актуалізує потребу в застосуванні системної розробки курсів з антикознавства, які б змогли підготувати учнів і студентів до глибокого наукового сприйняття й розуміння всесвітньої та вітчизняної історії, міфології, досягнень загальнолюдської культури; виховати й розвинути стійкий інтерес до розуміння античної культури та сформувати стійку життєву потребу постійного спілкування зі світом прекрасного, розвити їхнє гуманістичне мислення. Цей процес і зумовлює необхідність внесення суттєвих змін у зміст та організацію традиційної шкільної історичної освіти і створення в ній системи вивчення класичної греко-римської міфології.
Спостереження за викладанням створеної системи вивчення класичної міфології в початковій і середній школі дали позитивні результати і уможливили практичну реалізацію цієї системи в умовах сучасного навчального процесу.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів, пов’язаних з проблемою вивчення і викладання класичної греко-римської міфології та культури. Потребують вивчення питання: розробки теорії та практики вивчення міфології (порівняльної, слов’янської та міфологій інших народів в системі шкільної історичної, гуманітарної освіти); розробки критеріїв відбору навчального матеріалу до шкільних підручників з розділів історії з урахуваннямм типу конкретної історичної дисципліни; розробки курсів античної культури та мистецтва, спеціальних курсів історії світового мистецтва й міфології в шкільній історичній освіті, розбудови сучасної класичної освіти в Україні.