Кунтій Андрій Ігорович. Методика розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання

brief description

Кунтій Андрій Ігорович. Методика розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.09, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. - Львів, 2015.- 180 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КУНТІЙ АНДРІЙ ІГОРОВИЧ

УДК 343.611.2

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНОГО ВБИВСТВА, ВЧИНЕНОГО В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Благута Роман Ігорович,
кандидат юридичних наук, доцент

Львів – 2014

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ………………………………………. 4
ВСТУП …………………………………………………………………………… 5
РОЗДІЛ 1 КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМИСНОГО ВБИВСТВА, ВЧИНЕНОГО В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ ………………………………………………………………..

13
1.1 Генезис категорії «стан сильного душевного хвилювання» у методиці розслідування окремих видів кримінальних правопорушень ……………….
13
1.2 Структура криміналістичної характеристики умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання…………………………..
25
1.2.1 Особа потерпілого та особа злочинця у криміналістичній характеристиці умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання…...
28
1.2.2 Обстановка, місце та час вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання …………………………………………………………..
43
1.2.3 Спосіб вчинення, знаряддя та слідова картина умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання ………………………………………………
52
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………... 58
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНОГО ВБИВСТВА, ВЧИНЕНОГО В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ …
61
2.1 Типові слідчі ситуації, типові слідчі версії та програми розслідування кримінального провадження про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання ………………………………………………………….

61
2.2 Обставини, що підлягають з’ясуванню під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання ………………
83
2.3 Взаємодія слідчого з іншими органами та підрозділами під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання ……………………………………………………………………….

92
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………... 103

РОЗДІЛ 3 ТАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНОГО ВБИВСТВА, ВЧИНЕНОГО В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ ……………………………………………..

106
3.1 Тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання інформації з матеріальних джерел, під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання ………………

110
3.2 Тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання інформації з особистісних та змішаних джерел, під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання ……………………………………………………………………….

128
3.3 Використання спеціальних знань під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання ………………
150
Висновки до розділу 3 ………………………………………………………….. 173
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….. 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………. 181
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….. 212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВС ‒ Верховний Суд
ЄРДР – Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЄО ‒ єдиний облік
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
КСППЕ – комплексна судова психолого-психіатрична експертиза
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НАПрН – Національна академія правових наук
ОВС – органи внутрішніх справ
РС ‒ районний суд
СНД – Союз Незалежних Держав
СОГ ‒ слідчо-оперативна група
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних республік
США – Сполучені Штати Америки
УРСР – Українська Радянська Соціалістична республіка
ООН ‒ Організація Об’єднаних Націй
СУ ‒ слідче управління
ГУ ‒ головне управління

ВСТУП

Актуальність теми. Визнання на конституційному рівні людини, її життя та здоров’я, честі та гідності, недоторканності та безпеки найвищими соціальними цінностями зумовлює необхідність формування ефективного правового механізму їх захисту від протиправних посягань. Основними напрямами діяльності держави на шляху до забезпечення функціонування цього механізму є реформування системи кримінального судочинства з урахуванням міжнародних стандартів кримінального провадження, оптимізація діяльності слідчих підрозділів, посилення уваги до механізмів протидії насильницькій злочинності, зокрема розслідування вбивств. Докладного вивчення та наукового обґрунтування потребує алгоритмізація розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, передбаченого ст. 116 КК України. Існування особливостей правової кваліфікації і необхідності встановлення кореляційних зв’язків між перебігом емоційних процесів та наслідками протиправної поведінки передбачають потребу формування окремої методики розслідування вказаної категорії злочинів.
Згідно з даними Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України кількість кримінальних справ, які перебували у провадженні слідчих та кваліфіковані за ст. 116 КК України становила: у 2009 р. – 27, у 2010 р. – 18, у 2011 р. – 20, у 2012 р. – 12 (Додаток Д), у 2013 – 13. Протягом 2014 р. у провадженні органів досудового розслідування України перебувало 4 кримінальні провадження про умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, які закінчені та направлені до суду з обвинувальними актами [72, 73]. Проте така кількість убивств не може вважатися остаточною, адже не виключено, що емоційний стан злочинця впродовж досудового розслідування та судового розгляду був оцінений неправильно.
Вагомий внесок у наукове осмислення проблем правової кваліфікації умисних вбивств, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, зробили О. В. Авраменко, М. І. Бажанов, А. В. Байлов, С. В. Бородін, В. М. Бурдін, О. В. Бурко, І. В. Горностаєва, М. І. Дубініна, М. І. Загородніков, О. М. Короленко, О. А. Квітко, Д. О. Кузьмін, М. В. Лисак, Л. А. Остапенко, І. П. Панфілов, О. М. Попов, Й. П. Портнов, О. В. Пуляєва, Т. В. Сисоєва, Б. В. Сідоров, В. І. Ткаченко, О. О. Чугунов, Т. Г. Шавгулідзе, Л. І. Шеховцова та інші. З точки психологічної точки зору афективні стани вивчалися Л.В. Алексєєвою, Ф.С. Сафуановим, О.Д. Сітковською, В.Б. Первомайським і В.О. Шулярем.
Теоретичним підґрунтям дисертації з питань методики розслідування злочинів, стали праці Р. С. Бєлкіна, В. П. Бахіна, А. І. Вінберга, Л. Я. Драпкіна, О. Н. Колесніченка, Ю. П. Дубягіна, А. В. Дулова, А. В. Іщенка, Є. П. Іщенка, І. І. Когутича, В. О. Коновалової, А. А. Корчагіна, А. М. Кустова, В. К Лисиченка, Є. Д. Лук’янчикова, В. Т. Нора, В. О. Образцова, В. Г. Танасевича, О. С. Саінчина, М. В. Салтевського, М. О. Селіванова, О. Д. Сітковської, А. В. Старушкевича, К. О. Чаплинського, В. Ю. Шепітька, Б. В. Щура та інших.
Незважаючи на те, що проблемні аспекти правової оцінки та розслідування умисних вбивств неодноразово ставали об’єктом дослідницької уваги, на рівні окремої наукової розвідки питання формування комплексної методики дій у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактами виявлення умисних вбивств, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, в Україні не проводилося і дисертаційні дослідження з окресленої тематики не виконувалися. Недостатня розробленість теоретичних положень щодо методики розслідування вказаного виду вбивства обумовили актуальність та важливість наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана з урахуванням «Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років», затвердженого Наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347 та відповідно до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт факультету з підготовки фахівців для підрозділів слідства Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Протидія злочинам, підслідним ОВС: правові, кримінологічні та криміналістичні аспекти» (номер державної реєстрації 0112U007493). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол від 28.05.2010 року № 9) та уточнено на засіданні Вченої ради Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол від 28.03.2012 р. № 7).
Мета і задачі дослідження. В дисертації поставлено за мету на підставі вивчення, аналізу та узагальнення слідчо-судової практики розробити окрему методику розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання.
Відповідно до мети були поставлені такі задачі:
– здійснити аналіз стану розробки концепту «сильне душевне хвилювання» та з’ясувати його значення для формування окремої методики розслідування;
– визначити структуру та зміст елементів криміналістичної характеристики умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання;
– розглянути типові слідчі ситуації та версії і запропонувати з їх урахуванням типові програми дій слідчого під час розслідування;
– окреслити коло обставин, які підлягають з’ясуванню при розслідуванні умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання;
– з’ясувати типові форми та напрями взаємодії слідчого з органами та підрозділами, що можуть залучатися до розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання;
– висвітлити особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання інформації з матеріальних відображень та особистісних джерел, під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання;
– проаналізувати типові форми та напрями використання спеціальних психологічних знань у розслідуванні умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання.
Об’єктом дослідження є механізм вчинення умисного вбивства, а також правовідносини, які виникають у зв’язку з діяльністю правоохоронних органів щодо розслідування цього виду злочину.
Предмет дослідження – методика розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання.
Методи дослідження. Методологія дисертації охоплює систему гносеологічних принципів, підходів, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання дійсності, зокрема: діалектичний метод дозволив розглядати предмет дослідження з урахуванням суперечливості, цілісності та динаміки його розвитку (підрозділ 1.1); історико-еволюційний метод забезпечив здійснення ретроспективного огляду процесу формування окремої методики розслідування вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, вивчення окремих теорій, концепцій, поглядів щодо правової оцінки злочинів з афектованим умислом, сутності та структури криміналістичної характеристики (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльний метод використовувався при дослідженні наукових позицій щодо теоретичних та практичних аспектів формування криміналістичної характеристики, типології слідчих ситуацій та версій (підрозділи 1.2, 2.1); системно-структурний метод застосовувався при обґрунтуванні структури криміналістичної характеристики вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, розробці програм розслідування, створенні класифікацій слідчих ситуацій, слідчих версій, слідчих (розшукових) дій (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1, 3.2); формально-логічні методи дали змогу узагальнювати позиції вчених, формулювати висновки (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3, 3.3); соціологічні методи використовувалися для з’ясування думки співробітників слідчих та оперативних підрозділів, працівників прокуратури щодо проблемних питань здійснення досудового розслідування умисних вбивств, вчинених у стані сильного душевного хвилювання (підрозділ 1.1, 1.2, 3.1, 3.2); статистичні методи дозволили сформулювати висновки з урахуванням узагальнення емпіричних даних (підрозділ 2.1, 2.2, 3.3).
Теоретичною основою дисертації стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі криміналістики, кримінології, кримінального права, кримінально-процесуального права, оперативно-розшукової діяльності, а також інших галузей наукових знань, що стосуються проблем протидії злочинності.
Правову основу дослідження становлять Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України та інші нормативно-правові акти, що регламентують провадження досудового розслідування.
Емпіричну базу дослідження складають результати: аналізу 66 кримінальних справ (проваджень) про вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, які розглядалися у судах України впродовж 2009–2014 рр.; анкетування 63 працівників слідчих підрозділів, 27 оперативних працівників та 24 працівників прокуратури, що брали безпосередню участь у розслідуванні кримінальних проваджень про умисне вбивство та у кримінальних провадженнях про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання; матеріали статистичних звітів щодо діяльності органів прокуратури та ОВС України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні монографічним дослідженням, у якому на основі положень теорії криміналістики, узагальнення кримінальних проваджень про умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, враховуючи практичний досвід слідчого апарату, використовуючи дані суміжних юридичних наук, розроблені основні положення методики розслідування даного виду злочину.
У дисертації пропонується низка нових у теоретичному плані та важливих у практичному аспекті положень, зокрема:
уперше:
– визначено структуру криміналістичної характеристики умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, з позиції системної парадигми, яка передбачає кореляцію її елементів: особа потерпілого – особа злочинця; час – місце – обстановка; спосіб вчинення – знаряддя – слідова картина;
– з урахуванням принципу ситуаційності запропоновано перелік типових слідчих (розшукових) дій та процесуальних рішень у формі програм процесуальних дій та рішень, типових для початкового, наступного та завершального етапів досудового розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання;
– здійснено системний аналіз обставин, які підлягають з’ясуванню у кримінальному провадженні про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що дозволило виокремити три комплекси: а) обставини, що стосуються події кримінального правопорушення; б) особистісні обставини; в) інші обставини;
удосконалено:
– визначення слідової картини умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, як сукупності матеріальних та ідеальних слідів, які можна виявити на місці вчинення злочину та поза місцем його вчинення; на знаряддях вчинення злочину; на особі злочинця та потерпілому;
– характеристику особи потерпілого та особи злочинця у кримінальних провадженнях про умисне вбивство, що вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що виявляється у специфічній поведінці потерпілого − протизаконному насильстві, систематичному знущанні чи тяжкій образі;
– засади організації взаємодії органів досудового розслідування та підрозділів, що залучаються до розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання;
набуло подальшого розвитку:
– організаційно-тактичне забезпечення освідування та допиту особи, якій повідомлено про підозру в умисному вбивстві, вчиненому в стані сильного душевного хвилювання;
– визначення змісту форм використання спеціальних психологічних та психолого-психіатричних знань у ході досудового розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, зокрема доведено, що призначення саме комплексної судової психолого-психіатричної експертизи є визначальним для процесу встановлення/спростування факту наявності/відсутності в особи, яка вчинила умисне вбивство, стану сильного душевного хвилювання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані за такими напрямами:
– у науково-дослідній діяльності – як підґрунтя для подальшої розробки теоретичних основ організації та алгоритмізації розслідування злочинів в цілому, та умисних вбивств, вчинених в стані сильного душевного хвилювання, зокрема;
– у правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 30.04.2014 р.);
– у практичній діяльності – з метою вдосконалення діяльності органів досудового розслідування та оперативних підрозділів у ході розслідування кримінальних проваджень, розпочатих у зв’язку з виявленням умисних вбивств (акт впровадження СУ ГУМВС України у Львівській області від 11.07.2014 р.);
– у навчальному процесі – для створення підручників, посібників, монографій, інших матеріалів методичного забезпечення та викладання навчальних дисциплін «Криміналістика», «Методика розслідування окремих видів злочинів» (акт впровадження Львівського державного університету внутрішніх справ від 07.04.2014 р.; акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 25.08.2014 р.).
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були заслухані та обговорені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: «Становлення держави та права в умовах глобалізації: теоретичний та практичний аспекти» (м. Київ, 24 лютого 2012 р.); «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 7–8 червня 2013 р.); «Актуальні проблеми у сучасній науці» (м. Варшава, 28–30 червня 2013 р.); «Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.: кримінально-правові та процесуальні аспекти» (м.Львів, 19‒20 вересня 2013 р.); «Актуальні проблеми доказування у кримінальному провадженні» (м. Одеса, 27 листопада 2013 р.); «Актуальные проблемы криминологического исследования региональной преступности» (м. Баку, 18 грудня 2013р.); «Актуальні проблеми адміністративного та кримінального права і процесу» (м. Донецьк, 15 березня 2014 р.); «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 17 жовтня 2014 р.); «Актуальні питання досудового розслідування та сучасні тенденції розвитку криміналістики» (м. Харків, 5 грудня 2014 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 15 публікаціях, 6 із яких опубліковані у наукових фахових виданнях (у тому числі 1 − в електронному науковому фаховому та 1 − у закордонному науковому виданнях) та 9 тезах доповідей на науково-практичних заходах.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 241 сторінка, із них основний текст 180 сторінок, список використаних джерел (312 найменувань) розміщується на 31 сторінці, додатки на 30 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у формуванні окремої методики розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання. Узагальнення результатів дисертаційної роботи дозволило зробити наступні висновки:
1. Наукові категорії «емоційний стан», «афективний стан», «афект», «фізіологічний афект», а також характеристика фізіологічного, патологічного, кумулятивного та аномального афектів ставали предметом дослідження вчених різних галузей наукового знання. Концепт «стан сильного душевного хвилювання» розглядався і в контексті вивчення особливостей методики розслідування умисних вбивств, зокрема, вбивств з кваліфікованими та привілейованими складами злочину; вбивств, вчинених при пом’якшуючих обставинах; аналізу критеріїв, що дозволяють визначати специфіку злочинів, скоєних у стані фізіологічного афекту (мотив та мета діяння; проміжок часу між протиправною поведінкою потерпілого та нанесенням йому шкоди підозрюваним; екстремальність реагування на загрозу для особистісно важливих цінностей).
2. Криміналістична характеристика умисних вбивств, вчинених в стані сильного душевного хвилювання, – це система взаємозалежних узагальнених даних про найбільш типові ознаки, які можна розділити на три комплекси, компоненти яких перебувають у тісних кореляційних зв’язках: особа потерпілого – особа злочинця; час – місце – обстановка; спосіб вчинення – знаряддя – слідова картина.
3. Особою потерпілого, внаслідок умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, є фізична особа, якій через її неправомірні та антиморальні дії, які полягають у протизаконному насильстві, систематичному знущанні або тяжкій образі щодо особи злочинця, було заподіяно смерть, а також фізична особа, яка внаслідок помилки винного, що перебуває під впливом сильного душевного хвилювання, випадково опинилася в ситуації чи втрутилася в її перебіг, в результаті чого їй було заподіяно смерть. Особа злочинця ‒ це фізична особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку кримінальної відповідальності та заподіяла смерть потерпілому внаслідок застосованого останнім протиправного насильства, тяжкої образи чи систематичного знущання, що зумовило виникнення у неї стану сильного душевного хвилювання. До основних ознак сильного душевного хвилювання слід зарахувати: раптовість виникнення; наявність протиправної чи аморальної поведінки потерпілого; тривалої психотравмуючої ситуації, що існувала через таку поведінку.
4. Обстановка умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання, охоплює конкретні об’єктивно-предметні умови, що, передусім, виявляються у специфічній поведінці потерпілого − протизаконному насильстві, систематичному знущанні чи тяжкій образі. Обставини місця та часу вчинення злочину індивідуалізують його та дають підстави висувати версії щодо особи злочинця, потенційних свідків події тощо.
5. Вивчення способу вчинення вказаної категорії вбивств дозволяє обґрунтовано стверджувати про існування типової ознаки криміналістичної характеристики цього злочину − відсутності стадії готування. Слідова картина умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, охоплює сукупність матеріальних та ідеальних слідів, які можна згрупувати у такі комплекси: сліди на місці вчинення злочину та поза місцем його вчинення; сліди на знаряддях вчинення злочину; сліди на особі злочинця та потерпілого.
6. Розслідування кримінальних проваджень про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання включає наступні етапи: 1) початковий (починається з моменту отримання відомостей про кримінальне правопорушення органами досудового розслідування чи прокурором, внесення їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення першочергових слідчих (розшукових) дій); 2) наступний (охоплює повідомлення особі про підозру, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, виконання слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання та перевірку вже зібраних доказів); 3) завершальний (включає відкриття матеріалів кримінального провадження, збір даних про підозрюваного, складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру). При узагальненні слідчо-судової практики та з урахуванням обсягу наявної інформації про подію злочину і причетних до нього осіб, виділено слідчі ситуації та відповідні програми процесуальних дій і рішень, типові для кожного з етапів досудового розслідування.
7. Обставини, що необхідно з’ясувати під час розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, доцільно розділити на три групи: а) обставини, що стосуються події кримінального правопорушення (відомості про час, місце, спосіб вчинення знаряддя та сліди злочину; дії потерпілого до або під час, а також після вчинення злочину тощо); б) особистісні обставини (відомості, що характеризують особу потерпілого, особу підозрюваного, дані про наявність зв’язку потерпілий – злочинець тощо); в) інші обставини (вид і розмір шкоди, завданої злочином; обставини, що обтяжують чи пом’якшують покарання; обставини, що виключають кримінальну відповідальність чи є підставою для звільнення від неї; обставини, що виключають факт вчинення підозрюваною особою іншого виду умисного вбивства тощо). Для правової кваліфікації вирішальне значення має встановлення обставини виникнення в особи, яка вчинила вбивство, стану сильного душевного хвилювання.
8. У ході розслідування кримінального провадження суттєве значення має налагоджена взаємодія слідчого у процесуальній та непроцесуальній формах з іншими органами та підрозділами. Типовими суб’єктами взаємодії при розслідуванні вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, є: слідчі, що провадять розслідування у складі слідчої групи, керівник органу досудового розслідування, прокурор, працівники оперативних підрозділів, оперативний черговий, дільничний інспектор міліції, спеціаліст (психолог, криміналіст, біолог), судово-медичний експерт або лікар та інші.
9. Дослідження тактичного забезпечення розслідування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, доцільно розглядати з позиції умовного розмежування слідчих (розшукових) дій на такі, що спрямовані на отримання інформації з матеріальних, особистісних та змішаних джерел інформації. З метою дотримання принципу об’єктивності, доцільно здійснювати відеофіксацію слідчих (розшукових) дій, які проводяться за участю підозрюваної особи.
Аналіз форм та напрямів використання спеціальних знань дозволяє констатувати особливе значення для процесу доказування висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, метою якої є встановлення наявності чи відсутності стану сильного душевного хвилювання в особи, яка вчинила вбивство, як підстави для кваліфікації її дій за ст. 116 КК України.
10. З метою оптимізації розслідування злочинів, в тому числі умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, зміст ст. 241 КПК України «Освідування особи» доцільно викласти у такій редакції:
«1. Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення та (або) особливих прикмет, а також наявності чи відсутності стану сп’яніння у особи, що пілягає освідуванню, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу
2. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю лікаря чи іншого спеціаліста. Слідчим, прокурором проводиться освідування за обов’язкової участі лікаря у випадках необхідності встановлення факту наявності чи відсутності стану сп’яніння. Слідчий має право до винесення постанови прокурора провести освідування у невідкладних випадках, пов’язаних із необхідністю запобігти втраті доказів. У такому випадку слідчий зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутись з клопотанням про проведення освідування до прокурора. Якщо прокурор відмовить у задоволенні клопотання слідчого про освідування, встановлені внаслідок такого освідування докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.
3. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор, а також поняті, не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. Під час проведення освідування можна провести огляд та вилучення речей, що є на особі, яка підлягає освідуванню, за її добровільною згодою. Якщо на одязі виявлено сліди кримінального правопорушення, що потребує додаткового дослідження, одяг підлягає вилученню, про що вказується у протоколі. Надалі слідчий, прокурор зобов’язаний невідкладно, але не пізніше 24 годин, з моменту проведення освідування, звернутися із клопотанням до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, який проводиться у відповідності до ст.ст. 159-166 цього Кодексу.
4. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова прокурора (слідчого). Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово. Примус, поєднаний з оголенням тіла освідуваної особи, застосовується особами тієї ж статі, що й особа, яка освідується.
5. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров’я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів, за добровільною згодою особи, що підлягає освідуванню. Зображення чи відеозапис, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
6. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилось примусово, надається копія протоколу освідування».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання : кримінально-правові та психологічні аспекти : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Олексій Володимирович Авраменко. – Львів : Львівський держ. університет внутрішніх справ, 2008. – 19 с.
2. Авраменко О.В. Стан сильного душевного хвилювання за кримінальним правом України / Авраменко Олексій Володимирович. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 244 с.
3. Алексеева Л.В. Судебно-психологическая экспертиза эмоциональных состояний : дис. ... канд. психол. наук : спец. 19.00.06 / Любовь Васильевна Алексеева ; Научно-исследовательский институт проблем укрепления законности и правопорядка при Генеральной прокуратуре РФ. ‒ М., 1996. ‒ 279 с.
4. Алексейчук В.И. Экспресс-анализ на месте происшествия при расследовании убийств / В.И. Алексейчук // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : матер. наук.-практ. конф., 22–23 квітня 2004 р. / за ред. В.В. Сташиса. ‒ Київ-Харків : Юрінком Інтер, 2004. ‒ С. 249‒251.
5. Андреев И.С. Криминалистика : учеб. пособ. / И.С. Андреев, Г.И. Грамович, Н.И. Порубов; под ред. Н.И. Порубова. – Мн. : Высшая школа, 1997. – 344 с.
6. Андреев И.С. Курс криминалистики / Г.И. Грамович, Н.И. Порубов; под ред. Н.И. Порубова. – Мн. : Высшая школа, 2000. – 335 с.
7. Андрєєв О.О. Розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Олексій Олександрович Андрєєв ; Харківський національний університет внутрішніх справ. ‒ Х., 2007. ‒ 20 с.
8. Антонян Ю.М. Личность корыстного преступника / Ю.М. Антонян, В.П. Голубев, Ю.Н. Кудряков – Томск : Издательство Томского университета, 1989. – 160 c.
9. Антонян Ю.М. Личность преступника / Ю.М. Антонян, В.Н. Кудрявцев, В.Е. Эминов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 366 с.
10. Антонян Ю.М. Преступность и психические аномалии / Ю.М. Антонян, С.В. Бородин. – М. : Наука, 1987. – 205 с.
11. Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий / Г.В. Арцишевский. – М. : Юрид. лит, 1978. – 104 с.
12. Байлов А.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання : дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Антон Володимирович Байлов ; Харківський національний університет внутрішніх справ. ‒ Х., 2004. ‒ 200 с.
13. Байлов А.В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання : автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Антон Володимирович Байлов ; Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004. – 20 с.
14. Балугина Т.С. Проблема следственных ситуаций в криминалистической литературе / Т.С. Балугина // Правоведение. ‒ 1983.‒ № 1.‒ С. 78‒82.
15. Бахін В.П. Тактика допиту / В.П. Бахін, В.К. Весельський. ‒ К. : НВТ «Правник», 1997. ‒ 64 с.
16. Белкин Р.С. История отечественной криминалистики / Р.С. Белкин. – М. : Знание, 1999. – 496 с.
17. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия / Р.С.Белкин. – М. : Мегатрон ХХІ, 2000. – 2-е изд. доп. – 334 с.
18. Белкин Р.С. Курс криминалистики: частные криминалистические теории. Т. 1‒3. Т. 2. ‒ М. : Юристъ, 1997. ‒ 464 c.
19. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики : учеб. пособие / Р.С. Белкин. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1993. – 200 с.
20. Біленчук П.Д. Основи криміналістичної тактики : курс лекцій / П.Д. Біленчук, А.П. Гель. – Вінниця : Вінницька філія МАУП, 2001. – 116 с.
21. Бобечко Н.Р. Основи загальної та юридичної психології : курс лекцій / Н. Бобечко, В.П. Бойко, І.В. Жолнович, І.І. Когутич; за ред. проф. В.Т. Нора. ‒ К. : Правова єдність, 2011. ‒ 223 с.
22. Богомолова С.Н. Следственные действия. Криминалистические рекомендации. Типовые образцы документов / под ред. В.А. Образцова. – М. : Юристъ, 1999. – 501 с.
23. Богомягков Ю.С. К вопросу об ограниченной вменяемости в теории советского уголовного права / Ю.С. Богомягков // Эффективность борьбы с преступностью и совершенствование законодательства в свете Конституции СССР : Сб. ст./Башк. ун-т. ‒ Уфа : [б.и.], 1980. – С. 9‒10.
24. Борисенко І.В. Методика розслідування вбивств з розчленуванням трупа: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Іван Володимирович Борисенко ; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. ‒ Х., 1999. ‒ 19 с.
25. Бородин С.В. Преступления против жизни / С.В. Бородин. – М. : Юристъ, 1999. – 356 с.
26. Бурданова В.С. Обстоятельства, подлежащие доказыванию по уголовному делу, в структуре частной криминалистической методики / В.С. Бурданова // Труды СПб ЮИ ГП РФ. – 2000. – № 2. – С. 62‒66.
27. Бурданова В.С., Никитин Л.Н. Расследование умышленного причинения вреда здоровью / В.С. Бурданова, Л.Н. Никитин : изд. 3-е, испр. и доп. ‒ СПб. : [б.и.], 2000. ‒ 72 с.
28. Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання. – Львів : ПАІС, 2006. – 200 с.
29. Бурко О.В. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання : автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Олег Володимирович Бурко ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. ‒ К., 1997. ‒ 18 с.
30. Бурчак Ф.Г. Объективная сторона преступления / Ф.Г. Бурчак, Е.Ф. Фесенко // Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. ‒ К. : Наукова думка, 1985. ‒ 448 с.
31. Быховский И.Е. Осмотр места происшествия / И.Е. Быховский. – М. : Юрид. лит., 1973. – 204 с.
32. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий / А.Н. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 108 с.
33. Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса / А.Н. Васильев, Л.М. Карнеева. – М. : Юрид. лит., 1970. – 208 с.
34. Васильев В.Л. Юридическая психология : учебник для вузов / В.Л. Васильев; 5-е изд., доп. и перераб. – СПб. : Питер, 2008. – 665 с.
35. Великий тлумачний словник сучасної української мови / голов. ред. і уклад. В.Т. Бусел. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
36. Величкин С.А. Организация расследования преступлений : учебное пособие. – Л. : Ленинградский ун-т им. А.А. Жданова, 1985. – 88 с.
37. Винберг А.И. Косвенные доказательства в советском уголовном процессе / А.И. Винберг, Г.М. Миньковский, Р.Д. Рахунов. ‒ М. : Юрид. лит., 1956. – 219 с.
38. Виноградов И.В. Экспертизы на предварительном следствии : справочное пособие / И.В. Виноградов, Г.И. Кочаров, Н.А Селиванов ; Прокуратура СССР, Всесоюз. науч.-исслед. ин-т криминалистики. ‒ М. : Госюриздат, 1959. ‒ 216 с.
39. Вирок Білозерського РС Херсонської області від 30.03.2009 р. № 4149175 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
40. Вирок Богодухівського РС Харківської області від 16.12.2013 р. №36514262 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
41. Вирок Гощанського РС Рівненської області від 22.04.2010 р. у № 9296253 [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
42. Вирок Дубенського РС Ріненської області від 18.05.2011 р. №16277867 [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
43. Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 22.10.2013р. № 34343749 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
44. Вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 11.02.2012 р. №21141997 [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
45. Вирок Шевченківського РС м.Чернівці від 25.12.2009 р № 7703004 [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
46. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: история, основы теории, библиография / И.А. Возгрин. – СПб : Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 475 с.
47. Волчецкая Т.С. Криминалистическая ситуалогия / Т.С. Волчецкая ; под ред. проф. Н.П. Яблокова. ‒ Москва ; Калининград : Изд-во КГУ, 1997. – 250 c.
48. Гавло В.К. Некоторые методологические проблемы информационно-познавательной деятельности на первоначальном этапе расследования преступлений / В.К. Гавло // Актуальные проблемы следственной деятельности. – Свердловск : Из-во Свердловского юридического института, 1990. – С. 18‒23.
49. Гаврилин Ю.В. Криминалистическая тактика и методика расследования отдельных видов преступлений в определениях и схемах : учеб. пособ. / Ю.В. Гаврилин. – М. : Книжный мир, 2004. – 332 с.
50. Герасимов И.Ф. Этапы раскрытия преступлений / И.Ф. Герасимов // Следственные ситуации и раскрытие преступлений. ‒ Свердловск : [б.и.], 1975. ‒ С. 10‒16.
51. Герасимов Р.Р. Моделювання ‒ ефективний метод забезпечення гарантій прав обвинуваченого під час допиту / Р.Р. Герасимов // Адвокат. – 2010. – N8. – С. 43‒48.
52. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий / Ф.В. Глазырин. – Свердловск, 1973. – 156 c.
53. Голубев В.А. Криминалистическая характеристика субъектов преступной деятельности в сфере использования компьютерных технологий [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http:// www.crime-research.org/library/ Golubev0104.html.
54. Горностаева И.В. Уголовно‒правовое и криминологическое значение аффекта : автореф. дис. ... канд.. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Ирина Вахтанговна Горностаева ; Российский университет дружбы народов. ‒ М., 2008. ‒ 25 с.
55. Громов В.И. Дознание и предварительное следствие. Методика расследования преступлений. Осмотр места преступления. Сборник научных трудов / В.И. Громов. – М. : ЛексЭст, 2003. ‒ 544 с.
56. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики / Г. Гросс. – М. : Изд-во Народного комиссариата внутренних дел РСФСР, 1930. – 144 с.
57. Густов Г.А. Понятие и виды криминалистической характеристики преступлений / Г.А. Густов // Криминалистическая характеристика преступлений. ‒ М. : Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1984. ‒ С. 43‒48.
58. Густов Г.А. Программно‒целевой метод организации раскрытия убийств: учебное пособие / Г.А. Густов. – СПб. : Институт повышения квалификации прокурорско-следственных работников Прокуратури РФ, 1993. – 122 с.
59. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину і зловживання владою (від 29 листопада 1985 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua.
60. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистический анализ) : научно‒практическое пособие / С.Ф. Денисюк, В.Ю. Шепитько. ‒ Харьков : Консум, 1999. ‒ 160 с.
61. Джужа О.М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти): навч. посіб. / О.М. Джужа, Є.М. Моісеєв. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 304 с.
62. Дзюба В.Т. Значення юридичних ознак потерпілого (жертви, постраждалого) при кримінально-правовій кваліфікації / В.Т. Дзюба // Вісник академії адвокатури України. – 2010. – 1 (17). ‒ С. 192‒195.
63. Динту В.А. Обстановка злочину як елемент криміналістичної характеристики злочинів : автореф. дис ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Валерія Аркадіївна Динту; Нац. університет «Одеська юридична академія». – Одеса, 2014. – 20 с.
64. Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций / Л.Я. Драпкин. – Свердловск : изд-во Урал. ун-та, 1987. ‒ 168 с.
65. Драпкин Л.Я. Предмет доказывания и криминалистические характерис-тики преступлений / Л.Я. Драпкин // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. ‒ Свердловск : Ур ГУ, 1978. ‒ Вып. 69. ‒ С. 11‒18.
66. Дрозд В.Г. Організаційні і тактичні аспекти розслідування умисних тяжких тілесних ушкоджень : автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Дрозд Валентина Георгіївна ; Київський національний ун-т внутрішніх справ. ‒ К., 2009. ‒ 17 с.
67. Дубинина М.И. Уголовная ответственность за преступления, совершенные в состоянии сильного душевного волнения : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Муза Ивановна Дубинина ; Высшая школа МВД СРСР. – М., 1971. – 16 с.
68. Дулов А.В. Тактика следственных действий / А.В. Дулов, П.Д. Нестеренко. – Мн. : Выш. шк., 1971. – 272 с.
69. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология : учебное пособие для вузов / М.И. Еникеев. ‒ СПб : Питер, 2005. ‒ 320 с.
70. Еникеев М.И. Основы юридической психологии : учеб. для вузов / М.И. Еникеев. – М. : Приор, 2001. – 410 c.
71. Еникеев М.И. Юридическая психология : учебн. / М.И. Еникеев. – М. : Изд-во «Норма», 2002. – 501 с.
72. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за січень – грудень 2013 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
73. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за січень ‒ грудень 2014 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
74. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву / Н.И. Загородников. ‒ М. : Госюриздат, 1961. – 278 с.
75. Закатов А.А., Иванов В.А. О повышении роли специалистов в расследовании преступлений // Правовые и организационные вопросы предварительного расследования: труды ВСШ МВД СССР. – Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1977. – Вып. 17. – С. 80‒82.
76. Затенацький Д.В. Ідеальні сліди в криміналістиці (техніко-криміналістичні та тактичні прийоми їх актуалізації) : / Д.В. Затенацький ; за ред. В.Ю. Шепітька. – Х. : Право, 2010. – 160 с.
77. Здоровко С.Ф. Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Сергій Федорович Здоровко ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. ‒ Х., 2002. ‒ 19 с.
78. Зеленский В.Д. Организация расследования преступлений: криминалистические аспекты / В.Д. Зеленский. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского университета, 1989. – 152 с.
79. Иванова Т.В. Теоретические и правовые основы судебно-психологической экспертизы несовершеннолетних обвиняемых: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Татьяна Васильевна Иванова ; Калининградский юридический институт ‒ Калининград, 2009. – 27 с.
80. Использование специальных познаний при расследовании преступлений : учеб. пособ. / И.Н. Сорокотягин, Ф.В. Глазырин, Н.С. Евдокимов [и др.] ; отв. ред. Ф.В. Глазырин. – Свердловск : Ур ГУ, 1978. – 80 с.
81. Ищенко Е.П. Алгоритмизация первоначального этапа расследования преступлений: автореф. дис…. д-ра юрид. наук: спец. 12.00.09 / Ищенко Евгений Петрович ; Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова. Юридический факультет. – М., 1990. – 46 с.
82. Іванов Ю.Ф. Кримінологія : навч. посіб. / Ю.Ф. Іванов, О.М. Джужа – К. : Вид-во ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 264 с.
83. Ігнатов І.М. Кримінологічний аналіз структури вбивств в Україні / І.М. Ігнатов // Форум права. – 2012. ‒ №1. – С. 371‒386 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12iomsvu.pdf.
84. Калужна О.М. Мета пред’явлення для впізнання в контексті його співвідношення з тактичними прийомами інших слідчих дій та оперативно-розшуковими заходами, в основі яких лежить узнавання / О.М. Калужна // Вісник Львівського національного університету ім. І. Франка : Серія Юридична. ‒ 2012. ‒ Вип. 55. ‒ С. 280‒290.
85. Каневский Л.Л. Криминалистические проблемы расследования и профилактики преступлений несовершеннолетних / Л.Л. Каневский. Красноярск: Изд-во Красн. ун-та, 1991. ‒ 282 с.
86. Карлов В.Я. Иcпользование криминалистической техники в расследовании преступлений : науч.-практ. пособие / В.Я. Карлов. – М. : Экзамен, 2006. – 192 с.
87. Кваша О.О. Організатор злочину: кримінально-правове та кримінологічне дослідження / О.О. Кваша. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2003. – 216 с.
88. Квитко Е.А. Аффект и его уголовно-правовое значение : автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Елена Анатольевна Квитко ; Санкт-Петербургский университет МВД России. ‒ СПб., 2005. ‒ 20 с.
89. Клочков В.В. Проблемы теории следственной ситуации / В.В. Клочков // Следственная ситуация : сб. науч. тр. – М. : Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступлений, 1984. – С. 74–79.
90. Клюєв О.М. Проблеми розмежування понять «координація» і «взаємодія» в управлінській науці та практичній діяльності органів внутрішніх справ / О.М. Клюєв // Право і безпека. ‒ 2011. ‒ N 3. ‒ С. 76‒80.
91. Ковалев М.И. Улики поведения и планирования следствия / М.И. Ковалев // Вопросы правоведения. – Новосибирск, 1970. – С. 186‒188.
92. Коваленко В.В. Організація профілактики економічної злочинності в Україні: дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 / Валентин Васильович Коваленко ; Національний університет внутрішніх справ. ‒ Х., 2004. ‒ 398 с.
93. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: автореф. … дисс. д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 / Алексей Никифорович Колесниченко. ‒ Харьков, 1967. – 27 с.
94. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений : текст лекций / А.Н. Колесниченко. ‒ Х. : [б.и.], 1976. – 28 с.
95. Колесниченко А.Н. Принципы методики расследования преступлений /А.Н. Колесниченко // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып.18. ‒ К.: Вища шк., 1979. ‒ С. 62‒68.
96. Коломина А.В. Аффект в праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Анастасия Валериевна Коломина; ФГОУВПО «Владимирский государственный педагогический университет». ‒ Владимир, 2006. – 18 c.
97. Комаринська Ю.Б. Методика розслідування навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Юлія Борисівна Комаринська; Київський національний університет внутрішніх справ. ‒ К., 2010. ‒ 16 с.
98. Комиссаров В.И. Криминалистическая тактика: история, современное состояние и перспективы развития / В.И. Комиссаров. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 192 с.
99. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под ред. В.И. Радченко, А.С. Михлина. ‒ М.: Спарк, 2000. – 862 с.
100. Кондрашова Т.В. Проблемы уголовной ответственности за преступления против жизни, здоровья, половой свободы и половой неприкосновенности. ‒ Екатеринбург: [б.и.], 2000. – 248 с.
101. Коновалова В.Е. Версия : концепция и функции в судопроизводстве / В.Е. Коновалова. – Харьков : Консум, 2000. – 176 с.
102. Коновалова В.Е. Правовая психология / В.Е. Коновалова. – Х. : Консум, 1997. – 157 с.
103. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений / В.Е. Коновалова. – Х. : Вища школа, 1978. – 144 с.
104. Коновалова В.Е., Колесниченко А.Н. Теоретические проблемы криминалистической характеристики / В.Е. Коновалова, А.Н. Колесниченко // Криминалистическая характеристика преступлений: сб. науч. трудов. – М. : ВНИИ ПП, 1984. – С. 15–19.
105. Коновалова В.О. Вбивство: мистецтво розслідування / В.О. Коновалова. – Х. : Факт, 2001. – 311 с.
106. Короленко О.М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Олександр Миколайович Короленко ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. ‒ К., 2012. ‒ 20 с.
107. Короленко О.М. Поняття «стан сильного душевного хвилювання» в законодавстві України / О. М. Короленко // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. – Вип. 49. – С. 483–487.
108. Корчагин А.А. Криминалистическая методика предварительного расследования и судебного разбирательства по делам об убийствах (проблеми теории и практики) / А.А. Корчагин; под науч. ред. докт. юрид. наук, проф. В.К. Гавло. – М.: Юрлитинформ, 2013. – 512 с.
109. Корягіна А.М. Вплив взаємовідносин жертви та злочинця на їх посткримінальну поведінку / А.М. Корягіна // Держава та регіони. Серія «Право». – 2009. – № 4. – С. 47–50.
110. Костенко М.В. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Марина Володимирівна Костенко; Нац. юр. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 28 с.
111. Костицкий М.В. Судебно-психологическая експертиза / М.В. Костицкий. – Львів : Вища школа, 1987. – 140 с.
112. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – Киев: Изд-во КВШ, 1990. – 259 с.
113. Коченов М.М. Изучение следователем психологии обвиняемого: метод. пособ. / М.М. Коченов, Н.И. Ефимова, А.С. Кривошеев, О.Д. Ситковская. – М. : ВНИИПП, 1987. – 52 с.
114. Кравчук О.О. Особа злочинця у справах про порушення авторського права [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http: // www.yourfuture.org.ua/ua/pb/2011/3/Kravchuk_O.pdf
115. Красиков А.Н. Ответственность за убийство по российскому уголовному праву / А.Н. Красиков. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1999. – 170 с.
116. Красюк І.П. Взаємодія експертних підрозділів і оперативних служб у протидії організованій злочинності: історія, сучасність, перспективи / І.П. Красюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: .
117. Кригер В.И. Взаимодействие органов прокуратуры с общественными организациями в предупреждении преступлений и иных правонарушений / В.И. Кригер // Взаимодействие органов прокуратуры с Советами народных депутатов, иными государственными органами, общественными организациями и трудовыми коллективами в предупреждении преступлений: сб. статей. ‒ М. : МЮА, 1983. ‒ С. 67–92.
118. Кригер Г.А. Объективная сторона преступления / Г.А. Кригер // Советское уголовное право. Общая часть / под ред. Г.А. Кригера, Б.А. Куринова, Ю.М. Ткачевского. ‒ М., 1981. ‒ С. 148‒174.
119. Криминалистика: учебник для вузов / под ред. проф. Р.С. Белкина, В.П. Лаврова, И.М. Лузгина. – М. : Высшая юридическая заочная школа МВД СССР, 1988. – Т. 2. – 454 с.
120. Криминалистика : учеб. для вузов / Т.В. Аверьянов, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Россинская ; под ред. Р.С. Белкина. ‒ М., 1999. ‒ 990 с.
121. Криминалистика : учебник / под ред. А.Н. Васильева. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 566 с.
122. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: учебник для юристов / под ред. В.Ю. Шепитько. – Х. : Одиссей, 2001. – 528 с.
123. Криминалистика: учеб. пособие (под общей ред. проф. А.И.Винберга). ‒ М.: Госюриздат, 1959. – 512 с.
124. Криминалистика: учебник / отв. ред. Н.П. Яблоков. 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 718 с.
125. Криминология : учеб. пособие / под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М. : Юрид. лит., 1988. – 295 с.
126. Криміналістика : навч. посібник / за заг. ред Є.В. Пряхіна. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 540 с.
127. Криміналістика : навч. посібник / Р.І. Благута, Р.І. Сибірна, В.М. Бараняк та ін. ; за заг. ред. Є.В. Пряхіна. – К. : Атіка, 2012. – 496 с.
128. Криміналістика : підручник / кол. авт. : В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін. / за ред. проф. В.Ю. Шепітька. – Х. : Право, 2008. – 464 с.
129. Криміналістика: підручник / кол. авт.: В.М. Глібко, А.Л. Дудніков, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – 684 с.
130. Криміналістика: підручник / під ред. П.Д. Біленчука. ‒ К. : АТІКА, 2001. ‒ 544 с.
131. Кримінальне право України. Особлива частина / за ред. П.С. Матишевського, Г.В. Андрусіва, П.П. Андрушка, П.П. Лихової. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 891с.
132. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. ‒ К. : Концерн «Видавничий Дім Ін Юре», 2003. ‒ 1196 с.
133. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 14 травня 2012 року: (офіц. текст). – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 216 с.
134. Кримінальний процес України: навч. посібник / Р.І. Благута, О.О. Сергієнко, О.Є. Устюгова ‒ Л. : Бібльос, 2010. ‒ 500 с.
135. Кримінальний процес: підручник / за заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удалової, Д.П. Письменного. – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 544 с.
136. Кримінальний процес: підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.
137. Кримінальний процесуальний кодекс України: затверджений Законом від 13.04.2013 р. (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9‒13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
138. Кримінально-процесуальний кодекс України: затверджений Законом від 28.12.1960 р. (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1960. – № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1001-05.
139. Кришевич О.В. Застосування тактичних прийомів для вирішення конфліктів при допиті / О.В. Кришевич // Право України ‒ 2001. ‒ №3. ‒ С. 66‒68.
140. Кубарєв І.В. Проблеми організації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Іван Володимирович Кубарєв ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. ‒ Х., 2007. ‒ 19 с.
141. Кубарєв І.В. Проблеми організації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Кубарєв Іван Володимирович; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. ‒ Х., 2007. – 221 с.
142. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления / В.Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 243 с.
143. Кудрявцев И.А. Психолого-психиатрическая экспертиза малолетних и несовершеннолетних свидетелей / И.А. Кудрявцев, М.И. Морозова // Российская юстиция. – 1995. – № 6. – С. 28‒30.
144. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза / И.А. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1988. – 224 с.
145. Кузьмин Д.А. Уголовно-правовые проблемы совершения общественно опасных деяний в состоянии невменяемости и аффекта : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Дмитрий Александрович Кузьмин ; Нижегородская академія МВД РФ. ‒ Н. Новгород, 2005. ‒ 25 c.
146. Курс криминалистики (Основы методики преподавания) / И.А. Возгрин. ‒ СПб.: Санкт-Петерб. акад. МВД России, 1998. ‒ 255 с.
147. Кустов А.М. Убивство: частные методики расследования: курс лекцій / под ред. А.М. Кустова. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2010. – 880 с.
148. Лисенко В.В. Криміналістичне забезпечення діяльності податкової міліції (теорія і практика) / В.В. Лисенко – К. : Логос, 2004. – 499 с.
149. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальних знаний в следственной и судебной практике: учеб. пособ. / В.К. Лисиченко, В.В. Циркаль – К. : КГУ, 1987. – 100 с.
150. Лузгин И.М. Моделирование при расследовании преступлений. ‒ М. : Юрид. литература, 1981. ‒ 152 с.
151. Лузгин И.М. Некоторые аспекты криминалистической характеристики и место в ней данных о сокрытии преступлений / И.М. Лузгин // Криминалистическая характеристика преступлений. ‒ М., 1984. ‒ С. 27‒35.
152. Лузгин И.М. Планирование расследования / И.М. Лузгин // Советская криминалистика: учебник / под ред. Р.С. Белкина. – М.: Юрид. лит., 1979. – С. 186‒196.
153. Лук’янчиков Є.Д., Лук’янчиков Б.Є. Освідування та право особи на недоторканість. – Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2011. ‒ №1(3) [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ejournals/Choasp/2011_1/11lydonn.pdf.
154. Лукьянов Е.Д. Особенности допроса несовершеннолетнего свидетеля и потерпевшего / Е.Д. Лук’янов // Закон и жизнь. – 2005. – №1. – С. 15–18.
155. Лупіносова О.М. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони : автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Оксана Миколаївна Лупіносова; Одеська. нац. юрид. акад. ‒ О., 2007. ‒ 20 с.
156. Лысак Н.В. Ответственность за убийство, совершенное в состоянии сильного душевного волнения (Уголовно-правовые и виктимологические аспекты) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Николай Васильев