Курило Ірина Олексіївна. Трансформація соціально-економічної структури населення та її демографічні наслідки

brief description

Курило Ірина Олексіївна. Трансформація соціально-економічної структури населення та її демографічні наслідки : дис... д-ра екон. наук: 08.09.01 / НАН України; Інститут демографії та соціальних досліджень. — К., 2006. — 454арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 411-437.

Курило І.О. Трансформація соціально-економічної структури населення та її демографічні наслідки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Київ, 2006.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних і прикладних проблем трансформації соціально-економічної структури населення та її демографічних наслідків. Виявлено основні закономірності еволюції соціально-економічної структури та факторів стратифікації населення. Обґрунтовано методологічні підходи й розроблено структурно-логічну схему комплексного дослідження трансформацій соціально-економічної структури населення та їх демографічних наслідків.
Соціально-економічну структуру населення досліджено в єдності її інституціонального й класово-групового виміру. Запропоновано методики виокремлення у населенні класових і мезокласових утворень, освітньо-професійних страт. Розглянуто вплив новітніх трансформацій соціально-економічної структури на перебіг демографічних процесів в Україні. Обґрунтовано основні принципи формування та напрями реалізації соціально-демографічної політики у царині соціально-класових відносин та відтворення людського потенціалу.

Дисертантом на основі здійснених досліджень запропоновано нове вирішення наукової проблеми розробки теоретико-методологічних засад трансформації соціально-економічної структури населення у контексті її впливу на демографічні процеси та визначення базових принципів й пріоритетних напрямів даної трансформації у системі завдань соціально-демографічної політики в Україні. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано такі висновки:
1) Прогресивний напрям соціоструктурної динаміки втілюється у переході від домінування демографічних чинників стратифікації та владнополітичних факторів до переважання економічних чинників, а відтак до посилення ролі нерівностей, зумовлених факторами особистісного, індивідуально-досяжного характеру. Суспільний розвиток йде шляхами функціонального збагачення й ускладнення економічної діяльності, що виявляється у збільшенні багатомірності соціально-економічної структури, переплетенні різних стратифікаційних решіток, підвищенні ролі функціонального аспекту організації соціально-економічних структур та циклічних коливаннях висоти соціальної стратифікації населення. Внаслідок прискорення економікотехнологічних змін наростають процеси оновлення соціально-економічної структури населення, посилюється роль нерівноважних та динамічних факторів, які стимулюють запуск механізмів її трансформації.
2) Складовими соціально-економічної структури населення виступають не лише класи й соціально-економічні верстви, а й інститути, які „зчіплюють” між собою класово-групові елементи, організуютьупорядковують їх взаємодію і об’єднують їх у структуру. Інститути відіграють ключову роль у трансформаціях соціально-економічної структури: принципові зміни кількісних і якісних параметрів класово-групового складу населення відбуваються під впливом перетворень основних економічних і соціальних інститутів макрорівня.
3) Трансформаційний період являє собою етап руйнації старої й становлення нової соціально-економічної структури населення, протягом якого на зміну закритій соціальній системі зі сталими протиріччями, спрощеною структурою й домінуванням владно-політичного фактора стратифікації приходять перехідні структури з нестійкою основою, формуються нові соціоструктурні утворення. У регулюванні становлення нової соціально-економічної структури слід орієнтуватися на: формування структурного устрою з численністю соціально-економічних верств, ускладненням соціальної організації, посиленням стимулюючої функції соціальної нерівності; перетворення інститутів влади і власності на відносно незалежні основи соціального сходження індивідів і забезпечення сумірної участі економічних, політичних, соціально-культурних ресурсів у формуванні соціально-економічного статусу; заохочення соціальної мобільності, розвиток конкурентних механізмів сходження індивідів, активізацію горизонтальної і вертикальної взаємодії соціально-економічних груп.
4) Обґрунтовано поєднання в аналізі трансформацій соціально-економічної структури і їх демографічних наслідків традиційної для демографічних й економічних досліджень оцінки соціально-економічного складу населення із вивченням інституціональної складової формування соціально-економічної структури. Доведено, що парадигма інституціонального аналізу, взята за основу теоретико-методологічної бази дослідження, є найбільш прийнятною для вивчення трансформацій соціально-економічної структури населення й перспективною щодо пошуку інституціональних резервів економіки, соціальних стимуляторів її розвитку, шляхів активізації продуктивних ефектів взаємодії економічних і соціально-демографічних факторів.
5) Розроблена методологія комплексного дослідження трансформацій соціально-економічної структури і їх демографічних наслідків, що базується на застосуванні класового й стратифікаційного підходів як взаємодоповнюючих і передбачає поєднання послідовних стадій аналізу: демографічних передумов формування соціально-економічної структури населення, інституціональних основ її становлення, класово-групового складу населення, якості соціально-економічної структури та впливу її трансформацій на демографічні процеси й відтворення людського потенціалу.
6) Доробком автора є обґрунтування методичних підходів до аналізу соціально-економічної структури, що базуються на виділенні емерджентних властивостей населення, які породжуються функціональною взаємодією індивідів і їх груп, характеризують спосіб їх поєднання та відносини між ними. До емерджентних властивостей відносяться й економічні інститути. Критерію емерджентності відповідають показники чисельності, складу населення, частоти взаємодій між соціально-економічними групами. Розроблені автором методичні процедури дали змогу виокремити класові утворення та соціально-економічні страти у населенні на базі даних вітчизняної статистики та проаналізувати їх соціально-демографічні особливості.
7) Для транзитивної соціально-економічної структури населення України характерна актуалізація соціальних відмінностей, пов’язаних з демографічними ознаками. У граничних вікових контингентах (наймолодшого працездатного й старшого віку) особливо чітко простежується поляризація населення за соціально-економічним статусом (рівнем освіти, професійно-посадовою позицією, доходами). Актуальною лишається проблема нерівності шансів і можливостей чоловіків і жінок у сфері економічного відтворення, що насамперед виявляється у гендерних диспропорціях професійно-посадового складу, секторально-галузевого розподілу населення й неадекватних відмінностях щодо рівня доходів і заробітної плати.
8) Встановлено, що нечисленність найбільш перспективних класово-групових спільностей в Україні, їх ізоморфність й принципові якісні відмінності від західних „взірців” зумовлюються деформаціями інституціональної бази формування відповідних соціально-економічних груп населення, що насамперед стосується становлення інститутів приватної власності і ринку праці в країні. Визрівання інституціональних основ сучасної соціально-економічної структури населення постає як проблема формування „прозорої” економіки, передумов для ефективного функціонування усіх форм власності, розвитку прогресивних форм організації й регулювання трудових відносин.
9) Аналіз освітньо-професійної структури засвідчив збереження праценадлишково-орієнтованої соціально-професійної структури зайнятого населення України, численність страт напівкваліфікованої й некваліфікованої праці, наявність інституціональних пасток в освітньо-професійній сфері, проблем з інвестуванням в інтелектуальний капітал, його оновленням і продуктивним використанням. Для інтеграції перспективних соціальних прошарків освіченого населення у „новий середній клас” особливо важливим є створення матеріальних умов для розширеного відтворення якісної робочої сили в країні. Якщо становлення цивілізованих ринкових відносин потребує налагодження ефективної взаємодії наділених інноваційними якостями підприємців, то інноваційна переорієнтація економіки, постіндустріальний прорив залежать від реалізації синергетичного ефекту цілеспрямованої участі управлінців й професіоналів у продукуванні нових знань, ідей, впровадженні інновацій.
10) Як під час ринкових трансформацій, так і у перспективі вагомим лишатиметься вплив соціоструктурних зрушень на перебіг демографічних процесів в Україні. Автором обґрунтовано специфіку дії інституціональних та соціогрупових змін на демографічну динаміку, проаналізовано відмінності результативних демографічних показників для соціально-економічних груп населення країни. Доведено, що прогресивні соціоструктурні зрушення на користь „старого” й особливо „нового” середнього класу слугуватимуть позитивним фактором динаміки смертності й тривалості життя населення, але не сприятимуть підвищенню його дітородної активності в доступній для огляду перспективі. З огляду на це, а також специфіку медико-демографічної ситуації, необхідне як підтримання пронаталістського вектора у соціально-демографічній політиці, так і особливо посилення її напрямів, пов’язаних з поліпшенням стану здоров’я та нарощуванням інтелектуального потенціалу населення.
11) Запропоновано здійснювати оцінку якості соціально-економічної структури за двома групами характеристик: якості інституціональної системи й якості класового групового складу населення. Проведена оцінка якості інституціональної системи в Україні засвідчує неефективність дії інституціональних регуляторів економічної діяльності й необхідність посилення адаптаційної, інтеграційної, інноваційної й стабілізуючої функцій цієї системи. Нечисленність середніх верств, неконсистентність їх ознак та брак соціального впливу, „тяжіння” вагомої частини населення до підніжжя стратифікаційної піраміди, надмірна висота стратифікації за відносної закритості соціальної верхівки вказують на вади класового-групового складу населення.
12) З орієнтацією на спектр проблем, що пов’язані зі становленням нової соціально-економічної структури населення й відтворенням людського потенціалу, та з врахуванням необхідності прогресивних інституціональних перетворень у відповідних сферах суспільно-економічного життя, сформульовано базові принципи та основні напрями соціально-демографічної політики в Україні, які охоплюють регулюючі впливи у соціально-трудовій сфері, у царині освіти, щодо розвитку сім’ї й стимулювання дітородної активності, а також щодо поліпшення стану здоров’я й подовження середньої тривалості життя.