Куртась Сергій Анатолійович. Формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки

brief description

Куртась Сергій Анатолійович. Формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.04, Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. - Чернігів, 2014.- 235 с.

Міністерство освіти і науки України
Чернігівський національний педагогічний університет
імені Т. Г. Шевченка

На правах рукопису

КУРТАСЬ СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК [378-051-047.22:37.091.279.7](043.3)

ФОРМУВАННЯ ОЦІНЮВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА
У ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор історичних наук, професор
Курок Олександр Іванович

Чернігів – 2014
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОЦІНЮВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА У ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ 12
1.1. Оцінювальна компетентність майбутнього викладача вищої школи
як педагогічна проблема 12
1.2. Сучасний досвід магістерської підготовки майбутніх викладачів
вищої школи до здійснення оцінювальної діяльності 38
Висновки до першого розділу 57
РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ОЦІНЮВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ 60
2.1. Зміст та структура моделі формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача 60
2.2. Педагогічні умови формування оцінювальної компетентності
студентів магістратури 73
2.3. Технологія формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки 91
Висновки до другого розділу 124
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ОЦІНЮВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ У ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ 126
3.1. Організаційно-методичні засади проведення педагогічного
експерименту 126
3.2. Результати експериментальної перевірки моделі формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки 137
Висновки до третього розділу 160
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167
ДОДАТКИ 198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВВШ – викладач вищої школи
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ЕГ – експериментальна група
КГ – контрольна група
КМСОНП – кредитно-модульна система організації навчального процесу
МП – магістерська підготовка
ОКР – освітньо-кваліфікаційний рівень
ОКХ – освітньо-кваліфікаційна характеристика
ОцК – оцінювальна компетентність
ПрК – професійна компетентність
ПВШ – педагогіка вищої школи
ECTS – Європейська кредитна накопичувально-трансферна система
ЕЕS – Європейське товариство з оцінювання
IOCE – Міжнародна організація зі співпраці в оцінюванні

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах реформування та входження до європейського освітнього простору важливою складовою вітчизняної системи вищої освіти згідно з Законами України «Про освіту» (1996), «Про вищу освіту» (2014), «Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті» (2002), «Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки» (2012), документами Уряду та Міністерства освіти і науки України визначена магістерська підготовка фахівців з високим рівнем професійної компетентності, конкурентоздатності й мобільності на сучасному ринку праці. Реалізація зазначеного процесу потребує суттєвих системних змін в освітній галузі, зокрема звернення уваги суспільства на якість підготовки педагогічних працівників до професійного та об’єктивного оцінювання навчальних досягнень студентів.
Проблема формування оцінювальної компетентності в майбутнього викладача вищого навчального закладу розглядається як одне з основних завдань магістерської підготовки, що передбачає набуття ним у розв’язанні професійних оціночних завдань цілепокладальних, аналітичних, методологічних, прогностичних, діяльнісних, оцінювально-результативних знань і вмінь, педагогічного досвіду. Успішність реалізації цього завдання сприятиме підвищенню професійної компетентності майбутніх викладачів і задоволенню потреби в якісній освіті, адже сучасній вищій школі потрібен викладач, який здатний не тільки професійно здійснювати роботу в галузі освіти, методики викладання навчальних дисциплін і проведення наукових досліджень, а й досконало володіє сучасним практичним досвідом оцінювання знань та вмінь студентів.
Аналіз науково-педагогічної літератури показує, що проблема професійної компетентності викладача вищого навчального закладу висвітлена у працях таких педагогів-науковців, як В. Адольф [2], С. Гончаренко [248], Е. Зеєр [75], І. Кондаков [123], В. Кричевський [104], В. Кремень [101], Н. Кузьміна [107], А. Маркова [136], В. Петрук [178], Г. Селевко [215], А. Хуторський [257] та ін. У зарубіжній педагогіці питанню професійної компетентності педагога присвячені роботи В. Веблера [285], Дж. Равена [204], Е. Шорта [284]; оцінювання – Г. Агрусті та Дж. Вілмута [48], Дж. Крайтона [282] та ін.
Проблему організації професійної підготовки магістрів розглядали І. Зязюн [78], І. Верхогляд [131], О. Дубасенюк [65], А. Кузьмінський [108], В. Лисенко [131], Д. Мельничук [131]; Л. Воротняк [54], С. Вітвицька [49], Л. Кліх [181], О. Ковальчук [92], В. Осадчий [166], О. Семеног [217; 251] та ін.
Визначенню теоретичних проблем оцінювання як одного з методів педагогічного стимулювання присвячені праці А. Алексюка [4], Ш. Амонашвілі [5; 7], Л. Артемчук [12], Ю. Бабанського [17], І. Булах [35], С. Калаур [84], А. Криворучко [103], К. Левківського [147; 167], Г. Лисак [122], Т. Лукіної [127], М. Мруги [174], Л. Одерія [161], Т. Отрошко [170], С. Широкобокова [264] та ін.
Окремі аспекти щодо процесу формування оцінювальної компетентності педагогів розкрито у працях Ж. Ахмадієвої [16], М. Калугіної [85], І. Ломакіної [124], Д. Примерова [189], М. Селезньова [216], О. Ситнікової [225], А. Чернявської [261]; Р. Чудинського, Н. Лук’янчикової [262] та ін.
Незважаючи на здобутки, що досягнуті в теорії та педагогічній практиці, процес формування оцінювальної компетентності майбутніх викладачів розроблений недостатньо: відсутній єдиний підхід щодо розуміння сутності оцінювальної компетентності та її структури, етапів формування тощо.
Аналіз широкого кола літературних джерел, програм, нормативних документів, узагальнення досвіду провідних вчених дозволили виявити суперечності у підготовці майбутніх викладачів, а саме між:
– необхідністю якісного проведення оцінювання навчальних досягнень студентів та недостатнім рівнем готовності до цього майбутніх викладачів вищої школи;
– інтегрованою підготовкою майбутніх викладачів та відсутністю в ній орієнтації на формування оцінювальної компетентності в процесі навчання у магістратурі;
– наявністю в програмах окремих навчальних дисциплін фрагментарних інформаційних блоків щодо оцінювання навчальних досягнень та фактичною відсутністю на практиці взаємозв’язку й міжпредметної взаємодії між ними.
Актуальність і доцільність дослідження проблеми формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача вищої школи, недостатня її розробленість у теорії й практиці, виявлені суперечності зумовили вибір теми наукового дослідження – «Формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка «Теоретико-методичні засади комплексного підходу до професійної підготовки майбутнього інженера-педагога» (№ 0111U001614). Тему дисертації затверджено вченою радою Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (протокол № 5 від 01.02.2012 р.) та узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 4 від 24.04.2012 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці моделі формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки.
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:
1. З’ясувати підходи щодо визначення основних етапів розвитку поняття «оцінювання» та схарактеризувати сучасний стан проблеми формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача.
2. Проаналізувати сучасний досвід магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи до здійснення оцінювальної діяльності.
3. Обґрунтувати зміст, педагогічні умови та засоби реалізації моделі формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки.
4. Експериментально перевірити ефективність моделі формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача вищої школи у процесі магістерської підготовки.
Об’єкт дослідження: процес магістерської підготовки майбутнього викладача.
Предмет дослідження: зміст, умови та засоби формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача в магістратурі.
Методи дослідження. Для досягнення мети і розв’язання поставлених у дослідженні завдань було використано такі методи:
– теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної, спеціальної літератури з метою вивчення проблеми та визначення теоретико-методичних основ дослідження; узагальнення й систематизація теоретичних і емпіричних даних, застосованих з метою з’ясування стану та розроблення досліджуваної проблеми; прогнозування й систематизація процесу підготовки майбутнього викладача до оцінювальної діяльності;
– емпіричні – вивчення й узагальнення педагогічного досвіду викладачів вищих навчальних закладів; методи збору інформації (анкетування, опитування, спостереження) з метою визначення рівня підготовленості студентів магістратури до оцінювальної діяльності; педагогічний експеримент, у ході якого перевірялася ефективність і результативність моделі формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача;
– математичної статистики – для якісного та кількісного аналізу отриманих результатів дослідження, перевірки їхньої достовірності й об’єктивності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше розроблено та науково обґрунтовано:
– авторську періодизацію розвитку поняття «оцінювання» в Україні;
– модель формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки;
– технологію реалізації моделі формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача (організаційно-підготовчий, змістовий та завершальний етапи);
– педагогічні умови формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача (посилення мотивації майбутніх викладачів до зростання у сфері оцінювання навчальних досягнень; забезпечення взаємодії викладачів з різних дисциплін під час оцінювання навчальних досягнень магістрантів; поетапне оволодіння майбутніми викладачами сучасними оцінювальними методами та їх закріплення на практиці; систематизація оцінювальних знань майбутніх викладачів під час вивчення спецкурсу «Підготовка майбутнього викладача до оцінювальної діяльності»; активне залучення магістрантів до контрольно-оцінювальної роботи в період стажування);
– визначено компоненти оцінювальної компетентності майбутніх викладачів вищої школи (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний) та показники рівнів їх сформованості (високий, середній, низький);
– виявлено оптимальну структуру поетапного формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача (аналітичний, мотиваційний, змістовий, організаційно-діяльнісний, оцінно-результативний етапи);
уточнено:
– сутність поняття «оцінювальна компетентність майбутнього викладача»;
– особливості сучасного досвіду магістерської підготовки майбутніх викладачів до оцінювальної діяльності в низці країн Європейського Союзу, США, Російській Федерації та Україні;

подальшого розвитку набули:
– підходи, прийоми, форми й методи, що спонукають майбутніх викладачів до вдосконалення підготовки зі здійснення оцінювання навчальних досягнень студентів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні моделі формування оцінювальної компетентності майбутніх викладачів; упровадженні створеного спеціального навчального курсу «Підготовка майбутнього викладача до оцінювальної діяльності»; навчального посібника «Оцінювальна компетентність викладача вищої школи» для студентів і викладачів вищих навчальних закладів; комплексу діагностичних методик для перевірки сформованості оцінювальної компетентності студентів магістратури.
Основні положення та результати дослідження впроваджено в процес магістерської підготовки майбутніх викладачів Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (довідка № 1470 від 18.09.2013 р.), Комунального закладу Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 726 від 16.09.2013 р.), Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (довідка № 1700 від 23.10.2013 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № 1139 від 15.11.2013 р.), Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 3929/01-55/02 від 25.10.2013 р.).
Теоретичні положення, практичні та науково-методичні напрацювання, що викладено в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані у процесі роботи зі студентами та магістрантами вищих навчальних закладів, а також при підготовці курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт; на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації вчителів.
Особистий внесок здобувача. У спільній з О. І. Курком публікації [111] автору належить розкриття змісту визначених педагогічних умов формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки та визначенні їх як взаємопов’язаної сукупності освітніх заходів, що забезпечують високу ефективність і результативність здійснення оцінювальної діяльності.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях, зокрема:
– міжнародних: «Актуальні тенденції освіти дорослих у сучасному вимірі» (Полтава, 2010), «Психолого-педагогічні основи проектування інноваційного освітнього середовища» (Російська Федерація, Брянськ, 2012), «Perspektywiczne opracowania są nauką i technikami» (Польща, Перемишль, 2012), «Актуальні проблеми технологічної освіти: праця, талант, творчість» (Білорусія, Мозир, 2013), «Бъдещите изследвания» (Болгарія, Софія, 2013), «Vědecký pokrok na přelomu tysyachalety» (Чехія, Прага, 2013);
– всеукраїнських: «Інноваційні освітньо-виховні стратегії в сучасному світі: змістовий та технологічний аспект» (Суми, 2011); «Вища педагогічна освіта України: історичний досвід та сучасні євроінтеграційні процеси» (Глухів, 2012 р.), «Інтеграція науки і освіти на засадах компетентнісного підходу» (Глухів, 2013 р.), «Традиції та інноватика у підготовці педагогічних кадрів» (Глухів, 2014 р.).
Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри загальної і соціальної педагогіки та психології Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (2011–2014 рр.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено у 12 публікаціях, з яких: 1 навчальний посібник; 4 статті у наукових фахових виданнях України, 1 стаття в іноземному періодичному виданні, 6 статей у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів і висновків до них, висновків, списку використаних джерел (285 найменувань на 31 сторінці, з них 16 – іноземними мовами), 14 додатків на 33 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з них основного тексту – 160 сторінок. Робота містить 14 рисунків та 8 таблиць.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному досліджені висвітлено теоретичне узагальнення та експериментальне підтвердження ефективності моделі формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача у процесі магістерської підготовки, що дає підстави для формулювання таких висновків:
1. Встановлено, що ґенеза поняття «оцінювання» в Україні пройшла низку етапів:
 І етап: від появи в Північному Причорномор’ї грецьких міст-полісів як провідників античної цивілізації до заснування в межах Речі Посполитої перших українських вищих навчальних закладів (оцінювання тісно пов’язували з людською мудрістю та розглядали з позиції аксіології як цінність);
 ІІ етап: з другої половини ХVІІ століття до революцій 1917 року (перші системи оцінювання навчальних досягнень з’явилися із заснуванням міських та монастирських братських шкіл, колегіумів, академій);
 ІІІ етап: від революцій 1917 року до проголошення незалежності України (радянська педагогічна наука визначила оцінювання як конкретний вид діяльності та увела поняття «оцінювальна діяльність»);
 ІV етап: з 1991 року до сьогодні (в умовах європейської інтеграції та приєднання до Болонського процесу оцінювальна діяльність набула нової якості – оцінювальної компетентності особистості).
Уточнено зміст поняття «оцінювальна компетентність» та розширено понятійне поле професійної педагогіки. Оцінювальну компетентність розглядаємо як складову професійної компетентності викладача вищої школи. Зазначена компетентність визначена нами як інтегративна якість особистості, що передбачає спроможність застосовувати знання про зміст і структуру оцінювальної діяльності, уміння й досвід оцінювальної діяльності, а також містить сформовану мотивацію до цього виду діяльності, володіння її структурою та стійке ціннісне ставлення до її процесу й результату.
Компонентами оцінювальної компетентності визначено:
 мотиваційний (інтерес до оцінювальної діяльності та усвідомлення її значення в професійній діяльності);
 когнітивний (знання про оцінювальну діяльність, засоби, методи та способи оцінювання навчальних досягнень студентів);
 діяльнісний (здатність застосувати на практиці оцінювальні вміння й вибирати правильні дії в проблемних оцінювальних ситуаціях).
2. З’ясовано, що в американо-європейських програмах відсутні окремі курси з оволодіння викладачами оцінювальною компетентністю, проте існують специфічні, а саме: магістерські програми з оцінювання (оцінювання «в цілому»; оцінювання з фокусом на статистичні та соціологічні методи; оцінювання в конкретних сферах державної політики); програми додаткової освіти (курси підвищення кваліфікації); програми PhD; курси з оцінювання в програмах бакалаврату та магістратури; курси з оцінювання регулювального впливу; аналіз вітчизняних систем магістерської підготовки викладачів засвідчив: несистематизованість і подання оцінювальної інформації в розрізі різних навчальних дисциплін, наявність у них фрагментарних елементів контрольно-оцінювальної діяльності та стислих інформаційних блоків оцінювального характеру.
3. Обґрунтовано модель формування оцінювальної компетентності, яку визначено сукупністю взаємопов’язаних блоків:
 цільового (мета, педагогічні умови, підходи, принципи, засоби й компоненти);
 організаційно-змістового (етапи реалізації);
 результативно-оцінювального (критерії, показники й рівні сформованності, конкретний результат).
Складові оцінювальної компетентності реалізуються на основі системного, діяльнісного, компетентністного й акмеологічного підходів, визначаючи логіку нашого дослідження на різних етапах та сприяють зростанню рівнів сформованості оцінювальної компетентності.
Установлено, що результативному функціонуванню моделі формування оцінювальної компетентності сприяє реалізація комплексу необхідних і достатніх педагогічних умов:
 посилення мотивації майбутніх викладачів до зростання у сфері оцінювання навчальних досягнень;
 забезпечення взаємодії викладачів різних дисциплін у процесі оцінювання навчальних досягнень магістрантів;
 поетапне оволодіння майбутніми викладачами сучасними оцінювальними методами та їх закріплення на практиці;
 систематизація оцінювальних знань майбутніх викладачів під час вивчення спеціального навчального курсу «Підготовка майбутнього викладача до оцінювальної діяльності»;
 активне залучення магістрантів до контрольно-оцінювальної роботи в період стажування.
Кожна з наведених вище педагогічних умов має власні можливості та спрямована на реалізацію різних компонентів оцінювальної компетентності майбутнього викладача, проте ефективність її формування залежить вийнятково від забезпечення системної єдності визначених педагогічних умов.
Засобом реалізації моделі формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача в процесі магістерської підготовки стала розроблена технологія, яка структурно має три етапи:
 організаційно-підготовчий (вивчення робочих програм навчальних курсів, розроблення навчально-методичних матеріалів, проведення діагностики, спостереження за магістрантами, бесіди, вивчення документів);
 змістовий (робота з викладачами різних предметів щодо підвищення професійного рівня в галузі оцінювання навчальних досягнень; робота з майбутніми викладачами шляхом упровадження в навчальний процес спецкурсу «Підготовка майбутнього викладача до оцінювальної діяльності»;
 завершальний (закріплення набутих умінь і навичок під час стажування).
4. Експериментально підтверджено ефективність розробленої моделі, що підтверджується математичними розрахунками, які доводять статистичну значущість різниці в рівнях сформованості оцінювальної компетентності майбутніх викладачів вищої школи контрольної та експериментальної груп.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування оцінювальної компетентності майбутнього викладача та не претендує на повне її розв’язання. Подальшого розроблення потребує вивчення механізмів формування оцінювальної компетентності майбутніх викладачів вищої школи та майбутніх учителів системи загальної середньої освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій і в межах нових освітніх стандартів, інтеграції навчальних предметів та відповідного спрямування їх змісту; розробка діагностичного інструментарію для оцінювання навчальних досягнень студентів тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов В. C. Определение, предмет и основные функции педагогической диагностики [Текст] / В. С. Аванесов // Педдиагностика, 2002. – № 1. – С. 41–44.
2. Адольф В. А. Профессиональная компетентность современного учителя : [монография] / В. А. Адольф. – Красноярск : КрГУ, 1998. – 286 с.
3. Акимова А. П. О характере профессиональных умений в деятельности педагогов-мастеров / А. П. Акимова // В кн. : Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. – Вып. 1. – Ленинград, 1973. – 173 с.
4. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи України : Історія. Теорія : [підручник]. – К. : Либідь, 1998. – 558 с.
5. Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников / Ш. А. Амонашвили. – М. : Педагогика, 1989. – 296 с.
6. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса [Текст] / Ш. А. Амонашвили. – Минск : Университет, 1990. – 560 с.
7. Амонашвили Ш. А. Психолого-дидактические особенности оценки как компонента учебной деятельности / Ш. А. Амонашвили // Вопросы психологии. – № 4. – 1975. – С. 12–21.
8. Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки [Текст] / Б.Г. Ананьев // Труды Института по изучению мозга им. В. М. Бехтерева. – Т.4. – Л. : Наука, 1935. – 146 с.
9. Андреев А. А. Некоторые проблемы подготовки преподавателей для современной высшей школы [Електронный ресурс] / А. А. Андреев // Научно-культурологический журнал «Relga». – № 1 [123]. – 01.01.2006. – Режим доступа к журн. : http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu-www.woa/wa/Main?issueid=71&level1=main. – Название с экрана.
10. Андреев В. И. Педагогика : [учебный курс для творческого саморазвития] / В. И. Андреев. – Казань : Центр инновационных технологий, 2000. – 608 с.
11. Аристотель. Собрание сочинений в 4 т. : Т. 4 / [Авт.-сост. : А. И. Доватура, Ф. Х. Кессиди]. – М. : Издательство «Мысль», 1983. – 830 с.
12. Артемчук Л. М. Вимоги до рейтингової системи оцінювання підсумкових знань / Артемчук Л. М., Булах І.Є. // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1998. – № 3. – С. 79–82.