Кушнір Сергій Петрович. Порівняльна оцінка клініко-гемодинамічних і електрофізіологічних ефектів раннього застосування каптоприлу, ірбесартану та їх комбінації у хворих з гострим інфарктом міокарда

brief description

Кушнір Сергій Петрович. Порівняльна оцінка клініко-гемодинамічних і електрофізіологічних ефектів раннього застосування каптоприлу, ірбесартану та їх комбінації у хворих з гострим інфарктом міокарда: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / АМН України; Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска. - К., 2004

Кушнір С.П. Порівняльна оцінка клініко-гемодинамічних і електрофізіологічних ефектів раннього застосування каптоприлу, ірбесартану та їх комбінації у хворих з гострим інфарктом міокарда. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеско АМН України, Київ, 2004.
Дисертація базується на матеріалах обстеження хворих на гострих інфаркт міокарда (ГІМ) з метою вивчення ефективності препаратів інгібітора ангіотензин перетворюючого ферменту (ІАПФ) каптоприлу, блокатора рецепторів до ангіотензина II 1-го типу (БРА) ірбесартану та їх комбінації на клінічний перебіг, кардіогемодинаміку, об’єм некрозу та електрофізіологічні властивості міокарда.
Вперше доведено, що раннє застосування ірбесартану в комплексній терапії ГІМ покращує клінічний перебіг захворювання, зменшує частоту розвитку аневризм серця, попереджує розвиток ранньої дилатації порожнини лівого шлуночка і покращує сегментарну скоротливість міокарда. Ірбесартан позитивно впливає на електрофізіологічні властивості міокарда, покращує характеристики реполяризації і знижує рефлекторну активацію симпатичної нервової системи.
Доведено що, комбінована терапія не мала переваги перед каптоприлом.
Призначення ірбесартану або його комбінації з каптоприлом не призводить до додаткового зменшення вогнища некрозу міокарда, в порівнянні з самостійним застосуванням каптоприлу.

1. Вперше доведено, що застосування блокатору рецепторів до ангіотензину ІІ першого типу ірбесартану з першої доби гострого інфаркту міокарда є безпечним, а також має переваги щодо впливу на клінічний перебіг захворювання, кардіогемодинаміку, електрофізіологічні властивості міокарда і процеси ремоделювання порожнини лівого шлуночка серця в порівнянні з інгібітором АПФ каптоприлом та їх комбінацією.
2. Застосування ірбесартану в ранньому періоді гострого інфаркту міокарда призводить до зниження частоти розвитку і прогресування гострої лівошлуночкової недостатності, гострих аневризм серця і суми клінічно вагомих ускладнень гострого періоду інфаркту міокарда (13,2% у групі ірбесартана в порівнянні з 37,5% у групі каптоприла, p<0,05). Комбінована терапія не мала додаткових переваг перед лікуванням каптоприлом.
3. Використання блокатору рецепторів до ангіотензину ІІ першого типу ірбесартану в ранньому періоді (з першої доби) гострого інфаркту міокарда зменшує розвиток ранньої постінфарктної дилатації порожнини лівого шлуночка серця в порівнянні з застосуванням інгібітору АПФ каптоприла (13,2% у групі ірбесартана в порівнянні з 32,5% у групі каптоприла, p<0,05). Додаткових переваг на розвиток ранньої постінфарктної дилатації у разі застосування комбінованої терапії не виявлено.
4. Застосування ірбесартану в ранній термін гострого інфаркту міокарда сприяє покращанню сегментарної скоротливості міокарда (зменшення індексу сегментарної скоротливості на 13,3 %, р<0,05) в порівнянні з групою хворих, які приймали каптоприл, і також з групою комбінованого лікування.
5. Включення в схему лікування хворих на гострий інфаркт міокарда блокатору рецепторів до ангіотензину ІІ першого типу ірбесартану, або його комбінації з каптоприлом, не призводить до додаткового обмеження вогнища некрозу міокарда за даними серійного визначення МВ фракції креатинфосфокинази в порівнянні з самостійним застосуванням каптоприлу.
6. Раннє застосування ірбесартану в гострому періоді інфаркту міокарда зменшує показник негомогенності реполяризації міокарда ТаТе у динаміці спостереження (на 39,0 % протягом 10 діб, р<0,001) в порівнянні з хворими, які отримували каптоприл або комбіноване лікування. Ірбесартан сприяє зниженню рефлекторної активації симпатичної нервової системи і більш низькому приросту показника LnPL на 10-у добу захворювання (16,3 %, р<0,05).