Кузнєцова Анжела Ярославівна. Інвестиційно-інноваційна діяльність та система її фінансового забезпечення

brief description

Кузнєцова Анжела Ярославівна. Інвестиційно-інноваційна діяльність та система її фінансового забезпечення : Дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. — К., 2005. — 453арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 376-410.

Кузнєцова А.Я.Інвестиційно-інноваційна діяльність та система її фінансового забезпечення. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01 фінанси, грошовий обіг і кредит. Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Київ, 2005.
Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних засад, методичних і практичних рекомендацій щодо розвитку системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності та її впровадження шляхом регуляторної політики.
Розкрито сутність і визначено місце та роль інновацій у теорії економічного зростання. Розглянуто сучасний стан фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності; удосконалено методики фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок власних та залучених коштів.
Обґрунтовано принципи розвитку національної інноваційної системи, сформовано пропозиції щодо розвитку банківських і небанківських форм фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності, а також оцінено вплив міжнародного капіталу на фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності. Розкрито багатоаспектність фондового ринку в механізмі фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності. Сформовано концептуальні напрями реформування чинної системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності.

У дисертації науково обґрунтовано теоретичні та методологічні засади інвестиційно-інноваційної діяльності та системи її фінансового забезпечення, що дозволило розвинути концепцію цілісного та послідовного фінансування такої діяльності.
Проведене дисертаційне дослідження дозволило зробити такі висновки і пропозиції.
1. Утвердження сучасної інноваційної стратегії вимагає формування державної інноваційної політики, основним завданням якої є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності та створення цілісної системи її фінансового забезпечення, що має ґрунтуватися на широкомасштабному залученні та максимально ефективному використанні фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження.
2. На основі дослідження процесу еволюції теорії інноваційного розвитку та узагальнення методологічних підходів щодо визначення сутності інновацій як основи інвестиційно-інноваційної діяльності в дисертаційній роботі запропоновано авторське визначення інвестиційної, інноваційної та інвестиційно-інноваційної діяльності. Встановлено, що вибір способів фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності слід проводити з урахуванням притаманних інноваціям класифікаційних ознак, а саме: типу інновацій (продуктові, технологічні, організаційно-управлінські, освітньо-наукові), сферами впливу, глибиною і масштабністю впровадження в економіці країни (світові, макро-, мікроінновації, державні, регіональні, глобальні, локальні), ступеня новизни (базові, поліпшувальні, псевдоінновації), джерела ідеї (відкриття, винахід, рацпропозиція та інші), виду новинки (конструкція і пристрій, технологія, матеріал, речовина, живі організми) та способу заміщення існуючих аналогів (вільне заміщення, системне заміщення).
3. Запропоноване автором визначення економічної сутності інвестиційно-інноваційної діяльності дозволяє трактувати її як складну динамічну систему, в якій поєднуються процеси створення та результативного впровадження інновацій у реальному секторі національної економіки із формами фінансування за рахунок коштів із різноманітними джерелами походження. Такий підхід дозволяє не тільки комплексно розглядати причинно-наслідкові зв’язки між методами її проведення та способами фінансування, а й виокремити властивості системи фінансового забезпечення, які відповідають різним стадіям інноваційного процесу, напрям, темпи та цілі якого залежать від соціально-економічного середовища.
4. Визначення ієрархічності та цільової спрямованості фінансового механізму дозволило його розглядати: 1) на глобальному рівні як систему фінансових відносин, які виникають на стадіях формування, розподілу і перерозподілу ВВП з приводу створення, нагромадження та використання фінансових ресурсів; 2) на державному рівні як систему актів нормативно-правового характеру, що регулюють фінансові відносини у державі; 3) на мікрорівні як взаємопов’язану сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів та відносин.
Визначення фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності з позицій пріоритетності соціально-економічних завдань дає можливість виокремлювати ключові проблеми фінансування такої діяльності шляхом деталізації основних форм фінансування (державного фінансування та фінансування за рахунок власних і залучених джерел).
5. Теоретичне дослідження дозволило сформувати концептуальні підходи щодо визначення і особливостей інвестиційно-інноваційної діяльності та принципів побудови системи її фінансового забезпечення через: 1) формування необхідної і достатньої кількості фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження; 2) розширення сфери використання таких ресурсів сукупністю інноваційних підприємств, які є інституційним фундаментом національної інноваційної системи; 3) побудову оптимального інноваційного середовища, яке б могло забезпечити ефективне використання фінансових ресурсів усіма учасниками національної інноваційної системи. Це створює основу для побудови ефективної державної регуляторної політики управління інвестиційно-інноваційним розвитком.
6. Аналіз стану інвестиційно-інноваційної діяльності, а також обсягів і загальних тенденцій її державного фінансування дозволив сформувати нові напрями удосконалення прямих методів регуляторної політики в частині: а) розширення кола і масштабів позабюджетної підтримки науково-технічної та інноваційної діяльності; б) розроблення системи стимулювання залучення до інноваційної діяльності коштів населення та створення механізму надання державних гарантій щодо стабільності вкладів і здійснення заходів стимулювання їх зростання; в) розроблення механізму довгострокового кредитування підприємств, що активізують інноваційну діяльність із встановленням у ньому системи державних дотацій на кредитні ставки як одного з головних джерел фінансування з пропорційними змінами доплат за тривалість терміну та значущість проектів; г) підтримки державою розширення інноваційної інфраструктури, у тому числі малих і середніх підприємств, а також інноваційних науково-виробничих об’єднань, що беруть участь в інноваційній діяльності.
7. Для забезпечення сприятливих умов ефективного розвитку та використання інвестиційно-інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання особлива роль повинна відводитися непрямим методам державного регулювання, а саме формуванню раціональної амортизаційно-податкової системи, сприятливого законодавчого забезпечення. У процесі дослідження встановлено, що раціональною моделлю амортизаційної системи, яка зможе збалансувати підприємницькі та державні інтереси в інвестиційній та бюджетній сферах, є лібералізована система, яка гарантує підприємцям право вільного вибору амортизаційного режиму.
Проведений аналіз показав, що в умовах трансформаційної економіки використання податкових пільг у сфері високотехнологічного бізнесу супроводжується низьким рівнем ефективності і призводить до зловживання ними. Проте повне скасування механізмів пільгового оподаткування є невиправданим і зовсім не узгоджується із проголошеним урядом курсом інноваційного розвитку національної економіки. Розв’язання виявлених проблем потребує вдосконалення механізмів пільгового оподаткування інновацій та процедурних механізмів їх об’єктивного надання.
8. Для створення сприятливих умов розвитку системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності необхідно вдосконалити чинну нормативно-правову базу. Запропоновані в дисертації заходи дозволяють розв’язати виявлені проблеми законодавчого характеру шляхом закріплення і розмежування повноважень між основними розпорядниками бюджетних коштів.
9. Основним джерелом фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності (понад 70%) в економіці України є власні кошти підприємницьких структур. Запропонована в дослідженні методика короткотермінової схеми фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок власних коштів дає змогу оцінити ефективність фінансування таких інноваційних проектів, які передбачають поступове, поетапне підвищення технологічного рівня підприємства, пропорційно до суми інвестованих коштів. Її застосування дозволяє приймати рішення про доцільність чи недоцільність фінансування інноваційного проекту, уникаючи складних розрахунків і попереднього планування грошових потоків проекту в розрізі звітних періодів.
10. Значна частка у фінансуванні інвестиційно-інноваційної діяльності припадає на залучені кошти банківських і небанківських фінансово-кредитних установ. Дослідженням установлено, що українські банки віддають перевагу короткотерміновим проектам. Сучасний рівень капіталізації банків не спроможний задовольнити потреби довгострокового інвестування, а надвисокі процентні ставки (коливаються в межах 1826%) фактично перекреслюють можливості фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності з банківських джерел. Розв’язання проблеми потребує істотного підвищення капіталізації, «насиченні» банків довгими ресурсами, що дозволить їм кредитувати інноваційні проекти в реальному секторі економіки. Сформовані в роботі пропозиції щодо розвитку банківських установ передбачають створення в Україні спеціалізованих банків розвитку та розширення на їх основі спектра послуг інвестиційно-інноваційного характеру.
Удосконалена в процесі дисертаційного дослідження методика вибору критеріїв ефективності фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок позичених коштів дозволяє більш чітко визначати доцільність залучення зовнішніх джерел для проведення такого фінансування, знижуючи тим самим фінансові ризики банківських структур.
Суттєвим джерелом подальшого розвитку системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності є посилення ролі небанківських фінансово-кредитних установ. Удосконалення державної політики стосовно забезпечення підтримки розвитку таких установ шляхом розробки нормативно-правового забезпечення, створення розвинутої інфраструктури небанківського сектора економіки слід вважати реальним резервом для підвищення активізації фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні.
11. Низький показник випуску інноваційної продукції (4%) в Україні є наслідком не тільки недосконалої системи фінансування її виробництва, а й слабкої інституційної структури національної інноваційної системи. Зокрема, в Україні діє лише 8 технопарків, 44 інноваційні центри і 5 центрів інновацій та трансформу. Дослідження показали, що в Україні на теперішній час не використовується повною мірою високий науково-технологічний потенціал національної економіки, який характеризується наявністю достатньої кількості науково-дослідних і освітніх закладів вищого класу, а також великою кількістю висококваліфікованих спеціалістів різних категорій. Необхідність підвищення інтенсивності зростання та розвитку інноваційних структур потребує: а) створення більш досконалої технологічної інфраструктури і розвинутої індустрії ділових послуг, включаючи розробку програм для ЕОМ; б) розширення можливостей придбання або оренди на пільгових умовах земельних ділянок і виробничих приміщень; в) забезпечення доступу до джерел ризикового капіталу; г) проведення фахового управлінського консультування.
12. Вагомим фактором розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності є приватизаційні процеси, які можуть стимулювати інвестування в інноваційне оновлення виробництва і сприяти припливу іноземних інвестицій в економіку України. Однак їх практична реалізація потребує суттєвого вдосконалення чинного законодавства в напрямах: удосконалення механізмів функціонування та захисту приватної власності; поглиблення приватизаційних процесів; стимулювання залучення іноземного капіталу.
13. Для забезпечення активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та досягнення оптимального співвідношення різноманітних джерел її фінансування необхідною є реалізація інноваційної моделі розвитку національної економіки через механізми фондового ринку, що передбачає: наявність його розвинутої інфраструктури; високу мотивацію залучення інвестицій; кваліфікованість фінансових посередників; наявність законодавчої бази для розвитку вторинного ринку цінних паперів, використання корпоративних і муніципальних цінних паперів для фінансування економіки; активізацію діяльності інститутів спільного інвестування; залучення цінних паперів іноземних емітентів на фондовий ринок України і збільшення обігу цінних паперів вітчизняних емітентів за межами країни.
Розроблена теоретико-методологічна база формування системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності відкриває нові можливості для реалізації інноваційної моделі розвитку національної економіки на рівні держави, регіонів і суб’єктів господарювання.