Квач Ярослав Петрович. Теоретико-методологічні та стратегічні основи регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу

brief description

Квач Ярослав Петрович. Теоретико-методологічні та стратегічні основи регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу.- Дисертація д-ра екон. наук: 08.00.04, Приват. ВНЗ Міжнар. ун-т бізнесу і права. - Херсон, 2014.- 373 с.

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

КВАЧ ЯРОСЛАВ ПЕТРОВИЧ

УДК 338.45:622.6

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА СТРАТЕГІЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Херсон – 2014
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………… 4
ВСТУП………………………………………………………………………...... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНО –
ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ……………………………………… 15
1.1. Сутність, роль, особливості формування та структура ПЕК України… 15
1.2.Стратегія інвестиційного забезпечення розвитку підприємств енергетики……………………………………………………………………… 25
1.3. Методико-прикладні аспекти регулювання розвитку підприємств енергетичного комплексу …………………………………………………….. 44
Висновки до розділу 1…………………………………………………………. 51
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ПЕК…. 53
2.1. Методологічний підхід до управління інвестиційною привабливістю підприємств енергоринку……………………………………………………… 53
2.2. Фінансова стратегія балансування грошових ресурсів для
забезпечення розвитку підприємств ПЕК……………………………………. 74
2.3. Управління інвестиційним розвитком підприємств енергетичного сектора………………………………………………………………………… 94
Висновки до розділу 2………………………………………………………… 121
РОЗДІЛ 3. ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ
ВІТЧИЗНЯНОЇ ТЕПЛО-ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ……………………. 123
3.1. Стратегічні напрями інноваційного розвитку електроенергетики України………………………………………………………………………… 123
3.2. Перспективи використання сланцевого газу в ПЕК …………………… 170
3.3. Особливості та тенденції розвитку інноваційних процесів в енергетиці (на прикладі ПЕК Одеської області) ………………………………………… 184
3.4. Методичне забезпечення оцінки ефективності функціонування підприємств теплоенергетики ……………………………………………….. 196
Висновки до розділу 3………………………………………………………….. 208

РОЗДІЛ 4. ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ
УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ…………………………………………………… 210
4. 1 Фінансове забезпечення розвитку паливно-енергетичного комплексу.. 210
4.2. Напрями підвищення ефективності функціонування основних електроенергетичних систем країни………………………………………… 222
4.3. Державна політика підтримки електроенергетичного сектора економіки………………………………………………………………………. 237
Висновки до розділу 4………………………………………………………….. 252
РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТРЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ПЕК……………………………………………………….. 254
5.1. Механізми підвищення ефективності роботи підприємств електроенергетики…………………………………………………………….. 254
5.2. Заходи зниження наднормативних технологічних втрат електроенергії 270
5.3. Вдосконалення економічних відносин між виробниками та споживачами електроенергії………………………………………………… 280
5.4. Аналіз настідків приватизації підприємств ПЕК та розробка пропозицій по підвищенню ефективності їх роботи………………………… 293
5.5. Впровадження партнерських відносин держави і підприємств на ринку енергоресурсів………………………………………………………………… 298
Висновки до розділу 5………………………………………………………….. 309
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 311
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................ 316
ДОДАТКИ…………………................................................................................ 350

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЕС – Атомна електростанція
ВВП – Валовий внутрішній продукт
ВЕР – Відновлювальні енергетичні ресурси
ГЕС – Гідроелектростанція
ЕЗ – Енергозбереження
НВДЕ – Нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії
ПВЕ – Потенціал відновлювальних енергоресурсів
ПЕК – Паливно-енергетичний комплекс
ПЕР – Паливно-енергетичні ресурси
НКРЕ – Національна комісія регулювання електроенергетики
ОЕС – об’єднана енергетична система
ПЕК – паливно-енергетичний комплекс
ПЕР – паливно-енергетичні ресурси
ОРЕ – оптовий ринок електроенергії
Мінпаливенерго України – Міністерство палива та енергетики України
Мінекономіки України – Міністерство економіки України
ДП – державне підприємство
«НЕК «Укренерго» –«Національна енергетична компанія «Укренерго»
ТЕС – Теплоелектростанція
ТЕЦ – Теплоелектроцентраль

ВСТУП

Актуальність теми. Процес демонополізації державного сектору економіки дав суттєвий поштовх лібералізації відносин на ринку паливно-енергетичних ресурсів як відповідь на вирішення проблем у взаємодії підприємств паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) і споживачами його продукції (послуг), з одного боку, й органами влади – з іншого. Тому одними із ключових питань економічної політики забезпечення національної енергетичної безпеки й завдань державного регулювання господарської діяльності в галузях мають стати теоретико-методологічні та стратегічні основи регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств ПЕК.
Крім того, залишається актуальним пошук шляхів вирішення проблем законодавчого врегулювання взаємовідносин держави з приватизованими енергетичними компаніями відносно енергозабезпечення регіонів, залучення інвестицій та бюджетних коштів на розвиток енергетики, захисту прав споживачів. Не меншого значення набувають питання щодо залучення коштів недержавних інвесторів, що вкладаються як прямі інвестиції на незворотній основі у будівництво державних об’єктів.
Головним інструментом розв’язання поставленого завдання може стати формування конкурентного енергетичного ринку й недискримінаційних економічних взаємовідносин його суб'єктів між собою й державою, яка збільшує свій вплив через формування ринкових механізмів у розвитку бізнес процесів. Основні мотиви реорганізації підприємств ПЕК шляхом їх укрупнення – отримання ефекту синергізму, що передбачає економію фінансових ресурсів, збільшення частки ринку, одержання податкових переваг, зменшення кількості конкурентів.
В свою чергу енергетичними підприємствами необхідно здійснювати заходи із залучення капіталовкладень, які були б спрямовані на підтримку інвестиційних проектів, а головне, їх ефективну реалізацію, що не можливо досягти в умовах інституціональної забезпеченості без фінансово-інвестиційної стратегії підприємств ПЕК з одного боку, а з іншого – створення у процесі корпоратизації підприємств із застосуванням механізмів концесії, оренди та лізингу тощо. Це також стосується удосконалення існуючого механізму, спрямованого на дотримання інвестором інвестиційних зобов’язань щодо приватизованих компаній згідно зі стратегічними напрямами розвитку підприємств ПЕК.
Однак, інноваційно-інвестиційний розвиток підприємств паливно-енергетичного комплексу потребує врахування особливостей їх діяльності в умовах соціально-економічних трансформацій у всіх галузях народного господарства та мінімізацію інституціонально-політичних та економіко-технологічних ризиків залучення та освоєння приватних інвестицій. Всі вище перелічені аспекти є надзвичайно актуальними.
Теоретичні і методологічні аспекти формування енергетичної політики й стратегії досліджувалися в роботах: Л. Абалкіна, Л. Беляєва, В. Бушуєва, Н. Воропай, А. Бутенка, Б. Буркінського та ін. Проблемам теоретичного обґрунтування та розробки практичних пропозицій щодо розвитку механізмів державного регулювання інвестиційних процесів у підприємствах ПЕК присвятили праці такі відомі вчені-практики, як О. Амоша, М. Латиніна, Т. Лозинська, Є. Сухіна, Д. Стеченко, В. Микитенко та ін.
Значний внесок у вивчення методології і вирішення практичних завдань інноваційно-інвестиційного розвитку є науковими напрямами досліджень таких вчених, як В. Вербинський, В. Геєць, Г. Жуйков, В. Мельник, М. Сахацький, А. Лисецький, М. Герасимчук, Б. Кваснюк; питання підвищення якості управління інвестиційною діяльністю стосовно до компаній паливно-енергетичного комплексу та стратегії енергетичної безпеки знайшли своє відображення в роботах С.В. Кімельмана, М. Данілюка, О. Лапка, В. Недіна та ін.

Вагомий внесок у теорію інновацій зробили зарубіжні вчені П. Друкер, Н. Менсфілд, П. Санто, Б. Твісс та Й. Шумпетер. Проблеми реалізації інноваційного процесу та комерціалізації інновацій досліджували І.Т.Балабанов, С. В. Валдайцев, С. В. Войтко, О. А. Гавриш, В. В. Дергачова, М.З. Згуровський, П. Н. Завлін, Н. О. Сімченко, Д. М. Стеченко, Р.А.Фатхудінов та ін. Дослідженню питань управління інноваційною діяльністю й аспектам впровадження інноваційних розробок присвячено праці українських науковців, зокрема Ю. М. Бажала, О. В. Гуменної, Ю. А. Дайновського, О. І. Жилінської, С. М. Ілляшенка, О. В. Зозульова, О. В. Кам’янської, Н. С. Кубишиної, А. Ф. Павленка, О. С. Телетова, Н. І. Чухрай, Л. М. Шульгіної та ін.
Віддаючи належне науковому та практичному значенню праць вищезазначених авторів, необхідно підкреслити, що певне коло завдань концептуального, методологічного та методичного характеру є недостатньо розвинутим. Потребують подальшого дослідження: методологія управління підприємств ПЕК та удосконалення існуючого механізму, спрямованого на дотримання інвестором інвестиційних зобов’язань щодо приватизованих компаній згідно зі стратегічними напрямами розвитку ПЕК. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, зміст завдань для її досягнення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретико-методологічні положення й висновки дослідження одержані відповідно до наукових тем, які виконувались в Одеському інституті фінансів «Інноваційний розвиток паливно-енергетичного комплексу України» (№ ДР №0113U004142), де автором розкрито теоретико-методологічні та стратегічні основи регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу; Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України «Стратегічні напрями розвитку підприємницького сектору України» (№ ДР 0109U001594), в якій автором надано пропозиції щодо стратегії розвитку підприємств за умов трансформації суспільно-економічних відносин в Україні. В рамках тем Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі та Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України: «Методологічне та методичне обґрунтування стратегій виходу вітчизняних підприємств на зовнішні ринки» (№ ДР №010U002997), де автором обґрунтовано фінансові важелі та стимули розвитку національної економіки на основі інноваційної підтримки підприємств ПЕК України; «Стратегічне планування інтеграції України до Європейського Союзу» (№ ДР №107U005644), де автором обґрунтовано окремі положення, які увійшли в розробку наукового напряму «Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2010-2015 роки».
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка й обґрунтування теоретико-методологічних засад і стратегічних основ регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу України.
Для досягнення мети в дисертації поставлено і вирішено такі завдання:
– обґрунтовано сутність, роль, особливості формування та структура енергоресурсного потенціалу в контексті енергетичної безпеки України;
– розроблено стратегію інвестиційного забезпечення розвитку підприємств енергетики;
– обґрунтовано методико-прикладні аспекти регулювання розвитку підприємств енергетичного комплексу з урахуванням екологічної складової;
– розроблено методологічний підхід до управління інвестиційною привабливістю підприємств енергоринку;
– розроблено наукові засади фінансової стратегії балансування грошових ресурсів в управлінні стратегічним розвитком підприємств ПЕК;
– запропоновано напрями управління інвестиційним розвитком підприємств енергетичного сектору на основі оптимізації та мінімізації впливу ризиків;
– проведена оцінка та запропоновані шляхи ефективного управління інвестиційним проектом стратегічного розвитку підприємств ПЕК;
– удосконалено стратегічні напрями інноваційного розвитку електроенергетики України (на прикладі Південного електроенергетичного комплексу);
– досліджено особливості та тенденції розвитку інноваційних процесів у підприємствах енергетичного сектору;
– визначено можливості та перспективи використання фінансового забезпечення розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу;
– запропоновано методичні підходи до оцінки ефективності функціонування підприємств теплоенергетики та розроблено організаційно-економічні механізми підвищення ефективності роботи підприємств електроенергетики та запропоновані заходи зниження наднормативних технологічних втрат електроенергії;
– проведено аналіз наслідків приватизації підприємств ПЕК та надані пропозиції щодо підвищення ефективності їх роботи та удосконалено модель економічних відносин між виробниками і споживачами електроенергії.
Об'єктом дослідження є процес формування і впровадження стратегічних основ регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу України та їх структурних складових.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методико-прикладні та стратегічні основи регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові праці класиків економічної науки, праці і публікації провідних вчених і фахівців з проблем економіки інформаційних технологій й управління, стратегічного планування й управління перспективним розвитком національної економіки, а також законодавчі та нормативні акти України та інших держав.
В дисертації використано загальнонаукові прийоми аналізу і синтезу, схемно-формальне моделювання, узагальнення й порівняння, системний, історичний і логічний підходи до досліджуваних процесів і явищ, зокрема: абстрактно-логічний метод для дослідження сутності визначень та категорій інноваційно-інвестиційного процесу; методи теоретичного узагальнення для систематизації методологічного інструментарію управління підприємствами паливно-енергетичного комплексу; багатовимірний статистичний аналіз для здійснення моніторингу інвестиційного процесу; фінансово-економічний і статистичний аналіз інвестиційної діяльності підприємств ПЕК, кореляційно-регресійний аналіз для здійснення трендового аналізу і прогнозу обсягу виробництва електроенергії на перспективний період.
Науково-інформаційною базою дослідження є вітчизняні законодавчі та нормативно-правові акти, методична документація міжнародних установ та організацій у сфері ПЕК, статистичні дані та матеріали Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, а також оглядові, статистично-довідкові матеріали, систематизовані й оброблені автором.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних та науково-прикладних засад і стратегічних основ вирішення проблеми формування й реалізації механізму ефективного регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку та практичних рекомендацій щодо забезпечення його результативності для підвищення конкурентоспроможності та збалансованості розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу України. До основних наукових результатів, які отримані особисто автором і виносяться на захист, належать наступні:
вперше:
– розроблено методологічні засади формування інвестиційної стратегії через балансування фінансових ресурсів в управлінні інвестиційними проектами стратегічного розвитку підприємств ПЕК. Її відмінність від аналогічних полягає у виділенні макроелементів науково-технічних досягнень, вплив яких на процес методології формування інвестиційної стратегії відображений в інноваційному розвитку, що забезпечує оптимізацію енергетичної та екологічної складової даної стратегії;
– розроблено стратегію інноваційно-інвестиційного забезпечення ефективного функціонування ПЕК, ключовим елементом якої є формування системи енергетичної безпеки держави на основі спрогнозованої структури енергоресурсного потенціалу в т.ч. і перспектив залучення відновлювальних джерел енергії. На відміну від існуючих розробок дана стратегія базується на методології державного регулювання розвитку підприємств ПЕК в контексті формування їх енергетичної незалежності;
– розроблено механізм впровадження інноваційних технологій у виробничу доцільність підприємств ПЕК, які спрямовані на покращення екологічного стану в державі на основі довгострокової програми адаптації високотехнологічних нетрадиційних джерел енергії до екологобезпечного розвитку основних галузей вітчизняної економіки;
– розроблено організаційно-економічний механізм розвитку підприємств ПЕК, який розкриває залежність фінансового забезпечення від інструментів зниження наднормативних технологічних втрат електроенергії. Його відмінність від інших полягає в удосконаленні розрахункового відносин між виробниками та споживачами електроенергії на основі партнерських відносин держави і підприємств паливно-енергетичної галузі;

удосконалено:
– методологію управління розвитком ПЕК через використання важелів ефективного управління інструментами дисконтування грошових потоків, що дозволяє розширити можливості кредито- і платоспроможності компанії;
– механізм управління ризиком інвестиційного проекту на основі оптимізації ризику та його реінжинірингу, що дозволяє визначити та мінімізувати його вплив на хід процесу інвестування в інноваційний розвиток компанії;
– методику фінансової оцінки інвестиційного проекту на основі обґрунтування комплексу заходів його реалізації та визначення джерел фінансування інвестицій в основний капітал;
– напрями підвищення ефективності функціонування Південної електроенергетичної системи через вплив державної політики на інноваційну складову в інвестиційних проектах;
дістали подальший розвиток:
– програмно-цільовий метод державної політики енергозбереження та енергоефективності, який обґрунтовує необхідність концентрації ресурсів для вирішення комплексних проблем в процесі координації відомств різних видів діяльності та рівнів управління для підвищення ефективності виконання раніше прийнятого рішення;
– обґрунтування перспектив використання когенераційних установок на полігонах твердих побутових відходів, а також напрями подальшого розвитку теплової енергетики з використанням біопалива;
– систематизація зовнішніх факторів, що зумовили кризові явища в енергетичній галузі через вплив взаємних боргів в електроенергетиці та їх наслідків на економічний стан підприємств і держави в цілому;
– трендовий аналіз і прогноз обсягу виробництва електроенергії на перспективний період, системи балансового розрахунку соціально-економічного розвитку регіону та оцінка інвестиційних проектів стратегічного розвитку підприємств ПЕК.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні й методологічні положення дисертаційного дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій та методологічних розробок щодо управління підприємствами ПЕК та були впроваджені в практику діяльності таких підприємств і державних установ, як Департамент фінансів Одеської обласної державної адміністрації (акт №01-58/3319 від 06.10.2014 р.); Департамент фінансів Одеської міської ради (акт №1664 від 02.10.2014 р.); ТОВ «Південна промислова компанія» (акт №3163/305 від 06.10.2014 р.); КП «Одесміськелектротранс» (акт №149 від 02.10.2014 р.); ПАТ «Одескабель» (акт № 1047 від 13.10.2014 р.); КП «Теплопостачання міста Одеси» (довідка від 08.10.2014 р.).
Провідні теоретичні, а також практичні результати дисертації використовуються в начальному процесі Харківського інституту фінансів УДУФМТ (акт від 11.09.2014 р.); Одеського національного політехнічного університету (акт №34 від 05.01.2013 р.); Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова (акт від 18.06.2014 р.); Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова (акт №21 від 26.02.2013 р.); Донецького інституту фінансів УДУФМТ (акт №76 від 12.02.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, всі результати якого одержані безпосередньо здобувачем і знайшли відображення в наукових публікаціях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використовуються лише ті ідеї та положення, які є особистим внеском здобувача, про що вказано у переліку наукових праць, представлених в авторефераті.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювались на симпозіумах та Міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: Важелі та стимули економічного розвитку підприємств, (Одеса, 2001 р.); Соціально-економічні напрями розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції, (Херсон, 16-19 вересня, 2006 р.); Стан та перспективи економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституціональної структури суспільства, (Одеса, 25 травня 2007р.); Фінансові послуги та розвиток суб’єктів господарювання в Україні, (Харків, 7 лютого 2008 р.); Транснаціоналізація міжнародної економіки та пошук шляхів інноваційної співпраці, (Київ, 15 квітня 2008 р.); Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право, (Київ, 30.05.2008 р); Україна у світовому економічному просторі: шляхи подолання кризи (економіка, фінанси та право), (Київ, 27 березня 2009 р.); Економіка та управління в умовах побудови інформаційного суспільства, (Одеса, 21-22 квітня 2009 р); Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки України, (Одеса, 21-22 жовтня 2010 р.); Україна в нових реаліях: політичні, економічні та правові орієнтири розвитку, (Київ, 17 травня 2011 р.); Фінансова політика в контексті глобальних перетворень суспільного розвитку, (Ірпінь, 23-24 березня 2011 р.); Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід, (Тернопіль, 25 квітня 2013 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 58 наукових працях загальним обсягом 108,15 д.а., з яких особисто автору належить 73,87 д.а., у тому числі: монографій – 4 (2 одноосібні), 24 статті у наукових фахових виданнях, 26 – у матеріалах і тезах конференцій, 4 статті у зарубіжних періодичних виданнях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, переліку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 374 сторінок, у тому числі 47 таблиць на 19 сторінках та 42 рисунки на 16 сторінках, перелік використаних джерел нараховує 295 найменувань на 34 сторінках та 3 додатки на 25 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на підставі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукової проблеми щодо розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу. За результатами проведеного дисертаційного дослідження можна сформулювати такі висновки:
1. Одним із основних пріоритетів інвестиційного забезпечення розвитку галузі на сучасному етапі її розвитку є визначення шляхів досягнення якісно нового стану підприємств ПЕК на основі урахування таких ключових елементів, як стан енергетичної безпеки держави та розвиток відновлюваних джерел енергії.
2. Трансформаційні процеси в господарській системі вимагають впровадження інноваційних технологій, які спрямовані на покращення екологічного стану в державі на основі довгострокової програми адаптації високотехнологічних нетрадиційних джерел енергії, що пояснюється достатньою привабливістю для інвесторів цього сектору та залежності від нього перспектив розвитку енергетики в цілому.
3. Системний характер інвестиційних проблем підприємств ПЕК обумовлює необхідність активізації державної політики стимулювання залучення інвестицій та формування відповідної стратегії, яка передбачає балансування фінансових ресурсів в управлінні інвестиційними проектами розвитку підприємств ПЕК з оптимізацією енергетичних сегментів та екологічної безпеки України. Доведено, що конкретні напрями інвестиційної діяльності енергокомпанії втілюються в поняття інвестиційного портфеля, в ході формування якого проводиться фінансовий аналіз інвестицій та виокремлення на два види: реальні інвестиційні проекти та цінні папери.
4. Прогнозування темпів і пропорцій розвитку підприємств ПЕК вимагає максимального урахування залежності фінансового забезпечення від механізму зниження наднормативних технологічних втрат електроенергії з удосконаленням розрахункових відносин між виробниками та споживачами електроенергії на основі партнерських відносин держави і підприємств ПЕК.
5. Досліджено теоретичні, методологічні та методичні проблеми управління розвитком підприємств ПЕК через використання напрямів ефективного управління інструментами дисконтування грошових потоків, що розширює можливості кредито- і платоспроможності компанії. Крім того, в умовах сучасних динамічних змін у ПЕК дисконтування грошового потоку відбиває концепцію капітальних витрат, в результаті чого відбувається оцінка на користь інвестиційних проектів.
6. Удосконалено механізм управління ризиком інвестиційного проекту на основі оптимізації ризику та його реінжинірингу, що дозволяє визначити та мінімізувати вплив ризику на хід процесу інвестування в інноваційний розвиток енергокомпанії. Виявлено напрями обліку ризиків у відповідності зі стадіями реалізації інвестиційного проекту. Для подолання ризику запропоновано реалізацію в діяльності ПЕК концепції BSC як системи ключових показників діяльності, що реалізує функцію системи раннього розпізнавання можливих несприятливих тенденцій в розвитку компанії з подальшою візуалізацією стратегії.
7. Обґрунтовано засади фінансової оцінки реалізації інвестиційного проекту, в основі якого містяться показники економічної ефективності. Визначено, що складовими до оцінювання економічної ефективності виступають оцінка інвестиційної привабливості підприємств паливно-енергетичного комплексу, що передбачає виявлення стадії його життєвого циклу, та проведення широкого фінансового аналізу діяльності. На основі вивчення методик оцінювання інвестиційної привабливості підприємств ПЕК визначено особливості формування стратегії розвитку підприємств, які пов’язані із екологічними і техніко-економічними факторами та економічною ефективністю інвестицій.

8. Проаналізовано та поглиблено напрями підвищення ефективності функціонування Південної електроенергетичної системи через механізми впливу державної політики на інноваційну складову в інвестиційних проектах, насамперед активізацію розвитку альтернативної енергетики. Доведена позитивна динаміка розвитку в галузі напрямів енергоефективності та альтернативної енергетики на основі впровадження державою законодавчо-інституційних та фінансових заходів. Крім того, виявленні стримуючі фактори розвитку альтернативної енергетики, а саме: обмеженість місцевих бюджетів для фінансування програми енергозбереження, низький рівень залучення місцевого приватного сектору та державних установ до існуючих міжнародних програм, недостатнє інформаційне супроводження енергозберігаючих програм, неефективна національна система оподаткування для стимулювання зацікавленості в інвестуванні проектів з енергозбереження.
9. Запропоновано застосування в державній політиці енергозбереження та енергоефективності програмно-цільового методу, який обґрунтовує концентрацію ресурсів для вирішення комплексних проблем у перебудові вітчизняного ПЕК на основі використання передових енергетично ефективних та екологічно безпечних технологій, забезпечення маневреності потужностей, зменшення втрат електроенергії в мережах, забезпечення ринкових умов функціонування на принципах конкуренції та прозорості. Установлено, що зміна існуючої ситуації у електроенергетичній галузі можлива за умови проведення реформ як у сфері виробництва і транспортування, так і у сфері розподілу електроенергії. Основою реформування повинно стати впровадження ринкових принципів функціонування електроенергетичної галузі, в першу чергу, в питаннях створення конкурентного ринку електроенергії, впровадження відповідної тарифної і цінової політики, ліквідації проблеми неплатежів, запровадження принципів регулювання ринку електроенергії на основі прозорих і зрозумілих правил, налагодження дієвого контролю за їх виконанням.
10. Досліджено напрями використання когенераційних установок на полігонах твердих побутових відходів, а також подальший розвиток теплової енергетики на біопаливі, що дозволить зменшити вагу залежності від імпорту газу та значно підвищити ефективність використання природних ресурсів. Визначено основні показники ефективності когенераційних установок і запропонована класифікація когенераційних технологій. Показані характерні риси й недоліки біопалива, які подають його як інструмент перехідного етапу в подоланні дефіциту енергії у середньостроковій перспективі. Зроблено припущення про зростання сукупного попиту на біопаливо у довгостроковій перспективі, головним чином, за рахунок підвищення енергоємності продукції в промисловості й енергетичних потреб у різних секторах економіки.
11. Узагальнено та систематизовано фактори, що зумовили кризові явища в енергетичній галузі через вплив взаємних боргів в електроенергетиці та їх наслідків на економічний стан держави: регіональні (географічні й кліматичні особливості регіонів), що несуть у собі небезпеку настання аварійних ситуацій на енергоустановках внаслідок негативних природних явищ; соціально-економічні пов’язані зі зниженням платоспроможного попиту на реалізовані послуги, що, в остаточному підсумку, негативно відіб'ється на фінансових результатах і приведе до зниження виторгу компаній; галузеві, через недостатнє освоєння механізмів функціонування роздрібного ринку електроенергії, зростання дебіторської заборгованості й низкою платіжною дисципліною споживачів; законодавчі, через необхідне установлення економічно обґрунтованих тарифів, що компенсують всі витрати компаній; фінансові, що пов’язані зі зменшенням приватних інвестицій; технологічні, що полягають у реконструкції діючих і будівництві нових мережних об'єктів та технічному переозброєнні основних фондів.

12. Проведено трендовий аналіз і прогноз обсягу виробництва електроенергії на перспективний період, що дозволило одержати повну інформацію про пропорції окремих сегментів ринку й закономірностях їхнього формування. Так, показано, що низький рівень освоєння нових джерел електроенергії обумовлений наявністю негативних факторів, основними з яких є: відсутність нормативного і правового забезпечення за всіма напрямами освоєння НВДЕ; відсутність економічної стимулюючої політики держави; недостатній рівень фінансування науково-дослідних і конструкторських розробок; недостатня інформованість потенційних виробників і споживачів енергії.