КВАЛІФІКАЦІЯ РОЗКРАДАННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ ТА ПРЕКУРСОРІВ

brief description

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Арєшкіна Світлана Назарівна

УДК 343.575 (477)

КВАЛІФІКАЦІЯ РОЗКРАДАННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ ТА ПРЕКУРСОРІВ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Глушков Валерій Олександрович,

Київ – 2010
ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ РОЗКРАДАНЬ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ ТА ПРЕКУРСОРІВ.....................................................................................15
1.1. Об’єкт розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів ................................15
1.2. Предмет розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів ................................51
Висновки до розділу 1 ........................................................................76
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА РОЗКРАДАНЬ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ ТА ПРЕКУРСОРІВ.....................................................................................78
2.1. Розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу..............................................78
2.2. Розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів шляхом вимагання і шахрайства........................................................................85
2.3. Розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, скоєне шляхом привласнення, розтрати та шляхом зловживання особою своїм службовим становищем.......................................................................99
2.4. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки складу розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів..............................................105
Висновки до розділу 2 .......................................................................136
РОЗДІЛ 3. СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СКЛАДУ РОЗКРАДАНЬ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ ТА ПРЕКУРСОРІВ........................................................139
3.1. Суб’єкт розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів..............................139
3.2. Суб’єктивна сторона розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів ....168
Висновки до розділу 3 ...................................................................... 183
ВИСНОВКИ .......................................................................................187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...........................................195

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВІЛ – вірус імонудефіциту людини
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
Інтерпол – Міжнародна організація кримінальної поліції
ЛСД – діетиламід лізергинової кислоти
МДМА – метилендиоксиметамфетамін
МОП – Міжнародна організація праці
ОАЄ – Організація Африканської єдності
ОЕС – Організація економічного співробітництва
ООН – Організація Об’єднаних Націй
СИКАД – Міжнародна комісія по боротьбі із зловживанням наркотичними засобами
СНІД – синдром набутого імунодефіциту людини
ЮНДКП – Програма Організації Об’єднаних Націй з міжнародного контролю за наркотиками
КК України – Кримінальний кодекс України
Єдина конвенція – Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р.
Конвенція 1971 р. – Конвенція про психотропні засоби 1971 р.
Конвенція 1988 р. – Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотиків і психотропних речовин 1988 р.
Комісія – Комісія з наркотичних засобів
ЄС – Європейський Союз
Відділ ООН – Відділ ООН з наркотичних засобів
Єврокомітет – Європейський комітет по боротьбі з наркотиками
МККН – Міжнародний комітет з контролю за наркотиками
ДБНОН МВС – Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків Міністерства внутрішніх справ України
ВСТУП

Актуальність теми. Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів і розповсюдження наркоманії нині в Україні набули загрозливих масштабів і становлять безпосередню небезпеку генофонду нації, забезпеченню правопорядку й національної безпеки держави.
За статистичними даними МВС України, у період з 1993 по 2009 роки вчинено 776 855 злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, а їх частка у структурі всієї злочинності в Україні становить у середньому 10,8 %. Водночас кількість осіб, що перебувають на диспансерному обліку через психічні й поведінкові розлади, які виникли внаслідок вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, відповідно до статистичних даних Міністерства охорони здоров’я України, зросла з 29,8 до 90,3 тис. Упродовж зазначеного періоду було вчинено 5 665 розкрадань наркотичних засобів.
Проблема організації ефективної протидії нелегальному обігу наркотичних засобів в Україні закономірно посідає чільне місце у процесі стабілізації криміногенної ситуації. Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в державі, труднощі, які об’єктивно переживає суспільство, вимагають від органів законодавчої та виконавчої влади більш досконалої системи протидії злочинності у зазначеній сфері.
Кримінально-правова категорія «розкрадання», яка містилася у кримінальному законодавстві радянських часів, ґрунтовно досліджена у багатьох наукових працях і закріплена у більшості чинних кримінальних кодексів держав пострадянського простору, зокрема, Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Узбекистан, Республіки Таджикистан, Республіки Туркменістан, Республіки Киргизстан, Азербайджанської Республіки, Республіки Молдова. В умовах реформування кримінального законодавства й поширення злочинних діянь у досліджуваній сфері відмова українського законодавця від терміну «розкрадання» сприяє виникненню значних труднощів як у процесі документування, так і в ході досудового слідства. У зв’язку з цим, постає нагальна потреба в більш глибокому й предметному вивченні на монографічному рівні сутності цих злочинних проявів, адекватності засобів боротьби з ними, з урахуванням сучасних світових досягнень у сфері боротьби з розкраданням наркотичних засобів, можливості вдосконалення системи заходів щодо запобігання незаконному обігу наркотичних засобів в Україні.
Значний внесок у дослідження проблем протидії незаконному обігу наркотичних засобів зробили такі відомі науковці у галузі теорії кримінального права України як А. І. Алексєєв, М. І. Бажанова, О. М. Бандурка, Ю. В. Баулін, В. В. Богомолова, В. І. Борисов, М. В. Володько, П. А. Воробей, А. А. Габіані, В. О. Глушков, В. К. Грищук, В. Л. Грохольський, Н. О. Гуторова, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, С. П. Дідковська, І. Н. Дружинін, В. М. Дрьомін, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, О. В. Козаченко, В. С. Комісаров, Я. Ю. Кондратьєв, Н. Ф. Кузнецов, І. П. Лановенко, П. С. Матишевський, М. І. Мельник, Г. М. Міньковський, Н. А. Мирошниченко, А. А. Музика, А. Н. Мусаєв, В. О. Навроцький, Б. С. Никифоров, М.Л. Прохорова, І. М. П’ятницька, В.В. Романов, А. В. Савченко, М. П. Селіванов, В. М. Смітієнко, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, В. Д.. Філімонов, П. Л. Фріс, М. С. Хруппа, В. І. Шакун, О. Н. Ярмиш та інші автори, які досліджували стрімке зростання наркоманії, поширення цього явища серед неповнолітніх і молоді, зв’язок наркоманії зі злочинністю, удосконалення медичних, соціологічних, кримінально-правових, криміналістичних, кримінологічних заходів протидії поширенню наркотизму.
На формування основних результатів дослідження здійснювали істотний вплив наукові праці таких українських правників як В. П. Бахін, В. Д. Берназ, І. Г. Богатирьов, О. А. Мартиненко, В. І. Осадчий, В. П. Пєтков, В. М. Попович, О. П. Снігерьов, В. В. Коваленко, М. Є. Шумило та ін.
Дослідження ґрунтується на наукових працях таких провідних зарубіжних науковців як Є. Г. Гасанов (Азербайджан), В. Д. Іванов, П. П. Носов, С. С. Калугін, В. І. Михайлов, О. М. Сергєєв, А. М. Шевораков, І. І. Шумілов (Російська Федерація), В. Ф. Рудаков, І. І. Бутейко (Білорусь), Д. Н. Назарбаєв (Казахстан), К. Садиков (Киргизстан).
Разом з тим, теоретико-методологічне підґрунтя кваліфікації зазначених злочинів ще відсутнє, що призводить до проблем і колізій у правозастосовчій практиці. Тему дисертаційного дослідження обумовлено необхідністю комплексного аналізу кваліфікації розкрадань наркотичних засобів, потребою в узагальненні теоретичного й емпіричного матеріалу, прогнозуванні тенденцій сприяння розвитку наркотичної злочинності, у тому числі розкрадань наркотичних засобів, внесенні пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази для підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, які здійснюють боротьбу з наркозлочинністю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п. 5, 13 Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767; п. 1 Заходів щодо посилення боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, визначених Програмою реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 року № 877; п. 1.1 Плану першочергових заходів з протидії у 2008 році незаконному обігові наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, отруйних та сильнодіючих лікарських засобів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 року № 1068-р. Тему дисертації затверджено Вченою радою Одеської національної юридичної академії 30 серпня 2006 р. (протокол № 1) та уточнено Вченою радою Державного науково-дослідного інституту МВС України 23 грудня 2009 р.(протокол № 6).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі кваліфікації розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та розробці на цій основі конкретних практичних рекомендацій і пропозицій до чинного законодавства та правозастосовчої практики.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
– надати поглиблену кримінально-правову характеристику розкраданням наркотичних засобів;
– обґрунтувати характеристику об’єкта й визначити предмет розкрадання наркотичних засобів;
– розглянути особливості об’єктивної сторони розкрадань наркотичних засобів, учинених шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, шахрайства, вимагання, привласнення, розтрати та зловживання службовим становищем;
– охарактеризувати суб’єкт розкрадань наркотичних засобів, надати визначення поняття службової особи;
– проаналізувати суб’єктивні ознаки складу розкрадань наркотичних засобів;
– розкрити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки складу розкрадань наркотичних засобів;
– розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення кримінально-правових ознак розкрадань наркотичних засобів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі кримінально-правової протидії розкраданню наркотичних засобів.
Предметом дослідження є кваліфікація розкрадань наркотичних засобів.
Методи дослідження обрано з огляду на мету та предмет дослідження. Застосування історико-правового методу дослідження дозволило розкрити генезис об’єкта та предмета розкрадань наркотичних засобів (підрозділ 1.1, 1.2). Формально-логічний і системно-структурний методи були використані при обробці отриманого емпіричного матеріалу (підрозділи 1.2, 3.2, розділ 2). Формально-догматичний метод відіграв важливу роль при з’ясуванні кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак складу розкрадань наркотичних засобів, а також об’єктивних ознак розкрадання наркотичних засобів, скоєного шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, вимагання, шахрайства, привласнення, розтрати, шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, сутності цих ознак (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).
Нормативну базу дослідження становлять положення Конституції України та інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, правових актів Міністерства охорони здоров’я України, Верховного Суду України, МВС України та інші нормативні документи, що стосуються діяльності правоохоронних органів.
Емпіричну базу дослідження становлять аналітичні та статистичні матеріали Міністерства внутрішніх справ України за період з 1993 по 2009 рік, матеріали судової й слідчої практики; результати вивчення 422 кримінальних справ, розглянутих судами Одеської, Миколаївської та інших областей, 210 архівних кримінальних справ відносно осіб, які вчинили злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що провадилися слідчими підрозділами та судами різних регіонів України (Одеська, Миколаївська, Київська, Вінницька, Херсонська області), за якими засуджено 235 осіб; опитування та анкетування 245 працівників підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків та слідчих підрозділів РВ УМВС України в Одеській, Миколаївській, Київській, Вінницькій та Херсонській областях, прокуратури та суду Одеської, Миколаївської, Київської, Херсонської областей; зарубіжний досвід, довідкова література та ін. При підготовці дисертаційного дослідження використовувався 14-річний досвід роботи автора на різних посадах у слідчих підрозділах ОВС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень проблем, пов’язаних із кваліфікацією розкрадань наркотичних засобів, у якому на підставі аналізу статистики, нормативних актів, законопроектів, наукових праць сформульовано нові наукові висновки, теоретичні положення та рекомендації, а саме
вперше:
– визначено поглиблену кримінально-правову характеристику розкрадань наркотичних засобів;
– сформульовано поняття службової особи, яка вчинила розкрадання наркотичних засобів;
– обґрунтовано зниження до 14 років вік кримінальної відповідальності суб’єкта, який скоїв викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем;
– пропонується ввести до Кодексу про адміністративні правопорушення України спеціальну норму, яка закріплює відповідальність за дрібне розкрадання наркотичних засобів шляхом крадіжки і шахрайства;
удосконалено:
– складові характеристики родового об’єкта злочинів, пов’язаних із незаконним розкраданням наркотичних засобів, яким є сукупність відносин, спрямованих на охорону здоров’я населення, що забезпечується дотриманням установленого порядку законного обігу наркотичних засобів, шкідливих для здоров’я населення, а основним безпосереднім об’єктом є певна сфера охорони здоров’я населення, а саме відносини, що забезпечують порядок виготовлення, розповсюдження наркотичних засобів і використання їх за цільовим призначенням;
– суб’єктивні ознаки складу розкрадань наркотичних засобів;
– предмет розкрадання наркотичних засобів;
– запропоновано нову редакцію диспозиції ч.1 ст. 308 КК України;
– запропоновано ввести до Кодексу про адміністративні правопорушення України спеціальну норму, яка закріплює відповідальність за дрібне розкрадання наркотичних засобів шляхом крадіжки і шахрайства.
дістали подальший розвиток:
– особливості кримінально-правової характеристики розкрадань наркотичних засобів, учинених шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, шахрайства, вимагання, привласнення, розтрати та зловживання службовим становищем;
– конкретизація проблемних питань кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак розкрадань наркотичних засобів;
– пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правових ознак розкрадань наркотичних засобів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись у:
– науково-дослідній сфері – для подальшого опрацювання проблемних питань кваліфікації розкрадань наркотичних засобів;
– правотворчій сфері – використання результатів дослідження сприятиме удосконаленню нормативно-правового регулювання правовідносин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів в Україні;
– правозастосовчій діяльності – для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства у сфері незаконного розкрадання наркотичних засобів;
– навчально-виховному процесі – у вищих навчальних закладах України під час викладання кримінального права, підготовки підручників, посібників, курсів лекцій із зазначеної дисципліни (акт впровадження Ізмаїльського інституту водного транспорту № 065 від 31.03.2010 р.; акт впровадження Придунайської філії Міжрегіональної академії управління персоналом № 11/457 від 04.04.2010 р.);
– практичній діяльності – як напрям підвищення рівня правозастосовчої та просвітницької роботи правоохоронних органів та органів виконавчої влади (акти впровадження в практичну діяльність Ізмаїльського МВ ГУ УМВС України в Одеській області № 39/9-1747 від 08.04.2010 р. та Ізмаїльської районної державної адміністрації № 55/1-210 від 10.04.2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, теоретичні та практичні висновки були обговорені на науково-практичних конференціях: восьмій звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 23 квітня 2005 р.); дев’ятій звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.); десятій звітній ювілейній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 27 квітня 2007 р.); науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і удосконалення» (Львів, 11 квітня 2009 р).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, що входять до переліку ВАК України, та 4 тезах доповіді на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів (що об’єднують вісім підрозділів), висновку, 4 додатків, списку використаних джерел (221 найменування). Повний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з них обсяг основного тексту – 194 сторінки, використаних джерел – 19 сторінок, додатків – 4 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні, виконаному на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що дозволило обґрунтувати низку висновків, внести пропозиції і рекомендації з подальшого вдосконалення практики боротьби зі злочинами, пов’язаними з розкраданням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, зокрема:
1. Категорія «розкрадання» охоплює більшу кількість суб’єктів, ніж категорія «привласнення», оскільки дозволяє віднести до суб’єктів злочинів посадових осіб, що не мали доступу до наркотичних засобів. З огляду на це відмова від терміну «розкрадання» у сучасних умовах розвитку кримінального законодавства уявляється недоцільною.
2. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні набуває все більших масштабів, стає досить загрозливим соціальним явищем. Тільки за період з 1993 по 2009 роки було вчинено 776 855 злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Середньорічний приріст зареєстрованих злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів становить приблизно 6,6 %. Частка злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів у структурі всієї злочинності в Україні становить у середньому 10,8 %. На цьому фоні кількість розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів як виявлених, так і розслідуваних, останніми роками залишається на низькому рівні. Про це свідчать статистичні дані по Україні, згідно з якими у період з 1993 по 2009 рік було вчинено 5 346 розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що склало 0,73 % від загальної кількості вчинених злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Проте відповідно до статистичних даних спостерігається зменшення кількості вчинених розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, у 2008 році – 289; у 2009 році – 252, динаміка зниження – на 12,8 %. Як свідчать статистичні дані по Україні, у таких областях як Дніпропетровська (у 2008 р. зареєстровано злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів – 5007, а у 2009 р.– 5417, динаміка зростання кількості злочинів – на 8,2 %); Закарпатська (у 2008 р. – 341, а у 2009 – 348, динаміка зростання кількості злочинів на 10,9 %); Сумська (у 2008 р. – 948, а у 2009 р. – 1071, динаміка зростання кількості злочинів – на 13 %). Проте, відповідно до наданої Таблиці 2, кількість виявлених злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів має тенденцію до зменшення, а саме: у 2008 р. – 63666, а у 2009 р. – 57624, динаміка зниження на 9,5 % по всій Україні.
3. Розкрадання наркотичних засобів має високий рівень латентності. Це пояснюється тим, що переважна більшість злочинних діянь у сфері обігу наркотичних засобів безпосередньо не посягає на законні права та інтереси громадян, а розкрадання наркотичних засобів із державних підприємств значного матеріального збитку не завдає. У основній масі кримінальних справ про незаконні дії з наркотичними засобами потерпілий як процесуальна фігура, державні установи як цивільні позивачі відсутні. Заяви та повідомлення про подібні злочини надходять від них до правоохоронних органів украй рідко, за винятком заяв керівників підприємств та установ із виробництва та використання наркотичних засобів у зв’язку з розкраданням або втратою наркотичних засобів.
4. Родовим об’єктом злочинів, пов’язаних із незаконним розкраданням наркотичних засобів є сукупність відносин, спрямованих на охорону здоров’я населення, що забезпечується дотриманням установленого порядку законного обігу наркотичних засобів, шкідливих для здоров’я громадян. Основним безпосереднім об’єктом є встановлений порядок надходження наркотичних засобів у обіг з метою використання їх медичних властивостей та запобігання обігу аналогів наркотичних засобів або психотропних речовин. Додатковим безпосереднім об’єктом розкрадань наркотичних засобів можуть виступати відносини власності, здоров’я людини. Тому правильне визначення безпосереднього об’єкта служить запорукою правильної кваліфікації злочинів.
5. Предметом розкрадань наркотичних засобів (легальних та нелегальних) є психотропні речовини природного або синтетичного походження в чистому або змішаному вигляді, у формі препаратів, що не мають медичного призначення, або лікарські засоби. Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину. По суті, факультативна ознака складу злочину у цьому випадку виступає як обов'язкова, оскільки вказана в диспозиції кримінально-правової норми. Правильна кваліфікація цього злочину тісно пов'язана з точним визначенням предмета посягання. Предмет розкрадання наркотичних засобів складають наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори. Вони можуть перебувати в готовому, природному стані або бути представлені як сировина або напівсировина, що володіють відповідними властивостями. Предмет розкрадання, засіб чи речовина повинні мати фізичну, медичну, юридичну й соціальну ознаки. Усі ознаки даного предмета є взаємозв’язаними, і відсутність будь-якої з них означає відсутність самого предмета злочину.
6. Аналіз ст. 308 КК України і відповідних статей розділу VI Особливої частини КК України дозволяє констатувати, що ч. 1 ст. 308 КК України встановлює відповідальність за вчинення розкрадання наркотичних засобів шляхом крадіжки, привласнення, вимагання і шахрайства; а ст. 312 КК України – за вчинення розкрадання прекурсорів шляхом крадіжки, привласнення, вимагання і шахрайства. Вимагання наркотичних засобів має свої особливості порівняно з вимаганням чужого майна. Доцільно вказати його визначення в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів»: «Вимагання наркотичних засобів є вимогою їх передачі або права на них під погрозою застосування насильства до особи, у власності, володінні або під охороною якої вони перебувають, а також щодо її близьких, псуванні або знищенні майна, розповсюдженні відомостей, що ганьблять потерпілого чи його близьких, або інших відомостей, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам потерпілого або його близьких». Також зазначену вище Постанову слід доповнити вказівкою про конкретні дії розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин у формі крадіжки, учиненої в житлі потерпілого. Запропоновано наступну редакцію диспозиції ч. 1 ст. 308 КК України: «Розкрадання наркотичних засобів шляхом вилучення та (або) утримання наркотичних засобів, психотропних речовин, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні (привласнення), або відчуження наркотичних засобів (розтрата)”. Таке викладення законодавчої норми достатньо чітко відобразить сутність розкрадання наркотичних засобів шляхом привласнення та розтрати, спростить правозастосовчу практику у процесі кримінально-правової кваліфікації й буде сприяти більш обґрунтованому відмежуванню цих форм розкрадання від інших злочинів.
7. Для правильної кваліфікації дій винного при застосуванні ним різних видів насильства з метою заволодіння наркотичними засобами ступінь інтенсивності потрібно оцінювати не тільки за наслідками, що настали, але й за способом дії в момент застосування насильства. Розкрадання наркотичних засобів із застосуванням насильства, небезпечного для життя або здоров'я, або із погрозою такого застосування вчинюється у формі розбою і є закінченим із моменту нападу з метою заволодіння зазначеними засобами чи речовинами. Розкрадання наркотичних засобів із використанням особою свого службового становища здійснюється у формі привласнення, розтрати або шахрайства. Відмежування організованої групи від групи осіб за попередньою змовою при вчиненні розкрадання наркотичних засобів має важливе значення для кваліфікації злочинних дій співучасників: у групі осіб за попередньою змовою співвиконавцями визнаються співучасники, які безпосередньо брали участь у вчиненні злочину (просте співвиконання); в організованій групі всі її учасники незалежно від виконуваної ролі визнаються співвиконавцями злочину (складне співвиконання).
8. Суб’єкт розкрадань наркотичних засобів – це фізична осудна особа, яка на час скоєння розкрадання наркотичних засобів шляхом крадіжки, грабежу, розбою та вимагання досягла 14 років, на час скоєння інших видів злочину – 16 років. Суб’єктом розкрадання наркотичних засобів, вчиненого шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, є фізична осудна особа, яка, відповідно до наказу по підприємству, установі або організації, де здійснюється обіг таких засобів, уповноважена на проведення операцій з наркотичними засобами.
Посади службових осіб, які є суб’єктом розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин, відрізняються від посад службових осіб, які здійснюють обіг прекурсорів. Так, службовою особою, причетною до обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, може бути провізор, фармацевт, бухгалтер, керівник медичної установи. Службовою особою, причетною до обігу прекурсорів, може бути бухгалтер, керівник приватного підприємства чи установи, водій, комірник тощо.
9. Для складання кримінологічної характеристики особистості злочинця у сфері незаконного обігу наркотичних засобів доцільно з’ясовувати такий перелік його властивостей і якостей, які дозволяють установити причинні зв’язки, що призводять до злочинної поведінки, кримінального середовища, соціальних інститутів. Тому можна скористатися виробленим у вітчизняній кримінології системним угрупуванням ознак (структурою особистості злочинця), які відображають такі особливості: соціально-демографічні; кримінально-правові; морально-психологічні. Дослідження показало, що злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів – це різновид «чоловічої» злочинності, оскільки абсолютну більшість осіб, які скоїли зазначені злочини, становлять чоловіки – 75,7 %. На аналогічні злочини, вчинені жінками, відповідно припадає 24,3 %. Але належність до тієї або іншої статі не слід розглядати як безумовну причину криміногенних властивостей особистості. Звертає на себе увагу те, що ці злочини вчиняють передовсім особи молодіжного віку, із яких 78 % ніде не працюють і не навчаються, близько 39 % раніше вже були судимі. Проведене дослідження дозволяє створити узагальнений кримінологічний портрет злочинця у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. У переважній більшості – це молоді люди віком від 18 до 25 років, які мають середню освіту, неодружені, ніде не працюють і не навчаються, не мають постійного джерела доходу, мають постійне місце проживання. Споживають наркотики, у зв’язку з чим у них виникає наркотична залежність. Можуть мати судимість, як правило, за аналогічні злочини. Деякі з них – вихідці із неблагополучних сімей, але в побуті характеризуються частіше за все позитивно. Сучасний злочинець у сфері незаконного обігу наркотичних засобів характеризуються стійкою антисуспільною спрямованістю. Їх вирізняє глибока неповага до суспільства, спотворене розуміння моральних підвалин, зневажливе ставлення до людей, своїх батьків, вони характеризуються черствістю, безсоромністю, відсутністю співчуття і жалю. Паразитичний спосіб життя не обтяжує їх, а іноді навіть служить предметом гордості. Ідеали відверто цинічні і відсутня внутрішня потреба це приховувати.
10. Суб’єктивна сторона злочину виражається в різних інтелектуальних, вольових і емоційних моментах, їх різноманітних відтінках і поєднаннях стосовно як самого акту діяння, так і пов'язаних з останньою обставиною, що передувала йому, існувала одночасно з ним або стосується майбутнього часу. Це означає, що особа, усвідомлюючи й оцінюючи об'єктивні обставини вчинюваного діяння, може змінити своє ставлення до них і визначити, таким чином, сам характер своїх подальших дій (наприклад, переростання крадіжки наркотичних засобів або психотропних речовин у грабіж). Суб’єктивна сторона розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, незалежно від способу їх здійснення, характеризується прямим умислом. При вчиненні розкрадання наркотичних засобів умислом винного охоплюється усвідомлення ним певних якостей і властивостей цих засобів або речовин. Учинене в злочині з конкретизованим умислом відносно певної кількості зазначених засобів або речовин слід кваліфікувати залежно від спрямованості умислу. За наявності фактичної помилки в предметі злочинного посягання дії винного становлять замах на вчинення розкрадання зазначених засобів і речовин.
Розкрадання наркотичних засобів може вчинюватися з будь-яких мотивів, проте мета злочинного посягання завжди є корисливою і виступає разом із прямим умислом обов'язковою ознакою складу цього злочину.

.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев А.И. Криминология: Курс лекций. – М.: Щит-М, 1998. – 340 с.
2. Алферов Ю.А, Середа В.Е., Козюля В.Г. Наркоманы в ИТУ: личность и поведение. Личность преступников и индивидуальное воздействие на них: Сб.науч. трудов. – М., 1989. – 54 с.
3. Аналіз стану боротьби з незаконним обігом наркотиків за даними МВС України за 2005–2006 р. / МВС України. Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків. – К., 2006.
4. Аналіз стану боротьби з незаконним обігом наркотиків за даними МВС України за 2007–2008 рр. / МВС України. Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків. – К., 2008.
5. Аналіз стану злочинності в Україні // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 5 (45). – С. 24–32.
6. Анисимов А.Н. Наркотики: правовой режим. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. – 144с.
7. Антонян Ю.М. О Понятие профилактики преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М., – 1977. – Вып. 26. – с. 26–29.
8. Антонян Ю.М., Бородин С. В. Преступность и психические аномалии. – М.: Наука, 1987. – 208 с.
9. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Личность корыстного преступника. – Томск: Томский Университет 1989. – 160 с.
10. Арєшкіна С. Н. Об’єкт розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць., Одеса, 2007. – Вип. 32. – С. 174–178.
11. Арєшкіна С. Н. Предмет розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів // Південноукраїнський правничий часопис. Науковий журнал.– 2006. – № 2. – С. 39–42.
12. Арєшкіна С. Н. Суб’єктивна сторона розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів // Право України, 2007. – № 7. – С. 70–72.
13. Арєшкіна С. Н. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки складу розкрадань наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів // Право України. – 2008, – № 2. – С. 71.
14. Бабаян Э.А., Гаевский А.В. Особенности правового статуса списков наркотических средств и психотропних веществ: формирование, изменение, применение// Правовые аспекты оборота наркотических, психотропних, сильнодействующих, ядовитих веществ и прекурсоров: Нормативные документы. Методические материалы. Ответы на вопросы. – М.: МЦ ЭФР, 2000. – с. 120.
15. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общая часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 168 с.
16. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). – Донецк: Сталкер, 1998. – 432 с.
17. Бандурка А.М., Бочарова С. П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. – Харьков: Национальный Университет внутренних дел, 2001. – 640 с.
18. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: монография. – Харьков: Основа, 2003. – 368 с.
19. Бандурка С. А., Слинько С. В. Наркомафия: уголовно-правовые средства борьбы: Учеб. пособие. – Харьков, 2001. – 476с.
20. Батиргареєва В.С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло: автореф. дис. .. канд. юрид. наук / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 20 с.
21. Беккария Ч. О преступлениях и наказаних. – М.: Стелс, 1995. – 304 с.
22. Беракашвили Л.Ш.. Общая криминологическая характеристика лиц, совершивших преступления. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1976. – 60 с.
23. Берназ В.Д. Типологічні ознаки злочинців як основа складання психологічного профілю підозрюваного // Вісник Одеського інституту Внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 77–81.
24. Білий П.М. Профілактичні аспекти наркоманії // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення”. – Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. – С. 125–129.
25. Благая А. Б. Криминологические особенности женской преступности в Украине. – Х., 2000. – 215 с.
26. Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений. – Минск: Изд-во университетское, 1986. – 287 с.
27. Богомолов В.В. Перехрестя у боротьбі з наркоманією // Законність. – 1998 – № 3. – С. 38.
28. Большая советская энциклопедия: в 30-ти тт. – М.: «Советская энциклопедия», 1975. – Т. 21. – 1340 с.
29. Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1988. – № 1. – С. 14–21.
30. Бородин С. В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы. – М.: Наука, Юрид. лит., 1990. – 271 с.
31. Бутенко Л.І. Попередження розкрадань та інших корисливих зловживань, що скоюються суб'єктами господарювання при розрахунках за експертно– імпортні операції: автореф. дис. ..канд. юрид. наук / Національна академія внутрішніх справ України.– К., 1998. – 16 с.
32. Вермеш М. Основные проблемы криминологии. – М.: Прогресс, 1978. – 272 с.
33. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1963. – № 52. – С. 546.
34. Владимиров В.А. Кваліфікація розкрадань приватного майна. – М: Юрид. література, 2001. – 76с.
35. Всеобщая декларация прав человека: Сб. документов «Международная защита прав и свобод человека». – М.: Юрид.лит., 1990. – 387 с.
36. Всемирная организация здравоохранения, серия технических докладов: 1952. № 57, 1954. № 76, 1957. № 116, 1964. № 273, 1965. № 312.
37. Висновки Комітету по контролю за наркотиками про кількісне віднесення по медичним критеріям наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (офіційне видання). – К., 1995.
38. Габиани А.А. Наркотизм. – Тбилиси, 1977. – 325с.
39. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М., 2003. – 133с.
40. Гасанов Э.Г. Борьба с наркотической преступностью: международный и сравнительно–правовой аспекты. – М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 2000. – с. 96.
41. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. – М.: Юрид. лит., 1965. – 227с.
42. Герцензон А.А. Основные положения и задачи советской науки уголовной статистики // Проблемы искореннения преступности. – М.: Юрид.лит., 1965. – С. 50–56.
43. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений. – Киев: УМК ВО, 1989. – 67 с.
44. Голина В.В. Работа органов внутренних, суда и прокуратуры по предупреждению преступности: Учеб. пособие. – Х.: Юрид. ин–т, 1981. – 77 с.
45. Голина В.В. Специально–криминологическое предупреждение преступлений (теория и практика) – Х., 1994. – 569 с.
46. Голіна В.В. Злочинності – організовану протидію. – Харків: «Рубікон», 1998. – 128 с.
47. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи: Навчальний посібник. – Харків: Національна юридична академія України, 1997. – 52 с.
48. Голубев В.П., Кудряков Ю.Н., Шамис А.В. Типология осужденных за насильственные преступления и индивидуальная работа с ними: Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1985. – 52с.
49. Гофман А.Г. Клиническая наркология. – М.: Миклош, 2003. – 214 с.
50. Грохольський В.Л. Деякі аспекти протидії наркобізнесу на сучасному етапі в України // Матеріали Всеукраїнської науково–практичної конференції “Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення”. – Одеса: НДРВВ ОЮГ НУВС, 2002. – С. 6–9.
51. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве: Учебное пособие. – Владивосток: Дальневосточный гос. ун–т, 1970. – 132с.
52. Дагель П.С. , Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее становление. – Воронеж, 1999. – 432с.
53. Даньшин И.Н. Введение в криминологическую науку. – Харьков: Право, 1998. – 144 с.
54. Даньшин И.Н. К вопросу о личности преступника // Проблемы соц. законности. – Харьков. – 1980. – Вып. 6. – С. 117–126.
55. Даньшин И.Н. Криминологическое значение состава преступления // Роль правовой науки в совершенствовании практической деятельности государственных органов, хозяйственных и общественных организаций: Сборник тезисов, докладов и научных сообщений. – Львов, 1967. – С. 220–221.
56. Даньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия: Учеб пособие. – К.: УМК ВО, 1988. – 88 с.
57. Даньшин І.М. Рання профілактика правопорушень // Радянське право. – 1976. – № 3. – С. 73–78
58. Декларація про загальні засади державної політики України по відношенню до сім’ї та жінок: Постанова Верховної Ради України від 05.03.99р. № 475 – ХІV // Відомості верховної Ради України. – 1999 .– № 17. – С. 129.
59. Джужа О., Андрушко П. Дослідження проблем незаконного обігу наркотиків в Україні //Право України. – 1998. – № 12. – С. 136–138.
60. Дідковська С. П., Фесенко Є.В., Гарницький С. П. Наркоманія: кримінально–правові і медичні проблеми. – К., 1989. – 437с.
61. Долгова А.И. Криминология: Учебник для вузов. – М.: НОРМА–ИНФРА–М, 1999 – 780 с.
62. Долгова А.И. Социально–психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М: Юрид. лит., 1981. – 160 с.
63. Дружинін І.Н. Кваліфікація розкрадання наркотичних засобів//Радянське право.– 1979. – № 5.
64. Ераксин В. Усиление борьбы с наркоманией// Социалистическая законность. – 1974. – № 7– С. 27.
65. Елисеев С. А. Вопросы теории и практики предупреждения корыстных преступлений. – Томск, 1989. – 520 с.
66. Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р. з поправками, внесеними відповідним Протоколом 1972 р. про поправки до Єдиної конвенції про наркотичні засоби, Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. // Збірка стандартів і норм ООН в області попередження злочинності і кримінального правосуддя. – Нью–Йорк: ООН, 1992; Указ Президії Верховної Ради СРСР від 14 грудня 1966 р. «Про ратифікацію Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р.» // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1963. – № 52. – Ст. 546.
67. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (вопросы теории). – Львов: Выща школа, 1976. – 194 с.
68. Жалинский А.Э. Условия эффективности профилактики преступлений. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1978. – 152 с.
69. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. – Львов: Вища школа, 1980. – 212 с.
70. Жеребкін В.Є. Логіка: підручник для юридичних вузів і факультетів. – Харків: Основа, 1999. – 256 с.
71. Забрянский Г.И. Методика статистического изучения преступности: Учебное пособие. – Краснодар: Кубанский ун–т, 1976. – 83 с.
72. Задыхайло Д.В. Криминологической исследования хищений государственного и общественного имущества, совершаемых на предприятиях молочной промышленности: Автореф.дис… канд. юрид. наук 12.00.08 / Харьк. юрид. ин–т. – Харьков, 1990. – 20 с.
73. Закалюк А.П. Общественное воздействие и предупреждение правонарушений. – К.: Наукова думка, 1975. – 264 с.
74. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1986. – 192 с.
75. Закалюк А.П., Женунтій В.І. Система інформації про причини й умови наркозлочинності в Україні: основні результати виконання наукового проекту // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Харьків: Право, 2004. – С. 41–59.
76. «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – С. 62.
77. «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»: Закон України [В ред. від 8 липня 1999 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 36. – С. 317.
78. «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в України»: Закон України [В ред. від 23.03.00 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 27. – Ст. 211.
79. Зелинский А.Ф. Криминология (курс лекций). – Харьков: Прапор, 1996. – 260с.
80. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
81. Зелинский А.Ф. Криминология: Учебное пособие. – Харьков: Рубикон, 2000. – 240 с.
82. Зудин В.Ф. Социальная профилактика преступлений: криминологические и криминалистические проблемы. – Саратов: Сарат. ун–т, 1983. – 188 с.
83. Игошев К.Е. Типология линости преступника и мотивация преступного поведения: Учебное пособие. – Горький: Высшая школа, 1974. – 167 с.
84. Інструкція про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини: затв. спільним наказом МОЗ, МВС, Генпрокуратури, Мінюсту України від 10 жовтня 1997 р., № 306/680/21/66/5.
85. Курс советского уголовного права / Под редакцией А.А.Пионтковского. Т.3. – с. 138.
86. Кальман А.Г. Криминологическая характеристика, детерминация и предупреждение изнасилований / Харьк. Юрид. Ин–т. – Харьков, 1986. – 18 с.
87. Кальман А.Г., Христич И.А., Зинченко В.И. Правовая статистика: Учебное пособие. – Харьков: Асоціація укр. правників, 1998. – 180 с.
88. Кальчук А.И. Причины возникновения наркомании и возможности ее лечения. – Харьков: Бриг, 1998. – 36 с.
89. Калиновський В.Б., Штанько Г.М. Нові підходи в організації боротьби з контрабандою наркотиків // Вісн. Нац. Ун-ту внутр. справ. – Харьків, 2003. – Вип. 2. – С. 74.
90. Карпец И.И. Преступления международного характера. – М.: Юридическая литература, 1979. – С. 48.
91. Кіцул А.П. Сучасні тенденції розвитку наркобізнесу в України та методи боротьби з ними // Матеріали Всеукраїнської науково–практичної конференції «Борьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення». – Одесса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. – С. 39–45.
92. Ковалев А.Г. Психологические основы исправления правонарушителя. – М.: Юрид. лит., 1968. – 136 с.
93. Козаченко О. Кількісні і якісні параметри предмета наркотизму // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 5.
94. Козаченко О.В. Кримінально–правові ознаки прекурсорів та одурманюючих речовин // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юрид. література. – 2001.– № 12. – С. 310–313.
95. Козаченко О.В. Окремі питання кваліфікації злочинів, предметом яких виступають наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література. – 2002. – Вип. 13–14. – С. 505–509.
96. Козаченко А.В., Мирошниченко Н.А. Предмет наркотизма: Учебное пособие. – Николаев – Одесса: Тетра, 1999.– 58 с.
97. Козаченко А.В., Мирошниченко Н.А. Предмет злочинів, пов’язаних з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами. – Одеса: Вид-во Одеського державного університету, 1996. – 157с.
98. Колесников А. Наркомания в России: состояние, тенденции, пути преодоления // Безопасность. Информационный сборник Фонда национальной и международной безопасности. – 1998. – № 11– 12.
99. Комплексна програма профілактики злочинності на 2007–2010 рр.: Постанова від 20 грудня 2006 р. Кабінету Міністрів України № 1767.
100. Конвенция о психотропных веществах 1971 г. – Нью–Йорк, 1977
101. Концепція реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки: Розпорядження від 04 червня 2003 р № 877 Кабінету Міністрів України.
102. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно–правовой охраны. – М., 1980.– 133с.
103. Кравченко О.О. Контрабанда наркотичних засобів: Актуальні питання відповідальності // Матеріали Всеукраїнської науково–практичної конференції «Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення». – Одеса: НДРВВ ОЮГ НУВС, 2002. – С. 102– 107.
104. Кригер Г.А. Понятие и содержание вины в советском уголовном праве // Вестник Московского университета – 1983.– № 5. – С. 37.
105. Криминология: Словарь-справочник – М.: НОРМА, 1998. – 391 с.
106. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М.І.Бажанова, Ю.В. Бауліна, С. Б. Гавриша. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 416 с.
107. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. М.І.Бажанова, Ю.В. Бауліна, С. Б. Гавриша. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 494 с.
108. Кримінальне право України: наук.-практ. комент. / За ред. С. С. Яценко. – К.: А.С. К., 2003. – 1088с.
109. Курс советского уголовного права (часть общая): –1968. – Т.1. – 378 с.
110. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 287 с.
111. Кундеус В.Г. Кримінально-правова характеристика викрадення: Дис. …канд.юрид.наук: 12.00.08 – Х.: Нац. ун-т внутр.. справ, 2004. – 198 с.
112. Кузьминов В.Н., Сердюк А.А. Профилактика наркотизма в глобальной сети Internet // Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты / Коллективная монография: итоговые материалы международного проекта / Составитель – д.с. н. И.П. Рущенко. – Харьков: Финарт, 2002. – С. 142–150.
113. Курганов С. И., Кравченко А.И. Социология для юристов: Учеб. пособие. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 2000. – 255 с.
114. Курманов К.Ш. Наркомания: уголовно-правовые и криминалистические проблемы. – Фрунзе: Илим, 1989. – 330с.
115. Латов Ю.В. В Україні мільйон наркоманів. – К.: Юрінком, 2001. – 120 с.
116. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972.– 102с.
117. Лист Ф. Задачи уголовной политики. – СПБ.: Просвещение, 1905. – 312 с.
118. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. – К.: Україна, 1997. – 167 с.
119. Личко А.Е., Битенский В.С. Подростковая наркология. Руководство для врачей. – Л.: Медицина: Ленингр. Отд-ние, 1991. – 301 с.
120. Личность преступника / Под ред. Кудрявцева В.Н., Лейкина Н.С. , Миньковского Г.М. и др. – М.: Юрид. лит., 1975. – 272 с.
121. Личность преступников и индивидуальное воздействие на них: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. – 136 с.
122. Ляпунов Ю.И., Владимиров В.А. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность. – М.: Юрид. лит. – 1986. – 234 с.
123. Майоров А.А., Малинин В.Б. Наркотики: преступность и преступления. – СПб: Юрид. Центр, 2002. – 340с.
124. Миньковский Г.М. Предмет криминологической профилактики и некоторые проблемы ее эффективности // Вопр. борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1972. – Вып. 17. – С. 12–20.
125. Мирошниченко Н.А., Музыка А.А. Уголовно-правовая борьба с наркоманией. – Киев – Одесса: Вища школа, 1988. – 208 с.
126. Мирошниченко Н.А. Кваліфікація злочинів проти народного здоров’я: Текст лекцій. – Одеса: Вид-во ОДУ, 1984.– 105с.
127. Мирошниченко Н.А. Злочини, пов’язані з наркотиками, психотропними речовинами і прекурсорами (відповідальність і кваліфікація). – Одеса, 1997. – 154с.
128. Мирошниченко Н.А. Состав преступления. – Одесса: Юрид. Литература, 2003. – 157с.
129. Мирошниченко Н.А. Кримінальна відповідальність за незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних речовин: автореф. дисс. канд. юрид. наук. – Х.: Харківський юридичний інститут, 1984. – С. 20.
130. Мирошниченко Н.А., Козаченко О.В. Кримінально-правова боротьба з розповсюдженням наркоманії: навч. посіб. – Одеса, 2005. – 156 с.
131. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 19.12.1996р. // Права людини і професійні стандарти в документах міжнародних організацій – Амстердам. – К.: Укр.-америк. бюро захисту прав людини, 1996. – 215 с.
132. Молодежь и наркотики (социология наркотизма) / под ред. Соболева В.А. и Рущенко И.П.. – Харьков: Торсинг, 2000. – 432с.
133. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998. – 324 с.
134. Музика А. А. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): автореф. дис. .. д-ра юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1998. – 44с.
135. Музика А.А. Об’єкт злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 12. – С. 90–94.
136. Музика А.А. Загальна характеристика об’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 5. – С. 67–72.
137. Музика А.А. Про предмет злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 3. – С. 62–65.
138. Музика А.А. Особливості суб’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 9. – С. 50–54.
139. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально–правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 418с.
140. Наден О.В. Спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. – Х.: Право, 2003. – 224 с.
141. «Настанова по організації та здійсненню органами внутрішніх справ боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів»: Наказ МВС України від 06 червня 1995 року № 365
142. «Про створення в системі МВС України спец. підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків»: Наказ МВС України від 02 лютого 1994 року № 51.
143. «Про затвердження порядку обігу наркотичних лікарських засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах Міністерства охорони здоров’я України»: Наказ МВС України від 25 липня 1996 р. № 226.
144. «Про затвердження Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу»: Наказ Міністерства охорони здоров’я від 1 серпня 2000 р. № 188 // Офіційний вісник України. – 2000 – № 34. – С. 1468.
145. Наркозлочинність: кримінологічна характеристика та запобігання: Науково-практичний посібник / За ред. Закалюка А.П. – К., 2006.– 296 с.
146. Наркотизм и преступность. / Под ред. Лановенко И.П. – К.: Наукова думка, 1994. – 343с.
147. Наркотики: социальные, медицинские, правове аспекты: Справочник. – Мн.: ООО «Новое знание», 2001г. – 399с.
148. Національна програма «Діти України» // Бюлетень законодавства і юридична практика України – 1997. –№ 5. – С. 190–210.
149. Никифоров Б.С. Обьект преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – 229с.
150. Никифоров Б.С. Объект преступления для определения меры наказания по советскому уголовному праву // Труды ВЮА.– М.,1949. – Вып.10. – С. 115–117.
151. Никифоров Б.С. О намерении по действующему законодательству // Сов. гос. и право. – 1990. – № 6. – С. 30.
152. Нікіфорчин І.О. Кримінальна відповідальність за незаконний оборот наркотичних засобів: автореф. дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Юридична академія України. – Х., 1994. – 20с.
153. Никольский С. Н., Карпова О. П. Изучение особенностей личности наркоманов-правонарушителей по тесту СМОЛ // Экспериментальная и клиническая медицина. – 2000. – № 3. – С. 100–103.
154. Оболенцев В.Ф. Актуальні проблеми латентної злочинності: автореф. дис. ..канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України. – Х., 2001. – 19 с.
155. Ожегов С. И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений / РАН; Институт русского языка им. В.В.Виноградова. – 4.изд., доп. – М. : Азбуковник, 1999. – 944с.
156. Осмоналиев К.М. Уголовно-правовые меры предупреждения и пресечения незаконного оборота наркотических средств: Автореф. дис… канд. юридич. наук. – М., 1997. – С. 18.
157. Панкратов В.В. Методология и методика криминологических исследований. – М.: Юрид. лит., 1972. – 136с.
158. Пелипас В.Е. Проблемные ситуации в сфере профилактики злоупотребления психоактивными веществами среди детей и подростков // Вопросы наркологии. – 1998. – № 4. – С. 70–75.
159. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М.: Наука, 1986. – 254с.
160. Пономаренко Ю.Г. Кримінологічна характеристика злочинності у сфері незаконного наркообігу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 23. – С. 35–40.
161. Пономаренко Ю.Г. Особистість злочинця у сфері незаконного наркообігу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 24. – С. 39–43.
162. Пономаренко Ю.Г. Типологія злочинців у сфері незаконного наркообігу // Право і безпека. – 2003. – Вип.4 .– С. 153–156.
163. Попович Д. Списанные наркотики // Киевские ведомости, 2003.– № 149 (2954).– 15 июля. – С. 4.
164. «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів»: Постанова Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 р. № 770
165. «Про затвердження порядку здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів»: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 58
166. «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, з обігом яких пов’язана діяльність, що підлягає ліцензуванню»: Постанова Кабінету Міністрів України від 1