Латишев Леонтій Євгенович. Роль прозапальних цитокінів у маніфестації та прогресуванні гломерулонефриту у дітей

brief description

Латишев Леонтій Євгенович. Роль прозапальних цитокінів у маніфестації та прогресуванні гломерулонефриту у дітей. : Дис... канд. наук: 14.01.10 - 2007.

Латишев Л.Є. Роль прозапальних цитокінів у маніфестації та прогресуванні гломерулонефриту у дітей. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.10 педіатрія. Харківський державний медичний університет. Харків, 2007.
Дисертаційна робота присвячена питанням підвищення ефективності лікування дітей, хворих на гломерулонефрит, на основі вивчення патогенетичної ролі цитокінів (інтерлейкіну-1, фактора некрозу пухлин- та інтерлейкіну-4) у взаємозв'язку з клінічним перебігом захворювання, а також показниками клітинної, гуморальної ланок імунітету та фагоцитозу, системи гемостазу, білковим, ліпідним та азотним обміном.
Виявлено вірогідне підвищення рівнів інтерлейкіну-1 у періоді початкових проявів гострого гломерулонефриту та в періоді загострення хронічного. Найбільше підвищення рівнів інтерлейкіну-1 спостерігається у дітей, хворих на нефротичний синдром, гематурію і гіпертензію і нефротичний синдром гострого гломерулонефриту, що зберігаються навіть при нормалізації клініко-лабораторних показників. Рівні фактора некрозу пухлин- найбільш вірогідно підвищувались у дітей, хворих на нефротичний синдром, гематурій та гіпертензію та нефритичний синдром гострого гломерулонефриту. В дебюті захворювання вірогідно низкі рівні інтерлейкіну-4 виявлені у дітей, хворих на нефротичний синдром, гематурію та гіпертензію і нефротичний синдром гострого гломерулонефриту.
Запропоновано визначати рівень інтерлейкіна-1 в плазмі крові в періоді диспансерного спостереження за хворими, які перенесли гострий гломерулонефрит, у якості маркеру ризику прогресування та хронізації запального процесу в нирках.
Досліджено рівні цитокінів протягом доби в 9.00 та 22.00. Виявлено, що в дебюті гострого гломерулонефриту та загостренні хронічного відбувається підвищення рівнів інтерлейкіну-1 у периферійній крові дітей. У дітей, хворих на ізольованим сечовим синдромом також в періоді початкових проявів виявлено підвищення рівня фактору некрозу пухлин-. Запропоновано схему призначення пентоксифіліну з урахуванням виявлених змін.

У роботі зроблено теоретичне узагальнення та розв’язано наукове завдання, пов'язане з удосконаленням лікування гострого ГН у дітей на основі вивчення ролі ІЛ-1b, ФНП-a та ІЛ-4 у маніфестації та прогресуванні захворювання.
Для періоду початкових проявів гострого ГН характерними є високі рівні у плазмі крові прозапальних цитокінів ІЛ-1b та ФНП-a, особливо ІЛ-1b у дітей, хворих на гострий ГН з нефротичним синдромом, гематурією та гіпертензією (115,3±29,9 нг/л; pu<0,01) та нефротичним синдромом (110,0±37,7 нг/л; pu<0,05). Вірогідне підвищення рівнів ІЛ-1b виявлено також у дітей, хворих на нефритичний синдром гострого ГН (108,9±41,4 нг/л; pu<0,01), ізольований сечовий синдром (98,5±23,9) нг/л; pu<0,001) та гематуричну форму хронічного ГН в періоді загострення (89,3±21,6 нг/л; pu<0,05). Вірогідне підвищення рівнів ФНП-a відмічається у дітей, хворих на нефротичний синдром, гематурію та гіпертензію (56,8±13,1 нг/л, pu<0,01) та нефритичний синдром гострого ГН (47,5±13,7 нг/л; pu<0,05).
Концентрація в плазмі протизапального цитокіна ІЛ-4 реєструється вірогідно нижче норми в дебюті нефротичного синдрому, гематурії та гіпертензії (46,0±22,4 нг/л; pu<0,05) та нефротичного синдрому (42,1±11,8 нг/л; pu<0,05) гострого ГН, що вказує на наявність дисбалансу цитокінової ланки при важкому запальному процесі в нирках, що не забезпечує швидкого переривання запального процесу та сприяє більш важкому перебігу захворювання у цих дітей.
У періоді зворотного розвитку гострого ГН рівні ІЛ-1b знижуються, але не досягають нормативних значень у дітей, хворих на нефротичний синдром, гематурію та гіпертензію, нефротичний та нефритичний синдром гострого ГН. Рівні ФНП-a в періоді зворотного розвитку не відрізняються від нормативних показників, за винятком дітей, хворих на ізольований сечовий синдром гострого ГН, у яких зберігається вірогідно високий рівень ФНП-a (51,5±15,3 нг/л; рu<0,01), що, можливо, пов’язано з більш важливим його значенням в патогенезі саме цього синдрому гострого ГН.
Характер кореляцій рівнів ІЛ-1b, ФНП-a та ІЛ-4 в плазмі крові з показниками гострої фази запалення, коагуляційної системи, білкового, ліпідного обмінів, фагоцитозу, клітинної, гуморальної ланок імунітету, ступень протеїнурії свідчить про причетність цих цитокінів до механізмів розвитку та прогресування ГН у дітей.
Збільшення рівня ІЛ-1b вище нормативного у періоді диспансерного спостереження за хворими, які перенесли гострий ГН, дозволяє прогнозувати ризик прогресування та хронізації запального процесу ще до появи загальноприйнятих показників активності захворювання, що дозволяє розглядати цей цитокін у якості маркера запального процесу.
Зміни рівнів прозапальних цитокінів характеризуються циркадністю ритму впродовж доби з найбільшим підвищенням (або тенденцією до підвищення) ФНП-a і особливо ІЛ-1b в дебюті всіх варіантів і при загостренні гематурічної форми хронічного ГН. В періодах зворотного розвитку гострого ГН та ремісії гематуричної форми хронічного ГН вірогідних відмінностей рівнів прозапальних цитокінів вранці та ввечері не відмічається. Вірогідних змін рівнів ІЛ-4 в плазмі крові впродовж доби незалежно від періоду ГГН не знайдено.
Призначення до стандартної терапії нефритичного синдрому гострого ГН пентоксифіліну з урахуванням циркадності добових змін секреції рівнів ІЛ-1b та ФНП-a сприяє зниженню рівня прозапальних цитокінів, швидшій зворотній динаміці набряків, протеїнурії та гематурії.