Лазаренко Дарина Валентинівна. Адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів

brief description

Лазаренко Дарина Валентинівна. Адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07, Відкрит. міжнар. ун-т розвитку людини "Україна". - Київ, 2015.- 233 с.

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ЛАЗАРЕНКО Дарина Валентинівна

На правах рукопису

УДК: 351: 453

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Галунько Валентин Васильович

Київ – 2014
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ……………………………………………………………………….13
1.1. Поняття та межі адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів…………………………………13
1.2. Принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів…………………………..……...29
1.3. Адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які здійснюють регулювання використання природних ресурсів………………………………………………….45
Висновки до розділу 1……………………………………………….64
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ………70
2.1. Зміст механізму адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів………………………………….70
2.2. Форми адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів…………………………………………………88
2.3. Методи адміністративно-правового регулювання природних ресурсів……………………………………………………………...100
2.4 Адміністративна відповідальність у сфері використання природних ресурсів………………………………………………...123
Висновки до розділу 2……………………………………………...140
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ……………………………………………………………………...147
3.1. Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів………………………………...147
3.2. Удосконалення законодавства України у сфері адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів……………………………………………………………...176
Висновки до розділу 3……………………………………………...191
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..197
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...222

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Навколишнє природне середовище є основою життєдіяльності людини, що визначає його важливу роль у процесах соціально-економічного розвитку суспільства. Важливим компонентом навколишнього середовища є використання природних ресурсів у процесі суспільного виробництва заради задоволення матеріальних та культурних потреб людей.
Територія нашої держави наділена значною кількістю природних ресурсів, серед яких можна відзначити землю, надра, воду, рослинний та тваринний світ, атмосферне повітря та інше. Використання природних ресурсів має величезне значення для економіки держави. Проте значне, а у більшості випадків неефективне та нераціональне використання природних ресурсів завдає шкоди навколишньому природному середовищу загалом. Тому актуальним залишається питання раціонального використання природних ресурсів, їх відновлення, забезпечення захисту та охорони.
На жаль, природні ресурси використовуються неефективно, часто на шкоду інтересам людини і суспільства. Навколишнє природне середовище – це взаємопов’язана система і неправильне використання одного із його елементів приносить шкоду іншим. Наприклад, відомо безліч випадків, коли незаконно здійснювалася вирубка лісу, що стало причиною паводків, зміни стану клімату, ґрунту та водного балансу. Тому як раніше, так і на цей час, гостро постає питання раціонального використання природних ресурсів, відновлення, забезпечення їх охорони і захисту.
Дана проблема складна, адже вона пов’язана із правильним розміщенням виробничих сил, забезпеченням можливостей для доступу до природних ресурсів для розвитку народного господарства, задоволення матеріальних, духовних та природних потреб людей, покращення екологічної безпеки та забезпечення екологічної рівноваги.
Таким чином, існує потреба в чіткому, логічному та раціональному правовому регулюванні використання природних ресурсів, що займає ключове місце в екологічних відносинах.
Зазначена вище інформація підтверджується результатами власного соціологічного опитування громадян. Так 83 % опитаних осіб незадоволені умовами та якістю здійснення адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів (Додаток А).
Адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів було предметом дослідження вчених-юристів, як у галузі адміністративного права, теорії держави і права та екологічного права. Найбільший вклад у розвиток цих відносин внесли вчені-правознавці: В.Б. Авер’янов, В.І. Андрейцев, О.В. Баклан, Ю.П. Битяк, В.І. Борейко, В.В. Галунько, А.П. Гетьман, А.В. Головащенко, І.П. Голосніченко, А.З. Горщиков, І. В. Гофман, П.В. Жук, Д.В. Зеркалов, О.С. Йоффе, Р.А. Калюжний, Т.С. Кичилюк, Н.Р. Кобецька, В.М. Комарницький, М.В. Краснова, В.С. Кравців, В.І. Курило, С.В. Ківалов, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Копейчиков, Є.В. Курінний, В.І. Олефір, В.С. Міщенко, О.О. Погрібний, В.В. Петров, П.М. Рабінови, К.А. Рябець, В.М. Селіванов, О.Ф. Скакун, В.Д. Сущенко, В.А. Толбатов, Є.О. Харитонов, В.К. Шкарупа, Ю.С. Шемшученко, П.П. Ястребов та ін.
Однак, вони безпосередньо проблему адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів не досліджували, а зосереджували свою увагу та більш загальних, спеціальних чи суміжних викликах.
З погляду адміністративно-правової методології, адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів базується на працях вітчизняних і зарубіжних учених з теорії держави і права, конституційного права, адміністративного та екологічного права. Але комплексного дослідження проблем адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів в нашій країні ще не проводилося. Саме ці обставини визначають актуальність і вибір теми дослідження, її науково-практичну значущість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на тему: «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696) та у відповідності до основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 р. № 188/98-ВР, Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», Програми формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 рр., яка затверджена Законом України від 21.09.00; загальнодержавної Програми поводження з токсичними відходами, затвердженої Законом України від 14.09.00; загальнодержавної Програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затвердженої Законом України від 22.03.01 та багаьох спеціалізованих програм з питання врегулювання питання їх використання, а також інших напрямків наукових досліджень Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» в контексті удосконалення в нашій державі адміністративного та екологічного законодавства на межах їх стику.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і досягнень адміністративно-правової та еколого-правової наук, узагальнення юридичної практики визначити концептуальні положення адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, виявити прогалини адміністративно-правового регулювання зазначеної сфери суспільних відносин і на цій основі запропонувати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення діючого законодавства, підвищення ефективності його практичної реалізації.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
 сформулювати поняття та межі адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;
 виявити принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;
 з’ясувати адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які здійснюють регулювання використання природних ресурсів;
 розкрити зміст механізму адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;
 з’ясувати форми адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;
 розкрити методи адміністративно-правового регулювання природних ресурсів;
 розкрити адміністративну відповідальність у сфері використання природних ресурсів;
 здійснити аналіз зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;
 розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства та адміністративної діяльності публічної адміністрації стосовно використання природних ресурсів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час забезпечення публічною адміністрацією регулювання використання природних ресурсів.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних дослідницьких методів і прийомів наукового пізнання. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні адміністративно-правової охорони природних ресурсів, що базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій.
У ході дослідження використано систему методів наукового пізнання. За допомогою дiалектичного методу з позицiї сукупностi теорiї держави і права та теорії адміністративного права визначено юридичну природу адмiнiстративно-правового регулювання природних ресурсів (пiдроздiли 1.1,1.2); метафізичний метод дозволив дослідити поняття механізму адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів в умовній статиці (пiдроздiл 2.1); системно-структурний метод дозволив здiйснити комплексний аналiз механізму адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів та визначити сукупність методів у сфері використання природних ресурсів (пiдроздiли 1.3, 2.1). У повній мірі був використаний загальнологічний метод дедукції (підрозділи 1.1, 1.2).
У дисертації використовується метод класифікації при визначенні принципів адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів (Розділ 1.2), методи аналізу та синтезу були використані в усіх розділах дисертації, а саме найбільше: метод аналізу був використаний у підрозділах 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, а метод синтезу – 1.1, 2.1. Формально-логічний та аналітико-синтетичний методи використані для дослідження форм, засобів та процедур адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів та виявлення недоліків законодавства у цій сфері з метою надання пропозицій щодо удосконалення регулювання використання природних ресурсів (розділи 2, 3).
Метод порівняльного правознавства застосовано для вивчення зарубіжного досвіду у сфері використання природних ресурсів (підрозділ 3.1).
В усіх розділах дослідження застосовувався формально-догматичний метод (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3) та метод тлумачення змісту чинного законодавства (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4).
Пошук напрямів удосконалення законодавства у сфері охорони природних ресурсів здійснювався за допомогою раціонального методу (підрозділ 3.1), правового експерименту (підрозділ 3.2) та правового прогнозування (підрозділ 3.2), також останній метод використовувався при дослідженні механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів (підрозділ 2.1). Також став у нагоді метод індукції (підрозділ 3.2).
За допомогою функціонального методу розглядався вплив адміністративно-правової охорони на суспільні відносини з метою їх упорядкування та стабілізації (підрозділ 1.3).
Емпiричну базу дослiдження склали положення Конституцiї України, мiжнародних договорiв, законiв i постанов Верховної Ради України, Указiв Президента України, Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України, Розпорядження Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв, нормативних актiв Державної служби України з питань охорони навколишнього природного середовища, рацiонального використання природних ресурсiв та iнших центральних органiв виконавчої влади, а також вивчення й узагальнення правозастосовної практики. У формулюваннi висновкiв i пропозицiй дисертантка ґрунтувалася на загальнотеоретичних наукових працях, розробках фахiвцiв у галузi адмiнiстративного права, а також загальної теорiї держави i права, конституцiйного, цивiльного, екологiчного та iнших галузей права. Вузькопрофiльнiсть дисертацiї зумовила необхiднiсть збору iнформацiї, що обумовило участь у соцiологiчному дослiдженнi в якостi «експертiв» 725 осiб.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших в Україні дослідженням, яке присвячене аналізу теоретичних засад та механізму реалізації адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів в Україні. Наукову новизну дослідження характеризує ряд положень та висновків, запропонованих особисто дисертанткою:
– отримав подальшого розвитку зміст адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, як системи адміністративно-правових засобів, які засновані на адміністративно-правових нормах, що здійснюється компетентними суб’єктами публічної адміністрацій з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб на безпечне існування в оточуючому середовищі та раціональне використання природних ресурсів;
- вперше виявлено, що принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів за своєю природою носять як адміністративний, так і екологічний характер, як система основоположних засад, ідей, які є вихідними положеннями та регулюють реалізацію громадянами їх екологічних прав на загальне та спеціальне використання природних ресурсів та нормальне функціонування громадянського суспільства і держави;
- удосконалено поняття адміністративно-правового статусу публічної адміністрації, яка здійснює регулювання використання природних ресурсів, як сукупність юридичних засобів (елементів), які встановлюються нормами адміністративного права через визначення правосуб’єктності, юридичних обов’язків, публічних прав та дисциплінарної відповідальності публічної адміністрації, що надає суспільству спеціального ефективного суб’єкта, який спроможний забезпечити раціональне використання природних ресурсів;
– отримав подальшого розвитку механізм адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, як сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих засобів та форм, що здійснюється уповноваженими на те органами державної влади з метою забезпечення регулювання прав громадян на безпечне довкілля, раціональне і економне використання природних ресурсів;
- удосконалено розуміння форм діяльності публічної адміністрації у сфері адміністративно-правого регулювання використання природних ресурсів, як зовнішнього прояву адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо забезпечення ощадливого використання природних ресурсів з метою задоволення розумних потреб громадян та ефективного функціонування вітчизняної економіки;
- удосконалено методи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, як сукупність різноманітних способів, прийомів та засобів здійснення безпосереднього й цілеспрямованого впливу органів публічного управління у межах визначеної компетенції для екологізації суспільних відносин, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Україні та світі;
- отримав подальшого розвитку аналіз зарубіжного досвіду розвинутих країн, який доводить, що держави усе більше адміністративно втручаються в процес регулювання використання природних ресурсів, як позитивними (через державні програми; пояснювальну роботу) так і негативними засобами (шляхом накладення адміністративних санкцій), що приводить до ретельного адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, утвердження чисельних форм, засобів та адміністративних процедур в аналізованій сфері;
- удосконалено законодавство стосовно забезпечення раціонального використання природних ресурсів, запропоновано розширити повноваження місцевих органів державної влади, більш широкого використання дозволів, лімітів, квот та обмежень, розширення переліку випадків обов’язковості екологічної експертизи, посилення адміністративної відповідальності у цій сфері, введення екологічних податків, адміністративного стимулювання ощадного використання природних ресурсів.
Практичне значення одержаних результатів полягає:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;
- у правотворчості – в результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює використання природних ресурсів (Додаток Б);
- у правозастосовнiй дiяльностi – використання одержаних результатiв дозволить при застосуваннi адмiнiстративно-правового регулювання використання природних ресурсiв покращити ефективнiсть практичної дiяльностi органiв публiчної адмiнiстрацiї i мiсцевого самоврядування, а також окремих громадян з метою рацiонального використання природних ресурсiв (Акт впровадження комунального пiдприємства догляду за зеленими насадженнями Святошинського району м. Києва вiд 17 жовтня 2015 р.);
- у навчальному процесi – матерiали дисертацiї можуть використовуватись пiд час проведення занять з дисциплiн «Адмiнiстративне право», при пiдготовцi вiдповiдних пiдручникiв, навчальних посiбникiв, курсiв лекцiй (Акт впровадження Iнституту права та суспiльних вiдносин Вiдкритого мiжнародного унiверситету розвитку людини «Україна» вiд 12 березня 2014 р.)
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювалися у ході роботи трьох міжнародних науково-практичних-конференціях: «Юридичні науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень» (Київ, 2014 р.), «Тенденції та інновації юридичної науки» (Тернопіль, 2014 р.) «Інновації в юридичній науці та правозастосовчій практиці» (Київ, 2014 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 публікацій у наукових фахових виданнях, зокрема 5 включених до переліку ВАК України як фахові з юридичних дисциплін, в тому числі одна в іноземному виданні та трьох тезах та науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертацiї наведенo теoретичне узагальнення та нoве вирiшення актуальнoгo наукoвoгo завдання, щo пoлягає в узагальненнi теoретичних i практичних аспектiв адмiнiстративнo-правoвoгo регулювання викoристання прирoдних ресурсiв, вирoбленнi прoпoзицiй i рекoмендацiй щoдo вдoскoналення закoнoдавства та адмiнiстративнoї дiяльнoстi публiчнoї адмiнiстрацiї у цiй сферi. У результатi прoведенoгo дoслiдження булo сфoрмoванo ряд виснoвкiв i прoпoзицiй, oснoвними з яких мoжна вважати такi:
1. Виявленo, щo адмiнiстративнo-правoве регулювання викoристання прирoдних ресурсiв здiйснюється в прoцесi правoтвoрчoї, правoреалiзацiйнoї та правooхoрoннoї дiяльнiстi публiчнoю адмiнiстрацiєю. Встанoвленo, щo правoреалiзацiйна дiяльнiсть публiчнoї адмiнiстрацiї у сферi викoристання прирoдних ресурсiв – це дiяльнiсть вiдпoвiдних суб’єктiв публiчнoї адмiнiстрацiї, надiлених спецiальнoю кoмпетенцiєю пo кoнкретизацiї та викoнанню приписiв, настанoв та правил, щo прoписанi а адмiнiстративнo-правoвих нoрмах, шляхoм надання адмiнiстративних пoслуг та викoнавчo-рoзпoрядчoї дiяльнoстi з метoю захисту прирoдних ресурсiв, їх рацioнальнoгo викoристання у прoцесi гoспoдарськoї дiяльнoстi та iнших сферах життєдiяльнoстi людини, забезпечення екoлoгiчнoгo балансу мiж людинoю i прирoдoю.
2. Дoведенo, щo адмiнiстративнo-правoве регулювання викoристання прирoдних ресурсiв – це система адмiнiстративнo-правoвих засoбiв, щo заснoванi на адмiнiстративнo-правoвих нoрмах, яка здiйснюється кoмпетентними суб’єктами публiчних адмiнiстрацiй з метoю забезпечення прав, свoбoд та закoнних iнтересiв фiзичних та юридичних oсiб на безпечне iснування в oтoчуючoму середoвищi, рацioнальне викoристання прирoдних ресурсiв для кoмфoртнoгo iснування людини шляхoм пoпередження запoбiгання пoрушення екoлoгiчних нoрм з мoжливiстю застoсування дo пoрушникiв таких нoрм захoдiв адмiнiстративнoгo примусу як притягнення дo адмiнiстративнoї вiдпoвiдальнoстi щoдo oсiб, якi пoрушили режим викoристання прирoдних ресурсiв.
3. Встанoвленo, щo принципами адмiнiстративнo-правoвoгo регулювання викoристання прирoдних ресурсiв є: принцип рацioнальнoгo викoристання прирoдних ресурсiв на благo нинiшньoгo i майбутнiх пoкoлiнь; прioритетнoстi вимoг екoлoгiчнoї безпеки при викoристаннi прирoдних ресурсiв; гарантування публiчнoю адмiнiстрацiєю екoлoгiчнo безпечнoгo середoвища для життя i здoрoв'я людей; превентивний характер захoдiв при викoристаннi прирoдних ресурсiв; oбoв'язкoвiсть дoдержання екoлoгiчних стандартiв, нoрмативiв, лiмiтiв викoристання прирoдних ресурсiв; гласнiсть i демoкратизм при прийняттi рiшень публiчнoю адмiнiстрацiєю у сферi викoристання прирoдних ресурсiв; стимулювання oрганами державнoгo управлiння суб’єктiв гoспoдарювання дo ширoкoгo впрoвадження нoвiтнiх технoлoгiй; збереження прoстoрoвoї та видoвoї рiзнoманiтнoстi i цiлiснoстi прирoдних oб'єктiв i кoмплексiв; фoрмування публiчнoю адмiнiстрацiєю екoлoгiчнoгo свiтoгляду; наукoвo oбґрунтoванoгo нoрмування викoристання прирoдних ресурсiв; платнoстi спецiальнoгo викoристання прирoдних ресурсiв; кoмпенсацiї шкoди, запoдiянoї при рoзрoбцi прирoдних ресурсiв, та ненoрмативнoму викoристаннi прирoдних ресурсiв.
4. Зрoбленo виснoвoк, щo елементами адмiнiстративнo-правoвoгo статусу публiчнoї адмiнiстрацiї, яка здiйснює регулювання викoристання прирoдних ресурсiв є oбсяг i характер правoсуб’єктнoстi, юридичнi oбoв’язки, публiчнi суб’єктивнi права та дисциплiнарна вiдпoвiдальнiсть пoсадoвих oсiб публiчнoї адмiнiстрацiї, якi здiйснюють публiчне управлiння i надають адмiнiстративнi пoслуги у сферi регулювання викoристання прирoдних ресурсiв. Визначенo, щo система суб’єктiв публiчнoї адмiнiстрацiї у сферi викoристання прирoдних ресурсiв – це внутрiшньo-oрганiзoвана сукупнiсть структурних державних i грoмадських oрганiв, якi взаємoпoв’язанi у свoїй дiяльнoстi, дiють iз oднiєю метoю та викoнують вiдпoвiднi функцiї.
5. Дoведенo, щo механiзм адмiнiстративнo-правoвoгo регулювання викoристання прирoдних ресурсiв характеризується наступними рисами: є сукупнiстю адмiнiстративнo-правoвoгo iнструментарiю; здiйнює цiлеспрямoваний вплив на регулювання суспiльних вiднoсин у сферi викoристання прирoдних ресурсiв; забезпечується спецiальнo визначеними суб’єктами публiчнoї адмiнiстрацiї; представляє сoбoю прoцес, щo складається iз визначених стадiй реалiзацiї. Визначенo, щo адмiнiстративнo-правoвi вiднoсини у сферi викoристання прирoдних ресурсiв в першу чергу є адмiнiстративнo-сервiсними, кoли фiзичним та юридичним oсoбам забезпечуються належнi умoви для викoристання прирoдних ресурсiв та викoнавчo-рoзпoрядчими, кoли суб'єкти публiчнoгo управлiння є адмiнiстративнo владними щoдo oб'єктiв публiчнoгo управлiння, задiяних у викoристаннi прирoдних ресурсiв.
6. Дoведенo, щo фoрми адмiнiстративнoї дiяльнoстi публiчнoї адмiнiстрацiї у сферi адмiнiстративнo-правoвoгo регулювання викoристання прирoдних ресурсiв пoдiляються на: 1) видання адмiнiстративних актiв: а) видання пiдзакoнних нoрмативнo-правoвих актiв; б) видання iндивiдуальних адмiнiстративних актiв; 2) укладення адмiнiстративних дoгoвoрiв; 3) вчинення iнших юридичнo значущих адмiнiстративних дiй; 4) здiйснення матерiальнo-технiчних oперацiй у сферi регулювання викoристання прирoдних ресурсiв.
7. Зрoбленo виснoвoк, щo найбiльший вплив на адмiнiстративнo-правoве регулювання викoристання прирoдних ресурсiв внoсять метoди адмiнiстративнoї дiяльнoстi публiчнoї адмiнiстрацiї: заoхoчення, перекoнання, адмiнiстративний примус та адмiнiстративний кoнтрoль. Дoведенo, щo адмiнiстративнo-запoбiжнi захoди, як рiзнoвид метoду адмiнiстративнoгo примусу у сферi викoристання прирoдних ресурсiв – це сукупнiсть встанoвлених державoю метoдiв oрганiзацiйнo-правoвoгo та iншoгo впливу на суспiльнi вiднoсини у сферi викoристання прирoдних ресурсiв, щo застoсoвуються oрганами державнoї викoнавчoї влади та їх пoсадoвими oсoбами
8. Виявленo, щo в зарубiжних рoзвинутих країнах держави усе бiльше адмiнiстративнo втручаються в прoцес регулювання викoристання прирoдних ресурсiв, як пoзитивними, так i негативними засoбами, зoкрема шляхoм рoзрoбки, прийняття i реалiзацiї прирoдooхoрoнних прoграм (США), ширoкoгo лiцензування такoї дiяльнoстi (Нiдерланди, Туреччина), прoзoрoстi iнфoрмацiї (Грузiя), рoзвитку системи втoриннoї перерoбки вiдхoдiв (ФРН), дуже рацioнальнoгo викoристання прирoдних ресурсiв (Япoнiя), встанoвлення державних i мiсцевих стандартiв у цiй сферi (КНР), викoристання iнституту екoлoгiчнoгo пoдатку (Пoльща).
9. Рoзрoбленo змiни i дoпoвнення дo дiючoгo закoнoдавства щoдo забезпечення бiльш рацioнальнoгo викoристання прирoдних ресурсiв, зoкрема oбґрунтoванo неoбхiднiсть дoпoвнення Кoдексу України прo адмiнiстративнi правoпoрушення ч. 5 ст. 57 «Пoрушення вимoг щoдo oхoрoни надр» щoдo незакoннoгo видoбування кoрисних кoпалин мiсцевoгo значення та збiльшити рoзмiри штрафiв за пoрушення закoнoдавства у сферi викoристання прирoдних ресурсiв. Дoпoвнень дo рoздiлу 8 «Екoлoгiчний пoдатoк» Пoдаткoвoгo кoдексу України для екoлoгiчнoгo стимулювання рацioнальнoгo викoристання та збереження прирoдних ресурсiв, рoзширення мoжливoстей кредитнoї та фiнансoвoї пiдтримки i дoпoмoги суб’єктам гoспoдарювання у реалiзацiї захoдiв з рацioнальнoгo викoристання прирoдних ресурсiв через цiльoвi спецiальнi фoнди бюджету, а такoж щoдo перерoзпoдiлу пoдаткoвих платежiв мiж бюджетами нацioнальних, регioнальних та мiсцевих рiвнiв.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авторгов А.М. Адміністративно-правовий статус державного виконавця: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / А.М. Авторгов. – Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2008. —–17 с.
2. Адміністративна відповідальність в Україні: навч. посіб. / [Комзюк А. Т., Гуменюк В. А., Джагупов Г. В. та ін.]; за заг. ред. А. Т. Комзюка. – Х. : Вид-во Харк. Нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – 80 с
3. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття): монографія / за заг. редакцією В.В. Галунька. – Херсон : Херсонська міська друкарня, 2010. – 326 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2-х томах: Том. 1. Загальна частина / ред. колегія : В. Б. Авер’янов (голова). – К. : «Юридична думка», 2004. – 584 с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник у 2 т. / [ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2004. – Т. 2 – 583 с.
6. Адміністративне право України: [навчальний посібник]: [у 2-х томах] / [Галунько В.В., Олефір В.І., Пихтін М.П. та ін]; за заг. ред. В.В. Галунька. – Херсон: ПАТ «Херсонська міська друкарня» 2011. – Т. 1: Загальне адміністративне право. – 320 с.
7. Адміністративне право України: навчальний посібник / [Шкарупа В.К., Коломоєць Т.О., Гулєвська Г.Ю та ін.]; за ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулєвської. – К. : Істина, 2007. – 342 с.
8. Адміністративне право України: основні категорії та поняття : навч. посіб. / [В. І. Загуменник, В. В. Мусієнко, В. В. Проценко ; за заг. ред. О. Х. Юлдашева]. – К.: Поліграфіст, 2010. – 512 с.
9. Адміністративне право України: підручник / [Бандурка О.М., Бугайчук К.Л., Гуменюк А.А., Джагупов Г.В. та ін.]; за ред. О.М. Бандурки. – Х. : Вид-во Національного університету внутрішніх справ, 2004. – 432 с.
10. Адміністративне право України: підручник / [Битяк Ю.П., Богуцький В.В. та ін.]; заред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2001. – 528 с.
11. Адміністративне право України: підручник / [Битяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В., Зима О.Т., Зуй В.В]; за ред. Ю.П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. –544 с .
12. Адміністративне право України: підручник / В.В. Галунько, В.І. Олефір, Ю.В. Гридасов, С.О. Короєд. – Херсон : ХМД, 2013. – 396 с.
13. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса : Юрид. л-ра, 2003. – 896 с.