ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ МІКРОСИСТЕМИ “РОСЛИНИ” В УКРАЇНСЬКИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ТЕКСТАХ

brief description

Львівський національний університет іменіІвана Франка

На правах рукопису

Галайчук Володимир Васильович

УДК 81’371

ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ МІКРОСИСТЕМИ РОСЛИНИ”
В УКРАЇНСЬКИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ТЕКСТАХ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
Космеда Тетяна Анатоліївна,
докт. філол. наук, проф.

Львів 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

РОЗДІЛ 1. Лінгвістичний зміст
поняття фольклоризм” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1. 1. Поняття фольклоризму” крізь призму лінгвістики.
Типологія фольклоризмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.2. Фольклорема як різновид
лексико-фразеологічних фольклоризмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.3. Своєрідність прагматичного компонента
лексичного значення фольклоризмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1. 4. Фразеологічні одиниці
у контексті поняття фольклоризму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

РОЗДІЛ 2. Народнотворча основа мотивації
народних назв рослин. Фітоніми у текстах поетичного фольклору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.1. Семасіо-ономасіологічний аналіз фітонімів: вплив знань
про природу і світоглядних уявлень на номінацію рослин . . . . . . . . .
2.2. Парадигматичні та синтагматичні зв’язки фітонімів у поетичних фольклорних текстах, їх кількісний склад . . . . . . . . . . . . .

РОЗДІЛ 3. Функціонально-семантична
характеристика фольклорем-фітонімів
У текстах українськОГО фольклорУ в аспекті лінгвокультурологічної парадигми . . . . . . . . . . . . . . . .
3.1. Міфологічна картина світу як відображення ментальності народу. Мікросистема Рослини” у міфологічній картині світу . . . . .
3.2. Функціонально-семантична характеристика фольклорем-
фітонімів у прозових та пісенних фольклорних текстах . . . . . . . . . . .
3. 3. Значення й функції фітонімів у текстах замовлянь . . . . . . . . . . . . .

РОЗДІЛ 4. КОМПЛЕКСНА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА ТА ПРАГМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІТОНІМІВ ОСИКА, ДУБ ТА КАЛИНА
В УКРАЇНСЬКИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ТЕКСТАХ . . . . . . . . . . . . . . .
4.1. Семантико-прагматичні особливості фольклоризму осика . . . . .
4.1.1. Фольклоризм осика у пареміях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4.1.2. Лексема осика у текстах поетичного фольклору . . . . . . . . . . . .
4.1.3. Лексема осика у текстах прозового фольклору . . . . . . . . . . . . .
4.1.4. Фольклоризм осика у текстах замовлянь . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4.2. Фітонім дуб як формант фольклорної картинки світу”:
семантика, прагматика, синтагматичні
та парадигматичні зв’язки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4.2.1. Лексема дуб у пареміях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4.2.2. Лексема дуб у поетичних фольклорних текстах . . . . . . . . . . . .
4.2.3. Лексема дуб у казках та замовляннях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4.3. Семантико-прагматична характеристика
парадигматичного ряду з лівим елементом калина”:
типологія значень фольклоризму калина, предметно-логічні
зв’язки окремих значень, компонентний аналіз ЛЗ . . . . . . . . . . . . . . . .
4.3.1. Фітонім калина у текстах поетичного фольклору . . . . . . . . . . .
4.3.2. Фітонім калина у пареміях, прозових текстах
і текстах замовлянь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ВСТУП

Фольклор був невід’ємною складовою культури людства вже тоді, коли людина заледве починала себе усвідомлювати. Стосовно нашої, як ми вважаємо, — високо розвиненої цивілізації, визначення його функцій та значення здебільшого й обмежується сферою культурології. Зазна­чимо проте, що власне ми, українці, маємо чи не унікальну можливість і перейняти найкращі здобутки сучасних європейсько-американських шкіл у сферах культурної та соціальної антропології, і водночас записати на власних теренах і проаналізувати окрушини реліктових звичаїв та обрядів, втрачених на більшості ареалу первісного побутування.
В Україні наукове вивчення фольклору почалося хоча й доволі пізно, якщо порівняти із західноєвропейською фольклористикою, проте інтенсивно: з 20х років ХІХ ст. з’являються ґрунтовні розвідки І.Срезневського, А.Метлинського, М.Максимовича, М.Костомарова, П.Куліша, діячів Руської трійці” та багатьох інших. У контексті української фольклористики варто згадати й багатьох російських учених, зокрема, Ф.Буслаєва, А.Веселовського, А.Афанасьєва та ін.
З відомих причин фольклористика динамічно розвивалась лише до 30х років ХХ століття. У наш час, після затяжного періоду вимушеної бездіяльності або напівдіяльності, коли загальна нівеляція, крім пока­зової шароварщи­ни”, нищила будь-які прояви національного, знову настав сприятливий час для вивчення духовної спадщини. Зараз це ще й історично необхідно.
І хоч аналіз фольклорного тексту й досі часто зосереджується на визначенні жанру, ритмомелодики, етимології окремих компонентів, символіки і т.п., усвідомлення ролі фольклору в житті наших пращурів змушує шукати нові шляхи вивчення. Здебільшого їх знаходимо в окре­мих розробках з історії та теорії літератури, у лінгвістичних розвідках. Особливої уваги заслуговує мова фольклору — своєрідне і певною мірою ще й реліктове явище, природа якого до цього часу ще не визначена науковцями [див.: 19; 144; 146]. Її дослідження вимагає з’ясування низки питань і щодо традиційної культури народу, і щодо сучасної інтерпре­тації традиційного.
Зокрема, як об’єкт лінгвістичного аналізу недостатньо вивчені ті елементи фольклорних текстів, які усталилися у термінології як фолькло­ризми. Комплексно розглянути функціонування фольклоризмів (чи фольклориз­му, у широкому розумінні терміна) та їх загальні якості у межах однієї дисципліни складно, оскільки на сучасному етапі лінгвістич­них, літературо­знавчих, культурологічних досліджень це поняття тракту­ють досить широко й неоднозначно. Завдання ускладнюється й тим, що навіть у вузькому розумінні, щодо окремого напрямку вивчення, фольк­лоризми репрезентовані формантами чи явищами різного порядку. У сфері лінгвістики це поняття співвідносне з одиницями всіх рівнів мови: від фонетичного — до синтаксичного.
Зважаючи на необхідність саме комплексного дослідження певного явища, Н.Толстой писав: З одного боку, мова є важливим джерелом реконструкції елементів культури, народної свідомості, міфології, з іншого, вирішення багатьох власне лінгвістичних завдань (насамперед у сферах етимології, семасіології, історичної лексикології, фразеології, реконструкції праслов’янського тексту та ін.) потребує звернення до широкого культурно-історичного і етнографічного контексту” [80, с.19]. На цій базі виникли три тісно між собою пов’язані науки, методологію та результати яких використано у даному дисертаційному дослідженні: етнолінгвістика, лінгвофольклористика та фольклорна семіотика.
Найбільш розвинена з них на сьогодні — етнолінгвістика. Щодо слов’янських теренів, то її початки наявні вже у працях Ф.Буслаєва, І.Срезневського, А.Афанасьєва, О.Потебні, Д.Зелєніна та інших уче­них. Сучасну етнолінгвістику репрезентують нині покійний Н.Толстой, Є.Бартмінський, А.Вежбицька, С.Толстая, А.Гура, С.Нікітіна, А.Герд, О.Черепанова, Т.Агапкіна, Л.Віноградова, Є.Левкієвская, М.Жуй­кова та багато інших. Незважаючи на давність традиції, фактичний матеріал, яким оперує ця наука, ще далекий від остаточного вивчення. Найваго­мішим досягненням на сьогодні є етнолінгвістичні словники Слов’янські старожитності” Н.Толстого та його однодумців [173; 174] (вийшли два томи з п’яти) та Словник народних стереотипів і символів” за редакцією Є.Бартмінського [232] (вийшли дві книги першого тому — Космос”).
Хоча мовний матеріал у Слов’янських старожитностях” розгляда­ється з погляду на етнографічну значущість, проте джерело значної частини цього матеріалу — фольклорний текст, і фольклоризмами (в авторському розумінні) є багато лексем зі всіх двадцяти п’яти тем, що там описуються. Зауважимо, що автори словника свідомо викорис­товували фольклорні джерела тільки за потреби характеристики обрядового міфологічного кола фактів. Водночас у Словнику народних стереотипів і символів” фольк­лорний матеріал використано з максималь­ною повнотою.
Цінні етнолінгвістичні матеріали вміщено у серійному виданні Слов’янський і балканський фольклор” (вип.2 8, Москва, 1978 2000), у Східнослов’янському етнолінгвістичному збірнику” (Москва, 2001), автори якого у 2000році попутно видали й компакт-диск Слов’янські міфологічні персонажі” [175], у багатьох інших виданнях, як правило, — учених Інституту слов’янознавства РАН. Нарешті, в 2002році у Львові з’явився перший український етнолінгвістичний словник Гуцульська міфологія” Н.Хобзей [204].
На жаль, словника мови фольклору, який би значно доповнив ті лексикони, що вже існують, в Україні ще нема. Дещо випереджа­ють нас західні сусіди — поляки: у Варшаві ще у 1965 році вийшов Словник польського фольклору” [231]. Однак зауважимо, що з погляду на розміщену в цьому словнику інформацію, доцільніше було б назвати його не словником фольклору, а фольклористичним словником.
Над створенням Словника російського фольклору” і Порівняль­ного словника мови фольклору: На матеріалі російської та англійської народної лірики” працюють зараз лексикографи в Росії, у Курську. Найбільш зручним і доцільним їм видається кластерний опис лексем із фольклорних текстів, коли слова, що реалізують той чи інший концепт, описуються в одній словниковій статті, з ігноруванням їх належності до різних частин мови чи абеткового порядку [207, с.285].
Словник мови фольклору, на думку Н.Толстого, повинен містити тлумачення усіх слів, що функціонують у фольклорних творах, з особливою увагою до їх специфічно фольк­лорної семантики чи форми, відмінної від загальномовної норми [80, с.12]. Такий погляд на словник мови фольклору вважаємо цілком слушним, а його створення — вкрай необхідним. Адже вивчення мови фольклору, як можемо судити з останніх публікацій, провадиться в наш час досить інтенсивно. Це зумовлено як особливостями матеріалу вивчення, так і тим, що лінгвістика давно вичерпала б себе, якби не враховувала екстралінгвіс­тичних факторів.
Як зразок лінгвофольклористичних досліджень — праці А.Євгень­євої, О.Артьоменко, А.Хроленко, С.Єрмоленко, І.Оссовець­кого та ін. Учені, з одного боку, розглядають мову фольклору як цілісне явище зі своїми особливостями, з іншого — її певні мікросистеми. Найчисельнішу з них, як на наш погляд, складають назви рослин. У певних ракурсах її скрупульозно розглядали І.Оссовецький [146], А.Хроленко [205207], Н.Молотаєва [133, 179], Л.Дяченко [74, 75], І.Клімас [99].
З погляду семіотики фольклор аналізували Ю.Лотман, Б.Успен­ський, В.Іванов, В.Топоров, А.Байбурін та ін. Семіотичні знаки, що аберуються крізь призму фольклорного тексту, набувають специфічних якостей, ознак, функцій: усе це повинно і, безперечно, відображається у мові.
Народнотворча основа мотивації виникнення багатьох назв, особ­ливо це стосується мікросистеми Рослини”, часто виявляється й поза фольклорними текстами. Це переконливо доводять ономасіо-семасіоло­гічні розвідки А.Шамоти та В.Коломійця [100], С.Адаменко [2] та ін.
Як слушно стверджує О.Тищенко, пріоритетним напрямком сучасної лінгвістичної славістики є дослідження формальної і змістової сторін лексичних одиниць, які здійснюються у руслі проблем теорії номінації, антропології, етнолінгвістики, взаємодії мови і мислення, мови і культури, на контрастивно-типологічному рівні (Н.Толстой, С.Тол­стая, Б.Плотніков, А.Супрун, В.Русанівський, Г.Їжакевич, М.Кочер­ган, Р.Болдирєв та інші) [187, с.1]. Стосовно висловленого, М.Кочерган зазначає, що для зіставної лексичної семантики найактуальнішою є проблема точного визначення значень лексичних відповідників у зістав­люваних мовах” [110, с.3]. Учений особливо наголошує на важливості врахування в цьому аспекті національно-культурного компонента, який містить національні асоціації, пов’язані з певними словами, що для кожної мови є неповторними, хоча їх не завжди фіксують у словниках.
Знати свою мову, свої національні особливості — це детермінована історією необхідність. У зв’язку з цим актуальність поданого досліджен­ня зумовлюється і потребою вивчення мови фольклору, і тим, щоб на основі національних прикмет контексту з’ясувати, яке значення має там окрема мікросистема, які типи лексичних одиниць вона охоплює, які фактори вплинули на становлення цих типів тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна тема Лексичні одиниці мікросистеми Рослини” в україн­ських фольклорних текстах” є складовою комплексного дослідження ка­федри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка та її навчальних програм з проблем семантики, прагмати­ки, лінгвофольклористики, лінгвістики тексту.
Мета роботи — лінгвокультурологічний опис і аналіз фолькло­ризмів-фітонімів (на основі семантичного інваріанта), визначення і встановлення причин їх лінгвістичних особливостей. Для її досягнення поставлено такі завдання:
установити лінгвістичний статус лексичних фольклоризмів та розробити їх типологію;
комплексно розглянути мікросистему Рослини” у межах одного із фольклорних жанрів (у жанрі замовлянь);
комплексно розглянути найбільш частотні й виразні фітоніми у системі фольклорних жанрів;
визначити ономасіологічні й семасіологічні особливості фітонім­ної системи у проекції на фольклор;
з погляду на лігвокультурологію, встановити залежність семантико-прагматичного потенціалу фітонімів від ментальніс­них особливостей творців фольклору.
До завдань дослідження належить обґрунтування положень, які виносяться на захист:
1. Завдяки специфічності значення або форми, фольклоризми різних типів (або рівнів) можна визначити безпосередньо у системі мови.
2. Народнотворча основа мотивації рослинних назв виявляється і поза фольклорними текстами.
3. Для об’єктивної характеристики ЛЗ фольклоризмів-фітонімів необхідно враховувати чинник жанру, бо кожному жанрові притаманні як особливий реєстр рослинних назв, так і специфічна система значень.
4. Синтагматико-парадигматичні та семантико-прагматичні особ­ливості фітонімів, що функціонують у фольклорних текстах, залежать від мовної картини світу авторів цих текстів.
5. Схожість символіки у фітонімних системах різних народів пояснюється однаковими мотиваційними моделями, територіальною суміжністю або спільними джерелами запозичення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є фольклориз­ми лексико-тематичної мікросистеми Рослини”. Це вмотивовано, з одного боку, найбільшою концентрацією фольклорного” смислу саме в одиницях лексичного рівня мови, з іншого — частотністю й важливістю ролі фітонімів у фольклорних текстах (що зумовлене практичним значенням рослин у житті людини, їх естетичним впливом на нас тощо), і нарешті — значними специфічними відмінностями між мікросистемою Рослини” та іншими тематичними групами.
Предмет дослідження — лінгвістичний статус лексичних фольк­лоризмів, народнотворча мотивація назв рослин, семантика фітонімів у фольклорних текстах, їх парадигматичні і синтагматичні зв’язки.
Методи дослідження. Основним методом дослідження є описовий, що полягає в узагаль­ненні та класифікації лексичних фольклоризмів мікросистеми Рослини”. Разом з тим використо­вуються методи компонентного аналізу (стосовно структури ЛЗ окремих фольклоризмів-фітонімів), кількісний (як щодо визначення реєстру фітонімів, так і щодо частотності окремих із них у фольклорних текстах) та зіставний. Застосування зіставного методу, зокрема, сприяє виявленню окремих спільних закономірностей розвитку та функціонування мовних засобів одного порядку, що аранжують фольклорні тексти українців і росіян, і водночас дозво­ляє з’ясу­вати різницю між ними, а звернення до ментальної (ширше — культурної) сфери — і пояснити цю різницю, визначити специфіку кожної мови і національні особливості мовців. Адже українські та російські фольклорні тексти часто корелюють на сюжетному рівні. Тим часом сюжети — часто мандрівні” — одиниці досить універсальні, щоб за ними констату­вати близькість чи відмінність фольклору різних народів і, відповідно, ступінь тотожності народного світосприйняття. Це потрібно робити, аналізуючи той матеріал, який інкрустує кістяк сюжету.
Джерелами фактичного матеріалу є словники, насамперед В.Даля, Б.Грінченка та енциклопедичний словник Лікарські рослини” за редакцією академіка Гродзінського, фольклористична, етнографічна та ботанічна літера­тура. Значну частину матеріалу почерпнуто з польових записів, які автор зібрав у фольклорно-етнографічних експедиціях, що були організовані Інститутом народознавства НАН України під егідою Мінчорнобиля України (зараз — Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи) Комплексне фольклорно-етнографічне дослідження радіо­активно забруднених зон Київського та Житомир­ського Полісся”. Керів­ник експедицій 1994 1997 рр. — М.Глушко; 1998р. — К.Кутельмах [див.: 39

bibliography

ВИСНОВКИ

Характерні риси фольклору як особливого прояву духовного життя народу, зокрема характерні особливості фольклорного слова, були об’єк­том вивчення дослідників ще з ХІХст. Спроби лінгвістичних розробок є вже у працях Ф.Буслаєва, А.Афанасьєва, О.Потебні та інших учених.
Значну частину лексичних фольклоризмів складають фольклориз­ми зі значенням рослина”. З позицій лінгвофольклористики фітоніми розглядали І.Оссовецький, А.Хроленко, Л.Дяченко, І.Клімас; з позицій етнолінгвістики — представники школи Н. Толстого. Їх наукові здобутки використано у цьому дисертаційному дослідженні.
Значно краще рослини описані у низці досліджень фольклористич­ного та етнографічного характеру: у М.Костомарова, І.Огієнка, Г.Булашева, М.Дикаріва, Н.Забиліна, Я.Автамонова, В.Сідєльнікова та багатьох інших.
Проте мікросистема фітоніми” вивчена все ще недостатньо. Це наочно ілюструють сучасні експедиційні матеріали. У дисертації вико­ристано й відомі джерела такої інформації, і зовсім нові. Основну увагу ми звертали на семантичну значущість та прагматичні особливості фітонімів. Попри це, вирішували й дотичні питання, що охоплюють цілий комплекс проблем, пов’язаних, насамперед, з методологією опрацювання фольклорного матеріалу як репрезентанта мови. Адже узагальнене поняття фольклоризму з позицій лінгвістики у семантично-прагматичному ракурсі практично не розглядалося. Попри констатацію унікальності ЛЗ лексичних фольклоризмів, а вона очевидна, мовознавці зазвичай обмежувались лише спробами типології тих елементів фольк­лорного тексту, які відрізняються від нормативних зовнішньою формою.
Зазначимо, що лінгвістичну типологію лексичних фольклоризмів в цьому дослідженні подано уже на початку першого розділу суто для зручності. Насправді вона постала як один із остаточних результатів аналізу, і не лише одиниць мікросистеми Рослини”, а й інших тема­тичних груп, не представлених у дисертації. Вирішальну роль у її формуванні зіграли як теоретичні міркування, так і особливості матері­алу, і загалом ця типологія є універсальною, чинною для лексичних фолькло­ризмів загалом.
Після проведеного у дисертаційному дослідженні аналізу вияви­лось, що фітоніми у фольклорних текстах мають широкий діапазон значень і виконують там функції:
міфологем: Світове дерево як міфологічна модель світу, Калина, Малина, Шипшина як міфологічні персонажі, переліт-трава, нечуй-вітер як безденотатні назви рослин”;
етноміфологем: у фольклорних текстах є численні при­клади персоніфікації рослин, як антропоморфічної, так і анімічної: різно­манітні перетворення у рослини, оживлення” рослин, — позначені наці­ональним колоритом (осика як зрадлива донька, калина як дівчина тощо);
фольклорних слів — асемантизовані рефрени чи їх складники (Каліно-маліно!”, Чирвона. Чирвона яблонь чирвоних яблок зродила!”).
Такі ж значення мають фольклоризми інших тематичних груп: міфологеми — Вогонь, Вода, чорт, русалка; етноміфологеми — зозуля як нещаслива мати, голуб і голубка як закохана пара, гадюка як проклята жінка; фольклорні слова — Ой і гей, Лелю!”, Золоте, золоте перо (сідло) по кониченьку, золоте!”
Міфологеми та етноміфологеми, згідно з нашою класифікацією, входять до розряду фольклорем, які, у свою чергу, становлять різновид фольклоризмів.
Фітоніми часто фігурують у фольклорних текстах і як символи, що не мають у складі ЛЗ сем міфологічності або магічності, тобто наймен­ших неподільних одиниць значення, зумовлених участю денотата в опозиції реальне фантастичне” або наявністю псевдоденотата”: рута як символ вірності, калина як символ кохання, краси тощо. Значення неміфологічного символу притаманне й багатьом іншим фольклоризмам: камінь як символ міцності, лебідь як символ вірності тощо.
Фітоніми ж із названими семами можна поділити на такі, що нале­жать рослинам власне міфічним, тобто тим, що мають у складі ЛЗ псевдоденотат; міфологізованим, тобто тим, що реально існують, але значною мірою наближені до міфічних; і напівміфологізованим — реаль­ним з конкретними міфологічними чи магічними особливостями.
Значення фітоніма-фольклоризму в кожному конкретному випадку залежить від багатьох чинників. Не в останню чергу і від того, до якого жанру належить текст, що є об’єктом дослідження. Зокрема, аналіз, про­ведений у текстах замовлянь, виявив фітоніми з міфологічним магічно-локативним, міфоло­гічним магічно-анімістичним, магічно-анімі­тичним, міфологічно-локатив­ним, магічно-метафоричним, утилітарним та лока­тивним, набли­женим до утилітарного значеннями. Очевидно, для прикладу, у ліричних піснях такої насиченості значень фітонімів міфоло­гізмом бути не може.
Мові, зокрема й мові фольклору, властиво обмеженою кількістю засобів передавати максимальну інформацію. Цьому значно сприяє явище полісе­мантичності. Залежно від контекстуального оточення, від конситуації, від функціонального навантаження той самий фітонім може мати різні значення.
Зрозуміло, що окремі лексико-семантичні варіанти зберігають ще певний зв’язок із першоджерелом, проте розрізнення смислів проходить не на матеріальній основі, від якої лише відштовхується. Воно зумовлене інтерпретацією на рівні духов­ного сприйняття, і фізичне сприйняття — це, як правило, допоміжний фактор.
Мовна картина світу одного народу, навіть за умови певної близькості, все ж відрізняється від мовної картини світу іншого. Тому національно-специфічний характер, чи етнографічний чинник, який можна виділити і як окрему сему ЛЗ фольклоризмів — хоча й не диферен­ціююча, проте обов’язкова ознака: представники різних етнічних культур одні й ті ж предмети, об’єкти, явища чи міфологеми можуть осмислювати як ідентично, так і з відмінностями, а у певних випадках, як засвідчує зібраний нами матеріал, спостерігаються очевидні семантичні лакуни.
Специфіка сприйняття фольклоризму, зокрема рослинного”, крізь призму національного має значний вплив на його прагматику (здебіль­шого це стосується фольклорем-символів). Проте зазначимо, що якою б важливою не була прагматична функція рослинних” фолькло­рем, її реалізація можлива тільки завдяки інформативній (зв’язок прагматики з семантикою безпосередній і очевидний). Місце назв рослин у фольклор­них текстах визначається тільки щодо їх семантики.
Відповідно до значення рослин у житті людини фітоніми відобра­жають значний фрагмент мовної картини світу, але це явище неоднорідне й не завжди підтверджується ботанічною природою рослин. Аналіз показує, що зміщення семантики у сфері фітонімів найчастіше відбува­ється тоді, коли вони реалізують певну оцінку.
Нестабільність у доборі засобів вираження певного образу пояс­нюємо активізацією окремої ознаки у межах певного тексту. На­приклад, фітоніми часто відтворюють якесь одне загальне значення. З контексту слухач розуміє, що мовець акцентує увагу тільки на цій ознаці, тому решта тимчасово ніби відходять на периферію сприйняття. Слово вживається у дещо асемантизованій формі, і нагромадження засобів вираження сприяє тільки чіткішому оформленню активізованої ознаки при нехтуванні рештою.
Що стосується використання фітонімів як символів, то у фольк­лорних текстах, особливо українських, заміна, наприклад, калини на тополю чи вер­бу, незважаючи на досить тісну суголосність і їх символіч­них значень (жін­ка за певних обставин”), і слів-прототипів (дерева) без суттєвих прагматич­них змін практично неможлива: зауважуємо чітке закріплення значення за кожним символом у залежності від конситуації. Натомість у російських фо­льклорних текстах порушення фіксованості вживання слів-символів спосте­рігаємо досить часто: калинушка с мали­ною, лазоревый цветик, грушица кудрявая тощо у більшості випадків безсумнівно кореферентні.
Різниця між способами вираження оцінки представниками різних етнічних культур залежить від їх менталітету: зазвичай в українських фольклорних текстах спостерігаємо меншу кількість засобів вираження окремих ознак чи почуттів, що, однак, не впливає на сприйняття їх глибини. Іншими словами, українці передають свої емоції не так бурхливо, як росіяни. Брак кількості матеріалу вираження компенсується його ємністю.
Український фольклор суттєво відрізняється від російського реєстром фітонімів і їх синтагматико-парадигматичними зв’язками: використанням епітетів, репрезентативними парами тощо. Це теж свідчить про різницю у ментальності росіян та українців: українці менше намагаються прикрасити дійсність.
Звичайно, що настроєвість чи, іншими словами, прагматичний потенціал — головне для пісенних жанрів фольклору. Проте ментальний чинник, як виявилося, доволі суттєво проявляється і в такому об’єктивному” жанрі як замовляння.
Аналіз значної кількості російських та українських текстів замовлянь (загалом понад півтори тисячі) виявив чималі розбіжності у фітонімних реєстрах цього жанру в росіян та українців: із 28 та, відповідно, 47 фітонімів збігаються лише 10 (йдеться про кореневі лексеми, з урахуванням їх відповідності одному денотатові, якщо він є). Попри цю, до певної міри формальну розбіжність, вдалося виявити й низку концептуальних.
Текстам українських замовлянь притаманніші конкретні назви рос­лин. Варто погодитися з М.Новиковою, яка вважає, що конкретність і детальна розробленість кожної групи символів завжди прямо пропорцій­на їхній архаїчності. Назви рослин, що характеризуються синкретизмом магічних та фітотерапевтичних властивостей, у порівнянні з тими, які вживаються тільки задля їх чарівних” властивостей, превалюють. Вважаємо, що це також свідчить про вищий ступінь розробленості рослинного інвентаря в текстах українських замовлянь. Крім того, цей фактор характеризує українців у побутовому плані як таких, що не схильні занадто покладатися на чудо”. Попри домінування назв лісових рослин, що природно у контексті розвитку жанру замов­ляння, часто фігурують і назви злаків. Це дає наочну інформацію про зміну способу життя племен, що заселяли територію сучасної України: перехід від звіроловства та ягідництва до рільництва.
Висока частотність використання фітонімів у текстах замовлянь і присутність там багатьох елементів, безпосередньо пов’язаних із міфоло­гічними уявленнями та вірою в магію свідчать про важливість ролі рос­лин у житті людини, а також про те, наскільки первісна людина відрізня­лася від людини сучасної цивілізації у баченні світу та у світоглядних уявленнях. Про це ж свідчить і огляд рослин з магічними й міфологіч­ними особливостями, проведений у другому підрозділі третього розділу дисертації на матеріалі інших фольклорних жанрів.
Зв’язок багатьох назв, у тому числі й назв рослин із фольклором може виявлятися і поза заангажованістю у фольклорних текстах, про що свідчить проведений семасіо-ономасіологічний аналіз, результатом якого стала класифікація назв рослин, які існують реально і не фігурують у фольклорних текстах:
а)назва рослини мотивована її формальними, зовнішніми ознака­ми; б)наближений до а) із зоонімним компонентом; в)наближений до а) із ан­тропологічним складником; г)наближений до а), до в) і до м) — із антропо­німним складником; д)наближений до в) — із етнонімним складником; ж)наближений до в) — із складником, що характеризує людину (ознаки, властивості); з)із врахуванням фітотерапевтичних особ­ливостей; и)із вказів­кою в назві на отруйність рослини; к)із вказівкою на те, що рослина — бур’ян; л)із числовим компонентом, пов’язаним із формальною ознакою чи з магією числа; м)із використанням складника з міфологічним значенням.
Аналіз семантики, синтактики і прагматики фольклоризмів-фітонімів був би неповним без дослідження ономасіологічного механізму їх номінації. Апріорі він дещо відрізняється у різних народів. Це залежить від присутності певних реалій у побутовій сфері, у навколишньому середовищі, зрештою, від їх семантичної значущості, із врахуванням і конотативного значення. У народів, що живуть на суміжних територіях, підтримують тісні етнокультурні зв’язки, тобто так чи інакше не позбавлені взаємовпливу, кількість загальних місць” у різних сферах, зрозуміло, значно більша, ніж у ізольованих один від одного чи таких, що проживають в неоднакових геокліматачних умовах. Подекуди ці загальні місця майже ідентичні. Зокрема, на прикладі аналізу українських і російських фітонімів із компонентом з семантикою плазун” можна констатувати доволі частотну, зважаючи на відкритість системи народ­них назв, тотожність. Підкреслимо, — саме тотожність, зумовлену одна­ковістю мотиваційних моделей, а не ідентичність, неможливу хоча б з причини великого обширу територій.
Явище вторинної номінації, в основі якої, як відомо, лежить асоціативне мислення людини, на прикладах назв рослин спостерігаємо дуже часто. Семасіо-ономасіологічне дослідження мікросистеми росли­ни” дозволило констатувати здатність первісної (у більшості випадків) людини-номінатора мислити абстрактно, попри преваляцію прагматич­ного (утилітарного) мислення. Оскільки ж у назвах тематично відображе­не практично все оточення людини, реальне та ірреальне, це також дозволяє стверджувати, що вона чітко усвідомлювала загальну детермі­нованість, не залишаючи поза межами детермінованого й себе.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автамонов Я. Символика растений в великорусских песнях // Жур­нал Министерства Народного Просвещения. — Спб., 1902. — Ч.344. — Ноябрь декабрь.
2. АдаменкоС.Л. Серболужицька ботанічна номенклатура: її форму­вання та специфіка (на матеріалі назв лікарських рослин): Автореф. дис... кта філол. наук: 10.02.03 / Львівський держ. унт ім.І.Франка. — Львів, 1999. — 18с.
3. Адоньева С.Б. Семантика фольклорного слова // Тезисы докладов и сообщ. на научно-практической конф. Петр Павлович Ершов — писатель и педагог”:— Ишим: Исетская типография, 1989. — С.4.
4. Азбелев С.Н. Фольклор в системе общественного сознания // Проблемы фольклора. — М.: Наука, 1975. — 230с.
5. Алексеев В.П. Этногенетические предания, лингвистические дан­ные, антропологический материал // Этнографическое изучение знако­вых средств культуры. — Л.: Наука, Ленингр. отдние, 1989. — С.9 32.
6. Антипов Г.А., Марковина-Донских И.Ю., Сорокин Ю.А. Текст как явление культуры / АН СССР. Сиб. отдние. Инт истории, филологии и философии. — Новосибирск: Наука, Сиб. отдние, 1989. — 194с.
7. Артеменко Е.Б. Принципы народнопесенного текстообразования. — Воронеж: Издво Воронежского унта, 1988. — 173с.
8. Артеменко Е.Б. Языковые фольклоризмы в сказке Конек-горбунок” // Тезисы докладов и сообщ. на научно-практической конф. Петр Павлович Ершов — писатель и педагог”:— Ишим: Исетская типография, 1989. — С.4 7.
9. Артюх Л.Ф. Їжа та харчування. Святкова й обрядова їжа // Поділля / АртюхЛ.Ф., БалушокВ.Г., БолтаровичЗ.Є. та ін. — К.: Доля, 1994. — С.300313.
10. Архипова А.В. Проблема национальной самобытности в русской литературе первой четверти ХІХ века (Эпоха становления романтизма) // Русская литература и фольклор (первая половина ХІХ века). — Л.: Наука, Ленингр. отдние, 1976. — С.30 84.
11. Астафьева Л.А. Эстетические функции символики в народных русских песнях // Проблемы фольклора. — М., 1975. — С.164 186.
12. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравни­тельного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов: В 3т. — М., 1865. — Т.1.
13. Байбурин А.К. Семиотические аспекты функционирования вещей // Этнографическое изучение знаковых средств культуры. — Л.: Наука, Ленингр. отдние, 1989. — С.63 88.
14. Байбурин А.К. Семиотический статус вещей и мифология // Материальная культура и мифология. — Л.: Наука, 1981. — С.217 218.
15. БацевичФ.С., КосмедаТ.А. Очерки по функциональной лексикологии. — Львов: Світ, 1997. — 351с.
16. Беньковский И. Мак в народной демонологии // Киевская старина. — 1905. — Т.89. — Кн.1. Апрель. — Отд.II. — С.34 36.
17. Беньковский И. Осина в верованиях и в понятии народа на Волыни // Киевская старина. — 1898. — Т.62. — Кн.1. Июль Август. — Отд.II. — С.6 9.
18. Бобунова М.А. Ой роза, роза алая моя! // Русская речь. — 1995. — №2. — С.98 101.
19. Богатырев П.Г. Язык фольклора // Вопросы языкознания. — 1973. — №5. — С.106 116.
20. Болтарович З.Є. Народна медицина та ветеринарія // Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. — К.: Наукова думка, 1983. — С.226232.
21. Болтарович З.Є. Народна медицина українців. — К.: Наукова думка, 1990. — 232с.
22. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис, 1994. — 317с.
23. Бондаренко В. Дерева — символи України. Дуб // Український ліс. — 1993. — №3. — С.40 46.
24. Бондаренко В. Дерева — символи України. Калина // Український ліс — 1992. — №5. — С.66 72.
25. Бріцин В.М., Дідківська Л.П. Проблеми зіставного дослідження російської та української мов в аспекті мовної культури // Мовознавство. — 1985. — №5. — С.3 10.
26. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування / Пер. з рос. Ю.Г.Буряка. — К.: Довіра, 1993. — 412с.
27. Великорусские народные песни / Изд. проф. А.И.Соболевским: в 7т. — СПб, 1895. — Т. 1. — 628с.
28. Великорусские народные песни... — 1896 — Т. 2. — 588с.
29. Великорусские народные песни... — 1897 — Т. 3. — 512с.
30. Великорусские народные песни... — 1898 — Т. 4. — 722с.
31. Великорусские народные песни... — 1899 — Т. 5. — 644с.
32. Великорусские народные песни... — 1900 — Т. 6. — 544с.
33. Великорусские народные песни... — 1902 — Т. 7. — 708с.
34. Виноградов Н. Заговоры, обереги, спасительныя молитвы и проч. // Живая старина. — СПб., 1907. — Вып. 1. — С.1 102.
35. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. — К.: Мистецтво, 1995. — 336с.
36. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. — Мюнхен: Українське видавництво, 1966. — 572с.
37. Галайчук В. Вопросы прагматики в исследованиях членов кафедры русского языка // Научные чтения, посвященные 50летию образования кафедры русского языка филологического факультета. — Львов: ЛГУ им.И.Франко, 1995. — С.38 41.
38. Галайчук В. До питання про специфіку експресії лексико-семантичних фольклоризмів // Мат. VМіжнар. наук. конф. Семантика мови і тексту”. — Івано-Франківськ: Плай, 1996. — С.44 45.
39. Галайчук В. Календарно-обрядовий фольклор Овруччини: огляд мотивів та образів // Полісся України: матеріали історико-етнографічно­го дослідження / За ред. С.Павлюка, М.Глушка. — Львів: Інт народо­знавства НАН України, 1999. — Вип.2. Овруччина. 1995. — С.245 272.
40. Галайчук В. Мікросистема рослини” як етнолінгвістичне ономасі­ологічне відображення реалій світу та міфологічних уявлень народу // Тези Всеукр. наук. конф. Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття”. — Львів: ЛДУ, 1996. — С.57 58.
41. Галайчук В. Міфологічна картина світу” як відображення ментальності народу (На матеріалі мікросистеми рослини”) // Мат. Междунар. науч. конф. Язык. Культура. Взаимопонимание”. — Львов: ЛГУ, 1997. — С.8488.
42. Галайчук В. Особливості функціонування українських фольклориз­мів у повісті М.В.Гоголя Сорочинський ярмарок” // Російське слово в українському тексті. Українське слово в російському тексті. — Львів: Світ, 1998. — С.98 108.
43. Галайчук В. Полисемантические фольклоризмы: соотношение значений в формировании языковой картины мира (На материале микросистемы фитонимов) // Тезисы Междунар. науч. конф., посв. 200летию университета Языковая семантика и образ мира”. — Казань: Издво Казанского унта, 1997. — Кн.1. — С.108 109.
44. Галайчук В. Прозовий фольклор Київського Полісся // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження / За ред. С.Павлюка, М.Глушка. — Львів: Інт народознавства НАН України, 1997. — Вип.1. Київське Полісся. 1994. — С.229 244.
45. Галайчук В. Рослинна символіка в народних піснях: на польових матеріалах з Київського Полісся // Народознавчі Зошити. — Львів, 1996. — №2. — С.125 129.
46. Галайчук В. Семантико-прагматичні особливості фітоніма осика” в українських та російських фольклорних текстах // Мат. Всеукр. наук. конф. Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності”. — Львів: Літопис, 1999. — С.271 277.
47. Галайчук В. Статус фольклоризму в концепції О.Потебні // Мат. на­ук. читань Львівська Потебніана”. — Львів: Світ, 1997. — С.155 161.
48. Галайчук В. Фітонім дуб як формант фольклорної картинки сві­ту”: семантика, прагматика, синтагматичні та парадигматичні зв’язки // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2003. — Львів: ЛНУ іменіІвана Франка, 2003. — Вип.30. Українська мова. — С.182 196.
49. Галайчук В. Функціонування і семантичні особливості фітонімів в українських та російських текстах замовлянь // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 1999. — Львів: ЛДУ, 1999. — Вип.27. Українська фольклористика. — С.87 97.
50. Галайчук В. Функціонування лексичних фольклоризмів у текстах художньої літератури (На матеріалі творів М.В.Гоголя) // Мат. ІІІМеж­дунар. конф. по функциональной лингвистике Функциональная лин­гвистика: принципы организации текста”. — Симферополь: CLC, 1996. — С.25 27.
51. Гладкий М.Скотарські замовляння поліщуків // Полісся України: матеріали історико-етнографічно­го дослідження / За ред. С.Павлюка, М.Глушка. — Львів: Інт народо­знавства НАН України, 1999. — Вип.2. Овруччина. 1995. — С.273 292.
52. Глушко М. Від Уборті до Дніпра (Заключний етап історико-етнографічного дослідження Центрального Полісся) // Народознавчі Зошити. — 1997. — №6. — С.368 384.
53. Глушко М. На древній Овруччині // Там само. — 1996. — №2. — С.7076.
54. Глушко М. Перше постчорнобильське історико-етнографічне дослі­дження Київського Полісся // Там само. — 1995. — №3. — С.139 144.
55. Глушко М. Слідами Чорнобильської експедиції: Експедиційне дослідження Київського Полісся // Народна творчість та етнографія. — 1997. — №2 3. — С.22 32.
56. Глушко М. У межиріччі Ужа і Тетерева // Народознавчі Зошити. — 1996. — №6. — С.384 395.
57. Говірки Чорнобильської зони: Тексти / Упоряд.: П.Ю.Гриценко та ін. — К.: Довіра, 1996. — 358с.
58. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4т. / НАН України. — К.: Наукова думка, 1996. — Т.1. — 495с.
59. Грінченко Б. Словарь української мови... — Т. 2. — 574с.
60. Грінченко Б. Словарь української мови... — Т. 3. — 506с.
61. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. — К.: Либідь, 1993. — Т. 1. — 392с.
62. Гурін Іван. Образне слово. Постійні народні порівняння. — К.: Дніпро, 1974. — 238с.
63. Гусев В.Е. Фольклоризм // Литературный энциклопедический словарь. — М., 1987. — С.469 470.
64. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4т. — М., 1955. — Т. 1. — 699с.
65. Даль В. Толковый словарь... — Т. 2. — 779с.
66. Даль В. Толковый словарь... — Т. 3. — 555с.
67. Даль В. Толковый словарь... — Т. 4. — 683с.
68. Денисов П.Н., Костомаров В.Г. Стилистическая дифференциация лексики и проблема разговорной речи // Вопросы русской лексико­графии. — М.: Наука, 1969. — С.112 113.
69. Дикарєв М. Знадоби до української народної ботаніки // Посмертні писання Митрофана Дикарєва з поля фолькльору й мітольоґії: Збірник філологічної секції НТШ. — Львів, 1903. — Т.VI. — С.148.
70. Дикарєв М. Дещо про вербу яко символ в українській пісні // Посмертні писання Митрофана Дикарєва з поля фолькльору й мітольоґії: Збірник філологічної секції НТШ. — Львів, 1903. — Т.VI. — С.4958.
71. Драгоманов М. Малорусские народные предания и рассказы / Югозап. отдел имп. рус. геогр. общества. — К., 1876. — 434с.
72. Древляни: Збірник статей і матеріалів з історії Поліського краю / Мін. України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Інт народознавства НАН України. — Львів: Інт народознавства НАН України, 1996. — 419с.
73. Дубровина С.Ю. Русская ботаническая терминология в этнолин­гвистическом освещении (На материале названий растений, образован­ных от названий животных и птиц): Автореф. дис... кта филолог. наук: 10.02.01 / МГУ. — М., 1991. — 24с.
74. Дяченко Л.М. Знак в науке и фольклоре // Мат. науч. конф., посв. 70летию со дня рожд. проф. Д.П.Преснякова Наследие А.А.Потебни и развитие современной филологической и исторической науки”. — Черкассы, 1996. — С.5 7.
75.