ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ГРУПА СЛІВ З ПРОСТОРОВИМ ЗНАЧЕННЯМ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (діахронічне дослідження)

brief description

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. І.І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

Романова Наталя Василівна
УДК 811.112.2’373’0

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ГРУПА СЛІВ
З ПРОСТОРОВИМ ЗНАЧЕННЯМ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
(діахронічне дослідження)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Таранець Валентин Григорович
доктор філологічних наук, професор

Одеса 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .................................................................

5

ВСТУП ...................................................................................................................

8

РОЗДІЛ 1.

ПОНЯТТЯ ПРОСТОРУ І ШЛЯХИ ЙОГО ВИВЧЕННЯ ............

17

1.1.

Еволюція поняття простору.........................................................

17

1.2.

Теоретичні аспекти вивчення лексико-семантичної групи слів з просторовим значенням.................................................

28

1.3.

Матеріали і методи дослідження.................................................

31

Висновки до першого розділу ...............................................................

39

РОЗДІЛ 2.

СЕМАНТИКА ТА ПОХОДЖЕННЯ СЛІВ З ПРОСТОРОВИМ ЗНАЧЕННЯМ У ДАВНЬОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКІЙ МОВІ.........

41

2.1.

Семантика слів, що позначають простір; межу, кордон; середину, центр.....................

41

2.1.1.

Семантика і зародження лексеми *rūma ............................

41

2.1.2.

Семантика і зародження лексеми marha ............................

53

2.1.3.

Семантика і зародження лексеми mittĭ ...............................

58

2.2.

Семантика слів просторової локалізації .................

62

2.2.1.

Словоформа nâho і її первинна мотивація..........................

63

2.2.2.

Словоформа fér і її первинна мотивація...........................

66

2.2.3.

Словоформа hier і її первинна мотивація............................

71

2.2.4.

Словоформа dā і її первинна мотивація..............................

75

2.3.

Семантичний розвиток слів просторової орієнтації .................

81

2.3.1.

Семантика і походження слова hina ................................

82

2.3.2.

Семантика і походження слова hera ................................

86

2.4.

Вживання прийменників aba / ana у просторових конструкціях ................................................................................

90

2.4.1.

Теоретичне осмислення прийменників у мові ..................

90

2.4.2.

Семантичні ознаки прийменника ana ................................

91

2.4.3.

Семантичні ознаки прийменника aba ................................

96

Висновки до другого розділу ................................................................

98

РОЗДІЛ 3.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ГРУПА СЛІВ З ПРОСТОРОВИМ ЗНАЧЕННЯМ У СЕРЕДНЬО-, РАННЬО- ТА НОВОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКІЙ МОВІ ...........................................

104

3.1.

Розвиток семантики досліджуваних лексем...........................

104

3.1.1.

Лексема *rūma ..........................

105

3.1.2.

Лексема marca ..........................

110

3.1.3.

Лексема mittĭ .................................

114

3.1.4.

Лексема nâho ............................

118

3.1.5.

Лексема fér ................................

123

3.1.6.

Лексема hier ..............................

126

3.1.7.

Лексема dā ................................

129

3.1.8.

Лексема hina..............................

138

3.1.9.

Лексема hera .............................

140

3.2.

Функціонально-семантична значущість прийменників ab/an...

143

3.2.1.

Парадигматичні і синтагматичні аспекти вживання прийменника ab ....................................................................

143

3.2.2.

Парадигматичні і синтагматичні аспекти вживання прийменника an ....................................................................

145

3.3.

Морфологічна структура сучасних німецьких слів з просторовим значенням ...............................................................

148

Висновки до третього розділу ...............................................................

161

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ......................................................................................

166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................

176

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ .............................................................................

193

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ .........................................................................................................

197

ДОДАТОК А .........................................................................................................

203

ДОДАТОК Б .........................................................................................................

228

ДОДАТОК В .........................................................................................................

262

ДОДАТОК Д .........................................................................................................

305

ДОДАТОК Е .........................................................................................................

340

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

військ. - військова справа
д.в. - давальний відмінок
ж.р. - жіночий рід
зн.в. - знахідний відмінок
іст. - історія
ЛСВ - лексико-семантичний варіант
ЛСГ - лексико-семантична група
мн. - множина
мор. - морська справа
одн. - однина
перен. - переносне значення
р.в. - родовий відмінок
розм. - розмовна мова
спорт. - спортивний термін
с.р. - середній рід
тж - також
ч.р. - чоловічий рід

НАЗВИ МОВ ТА ДІАЛЕКТІВ

авест. - авестійська мова
англ. - англійська мова
блр. - білоруська мова
болг. - болгарська мова
в.-луж. - верхньо-лужицький діалект лужицької мови
вірм. - вірменська мова
герм. - германські мови
гот. - готська мова
гр. - грецька мова
да. - давньоанглійська мова
двн. - давньоверхньонімецька мова
дінд. - давньоіндійська мова
дісл. - давньоісландська мова
дпівн. - давньопівнічна (= давньоісландська) мова
друс. - давньоруська мова
дс. - давньосаксонська мова
дфриз. - давньофризька мова
дцерксл. - давньо-церковнослов’янська мова
іє. - індоєвропейська прамова
ірл. - ірландська мова
ісл. - ісландська мова
кімр. - кімрська мова
лат. - латинська мова
лит. - литовська мова
лтш. - латишська мова
н.-луж. - нижньолужицький діалект лужицької мови
польськ. - польська мова
рнвн. - ранньонововерхньонімецька мова
рос. - російська мова
свн. - середньоверхньонімецька мова
скр. - санскрит
слвц. - словацька мова
словен. - словенська мова
ст.сл. - старослов’янська мова
схв. - сербохорватська мова
тох. - тохарські мови (А і В)
укр. - українська мова
хет. - хетська мова
церк.-слав. - церковнослов’янська мова
чеш. - чешська мова
шв. - шведська мова

ВСТУП

Словниковий склад мови як ядро національної свідомості, мірило духовності, інтелекту і світогляду народу привертав й продовжує привертати увагу науковців як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Особливе місце займають дослідження з проблем співвідношення значення, змісту й смислу у семантичному змісті мовленого слова, співвідношення змісту поняття та його обсягу, співвідношення смислових зв’язків слів у межах лексико-семантичної групи (ЛСГ), яка входить до складу лексичної системи тощо. Інтерес до проблем індивідуальної семантики слова у складі ЛСГ виявився у появі численних досліджень, у яких головна увага приділяється будові, ідентифікації, обсягу і складу ЛСГ, її лексико-семантичним зв’язкам і особливостям функціонування слова у мові та мовленні [55; 52; 48; 76; 144; 162-164; 167; 211; 121]. Лексичні одиниці з просторовим значенням розглядались у різних аспектах на матеріалі германських [66; 118; 157; 158; 207; 196; 198; 199; 166], слов’янських [112; 10; 177], романських [86] та ін. мов [1; 5; 54]. Вчені акцентуалізують увагу на морфологічному та синтаксичному аспекті вивчення лексичних одиниць [14], семантичному [165; 175; 7], функціонально-семантичному [137; 75; 11], лінгвокогнітивному [119; 214; 201; 15], етимологічному [96; 87; 88; 91; 29; 77], гносеологічному [170; 49], словотвірному [97; 6; 16], що обумовлено вибором предмета вивчення та домінуючою лінгвістичною парадигмою.
Переважно синхронний підхід у мовознавчих дослідженнях до вивчення слів з просторовим значенням, фрагментарний характер і фактично відсутність праць глибинної реконструкції мовного вираження простору і просторових відношень зумовлюють необхідність подальшого розгляду лексем з просторовим значенням з використанням новітніх методів [148], орієнтованих на реконструкцію форм і значення слів великої діахронічної глибини. Реконструкція прадавніх форм дозволяє підійти до первісного часу зародження словоформ та їх складових, розвитку і функціонування їх у німецькому мовному контексті.
Незважаючи на значну кількість досліджень, присвяченних вивченню проблеми позначень простору в різних мовах, у них майже не розглядаються словотвірний і семантичний аспекти на діахронічному зрізі мови як цілісної системи, що пояснюється, перш за все, складністю об’єкта спостереження. Все зазначене дозволяє вважати тему нашого дисертаційного дослідження як актуальну, що знаходиться у центрі сучасної проблематики робіт із семантики. Актуальність роботи полягає також у загальній спрямованості сучасної лінгвістики на вивчення розвитку мови як системи [144], на науково вивіренні дані про походження і функціонування лексичних одиниць у мові та мовленні [109], на взаємодію всіх рівнів мови [43], на уточнення характеру взаємодії між мовою та мисленням [154].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри німецької філології факультету романо-германської філології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова і є складовою частиною комплексної теми кафедри Одиниці мови, їх структура і розвиток (на матеріалі германських та слов’янських мов)” (протокол № 9 засідання вченої ради Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова від 5 травня 1997 року, номер державної реєстрації № 733).
Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей розвитку семантики слів з просторовим значенням, висвітлення їх функціонального навантаження у різні періоди розвитку німецької мови, розкриття механізмів новоутворень з просторовим значенням у сучасній німецькій мові та реконструкція їхніх давніх форм і значень.
Реалізація мети передбачає вирішення таких завдань:
1) проаналізувати семантику групи номінативних одиниць позначень простору: Raum ‘простір’, Mark ‘межа, кордон’, Mitte ‘середина, центр’, hier ‘тут’, da ‘там’, hin ‘туди’, her ‘сюди’, nah ‘близько’, fern ‘далеко’, ab ‘із, з, від’, an ‘біля, поряд, у, до, на’ у різні періоди розвитку німецької мови у царині мови та мовленні;
2) визначити частоту вживання і тенденції їхнього розвитку;
3) встановити характер взаємодії компонентів у морфологічній структурі сучасних німецьких слів з просторовим значенням;
4) здійснити реконструкцію денотативного значення і форм слів з просторовим значенням у німецькій мові на основі одержаних діахронічних ознак;
5) визначити первинну мотивацію досліджуваних позначень простору.
Об’єктом дослідження служать іменники Raum, Mark, Mitte; прислівники hier / da, hin / her, nah / fern та прийменники ab / an, які відбивають найбільш загальні категорії буття простір та просторові відношення у німецькій мові VIII-XX століть.
Предметом вивчення є особливості семантики й функціонування слів з просторовим значенням у давніх і сучасних пам’ятках, визначення механізмів новоутворень у сучасній німецькій мові.
Матеріалом дослідження служать давньо- (14 пам’яток), середньо- (15), ранньо- (7) і нововерхньонімецькі тексти (38), а також словникові статті, в яких розглядаються різні значення й форми ЛСГ слів з просторовим значенням у різні періоди існування німецької мови. Загальний обсяг текстів складає близько 900 000 лексичних одиниць (двн. період 300 000; свн. 300 000; рнвн. 150 000; нвн. 150 000). Достатність вибірки текстів визначалася за допомогою відомої у лінгвістиці формули [110, с.296].
Функціонально-семантичний аналіз слів з просторовим значенням проводився на матеріалі картотеки, сформованої авторкою на вибірці з електронних текстів двн. і свн. мови, текстів рнвн. і нвн. мови. Загальний обсяг вибірки становить 7500 речень: двн. 2000; свн. 2000; рнвн. 2000; нвн. 1500. Було відібрано найавторитетніші лексикографічні джерела: словники Р. Шютцейхеля, М. Лексера, К. Дудена, Ф. Клуге, Г. Пауля, Ю. Покорного, В.В. Скіта, Г. Варіга, Вебстера, Е. Агріколи, М.Д. Степанової, М.М. Маковського, В.А. Кочергіної, А.М. Малініна, М. Фасмера (загальна кількість словників 46. Див. список лексикографічних джерел с.193).
Методи дослідження. При аналізі мовного й мовленнєвого матеріалу використані порівняльно-історичний метод та метод лінгвістичної реконструкції, дистрибутивно-валентний аналіз. У рамках кожного із методів застосовувалися різні методики, підпорядковані розв’язанню дослідницького завдання. За допомогою порівняльно-історичного з використанням методики порівняння встановлено спорідненість лексичних форм позначень простору, систему відповідностей і відхилень від них на різних рівнях, визначено хронологічну локалізацію. Метод лінгвістичної реконструкції [148] дозволив реконструювати смислове наповнення прагерманських коренів, які, передбачається, знаходились в основі зародження перших найменувань простору. Кількісний аналіз проведено для підтвердження типовості і значущості досліджуваних слів, частоти вживання й продуктивності тієї чи іншої лексеми, її функціональних якостей і властивостей. Дистрибутивно-валентний аналіз дозволив виявити позиції і взаємодію мовних одиниць ЛСГ слів з просторовим значенням з іншими групами слів у реченнях, а також взаємодію денотативних і емотивних компонентів у значенні слова [53; 143; 185].
Новизна роботи визначається метою, поставленими лінгвістичними завданнями і результатами дослідження. Новим у роботі є:
1) одержання лексико-семантичних варіантів (ЛСВ) німецьких лексем з просторовим значенням на великому обсязі фактичного матеріалу;
2) визначення особливостей розвитку семантики основних позначень простору у різні періоди існування німецької мови та їхніх діахронічних ознак;
3) відтворення механізму новоутворень з просторовим значенням у сучасній німецькій мові;
4) одержання якісної і кількісної характеристики вживання слів з просторовим значенням у німецькій мові;
5) реконструкція праформ і первинних значень слів з просторовим значенням, щo включає їх первинну мотивацію у німецькій мові.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що детальний аналіз та визначення особливостей розвитку семантики слів з просторовим значенням у різні періоди розвитку німецької мови збагачує лексико-семантичні дослідження. Встановлення шляхів утворення новоутворень з просторовим значенням і розкриття їх механізмів сприятимуть подальшій розробці теоретичних засад вивчення словотвору. Визначення діахронічних ознак досліджуваних лексем, які були використанні при реконструкції прагерманських і індоєвропейських форм, наповнює новим змістом методи дослідження з компаративістики, поглиблює знання про етимологію слів, дозволяє підійти до вирішення наявних спірних питань природи словоформ.
Практичне значення дисертаційного дослідження вбачається у можливості використання його результатів, положень і висновків у

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Еволюція поняття простору зумовлена зміною свідомості та етапами розвитку мислення людини від синкретичного (цілісного, неподільного) у архаїчні часи до аналітичного і синтезного в сучасному світі. У процесі практичного й теоретичного пізнання дійсності людина закріплювала у мові уявлення, що виникали про світ, певними номінативними одиницями. Система позначень простору і просторових відношень національно-специфічна, оскільки залежить як від органів зору, властивостей нервової системи членів мовного колективу, його психічного, фізичного, емоційного стану, так і від реальних умов існування, практичних потреб людини, котрі є джерелом будь-якого виду людської діяльності. Відмінності в словесних асоціаціях і в граматичному устрої різних мов також не можуть не впливати на відображення простору в мові. В усіх наукових працях слово Raum ‘простір’ пов’язується з поняттям поле”, а вже від нього походить ім’я простір. У нашому розумінні, розвиток понять ішов у іншому напрямку, а саме: першопростір → Всесвіт, космос → житло → Земля (планета) → корчувати; розчищати землю під ріллю → поле → простір.
2. Дослідження мовних одиниць проводилось на діахронному зрізі як цілісній системі. У склад інвентарізованої ЛСГ увійшло одинадцять одиниць, об’єднаних концептами ПРОСТІР і ПРОСТОРОВІ ВІДНОШЕННЯ. На основі комплексу критеріїв функціонального, семантичного й когнітивного нами виокремлено: 1) лексеми, що позначають (узагальнений) простір Raum ‘простір’ і просторову структурацію поділ /обмеження: Mitte ‘середина, центр’, Mark ‘межа, кордон’; 2) лексеми, що позначають просторову локалізацію: nah ‘близько’, fern ‘далеко’, da ‘там’, hier ‘тут’; 3) лексеми, що позначають просторову орієнтацію: hin ‘туди’, her ‘сюди’ і 4) слова / прийменники ab ‘із, з, від’, an ‘у, на, біля, коло’, котрі у складі аналітичних конструкцій позначають рух, місцезнаходження / місцепризначення у просторі.
3. Позначення простору виникли на основі усвідомлення людиною вихідного протиставлення понять ‘свій / чужий, інший (світ)’. Розрізнення свого і чужого, іншого оточення (простору), обжитої землі поступово інтенсифікувало зародження у мові понять локалізація”, орієнтація”, структурація” та локативні відношення” у межах ‘свого / чужого, іншого’. Це підтверджують лінгвістичний німецький матеріал, а також результати досліджень у суміжних мовознавству областях як археологія, антропологія, етнографія, історія суспільства. Хронологія зародження позначень простору і просторових відношень відображена в кількісних показниках відповідних лексем у двн. період. Пор.: da 0,21%, hie 0,13%, nâhо 0,085%, fér 0,054%, mittĭ 0,04%, hina 0,032%, an(a) 0,025%, hera 0,024%, enti 0,018%, marca 0,012%, *rūma 0,008%, wîte 0,007%, ab(a) 0,006%, langhe 0,004%, preita 0,004%, engî 0,003%, tiufe 0,003%, abcrunt 0,003%. Архаїчна людина проявляла зацікавленність до ‘чужого, іншого’ простору, оцінювала його сутність, прагнула пізнати нове у ‘чужому світі’, протиставляючи ‘своєму’, однак до активних дій міграції на велику відстань, переміщення у інші кліматичні зони, мандрів зважувалась обережно (пор.: частоту поширеності лексем у двн. текстах: da зі значенням ‘там’; ‘туди’; ‘тут’; ‘де’; ‘куди’ 0,21% і слова ab ‘від’; ‘з’; ‘із’ 0,006%).
4. Зародження лексем з просторовим значенням відноситься до того часу, коли розпався прагерманський етнос і відповідно мова, коли численні племена перейшли до землеробства. Аналіз словоформ з позицій зародження і розвитку їх складових, зокрема форми і семантики, показав, що у їх структурі знаходиться редуплікований давній корінь іє. *kwa ‘всесвіт, світ (видимий)’. Очевидно, що зародження просторової локалізації з кореневим значенням ‘тут’ / ‘там’, ‘далеко’ у формі *kwara виступає як протиставлення до понять туди”, приєднання”, засвідченому в корені *kwana. Наявність у корені *kwarama семи ‘необмежений земляний простір’ свідчить про належність пгерм. *rūma до семантичного гнізда ‘простір’. Переселення племен з високогір’я і заняття землеробством на ділянках, розчищених від лісу та зарослів, засвідчено у словоформі mittĭ ‘середина, центр’ з коренем *madakwana / *matakwana; обмеженість земельних володінь (по материнській лінії), обжитої землі співвідносимо із коренем *marakwa ‘межа, кордон’. Розщеплення первісного поняття кореня іє. *marakwa ‘межа, кордон’ приводить, очевидно, до появи лексеми nâho ‘близько’, що містить, як свідчить проведений аналіз словоформи у двн. текстах, семи ‘сусід, сусідній’, ‘поблизу, поряд’, ‘край’, ‘ближній’. Словоформа ‘сюди’ походить від кореня *kwatara / *kwadara зі значенням ‘всесвіт триєдиний’, редуплікований варіант якого *kwara ‘чоловік’ привів з часом до герм. *hera ‘сюди’. У словоформі ab(a) представлена редуплікація давнього кореня іє. *kwa- ‘відділення’.
У структурі германських слів Raum ‘простір’, Mark ‘межа, кордон’, fern ‘далеко’, hier ‘тут’, da ‘там’, her ‘сюди’ можна виділити склад *-ra-, який логічно пов’язується своїм змістом зі значеннями ‘земля, прикордонна земля, межа’, ‘верх, початок, високий, всесвіт, далеко’, ‘дитина, чоловік’ і служить для позначення найменувань чоловічого роду. Кінцеве *-na словоформи Mitte ‘середина, центр’, hin ‘туди’, an ‘у, на, біля, коло’ за своїм походженням має значення ‘один із’ і маркує імена жіночого роду.
5. ЛСВ німецьких лексем (див. дані таблиць Е.1 Е.11 Додаток Е) засвідчують фонетичні особливості характерні для даного періоду. Так, зміна висхідно-нисхідного руху артикуляційної напруги у двн. словоформах rúm, rūm, rūmo, roum, -hruoma, hrom зумовлює зникнення початкового щілинного глухого” h- перед сонорним -r та флексій -o, -a. Перерозподіл артикуляційної енергії у межах складу сприяє появі фонематично самостійних голосних -ú-, -ū-, -u- і дифтонгів -ou- / -uo-. У рнвн. в результаті ранньоверхньонімецької дифтонгізації довгий голосний у rūm перейшов у дифтонг -au- / -eu- і утворив форму raum- / reum-, яка у вигляді Raum представлена у сучасній німецькій мові. Розвиток семантики *rūma у німецькій мові можна уявити у вигляді: ‘необмежений (повітряний) простір’ → ‘земля’ → ‘корчувати; розчищати землю під ріллю’ → ‘необмежений / обмежений земляний простір’ → ‘простір’. Семантика лексеми Raum у перебігу розвитку німецької мови розширилася і досягла свого апогею” у рнвн. зі збільшенням частоти реалізації у текстах відповідно. (Пор.: двн. 0,008%; свн. 0,003%; рнвн. 0,013%; нвн. 0,004%). Слід відзначити перемінний зигзагоподібний” характер частоти вживання словоформи Raum у текстах, що є результатом подальшого розвитку соціальних, виробничих, суспільних та інших відносин у мовному колективі. Наявність епох матріархату і патріархату привела до зародження родослівних ліній материнської (*kwana) / батьківської (*kwara), що послугувало також зародженню граматичних формант роду відповідно *-na / *-ra і їхньої спільної форми *kwa-. Структуру інновацій, що містять словотвірний двн. суфікс -âna / -ana, можна поділити на: 1) радіальну (ostân ‘на схід’, uuestân ‘на захід’); 2) ланцюжкову (ferrâna ‘здаля’, rūmana ‘вдалечині’) і 3) радіально-ланцюжкову (змішану) (innan ‘всередині’, undenân ‘знизу’, obinan ‘нагору’, thanan ‘звідти’). Допускаємо, що виявлені нами моделі словотворення відображають ПРОСТІР і ПРОСТОРОВІ ВІДНОШЕННЯ первісного кочового мисливця збирача, осілого землероба і землероба-(е)мігранта. Перетин семантичних полів простору і часу дає змогу припустити синкретизм цих найменувань у далекому минулому. Пор.: слово dægrumмало значення ‘день / ніч’, ‘доба’; dagahruoma ‘світання’. Лексеми зустрічаються лише в текстах, у словниках на них посилання не має. У семантиці зазначених композитів представлено логічні протиставлення ‘ціле / частина’, ‘світлий / темний’, ‘жінка / чоловік’. Представлені реалізації словоформи Mark у свн., рнвн і нвн. текстах (двн.: marha, marca, marcha, marchia, marcun 0,012%; свн.: marke, marc, march 0,002%; рнвн.: Marck, Merckte, die Merckte 0,004%; нвн.: Mark 0,001%) є результатом розвитку мови. Послаблення артикуляційної напруги в ауслауті привело до редукції двн. звуків -a, -ia і відповідно до зміщення морфемних стиків. Суфіксальні приголосні -rk, -rc, -rch перейшли до кореня і змінили його структуру. Розвиток семантики Mark ‘межа, кордон’ представляє аналіз і синтез у розумовій діяльності людини: ‘весь всесвіт темний’ → ‘світло відділилося від темряви’ → ‘межа, кордон’. Понятійна і предметна співвіднесеність лексеми Mark ‘межа, кордон’ в результаті різних змін в історії німецького народу протягом ХІІІст. змінилася. Запозичене із польської graniza, graenizen, greniz ‘розділова лінія’ позначало первісно межу території держави, земельного наділу. Активне використання лексеми Grenze у рнвн. мові пов’язане із мовною діяльністю М.Лютера. Пор.: частота поширеності слова Grenze у рнвн. текстах складає 0,03%, лексеми Mark 0,004% відповідно. Смислове наповнення Mark у перебігу розвитку німецької мови в цілому окреслюється трьома напрямками: 1) (узагальнені) межі, кордони просторів землі; 2) межі адміністративно-територіальних одиниць; 3) межі населених пунктів, місцевості (околиця, узлісся). Доля словоформи mittĭ ‘середина, центр’ своїми значеннями тісно пов’язана з долею предметів”: першопростором; землею (узагальнено); місцем зборів богів; морем; світом (людством); часом. Історичні звукові зміни у середині слова -tt- / -dd- / -ð- (пор.: двн. midde, mittĭ, mitte, mittimen, mittel, mittilôdi, mittan, mitten, mittêm, middilgardh, mittilagart, mittiligart, mittingart, mitt, miðri, mið, Miðgerðsormr, miðju; свн. mitte, mittel, mitter, enmitten; рнвн. mitte, mitten, Mitten, mittels, mitlern; нвн. Midd, Mitte, mitten, midden, mittelste) є типовими для мов і викликані подібністю акустичних спектрів зімкнених приголосних t, d, ð. Двн. морфеми -e, -ĭ, -i, -el, -ilôdi, -an, -en, -il, -in-, -r(i), -ju являють собою словотвірні іменні суфікси; морфема -êmє словозмінною морфемою давального відмінка мн. ж.р. Розвиток семантики лексеми Mitte ‘середина, центр’ йшов у напрямку: ‘просторий [світ людини] ділиться на частини’ → ‘межа’ → ‘середина, центр’. Частота поширеності словоформи у німецьких текстах складає: двн. 0,04%; свн. 0,009%; рнвн. 0,019%; нвн. 0,025% і засвідчує в цілому розширення семантики слова Mitte у ході розвитку мови. Частота функціонування лексем простір, межа, кордон у двн. текстах дозволяє передбачити хронологічно пізніше їх утворення у мові германського етносу.
6. Фонетичні зміни лексем, що позначають просторову локалізацію: nâho ‘близько’ (пор.: двн. форми у текстах nâho, nan, nah, nahi, nâh, nahiston, nâhor, nahlicho, nahita, nahlichota, nalichota, nahenti, genáhen; свн. nâhe, nahe, nâch, na, nâ, nah, nach, neher, naher, nahen, genahete, hehsten, nahent, næhet, nahest, nâhen, nehen; рнвн. nahe, nehe, nach, (sich) nahen, Nachbar, Nachkomen, Neheste, nehesten, Nehefreunde; нвн. nahe, na, nah, näher, sich nähern, sich nahen, nach, nächst, Nachbar, Nähe); hier ‘тут’ (пор.: двн. форми у текстах hie, hier, hēr, hear, hia(r), hiare, heer; свн. hier, hie; рнвн. hie, hieher, hie her; нвн. hier, hie); da ‘там’ (пор.: двн. форми у текстах dā, thār, thāra, thare, dăr, dāra, dāre, daar, dhār(e), diere, tăr, t(h)er; свн. dâr, dâ, dô, dar, da, do; рнвн. da, dar; нвн. da, do, dar, door, dort) є також результатом фонетичного послаблення ненаголошеного складу, що викликало відповідно редукцію (зникнення ненаголошених голосних) складів. Результатом асоціативної подібності пояснюється перехід *kw > *p у давньому корені *per- / *per∂ (від *kwer- / *kwere), із якого модифікувалася словоформа fér ‘далеко’. У двн. текстах зустрілися форми fér, ferro, uerro, verro, verrana, férrenân, verranân, férrost, у свн. текстах věrre, verre, verrer, verrest, ferre. Матеріал рнвн. періоду розвитку мови репрезентує форми fern, ferne, (von) ferns, ferner, а нвн. fern, feern, Ferne, entfernt, ferner.
Розвиток семантики лексеми nâho ‘близько’ йшов у напрямку: ‘всесвіт не цілісний’ → ‘безодня, зіяння’ → ‘край, кінець’ → ‘використовувати (можливості різних енергій першопростору)’ → ‘нищити / з’єднувати’ → ‘близький, близько’. У цілому аналіз давнього і сучасного матеріалу німецької мови показав поступове звуження семантики nâho ‘близько’ зі зменшенням частоти реалізації у текстах: двн. 0,085%; свн. 0,115%; рнвн. 0,085%, нвн. 0,063%. Звуження семантики слова nâho зумовлене, з одного боку, узагальненням його значень, з іншого, чіткішою диференціацією значень.
Розвиток семантики словоформи fér ‘далеко’ можна уявити в такому вигляді: ‘всесвіт народжується’ → ‘Всесвіт’ → ‘верх, початок, високий’ → ‘далекий, далеко’. Лексема демонструє розширення семантики і перемінну частоту вживання у текстах: двн. 0,054%; свн. 0,015%; рнвн. 0,025%; нвн. 0,007%, котра пов’язана з використанням синоніма weit і його компаративного ступеня weiter та зміною валентнісних показників виступає як префіксоїд для інновацій у технічній сфері з ХVII ст. Розширення семантики слів просторової локалізації зумовлене загальним законом мови до економії мовленнєвих засобів вираження для позначення нових уявлень і понять людини про місце речей у просторі, що виникають у зв’язку з еволюцією її культурно-історичного розвитку.
Розвиток семантики слова hier ‘тут’ передбачається у напрямку: ‘дитина’ → ‘чоловік / жінка’ → ‘син’ → ‘він’ → ‘той’ → ‘тут, сюди, ось’. Частота поширення лексеми hier у текстах у діахронії складає: двн. 0,128%; свн. 0,074%; рнвн. 0,033%; нвн. 0,075%. Аналіз слова hier свідчить про досить активне розширення сфери його вжитку і появу нових значень.
Давня семантика словоформи da пройшла розвиток: ‘всесвіт народжується’ → ‘там; тут; ось’. Протягом двн., свн. і рнвн. періоду існування німецької мови семантика лексеми da тяжіє до розширення зі збільшенням частоти реалізації у текстах: двн. 0,213%; свн. 0,268%; рнвн. 0,575%. Зменшення частоти вживання слова da у нвн. текстах (0,217%) майже до рівня частоти функціонування лексеми у двн. текстах пояснюється появою синоніма dort та його проактивністю у мовленні.
7. Лексеми hin ‘туди’ / her ‘сюди’, що позначають просторову орієнтацію, характеризуються поступовим набуванням здібності до функціональної переорієнтації вживаються здебільшого як придієслівний префікс, що свідчить про семантичну гнучкість їхнього позначення. Розвиток семантики слова hin ‘туди’ можна представити у напрямку: ‘всесвіт не цілісний’ → ‘рука’, ‘частина’, ‘один’, ‘жінка’ → ‘цей родич (по материнській лінії)’ → ‘туди; геть; удалину’. У цілому розглянуте позначення орієнтації (hin) показує розширення семантики зі збільшенням частоти реалізації у текстах: двн. 0,032%; свн. 0,053%; рнвн. 0,143%; нвн. 0,198%.
Розвиток лексеми her ‘сюди’ виглядає як семантичний ланцюг перетворень: ‘першопростори’ → ‘всесвіт триєдиний’ → ‘людина / чоловік’ → ‘сюди’. Спостереження показало розширення семантики her ‘сюди’ із суттєвим збільшенням частоти реалізації у текстах у перебігу розвитку німецької мови: двн. 0,024%; свн. 0,031%; рнвн. 0,117%; нвн. 0,133%.
8. Слова ab / an виявили свої семантичні особливості у складі аналітичних конструкцій. Своїм походженням прийменники ab / an завдячують придієслівним прислівникам місця aba ‘із, з, від геть; удалину’, ana ‘у, до’, котрі конкретизували і доповнювали просторове значення дієслова-присудка. Тісно прилягаючи до дієслова, прислівники aba / ana ставали префіксами, у поєднанні з іменниками (д.в.; зн.в.) перетворювалися у прийменники, перебираючи на себе точніше вираження тих відношень, на які відмінкова форма вказувала у найбільш загальному вигляді. Завдяки використанню прийменників носії мови змогли виразити більш складні логічні зв’язки і відношення між предметами і явищами реальної дійсності, диференціювати спеціалізовані локальні відношення. Основні значення двн. aba у складі конструкцій містять два типи просторових відношень: 1) джерело локалізації ‘із’ та ‘у’, звідки або де починається рух / дія і 2) просторові межі від вихідної точки / межі руху / дії ‘від’. Розвиток семантики слова aba йшов у напрямку: ‘відділення; відпадання; відмежування’ → ‘від, із, з, у’. Мовні факти засвідчують використання слова aba у двох функціях: як прийменника (двн.) та префікса (свн., рнвн., нвн.). Частота реалізації прийменника ab у двн. текстах складає 0,006%, частота поширеності префікса ab у свн. складає 0,005%, рнвн. 0,025%, нвн. 0,042%.
Основні просторові значення, які виражав прийменник ana у складі конструкцій, зводяться до двох типів відношень: 1) позначення напрямку у найбільш загальному вигляді ‘у’, ‘на’ і 2) позначення місцезнаходження у просторі ‘біля, коло’. Розвиток семантики слова ana можна представити у напрямку: ‘приєднання’ → ‘у’, ‘на’, ‘біля, коло, до’. Загальна частота поширеності слова ana у текстах як прийменника і придієслівного елемента / префікса складає: двн. 0,025%; свн. 0,094%; рнвн. 0,26%; нвн. 0,23%.
9. Аналіз фактичного матеріалу німецької мови показав, що досліджуванні одиниці набували нових значень у кожному періоді розвитку німецької мови. Розширення семантики розглянутих позначень простору не завжди супроводжується збільшенням частоти реалізації відповідних лексем у текстах, що пояснюється переміщенням у системі семантичних відношень, які відбуваються у процесі розвитку мови. Між полісемією слова і його функціонуванням у мові існує прямокореляційний зв’язок.
10. Аналіз словникового матеріалу показав, що у формуванні й осмисленні багатоморфемних новоутворень з просторовим значенням простежуються два основних напрями: 1) новизна обумовлена прирощенням значення в номінативних одиницях, наприклад, auswärts2 ‘поза будинком’; ‘поза містом’; ‘в чужих краях’; Inland ‘своя країна’; Katzesprung ‘поряд; досить близько’; mannshoch ‘висотою у зріст людини’; mittendrin ‘у самій середині’; Niemandsland ‘простір між окопами’; zurückfinden ‘знайти дорогу назад’ тощо і 2) новизна обумовлена розосередженням змісту номінативної одиниці, наприклад, abgrundtief ‘бездонний’; allernächst ‘близький’; drauflos ‘вперед’; streckenweise ‘місцями’ тощо. Прирощення значення в словах здійснюється завдяки трансформації означеного й означуваного. Розосередження змісту відбувається шляхом інтеграції означеного й означуваного. Механізми новоутворень з просторовим значенням у сучасній німецькій мові базуються на низці лінгвокогнітивних процесів, операцій і процедур. Основними лінгвокогнітивними процесами є процеси категорізації і концептуалізації, завдяки яким творяться, розгортаються і трансформуються архетипні, прототипні та ідіотипні образи-схеми. Ці лінгвокогнітивні процеси зумовлені конвергентним (односпрямованим) та дивергентним (урізнобіч) типами мислення людини і пов’язані головним чином з лінгвокогнітивними операціями аналогового мапування ознак і властивостей сутностей царини джерела на онтологічно споріднені сутності царини мети. Лінгвокогнітивними процедурами, які забезпечують формування новоутворень з просторовим значенням, є узагальнення ознак, що містяться в смисловій структурі одиниць, наприклад, Abgrund ‘прірва’, ‘безодня’; beengen ‘обмежувати, утискувати’; розширення, наприклад, Luftraum ‘повітряний простір’; Randgebiet ‘прикордонна область’; комбінація, наприклад, abgrundtief ‘бездонний’; angrenzend ‘суміжний, сусідній’; компресія, наприклад, bergab ‘з гори’; bergauf ‘на гору’, ‘в гору’; перетинання, наприклад, schnurrgerade ‘прямо, навпростець’; зштовхування, наприклад, Südwest ‘південний захід’.
У морфологічній структурі сучасних німецьких слів з просторовим значенням виявлено три моделі словотворення: просту (однокоренева) Raum; breit; lang; hoch (5,2%); складну (комбінація із двох коренів / чи кореня та афіксів) Abgrund, Größe, Heimkehr (63,4%) і ускладнену (комбінація із трьох коренів / чи двох коренів + словоформних і словотвірних афіксів) linksseitig, Niemandsland, nirgendwoher. Складна і ускладнена моделі в свою чергу розґалужуються на п’ятнадцять різновидів залежно від комбінації їхніх складників. Ускладнена модель має ланцюговий характер зчеплення афіксальних морфем та доцентрове, радіальне розгортання денотативного первісного значення.
11. Одержані результати не вичерпують проблематику даного дисертаційного дослідження. Перспективним представляється вивчення особливостей вербалізації просторовості в різних дискурсах типу академічного, рекламного, економічного, юридичного, медичного, побутового. Науковий інтерес до реконструкції денотативної співвіднесеності слів відкриває широкі можливості для подальшого дослідження проблем первісної номінації складних, ускладнених слів, словосполучень, ідіом, фразеологізмів і т. ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаев В.И. Язык и мышление. М. Л., 1948. Т.2. 134с.
2. Адмони В.Г. Исторический синтаксис немецкого языка. М.: Гос. изд-во Высш. шк.”, 1963. 335с.
3. Алексеев В.П. К происхождению бинарных оппозиций в связи с возникновением отдельных мотивов первобытного искусства // Первобытное искусство. Новосибирск, 1976. С.40-46.
4. Андреев И.Л. Связь пространственно-временных представлений с генезисом собственности и власти // Вопр. философии. 1999. №4. С.54-77.
5. Андрєєв М.Д. Типологія ранньоіндоєвропейської прамови // Мовознавство. 1978. №6. С.30-39.
6. Андреев Н.Д. Раннеиндоевропейский праязык. Л.: Наука, 1986. 286с.
7. Апресян Ю.Д. Семантический анализ лексики со значением пространственной ориентации // Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2-х томах. 2-е изд. испр. и доп. М.: Школа "Языки рус. культуры", изд. фирма "Восточная лит." РАН, 1995. Т.1. С.8-119.
8. Апресян Ю.Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира // Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2-х томах. 2-е изд. испр. и доп. М.: Школа "Языки рус. культуры", изд. фирма "Восточная лит." РАН, 1995. Т.2. С.629-650.
9. Аринштейн А.Г. Развитие и ареальное распределение слово-образовательных моделей древнегерманских существительных со значением качества, свойства: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1988. 25с.
10. Арутюнова Н.Д. Наивные размышления о наивной картине языка // Язык о языке. М.: Яз. рус. культуры, 2000. С.7-19.
11. Архелюк В.В. Прикметники розміру в сучасній англійській мові: Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. ун-т. К., 1999. 20с.
12. Асов А.И. Славянские боги и рождение Руси. М.: Вече, 1999. 544с.
13. Ахундов М.Д. Концепция пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. М., 1982. 222с.
14. Безпояско О.К. Відтворення простору відмінковою системою української мови // Українське мовознавство. Респ. міжвуз. наук. зб. К., 1990. Вип.17. С.70-77.
15. Бєлєхова Л.І. Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект: Дис. д-ра філол. наук: 10.02.04. К., 2002. 476с.
16. Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование. М., 1955. 260с.
17. Бенвенист Э. К анализу падежных функций: латинский генетив // Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с франц. М.: Прогресс. 1974. С.156-164.
18. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. М.: Просвещение, 1979. 416с.
19. Бистрова Л.В. Вивчення синтагматичних зв’язків слів за допомогою статистичних методів // Мовознавство. 1978. №4. С.44-48.
20. Білинський М. Щільність та зв’язність синоніміки англійського дієслова // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Зб. наук. пр.: Герм. філол. Вип. 155. Чернівці: Рута, 2003. С.20-31.
21. Болдырев Н.Н. Значение и смысл с когнитивной точки зрения и проблема многозначности // Когнитивная семантика: Мат-лы второй междунар. шк. семинара. Тамбов: Изд-во ТГУ, 2000. Ч.1. С.11-17.
22. Бондар О.І. Відображення в лексиці української мови уявлень стародавніх слов’ян про час // Українська мова і література в школі. 1992. №2. С.36-40.
23. Бонк Н.А., Котий Г.А., Лукьянова Н.А. Учебник английского язка. М.: Высш. шк., 1982. Ч.1. 637с.
24. Бородай Ю.М. Воображение и теория познания. М.: Наука, 1966. 196с.
25. Бухтій М.В. Культуроносна функція рідної мови та її реалізація засобами словотворення // Південний архів (Філол. науки). Зб. наук. пр. Херсон: OLDI, 2000. Вип. 10-11. С.49-55.
26. Вендина Т.И. Словообразование как источник реконструкции языкового сознания // Вопр. языкознания. 2002. №4. С.42-72.
27. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.: Высш. шк., 1972. 614с.
28. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1980. 228с.
29. Воронин С.В., Иванова М.К. Инварианты и варианты в этимологическом гнезде (на материале английских эмосемизмов) // Вопросы структуры английского языка в синхронии и диахронии. Константность и вариативность языковых единиц. Межвуз. сб. / Отв. ред. Л.П. Чахоян. Л., 1989. Вып. 6. С.82-87.
30. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собрание сочинений: В 6-ти томах. Проблемы общей психологии. М.: Педагогика, 1982. Т.2. 504с.
31. Гаврилова Т. До питання про історичні зміни в морфемній структурі слова // Наукові записки (Кіровоградського держ. пед. ун-ту ім. В.Винниченка). Вип. 31. Серія: Філол. науки (Мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. С.5-7.
32. Гавриш Н.Г. Структура складу і особливості його розвитку в англійській мові (діахронічне дослідження): Автореф. дис. канд. філол. наук.: 10.02.04 / Одеськ. держ. ун-т. Одеса, 1994. 20с.
33. Гамкрелидзе Т.В., Иванов Вяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры: Ч.1,2. Тбилиси: Изд-во Тбилис. ун-та, 1984. Ч.1. 428с.; Ч.2. 440с.
34. Гуревич А.Я. Категория средневековой культуры. М.: Ис-во, 1972. 319с.
35. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолствующего большинства. М.: Ис-во, 1990. 396с.
36. Гуревич А.Я. Проблемы средневековой культуры // Ученые записки Моск. культуролог. лицея. №1310. Сер.: теория, история и филос. культуры. Вып.3: Проблемы эпохи средневековья. Изд-во Моск. культуролог. лицея. 1998. №.1-2. С.49-97.
37. Гусева Н.Р. Индия: тысячелетия и современность. М.: Изд-во "Наука", 1971. 143с.
38. Гухман М.М. Морфологическая структура слова в древних германских языках // Сравнительная грамматика германских языков. М.: изд-во АН СССР. 1963. Т.3. С.7-38.
39. Дейвіс Н. Європа. Історія. К.: Вид-во Основи”, 2000. 1463с.
40. Димирова О.П. Коренева структура слова і особливості її розвитку в німецькій мові: Автореф. дис. ...канд. філол. наук.: 10.02.04 / Одеськ. держ. ун-т. Одеса, 1996. 18с.
41. Дорошенко С. І., Дудин П.С. Вступ до мовознавства. К.: Вища шк., 1974. 295с.
42. Евсюков Е.Е. Мифы о мироздании. Вселенная в религиозно-мифологических представлениях. М.: Политиздат, 1986. 112с.
43. Ермолаева Л.С. Очерки по сопоставительной грамматике германских языков. М.: Высш. шк., 1987. 128с.