Лепа Вілена Вікторівна. Управління соціальним ризиком (на прикладі Донецької області)

brief description

Лепа Вілена Вікторівна. Управління соціальним ризиком (на прикладі Донецької області): Дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / НАН України ; Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 2002. - 202арк. - Бібліогр.: арк. 150-162.

Лепа В.В. Управління соціальним ризиком (на прикладі Донецької області). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню і розробці методів управління соціальним ризиком у регіоні. У роботі зроблений аналіз підходів до визначення сутності і ролі соціального ризику в сучасному суспільстві, на підставі якого запропоновано визначення і класифікація соціальних ризиків. Розроблено методи кількісної оцінки рівня соціального ризику.
Розроблено метод моделювання соціальної мобільності населення регіону на основі застосування теорії марківських процесів, як спосіб прогнозування соціального розвитку регіону, а також метод кількісної оцінки наслідків соціального ризику у виді визначення витрат життєвого потенціалу з соціально обумовлених причин. Проведена комплексна оцінка витрат на компенсацію реалізованого соціального ризику на рівні регіону. Запропоновано шляхи удосконалювання механізму перерозподілу бюджетних коштів регіону на основі прогнозування рівня соціального ризику по адміністративно-територіальних одиницях.

Дисертаційні дослідження дозволили зробити такі висновки:
1. Створення в Україні соціально-орієнтованої економічної системи відбувається в умовах ускладнення соціального становища населення. Для зниження негативних наслідків реформування необхідне дослідження теоретичних основ управління соціальним ризиком. Ретроспективний аналіз основних підходів до визначення поняття «ризик» і «соціальний ризик» в Україні і за рубежем дозволив визначити сутність і роль соціального ризику в сучасному суспільстві. Систематизовано підходи до трактування сутності поняття «соціальний ризик», на основі яких введене удосконалене визначення даного терміна. На основі проведеного теоретичного дослідження запропонована класифікація соціальних ризиків і факторів соціального ризику. У результаті вивчення діючої системи управління соціальним ризиком на різних рівнях, а також його змісту в регіоні, виділені основні недоліки і напрямки удосконалення методів управління соціальним ризиком на рівні регіону.
2. Для з'ясування фактичного рівня соціального ризику і виділення найбільш «ризикогенних» районів проведене комплексне дослідження соціально-економічних показників розвитку регіону в адміністративно-територіальному розрізі. Для кількісної ідентифікації загального рівня соціального ризику в дисертації розроблений інтегральний показник рівня соціального ризику, що враховує різні аспекти соціального ризику. У зв'язку з нерівнозначним впливом різних факторів ризику на його рівень була розрахована оцінка питомого рівня впливу факторів соціального ризику на основі методу аналізу ієрархічних структур. Виділення якісно однорідних груп територій дозволяє розробляти диференційовані програми по управлінню соціальним розвитком території та зм'якшення наслідків соціальних ризиків.
3. У рамках дисертаційного дослідження розроблений метод моделювання соціальної мобільності населення регіону на основі застосування теорії марківських процесів. Застосування запропонованого методу на практиці дозволить удосконалити процес довгострокового планування заходів щодо управління соціальним ризиком та реалізації активної соціальної політики у регіоні. Наведені в роботі результати моделювання соціальної мобільності дозволяють розробляти обґрунтовані напрямки управління соціальними ризиками. Наприклад, тільки для збереження сформованої інтенсивності та спрямованості соціальних процесів необхідно розробити відповідні заходи управління, спрямовані, з одного боку, на підвищення частки осіб, що знаходяться у стані «соціальне благополуччя», а з іншого на управління наслідками соціальних ризиків.
4. У дисертації розглянуті основні методи якісної та кількісної оцінки, а також аналізу соціального ризику. Як один із методів оцінки соціального ризику в натуральному вираженні запропонована розроблена оцінка втрати життєвого потенціалу населення. За допомогою даного методу в роботі розрахований рівень життєвого потенціалу населення Донецької області в 1998-1999 рр. з урахуванням усіх причин смертності та скоректований на умовні ймовірності смертності, обумовленої соціальними факторами, тобто рівень втрати життєвого потенціалу внаслідок реалізованих соціальних ризиків, що дозволить розробити діючу соціальну політику, спрямовану на зниження втрат життєвого потенціалу.
5. У дослідженні розглянуті основні напрямки управління соціальним ризиком у регіоні на основі його диверсифікації. Однією зі складових реформи соціальної політики є реформування системи надання основних соціальних благ, що стосується перерозподілу відповідальності за наслідки соціального ризику з використанням різних методів (страхування, самострахування, самофінансування). У дисертації розглянуті основні методи управління наслідками соціального ризику в регіоні. Теоретично обгрунтовані джерела покриття витрат, пов'язаних із реалізацією соціального ризику в регіоні, та їх співвідношення, що дозволить визначити фінансове навантаження на різні суб'єкти економічних відносин у процесі реформування системи соціального захисту населення.
6. Проведені розрахунки повних витрат регіону, необхідних для покриття і компенсації наслідків реалізації соціального ризику, дозволяють визначити рівень дефіциту бюджетних коштів у соціальній сфері. Для підвищення ефективності використання бюджету регіону в роботі запропонована методика розподілу бюджетних коштів регіону, призначених на соціальні програми, між адміністративно-територіальними одиницями області з урахуванням інтегрального показника рівня соціального ризику. Контрольний розрахунковий приклад з розподілу суми субвенцій державного бюджету України на соціальні програми між містами і районами Донецької області відповідно до запропонованої методики показав ефективність її застосування на практиці. Пропонована методика перерозподілу коштів, виділених на соціальні потреби регіону, з урахуванням інтегрального показника рівня соціального ризику дозволить підвищити ефективність коштів і водночас знизити рівень соціального ризику в окремих містах і районах області.