ЛЕЩЕНКО РОМАН МИКОЛАЙОВИЧ. ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОФШОРНИХ МЕХАНІЗМІВ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЛЕЩЕНКО РОМАН МИКОЛАЙОВИЧ
УДК: 347.73:336.227.5
ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОФШОРНИХ МЕХАНІЗМІВ
Спеціальність: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
КИЇВ-2015 
ОЕСР ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Організація економічного співробітництва та розвитку
FATF (ФАТФ) Г рупа з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей
ВЕЗ Вільна економічна зона
ТНК Транснаціональна компанія
СЕЦ «Крим» Спеціальний економічний центр «Крим»
ЄС Європейський Союз
ООН Організація Об’єднаних Націй
МС Митний союз
МВФ Міжнародний валютний фонд
СБ Світовий банк
РФС Рада з фінансової стабільності
G-7 Країни «Великої сімки»
ІТІО Міжнародна організація з оподаткування та інвестицій
SWIFT Міжнародна міжбанківська організація з валютних і фінансових розрахунків телекс
IBC International Business Company
ICIJ Міжнародний консорціум розслідувальної журналістики

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОФШОРНИХ МЕХАНІЗМІВ 14
1.1. Офшорні юрисдикції: історія виникнення, поняття та
класифікація 14
1.2. Офшорні компанії: поняття, організаційно-правові форми,
спеціалізація 34
Висновки до розділу 1 53
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОФШОРНИХ КОМПАНІЙ 57
2.1. Фінансово-правовий статус офшорних компаній 57
2.2. Функціонування діяльності офшорних компаній 83
Висновки до розділу 2 113
РОЗДІЛ 3. ФІНАСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОФШОРНИХ МЕХАНІЗМІВ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА
ПЕРСПЕКТИВИ 119
3.1. Шляхи вдосконалення фінансово-правового регулювання суспільних
відносин щодо офшорних механізмів в Україні 119
3.2. Тенденції та перспективи міжнародно-правового регулювання офшорних
механізмів 146
Висновки до розділу 3 173
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182
ДОДАТКИ 198
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Прийняття Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року ознаменувало новий етап розвитку науки фінансового права і породило значний науковий інтерес до питань оподаткування. Такий інтерес обумовлений як активним проведенням податкової реформи, так і складністю й практичною значущістю для економіки країни наявності якісного податкового законодавства та успішного розв’язання проблем в його змісті. Крім того, нині відсутні комплексні дослідження проблем фінансово-правового регулювання офшорних механізмів в Україні з урахуванням чинного Податкового кодексу України, міжнародного законодавства та нового праворозуміння даного явища країнами «Великої двадцятки».
У ряді існуючих робіт як наукового, так і практичного характеру висвітлені лише окремі аспекти правового регулювання офшорних механізмів. У той же час необхідно вивчати й удосконалювати систему офшорних механізмів із урахуванням національних інтересів та міжнародно-правових вимог. Помилки в застосуванні норм права, багато спірних питань, пов’язаних із оподаткуванням, свідчать про складність і казуїстичність законодавства, що регулює офшорні механізми. Незбалансоване правове регулювання офшорних інститутів сприяє колосальному виведенню капіталів із України, ухиленню від сплати податків, що, в свою чергу, веде до значних втрат доходів бюджетів та інших негативних наслідків для розвитку української економіки.
Формування чіткої правової позиції України з приводу фінансово- правового регулювання офшорних механізмів повинно позитивно позначитися не тільки на припливі іноземних інвестицій, а й на бюджетних надходженнях. Удосконалення фінансового законодавства та забезпечення послідовності проведення в нашій країні податкової реформи повинно сприяти створенню якісної основи фінансово-правового регулювання офшорних механізмів. Все
вищезазначене у цілому свідчить про актуальність обраної теми для дисертаційного дослідження.
Ступінь наукової розробки. Окремі питання проблематики офшорних механізмів, виходячи з різнобічності цього явища і можливості віднесення його до різних галузей права, зокрема фінансового, адміністративного, міжнародного, а також частково і кримінального, тією чи іншою мірою досліджували у своїх працях вчені ближнього зарубіжжя, зокрема А. Л. Апель, А. С. Булатов, В. І. Бутов, Н. М. Васильєв, В. П. Вишневський, А.А. Вознюк, А. Зимелєв, Л. С. Кабир, Н.В. Смородинська. Серед вітчизняних авторів цьому питанню приділяють увагу у своїх працях Д. А. Верлан, Л. К. Воронова, І. Г. Галкін, Д. Д. Коссе, Ю. Г. Козак, Е. В. Локатарьова, В. Н. Сліпець та ін. Серед європейських та американських вчених, які висвітлюють різні аспекти застосування офшорних схем у податковому плануванні, доцільно назвати таких, як Г. Арнольд Шерман, Т. Беннет, Д. Гриффітс, Р. Л. Дернберг, К. Коттке, Дж. Пеппер та ін.
Із метою всебічного розкриття фінансово-правового регулювання офшорних механізмів в роботі також використовувалися здобутки представників інших юридичних наук, зокрема К. М. Андропова, М. О. Баймуратова, О. О. Бондаренко, Ю. О. Волкової, Р. О. Гаврилюка, О. А. Гарасюка, Д. О. Гетманцева, М.Я. Голомші, В. Р. Костюка, О. А. Орєхової, А.
В. Панчишина, П.М. Панченко, Л.П. Супрун, І. Д. Шеламової, П. Ю. Ямко, а також іноземних та вітчизняних економістів, зокрема Ван Хорн Дж. К., В. Ю. Железняк, М. І. Карліна, О. О. Кахович, І. М. Кобушко, В. А. Кокориної, К.
В. Крикуненко, Н.О. Кухарської, М. А. Левицького, М. Ю. Масаліна, М. І. Матузова, Є. В. Остропольської, І.В. Сіваченко, Д. Л. Ушакова, Б. А. Хейфец,
Н. Шексон, А. В.Череп.
На основі аналізу й узагальнення практики застосування офшорних механізмів, чинного національного та міжнародного законодавства, праць зазначених вище авторів, а також інших авторів, що послужило науково- практичною базою даного наукового дослідження, дисертант вважає за необхідне здійснити фінансово-правове дослідження функціонування офшорних механізмів, зробити й обґрунтувати на цій основі власні висновки і пропозиції.
Емпіричною базою дослідження стала діяльність контролюючих органів України у сфері оподаткування, а також іноземна практика фінансових органів у процесі недопущення ухилення від оподаткування у зв’язку з виходом національного бізнесу до офшорних юрисдикцій.
Нормативно-правову основу дослідження склали акти конституційного, фінансового, податкового законодавства України та іноземних держав, директиви та регламенти ЄС, міжнародні стандарти, документи ООН та ОЕСР. акти міжнародних фінансових організацій, зокрема, Базельського комітету з питань банківського нагляду, ФАТФ, РФС тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає завданням та цілям, визначеним «Стратегією реформ - 2020», проголошеною Президентом України у вересні 2014 року, а також випливає із завдань Програми Кабінету Міністрів України, прийнятої 8 грудня 2014 р. Розв’язання завдань, поставлених у дисертації, може розглядатися як одна з теоретичних передумов для практичної реалізації кроків, визначених для України у процесі її євроінтеграційного руху відповідно до підписаної у 2014 році Угоди про Асоціацію з ЄС.
Обраний напрям дослідження також відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки на 2011 - 2015 рр., затвердженим Загальними зборами Національної академії правових наук України 24.09.2010 р.
Дослідження здійснено на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах науково-дослідних робіт «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського союзу» № 065Ф 042-01 (державний
реєстраційний номер 0101U003579) та «Доктрина права в правовій системі
України: теоретичний та практичний аспекти» № 115Ф 042-01 (державний реєстраційний номер 0111U008337), які включені до тематичного плану юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Метою дослідження виступає комплексне дослідження фінансово- правового регулювання офшорних механізмів.
Окреслена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
- дослідити історію виникнення та розвитку офшорних юрисдикцій;
- розглянути поняття і класифікацію офшорних юрисдикцій;
- проаналізувати поняття, організаційно-правові форми та спеціалізацію офшорних компаній;
- обґрунтувати поняття і розкрити сутність фінансово-правового статусу офшорних компаній через призму різних видів податків і зборів;
- визначити легальні механізми використання офшорних компаній як засобу фінансово-правової оптимізації;
- виявити нові тенденції та перспективи міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів;
- напрацювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення фінансово- правового регулювання офшорних механізмів у законодавстві України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері правового регулювання та правореалізації в сфері функціонування офшорних механізмів.
Предметом дослідження є фінансово-правове регулювання офшорних механізмів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що дозволяють здійснити комплексний аналіз фінансово-правового регулювання офшорних механізмів. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає основним у цій системі і дозволяє вирішувати наукові завдання, що визначаються в дисертації, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.
За допомогою системно-функціонального методу офшорний механізм, офшорні компанії, офшорні юрисдикції досліджено як фінансово-правові категорії, розроблено понятійний апарат та розкрито їх основні елементи (п.п. 1.1., 1.2.), розкрито фінансово-правовий механізм офшорних компаній (п. 2.1). Застосовуючи історико-правовий та порівняльно-правовий методи, автор досліджує національне та іноземне законодавство, що регулює використання офшорних юрисдикцій та місце фінансово-правового механізму офшорних компаній (п.п. 1.1., 2.2., 3.2.). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, що застосовується у процесі втілення фінансово-правового механізму офшорних компаній (п. 3.1.).
Формально-юридичний метод дозволив авторові тлумачити правові норми, які регулюють особливості фінансово-правового механізму офшорних юрисдикцій та офшорних компаній (п.п. 2.2., 3.2.), обґрунтувати теоретичні висновки й пропозиції та визначити шляхи удосконалення чинного податкового законодавства України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертант вперше здійснив комплексний аналіз проблемних питань фінансово-правового регулювання офшорних механізмів та сформулював авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для юридичної науки та практики, а саме:
вперше:
- науково обґрунтовано, що для уникнення штучної мінімізації податкових зобов’язань резидентів України за допомогою використання офшорних компаній до Податкового кодексу України слід внести зміни та запровадити спеціальний податок з операцій з нерезидентами, що мають офшорний статус;
- запропоновано під терміном «офшорна юрисдикція» вважати державу чи частину території держави, яка не оподатковує або ж оподатковує за ставкою менше 16 % прибуток юридичних осіб, які не здійснюють підприємницьку діяльність на відповідній території; зазначений термін запропоновано включити до Податкового кодексу України;
- запропоновано під поняттям «офшорна компанія» розуміти компанію, що користується пільгами у сфері оподаткування та особливостями державного нагляду відповідно до законодавства країни, де діє офшорна юрисдикція, зареєстрована на території офшорної юрисдикції, здійснює свою господарську діяльність поза межами такої офшорної юрисдикції, та власником якої є нерезидент. Зазначене поняття запропоновано включити до Податкового кодексу України;
- обґрунтовано авторський підхід, згідно з яким під фінансово-правовим статусом офшорних компаній пропонується розуміти їх права, обов’язки, законні інтереси, правові гарантії, фінансову правосуб’єктність, фінансову відповідальність, фінансову мету діяльності, порядок реєстрації, організацію управління таких компаній по відношенню до їх фінансової діяльності. При цьому офшорні компанії є учасниками фінансово-правових відносин, а саме відносин з їх реєстрації, сплати податків, подання фінансової звітності, відкриття рахунків в банках та інше;
- запропоновано на території анексованої АР Криму після її повернення Україні створити офшорну юрисдикцію;
- сформульовано й обґрунтовано, що для вирішення завдань щодо міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів необхідно утворити єдину міжнародну регулюючу організацію офшорних механізмів (ОРОМ);
удосконалено:
- теоретичні аспекти діяльності офшорних механізмів у частині обґрунтування запровадження трансфертного ціноутворення в Україні, що стало значним кроком до подолання витоку фінансових капіталів з країни. Із цією метою запропоновано до Податкового кодексу України внести уточнення, відповідно до якого при визначенні, які саме господарські операції є контрольованими, братиметься критерій отриманих платником податків доходів або прибутків з кожним контрагентом, а не вся сума операції;
- розкриття особливостей чинного законодавства України, яке не забороняє створювати резидентам офшорні компанії. Адже ані Податковий кодекс України, ані Кримінальний кодекс України не передбачають відповідальності за намагання створити офшорну компанію;
- теоретичні підходи щодо розуміння та суті спеціальних (вільних) економічних зон та доведено їх відмінність від офшорних юрисдикцій;
- зроблений висновок про те, що головною метою існування офшорних компаній є створення легального механізму зниження податкового тягаря та міжнародного податкового планування під час ведення бізнесу, управління фінансами, розміщення валюти на рахунках банків, захисту активів, структурування міжнародного бізнесу, що знаходяться за межами реєстрації;
одержало подальший розвиток:
- дослідження офшорних механізмів, що являють інструменти, за допомогою яких офшорна компанія досягає мети її створення;
- вивчення досвіду міжнародних фінансових організації та іноземних країн, які запроваджують на рівні національного законодавства обмеження відносин із офшорними компаніями;
- постановка проблеми необхідності розробки та прийняття законодавчого акта, спрямованого на повернення капіталів офшорних компаній та спрямування цих грошей на розвиток економіки України. Із цією метою слід ухвалити Закон України «Про легалізацію капіталів». При цьому проведення легалізації капіталу має буди разовим; має бути забезпечено конфіденційність інформації про декларанта; потрібні гарантії щодо звільнення від будь-якої відповідальності за задекларовані капітали; легалізація повинна бути неконфіскаційною.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері - при подальшій розробці теоретичних проблем податкового права, а також у процесі дослідження особливостей фінансово-правового регулювання офшорних механізмів, організаційно- правового статусу офшорних компаній та суті офшорних юрисдикцій.
- у сфері правотворчості - для вдосконалення чинного податкового та фінансового законодавства, із метою попередження ухилення від оподаткування. Матеріали кандидатської дисертації були використані при розробці проекту Закону України «Про внесення змін Податкового кодексу України» (щодо протидії тіньовому відпливу капіталу з України через нерезидентів, що мають офшорний статус) реєстр. № 3125 від 27.05.2013 року та Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» № 1636-VII від 01.08.2014 року.
- у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників із навчальних дисциплін «Фінансове право», «Емісійне право», «Податкове право», розробки спецкурсу «Фінансово- правове регулювання офшорних механізмів» та викладанні зазначених курсів.
- у правозастосовній діяльності контролюючих органів при визначенні особливостей оподаткування резидентів України, а також судових органів у процесі розв’язання податкових спорів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Наукові положення та висновки, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки, на яких базується дисертаційне дослідження, а також рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного законодавства обговорювалися на кафедрі фінансового права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані на таких конференціях та круглих столах: Науково-практичному круглому столі «Проблеми теорії фінансового права в сучасний період» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (13 листопада 2013 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (23 травня 2014 р., м. Київ), Науково-практичному круглому столі «Проблеми теорії фінансового права в сучасний період» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (21 листопада 2014 р., м. Київ), Науково-практичній конференції «Теоретико-прикладні засади правової науки: сучасний вимір» в Інституті права ім. В. Сташиса Класичного приватного університету (25 грудня 2014 р., м. Запоріжжя). Міжнародній науково-практичній конференції «Дотримання прав людини: сучасний стан правового регулювання та перспективи його вдосокналення» в Національній академії внутрішніх справ (5 березня 2015 р., м. Київ).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових праць, серед яких п’ять - наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук, чотири з яких входять до переліку фахових видань, визначених чинним законодавством України, та одна - в іноземному фаховому виданні, 5 - тез доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 201 сторінка. Обсяг основного тексту викладено на 168
сторінках. Перелік використаних джерел із 168 найменувань подано на 15 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведений у дослідженні комплексний аналіз фінансово-правового регулювання офшорних механізмів дозволив сформулювати ряд наукових та практичних висновків, спрямованих на удосконалення нормотворчої, правозастосовної та судової практики, а саме:
1. У дисертації досліджено питання розвитку офшорних юрисдикцій і запропоновано такий розвиток поділити на чотири періоди.
Під час першого періоду, що почався з 1920-1930 років ХХ ст., економічно розвинені країни ввели високі ставки податків із доходів своїх громадян, включаючи доходи від іноземних інвестицій.
Під час Другої світової війни використання офшорів було обмеженим. Це був початок другого періоду існування офшорних юрисдикцій. У цей період, особливо після закінчення війти, відновлювалася світова економіка, і частота використання офшорних юрисдикцій збільшувалася.
Значного розвитку офшорні юрисдикції набули під час третього періоду у 1960-х роках, коли вони почали значно розширювати свої функції.
Четвертий період розвитку офшорних юрисдикцій розпочався у 1990-х роках.
2. Із метою поліпшення ведення підприємницької діяльності та формування сприятливих умов для її довгострокового планування запропоновано в Податковому кодексі України дати визначення поняття «офшорна юрисдикція».
Під цим терміном слід вважати державу чи територію держави, яка не оподатковує або ж оподатковує за ставкою менше 16 % прибуток юридичних осіб, які не здійснюють підприємницьку діяльність на території відповідної держави.
3. Головними ознаками офшорних юрисдикцій визначені наступні: 1) сплата податків; 2) фінансова таємниця; 3) валютний контроль.
4. Офшорна компанія є компанією, що має місце реєстрації в офшорній зоні, на території, де міжнародному бізнесу надаються пільги ведення господарської діяльності, що проводиться поза межами території країни у вигляді низького рівня оподаткування (в деяких випадках його відсутності), відсутності валютного та фінансового контролю.
5. До Податкового кодексу України слід внести зміни у частині визначення поняття «офшорна компанія» наступного змісту:
«Офшорна компанія - це компанія, що користується пільгами у сфері оподаткування та особливостями державного нагляду відповідно до законодавства країни, де діє офшорна юрисдикція, зареєстрована на території офшорної юрисдикції, яка здійснює свою господарську діяльність поза межами такої офшорної юрисдикції, та власником якої є нерезидент».
6. Залежно від організаційно-правових форм юридичних осіб офшорні компанії можна поділити на:
- офшорні компанії відкритого типу у вигляді акціонерних товариств, власниками та акціонерами яких може бути необмежене коло осіб;
- офшорні компанії закритого типу - товариства з обмеженою відповідальністю. Коло власників таких компаній зазвичай є обмеженим, а корпоративні права можуть вільно не продаватися;
- офшорні компанії з необмеженою відповідальністю.
7. Під фінансово-правовим статусом офшорних компаній пропонується розуміти їх права, обов’язки, законні інтереси, правові гарантії, фінансову правосуб’єктність, фінансову відповідальність, фінансову мету діяльності, організацію управління таких компаній по відношенню до їх фінансової діяльності. При цьому офшорні компанії є учасниками фінансово-правових відносин, а саме відносин з їх реєстрації, сплати податків, подання фінансової звітності, відкриття рахунків в банках та інше.
8. Для уникнення штучної мінімізації податкових зобов’язань резидентів України за допомогою використання офшорних компаній до Податкового кодексу України доцільно внести зміни та запровадити спеціальний податок з операцій з нерезидентами, що мають офшорний статус. У цих змінах слід визначити, що платниками цього податку мають бути резиденти України, які проводять оплату товарів (робіт, послуг) або проводять інші платежі на рахунок нерезидентів, що мають офшорний статус, чи здійснюють розрахунки через таких нерезидентів. Цей податок має зараховуватися до бюджету при перерахуванні коштів на рахунок нерезидентів, що мають офшорний статус. Об’єктом оподаткування податком є сума платежу, яка сплачується на користь нерезидента, що має офшорний статус.
9. В Україні законодавче регулювання щодо діяльності офшорних компаній майже відсутнє. Податковий кодекс України та інші закони України лише фрагментарно врегульовують питання щодо діяльності офшорних компаній.
10. Із метою повернення капіталів офшорних компаній та спрямування цих коштів на розвиток економіки України доцільно ухвалити Закон України «Про легалізацію капіталів». При цьому проведення легалізації капіталу має бути разовим; має бути забезпечено конфіденційність інформації про декларанта; потрібні гарантії щодо звільнення від будь-якої відповідальності за задекларовані капітали; легалізація повинна бути неконфіскаційною.
11. Офшорні механізми являють собою інструменти, за допомогою яких офшорна компанія досягає мети її створення. Всі механізми використання офшорних компаній практично завжди будуються на зовнішньоекономічному обміні. В залежності від спрямування діяльності, з правових позицій, механізми використання офшорних компаній можуть бути такими: 1) діяльність офшорних компаній без «прихованої» мети, коли її операції є законними та не впливають негативно на бюджет як країни реєстрації, так і країни провадження діяльності; 2) офшорні компанії, які планують свою діяльність таким чином, щоб не порушувати законодавство країни реєстрації; 3) офшорні компанії, які займаються міжнародним податковим плануванням;
4) компанії, які використовують офшорний статус з метою приховування незаконної та злочинної діяльності, або ж використовують офшорну юрисдикцію для податкового шахрайства.
12. Спеціальні (вільні) економічні зони не є офшорними юрисдикціями, при цьому їм притаманні деякі «офшорні» ознаки, зокрема такі, як пільгове оподаткування, спрощення процедури реєстрації, сприятливий клімат ведення бізнесу тощо.
13. На території анексованого Криму після його повернення Україні доцільно було б створити офшорну юрисдикцію. Це була б перша справжня офшорна юрисдикція з часів незалежності України.
14. Побудова нової та сучасної системи державного регулювання трансфертного ціноутворення в Україні передбачає запровадження правил визначення цін для цілей оподаткування у зовнішньоекономічних операціях з пов’язаними особами. Відтак, запровадження трансфертного ціноутворення в Україні стало значним кроком до подолання відтоку фінансових капіталів з країни. Водночас і досі залишається невирішеною проблема відсутності в державі обліку іноземних філій українських підприємств, що значно ускладнює процес регулювання трансфертного ціноутворення та повернення відтоку капіталу. Зазначене вимагає відповідних змін до чинного законодавства. Зокрема, до Податкового кодексу України слід внести уточнення, відповідно до якого при визначенні, які саме господарські операції є контрольованими, братиметься критерій отриманих платником податків доходів або прибутків з кожним контрагентом, а не вся сума операції.
15. Останніми роками багато країн світу запроваджують на рівні національного законодавства обмеження відносин із офшорними компаніями. Це відбулося завдяки діяльності різних міжнародних організацій, зокрема МВФ, ФАТФ, а також політиці ЄС, які зосередили свою роботу на удосконаленні світової фінансової системи. Слід відзначити, що дії ООН, ЄС, країн «Великої сімки» (G-7), МВФ, СБ, ОЕСР, ФАТФ та РФС спрямовані на вдосконалення міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів.
16. У світі офшорні юрисдикції діють як альтернатива державам з високим рівнем оподаткування. До них звертаються суб’єкти господарювання, як правило, з економічно розвинених країн. Офшорні юрисдикції стають конкурентами на світовому рівні, запобігаючи встановленню податкової монополії. Ліквідація офшорних юрисдикцій може привести до запровадження одного підвищеного рівня оподаткування в країнах для всіх платників податків. У випадку заборони здійснювати операції з офшорними юрисдикціями це може викликати спотворення фінансових потоків і вплинути на режим вільної торгівлі в усьому світі.
17. Офшорні юрисдикції є спеціальним механізмом стимулювання інвестиційної діяльності і збільшення надходжень до бюджетів депресивних територій, економічний ефект в яких досягається завдяки розширенню бази оподаткування та зменшенню податкового навантаження.
Для вирішення завдань щодо міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів необхідно утворити єдину міжнародну регулюючу організацію офшорних механізм (ОРОМ).